Урок №2

Тема: Життєвий і творчий шлях І.С.Нечуя-Левицького як новий імпульс

української літератури.
Мета: ознайомити учнів із життям та творчістю І.С.Нечуя-Левицького,
допомогти усвідомити значення творчості письменника для розвитку
української літератури;
розвивати навички роботи з навчальною літературою, сприйняття інформації на
слух, виділення головного, вміння висловлювати власні судження та
обґрунтовувати їх;
виховувати почуття пошани до письменника, до духовних цінностей, які він
утверджує.
Обладнання: портрет письменника, текст біографії письменника, бланки
тестових завдань.
Теорія літератури: роди й жанри літератури, реалізм.
«Іван Левицький – се великий
артист зору, се колосальне,
всеобіймаюче око…України»
І.Франко
Хід уроку
І. Організаційний момент.
ІІ. Повідомлення теми та мети уроку. Знайомство з епіграфом.
ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.
Сьогодні на уроці ми познайомимося з життям і творчістю великого
українського письменника І.С.Нечуя-Левицького. Його твори славили і лаяли,
над ним сміялися і плакали, вони пережили багато поколінь, не втратили своєї
актуальності й донині.
Наприкінці уроку ви спробуєте назвати факти із життя та творчості
І.Нечуя-Левицького, які дали привід І.Франкові сказати про письменника
«колосальне всеобіймаюче око України».
IV. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу.
1. Робота над біографією письменника.
Завдання: опрацювати текст біографії І.Нечуя-Левицького, знайти події, що
відповідають датам, записаним на дошці.
 25 листопада 1838
1847
1853
1861
1865
1868
1873
1974
1878
1879
1885
15 квітня 1918
2. Перевірка самостійної роботи, доповнення учителем цікавих фактів з
біографії письменника.
3. Складання таблиці, яка відображає жанрово-тематичну різноманітність творчості
І.Нечуя-Левицького
Тематика творів Приклади
Селянська Повісті «Дві московки», «Микола Джеря», «Бурлачка»,
«Кайдашева сім’я»; оповідання «Баба Параска та баба
Палажка»
Життя Повісті «Причепа», «Старосвітські батюшки та матушки»;
інтелігенції, роман «Хмари»; комедія «Кожум’яка»; оповідання
духовенства «Афонський пройдисвіт»
Історичні твори Драма «Маруся Богуславка»; романи «Князь Єремія
Вишневецький», «Гетьман Іван Виговський»
Етнографічні «Світогляд українського народу від давнини до
розвідки сучасності», «Українські гумористи і штукарі»
Літературно- «Сьогочасне літературне прямування»; «Українство на
критичні статті літературних позвах з Московщиною»

V. Закріплення знань, умінь та навичок.

Тестова перевірка засвоєного матеріалу
Біографія Івана Нечуя-Левицького
1. Коли народився І.Нечуй-Левицький?
А) 1845; Б) 1838; В) 1814; Г) 1859.
2. Де народився Нечуй-Левицький?
А) у Стеблові; Б) Богуславі; В) Києві; Г) Полтаві.
3. Письменник навчався в:
А) Шаргородському духовному училищі; Б) Полтавській семінарії; В)
Богуславському духовному училищі; В) Київській духовній семінарії.
 4. У якому вищому навчальному закладі навчався І.Нечуй-Левицький?
А) Київський університет; Б) Київська духовна академія; В) Харківський
університет; Г) Полтавська духовна академія.
5. Укажіть, хто з відомих українських письменників назвав Нечуя-
Левицького «всеобіймаючим оком України», «великим артистом зору»:
А) Т.Шевченко; Б) І.Франко; В) Леся Українка; Г) О.Маковей.
6. Укажіть, який жанр української прози започаткував письменник:
А) соціально-побутова повість; Б) соціально-психологічний роман; В) ліро-
епічний роман; В) психологічна новела.
7. Першу свою книгу «Дві московки» він пише в:
А) 1868; Б) 1878; В)1866; Г)1871.
8. Повість «Кайдашева сім’я» Нечуй-Левицький написав у:
А)1879; Б) 1881; В) 1880; Г) 1876.
9. Протягом життя письменник заробляв на життя:
А) служінням у церкві; Б) малюванням картин; В) вчителюванням; Г)
проведенням лекцій з історії літератури.
10. Іван Нечуй-Левицький помер:
А) 15 квітня 1920; Б) 15 квітня 1921; В) 15 квітня 1918; Г) 15 квітня 1919.
11. Похований письменник:
А) у Стеблові; Б) у Богуславі; В) у Києві; Г) місце поховання невідоме.
