«СВІТОВЕ ЗНАЧЕННЯ

ТВОРЧОСТІ ШЕВЧЕНКА»
 Зміст

1.Вступ
2. Т.Г.Шевченко як основоположник нової
української літератури
3. Тарас Шевченко – носій української культури в
світову культурну скарбницю
4. Запал патріотичного відродження у творчості
Т.Г.Шевченка
5.Висновки
Список використаної літератури
 Вступ

Початок XIX ст. повернув

українському народові його мову як
знаряддя творення культури. Але
повернення це було далеко не повним.
В «Енеїді» І. Котляревського, в
повістях Г. Квітки-Основ'яненка, в
піснях і баладах харківських поетів-
романтиків український народ
пізнавав самого себе, свій побут, свої
звичаї, свої більші чи менші клопоти
соціальні. І все ж це була література
про народ, а не для народу. Дальший
її розвиток і утвердження були
можливі тільки за тієї умови, коли
вона відобразить кардинальні
суспільні проблеми своєї доби.
Найбільшою бідою тодішнього
суспільства була кріпаччина.
Кріпосництво трималося на
самодержавстві, яке глушило будь-які
прояви демократії, на неосвіченості
простих людей, на колоніальному
гнобленні народів, що населяли окраїни
царської Росії. Отже, знесення
кріпацтва передбачало розвиток
демократії в країні, поширення освіти,
припинення колоніальної політики
стосовно поневолених народів.

Виразником дум українського народу,

співцем соціальної і національної
свободи став Т. Шевченко. Він піднявся
на височінь національного поета тому,
що сказав своєму народові саме те, що
потребувало загальнонаціонального
усвідомлення.
 Т.Г.Шевченко як основоположник нової
української літератури і мови
Шевченко є основоположником
нової української літератури і
родоначальником її революційно-
демократичного напряму. Саме в
його творчості повно розвинулися
ті начала, які стали провідними
для передових українських
письменників другої половини ХІХ
– початку ХХ століть. Тенденції
народності й реалізму були вже
властиві в значній мірі і творчості
попередників Шевченка.
Шевченко перший в українській
літературі виступив як істинно
народний поет, твори якого з
усією повнотою відбили почуття й
думки трудящих мас, їх віковічні
визвольні прагнення.
Попередники великого поета в
українській літературі в своїх
творах критикували окремі
явища тогочасного життя, як-
от: знущання поміщиків з
селян, хабарництво
чиновників. Шевченко ж
виступив як грізний суддя і
обличитель усього
самодержавно-кріпосницького
ладу, як непримиренний ворог
поміщиків і царизму. У його
творах змальований новий
позитивний герой – борець
проти самодержавно-
поміщицького ладу, борець за
щасті народу.
Творчість великого народного поета
внесла в нашу літературу незнане
багатство тем і жанрів, прилучила її до
кращих досягнень світової літератури.

Шляхом Шевченка пішли найвидатніші

передові українські письменники
наступного часу – Марко Вовчок, Панас
Мирний, Іван Франко, Павло
Грабовський, Леся Українка та ін.
Шевченко відіграв важливу історичну роль у розвитку української
літературної мови. Він установив ту структуру української літературної
мови, яка збереглась у всьому істотному як основа сучасної мови, тобто
розвинув і утвердив певний склад словника і граматичний лад української
мови, які стали нормою і зразком для письменників, преси, театру тощо

Народнорозмовна основа поезії Т. Шевченка незаперечна. У ній органічно

злилися пісенний фольклор і усна оповідь, доповнені всім тим, що
збереглося від давніх мов, уживаних в Україні-Русі.
Попередники Шевченка в українській літературі, починаючи з Котляревського.
Використовували в своїх творах живу народну українську мову, а також
скарби усної народної творчості, але це використання було ще обмеженим,
відповідно до не досить широких тем і літературного стилю цих
письменників. Крім того, вони ще не позбулися діалектних, вузькомісцевих
елементів.

.
Норми української літературної мови,
створені на народній основі, дала
поезія Шевченка. Основні мовні
джерела великий народний поет черпав
із скарбів фольклору і живої розмовної
мови. Він відібрав від загальнонародної
мови все найбільш істотне і яскраве і
розкрив у своїй творчості багатство,
гнучкість, красу і милозвучність
українського слова
Царизм репресіями прагнув
зупинити лавину народної шани й
любові до великого сина України, а
вийшло навпаки. З 1918 року
вшанування пам'яті великого
Кобзаря 9 березня стало в нашій
країні щорічним і всенародним.
Відкрито пам'ятники поетові в
Києві, Каневі, Харкові та в інших
містах України, могилу великого
Тараса оголошено заповідником, ім'я
Шевченка присвоєно Київському
університетові, театру опери та
балету; масовими тиражами
видаються його твори, відкрито
Державний музей Т. Г. Шевченка,
його ім'я присвоєно навчальним
закладам і науковим уста­новам,
вулицям, бульварам, площам,
пароплавам.
Твори поета пронизані любов’ю до
рідної землі, патріотизмом, глибоким
трагізмом і сумом, що огортав душу
митця при згадці про страждання
земляків. Збірка його поезій, «Кобзар»,
поклала початок новому етапу в історії
української літератури. І.Франко писав:
"Ся маленька книжечка відразу
відкрила немов новий світ поезії,
вибухла, мов джерело чистої холодної
води, заясніла невідомою досі в
українськім письменстві ясністю,
простотою і поетичною грацією
вислову".

