Монастирської Валерії 10-

Родина Тобілевичів і український театр

 Монастирської Валерії 10-Б

Родина Тобілевичів і український театр

Хто такі Тобілевичі?Тобілевичі – це український старовинний

шляхетський рід литовсько- білоруського та польського походження.
Представники родини Тобілевичів зробили значний особистий внесок у
відродження національної ідентичності нашого народу і культурно-
мистецького розвитку національного українського реалістичного
професійного театру.
Величезний внесок у розвиток театру та театрального мистецтва в Україні
у буремний період ХІХ століття належить величній родині Тобілевичів. Четверо
дітей Карпа Тобілевича із шести пізніше стануть видатними діячами
українського театру.
 Марія (псевдонім Садовська – Барілотті). Вона належала до найкращих артисток і
співачок свого часу.
 Іван (сценічний псевдонім Карпенко-Карий). Найбільш відомий нам Іван під
псевдонімом Карпенка-Карого. Він виступав не тільки на сцені, а й був відомий у
літературі як майстер реалістичних комедій і драм.
 Микола (псевдонім Садовський).Микола взяв на честь матері прізвище
Садовського і був знаменитим актором і режисером.
 Панас (псевдонім Саксаганський). Був відомим актором і режисером.
 Тобілевичі
Театральні режисери й актори:
Панас Карпович Тобілевич (Панас
Саксаганський ),
Микола Карпович Тобілевич
(Микола Садовський);
Марія Карпівна Тобілевич
(Марія Садовська -Барілотті).
Брати Тобілевичі:
Панас Саксаганський,
Іван Карпенко-Карий,
Микола Садовський.
Фото початку ХХ століття
 Марія Садовська -Барілотті
Широку популярність здобула Марія Садовська, виступаючи спочатку як
актриса оперного, опереткового та комедійного жанру, а пізніше — як
драматична актриса. На українській сцені Марія Карпівна дебютувала у
виставі «Наталка Полтавка». Ця п'єса і сам образ Наталки були дорогі
артистці. В родині Тобілевичів був своєрідний культ «Наталки Полтавки», всі
знали пісні і сцени з вистави, віршовані монологи були неодмінними у
хатньому вжитку. Маючи гарне соковите сопрано, органічно сполучаючи
спів з грою драматичної актриси, Марія Садовська була неперевершеною
Наталкою. Завжди цікава і різна була актриса у ролях драматичного
репертуару. Тогочасна критика схвально писала про її Проню з п'єси
Старицького «За двома зайцями», Уляну з п'єси Квітки-Основ'яненка
«Сватання на Гончарівці», Харитину з п'єси Карпенка-Карого «Наймичка»,
Пракседу з драми «Гуцули», Оришку з п'єси Кропивницького «Пошились у
дурні». Однією з найкращих ролей, створених Марією Садовською була
Софія у «Безталанній» Карпенка-Карого. Спершу в цій виставі вона
виконувала роль Варки, але потім збагнула, що сповнений драматизму,
ніжний і щирий образ Софії їй ближчий. У цій ролі, як писали рецензенти,
Садовська досягала вершин майстерності.
 Микола Садовський
Як актор Садовський відзначався винятковою пластичністю,
простотою, глибиною і щирістю почуттів, хоч і не позбавлених
характером гри «нутром» (від великих емоцій до спаду).
Садовський уславився в героїчно-історичному — Богдан
Хмельницький (в однойменній п'єсі М. Старицького), Сава
Чалий (І. Карпенка-Карого), Гетьман Дорошенко (Л.
Старицької-Черняхівської) і героїчно-побутовому репертуарі:
Дмитро («Не судилося» М. Старицького), Опанас («Бурлака» І.
Карпенка-Карого); був першим Командором («Камінний
господар» Лесі Українки) і Городничим на українській сцені
(«Ревізор» М. Гоголя
 Іван Тобілевич
Після переводу в Єлисаветград Тобілевич захопився
культурно-громадською діяльністю: став одним з ініціаторів
створення Товариства для поширення ремесел і
грамотності, а згодом і так званої ремісничо-грамотної
школи, в якій безкоштовно навчалися діти бідняків. Брав
участь і в роботі аматорського гуртка, збори від вистав
якого йшли на допомогу бідним учням. Згодом гурток
аматорів стає популярним у місті.
До кінця життя продовжував боротися за український театр.
У 1897 році на з’їзді сценічних діячів у Москві Панас
Саксаганський виголосив з трибуни написану братом
записку, де засуджувалися факти утисків та переслідування
українського театру. У 1900-1904 створив власну трупу, яка
продовжувала традиції Театру корифеїв.
 Панас Тобілевич
 Професійне творче життя розпочав 1883 року на сцені
Миколаївського театру під керівництвом
М. Кропивницького та М. Старицького, виконавши роль
Возного в «Наталці Полтавці».З 1885 р. — у трупі
М. Кропивницького, з 1888 р. — у М. Садовського, в
1890–1898 та 1905–1909 рр. очолював Товариство
Українських Акторів.
 Режисерську діяльність розпочав у 1889 році, поставив
понад 260 вистав.
 У 1918 створив у Києві Народний театр, на базі якого в
1922 був організований Український драматичний театр
ім. М. Заньковецької (нині – у Львові).18 вересня 1925
року РНК УСРР присвоїла Панасу Саксаганському звання
Народного артиста республіки.
 Саксаганський – автор комедій «Лицеміри» (1908,
запрещ. Цензурою) і «Шантрапа» (соч. 1913), присвячена
високому призначенню мистецтва сцени. Був також
видатним педагогом, виховав видних українських акторів
і режисерів – Б. Романицького, В. Любарта та ін.