ІВАН КАРПЕНКО-КАРИЙ

(Іван Карпович Тобілевич)

 І. Карпенко-Карий народився 29 вересня
1845р. в с. Арсенівка Бобринецького
повіту на Херсонщині в родині
зубожілого дрібного шляхтича,
управителя поміщицького маєтку.

«…Він був одним з батьків новочасного

українського театру, визначним артистом та при
тім великим драматургом, якому рівного не має
наша література»
І.Я.Франко
 Батько, Карпо Тобілевич, хоч і був дворянином, проте не мав
достатньо документів для підтвердження дворянського
походження. Він багато разів безуспішно добивався визнання свого
благородного статусу, але так і не досягнув омріяної мети,
оскільки в багатьох паперах по-різному фігурувало прізвище
предків: Тобілевич, Тобелевич, Тубілевич.

Мати Івана, Євдокія Зіновіївна Садовська, походила з колись

вільного козацького роду, який потрапив у кріпацьку залежність,
тому Карпові Адамовичу довелося викупляти її з кріпацтва

Батьки драматурга мали сильні й красиві голоси, до

того ж батько був цікавим оповідачем-гумористом.
 Із шести дітей Тобілевичів четверо стали видатними діячами
театру. Іван, знаний під псевдонімом Карпенко-Карий, був
найстаршим із них. Навчався у Бобринецькому повітовому
училищі, а побут і життя на приватній квартирі були настільки
нестерпними, що хлопчик важко захворів і ледь не помер.

1859 р. І. Тобілевич закінчив училище і почав працювати писарем у

канцелярії Малої Виски, потім у Бобринецькому повітовому суді, а
згодом отримав посаду столоначальника по кримінальній частині.
Із юних літ І. Тобілевич захоплювався театром. Якось він
із рідного Бобринця прийшов до Єлисаветграда, щоб
побачити гру англійського трагіка Айри Олдріджа у
трагедії «Отелло» Вільяма Шекспіра.

1865 р. родина Тобілевичів переїхала до Єлисаветграда (нині -

Кропивницький). У вільний від роботи час юнак із задоволенням
брав участь у драматичному гуртку. У п’єсі «Назар Стодоля»
Тараса Шевченка він виконав роль Гната, а дочка поміщика Надія
Тарковська - роль Галі. Молоді люди закохалися, а згодом
одружилися.
Державний музей-заповідник Івана Карпенка-Карого (Тобілевича) «Хутір
Надія» в с. Миколаївка Кіровоградської обл. (будівля та інтер'єр)

1879 р. Іван Карпенко-Карий втратив матір,

наступного - дружину, потім дочку Галю та бабу
Настю.
 Нещастя, які випали на долю митця, не зломили його. Він був
найактивнішим членом новоствореного Товариства для
поширення ремесел і грамотності, яке на власні кошти
утримувало школу для бідних. І. Тобілевич дбав про самоосвіту:
читав праці Дідро, Вольтера, Руссо, захоплювався творами Т.
Шевченка, І. Котляревського

Молодий мітець увійшов до таємного гуртка, який спочатку

поширював прогресивну літературу, а згодом пропагував
народницькі ідеї. Організацію викрили й почалося слідство. 1883 р.
Івана Тобілевича звільнили з посади секретаря поліції.

Росія втратила поліційного пристава, Україна зискала

Карпенка-Карого.
І.Франко
 Втративши роботу, І. Тобілевич із дітьми
переїхав на хутір, працював у полі нарівні з
селянами.

На запрошення Михайла Старицького Іван

Тобілевич долучився до театрального
товариства. Цей учинок остаточно
розгнівав батька Карпа Тобілевича,
оскільки діти не виправдали його
сподівань: «...Ну, хоч би взяти Миколу -
який бравий офіцер, та ще й кавалер; може,
Іван Тобілевич у ролі
Назара у виставі «Назар й до генерала б дослужився, а тут на тобі -
Стодоля» за
однойменним твором
ахтьор! А голос який! Дурний хлопець: не
Тараса Шевченка своєю дорогою пішов. А який би з нього
протодиякон був!»
 Та це ще були не всі негаразди: в результаті слідства з’ясувалося, що І.
Тобілевич видавав незаконні посвідчення і паспорти революціонерам,
читав друзям свої твори. За це його покарали засланням у Новочеркаськ.
Місто справляло дуже гнітюче враження, але Іван Тобілевич не втрачав
віри: учився ремесла в коваля, став палітурником. Серйозно взявся за
драматургію, суттєво переробив створені протягом 1883-1886 рр. драми
«Безталанна», «Бондарівна», «Наймичка», «Мартин Боруля». Завдяки
допомозі друзів І. Тобілевич потрапив до числа тих, кому дозволялося
жити в Україні. Він повернувся на рідний хутір Надія до своєї родини.
 1889 р. було знято негласний нагляд поліції. Микола Садовський
запросив брата до трупи, але вона невдовзі розпалася. Іван Карпенко-
Карий увійшов до новоствореної, якою керував Панас Саксаганський,
де була і його сестра Марія з чоловіком. Трупа успішно виступала в
Києві, Москві, Харкові, Одесі, Катеринославі.

Акторська трупа Панаса Саксаганського та Івана Карпенка-Карого.

 Маємо феноменальний
випадок в історії світової
культури, коли, жертвуючи
задля розпочатої справи
маєтками, нехтуючи
кар’єрою, здоров’ям, а деколи
й свободою, театральні діячі
зводили храм мистецтва, що
Брати Тобілевичі:
гарантував нації зрілість і
Панас Саксаганський, Іван
Карпенко-Карий, Микола рівність у культурних
Садовський. Фото початку XX здобутках серед європейських
століття
народів.
 ЦІКАВО…
Іван Карпович, як і вся сім'я Тобілевичів, дуже любив
Шевченка. Коли з ініціативи Марка Кропивницького
було організовано аматорський гурток, однією з
перших вистав була п'єса Шевченка «Назар Стодоля», де
Іван Тобілевич грав Назара, його дружина Софія
Тобілевич - Галю. На честь великого поета своїм дітям
він дав імена героїв п'єси - Назар і Галя, а другу дочку
назвав Ориною - іменем героїні з поеми «Невольник

Карпенко-Карий сідав писати п'єсу, тільки

повністю «виносивши» її в голові. Але коли вже
сідав (здебільшого вночі), то писав «запоєм», не
помічаючи нічого навколо.