12. У 1960 році відкрито літературно-меморіальний музей у:
А) у Стеблові; Б) у Богуславі; В) у Києві; Г) Кишиневі.
VI. Підбиття підсумків уроку
Питання до класу:
1. Чи відзначили ви щось незвичайне в біографії письменника? Що саме?
2. Які риси характеру І.Нечуя Левицького ви б назвали основними?
3. Повернемося до епіграфа уроку. Назвіть факти із життя письменника, які
дали привід І.Франкові сказати про письменника «Колосальне
всеобіймаюче око України».
VIІ. Домашнє завдання: знати біографію письменника, назви його основних
творів, прочитати повість «Кайдашева сім’я»
 Урок № 3
Тема: І.С.Нечуй-Левицький. «Кайдашева сім’я» - соціально-побутова
повість. Реалізм твору, сучасна (вічна) актуальність проблеми батьків і
дітей.
Мета: ознайомити учнів із змістом, жанром та тематикою твору,
особливостями композиції, виокремити проблеми, викликати зацікавленість
текстом;
розвивати навички виділення головних епізодів, їх коментування, висловлення
власних вражень та думок;
виховувати любов до художнього слова, патріотичні почуття.
Обладнання: портрет письменника, текст повісті.
Теорія літератури: соціально-побутова повість, повість-хроніка.
Хід уроку
І. Організаційний момент.
ІІ. Повідомлення теми та мети уроку.
ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.
ІV. Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу.
Слово вчителя, евристична бесіда.
1. Історія написання повісті.
Повість «Кайдашева сім'я» написана в 1878 році і вперше надрукована 1879 року в
десяти номерах львівського журналу «Правда». У тому ж році повість вийшла у Львові
окремою книжкою. Після того автор двічі звертався до царської цензури, але дозволу
надрукувати твір у Росії не одержав. Лише 1886 року було дозволено надрукувати
«Кайдашеву сім'ю» з деякими змінами. У 1887 році повість вийшла в Києві в новій
редакції: автором було перероблено початок і закінчення твору.
На початку того твору, який ми зараз читаємо (II редакція), подається пейзаж села
Семигори та опис хати і подвір'я Кайдаша. Автор знайомить нас з Кайдашем і його
синами.
У першій редакції вступна частина була інша: автор подавав широкий пейзаж
правобережжя України. Ось уривок з неї:
 «Вся Канівщина од самого берега Дніпра вкрита крутими горами, але ніде нема
таких крутих та густих гір, як на полуденній стороні Канівщини, де річка Рось
наближається до Дніпра, де вона прорізує гори... Глянеш з корсунських гір, славних
битвами Богдана Хмельницького, і по обидва боки Росі земля ніби схопилась пухирями та
бульками, ніби вона кипіла, клекотіла і тільки що простигла... Скрізь понад Россю стоять
круті гори, як висока покрівля хат... На тих горах скрізь стримлять козацькі могили, куди
тільки кинеш оком. Ввесь край ніби якесь здорове кладовище, де похований цілий народ,
де під безлічними могилами похована українська воля. Вся країна без лісу, гола,
спустошена».
Такі рядки, зрозуміло, не могли сподобатись цензурі, і письменник змушений був
змінити початок повісті.
У другій редакції повість закінчується тим, що груша всохла і між сім'ями настав лад.
У першому виданні була така кінцівка:
«Діло з грушею не скінчилось і досі. А груша все розростається і вшир і вгору та
родить дуже рясно, неначе зумисне дражниться з Кайдашами та їх жінками, а здорові, як
горнята, груші й досі дратують малих Лаврінових та Карпових дітей».
Отже, в першому варіанті розв'язка твору була інша, більш реалістична. Знаючи
характери героїв і обставини їхнього життя, важко уявити, що сім'ї помирилися назавжди,
що вони не знайдуть приводу для нової сварки.
З твору також були вилучені всі місця, де автор сатирично змальовує ченців, попів і
церкву. У наступних прижиттєвих виданнях 1894 і 1905 років Нечуй-Левицький не
зважувався відновити скорочені цензурою частини тексту.
Питання до класу:
- Чому тогочасна цензура не могла пропустити перший варіант повісті?
2. Проблематика повісті, тема та ідея
У центрі повісті «Кайдашева сім'я» — зображення реалістичних і трагічних за суттю
картин дрібновласницького побуту селянства другої половини XIX століття.
