«I мертвим, i живим…»

 Перiод 1843-1847 рр. – золота пора

творчостi Тараса Шевченка. Провiдний
метод творiв – реалiзм.
*Реалiзм – художнiй метод, що
характеризується правдивим i всебiчним
вiдображенням дiйсностi, увагою до
повсякденного суспiльно-побутового життя.
У цей перiод народилося послання «I
мертвим, i живим…», яке було
опублiковано у 1845 р.
“І мертвим, і живим, і
ненарожденним...”.
Продовження теми
“земляків” у посланні.
Викриття конформізму
значної частини української
еліти. Бичування комплексу
меншовартості. Критичний
перегляд національної
історії задля перспективи її
кращого майбутнього.
Настроєві інтонації твору
(суперечка, пересторога,
погроза, заклик тощо).
 Iдейно – художнiй змiст
 У своєму посланнi Шевченко розвинув iдеї, закладенi у творах,
написаних у попереднi роки, указав на iсторичне корiння
суспiльних явищ. Вiн зiставляє минуле, сучасне, майбутнє.
 Лiричний герой важко переживає трагiзм навколишнього
життя.
 Критикує панiв, указує їм iнший шлях (лякає жахами
революцiї i закликає припинити знущання з народу).
 «В своїй хатi своя правда, i сила, i воля » - пише Шевченко,
вважаючи, що український народ заслуговує мати свою
самостiйну державу i культуру.
 У творi має мiсце дiалог мiж паном i лiричним героєм про
самобутнiсть культури українського народу та її роль у
визволеннi з-пiд ярма самодержавства. Правду треба шукати на
власнiй землi, спираючись на свiй народ. Справжню волю
можна здобути тiльки шляхом єднання.
 Шевченко ставить 5 коротких запитань, натякаючи на те, що
iсторiю треба переглянути: «що ми ?», «чиї сини ?», «яких
батькiв?», «ким закутi ?», «за що закутi ?»
 Iдея i значення твору:
вплив на формування
нацiональної
самосвiдомостi
українського народу, осуд
байдужостi до
майбутнього свого
народу, утвердження
демократичного
розумiння iсторiї України
та її культурного процесу.
З великою сатиричною пристрастю й презирством
говорить поет, що за відсутності власного погляду на
становище народу й нерозуміння реальних шляхів,
розвитку українського суспільства рабське схиляння
перед іноземними авторитетами веде лише до
безсилого, суто зовнішнього запозичення галасливих і
облудних заяв, до пустого жонглювання
«свободолюбивими» гаслами:
…претеся на чужину
Шукати доброго добра,
Добра святого. Волі! Волі!
Братерства братнього!
Найшли, Несли, несли з чужого поля
І в Україну принесли
Великих слів велику силу,
Та й більш нічого…
 Головна проблема послання - це проблема взаємин
дворянської інтелігенції з народом, обов’язку
інтелігенції перед народом, що в тогочасних історичних
умовах було нерозривно пов’язано з питанням боротьби
проти соціальніго й національного гноблення на
Україні. Полемічне вістря послання спрямоване на
викриття цілком конкретних груп і течій в середовищі
тогочасної дворянської інтелігенції. З одного боку, це -
національні романтики, зокрема, нащадки козацької
старшини, які зітхали за історичним минулим, з другого
- ліберальна інтелігенція новішої формації, яка дала
своєму намаганні повести українську громадськість «за
віком» впадала то в космополітизм, то в
слов’янофільство.