Ярослав Гатченко Мико́ла Ка́рпович Сад́овський (справжнє прізвище Тобіле́вич) — український актор, режисер і громадський діяч. Корифей українського побутового театру. Брат Івана Карпенка-Карого, Панаса Саксаганського й Марії Садовської-Барілотті Життєвий шлях Миколи Садовського Микола Карпович Садовський (справжнє прізвище Тобілевич) народився 1 (13) грудня 1856 у селі Кам’яно-Костувате на Херсонщині. Його батько Карпо Адамович Тобілевич викупив із кріпацтва його майбутню матір Садовську Євдокію Зіновіївну. Він навчався в Єлисаветградському реальному училищі, замолоду брав участь в аматорських гуртках. З початком Російсько-турецької війни прямо з училища іде на фронт добровольцем, бере участь практично у всіх найбільших битвах. Був нагороджений Георгієвським хрестом, представлений до офіцерського чину. Однак повернувшись на Єлисаветградщину зайнявся сімейним захопленням — театром. Творчий шлях Миколи Садовського
• У 1881 році Садовський виходить на
професійну сцену, працює спочатку в трупі М. Л. Кропивницького, потім у трупі М. П. Старицького. А 1888 року організував власну трупу. • У 1888 році Микола Садовський спільно з М. К. Заньковецькою очолив власну трупу. Згодом, в 1898 році ця трупа злилася з трупою Саксаганського, а в 1900 році з трупою Кропивницького. • У 1905 р. Садовський очолював театр «Руської Бесіди» у Львові. Творчий шлях Миколи Садовського • Повернувшись до Києва, Садовський заснував перший український стаціонарний театр, який розпочав свою роботу 1906 року в Полтаві, а потім діяв аж до 1919 в Києві. • У роки української державності Садовський працював головним уповноваженим у справах народних театрів — в червні 1919 його призначено головноуповноваженим із питань організації народних театрів для фронту і тилу на території УНР; 1920 року в Галичині, з 1921 — очолював театр «Просвіти» в Ужгороді. • Після повернення до УРСР (1926 р.) Садовський у тодішній політичній ситуації вже не мав права на власний театр і виступав у своєму репертуарі в різних театрах, знімався у головній ролі у фільмі «Вітер з порогів» (1929 р.); залишив спогади «Мої театральні згадки», опубліковані посмертно (1956 р.). Вшанування пам’яті
• 1944 року в Києві на його честь
названо вулицю та провулок. Вулиця Миколи Садовського існує також у Дніпрі. • У 1957 році Вінницькому театру присвоєно ім'я корифея української сцени Миколи Садовського.