Прізвище, ім'я ___________________ Клас________

Практичне заняття № 3
Українські дисиденти – виклик системі.

У чому полягала небезпека, яку вбачала для себе в діяльності українського поета
Василя Стуса компартійно-радянська номенклатура

Проаналізуйте історичні джерела відповідно до викладених нижче правил.

1. З’ясуйте, ким був автор документа; узагальніть, про що йдеться в поданому уривку;
зробіть висновок щодо часу описаних подій.
2. Визначте, як автор розповіді ставиться до історичних діячів та подій, що їх описано;
поміркуйте, навіщо він свідчить про події; з’ясуйте значення подій та явищ, про які
йдеться.
3. Поясніть, у чому цінність джерела особисто для вас; стисло висловіть своє ставлення
до описаних подій і діячів.

ДОКУМЕНТ 1
«Четвертого вересня (1965 р. - Авт.) мала бути прем’єра "Тіней забутих предків”. І ми
вирішили, що це якраз єдина нагода перед публікою сказати про арешти. Нас кілька
чоловік було. Я пригадую, була Михайлина Коцюбинська, був Юрій Бадзьо, я... Не
пригадую, хто ще був. У досить вузькому колі ми говорили, що і як треба зробити, і
вирішили, що я виступлю і скажу, оголошу про це. Оце, власне, весь задум. Нічого далі. Бо
завдання полягало в тому, щоб просто сказати людям, що отаке відбувається, щоб люди
знали.
Я не значився в числі офіційних ораторів, але, думаю, що я попрошу слова, оскільки я був
до цього колективу творців "Тіней забутих предків” досить близький, з усіма знайомий
був, я думав, що мені природно буде виступити і подякувати їм, і щось від себе також
сказати, підозри великої не викличе. Так воно, власне, і виправдалось. Я з букетом квітів
вийшов... а потім став і сказав, що, товариші, в той час, як таке свято мистецтва в нас,
в той час відбулися і трагічні події, гіркі. В Україні відбулися арешти, арештовані ті, ті
й ті...
Тільки я почав говорити, включили сирену, стали глушити, на мене директор клубу
кинувся, почав зіштовхувати мене зі сцени. І в цей час піднявся Василь Стус. Я
абсолютно стопроцентно запевняю, що це чисто спонтанний був його рух. Це не було
заплановано. І він крикнув, що всі, хто протестує проти арештів, встаньте, чи прошу
встати. Кілька спочатку людей піднялися, потім більше, потім більше. Але не всі. Десь
так половина піднялася залу, а половина сиділа.
Треба сказати, що це взагалі небувале було явище, небувала подія. По суті, це перший за
роки, ну, якщо не за всі роки радянської влади, то десь, напевне, починаючи з тридцятих
років, це перший такий публічний протест був проти політичних арештів» (з інтерв’ю
Івана Дзюби про Василя Стуса).

ДОКУМЕНТ 2
«До 1972 р. Василь Стус хоч і переслідуваний, а був ще на рідній українській землі. Але в
січні того року його таки заарештували. Сьомого вересня 1972 р. Стуса, обвинуваченого
в "антирадянській агітації й пропаганді”, Київський обласний суд засудив до п’яти років
у виправно-трудових колоніях і до трьох років заслання.
Протягом відбування свого покарання він був об’єктом багаторазових жорстоких кар і
знущань. В останні місяці В. Стуса, зокрема, жорстоко переслідували. В літі 1976 р. у
нього забрали всі його творчі надбання - власні вірші і переклади поезій, написані під час
перебування в концтаборі. Його офіційно повідомили (прочитали йому акти) про
знищення цих творів (разом не менше як 600 поезій). Строк ув’язнення В. Стуса
кінчається на початку 1977 р. Далі, згідно з присудом, йому залишається ще три роки
заслання. В. Стус - важко хворий.
Згадує Василь Стус і свій поворот на Україну в серпні 1979 р. після закінчення терміну
його заслання. Приїхав до Києва, щоб довідатись про переслідування членів і близьких до
Гельсінської групи. На брутальність відповів по-своєму: "Бачачи, що Група фактично
лишилася напризволяще... вступив до неї, бо просто не міг інакше...” На думку Василя
Стуса, хтось мусив же стати "горлом обурення і протесту” на Великій Україні...
Недовго пробув на так званій волі Василь Стус. Мусив працювати на тяжкій роботі, не
за фахом. Писав вірші, дописував до інформаційних бюлетенів Української групи сприяння
виконанню Гельсінських угод. Аж ось 14 травня 1980 р. Василя Стуса знову заарештував
КДБ. А в грудні засудили на десять років табору особливого режиму і п’ять років
заслання. Засудили і відвезли до пермського табору 36-1... Адміністрація користувалась
правом повного свавілля. Без актів і без повідомлень відбиралось все. В’язні, як ствердив
Василь Стус, втратили всяке право належати собі, не кажучи про те, щоб мати свої
книги, зошити, записи...» (український радіожурналіст, кореспондент українського
відділу «Голосу Америки» у Вашингтоні Микола Француженко).
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________

Василь Стус (1938-1985)

Поет, перекладач, дисидент. Двічі був в’язнем таборів (1972—1979 і 1980-1985). З 1979 р.
- член Української Гельсінської групи. Помер у 1985 р. у карцері в таборі особливого
режиму в с. Кучино Пермської обл. (РРФСР). Автор чотирьох поетичних збірок, які
розповсюджувалися в самвидаві та в еміграції: «Круговерть», «Зимові дерева», «Веселий
цвинтар», «Палімпсести». Перша поетична збірка - «Дорога болю» - надрукована в
Україні в 1990 р. З рештою вцілілих віршів читачі змогли ознайомитися лише в другій
половині 1990-х.
«Поетом себе не вважаю. Маю себе за людину, що пише вірші. Деякі з них - як на мене -
путящі. І думка така: поет повинен бути людиною. Такою, що, повна любові, долає
природне почуття зненависті, звільнюється од неї, як од скверни. Поет - це людина.
Насамперед. А людина - це насамперед добродій. Якби було краще жити, я б віршів не
писав, а - робив би коло землі» (В. Стус).
Виконайте завдання  На основі фрагментів джерел зробіть висновок, чи є слушним
твердження, що В. Стус - «поет-політв’язень, який не міг зганьбити свою честь,
гідність, совість на догоду режимові». Свій висновок обґрунтуйте.
Роздивіться схему. Поміркуйте, ким репрезентовано течію правозахисного
дисидентства. Якими подіями та явищами спричинено появу релігійного дисидентства?
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________