«Російська мова Гоголя була не рідна, а

вивчена, сильно перейнята українською

стихією… він думав по-українському, а
пишучи свої твори, перекладав їх
російською мовою… якби Гоголь пожив
довше в українському оточенн, не тинявся
серед чужинців, за кордоном, то він став
би українським письменником»
(В. Дорошенко).

«Перед Гоголем нашим треба

благоговіти, як перед людиною,
наділеною високим розумом і
найважнішою любов’ю до
людей…».

Із листа Шевченка до Репніної

Ма
Яновських
єто
к
Великі Сорочинці. Це селище знають не тільки на
Полтавщині, а й далеко за межами України. Своєю
невмирущою славою воно завдячує Миколі
Васильовичу Гоголю. Саме там 1-го квітня 1809-го
року народився геніальний письменник. Талант
юного Гоголя ще в його перших літературних
спробах помітив поет Василь Капніст. Християнські
основи світосприйняття, закладені в душу Миколи
Васильовича з раннього дитинства, знайшли своє
відображення і розвиток у творчості письменника.
Гоголівські герої відкривають перед читачем
безмежну велич людської душі, змушують нас
замислитися над вічними питаннями добра і зла,
духовності та моралі.
СТАРАЙТЕСЯ КРАЩЕ БАЧИТИ В МЕНІ ХРИСТИЯНИНА
І ЛЮДИНУ, АНІЖ ЛІТЕРАТОРА.
МИКОЛА ГОГОЛЬ
М. Гоголь був третьою дитиною з дванадцяти, але вижили тільки Микола і три сестри.
Раннє дитинство минуло в родовому селі Василівка (Яновщина) неподалік Диканьки,
та в селі Кибинці, де були володіння родича Гоголів Д. Трощинського. Значний вплив
на хлопчика мала бабуся з боку батька - Тетяна Семенівна, яка навчила його
малювати, читати й писати, проте справжню освіту Микола здобував упродовж 1821-
1828 рр. в елітній Ніжинській гімназії вищих наук, яку порівнювали з
Царськосільським ліцеєм.
Не секрет, що М. Гоголь був учнем із доволі слабкими знаннями, крім
російської словесності і малювання. Зате в позаурочний час його нестримно вабив
аматорський гімназійний театр, у якому Микола грав комічні ролі. Також він любив
писати жартівливі вірші, а у ВІЦІ 15-16 років серйозно взявся за прозу.
Завершивши навчання в гімназії, письменник вирушив у давно омріяний
ним Петербург, сподіваючись на блискучу кар'єру й визнання, але дуже
швидко розчарувався. У 1829 р. під псевдонімом В. Алов М. Гоголь видав
поему «Ганц Кюхельгартен», яка виявилася наслідуванням німецьких
романтиків. І публіка, і критика сприйняли книжку дуже скептично.
Розчарований автор скупив за останні гроші весь наклад і спалив його. А
взагалі, цьому письменникові гарно писалося або в Україні, або ж тоді,
коли від матері приходили довжелезні листи з детальними описами
народних звичаїв, повір'їв і свят українців
Цитати У МЕНЕ НІКОЛИ НЕ БУЛО ГРОШЕЙ В ТОЙ ЧАС, КОЛИ Я Гоголя
ПРО НИХ ДУМАВ. ГРОШІ, ЯК ТІНЬ АБО КРАСУНЯ,
БІЖАТЬ ЗА НАМИ ТІЛЬКИ ТОДІ, КОЛИ МИ БІЖИМО
ВІД НИХ. ХТО ЗАНАДТО ЗАЙНЯТИЙ ПРАЦЕЮ СВОЇМ,
ТОГО НЕ МОЖЕ ЗБЕНТЕЖИТИ ДУМКА ПРО ГРОШІ,
ХОЧА Б НАВІТЬ І НА ЗАВТРАШНІЙ ДЕНЬ ЇХ У НЬОГО
БРАКУВАЛО.
 На той час Микола Васильович викладав в інституті, мав приватні уроки.
Але служіння мистецтву вважав за свій найвищий обов’язок, якому
віддавався з усією пристрастю молодого таланту. Ця пора була
найдіяльнішою в його житті: зав’язувалися цікаві знайомства, формувався
характер, який згодом назвуть загадковим, закладалися основи тих
несподіваних і дивних учинків, які будуть зроблені пізніше і яких ніхто так і
не зможе пояснити...
Він мріяв очолити в Київському університеті кафедру історії, але цю
посаду запропонували іншому, відтак, він отримав роботу лише в
Петербурзькому університеті. Проте після кількох лекцій до наукової
діяльності збайдужів, і 1835 року сам відмовився від посади
професора.