Повість вийшла майже через два десятиріччя після реформи 1861 року і висвітлювала
злободенні для того часу проблеми: злиденне життя селян, непомірні податки, руйнування
патріархального укладу села, темноту і забитість селян, яких внаслідок їхньої
неосвіченості і недосвідченості в громадських справах було легко обдурити, підкупити і
роз'єднати, як це сталося в історії з жидом Берком. Важливою проблемою було і пияцтво
селян, відсутність культурного, духовного дозвілля.
Разом з тим І. С. Нечуй-Левицький звернувся у своїй повісті і до питань одвічних:
добра і зла, кохання, сімейних стосунків, взаємин батьків і дітей, проблеми людської
гідності та свободи.
І хоч усіх цих проблем не розв'язало і не розв'яже, мабуть, жодне покоління, ми
вдячні письменникові зате, що він у яскравій художній формі показав, як багато залежить
від самої людини, її характеру і життєвої позиції.
Ідея твору випливає незалежно від того, хотів цього автор чи ні. Це критика окремих
вад існуючого суспільного ладу, які спотворювали людські почуття і взаємини, інтереси і
прагнення. Письменник засуджує егоїзм, жорстокість і дріб'язковість у стосунках з
людьми, висловлю сум за людину, її самоприниження і моральний занепад. Піднімаючи у
своєму творі одвічні проблеми, І. С. Нечуй-Левицький перекидає місток з минулого в
майбутнє.
Завдання:
- Визначте, які проблеми, порушені у творі, є тогочасними, а які –
вічними.
Тогочасні проблеми Вічні проблеми
Злиденне життя селян Взаємини батьків і дітей
Непомірні податки Добро і зло
Руйнування патріархального укладу Кохання
села Сімейні стосунки
Темнота і забобонність селян Людська гідність та свобода
Недосвідченість у громадських Пияцтво
справах
Відсутність культурного і духовного
дозвілля
- У чому криється проблема стосунків батьків та дітей часів І.Нечуя-
Левицького і подібна в наш час? (проживання дорослих дітей з
батьками, вимога повного підкорення старшому, бідність, малий
життєвий простір, кілька господинь у домі)
- Які шляхи подолання цієї проблеми в наш час ви бачите?
2. Жанр твору.
Жанр повісті «Кайдашева сім'я» визначають як соціально-побутову повість.
Соціально-побутова повість – художній твір, в якому картини родинного
життя і побут героїв зображені на фоні якихось соціальних подій чи
зв’язані з певними суспільними обставинами й пояснюються ними.
- Визначте, що дає підстави визначати твір «Кайдашева сім’я» як соціально-
побутову повість.
Соціальне Побутове
Бідність селянства, темнота, Розподіл і виконання домашньої
забобонність; роботи;
Пияцтво; Патріархальний уклад родини;
Роз’єднаність, байдужість до Звичай, обряди українців;
громадських справ; Традиційні українські страви;
Відсутність культурного дозвілля; Традиційний народний одяг
Високі податки;
Наймитування

4. Особливості композиції.
Як вам уже відомо, композиція (будова) художнього твору складається із
сюжетних елементів (експозиція, зав’язка, розвиток дії, кульмінація,
розв’язка) і позасюжетних (портрет, діалог, монолог, пейзаж, інтер’єр,
екстер’єр, авторський відступ, назва твору, епіграф, присвята, вставні
епізоди). Однією з найяскравіших композиційних особливостей повісті І.
Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я» є нагнітання епізодів і сцен сварок,
завдяки чому досягається напруженість у розвитку подій, чітко
окреслюється характер конфлікту. Саме діалоги відіграють чи не основну
композиційну роль у творі — вони «рухають» сюжет, розкривають психіку
героїв.
І.Нечуй-Левицький один з перших в українській прозі звернувся до
об’єктивно-епічної розповіді. Така форма оповіді дала змогу авторові
розширити панораму зображення дійсності, природніше переходити від
змалювання одних явищ до інших, активно втручатися в хід подій.
Експозиція повісті – опис села Семигори, портрети головних героїв.
Зав’язка – одруження Карпа з Мотрею.
Розвиток дії – послідовний виклад подій життя селянської родини, велика
«домашня війна».
 Кульмінація – сварка між Мотрі з Мелашкою та Кайдашихою, коли
Кайдашисі викололи око.
Розв’язка – примирення, коли груша всохла.
V. Підбиття підсумків уроку
Обмін враженнями щодо повісті. Продовжити речення.
Мені було смішно, коли…
Мені було сумно, коли…
Найбільш мене вразило…
VІ. Домашнє завдання.
Написати есе на тему: «Повість «Кайдашева сім’я» І.Нечуя-Левицького –
енциклопедія українознавства».
