Українські народні думи.

Героїчний епос українського

народу.
Думи. Різновиди дум.
Кобзарі та лірники – виконавці
народних дум
 Восьмикласники!

Сьогодні на уроці ви:

• познайомитесь із кобзарством як з одним із

найяскравіших явищ української культури;
• розкриєте зв’язок народних співців з життям
українського народу;
• дізнаєтесь, який жанр літератури називається
думою, які є різновиди дум та яка їхня будова;
• з’ясуєте, що спільного, а що відмінне між думою
та історичною піснею;
• висловите власні думки та враження від думи як
жанру літератури, актуальності дум у наш час
 Пригадайте
Дивовижні скарби зберіг український народ протягом століть. І не лише для себе – для всіх народів.
Бо духовні надбання кожної нації є духовними надбаннями всього людства. І скарби ці – народні пісні,
балади, а найперше – думи, унікальний жанр української народної творчості, з яким пов’язане
неповторне кобзарське мистецтво, славні імена лірників і бандуристів.
До унікальних пам’яток світової епічної культури належать українські народні думи. І дума є
жанром виключно українського епосу.
• Пригадайте, що називається епосом? Епос — різновид літературного роду, що оповідає про
події, які нібито відбувалися у минулому.

• В чому полягають його особливості? До епічних жанрів належать:

• міф
• легенда
• Які епічні жанри вам відомі? • казка
• переказ
• притча
• оповідання
• повість
• новела
• роман
•Справді лицарським духом
дихає новий богатирський епос,
який у той час, між 1560 і 1648
роками, виріс у степах
запорозьких, зокрема й думи -
це ті безсмертні пам’ятки ще
першого етапу в розвитку
козацтва, які створені генієм
самого народу, і які назавжди
будуть предметом гордості
українського народу.

Іван Франко
 Українські народні думи
Українські думи виникають у той же час, що й історичні
пісні, і це пов’язано з тим, що історичною основою дум є
довготривала, виснажлива й затята, звитяжна і
героїчна війна, яку впродовж століть вів український
народ проти загарбників і поневолювачів. Але ж яка
тоді між ними відмінність?
Термін «дума» - народного походження, ним послуговувалися на означення
співаних оповідей соціального характеру. Український літературознавець і
фольклорист Михайло Возняк, висловив припущення, що цей термін
пішов із болгарської мови, у якій слово «дума» означало «слово», термін,
яким у давній Україні послуговувалися в значенні «поетична повість».
Тобто, можемо зробити висновок, що дума є оповідним жанром.
Суттєве уточнення перших визначень щодо «думи» належить Миколі
Костомарову: «думами прийнято називати такі народні твори, майже Микола Костомаров — видатний
завжди епічні за змістом, які не співають, а декламують розспівано під український історик, етнограф,
звуки інструмента кобзи, бандури або ліри, що є здобутком не всього прозаїк, поет-романтик, мислитель,
народу, а кобзарів, співців, зазвичай сліпих, які ходять від місця до місця громадський
зі своїми інструментами і наспівують зацікавленим». діяч, етнопсихолог.
•Дума – не лише твір оповідний, а ще й той,
що виконують під музичний супровід. І тому
думи нерозривно пов’язують саме із
кобзарями. Ким же вони були та яким було
їхнє значення для нашої культури?
•Значення народних співців було надзвичайно
велике для розвитку людства, особливо в
дописьмову епоху. Адже саме вони зберігали
і передавали наступним поколінням
найважливіші знання про минуле і світогляд
їхніх предків, у найдоступнішій формі, яка
легко запам'ятовується — пісень-оповідань.
Крім того народні співці виконували функцію
новинарів, незалежних від влади. Постійно
подорожуючи, саме вони знали останні
новини і могли ними поділитися,
попередити людей про небезпеку нападу
чужинців тощо.
•Вчені вважають, що Кобзарство своїм
корінням сягає ще часів Київської Русі, проте
організоване кобзарство виникло за часів
козаччини.
•Коли військо верталося з походу,
козацтво гоїло свої криваві рани і
поминало друзів, що полягли за рідний
край, за волю. Всі вже жили сьогоднішнім,
жили прийдешнім, в якому бачили нові бої
та втрати. Й лише один звитяжець,
узявши в руки кобзу і кинувши на луки
повід, шукав у серці, в струнах тих слів
та звуків, які б навіки стали відлунням
ратних подвигів. То був поет, співець
народу, його історик і публіцист. Він не
вигадував, не щебетав для втіхи, а
думав, осмислював пережите та
пройдене, творив для наступних поколінь
котрі виростуть та візьмуть шаблі в
руки…
Валерій Шевчук
 Кобзарство як явище
Згодом, кобзарство виокремилось в окрему групу. Народні співці утворювали братства або гурти
на взірець ремісничих цехів. У братствах існували майстри й учні, які впродовж двох років
опановували не тільки кобзарську майстерність, а й таємну так звану лебійську мову й мали
дотримуватися встановлених правил, порушення яких каралося. Незрячі кобзарі були не жебраками,
що випрошують милостиню, а професійними виконавцями, які грою на бандурі та співом заробляли
собі на життя.

