Микола Садовський.

Життєвий і творчий шлях.

Студент 1-го курсу КТГГ

Ярослав Гатченко
Мико́ла Ка́рпович
Сад́овський (справжнє
прізвище Тобіле́вич) —
український актор, режисер
і громадський діяч.
Корифей українського
побутового театру. Брат
Івана Карпенка-Карого,
Панаса Саксаганського й
Марії Садовської-Барілотті
 Життєвий шлях Миколи Садовського
Микола Карпович Садовський (справжнє
прізвище Тобілевич) народився 1 (13) грудня
1856 у селі Кам’яно-Костувате на Херсонщині.
Його батько Карпо Адамович Тобілевич викупив
із кріпацтва його майбутню матір Садовську
Євдокію Зіновіївну. Він навчався в
Єлисаветградському реальному училищі,
замолоду брав участь в аматорських гуртках. З
початком Російсько-турецької війни прямо з
училища іде на фронт добровольцем, бере
участь практично у всіх найбільших битвах. Був
нагороджений Георгієвським хрестом,
представлений до офіцерського чину. Однак
повернувшись на Єлисаветградщину зайнявся
сімейним захопленням — театром.
 Творчий шлях Миколи Садовського

• У 1881 році Садовський виходить на

професійну сцену, працює спочатку в
трупі М. Л. Кропивницького, потім у
трупі М. П. Старицького. А 1888
року організував власну трупу.
• У 1888 році Микола Садовський
спільно з М. К. Заньковецькою
очолив власну трупу. Згодом, в 1898
році ця трупа злилася з трупою
Саксаганського, а в 1900 році з
трупою Кропивницького.
• У 1905 р. Садовський очолював
театр «Руської Бесіди» у Львові.
 Творчий шлях Миколи Садовського
• Повернувшись до Києва, Садовський заснував перший
український стаціонарний театр, який розпочав свою роботу
1906 року в Полтаві, а потім діяв аж до 1919 в Києві.
• У роки української державності Садовський працював
головним уповноваженим у справах народних театрів — в
червні 1919 його призначено головноуповноваженим із
питань організації народних театрів для фронту і тилу на
території УНР; 1920 року в Галичині, з 1921 — очолював
театр «Просвіти» в Ужгороді.
• Після повернення до УРСР (1926 р.) Садовський у тодішній
політичній ситуації вже не мав права на власний театр і
виступав у своєму репертуарі в різних театрах, знімався у
головній ролі у фільмі «Вітер з порогів» (1929 р.); залишив
спогади «Мої театральні згадки», опубліковані посмертно
(1956 р.).
 Вшанування пам’яті

• 1944 року в Києві на його честь

названо вулицю та провулок.
Вулиця Миколи Садовського
існує також у Дніпрі.
• У 1957 році Вінницькому театру
присвоєно ім'я корифея
української сцени Миколи
Садовського.