Цікаві факти про Івана

Нечуя-Левицького
Презентацію підготували
студенти 102-ї групи:
Мамич Олексій, Жук Аліна

Факт 1. Вважається, що творчість Нечуя значно прискорила розвиток

української літератури, розширивши її межі у всіх можливих напрямках. А
ще Іван Семенович, разом із Пантелеймоном Кулішем та Іваном Пулюєм,
став першим перекладачем україномовної Біблії, яка вийшла друком у
Відні, у 1903 році.

Факт 2. В Києві є вісім адрес, де у різний жив час Іван Семенович. Дві
адреси пов’язані із його навчанням у Київській духовній семінарії та у
духовній академії, п’ять – квартири, які письменник орендував від 1885-го
по 1917 роки. Остання адреса – це Дегтярівська богадільня, в якій Нечуй
помер вже у часи УНР, у злиднях, зі зламаною ногою.

Факт 3. Нечуй-Левицький був сильно вплинутий творчістю Миколи

Гоголя, і це відображено в його творчості. Він був одним із перших
письменників, які спробували розвинути гоголівський реалізм в
українській літературі.
 Факт 4. Він був активним захисником української мови та культури в епоху, коли
українська була пригніченою.

Факт 5. Нечуй-Левицький є важливою фігурою в історії української літератури і

культури, він відіграв важливу роль у формуванні національної свідомості.

Факт 6. Нечуй-Левицький є важливою фігурою в історії української літератури і

культури, він відіграв важливу роль у формуванні національної свідомості.

Факт 7. Він виступав за вільне розвиток української культури та мови поза

кордонами України.

Факт 8. Він був багаторазово номінований на Нобелівську премію з літератури.

Факт 9. Нечуй-Левицький активно співпрацював з іншими українськими

письменниками, такими як Іван Франко, Панас Мирний і Ольга Кобилянська.

Факт 10. Іван був великим обідранцем і займався благодійністю.

Факт 11. Публікував свої твори під різними псевдонімами.

Факт 12. Твори були заборонені царськими владами за їхню революційну

спрямованість.

Факт 13. Він був одним із ініціаторів створення українських літературних газет та
журналів.
Факт 14. Написав кілька важливих праць з історії та культури України, які
допомогли зберегти національну спадщину.

Факт 15. Його твори відображають різні історичні періоди України, від
середньовіччя до сучасності.

Факт 16. Роман "Кайдашева сім'я" був першим українським літературним

твором, який отримав високу оцінку від критиків та читачів.

Факт 17. Ще одна особисте досягнення Нечуя – він першим почав

висвітлювати проблему русифікації літератури. Будучи викладачем російської
мови і літератури, Іван Семенович нещадно критикує владу за повсюдне
масове нав’язування російської літератури для неросіян.

Факт 18. Іван Нечуй-Левицький ніколи не вживав спиртного та не любив

сварок.

Факт 19. Упродовж 1899-1914 рр. Іван Нечуй-Левицький надрукував

восьмитомне видання своїх творів. Він також разом з І. Пулюєм завершив
задуманий Т. Шевченком і здійснюваний П. Кулішем перший переклад
Святого Письма українською мовою.

Факт 20. Про нього ходили анекдоти: що журнали читав не регулярно, а

весь комплект наприкінці року, і потім переказував усім старі новини з тих
журналів. Казав: “Ах, як шкода, що такий-то помер, добрий був чоловік!”.
А той пішов з життя ще рік тому, про нього вже й думати всі забули.

Факт 21. За все життя Левицький жодного разу не був одружений.

 Фрази Івана Семеновича:

Про дитинство
«До чотирнадцяти літ, до самої семінарії, я був дуже богомольний під впливом
матері. Я ні разу не їв до служби, видержував тяжкий піст до плащаниці, до
вечірньої води на голодну кутю, аж мені ставало нудно. Приїжджаючи додому, я
читав житія святих. […] Разом із житіями я читав історію України, що знаходив у
батьковій шафі».

Про українське життя

«Українське життя — то непочатий рудник, що десь під землею, хоч за його вже
бралися такі високі таланти, як Шевченко».

Про письменництво
«Коли писальник хоч трошки себе чує українським громадянином, часткою
українського народу й українського громадянства, він повинен мати за святу
повинність одсвічувати у своїй фантазії, у свойому серці ту громаду, […] а не
перелазити в чужі городи і підставляти свою душу під картини чужої,
неукраїнської жизні».

Смерть.
До кінця життя Левицький жив у бідності. Наприкінці 1917 року він упав і зламав
ногу, після чого потрапив спершу до лікарні, а згодом до Дегтярівської богадільні,
де й помер.

Могила в Києві (1918 р.)