ГУБЕНКО ПАВЛО МИХАЙЛОВИЧ

(псевдонім ОСТАП ВИШНЯ)

(1889 – 1956)
СХЕМА-КОНСПЕКТ

«Король українського тиражу»

«Моя зброя – сміх»
Письменник, перекладач, редактор, громадський діяч, класик сатиричної
прози ХХ ст. Мав медичну освіту. Був арештований, засланий, потім приходить
наказ його розстріляти. Але виконання затягується через погодні умови і поки
готується кара, керівника табору самого відправляють на страту, а документи та
наказ про покарання зникають. Товаришував з М. Хвильовим, М. Кулішем,
М.Рильським. Любив ходити на полювання, але рідко щось впольовував. Заснував в
українській літературі жанр усмішки.
Остап Вишня – один з кращих українських гумористів. Його гуморесками та
усмішками захоплювалися та захоплюються понині. Але біографія прозаїка була
дуже напруженою. Павло Михайлович (саме таке справжнє ім’я Вишні) пережив усі
жахіття радянського часу. Цілі десять років він провів в таборах ГУЛАГу, ледь не
загинувши від розстрілу. Але йому пощастило побачити волю та реабілітуватися.
При цьому незважаючи на всі каверзи долі, він з усмішкою пройшов негаразди. Так,
його «Вишневі усмішки» дійсно допомагали, навіть розкрили новий жанр
літератури. Тому запрошуємо більше дізнатися про творчість письменника та
насолодитися неперевершеним гумором Остапа Вишні.
ХРОНОЛОГІЧНА ТАБЛИЦЯ
На хуторі Чечва біля містечка Грунь Зіньківського повіту (Полтавська
13 листопада
обл.) народився Губенко Павло Михайлович (псевдонім Остап Вишня)
1889 р.
в багатодітній (17 дітей) селянській сім’ї.

Закінчив спочатку початкову, а далі двокласну школу у с. Зінькові.

1907 р.
Потім навчання в Київській військово-фельдшерській школі.

Працює фельдшером в російській армії. Згодом трудиться в

З 1907 р. хірургічному відділі лікарні Південно-західної залізниці, що в місті
Київ.
Навчання в Київському університеті на історико-філологічному
1917 р. факультеті. Але невдовзі Павло Михайлович закинув вишкіл,
віддаючи весь свій час літературі та журналістиці.
1918 р. Губенко мобілізований до лав Армії УНР.
Дослужився до начальника медично-санітарного управління
1919 р. Міністерства залізниць УНР, керував усіма залізничними шпиталями,
які приймали поранених солдат.
 За підписом Павло Грунський опубліковано перший сатиричний твір
1919 р.
(фейлетон) “Демократичні реформи Денікіна”.
Кінець 1919
р. – весна Попав в полон більшовиків, утримувався в Харькові.
1921 р.
1921 р. Працює в газеті «Вісті ВУЦВК». Активно друкується.

В газеті «Селянська правда» Павло Михайлович вперше пише під

22 липня 1921
псевдонімом Остап Вишня (фейлетон «Чудака, їй-богу»). Став
р.
основоположником жанру усмішки.

1922 р. Редагував перші два номери журналу «Червоний перець».

Працює в журналі «Червоний перець», котрий лиш через 5 років після

З 1927 р. перших двох номерів відкрився. Також цього року написаний Magnum
opus письменника «Моя автобіографія».
З 26 грудня
Арештований і звинувачений у тероризмі і контрреволюційній
1933 р. по
діяльності, відбуває покарання у в’язниці НКВС в м. Харків.
весну 1934 р.
Продовжує покарання в ГУЛАГУ на засланні в Ухто-Печорському
1934-1943 рр.
таборі (на Печорі).
1943 р. Звільнений і повернувся до літературної праці.
Після десятилітньої перерви виходить твір «Зенітка», котрий повернув
1944 р.
Остапа Вишню в літературу після ув’язнення.
1945 р. “Бекас”, “Самостійна дірка”, “Ведмідь”.
1947 р. Збірка «Вишневі усмішки».
1953 р. “Сом”.
1955 р. У 1955 реабілітовано судовими органами СРСР.

