василь барка

ЗМІСТ

01 Барка-Очерет

02 З-під Полтави до Авгбурга

03 Експресіонізм, містицизм і голод

04 Свідоцтво про Добро та Зло

05 Слід в історії
 БАРКА-ОЧЕРЕТ

Ігор Костецький вважав його «найвищою корогвою» з-

поміж молодих модерністів, а літературознавиця Соломія
Павличко закидала надмірний традиціоналізм і небажання
приймати сучасність. У ньому бачили майбутнього світоча
української поезії, та найбільше він запам’ятався романом,
в якому розказав світові про велику трагедію українського
народу – Голодомор. Письменник, що дивом вирвався з
радянського «раю» та став одним із символів української
діаспори – Василь Барка.

Василь Барка (справжнє прізвище – Очерет Василь Костянтинович; ін. псевд. –

Іван Вершина) – поет, прозаїк, есеїст, літературознавець, лауреат Міжнародної
літературно-мистецької премії імені Пантелеймона Куліша (2017 р., посмертно).
БАРКА - ОЧЕРЕТ
Дебютував у літературі тоді ще Василь Очерет 1930 року збіркою
поезій «Шляхи». На той період 22-літній вчитель фізики та
математики родом з Полтавщини вже 2 роки працював у Краснодарі
на Кубані, куди він переїхав з Донбасу, де в нього виник конфлікт із
партійними чиновниками.

Над українством тоді збиралися хмари - радянська влада взялася

закручувати гайки українській інтелігенції. Тож анітрохи не дивно,
що після виходу збірки її розкритикували партійні бонзи з
«Літературної газети» – до того ж побачили вони в тих віршах не
тільки щораз більш небезпечний «буржуазний націоналізм», а й таке
чуже попередньому десятиліттю релігійне мислення.

Молодому поетові довелося привселюдно каятися за свої художні

проби. «Каяття», вочевидь, подіяло, адже через два роки (в той
самий страшний 1932 рік) у Харкові виходить друга Очеретова
збірка «Цехи» – на цей раз по-пролетарськи правильна.
З-ПІД ПОЛТАВИ ДО
По виході збірки Василь Очерет випадає з літератури
АВГБУРГА майже на 15 років, так і не ставши помітним поетом
Червоного Ренесансу, хоча писати «в стіл» не перестає.
Натомість він концентрується на науковій діяльності і
викладає історію літератури у Краснодарському
педучилищі.

Водночас Очерет стає науковим співробітником

Краснодарського художнього музею, де попадає під суд
за «контрреволюційне» оформлення закладу
релігійними полотнами. Дивом рятується від заслання.

Вступає на аспірантуру Московського педінституту, захищає дисертацію в Москві й планує надалі викладати, та його
плани перериває німецько-радянська війна. А далі – участь в погано озброєному «народному ополченні», важке
поранення під час наступу нацистів, розрив із Радянським Союзом, примусове вивезення до Німеччини, пожиттєва
розлука зі сім’єю…
З-ПІД ПОЛТАВИ ДО
АВГБУРГА
В 1943 році Василь Очерет бере собі псевдонім
«Барка» (тоді він працював розвантажувачем
річкових барок в берлінському таборі) – щоб не
підставляти рідних, яким загрожувало
переслідування за кровний зв’язок зі
«зрадником» та «ворогом народу».

І знову він дивом вирвався з німецького табору, став працівником українського видавництва «Голос»у Берліні.
І знову чудом після падіння Берліна пройшов понад тисячу кілометрів до Авгсбурга, в американську зону окупації, де
опинився в таборі для переселенців «Ді-Пі». На той момент він вже був зовсім іншою людиною – анітрохи не
радянською. Пережите й побачене тільки зміцнило поетову віру в Боже Провидіння та остаточно запевнило, що
радянська держава – безпосереднє зло, про що обов’язково треба свідчити.
ЕКСПРЕСІОНІЗМ, МІСТИЦИЗМ І
ГОЛОД
1946 року в Німеччині вийшла збірка віршів Василя Барки «Апостоли».
Її лейтмотив сфокусовано в однойменній мікропоемі, написаній в аскетичній
манері християнських, метафізично узмістовнених символів, застосування
яких ще не дає підстав відносити автора до символізму.