 Урок № 4
Тема: І.С.Нечуй-Левицький. «Кайдашева сім’я». Колоритні людські
характери в повісті. Українська ментальність, гуманістичні традиції
народного побуту й моралі.
Мета: засобами образної мови розкрити риси характеру головних персонажів
повісті, показати майстерність автора у змалювання образів, як типових
індивідуальностей;
формувати в учнів уміння аналізувати, порівнювати, оцінювати образи твору;
виховувати любов до художнього слова, почуття гуманності, справедливості.
Обладнання: текст літературного диктанту, картки з портретною
характеристикою персонажів, ілюстрації до повісті, текст повісті.
Хід уроку
І. Організаційний момент.
ІІ. Повідомлення теми та мети уроку.
ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.
Сьогодні ми продовжуємо говорити про великий твір І.Нечуя-Левицького
«Кайдашева сім’я». У повісті змальовано низку колоритних селянських
постатей, кожна з яких індивідуальна, але прототип її можна було знайти у той
час в будь-якому селі.

ІV. Актуалізація опорних знань.

1. Перевірка домашнього завдання. Аналіз домашніх творів.
- чи можемо ми назвати повість енциклопедією українознавства? Чому? (в
повісті змальовано побут українського селянства ХІХ століття,
традиційні страви і методи їх приготування, традиційні види домашньої
роботи, народні ремесла, традиційний український одяг. В повісті описані
народні обряди заручин, оглядин, весілля, похорон. З уст героїв повісті
звучать народні приказки та фразеологізми)
2. Літературний диктант.
(кожна правильна відповідь оцінюється в один бал)
1. В якому селі відбувались події, описані в повісті? (Семигори)
 2. Як називалась річка, оспівана в творі? (Рось)
3. Ким за родом занять був Омелько Кайдаш? (стельмахом)
4. Яких рис характеру Маруся Кайдашиха набралася від панів, у яких довго
служила? (пихатості й облесливості)
5. Для чого старий Кайдаш постився по п’ятницях? (щоб не втонути)
6. Коли Карпо вперше підняв руку на батька? (під сварки за мотовило,
заступаючись за Мотрю)
7. Чому Кайдашиха була незадоволена оглядинами в Балашів? (свати були
бідні, впала з воза, вдарилася головою об одвірок)
8. Що підтримувало Мелашку в домі Кайдашів? (любов Лавріна)
9. Сому і яку нещастя трапилося зі старим Омельком Кайдашем? (втопився
через пиятику)
10.Як покарали Мотрю за те, що вона виколола око свекрусі? ( посадили на
дві дні в холодну в’язницю)
11.Коли розкопали «клятий горб»? ( як Карпа обрали десяцьким)
12. Чому закінчилися сварки між Кайдашами? (груша всохла)
V. Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу.
Учитель:
Сьогодні ми спробуємо зрозуміти внутрішній світ персонажів повісті через їх
вчинки, слова, дії. Психологічні, портретні та мовні характеристики у творі
такі, що персонажів не можна сплутати ні з якими іншими, вони – неповторні.
Кожен з них має свою вдачу, звички, характер, кожен несе в собі якусь ідею. Це
спонукає читачів замислитись над власним характером, своєю поведінкою,
вчинками.
Групова робота.
Клас поділяється на 6 груп, кожна з яких отримує картку з портретною
характеристикою одного з персонажів повісті. Завдання: вгадати, про кого
йдеться у уривку, приготувати характеристику образу, визначивши провідні
риси характеру персонажу. Доповнити характеристику прикладами з тексту.
1 група.
 Сидів у повітці на ослоні й майстрував…у білій сорочці з широкими
рукавами. З-під рукавів було видно здорові загорілі жилаві руки. Широке
лице було сухорляве й бліде, наче лице в ченця. (Омелько Кайдаш)
2 група.
Була вже не молода, але й не стара, висока, рівна, з довгастим лицем, з
сірими очима, з тонкими губами та блідим лицем… пишала губи.
Осміхалася, сипала облесливими словами, наче дрібним горохом. (Маруся
Кайдашиха)
3 група.
Був широкий в плечах, з батьківськими карими гострими очима, з
блідуватим лицем. Тонкі пружки блідого лиця з тонкими губами мали в собі
щось неласкаве. (Карпо)
4 група.
Молоде довгасте лице було рум’яне. Веселі сині, як небо, очі світилися
привітно й ласкаво. Тонкі брови, русяві дрібні кучері на голові, тонкий ніс,
рум’яні губи – все дихало молодою парубочою красою він був схожий з
виду на матір. (Лаврін)
5 група.