1956 р. Збірка «Мисливські усмішки».

28 вересня Губенко Павло Михайлович помирає у віці 66 років в м. Київ.

1956 р. Похований на Байковому кладовищі.
 ОСТАП ВИШНЯ – ЧАРОДІЙ СМІХУ
ТВОРЧА СПАДЩИНА
СХЕМА-КОНСПЕКТ
Остап Вишня – один із зачинателів української сатирично-гумористичної
літератури, творець жанру усмішки.
За влучною характеристикою М.Рильського Остап Вишня був „всенародним
стрільцем по підлості, по зрадництву, по головотяпству, по всіх, хто проти народу”.
Письменник поставив перед собою нелегке завдання: засобами сатири і
гумору викорінювати все те, що заважало українському народові жити і працювати
по-новому.
Гумор – доброзичливий сміх.
Сатира – їдкий, викривальний сміх (викриває негативне в житті, в характері
та вчинках людей).
Фейлетон – твір сатиричного характеру.
Усмішка – різновид фейлетону й гуморески, уведений в українську
літературу Остапом Вишнею. Своєрідність жанру усмішки полягає в поєднанні
побутових замальовок і жанрових сценок із частими авторськими відступами, їй
властиві дотепність і лаконізм.
Над робочим столом сатирика висів аркуш паперу, що мав заголовок „Мої
друзі”, будь вони тричі прокляті!”
У цій напівжартівливій пам’ятці викладалась життєва програма (кредо)
Остапа Вишні.
„Про що я, нещасний, мушу думати й писати.”
Про хуліганство, грубість і невихованість
Про виховання лоботрясів і шалопаїв.
Про легковажне ставлення до кохання, до шлюбу, до сім’ї.
Про винищувачів природи.

УСМІШКА „УСИПКА, УТЕЧКА, УСУШКА Й УТРУСКА”

Свою творчість Остап Вишня почав з політичних памфлетів та фейлетонів.
Фейлетон – невеликий художньо-публіцистичний жваво написаний твір у
періодичній пресі, в якому злободенні події зображено в сатиричному або
гумористичному плані.
Фейлетон „Усипка, утечка, усушка й утруска” вперше надрукований 24
грудня 1922 року в газеті „Вісті ВУЦВК” і спрямований проти викрадачів народного
добра.
Остап Вишня спрямовує жало сатири проти тих, хто наживається на
народному добрі, прилаштувавшись десь у „тепленькому” містечку.

Тема: Зображення чотирьох негативних явищ країни; за допомогою

майстерно використаних художніх засобів творення комічного змальовано широку
картину життя.
Головна думка: Засудження вад та недоліків, які заважають добробуту
чесних трудівників.
Письменник пропонує рецепт проти крадіїв:
 1. трусонути (перевірити по-справжньому, без блату);
2. всипати так... (покарати, оштрафувати, звільнити з роботи);
3. посадити на усушку (суворий контроль, не дати вкрасти).

ГУМОРЕСКА "МОЯ АВТОБІОГРАФІЯ"

Твір вперше надруковано окремим виданням у 1927 році (Харків).

Рід: епос.
Жанр: гумореска.

Причина написання: «Чому я поспішав так із своєю автобіографією? Через

віщо сам я оце її випускаю в світ? Та дуже просто. Я ж не певний, що як дуба вріжу,
хтось візьметься за мою біографію… А так сам зробиш, – знатимеш уже напевно,
що вдячні нащадки ніколи тебе не забудуть».

Тема: розповідь про дитинство, навчання та формування світогляду

письменника.
Ідея: висвітлити чинники, що впливають на формування митця в
гумористичній формі.

