«Юрій Яновський.

Творча біографія
письменника, загальна
характеристика творчості.
Романтизована стихія національно-
визвольного руху (р.«Чотири
Шаблі»)”. Роман у новелах
«Вершники» - зразок соцреалізму»
Псевдоніми: Юрій Ней, Юрій
Юрченко

«…У Яновського вийшло у світ

багато творів, але писав він
протягом свого життя одну
книгу — книгу мудрого великого
Буття» (Микола Строковський).

Я пам’ятаю сиві скроні

І зір задуманий такий…
(В. Сюсюра «Пам’яті Ю.
Яновського)
 Біографія
Юрій Яновський народився 27 серпня 1902 р. в с. Майєровому
на Єлисаветградщині (нині с. Нечаївка Кіровоград-
ської області) у заможній селянській родині. Освіту хлопець
здобував у Єлисаветградському
реальному училищі, яке закінчив на “відмінно”. Це був один
з найкращих освітніх закладів міста: у ньому навчали-
ся П. Саксаганський, Г. Юра, Є. Маланюк та інші україн-
ські митці. Юність майбутнього письменника пройшла в
роки Першої світової та громадянської воєн. Єлисаветград
(нині м. Кропивницький) був ареною жорстоких боїв, що
вели між собою білі, червоні, Махно, банда Марусі, загони
Григор’єва. У пам’яті Юрія закарбувалися озвірілі люди, після
яких залишалисякров і голосіння.
Це не могло не вплинути на те, що Ю. Яновський дуже рано
подорослішав.
 Творчість
10 років почав писати вірші російською мовою. А в 22
роки вже пише епічні твори. Проза вимагає зрілості
мислення й глибокого знання життя. Перший прозовий
твір — оповідання “А потім німці тікали” — вийшов
друком 1924 р., потім з-під пера молодого письменника
з’являються книжки “Мамутові бивні” (1925), “Кров
землі” (1927), роман “Майстер корабля” (1928).З
З 1922 р. Ю. Яновський навчався в Київському
політехнічному інституті, який так і не закінчив. Проте
саме в цей час він відвідує літературні вечори, друкує,
крім прозових, і поетичні твори під псевдонімом Георгій
Ней. Познайомившись з М. Семенком, бере участь у
футуристичному русі. Згодом переїздить до Харкова,
стає Редактором Всеукраїнського фотокіноуправ
ління (ВУФКУ).
Саме в цей час в Україні зароджується кіно, яке
вабить митців, зокрема й Ю. Яновського. 1926 р.
письменник переїздить до Одеси, де працює на
посаді головного
редактора кінофабрики. Тут він долучається
до створення фільмів “Тарас Шевченко”,
“Тарас Трясило”, “Борислав сміється”, “Ва-
ся-реформатор”, Сумка дипкур’єра”... До
нього приходить визнання, його називають
“добрим генієм українського кіно”.
Він повертається до Харкова, друкує повість
“Байгород” (1927), книжку поезій
“Прекрасна УТ” (УТ — Україна трудова), роман
“Майстер корабля”, навіяний
морем та Одесою.
У цей час Ю. Яновський знайомиться з актрисою театру ≪Березіль ≫
Тамарою Жевченко, яка стала єдиною жінкою в його житті.

