Professional Documents
Culture Documents
231340
231340
Дніпропетровщини
Дніпропетровщина дала Україні
таких письменників, як
• Микола Вороний,
• Валер’ян Підмогильний,
• Олесь Гончар,
• Володимир Заремба…
Певний час тут жили і працювали
• Іван Манжура,
• Борис Грінченко…
Іван Іванович Манжура (1851-1893)
Поет, етнограф, фольклорист, почесний член
Харківського та Московського історико-
філологічних товариств.
Автор збірок поезій «Степові думі та співи»
(1889), «Над Дніпром»(виданий уже в 70-х рр. ХХ
ст.). Розуміючи важливість своєї роботи, І.
Манжура пішки обійшов практично всю
Харківщину і Катеринославщину, збираючи
народні перлини
І. Манжура був прибічником комплексного
збирання народної творчості – йому належать
записи й публікації величезної кількості казок,
пісень, легенд, дум, переказів, заклинань, жартів,
пародій і т.д. З метою всебічного охоплення життя
й побуту населення Катеринославської й
Харківської губерній, І. Манжура занотовував
також і мовознавчий матеріал, який доповнював
його багаті фольклорно-етнографічні запаси.
Борис Грінченко (1863-1970)
• Поет, прозаїк, драматург, критик, мовознавець,
громадський діяч.
• Про нього говорили, що він більше працював, ніж
жив.За один «Словарь української мови» його б
мали шанувати не менше, ніж росіяни В.Даля.
• У 1907-1909 рр. побачив світ чотирьохтомний
“Словарь української мови” Б. Грінченка, про який
В. Сімович писав “Се праця капітальна. На ній
будуть опиратися всі дослідники мови, нею будуть
користуватися всі ті, що схотять укладати словник.
Отсим словарем зискав собі Грінченко невмирущу
славу.”
• У Передмові до свого словника Б.Д. Грінченко
зокрема згадує і доробок І. Манжури: «Очень
ценны «Слова записанные в … Екатериносл. губ.» и
помещенные И.И. Манжурою в его «Сказках»
(Харьк. 1890)»..
• Зараз одна з вулиць Дніпропетровська носить ім’я
Б. Грінченка.
Микола Кіндратович Вороний (1871-1938)
• Поет, театрознавець, перекладач.
• Народився на Катеринославщині. Поезії М. Вороного
високопатріотичні, глибокі за змістом, в них автор порушує
загальносвітові теми, філософські питання. Він одним з перших
в українській літературі вводить у лірику тему міста, переймає
ряд традиційних мотивів європейської поезії, де
протиставляється поетична одухотвореність і буденність,
утверджує нестримне прагнення людини до краси, світла,
осягнення космосу. На 25-літній ювілей своєї творчості М.
Вороний висловив мрію свого життя: «Нехай наша нація, наш
народ український увійде в ряди справді культурних народів,
нехай сей народ буде високоморальний, гуманний, благородний і
духовно крисивий, нехай усі інші народи, дивлячись на нас, з
почуттям високої пошани промовлятимуть слова «Україна»,
«українці». Такі його твори, як «Євшан-зілля», «Найдорожчий
скарб», «Коли ти любиш рідний край», «За Україну», «Легенда»,
- свідчать про яскравий і самобутній талант поета. В роки
сталінізму репресований і розстріляний. Реабілітований
посмертно у 1956 р. «за відсутність складу злочину».
Валер’ян Підмогильний (1901-1937)
• Його називали найінтелектуальнішим
письменником України 20-х років. Автор книг:
«Твори. Том І» (1920), «Військовий літун» (1924),
«Проблема хліба» (1927), романів «Місто» (1928),
«Невеличка драма» (1930). Народився на
Катеринославщині. В роки сталінізму репресований
і розстріляний. Реабілітований посмертно у 1956 р.
«за відсутність складу злочину».