На те, що йдеться саме про голод, вказують і портретні

Примітною є поезія «Нонна», де письменник
характеристики покійних батьків, і відвертий натуралізм,
чи не вперше говорить про Голодомор – поки
до якого не раз звертатиметься Барка:
що завуальовано:
брудну голівку вгледіла кошачу;
Лежать, на мумії Єгипту схожі,
мо недогризена, Візьму, побачу…
батьки покійні. Долі, на рогожі
а! хай ïй!.. ой, як страшно легко йти!…
лежать в нетопленій світлиці
до кого ж я піду? Боюсь! Святий
її матуся й батько темнолиці
мій Боженьку, мене ти захисти
ЕКСПРЕСІОНІЗМ,
МІСТИЦИЗМ І ГОЛОД

01 У збірці «Білий світ», що вийшла наступного року, Барчин творчий діапазон

розширився. В ній побільшало пейзажної лірики, загальний настрій зробився
оптимістичнішим

02 Простежуються відблиски «кларнетизму» – художнього синтезу неоромантизму,

символізму та імпресіонізму, характного для творчості українського поета Павла
Тичини – одного з натхненників Барки.

03 У центрі збірки – природа, природа пасторальна, первозданна, земний рай. Бог

і природа для Барки нероздільні, тому змальовуючи бджіл, яблуні чи черешні,
ліричний герой немов шукає Божу присутність.
ЕКСПРЕСІОНІЗМ,
МІСТИЦИЗМ І ГОЛОД

Та навіть посеред таких заспокійливої благодаті поет не забуває про

страшне зло, яке йому доводилося бачити і яке досі його переслідує.
Тепер він про це пише прямо:

Грім на хмарі Біблію читає…

тополя пошепки: страшний який
твій плач, Ісаіє!

Моляться соняшники.

Голод. Мати немовля вбиває…

тополя закричала: он який
мій рай, Ісаіє!
(Рай, 1947)
ЕКСПРЕСІОНІЗМ, МІСТИЦИЗМ І
ГОЛОД

Наприкінці 1950-х років Василь Барка працює над есеями на

християнсько-містичну тематику. В цей період він вже мешкає в
Америці, тяжко працюючи та бідуючи, де видає перший роман
«Рай» та успішну поетичну збірку «Океан» (1957), якою остаточно
закріплює свій статус майстерного й глибокого митця-модерніста, що
засвідчили, зокрема, і німецькі критики, високо оцінивши переклад.

Б. Бойчук, зіставляючи її та збірку «Білий світ», дійшов висновку,

ніби «їх писали два різні поети».

Та письменникові цього недостатньо, а тому він, ведучи життя

«мирського ченця», пише есеї, які, однак, за влучною заувагою
Соломії Павличко доречніше назвати проповідями.
СВІДОЦТВО ПРО ДОБРО ТА ЗЛО
У 1962 році український емігрантський літературний місячник «Сучасність»
кількома номерами видає перший том роману «Жовтий князь», зазначеного тоді ще
як повість.

Барка власними очима бачив спухлих від голоду людей, як живих, так і
мертвих. Мало того, сам голодував, через що «Жовтий князь» можна
сміливо вважати не просто романом, а й справжнім художнім свідченням.

У передмові 1989 року Барка згадує про три плани роману: реалістичний,
психологічний і метафізичний. Перший втілився в детальному змалюванні
страждань:

Глянув батько і в грудях йому схололо. З землі вистромлювалась

велика стегнова кістка — напевно, чоловіча; біля неї проступали
менші: крізь землю, що осіла.

Вбито когось і з’їдено, а кістку в яму…

 СЛІД В ІСТОРІЇ

Василь Барка помер у 2003 році у місті Ліберті, що неподалік від Нью-
Йорка.

Він помер самотнім, виснаженим від паралічу. Він помер визнаним

та незрозумілим водночас. Модерний, експресіоністський стиль
Барки й при тім його містично-релігійний світогляд викликав
неоднозначну оцінку сучасників.

Письменник, що так довго намагався достукатися до українського

читача, нарешті повертається туди, звідки його вигнали. А це вже
значить, що Барчина правда перемагає.