«Мій Шевченко»

«Мій Шевченко» для мене-уособлення людини,яка була борцем

за незалежність,права і гідність.Його твори надзвичайно
захоплюють мене ще зі школи.Памʼятаю з яким натхненням я
вивчала його вірші та декламувала перед школою.Кожен
раз,коли я розповідала його вірші,відчувала себе справжнім
патріотом і розуміла те,що незалежно від всього я справжня
українка.І це дар Божий,що його чудові твори збереглися і
формують вже довгий час справжнє покоління українських
патріотів.Кожен рядок заклик до нас боротися за незалежність і
ніколи не здаватись.Я вважаю,що в даний час це
надважливо.Його життєва історія повинна навчити нас не
забувати в яких умовах створювались такі витвори мистецтва і
попри все ми дотепер можемо побачити яке було життя раніше.І
з цих подій вже робити висновки,як необхідно боротися за
українську мову,незалежність
.
Його творчість є скарбницею національної культури, і я вважаю
її моральним уроком. Я розумію, що збереження і розвиток
нашої культурної спадщини - це наша спільна відповідальність
перед минулими, теперішніми й майбутніми поколіннями.
«Кобзар»-це символ нашої могутності.Ця збірка відображає
минуле українського народу та я можу порівняти всі події з
сьогоденням.Хоча російсько-українська війна і кріпацтво є
різними історичними явищами,але можна побачити насправді як
багато спільного
.Наприклад:кріпацтво запровадила Катерина 2(Російська імперія)
і відповідно війну почала Росія проти України.Це показує нам,що
попри все ми стоїмо і наш дух ніхто ніколи не зламає. Обидва ці
явища вплинули на культурний та ідентичнісний розвиток
українського народу. Кріпацтво пригнічувало українську
культуру та мову, сприяючи асиміляції. Російсько-українська
війна також вплинула на формування національної ідентичності
та усвідомлення українського народу.
Як кріпацтво, так і російсько-українська війна, викликали
реакцію українського народу на боротьбу за свою свободу,
незалежність та права. В обох випадках українці активно
протистояли системі гніту та прагнули до здобуття власного
самовизначення.
І я гадаю,що кожен українець повинен прочитати твори Тараса
Григоровича Шевченко.Ми повинні памʼятати через що,пройшли
наші предки. Шевченко є для мене іконічною фігурою і для
багатьох українців також,ми всі відчуваємо гордість за його
досягнення та вважаємо його важливим символом національного
самоусвідомлення та ідентичності. Згадала ще,як ми з сімʼєю
їздили у музеї Тараса Шевченка в Канів.Там була неймовірна
енергетика,цей памʼятник який уособлює неймовірну могутність!
Одразу згадала рядки з «Заповіт»

Щоб лани широкополі,

І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий.

Також у моїй пам’яті навіки залишаться спогади про місце де

народився поет.На жаль тоді нікого не пускали у хату,але ми
вже відчули ту силу тільки дивлячись на споруду.Знову ж таки у
голові одразу зʼявляються рядки

Садок вишневий коло хати,

Хрущі над вишнями гудуть.
Мене настільки надихнули й дали віру ці місця в нашу
перемогу.Одразу усвідомлюєш,як насправді важливо
мандрувати і дізнаватися нашу країну з боку історичних
памʼяток.

У висновку хочу сказати,що мій Шевченко — це не лише герой

минулого, але й живий наставник, який проводить мене крізь
темряву історії, надихаючи та вказуючи на світле майбутнє. Його
творчість не тільки надихає, але й закликає до вчинків, даруючи
впевненість у силі кожного слова та кожної думки. І у цьому
Шевченко стає не лише символом минулого, але й натхненням
для сьогодення та водночас світовим народним скарбом.