Т.Г.

Шевченко –
уособлення національного генія
«Тарас Шевченко! Досить було однієї людини, щоб
урятувати цілу націю».
Презентацію зробив
О. Вишня студент групи ДЕА-А19
Павлов Д.В.

УІПА 2021
  Тарас Григорович Шевченко
Хата батьків матері Тараса
Катерини у Моринцях. народився 25 лютого 1814 року у селі
Моринці, нині Звенигородського
району Черкаської області.

 За родинними переказами, Тарасові

діди й прадіди з батьківського боку
походили від козака Андрія, який на
початку XVIII століття прийшов
із Запорізької Січі.

 До того, як стати великим поетом, у

дитинстві чумакував із батьком,
бувавши у Звенигородці, Умані та
Єлисаветграді (нині Кропивницький).
Після смерті батька пішов у найми до
дяка. Пізніше втік від нього,
наймитував і вчився малярству.
Шевченко є основоположником нової
української літератури і родоначальником її
революційно-демократичного напряму. Саме в
його творчості повно розвилися ті начала, які
стали провідними для передових українських
письменників другої половини ХІХ–початку
ХХ століть. Тенденції народності й реалізму
були вже властиві в значній мірі у творчості
попередників Шевченка, але він перший в
українській літературі виступив як істинно
народний поет, твори якого з усією повнотою
відбили почуття й думки трудящих мас, їх
віковічні визвольні прагнення.
 Попередники великого поета в
українській літературі в своїх творах
критикували окремі явища тогочасного
життя, наприклад знущання поміщиків з
селян, або хабарництво чиновників.
Шевченко ж виступив як грізний суддя
і викривач усього самодержавно-
кріпосницького ладу, як непримиренний
ворог поміщиків і царизму. У його
творах змальований новий позитивний
герой – борець проти самодержавно-
поміщицького ладу, борець за щастя
народу.
Творчість великого народного поета внесла в нашу літературу незнане багатство тем і жанрів,
прилучила її до кращих досягнень світової літератури. Шляхом Шевченка пішли найвидатніші передові
українські письменники наступного часу – Марко Вовчок, Панас Мирний, Іван Франко, Павло
Грабовський, Леся Українка та інші.
 Шевченко відіграв важливу історичну роль у
розвитку української літературної мови. Він
установив ту структуру української літературної
мови, яка зберіглася у всьому істотному як основа
сучасної мови, тобто розвинув і утвердив певний
склад словника і граматичний лад української мови,
які стали нормою і зразком для письменників,
преси, театру тощо.

 Народно-розмовна основа поезії Т. Шевченка

незаперечна. У ній органічно злилися пісенний
фольклор і усна оповідь, доповнені всім тим, що
зберіглося від давніх мов, уживаних в Україні і
Русі.

Національний музей Тараса Шевченка в
Києві. Створений на базі колишньої Галереї картин Тараса
Шевченка в Харкові та Центрального державного музею
Тараса Шевченка в Києві у 1949 році. Розташований на
бульварі Тараса Шевченка, 12.
Царизм репресіями прагнув зупинити
лавину народної шани й любові до
великого сина України, а вийшло
навпаки. З 1918 року вшанування
пам'яті великого Кобзаря 9 березня
стало в нашій країні щорічним і
всенародним. Відкрито пам'ятники
поетові в Києві, Каневі, Харкові та в
інших містах України, ім'я Шевченка
присвоєно Київському університетові,
театру опери та балету; масовими
тиражами видаються його твори,
відкрито Державний музей Т. Г.
Шевченка, його ім'я присвоєно
навчальним закладам і науковим уста­
новам, вулицям, бульварам, площам,
пароплавам.
Творчість Шевченка постає чи не Тому "Кобзар" і має планетарне значення, саме
найвидатнішим всеєвропейським і українським словом вперше заговорили невідомі досі для
світовим явищем, бо досі, як слушно елітарної культури світи, речником яких став українець, він
зауважив Вадим Скуратівський, "вікове своєю творчістю демократизував європейську та світову
горе мас, по суті, не мало своїх літературу.
літературних уст, не розверзалося ними,
не прорізалося своїм художнім голосом".
Були окремі літературні спроби, але
настільки несміливі й наслідувальні
стосовно панівної культури, що ставали
панською іграшкою, а не грандіозним
мистецьким явищем і національно-
соціальним викликом, яким була
творчість великого Кобзаря. Саме
Шевченко вперше в історії порушив
тисячолітню німоту соціальних низів.
 Широта політичного мислення, боротьба
проти соціальної неправди і неволі, проти
будь-якого насильства над людськими
душами піднесла Т. Шевченка до вершин
речника української нації. Шевченкове
слово, його поетична мова запалювали
серця мільйонів патріотичним вогнем.
Поет оповивав крилом слави українську
історію. Як висловився Григорій
Грабович, "...він співець і пророк, що
передавав голос свого народу, він
духовний батько відродження української
нації".
Добро i зло вiн бачив на землi свого дитинства i вiдчував свою єднiсть з Україною, з її народом. Все це
стало часткою його самого. Вiн справдi вийшов з народу, жив з народом, всiма своїми думами i
почуттями був з ним мiцно i нерозривно зв'язаний. I в його пiснях-думах бринить ота любов до України
i українцiв, яка невiддiльна вiд поезiї Кобзаря; без неї немає Шевченка.
Вже більше ста років пройшло як перестало битися
благородне, мужнє серце геніального поета-
революціонера Тараса Григоровича Шевченка. Але
світлий образ великого Кобзаря − безсмертний, як і
сам народ, що породив його. Вічно нетлінна творчість
геніального сина України жива подихом життя, биттям
гарячого людського серця. Безсмертна могутня сила
його таланту, проникливість і глибина його думки,
мужність і ніжність його лірики, гострота і
пристрасність його слова, мужність і пісенність його
віршів, самовіддана любов його до своєї
Батьківщини, до свого народу.
КІНЕЦЬ
 ДЖЕРЕЛА
 https://ru.wikipedia.org/wiki/Шевченко,_Тарас_Григорьевич

 https://ru.osvita.ua/vnz/reports/ukr_lit/15848/

 Українське слово. Хрестоматія української літератури та літературної критики XX ст.: В 3 кн. − К., 1994.

 Ващенко В. С. Епітети поетичної мови Т. Г. Шевченка: Словник-покажчик. − Дніпропетровськ, 1982;