Була невеличка на зріст, але рівна, як струна, гнучка, як тополя, гарна, як
червона калина, довгообраза, повновида, з тонким носиком. Щоки
червоніли, як червонобокі яблучка, губи були повні та червоні, як калина. На
чистому лобі були ніби намальовані веселі тонкі чорні брови, густі-прегусті,
як шовк. (Мелашка)
6 група.
Висока на зріст, рівна станом, але не дуже тонка. З кремезними ногами, з
рукавами, позакачуваними по лікті, з чорними косами, вона була ніби
намальована на білій стіні. Загоріле рум’яне лице ще виразніше малювалось
з чорними тонкими бровами, з темним блискучими, як терен, облитий
дощем, очима. (Мотря)
Обговорення образів, запис в зошит основних рис характеру персонажів.
Омелько Кайдаш
Працьовитий, виснаженість від роботи, хазяйновитість, весь час бачимо за
роботою, обмеженість світогляду (забобонність, затурканість), набожність,
покірність своїй долі, байдужість до громадських справ, пияцтво.
Маруся Кайдашиха
Працьовита, хазяйновита, вміла майстерно куховарити, любила дітей, сварлива,
егоїстично, зла, лицемірна, заздрісна, гоноровита, улеслива до багатих, у
ставленні до невісток –перехід від лицемірства до гніву, відсутність культури,
освіти.
Карпо
Працьовитий, турботливий, добрий господар, суворий, мовчазний,
непривітний, упертий, гордий, жорстокий, вольовий, рішучий, любить у всьому
бути першим, самостійно мислить.
Лаврін
Веселий, жартівливий, балакучий, з поетичною душею, ніжний, чутливий до
краси, безкорисливий, але у кінці повісті егоїстичний, впертий
Мотря
Вихована в заможній родині, горда, розумна, чепурна, фізично сильна,
працьовита, сварлива, жорстока, агресивна, непоступлива, егоїстична,
цілеспрямована, зневажливо ставиться до людей.
Мелашка
Добра, лагідна, виросла в бідній родині, чутлива, ніжна, поетична, вразлива,
стримана, поступлива, чутлива, щира, але в умовах родинної колотнечі стає
дріб’язливою, егоїстичною, сварливою.
Позитивне й негативне в ментальності українців
За думкою дослідника Володимира Панченка, «Кайдашева сім’я» - це модель
усієї України. Нечуй-Левицький блискуче розкрив деякі небажані, негативні
риси нашої національної вдачі, української ментальності.
Визначення позитивних та негативних рис характеру українців
Позитивне Негативне
Здатність до справжнього кохання, Пияцтво;
ніжність, поетичність; Забобонність;
Працелюбність, прив’язаність до Сварливість, непоступливість;
землі, хазяйновитість; Покладання на тезу «моя хата скраю»
Любов до дітей;
Рішучість у відстоюванні своєї
людської гідності

VІ. Систематизація та узагальнення вивченого.

Отже, І.С.Нечуй-Левицький створив у повісті цілий ряд типових і разом з тим
глибоко індивідуальних персонажів.
Продовжіть речення
- Твір І.Нечуя-Левицького примусив мене замислитися над…
- Щоб не стати сучасними Кайдашами, треба…
VІІ. Підбиття підсумків уроку. Оцінювання учнів.
VІІІ. Домашнє завдання.
Виписати з тексту повісті народні прислів’я, приказки, фразеологізми,
порівняння
 Урок № 5
Тема: І.С.Нечуй-Левицький. «Кайдашева сім’я». Утвердження цінностей
національної етики засобами комічного. Мова повісті
Мета: допомогти учням усвідомити ідейно-художнє значення повісті, його
естетичну цінність та визначити прийоми, використані автором;
розвивати навички стилістичного аналізу художнього твору, поглиблювати
вміння виділяти засоби комічного, пояснювати їхню роль;
виховувати любов до художнього слова, прагнення до самопізнання та
самовдосконалення.
Обладнання: портрет письменника, текст повісті.
Теорія літератури: засоби змалювання комічного.
Хід уроку
І. Організаційний момент.
ІІ. Повідомлення теми та мети уроку.
ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.
Важливим елементом українського світу, який постає зі сторінок повісті, є
сміхова культура. Джерелом комічного завжди є невідповідність, життєва
суперечність між метою і засобами, формою і змістом, діями і обставинами.
Сміючись, ми немовби підносимося над цими суперечностями, оволодіваємо
ними. Наш сміх над сторінками «Кайдашевої сім’ї» - це своєрідний виклик
безглуздості тієї домашньої війни, яка, по суті, знищує родину. Він здатен
очищувати, лікувати, допомагати звільнитися від життєвої скверни.