У середині XIX ст. постать Т. Шевченка

вийшла на перший план як історичного
та політичного діяча. Про себе він
сказав: "Історія мого життя є частиною
історії мого народу". Вчені твердять, що
на його місці можна було б сказати:
"Історія мого життя є історією
воскресіння мого народу"
Ознайомлення з творчою спадщиною Шевченка за кордоном почалося
ще за його життя і згодом набуло там великого розмаху. Перші
відгуки про твори з'являються в польській і чеській критиці вже в 40-х
роках XIX століття, але широкий і цілеспрямований інтерес до поезії
формується у кінці 50-60-х років, свідченням цьому є значна кількість
присвячених йому статей (переважно польських) і перші переклади
його творів польською, чеською і болгарською мовами.
Академік В. Смолій зазначає:
"Немає і не буде більше в світі
Поета, який би так самозречено
рвав свою душу не лише тоді, коли
сповідувався у любові до своєї
Вітчизни, а й тоді, коли просто
вимовляв ім?я її". Шевченкова
любов до України не була сліпою,
ніколи не затьмарювалася
неприязню до інших народів.
Митець особисто спілкувався з
діячами різних національностей і
релігій. Згадаймо його заклик:
"Учітесь, читайте, і чужому
научайтесь, й свого не цурайтесь".
Мабуть, саме тому цілі покоління
іноземців захоплювались і
захоплюються постаттю Тараса
Григоровича і його працею.
Видатний шведський славіст, референт Нобелівського
інституту Шведської академії наук Альфред Єнсен,
що добре знав українську мову, написав дві книжки
про творчість Тараса Шевченка, де зазначав: "Велика
сила прийшла з Правобережної України, справжній
обновитель української літератури..В історії
всесвітньої літератури мало таких прикладів, щоб 26-
літній поет виступив з такими зрілими творами перед
народом, як Шевченко. В історії світової літератури
він поставив собі пам'ятник, сильніший від бронзи".
Цей пам’ятник допомагали встановлювати білоруси й
молдавани, адже поезія Тараса Григоровича близька й
зрозуміла кожному народові, який зазнав горя і грізно
боровся за свою волю, незалежність. Цілий ряд віршів
геніального українського Кобзаря, співця і трибуна
поневоленого люду , непокірного бунтаря, дістав
широке розповсюдження серед чеського народу. Чехи
особливо вдячні Шевченкові за поему "Єретик", де він
змалював героїчну постать Яна Гуса, присвятивши цю
поему видатному чеському діячеві - Павлові
Шафарикові. Відомо також, як сам Шафарик,
прочитавши цю поему, був зворушений до сліз.
Велику увагу й заслужену оцінку Шевченкової творчості дають поляки .
Поет Леонард Севінський ще в 1861 році написав працю про Тараса
Григоровича , додавши до книжки й переклад "Гайдамаків". У своїй праці
він підкреслював: "Велика це людина - Тарас Шевченко, велика вже сама
собою, ще вища величчю дум мільйонів, що знайшли свій вияв у
натхненній його пісні..." Поляки називають Шевченка пророком, що
тримає лютню і співає народові його власну рідну пісню.
Та чи не найсміливіше сказав про
Тараса Шевченка сучасний польський
літературознавець, член Польської
академії наук : "Найславніший
польський поет і письменник Міцкевич
мусив чекати цілі десятиліття, поки
його твори завітали під стріхи, а твори
Шевченка пішли в народ одразу, ставши
його неподільною власністю. Сталось
це тому, що Шевченко був найбільшим
народним поетом з усіх поетів світу. З
цього погляду український поет був
вищим за Міцкевича і Пушкіна. ...
Поезія Шевченка була явищем єдиним і
неповторним. Для неї немає
відповідника у світовій літературі".
Визнають це і росіяни, і угорці, і
молдавани, і вірмени, і казахи та багато
інших націй.
Не дивно, що твори Кобзаря
перекладені всіма
слов'янськими мовами, а також
грузинською, вірменською,
казахською, узбецькою,
німецькою, англійською.
французькою, датською,
новогрецькою, іспанською,
хінді, японською, в'єтнамською,
корейською, румунською,
італійською, угорською,
малайською, бенгальською.
Пам?ятники йому відкриті в
Петербурзі, Москві,
Вашингтоні, Нью-Йорку,
Парижі, Буенос-Айресі, Тулузі,
Палермо, Братиславі, Варшаві,
Ашгабаті - власне на всіх
материках.
Взагалі, досліджуючи світове значення
творчості Шевченка, просто вражає те,
наскільки він популярний за кордоном у
багатьох країнах світу. Його вірші
надихають, дивують, зачаровують і не
важливо який у тебе колір шкіри,
національність,наскільки далеко живеш
від України і скільки знаєш про її
історію.

