Professional Documents
Culture Documents
Презентація 5
Презентація 5
“ Духовність народжується
від духовності “
(1886)
(1895)
(1901)
(1908)
« Жебрачка »(1888)
« У св. Івана »(1890) — оповідання
« Він і вона »(1895) — оповідання
« У св. Івана » (1895) — оповідання
« Банк рустикальний » (1895) —
оповідання
« Рожі »(1896) — мініатюра
« Некультурна » (1897) — новела
« Поети »(1897) — мініатюра
« Вовчиха »(1923) — оповідання
У 1894р. в журналі «Зоря »з'явилась
повість “Людина” (перероблене з
урахуванням І.Франка оповідання
“Вона вийшла заміж”) Твір
присвячений Н.Кобринській. А ще
більше в “Царівні” особисте щастя
героїнь Кобилянської більшою чи
меншою мірою вже пов'язується з
соціальними проблемами, активною
позицією людини в житті, з необхідністю
боротися з обставинами, що сковують
розвиток її духовних сил. У 1899р. –
вийшла друком перша збірка
Продовжуючи проблематику
“Людини”, повість “Царівна” (1895)
свідчила про розширення світобачення
письменниці, поглиблення її
реалістичної манери, засобів
психологічного аналізу. Повість має
складну творчу історію. Писалась вона
і доопрацьовувалась тривалий час
(1888 — 1893), первісний текст її був
німецький, пізніший — український.
Надрукована повість була в газеті
“Буковина” (1895) і того ж року
вийшла в Чернівцях окремим
ІV “Хтось
чорненький “
У 1899 році на неї звернула
увагу Леся Українка.
Спочатку вони листувалися, а
в 1901р. – зустрілися. Леся
Українка була вражена
силою таланту
О.Кобилянської . “Хтось
чорненький “ ,- зверталась
Леся до Ольги. “Хтось
біленький“ ,- писала
Кобилянська. Усе життя
жінки підтримували одна
одну в тяжкі моменти , які
вдосталь відміряла їм доля.
V .“Я любила народ , і люблю його до
сьогоднішньої хвилі… Я хотіла би,
щоби всі
українці були
орлами ” У 1918р., після розпаду
Австро-Угорської імперії,
Буковину окупувала Румунія.
О.Кобилянська із гіркотою
писала : ,,Тутешнє життя, а особливо
не румунам , стає з дня на день
невідрадніше . Нема сонця в наших
вікнах , нема і в душі. Пишу і
працюю, скільки сили мені
На відміну
від румунів,
радянська
влада оцінила
літературну діяльність письменниці .
Протягом 1926-1929рр. у Києві вийшли
твори О.Кобилянської в дев'яти томах .
Радянський уряд призначив їй
персональну пенсію. У 1940 році, коли
Буковину приєднали до УРСР,
Почалася Друга світова війна ,
похилий вік і хвороба не дали
письменниці евакуюватися .
21 березня 1942р. Ольга Юліанівна
померла.
Спочиває Ольга Юліанівна в
родинному склепі на Чернівецькому
кладовищі. Її ім'я присвоєно
Чернівецькому обласному музично-
драматичному театру, вулицям у
Чернівцях, Вижниці. У селі Димка
відкрито музей письменниці.
,,Пишучи що-будь, довше чи коротше, я лише одно
мала на душі – Україну, ту велику, пишну,
пригноблену, сковану, її одну й нічого інше ”.
О.Кобилянська
«Ольга Кобилянська була великою
письменницею, бо час нічого
не заподіяв її творам, а тільки
утвердив їх у нашому народі...»
(Василь Земляк)