ІV. Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу.
1. Роль гумору і сатири. Засоби зображення комічного у повісті.
Завдання: підібрати цитатний матеріал до кожного пункту.
Читаючи «Кайдашеву сім'ю», ми з перших же сторінок бачимо, що гумор
повісті породжений самим життям цієї родини, невідповідністю; великою
енергією персонажів і дрібною метою, на яку ця енергія витрачається. І тут І. С.
Нечуй-Левицький виявив себе великим майстром в підборі різноманітних і
дуже влучних прийомів гумористичного зображення. Ось самі яскраві з них:
Використання комічних ситуацій, сцен, що нагадують народні анекдоти або
 навіть невеличкі інтермедії.
(Мотря з курячими яйцями в пазусі на горищі в Кайдашихи, помилкове
залицяння ченця до баби Палажки, поїздка Кайдашів на розглядини на Западинці
та інші).
Широке вживання комічних діалогів
(Карно і Лаврін розмовляють про дівчат і вибір майбутніх дружин, розмова
Кайдашихи з малими дітьми Балашів під час оглядин й інші).
Використання кумедних описів
(«В хаті стало тихо, тільки борщ бризкав вряди-годи здоровими бульками,
неначе старий дід гарчав, а густа каша ніби стогнала в горщику, підіймаючи
затужавілий вершок угору...»).
Застосування контрасту або невідповідності між піднесеним, героїчним
характером розповіді і тими дріб'язковими, нікчемними, вчинками героїв, про
які йде мова; вживання різних стилів мовлення.
(«Не чорна хмара з синього моря наступала, то виступала , Мотря з Карпом з-за
своєї хати до тину. Не сиза хмара над дібровою дотавала, то наближалась до
тину стара видроока Кайдашиха...»; «В тебе, Лаврін, молоко на губах не
обсохло, а ти брехню завдаєш ; преподобним жонам»; «Пом'яни, господи, раба
божого Омелька, та ті книжки, що в церкві читають: єрмолой, бермолой,
савгирю і ще тую телятиною обшита...Хрест на мені, хрест на спині, як овечка в
реп'яхах...»).
5. Вживання незвичайних епітетів, смішних і дотепних словосполучень і слів.
(«видроока Кайдашиха», «пані економша». Мотря , гою «делікатний крам» —
яйця; Кайдашиха вдарилася у Балашів об одвірок і зробила на очіпкові
«правдиві Западинці»; «свекрушище» тощо).
6.Введення автором у текст жартівливої народної пісні, причому досить грубої.
(Її співає Мотря на зло лихій свекрусі.)
7.Використання жартівливих народних прислів'їв, приказок, фразеологізмів.
(Лаврін говорить Мотрі: «Хіба ж ми просили твою курку на наше сідало? Чи
шапку перед нею здіймали, чи що?»; у Мелашки, коли вона місила тісто,
«дядьки з носа виглядають»; Кайдашиха запросила бабу-знахарку до хворого
чоловіка, а та так загоріла на жнивах, що Маруся додумала: «Чорна, як сам
чорт, ще перелякає мого чоловіка»).
Про сатиричну спрямованість твору ми можемо судити з прямих авторських
висловлювань, як, наприклад, про здирства й нечестивість окремих представників
духовенства щодо прочан («Багата Лавра не спромоглася поставити гостиницю для
народу, хоч забагатіла народними грішми»). У такому ж сатиричному дусі І; С.
Нечуй-Левицький описує дії та вчинки деяких персонажів (черниці на київській
заставі намовляли й заманювали богомільців іти саме до їхніх монастирів. Одна з
них закликала: «Йдіть говіти в наш монастир на Подолі до святого Фрола й Лавра.
У нас більше мощей, ніж у других монастирях». Або: «Богомольці кидали на
ризу гроші, а черниця забирала і ховала їх десь під рясою та все поглядала на
двері, щоб часом не надійшла мати ігуменя»). І вже зовсім не смішними, а гостро
критичними здаються читачам описані автором сцени, коли невістка виколола око
Кайдашисі, а Карпо гнався за матір'ю з дрючком і зупинився аж біля ставка,
крикнувши: «Не так шкода мені матері, як шкода чобіт!»
І за описом цих усіх кумедних лише на перший погляд сцен, а насправді —
сумних і навіть жахливих, ми відчуваємо біль автора за людей, що так занепали, і
осуд обставин, які до цього їх призвели. Це і є той самий «сміх крізь сльози».
Отже, враховуючи усе вищесказане, можна сказати, що І. С. Нечуй-
Левицький виявив себе великим майстром гумору та сатири, причому, як вважає
багато фахівців, не тільки в українській літературі, а й європейського рівня.