Про світове значення творчості

Шевченка добре сказав народний поет
Узбекистану, академік Гафур Ґулям:
"Вірний і геніальний син українського
народу - безсмертний, він належить
усім народам, незалежно від того, якою
мовою вони говорять і в якій частині
земної кулі вони живуть, бо він
оспівував і боровся за такі високі,
благородні, справді людські ідеали, які
безсмертні і які виражають кращі думи,
мрії й прагнення всіх народів".
 Література
1. Л. Большаков. Повість про вічне життя. – К.,
1990.
2. О. Бабишкін. Шевченкова слава. – К., 1989.
3. В. Смілявська. Святим огненним словом. – К.,
1990.
Тарасу Шевченко встановлено близько
1200 пам'ятників по всьому світу.
Харківський пам’ятник
Кобзарю вважається
найкращим у світі.
Урочисте відкриття
монумента відбулося
24 березня 1935 року.
Автор - відомий
радянський
скульптор М. Г. Манізер.
Пам'ятник на могилі
поета.
Автори - М.Манізер
та архітектор
Є.Левінсон.
Пам’ятник Шевченку
в Шевченківському
парку.
Автор - Матвій
Манізер.
Пам'ятник
Т. Г. Шевченкові
в Черкасах відкри
тий у 1964 році до
150-річчя від дня
народження поета
на розі бульвару
Шевченка і вулиці
Дашковича.
Пам’ятник
знаходиться на
площі біля
залізничної станції
ім. Шевченка.
Автори: скульптори
М. К. Вронський,
А.П. Олійник,
архітектор
В.Г.Гнезділов.
Пам’ятник відкрито у
1981 році. Перший
пам’ятник, який
зображає Т.Г.
Шевченка молодим.
Автори
монумента - наро
дний художник
України скульптор
О. П. Скобликов т
а лауреат
Державної премії
УРСР архітектор
А. Ф. Ігнащенко.
Пам’ятник на Валу. 1992,
Автор - Народний
художник
України В. А. Чепелик.
 Пам’ятник
Тарасу
Шевченку на
площі
Народній.
 Пам’ятник
знаходиться у
сквері імені
Тараса
Шевченка.
Пам'ятник
відкритий у 1964
році.
Автори -
М.Грицюк,
Ю.Синькевич,
А.Фуженко та
архітектори
А.Сницарєва та
Ю.Чеканюк.
Пам’ятник
відкрито 2-го
березня 2007 року.
У фундамент
пам'ятника
закладено капсулу
з землею із
села Моринці
Черкаської області,
де народився Тарас
Шевченко.
Пам’ятник відкрито
у 2008 році.
Автор -
член Національної
спілки художників
України
Ігор Гречаний.
Пам'ятник поету
Тарасу Шевченку, що
перебував на
території Казахстану
на засланні (1847 -
1857), було
встановлено на розі
проспекту Достик і
вулиці Шевченка
в 2000 році на честь
дев'ятої річниці
незалежності України.
Автор – Віталій
Рожик.
Пам’ятник
відкрито в
1971 році на
замовлення
Української
громади
Аргентини.
Відкриття
пам'ятника
відбулося 27
червня 1964 року
в присутності
понад ста тисяч
людей, відтоді 27
червня
вважається
українським днем
в США.
Пам'ятник Т.Шевченкові
знаходиться в
Українському саду.
Бронзовий бюст поета
роботи
скульптора Олександра
Архипенка встановлений
у 1940 році.
Монумент біля
провінційного
парламенту
відкритий у
1961 році.
Автор - канадський
скульптор
українського
походження Лео Мол
(Леонід
Молодожанин).
Пам’ятник відкрито
в 2010 році в
афінському
передмісті Зографу
Погруддя встановлене в
2010 році. Автор
монумента - український
скульптор Сергій
Богуславський, що
мешкає в Копенгагені.
Погруддя Тарасові
Шевченку було
відкрито під час
проведення Тижня
українського
мистецтва та культури
в Енкарнасіоні
15 листопада 1976 р.
 Пам'ятник Тарасу
Шевченку
зведений у 1991
році. Він є даром
українського
народу для
українців у
Польщі. Його
творці -
скульптор Василь
Бородай та
архітектор Анатолі
й Ігнащенко.
 Відкрито
пам'ятник
11 липня 2007 року
у Будапешті.
Автор пам'ятника -
Іван Микитюк,
член Національної
спілки художників
України,
Заслужений діяч
мистецтв України.
Пам’ятник урочисто
відкрито 1978 року
на бульварі Сен-
Жермен у скверику,
який отримав ім'я
Т.Шевченка. Автор
погруддя - київський
скульптор М.Лисенко
 Презентацію виконала
вчитель української мови та
літератури КЗО НВО №28
м. Дніпра
Нікітіна О.О.