ЯК НЕ ДУРНІ СЛОВА ДУРНЯ, А ІНОДІ БУВАЮТЬ

ВОНИ ДОСТАТНІ, ЩОБ ЗБЕНТЕЖИТИ ДУШУ
РОЗУМНОЇ ЛЮДИНИ.
 1836 р. він виїхав за кордон, де, лише зрідка повертаючись у Росію, перебував
упродовж доволі довгого часу. Саме за кордоном він завершив твір усього свого
життя - «Мертві душі», написав «Шинель». Мешкав у Німеччині, Швейцарії,
Франції, але по-справжньому був закоханий в Італію, у Рим.

Наприкінці 1840-х років Гоголь назавжди повернувся в Росію. Мешкав у Москві й

Одесі, побував удома. Поступово стало слабнути здоров’я. Письменником
оволодів страх смерті, він облишив заняття літературою, почав вести глибоко
аскетичний спосіб життя. Внаслідок нервового зриву він спалив другу частину
«Мертвих душ»...
Помер Микола Васильович Гоголь 21 лютого (4 березня) 1852 року, поховано його
в Москві, на кладовищі Данилового монастиря.

НА ПАМ’ЯТНИКУ ГЕНІАЛЬНОМУ ПИСЬМЕННИКУ СКРОМНИЙ

НАПИС - СЛОВА З КНИГИ ПРОРОКА ІЄРЕМІЇ:
«ГІРКИМ МОЇМ СЛОВОМ ПОСМІЮСЯ».
 ТВОРЧА СПАДЩИНА
 Справжню славу і визнання принесла йому збірка «Вечори на хуторі
біля Диканьки. Повісті, видані пасічником Рудим Паньком», що
вийшла в Петербурзі в 1831 та 1832 роках двома частинами. До
першої увійшли «Сорочинський ярмарок», «Вечір проти Івана
Купала», «Майська ніч, або Утоплена», «Пропала грамота»;
 до другої - «Ніч перед Різдвом», «Страшна помста» та інші.
Літературна слава тепер була беззаперечною, молоде покоління
бачило в ньому ту величезну силу, якій судилося здійснити переворот
в історії літератури.

ЛІТЕРАТУРНА СЛАВА ТЕПЕР БУЛА БЕЗЗАПЕРЕЧНОЮ,

МОЛОДЕ ПОКОЛІННЯ БАЧИЛО В НЬОМУ ТУ
ВЕЛИЧЕЗНУ СИЛУ, ЯКІЙ СУДИЛОСЯ ЗДІЙСНИТИ
ПЕРЕВОРОТ В ІСТОРІЇ ЛІТЕРАТУРИ.
 1835 рік став роком нових літературних перемог Миколи Гоголя: у
книжці повістей «Миргород» були вміщені «Старосвітські поміщики» і
«Тарас Бульба», «Вій» та інші твори, що ввійшли до світової
літературної класики.
 1836 року Гоголь здійснив справжній переворот і в царині театру: на
сцені з’явився його «Ревізор». Ця комедія стала одкровенням для
російського суспільства, яке побачило себе в дзеркалі геніальної
сатири.

 1842 року після тривалих перипетій із цензурою, було надруковано

«Мертві душі» . Другу частину спалив.
 Гоголь одним з перших мав намір створити концептуальну історію України,
передовсім про Запорозьку січ, героїчні звитяги козацтва.

 Однією з найбільш ймовірних причин негативного ставлення російських

письменників до Гоголя, як і до Т.Шевченка, було не тільки їхнє українське коріння,
але й український дух волелюбства.
 Загальновідомо, що талант, геніальність нерідко супроводжуються
різноманітними неординарностями, відхиленнями від норми. Приміром,
подейкують, що Гоголь полюбляв ходити на похорони, носити чорний одяг, гуляти
на кладовищах. Працював письменник здебільшого вночі.
 Гоголь у дитинстві не демонстрував успіхів у навчанні.

 Миколу Гоголя вирізняла феноменальна пам’ять.

 Гоголь упродовж життя страждав на різні фобії.

 Гоголь міг безжально знищити написане ним, якщо робота здавалася йому
невдалою.
Дякую за увагу!