2. Мова повісті.
Міні-лекція вчителя.
Для створення пейзажних картин і замальовок І. С. Нечуй-Левицький
широко вводить у текст народно-епічну фразеологію, яка надає викладу
емоційності, ліричності, відповідного настрою. Ось початок повісті, опис села
Семигори: «В глибокому яру ніби в'ється оксамитовий зелений пояс, на
котрому блищать ніби вправлені в зелену оправу прикраси з срібла. Два рядки
білих хат попід горами біліють, неначе два рядки перлів на зеленому поясі.
Коло хат зеленіють густі старі садки».
 Стилізація під народну розповідь та використання образних народних
засобів мови дозволяють письменнику надати творові неповторного, іронічно-
журливого ліризму при всьому драматизмові обставин, які складаються у
повісті потім.
Тонка спостережливість, уміння підмічати найхарактерніші індивідуальні
риси дозволили авторові подати в портретах героїв не просто опис
зовнішності; а загальну психологічну характеристику, показати своє ставлення
до персонажа. Ось, наприклад, три жіночі портрети, що стоять у повісті поряд:
«Мотря стояла коло тину висока та здорова, така заввишки, як Карпо, з
широким;лобом, з загостреним лицем, з блискучими, як жар, чорними
маленькими очима. Вона була в одній сорочці і в вузькій запасці. Хазяйновита,
але скупа, вона втинала одежу, як тільки можна було обтяти. Вузька запаска
влипла кругом її стану. В великій, як макітра, хустці на голові Мотря була
схожа на довгу швайку з здоровою булавою.
По другий бік тину стояла баба Кайдашиха, висока та суха, неначе
циганська голка, в запасці, в рясній білій, як сніг, сорочці, в здоровій хустці на
голові. Сліпе око біліло ніби наскрізь, як вушко в голці, хоч туди нитку
затягай.... Чорна здорова хустка чорніла на бабі Кайдашисі, неначе горщик,
надітий на високий кілок.
За бабою стояла Мелашка, в білій сорочці, в червоній новій хустці з
зеленими та синіми квітками, в зеленій ситцевій рясній спідниці. ... Мелашка
розцвіла й стала повніша на виду. її очі, її тонкі брови блищали на сонці, а
лице горіло рум'янцем од висків до самого підборіддя. ... Мелашка сяла, як
кущ калини, посаджений серед двору».
З цих портретів-описів видно, що Мотря, наприклад, скупувата й
гоноровита, як швайка, баба Кайдашиха, як завжди, чепуриста, і, також як
завжди, в'їдлива та колюча, ніби циганська голка. Читач, безперечно, помітить
і те, що автор найбільше симпатизує Мелашці.
І. С. Нечуй-Левицький виявив себе майстром і інших видів описів,
зокрема інтер'єру, в якому одні речі ніби підтримували людську сварку, а інші
виступали до неї контрастом: «В хаті стало тихо, тільки борщ бризкав вряди-
годи здоровими бульками, неначе старий дід гарчав, а густа каша ніби
стогнала в горшку, підіймаючи затужавілий вершок угору. А зимне сонце
глянуло весело в вікно й заграло рожевим світом на білому комині, на білій
грубі й намалювало долі чотири шибки з чорними рамами, з чудними
малюнками простого прищуватого скла».
У повісті багато діалогів, які надають викладові динамізму, жвавості, тим
більше, що автор вмонтовує в мову героїв анекдоти, прислів'я та приказки,
контрастні своїм оціночним спрямуванням. Так, у відомій сцені, де сини
Кайдаша говорять про дівчат, письменник в уста Лавріна вкладає позитивні
характеристики, а в уста Карпа — негативні. Причому і один, і другий
користуються фольклорними стереотипами.
«— Якби на мене, то я б сватав Палажку, — сказав Лаврін. — В Палажки
брови, як шнурочки; моргне, ніби вогнем сипне. Одна брова варта вола, другій
брові й ціни нема. А що вже гарна! Як намальована!
—Коли в Палажки очі витрішкуваті, як у жаби, а стан кривий, як у баби.,
—То сватай Хіврю. Хівря доладна, як писанка.
—І вже доладна! Ходить так легенько, наче в ступі горох товче, а як
говорить, то носом свистить...»
