28.11.2022 Микола Куліш. Сатирична комедія «Мина Мазайло».

Проблема готовності українського суспільства бути українським.

Сатиричне викриття бездуховності обивателів, що зрікаються своєї мови,
культури, родового коріння. ТЛ: сатирична комедія.

УКРАЇНІЗАЦІЯ
Персонаж п´єси Цитата
Мина Мазайло “Серцеві свому! Бо воно ось передчува, що
нічого з вашої українізації не вийде, це вам
факт, а якщо і вийде, то пшик з бульбочкою —
це вам другий факт, бо так каже моє серце. +
Серцем передчуваю, що українізація — це
спосіб робити з мене провінціала, другосортного
службовця і не давати мені ходу на вищі
посади.”
Тьотя Мотя "Харьков", а "Харків"! Нащо, питаюсь, навіщо ви
нам іспортілі город?”
“Тарас Бульба, Остап і Андрій — і я не знаю, як
дозволив наш харківський Наркомос виступати
їм і співать по-українському, та ще й де?… У
городській опері. Єто… Єто ж просто
безобразіє!
Тільки що під'їхали до вокзалу, дивлюсь —
отакими великими літерами: "Харків". Дивлюсь
— не
“По-моєму, прілічнєє бить ізнасілованной,
нєжелі українізірованной”
Мокій “Ой, Улю, вивчивши мову, ви станете. Що там
українкою. Ви станете більш культурною,
корисною громадянкою, от вам клянусь! Ви
станете ближче до робітників, до селян та й до
мене, а я до вас, от (Безпорадно замахав
руками). Над мовою нашою бринять тепер такі
червоні надії, як прапори, як майові світанки. З
чудесної гори СРСР її далеко буде чути. По всіх
світах буде чути!. Та от я прочитаю вам зразок
народної пісні. Ви ще не чули такої.”
 “Серйозно, Улю. Рідня — а нема до кого слова
промовити, тим паче українського. Слухати не
хочуть.. Так ні! Буду на зло, на досаду
декламувати українське слово. Не розуміють
його краси, а з моєї самотності сміються. Отак і
живу, самотію, як місяць над глухим степом, як
верства в хуртовину. . Буду співати, кричати під
дверима отут, буду танцювати, свистіти!...”
“Саме тепер, коли нам до живого треба,
заснувавши в нас український лікнеп, перевести
скоріш загальмовану, запізнену Холодну Гору
на перший ступінь української грамотності, тоді
на другий ступінь грамотності, потому негайно
до інституту культури, щоб ми наздогнали, щоб
ми перегнали стару європейську буржуазну
культуру, щоб ми вийшли скоріш на високості
інтернаціональної культури”
Дядько Тарас “Українізатори! А чого б головного
командувателя війська України та Криму на
головного отамана або й на гетьмана не
перекласти? Хіба б не краще виходило?”
“ Нехай ми шовіністи, нехай... Проте ми
расєйщини в нашій мові ніколи не заводили, а
ви що робите? Що ви робите, га? Є своє слово
"універсал", а ви "маніфеста" заводите, є слово
УНР, а ви УСЕРЕР пишете? Га? Га? о Рідне
слово "пристрій" ви на "апарат" обернули, а
забули, як у народній мові про це говориться?
Що без пристрою і блохи не вб'єш, забули, а ви
думаєте апаратом, га? По газетах читаю —
слово "просорушка" за "шеретовку" править, і це
така українізація, питаюсь, га? Самі ви ще не
шеретовані, і мова ваша радянська
нешеретована”
Рина Мазайло “Ой Улю, ой Улюню! Коли ти мене любиш, зроби
так, щоб Мокій закохався у тебе. Може, він кине
свої українські фантазії, може, хоч прізвище
дасть поміняти…”