Життя і творчість

Василя Стефаника.
Новаторство письменника.
Психологічне розкриття теми
еміграції у новелі
«Камінний хрест».
Історична основа твору. Сюжетно-
композиційні особливості.
Велич особистості

Василь
Стефаник
1871-1936
 Покуття-край дитинства

Дитячі роки пройшли в атмосфері прадавніх

звичаїв Покуття, тоді ж пізнав таємничий світ
народних пісень, казок, легенд, переказів.
Покуття стосується південно-східної частини теперішньої
Івано-Франківської області. Його північною межею

вважається Дністер, східною — кордон із Буковиною.

Мамина біла сорочка і новий чорний світ

Батько прагнув, щоб Василь здобув

гарну освіту, вивчився на «дохторя».
Мати плакала, й не хотіла віддавати
сина у науку. «Ліпше був би не знав
науки», – скаже згодом Стефаник, наче
підтверджуючи біблійні слова про те, що
«велике знання примножує скорботу».
Малим його віддали до Снятинської
міської школи, а потім до Коломийської
гімназії.
Навчання в Коломийській польській гімназії

Там його ніжне

вразливе дитяче
серце зазнало першої
великої кривди. Як із
боку дорослих, так і
однолітків. З нього –
«мужицького сина» –
сміялися, всіляко
принижували, били, а
він «рвався, і падав у
болото із знесилля, і
не уступав…»
Покутська трійця-умовне об’єднання
українських письменників
Навчання в Ягеллонському (Краківському)
університеті

Попри батькову
волю, лікарем не
став, але знайшов
багатьох добрих
друзів і відкрив
світ красного
письменства.
Перша збірка новел —"Синя книжечка"

• Перша збірка новел — "Синя

книжечка", яка вийшла у світ
1899р. у Чернівцях, принесла
Стефаникові загальне
визнання, була зустрінута
захопленими відгуками
найбільших літературних
авторитетів, серед яких, крім
І. Франка, були Леся
Українка, М. Коцюбинський,
О. Кобилянська, стала
помітною віхою в розвитку
української прози. Автор
"Синьої книжечки" звернув на
себе увагу насамперед
показом трагедії селянства.
Друга збірка-”Камінний хрест”

«Камінний хрест» — друга збірка

новел Василя Стефаника вийшла
з друку 1900 року. Книжка має
присвяту: „Старшому моєму
другови Кирилови Гаморакови
присвячую. Автор ".

Зміст:
“Камінний хрест”
“Засідання”
“З міста йдучи”
“Святий вечір”
“Діти”
“Підпис”
“Лан”
“Лист”
“Вечірна година”
 Громадське життя та політика

• У “Літературно-науковому віснику”з’являється
ряд статей, у яких В.Стефаник порушує болючі
насущні питання.
• Бере активну участь у мітингах, розкриваючи
антинародну суть політики влади, агітує за
І.Франка.
• Упродовж декількох років, з 1908 по 1918, Василь
Стефаник був депутатом Австрійського сейму від
Українсько-руської радикальної партії.
• Був присутній у складі делегації ЗУНР на
вікопомному підписанні Акта Злуки 22 січня 1919
року.
“Іван Франко поставив мене малим
наслідником своїм”
До Франка, який одним із
перших привітав новий
талант, ставився з
величезним пієтетом і
боявся спочатку навіть
підійти до нього. Хіба ж
знав, що Франко буде
старостою в нього на
весіллі?
А ще казав, що «Іван
Франко поставив мене
малим наслідником своїм».
Товаришував з Франком усе
життя. Зауважував, «що
такої великої голови в цілій
Австрії нема, що він міг би
вже давно бути міністром,
якби не соціалізм, якому він
пішов на службу».
На відкритті пам’ятника Івану Котляревському в Полтаві, 1903
рік. Зліва направо: Михайло Коцюбинський, Василь Стефаник,
Олена Пчілка, Леся Українка, Михайло Старицький, Гнат

Хоткевич, Володимир Самійленко

«Моя жінка Ольга – найбільший мій
приятель і мати моїх трьох синів»
• 1904 р.-одружуєтьсяз Ольгою
Гаморак , оселяється поблизу
Русова.У цей період
активізується його політична
діяльність.
• Ольга Стефаник померла в
лютому 1914 року, залишивши
Василя з трьома малими
дітьми. Він описує, як стояв,
закляклий, безслізний, над
могилою дружини, тримав на
руках найменшого сина, а
двоє інших міцно ухопилися
за його штанини. Про Ольгу
Стефаник скаже: «Моя жінка
Ольга – найбільший мій
приятель і мати моїх трьох
синів».
Він сказав те, що хотів, і сказав так, як хотів

• В останні роки життя Стефаник пише також

автобіографічні новели, белетризовані спогади.
До них належать такі твори, як "Нитка", "Браття",
"Серце", "Вовчиця", "Слава йсу", "Людмила",
"Каменярі".
• У роки перебування Західної України під владою
Польщі Стефаник жив майже безвиїзно в с. Русів,
де й писав останні твори у вільну від
хліборобської праці хвилину.
• До самої смерті не полишало Стефаника бажання
"сказати людям щось таке сильне і гарне, що
такого їм ніхто не сказав ще". І на його долю
випало найбільше для художника щастя — він
сказав те, що хотів, і сказав так, як хотів.
Мова Стефаникової прози
Мова Стефаникових новел – «запечена покутська говірка».
Вже його перша «Синя книжечка», яка вийшла в світ у
1899 році в Чернівцях, викликали неймовірний ефект. Усім,
зокрема Іванові Франку і Лесі Українці, стало зрозуміло, що
так українською мовою ще ніхто не писав…