Усі літературознавці від часу виходу твору й до наших днів відзначають
багатство мови повісті «Кайдашева сім'я». Недаремно І. С. Нечуя-Левицького
називають митцем порівняння («Які в тітки жовті ноги, неначе в нашої
зозулястої курки, — сказав голосно, але ніби про себе, старший хлопчик»; «В
кімнаті було чисто й гарно, як у віночку»; «Обидві сім'ї насторочились одна
проти другої, як два півні, ладні кинутись один на другого»).
Майже у кожному рядку повісті можна знайти низку епітетів (солодкі
меди, пахучі квітки, свята земля, прокляте сміття, ущипливі слова), метафор
(Кайдашиха «розпустила на всю хату мед своїм язиком»; «Ховай, невісточко, в
свою скриню, що запірвеш. Швидко сховаєш все наше добро, ще й нас убгаєш
у свою скриню, — промовила свекруха»; «Чи ти ба, що твоя мати виробляє!
Ото тобі перець з сіллю» та інш.), зустрічаються й гіперболи (Мелашка
«виплакала всі сльози, що зібрались за всі жнива, і полила ними материн
садок»), синоніми («Вона думала, що все те якось перетреться, перемнеться та
й так минеться») та інші художні засоби.
Автор широко використовує різні види усної народної творчості. Мова
героїв пересипана прислів'ями та приказками, народною фразеологією («хоч
сядь та й плач», «лучче мені каміння носити, ніж таке горе терпіти», «старе як
мале», «не питай, бо старий будеш», «наговорила на вербі груші, а на осиці
кислиці» тощо). Словами народних пісень розмовляють між собою закохані
Лаврін та Мелашка («Десь ти, моя мила, з рожі та барвінку звита, що
додержала мене до самого світу»; «Я б прикрила твій слід листом, щоб його
вітер не завіяв, піском не замів»). Мотря розповідає батькам про свекруху
словами казки: «В мене свекруха люта змія: ходить по хаті, полум'ям на мене
дише, а з носа гонить дим кужелем. На словах, як на цимбалах грає, а де
ступить, то під нею лід мерзне; а як гляне, то од її очей молоко кисне».
Звернення до живої розмовної мови дозволило І. С. Нечую-Левицькому
значно розширити жанрові можливості повісті, надати їй національного
колориту.
Письменник широко використовує не лише народну лексику, а й
народний синтаксис: короткі «рубані» речення, анафори, однотипні
закінчення, синтаксичний паралелізм. Наприклад, у такій сцені сварки
присутній єдинопочаток, або анафора, яка створює комічне враження своєю
одноманітністю:
«— Та це ж ті каторжні Балаші! Хіба ж ви їх не знаєте? — кричала Мотря
до людей.
— Та це ж ті іродові Довбиші! Хіба ж ви їх не знаєте? — репетувала баба
Кайдашиха. — Це ж вона того вовчого заводу з чортячими хвостами...
—...Та це ж ті підтикані, задрипані Балаші! Хіба ж ви їх не знаєте?...»
V. Систематизація та узагальнення вивченого.
Питання до учнів:
1. Доберіть Марусі Кайдашисі й Мотрі характеристики з цих народних
афоризмів. Свій вибір аргументуйте.
Яка головонька, така й розмовонька.
 Жила як у Бога за дверима, а пройшло літо, зав’язала білий світ.
Кажуть, не родися, а вдайся.
У воді не тоне, а в вогні не горить.
Не той друг, що медом маже, а той, хто правду каже.
2. Чому гумор і сатиру в повісті «Кайдашева сім’я» називають «сміхом
крізь сльози»?
3. Поміркуйте, завдяки яким композиційним особливостям повість І.
Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я» легко поставити на сцені.
4. Яка приказка (прислів’я) найбільше підходить як епіграф до повісті І.
Нечуя-Левицького? Обґрунтуйте свій вибір.
Що посієш, те й пожнеш.
Згода будує, а незгода руйнує.
Не плюй у криницю: прийдеться водиці напиться.
Моя хата скраю — нічого не знаю.
Лайкою і криком до згоди не дійдеш.
Мир та лад — великий клад.
Де лайка і бійка, там спайка не стійка.
Гнів чоловіка сушить.
5. Чи актуальна, на вашу думку, повість І. Нечуя-Левицького «Кайдашева
сім’я» тепер? Свою думку аргументуйте.
VІ. Підбиття підсумків уроку. Оцінювання учнів.
Підсумовуючи, можна сказати з упевненістю: мова повісті І. С. Нечуя-
Левицького така влучна, дотепна, барвиста і кольорова, що створюється
враження живописного полотна.
Продовжіть речення:
- Я вважаю І.Нечуя-Левицького…
VІІ. Домашнє завдання.
Скласти хронологічну таблицю життя і творчості Панаса Мирного.
Читати роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»