КОНТРОЛЬНА РОБОТА №3. МОДЕРНА ДРАМАТУРГІЯ.

ПЕРЛИНИ ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВАРІАНТ 2
1)Б) поема в прозі
2) В) критичність світосприйняття
3) Б) дядькові Тарасу
4) В) «Різдво»
5) Б) Шранцінгер
6) Сатирична комедія — твір, у якому за допомогою спеціальних
сатиричних засобів різко висміюються суттєві суспільні вади,
зображуються смішні (комічні) події й персонажі.

7) Лесь Курбас створив експериментальний театр українського

модернізму ‘’Березіль’’: намагався синтезувати національні
традиції українського театру з найновішими формами
європейського. Курбас співпрацював з Миколою Кулішем, разом
митці руйнували світоглядні і політичні догми, які старанно і
наполегливо нав’язувались радянською владою. Лесь Курбас
сприймав театр як місце, в якому можуть підніматися і
вирішуватися суспільно значимі питання.

8) В основі образу тьоті Моті та дядька Тараса з твору "Мина

Мазайло" Миколи Куліша лежить гострий гумор та сатира,
спрямовані на показ абсурдності та консерватизму стереотипів.
Тьотя Мотя представляє старомодні погляди, які можуть бути
сприйняті як комічні та вразливі, особливо в контексті її
неприязного ставлення до української мови та культури. Дядько
Тарас же виступає за збереження старого, без урахування нових
умов життя. Проте в суперечці, хто в кого «вкрав» слова, змінювати
чи не змінювати прізвище Мазайлові, дядько виявляється слабшим
за тітку Мотю й здається на її милість.

9)Осип Турянський, серед всіх авторів яких ми вивчали, вразив

мене найбільше. Восени 1914 року О. Турянського мобілізували до
австрійської армії, одразу ж відправили на австро-сербський фронт.
Він близько бачив пекло війни. Але найстрашніше було ще
попереду — сербський полон. Взимку 1915 року разом із іншими
60-ма тисячами австрійських полонених вояків його відправлено
етапом через Албанські гори. Це був жорстокий шлях смерті — від
голоду й холоду гинули й самі сербські конвоїри. Лише 15 тисяч
полонених вижили. Серед них і письменник, який ішов цим
жахливим шляхом в групі з сімома іншими вояками. Очевидно,
йому судилося вижити, щоб розповісти світові про той аморальний,
антигуманний злочин.
Ці події він втілив у поемі-прозі (так автор сам назвав свій твір)
“Поза межами болю”. У передмові до віденського видання повісті
Осип Турянський зізнавався: "Тіні моїх товаришів являються мені у
сні й наяву… Моя душа відривається від життя, як осінній
по жовкли й листок від дерева, й лине далеко, далеко до моїх
товаришів… І згадую незабутнього товариша Василя Романишина.
Друже мій! І ти вже не живеш… Ні, я не можу, я не смію мовчати". У
повісті порушено дуже багато людських проблем: інстинкт і
духовний вибір у межовій ситуації; любов і зрада; добро і зло;
злочин і кара; місце людини у складному світі, що її оточує; людина
і людське в ній. Повість дуже тяжко читати, особливо під час
сучасних подій в нашій країні. Ми, як ніхто інші можемо зрозуміти
почуття та емоції, які автор намагався передати за допомогою свого
твору. Саме тому “Поза межами болю” вразила мене найбільше з
усього вивченого. Це надзвичайна повість, яку я буду радити
прочитати кожному.