Композиція
3 розділи. Композиція твору відповідає формі ділового паперу – автобіографії.
Гумореска скомпонована з окремих невеличких розділів – «фресок». Автор
«вихоплює» найяскравіші епізоди, події. Це не лише життєпис, а й аналіз
пережитого автором. Гострий на слово гуморист постає серйозним і вдумливим.

Сюжетні моменти:
 17 дітей (тільки).
 вплив природи (город).
 потрібен для літератури (кінь).
 вчитель Іван Максимович (лінійка).
 фельдшер (Київ).
 псевдонім Павло Грунський (фейлетони).
 перекладач, а потім письменник.
 «Зробився Остапом Вишнею та й почав писати…».
Коментар: У назві твору використана тавтологія.
Про твір: М. Рильський: «Тут – увесь Вишня: любов до життя, любов до
людини, іронія до отого «щасливого» дитинства…».

За жанром це гумористичне оповідання, або гумореска. Автобіографія – один

з видів ділових паперів. Але це дійсно автобіографія, бо у творі присутні дані,
властиві цьому документу: місце і дата народження, відомості про батьків, про
освіту, захоплення, початок трудової діяльності та літературної творчості. Але все
це приправлене такими коментарями, поясненнями та своєрідними „ліричними
відступами”, що до ділового паперу його ніяк не віднесеш.
Гумореску „Моя автобіографія” можна проаналізувати, йдучи за автором. Це
цілісний художній твір з притаманними його жанру особливостями.
 Композиція відповідає обраній формі ділового паперу – автобіографії. Події
розміщуються в хронологічному порядку. Лише інколи автор робить відступи -
екскурси в минуле (про роль книги в його житті).
Незважаючи на гумористичний характер твору, письменник порушує
серйозні проблеми:
- збереження рідної природи;
- зв’язку з народом, який виростив;
- пошани до старших, до вчителів (не тільки шкільних!);
- відповідальність за свою працю.
Життєвий шлях Остапа Вишні – це шлях багатьох його сучасників: через
злидні, темноту – до навчання; пошук свого шляху в епоху соціальних бур;
„моменти творчості” і відповідальність за свою працю. Отже, біографія – й
характеристика того часу.
Письменник володіє усіма засобами комічного:
- змішування „високого” та „низького” стилів;
- іронія, вульгаризми, жартівливі народні прислів’я та приказки, комічні
ситуації та події (наприклад: „яка тебе лиха година... потягла”, „куди дірка
дівається, як бублик їдять”, „як муха дише”, „велика... цабе”, „роззявити рота”,
„хай воно йому сказиться!”, „душа в штанях”, „як мокра миша” – жартівливі
приказки, прислів’я, фразеологізми; „про гонорар од того хворого говорити не
буду” – іронія)
- застосування політичних та наукових термінів для зображення
побутових явищ, повтори, підтекст (наприклад: „Так що наші з М.К.Зеровим
стежки розійшлися. Він – на Рим, я на Шенгеріївку”. М.Зеров заглибився у світову
класичну літературу, а Остап Вишня – у народну творчість, життя рідного народу;
„класова свідомість”, „чистий тобі Макдональд” (лейборист), „експлуататорша”,
„конституція нервова” – суспільно-політична лексика для опису побутових подій,
дитячих витівок).
Отже, розмаїття художніх засобів творення комічного свідчить про великий
талант письменника гумориста.
Свою „біографічну” тему письменник продовжує в гуморесках: „Перший
диктант”, „Отак і пишу”, „Якби моя бабуся встали...”, „Великомученик Остап
Вишня”, у щоденнику „Думи мої, думи мої...” та ін.

Персоніфікація - показ природних явищ, людських якостей, понять в образі

людини (міфології, казках, притчах)
Оксиморон – (грецьк.) стилістична фігура, сполучення протилежних за
значенням слів (живий труп).

Домашнє завдання.
Законспектувати матеріал, прочитати гумореску «Моя автобіографія» та
усмішки «Зенітка», «Сом», «Як варити суп з дикої качки».