ЖИТТЯ І ТВОРЧІСТЬ Виконали студентки 3

курсу УАФ-19

АРХИПА ТЕСЛЕНКА Бабич Лілія

Міценко Анастасія
 Архип Тесленко народився 18
лютого (2 березня) 1882 в селі
Харківці Лохвицького повіту на
Полтавщині в селянській
родині. Закінчивши
Харківецьку церковно-
приходську школу, продовжує
навчання в місцевій церковно-
вчительській школі, готуючи
себе до педагогічної діяльності,
постійно займається
самоосвітою. Виключений за
«вільнодумство».
З 1897-го почалося трудове
життя юнака; спочатку на
поденщині у сільських багатіїв,
а потім «писарчуком» у
волосному управлінні в
Лохвиці. Майже чотири роки
Архип Тесленко прожив у
Лохвиці, працюючи у
нотаріальній конторі. Згодом
Архип Тесленко захоплюється
театром, пробує свої сили в
драматургії. Влітку 1903 навіть
організовує аматорський театр
у рідному селі, сам бере участь
у виставах.
У 1905-му Архип Тесленко
вступив до революційної
організації «Селянська спілка».
Цього ж року за участь у
селянських заворушеннях був
заарештований, наступного
(1906-го) заарештований удруге і
засланий спочатку на
Вологодщину, а потім у Вятську
губернію. Перехворів тифом у
Бутирці, слабого й немічного
погнали пішки етапом до Вятської
губернії, куди він прибув 25
грудня 1908, а наступного дня
того ж року закінчувався строк
його заслання.
Протягом осені 1909 та
весни 1910 письменник
публікує статті, в яких
рішуче засуджує
антинародні дії царизму, до
кінця залишаючись вірним
демократичним ідеалам.
1910-го повернувся до
рідного села, де хворий на
сухоти й виснажений Значну частину творів його
арештами й засланнями було видано після смерті.
невдовзі помер.
Згодом вони перевидавалися
багато разів. 
Архип Тесленко почав писати
поезії російською мовою 1902-
го, потім продовжив
українською.
Перші оповідання, написані
1904, були надруковані 1906-
го в журналі «Нова Громада» і
газетах «Громадська думка» та
«Рада». Пізніше Тесленко
друкував оповідання і дописи
з селянського життя також у
газеті «Село» та часописі
«Світло».
Тематично близькі до названих автобіографічні
оповідання «Немає матусі», «Поганяй до ями!», «Що б
з мене було»; теж на власному досвіді написані
тюремні оповідання «На чужині», «В тюрмі». В
оповіданнях «Любов до ближнього», «У схимника»
зображено служителів офіційного православ'я чужим
інтересам українського населення.

Одним з найкращих творів Тесленка є

повість «Страчене життя», в якій на тлі
життя бідної селянської родини показана
доля дівчини-вчительки, доведеної
умовами жорстокої дійсності до
самогубства.
Низка оповідань Тесленка — «За пашпортом»,
«Хуторяночка», «Радощі», «Наука», «Школяр» (усі
1906) — присвячена зображенню нужденного і
безправного життя українського селянства за
царату.
Твори Тесленка перевидавалися
багато разів. Найповніші видання:
«З книги життя», «Повне зібрання
творів», «Твори» та ін.

Критика своєчасно помітила визначний

талант Архипа Тесленка і живу мову
розповіді, в якій він слідкє традиціям
української класики (зокрема Марка
Вовчка) з елементами імпресіонізму;
тюремні й деякі інші оповідання Тесленка
мовою і манерою розповіді близькі до
ранніх оповідань Володимира Винниченка.
 У райцентрі
Долинська на
однойменній станції
встановлена
меморіальна дошка.

Особисті речі Архипа

Тесленка в літературно-
меморіальному музеї
письменника в селі
Харківцях Лохвицького
району на Полтавщині. 
У райцентрі Лохвиці 1974-го перед
районним Будинком культури
відкрито яскравий пам'ятник Архипу
Тесленку роботи видатного
українського скульптора Інни
Коломієць.
ДЯКУЄМО ЗА УВАГУ!