Поки б`ються серця людей звучатиме і голос Шевченка…

«Доля переслідувала його в

житті скільки могла, та вона не
зуміла перетворити золото його
душі в іржу»
Іван Франко

Тарас Григорович Шевченко це національний геній, який вніс неоціненний вклад у духовну
скарбницю людства. У своїй творчості Кобзар сягнув найвищі вершини письменницької
майстерності, підкорив висоти поетичної краси. Він став символом своєї епохи і вивів українську
мову та культуру на світовий рівень. Його неперевершені творіння, досконалі за формою та
глибокі за змістом, сіють зерна світла й добра, палахкотять незгасним полум'ям безкомпромісної
справедливості, проникливої філософічності та мудрості. В його творах вся Україна постає як на
долоні - це правда і відвертість, це сила яка мотивувала та підіймала дух українців, у будь-які
періоди життя, його народу. З вигляду суворий та мужній чоловік був досить добрячим і веселим,
мав гостре слово, швидку думку, вправні руки та проникливий погляд.

Я гадаю, що ніхто не буде сперечатись про актуальність творів Кобзаря, тому що Шевченко —
сучасний, живий і актуальний як ніколи! Кожен з читачів перечитує та переосмислює кожен поетів
рядок у пошуках відповідей на гострі питання сьогодення і, що найголовніше, — знаходить їх,
оскільки його творчий спадок є життєдайним джерелом. Найактуальнішими на мій погляд
сьогодні є слова Кобзаря: «Чия правда, чия кривда, і чиї ми діти?». Або ж такі: «Якби ви вчились,
так, як треба, то й мудрість би була своя», — чи не нам вони адресовані?

За прикладом твору «Розрита могила» ми упевняємося ,що митець й насправді був пророком, він
передбачав події. Образ розритої могили є узагальненим до символу тогочасної України. У
порушенні територіальної й політичної цілісності країни дійсно була винна Московія.
Переяславська угода, як і вважав Шевченко, є історичною помилкою, а моральні проблеми тих
часів є актуальними і сьогодні. Тарас Григорович відчував і усвідомлював свою місійність, прийняв
роль пророка і свідомо проходив випробування долі, щоб передати досвід майбутньому
поколінню. Це вкотре підкреслює важливість постаті Шевченка як для українців, так і для людей у
цілому світі.

На завершення зазначу, що поезія Тараса Григоровича Шевченко – вічна книга кожного

свідомого українця. Кожне покоління має право по-новому читати його твори. Вони дихають
історією, випромінюють історичну і національну пам'ять, утверджують суспільний оптимізм, надію
на власні сили українського народу, віру в майбутнє, культивують почуття національної гідності.
Заглибившись у Шевченкову інтерпретацію драматичних подій нашої історії, ми повніше осягнемо
минуле України, що дасть змогу впевнено прокреслювати орієнтири майбутнього…