Життєвий і творчий шлях

Ю. Яновського
Виконав учень 11-А класу
Чабанов Антон
 Дитинство й навчання
Народився письменник 27 серпня 1902 р. у
багатодітній родині на степовому хуторі
Майєрове Херсонської губернії (тепер –
Нечаївка Компаніївського району
Кіровоградської області). За переказами,
його прадід належав до козацької
старшини. Малий Юрко купався у любові
діда Миколи, який розповідав йому багато
цікавого. Цей колоритний образ господаря
степу, якому відомі всі таємниці, згодом
Юрій виведе в новелі «Дитинство» (роман
«Вершники»). У сім’ї Яновських згадували
про родинний зв’язок їхніх пращурів із
Яновськими, які дали світові відомого
письменника Миколу Гоголя.
Юрієва мати була грамотна, і хлопець у
шестирічному віці вже умів читати й
писати. Велика сім’я мала дев’ятеро дітей,
тож часто в пошуках приробітку змінювала
місце мешкання. Після церковно-
парафіяльної школи Ю. Яновський
продовжив здобувати освіту в реальному
училищі. На цей час припадає і перша
зустріч степовика з морем: в Одесі, де
довелося лікуватися, хлопець побачив
стихію, у яку закохався назавжди. Після
закінчення училища три роки навчався на
електротехнічному факультеті Київського
політехнічного інституту – Юрій мріяв
будувати кораблі.
 Творчий шлях
1 травня 1922 році в газеті «Пролетарська
правда» надрукований перший вірш
«Море» російською мовою (за підписом
Георгій Ней). В 1924 році опубліковано
вірш "Дзвін" українською за власним
прізвищем (збірка «Прекрасна Ут»,
1928), далі перейшов на прозу. З 1924
року — кореспондент газети
«Більшовик».
У 1925–1926 роках працював на Одеській
кінофабриці художнім редактором. З 1927
жив у Харкові, де був редактором ВУФКУ,
з 1939 — в Києві. Романтичні новели
раннього періоду творчості Яновського
зібрані в збірці «Мамутові бивні» (1925) і
«Кров землі» (1927). Яновський, разом з М.
Хвильовим — один з найвизначніших
романтиків в українській літературі першої
половини XX століття, зокрема співець
морської романтики, найяскравіше
представленої в першому його романі
«Майстер корабля».
Новела «Поворот» (1927, 1928), після якої
з’явився гостро критикований і довгий час
заборонений роман «Чотири шаблі» (1931),
в якому знайшов романтичне зображення
стихійний народний рух відроджуваної
України за доби визвольних змагань. До
тієї самої теми революції в Україні, але під
тиском критики вже з офіційної позиції,
Яновський повернувся в майстерно
збудованому романі в новелах
«Вершники» (1935), одна з новел якого,
«Подвійне коло», присвячена зображенню
трагедії братовбивчих конфліктів за доби
революції.
Книжка "Київські оповідання" (1948 р.)
відзначена Державною премією СРСР
(оповідання "Через фронт", "Київська соната",
"Боротьба за людину", "Путь у Францію",
"Династичне питання", "Під яблунею" й ін.).

Найвизначнішим твором Яновського

повоєнного часу став роман «Жива вода»
(1947), в якому письменник втілив ідею
невмирущості нації, відроджуваної після
воєнної катастрофи. Журнальна публікація
роману була спочатку схвально сприйнята, але
через якийсь час зазнала глибоко
несправедливої критики, організованої Л.
Кагановичем. Яновський змушений був
переробити цей роман згідно з принципами
соцреалізму й перевидати його в слабшому
варіанті під назвою «Мир» (1956).
 Останні роки життя
Помер Юрій 25 лютого 1954 року.
Похований на Байковому цвинтарі. Попри
це, твори Яновського поруч з творчістю
таких визначних майстрів слова, як П.
Тичина, М. Хвильовий, М. Зеров, М.
Рильський, Є. Плужник, увійшли в
класичний фонд літератури українського
відродження першої половини XX ст.

Твори Яновського, окрім багатьох

поодиноких видань, кілька разів були
видавані зібрано: «Збірка творів», І-IV
(1931–1932); «Вибране» (1949); «Твори»,
І-II (1954); «Твори», І-V (1958–1959).
 1. https://kpi.ua/yanovsky-about
2. https://onlyart.org.ua/biographies-poets-and-
writers/yanovskyj-yurij-biografiya/
3. Підручник з української літератури 11
Джерела класу(профільний рівень) Ольги
Слоньовської, Наталії Мафтини, Наталії
Вівчарики.(ст.111-115)
https://pidruchnyk.com.ua/1274-ukrliteratur
a-11-klas-slonovska.html