Письменники Київщини

Чершнев Ігор

07.06.23
Михайло Опанасович Булгаков
Біографія та цікаві факти

Драматург, театральний режисер і актор. Автор повістей і оповідань, безлічі фейлетонів, п'єс, інсценівок, кіносценаріїв,
оперних лібрето.З містом Житомир, Булгакова пов'язує не лише його перебування на дачі, а також його родичі - прототипи
героїв відомої телевізійної стрічки «Дні Турбіних», створеної за однойменною п'єсою Михайла Булгакова «Біла
гвардія».Серед багатьох персонажів твору запам’ятався колоритний образ Ларіосика.У житомирян цей милий незграбний
юнак викликав особливу симпатію.
8 вересня 2007 р. на вулиці Київській біля кінотеатру «Україна» був встановлений пам'ятник Ларіосику.Київ займав особливе
місце в житті та творчості письменника. Про це він каже у своєму ліричному нарисі «Київ-місто».
Рідне місто склало шану письменникові «…Київ у Булгакова не в зображенні рідного міста, не в назвах київських реалій…
Його модель світу була києвоцентричною. Він, якщо можна так висловитися, мислив Києвом», — скаже в книзі «Майстер і
Місто» Мирон Петровський.
«Ах, які зірки в Україні. От майже сім років живу в Москві, а все ж таки тягне мене на Батьківщину. Серце щемить, хочеться
іноді болісно в поїзд… і туди. Знову побачити яри, занесені снігом, Дніпро… Немає красивішого міста на світі, ніж Київ», —
скаже в оповіданні «Я убив» доктор Яшвін, у якому легко упізнати самого автора (українською — «я ж він»).
Київ і Україна у житті та творах Булгакова.
Михайло Булгаков любив підніматися нагору по
Андріївському спуску, доходити до найвищої
крапки й відтіля дивитися на дахи
багатоповерхових будинків і купола церков, на
вулиці, провулки й площі. Так і Николка вечорами
довго любувався своїм містом, за що його іноді
лаяли.Київ завжди надихав Михайла Опанасовича
Булгакова, давав йому нові теми для добутків. Саме
в Києві в Булгакова з'явилося бажання зайнятися
літературою. І він поїхав у Москву із твердою
рішучістю завоювати своє місце в літературі. Своє
місто Булгаков не тільки любил, він знав його. Київ
був виходжений уздовж і поперек спочатку в
дитинстві, потім - у юнацькі роки. Це стародавнє
місто відбилося в його добутках. Особливо
подобався Київ Булгакову взимку. Зими в Києві
були сніжними, «вулиці курілися
серпанком, і скрипів збитий гігантський сніг».
Максим Тадейович Рильський
Біографія, цікаві факти

народився 19 березня 1895 року в Києві. Батько поета, Тадей Рильський, разом із Володимиром
Антоновичем та групою інших польських студентів вирішили присвятити себе вивченню історії України й
віддати своє життя народу, серед якого жили. В історії цей рух відомий як рух хлопоманів.Максим спершу
навчався в домашніх умовах, потім — у приватній гімназії в Києві. Змалку познайомився з композитором М.
Лисенком, етнографом, дослідником і збирачем українських народних дум та пісень Д. Ревуцьким, актором і
режисером Саксаганським, етнографом та фольклористом О. Русовим, які справили на нього великий
вплив.Після приватної гімназії Рильський у 1915-1918 роках навчався на медичному факультеті Київського
університету Св. Володимира, потім — на історико-філологічному факультеті Народного університету в
Києві, заснованому за гетьмана Павла Скоропадського, але жодного з них не закінчив. Займався
самоосвітою, вивченням мов, музикою. З 1919 по 1929 рік вчителював у селі, зокрема й у Романівці, а також
у київській залізничній школі, на робітфаці Київського університету та в Українському інституті
лінгвістичної освіти.
1.Перша збірка його поезій «На білих. етнографії АН України. 1960 року йому
островах» вийшла 1910 року. було присуджено Ленінську премію, у
2.1931 року Рильського заарештовує 1943, 1950 — Державну премію СРСР.
НКВС, й він майже рік просидів у 6.Помер Максим Тадейович Рильський
Лук'янівській тюрмі в Києві. 24 липня 1964 року. Поховано його у
3.Його товариші-неокласики Д. Загул, М. Києві, на Байковому кладовищі.
Драй-Хмара, П. Филипович, М. Зеров
були репресовані й загинули в
концтаборах. З 1931 року творчість
Рильського зазнає змін, він, не в змозі
виступити проти режиму, змушений
поставити свою поезію йому на службу.
4.У радянську добу Рильський написав
тридцять п'ять книжок поезій, кращі
серед яких — «Знак терезів» (1932),
«Літо» (1936), «Україна», «Збір
винограду» (1940), «Слово про рідну
матір», «Троянди й виноград» (1957),
«Голосіївська осінь», «Зимові записи»
(1964)
5.1943 року його обрано академіком. У
1944-1964 роках Максим Рильський був
директором Інституту
мистецтвознавства, фольклору та
Андрій Малишко

Життя та творчість
Народився 2 (14 листопада) в Обухові (нині місто Київської області) в сім'ї шевця. Закінчив семирічку в
рідному селі, вчився в медичному технікумі, потім — на літературному факультеті Київського інституту
народної освіти. В 1932 році закінчив інститут, учителював в Овручі.В 1932 році закінчив інститут,
учителював в Овручі. В 1934—1935 роках служив у Червоній армії.
Під час Другої світової війни був військовим кореспондентом у фронтових газетах «Красная Армия», «За
честь Батьківщини», і в партизанській газеті «За Радянську Україну».Після війни працював
відповідальним редактором журналу «Дніпро» (1944—1947).Депутат Верховної Ради УРСР 3-го та 4-го
скликань. Був членом ВКП (б) (від 1943 року).Упродовж 1935—1940 років видав збірки: «Батьківщина»
(1936), «Лірика», «З книги життя» (1938), «Народження синів» (1939), «Листи червоноармійця Опанаса
Байди», «Березень», «Зоревідні», «Жайворонки» (усі — 1940). У цей же період написав поеми
«Трипілля» (надруковано лише уривки), «Ярина», «Кармалюк», «Дума про козака Данила».
Останнім твором поета, написаним у лікарні за вісім днів до його смерті, була славнозвісна "Стежина"
("Чому, сказати, й сам не знаю..."), в якій він роздумує над людським життям...У збірці «Що записано
мною» (1956) містяться тексти відомих пісень: «Знову цвітуть каштани», «Пісня про Київ», «Як на
дальнім небосхилі»; у збірці «Серце моєї матері» (1959) — «Пісня про рушник», «Ми підем, де трави
похилі»; у збірці «Полудень віку» (1960) — «Вчителька» тощо.
 Нагороди!
1947 — Сталінська премія за збірку «Лірика» та поему
«Прометей».
1951 — Сталінська премія за збірку «За синім морем».
1964 — Шевченківська премія за збірку «Далекі орбіти».
1969 — Державна премія СРСР за збірку «Дорога під яворами».
Нагороджений двома орденами Леніна, орденом Червоного
Прапора, орденом Червоної Зірки, орденом «Знак Пошани», а
також медалями.
Дякую за ознайомлення