Т. Жевченко та Ю. Яновський.
1928 р.
Романи “Чотири шаблі” (1930) і “Вершники” (1935) — найвідоміші твори
У роки Другої світової війни митець працює в евакуації (м. Уфа, РФ) на
посаді головного редактора журналу “Українська література” (з 1946 р. —
“Вітчизна”). У цей час він пише роман “Жива вода” (1947), який був
підданий нищівній критиці як “ідейно хибний” і ,”націоналістичний”.
Ю. Яновський змушений був надрукувати в “Літературній
Україні” лист, у якому “визнав” і свою “відірваність від життя”, і
“формалістичний задум” роману, і “шкідливі деталі в ньому”... Він навіть
підготував нову редакцію цього твору, але з назвою “Мир”.
Роман вийшов друком 1956 р., уже після смерті автора.
Навала критики вщухла1948 р., коли Ю. Яновському було присуджено
Сталінську премію.
1954 р. Була надрукована п’єса “Дочка прокурора”, яка мала великий успіх
на театральній
сцені.
Через декілька днів після прем’єри цієї п’єси в Київському театрі росій-
ської драми ім. Лесі Українки Ю. Яновський помер. Це сталося 25 лютого
1954 р.
в м. Києві. Письменник похований на Байковому кладовищі.
 Останні роки життя
1954 р. Була надрукована п’єса “Дочка
прокурора”, яка мала великий успіх на
театральній сцені.
Через декілька днів після прем’єри цієї
п’єси в Київському театрі російської
драми ім. Лесі Українки Ю. Яновський
помер. Це сталося 25 лютого 1954 р.в
м. Києві.
Письменник похований на Байковому
кладовищі.
Роман «Чотири шаблі»,
написаний 1930 року,
відкриває новий етап
творчості письменника. Дуже
скоро роман було вилучено з
літературного процесу.
Повернувся він до читача
тільки 1983 року, через
півстоліття і майже через
тридцять років після смерті
майстра. Темою роману
стала громадянська війна.
 Роман присвячений національній революції - проблемам, що поставали
через жорстке протистояння різних політичних сил. Усюди формувалися
бойові загони, щоб захистити революцію. Свій загін (чи навіть армію!)
вирішили створити четверо друзів: Шахай, Остюк, Галат і Марченко.
Роман розпочинається з весілля Шахая. Під час вінчання в церкві, що
була прикрашена сюжетами з козацького життя, товариство перейнялося
духом національної історії, що надихнуло друзів піти шляхом своїх
героїчних предків, розпочавши історичну битву за рідну землю. Роман
складається із семи розділів-пісень. Автор вибрав такий жанр, бо пісня
характеризується лаконічністю. Усе, що було поза ≪піснями ≫, тобто
революційні будні з їхніми дебатами, штабними розробками,
приготуваннями, у романі свідомо опущено, що додало твору стислості й
поетичності. Хоча друзі різні, проте їх об’єднує спільна мета — урятувати
країну.
Автор ставить їх у такі ситуації, у яких вони максимально виявляють
свою глибинну сутність, козацьку відвагу та міць.
«Реабілітаційним двійником»
«Чотирьох шабель» став роман у
новелах «Вершники». Цього разу
письменник зображував події
громадянської війни, але вже в
дусі часу, з урахуванням
компартійної критики. Показана
керівна роль комуністичної
партії, герої твору – Чубенко, Іван
Половець, Данило – вихідці з
народу, комуністи; перемога – за
червоноармійцями; поетизуються
трудові будні тощо.
Роман «Вершники» (1935) складається з восьми новел.
Його написано вже з урахуванням панівної ідеології. По
суті, цей твір — данина своєму часові, спроба
виправдатися перед владою за “націоналістичні” “Чотири
шаблі”. І хоча роман у новелах “Вершники” — зразок
соцреалізму, проте він має художню цінність. Особливо
майстерно написані перші три новели: “Подвійне коло”,
“Дитинство” і “Шаланда в морі”, що пов’язані між собою
темою розпаду роду.
Сини Мусія Половця опиняються по різні боки барикад під
час громадянської війни. Вони зустрічаються в південному
степу, неподалік Одеси. Брати, засліплені своєю
комуністичною (петлюрівською, денікінською,
махновською) вірою, почергово вбивають один одного,
нехтуючи батьковою настановою:
“Тому роду не буде переводу, у котрому браття
милують згоду”.
На жаль, в умовах війни класова належність стає
визначальною, відсуваючи на другий план родину. У романі
висвітлено також проблеми степового села: каторжна
робота,безземелля, голод, бідність. Водночас сумний
селянський мотив урівноважує світла тема дружби правнука
Данилка з прадідом Данилом. Старий стає духовним
наставником для свого маленького нащадка, передає йому
весь свій досвід, знання про навколишній світ природи, яку
автор зобразив надзвичайно майстерно. Хоча твір написано в
прозовій формі, проте вишукані пейзажі дивують ліризмом: ≪І
хочеться знати, куди падає сонце, кортить дійти рівним
степом до краю землі й заглянути в прірву, де вже чимало
назбиралося погаслих сонць, і як вони лежать на дні
провалля — як решета, як сковороди чи як жовті п’ятаки?≫
Створити портфоліо письменника
При народженні:
Псевдоніми, криптоніми:
Дата народження:
Місце народження:
Дата смерті:
Місце смерті:
Національність:
Громадянство:
Мова творів:
Рід діяльності:
Роки активності:
Напрям:
Жанр:
 Домашнє завдання:
Прочитати твір Ю.Яновського
«Майстер корабля»

Дякую за увагу!!!