Кобза Торбан Кобза-бандура Бандура

 Відомі кобзарі
Кобзарство як професія живуть не одне покоління, серед відомих кобзарів можна виділити імена
Остапа Вересая, Гната Гончаренка, Михайла Кравченка з Великих Сорочинців, Петра Ткаченка.
Відомі імена кобзарів і часів Гайдамаччини: Данило Бандурка, Грицько Кобзар, Прокіп Скряга тощо. Є і
сучасні кобзарі, зокрема Тарас Компаніченко, Василь Григорович Нечепа, Білий Дмитро, Тарас
Постніков.

Остап Вересай Гнат Гончаренко Василь Нечепа Тарас Компаніченко

 Тематика дум
•Здебільшого, кобзарі були творцями славнозвісних дум, що
відображали найважливіші події життя українського народу
впродовж багатьох століть і закликали його на боротьбу
проти поневолювачів. Сюжети перегукуюються з
історичними піснями - боротьба проти турецько-
татарських нападників, польської шляхти, при тому тут
зображується доля не лише борців та переможців, а й тих,
хто зазнав страждань, зокрема невільників. Звісно, у думах
змальовують і постаті безпосередніх учасників подій — під
час походів або після них, і справжніх улюблених у народі
історичних постатей. Поряд з ними діють і безіменні герої-
козаки, але вже не в лицарських походах, боях і перемогах, а в
побутових ситуаціях. Тут змальовуються явища суспільного
та родинного життя, стосунки козака зі своєю ріднею —
сестрою, матір’ю. Тому в окрему групу й виділяють
суспільно-побутові думи, ті, що могли зігріти теплом
рідного дому, відволікти від воєнних буднів, чогось навчити.
 ОСОБЛИВОСТІ ДУМ
-зображення важливих суспільних
подій, видатних історичних осіб;
певне дотримання правдивості
життєвих фактів;
-докладність поетичної розповіді;
висока поетичність мови;
невелика кількість основних
дійових осіб (дві-три);
-великий обсяг (як для
фольклорних творів);
- своєрідність побудови (зачин,
основна частина, повтори,
кінцівка);
- віршована форма
(нерівноскладовість рядків,
довільна специфіка
римування);
- виконання речитативом під
акомпанемент кобзи, бандури,
ліри;
усне поширення і зберігання;
- варіантність тексту.
 Теорія літератури
Дума – епічний віршований твір героїчного або соціально-побутового
змісту, який виконується речитативом(читання співучим голосом) у
супроводі кобзи, бандури чи ліри.
про героїчну боротьбу українського народу
проти турецько-татарських загарбників та про
турецьку неволю (14—15 ст.— рання козацька
доба).

Різновиди про героїчну боротьбу українського народу

проти національного поневолення (16 — поч. 17
ст. — доба Хмельниччини і Гетьманщини).

Соціально-побутові думи
 Композиція дум
•Незважаючи на гнучкість виконання дум, досить стрункою і сталою є їх
композиція, що характеризується рисами властивими тільки цьому жанру.
Вона в абсолютній більшості текстів зберігає одні і ті ж складові
елементи, жанрову структуру.
•Думи починаються поетичним заспівом, який кобзарі часто називають
«заплачкою».
•Цей початок найчастіше будується на основі художнього паралелізму:

•Як у неділю рано-порано

•Не голосні ї дзвони задзвонили,
•Не сизопері орли защебетали,
•А не сивая зозуля закувала;
•То бідні невільники, сидя в неволі, заплакали.
•(«Дума про невольників»)

