Підготувала студентка групи 4-УФ

Сауляк Діна

«ПЕРЕДНЄ СЛОВО ДО ГРОМАДИ. ПОГЛЯД НА УКРАЇНСЬКУ

СЛОВЕСНОСТЬ». П. КУЛІШ(1860)
Проблеми розвитку української літератури в «Передньому слові до
громади» (1860) П. Куліша.
 Деякі українські письменники прагнуть наслідувати чужоземні зразки,
замість розвивати власну самобутню традицію.: «Найбільш ми
вподобали з сусідньої словесності Пушкіна, і таки — нігде правди діти
— повпивались були його поезією, наче тим старосвітським метом, що
п'яне чоло його величають.»
 Існує зневажливе ставлення до української мови, її вважають
"примітивною" та "неповноцінною". Але Куліш пише: «Шевченко да
вивів нас у степ, да провів скрізь понад Дніпром аж до Лиману, то де той
і хміль у нас подівся! Протверезив нас рідний кобзар, наче в вишневому
садку по росі покачав, і вже з того часу іншим смаком нам у словесності
запахло.»
 Український народ не усвідомлює багатства своєї духовної культури, не
цінує своїх талантів. «Побенкетувавши на тому пишному чужоземному
бенкеті, рвемося ми тепер, мов із неволі, у рідні села, степи й луги. Там
нам любо, там нам здорово і на серденьку легко»

 Значення творчості Шевченка, його талант і велич: «один Шевченко

дознавав іногді таких вищих годин, і се вже не народний геній помагав
йому, а сам він додавав орлових крил народному генію. Коли судилося й
Марку Вовчкові піднятись на рівню з ним висоту творчества, то
станеться се тілько тоді, як ескіза з натури не буде в його видно за
самостайнім творчеством. Хто в Шевченковій Катерині, або хоть і в
Марусі Квітчиній, бачить ескіз, копію з людини, котора б стояла перед
очима, а не перед душею поета?»

«Шевченко. Спасибі йому, служить він гарно чистим смаком своїм

народному слову і духу. Дай же, боже, самому йому колись за ввесь
народ голосне слово сказати: не то щоб яка гарна людина з міждо народу
Вовчковим голосом до нас озивалась,— ні, щоб голос такій проглаголав
речі, на которі ані сама краща істота з міждо селян і городян не
споможеться. Такії речі почули ми од нашого кобзаря українського в
1846 року, і вони-то зробили його паном над самим генієм народним.»

 Звернення до народної мови та традицій як джерела натхнення та

самобутности.: «Оттак видержи пробу, коли справді твоє рідне слово —
святиня непорочна ї дорожша воно тобі од усякої мамони!»

 Розвиток критичної думки та поширення знань про українську

літературу. : «Видержуйте, небожата, і йдіть до самого конця, не
 лукавнуючи рідним словом... Вмовчана правда краща од голосної брехні,
хоть би нехай хто вийгравав брехню на золотих гуслях»

Отже, цей текст є важливим документом, що окреслює стан української

літератури в середині XIX століття. Він дає уявлення про проблеми, з
якими стикалися українські письменники того часу. «Переднє слово»
також містить цінні роздуми про роль та значення української літератури.
Цей текст не втратив актуальності й досі.