Він трохи картався з того, що його мова не надто

зрозуміла на Лівобережній – Великій Україні. Стефаник
навіть звертався до відомого мовознавця Василя Сімовича
(між іншим, брат відомого українського композитора
Романа Сімовича і вчитель Юрія Шевельова), щоби той
«переписав» його новели, «зробив їх більш зрозумілими»,
адаптував до «великоукраїнської» мови. Василь Сімович
категорично відмовився. «Переписані» Стефаникові новели
втратили б свій дух і свою красу.
Коли ж хтось колись відкриє для себе його естетично довершену «мужицьку» прозу з
шекспірівською напругою переживань – ніколи не пошкодує про це. Недарма
Стефаник – майстер «різьбленого як камінь» слова, був одним із улюблених прозаїків
іншого великого Василя – Стуса
 Новаторство Стефаника

• Творець психологічної новели;

• побудова сюжетів не на розвитку зовнішніх

подій, а на змінах почувань та переживань;

• відсутність авторських роз’яснень та тлумачень,

говорять, роздумують самі персонажі;

• побудова творів на монологах та діалогах;

• твори стислі, глибоко ліричні (хоча ліричність

прихована), що порівнює їх із народною піснею.
 Його новели належить до вершин красного
письменства і найкращих зразків європейського
експресіонізму
• Він не любив порожніх слів, порожніх сюжетів і
порожніх людей. Його лаконічна проза – наче запечена
кров. Кожне Стефаникове слово вагоме, живе,
сповнене буття, великого болю і великої ніжности.
Слово «біль» дуже часто трапляється і в його творах, і
в його листах. Все життя – не надто довге – 65 років –
боліло його серце і за народ, і за рідний край. Його
новели належить до вершин красного письменства і
найкращих зразків європейського експресіонізму. Вони
перекладені 20 мовами світу. Він вважав писання
«самогубною справою, як сільська робота або любов»:
«Люди під гнітом своєї роботи скалічіють, а ще – кожна
дрібниця, яку я пишу – граничить із божевіллям. Я
нічого в світі не боюся, як самого себе». А ще казав,
що «Немає більшої драми в житті, якщо нікого не
любити. Тоді ти мертвий».
 Історична основа новели “Камінний хрест”
Твір написано під враженнями письменника від масової
еміграції галицького селянства за океан.

Стефаник, навчаючись у Кракові, був свідком поневірянь

земляків при пересадках з одного поїзда на інший. Причини, що
призвели до масового переселення, — це пошуки кращої долі
доведених до відчаю селян, які, незважаючи на важку працю,
втратили у своїй країні будь-яку надію на гідне життя. Протягом
1890-1910 років з Галичини виїхало понад 300 тисяч українців,
лише з рідного письменникові
Русова на чужину
подалося до 500 душ.
Прототипом головного героя
був односелець
письменника Штефан Дідух
(у творі – Іван), який емігрував
з родиною до Канади.
 Загальна характеристика новели “Камінний хрест”

Іван Дідух, дружина

Катерина,їхні сини,
Образи-символи: кум Михайло, односельці
хрест, горб,поріг, Тема - еміграція за
танець Івана, океан галицького
прізвище Дідух, селянства на межі
прізвисько Переломаний XІX –XXст.

“Камінний хрест”
Психологічна Модернізм
новела (експресіонізм)

Автор називав
Місце подій-
Ідея-єдність селянина твір студією-дослідженням
гуцульське
з рідною землею внутрішнього світу
село Русів
Сюжетно-композиційний ланцюжок

Експозиція Тяжка праця Івана Дідуха на горбі,

екскурси в його біографію.

Зав’язка Гості в хаті Івана.

Прощання з односельцями.

Гості пригощаються, ведуть

Розвиток дії розмови. Іван з Михайлом співають.

Син нагадує, що пора виходити.Іван

Кульмінація з дружиною пускаються в танок.Сини
силоміць виносять обох із хати.

Односельці проводжають Івана.

Розв’язка
 Психологічне розкриття теми еміграції
• В. Стефаник показує події не через зовнішній їх опис, а через
розкриття психології та переживання персонажів. Саме тому
сьогодні новела „Камінний херст” сприймається як поданий у
художній формі психологічний аналіз актуальної для
українського суспільства проблеми еміграції.
• Новела «Камінний хрест» - це своєрідне художнє дослідження
душі головного героя Івана Дідуха, котрий прощається із
сусідами у зв’язку з виїздом до Америки. Для геpоя pозставання
з pідною землею − тpагедія. Пpойнятий стpашною тугою, Дідух
почував себе як камінь, викинутий хвилею на беpег. Та й весь
він наче закам'янів.
• Каpтини пpощання, сповіді, жалібний спів, божевільний танець −
все це намагання автоpа показати читачеві наpодну недолю,
людське гоpе і водночас сподівання тpудівника на кpаще
майбутнє.
Перегляньте кінострічку “Камінний хрест” режисера Л.Осики,
охарактеризуйте зоровий і звуковий ряд фільму.
 Думки про твір “Камінний хрест”

• Борис Грінченко: “Читав я Вашого “Кам’яного

хреста”. Прочитав я це все і поздоровив
українську літературу з новим талантом із
Галичини”.

• Ольга Кобилянська:”Страшно сильно пишете

Ви. Так, якбисти витесували потужною рукою
пам’ятник для свого народу”.