• Після заспіву йде власне дума (розгортання сюжету з усіма епічними

елементами композиції і ліричними відступами). У сюжет можуть
вводитися додаткові епізоди, але, як правило, дума не буває надмірно
ускладненою: сюжет розгортається лінійно в хронологічній послідовності,
події передаються якнайприродніше без елементів фантастики та
несподіваних поворотів у розвитку дії.
•Завершується дума кінцівкою, яка називається славословіє, бо у ній
прославляються подвиги, відвага, справи героя, який переміг ворога або ж
поліг за праведну справу.
 Порівняйте

• Тематика
Історична пісня • Наявність Дума
історичних • епічний жанр
• Ліро-епічний жанр осіб • великий за обсягом
• Невеликий за обсягом • Епічність • Має сталу композицію
• Має довільну будову • Виконуються • Описує як історичні
• Розповідає лише про кобзарями події, так і події
історичні події суспільного життя
• Виконується мелодійно • виконується
речитативом
 Кобзарі та лірники – виконавці народних дум

Кобзарі були творцями, хранителями і передавачами народної

творчості у формі історичних пісень, дум (мелодійних речитативів
змінюваних форм), релігійних піснеспівів, а також казок та
переказів, супроводжуваних грою на кобзі, лірі або бандурі, звідки
інша їхня назва - лірники або бандуристи. Значення їх для
українського народу можна порівняти зі значенням давньогрецьких
поетів у давній Греції, арабських поетів для Арабії, або степових
співців-акинів для людей Середньої Азії, Монголії і Казахстану.
У своїй творчості кобзарі утверджували дух українського народу,
основи християнської моралі в суспільстві і побуті.
 Остап Микитович ВЕРЕСАЙ
(1803-1890)
•Народився у с. Калюжинці
Полтавської губернії.
• У 4 роки втратив зір. Перейняв
мистецького співу та гри на кобзі
у кобзаря Юхима Андріяшівського
і був у нього поводирем.
•Понад 40 років мандрував
селами та містами України.
•Його репертуар – 6 дум та пісні
сатиричного, гуморис- тичного й
релігійного змісту. Його твор-чість
високо шанував Т. Шевченко.
•Помер у с. Сокиринці
 • Михайло Степанович КРАВЧЕНКО
(1858-1917)
•Народився у с. Великі Сорочинці
Полтавської губернії. У 15 років
втратив зір. Кобзарську науку освоїв
завдяки миргородському кобзарю
Самійлу Яшному.
•До репертувату М.Кравченка
входило 5 дум, 18 псалмів, 12
сатиричних пісень; знав чимало
танців і маршів. Дружив з відомим
етнографом О.Сластьоном та
письменником В.Короленком.
 Гнат Тихонович ГОНЧАРЕНКО
(1835—1917)
• Народився в слободі Ріпках Харківського повіту. Осліп
у 3 роки. У 22 роки пішов навчатися до панотця
• Петра Кулиби. Епічний репертуар Г. Гончаренка
складався з 3-х дум: “Олексій Попович”, “Про вдову”,
“Про сестру і брата”. Ходив кобзарювати з незрячим
товаришем та хлопчиком-поводирем. Записи від
• Г. Гончаренка робили Леся Українка і Климент Квітка.
 Цікаво знати
Кобзарська традиція живе і сьогодні, а думи – жанр не лише нашого минулого, а й сьогодення. Сучасний
український кобзар та лідер гурту «Хорея козацька» Тарас Компаніченко створив «Думу про Савур
Могилу». Про історії її створення можна дізнатися з інтерв’ю артиста:
«Так буває, що напишеш один рядок, і він зависає.
Перший рядок я написав на Майдані – "Те, що
написано в нас на прапорах , – Спів невимовних
сфер". Під впливом вибуху блакиті і золота – коли
на Майдані вперше над нами стояв вогненний
стовп. Це ще у період ейфорії, до того, як були
вбивства. І потім воно зависло. А коли почалася
війна і ми їздили виступати перед нашими бійцями,
то активно включилися у підтримку зруйнованого
українського війська. І цей текст активно
дописувався після подій під Зеленопіллям. Три
куплети я читав в "Айдарі" просто як вірш.
Останній куплет я дописав після Іловайська. А
потім це стало думою».
Сьогодні на уроці
я дізнався...

я пригадав..

я запам’ятав…

мене вразило…