Проект на тему : «Гальванічний елемент з картоплі та лимону»

Гальванічний елемент – це хімічне джерело живлення , в якому використовується

різниця електродних потенціалів двох металів , занурених у електроліт.
Склад елемента. Як правило такий елемент складається з двох різних металів
занурених в окремий електроліт. Кожен з електродів утворює напівелемент.
Напівелементи можуть бути з’єднані між собою за допомогою соляного містка
або відокремленні один від одного пористою мембраною. Наприклад це можуть
бути цинковий і мідний електроди , занурені відповідно у розчин солей цинку та
міді.
Утворення електричного шару. На поверхні кожного з металів занурених у
електроліт утворюється подвійний електричний шар внаслідок переходу частини
атомів металу розчин у вигляді йонів. Як наслідок кожен із металів отримує
електричний заряд. Якщо з’єднати електроди провідником то заряд стікатиме від
електрода з більшим потенціалом до електрода з меншим потенціалом
утворюючи електричний струм. При цьому потенціали електродів
вирівнюватимуся що призведе до порушення рівноваги між електродом і
електролітом .Це у свою чергу спричиняє перехід нових атомів з електроду в
електроліт. У результаті в замкненому колі підтримується електричний струм який
супроводжує зміною електродів.
Овочі і фрукти як електроліти. Через хімічні процеси з’явиться напруга. Якщо
взяти декілька таких елементів та можна ввімкнути світлодіодний ліхтарик чи
радіоприймач або підзарядити телефон. Такі гальванічні елементи можна
реально використовувати в умовах відсутності електроенергії- у туристичних
походах , експедиціях тощо.
Картопляний годинник. В даному випадку картопля ( до комплекту не входить) і
металеві пластини з цинку та міді утворюють батарею. Картопля виступає в ролі
гальванічного елемента і перетворює хімічну енергію в електричну. А оскільки
мідь і цинк мають різні властивості , іони рухається між ними. Таким чином
виникає електричний струм . Картопля сприяє вільному переміщенню іонів. Цинк
являє собою негативний полюс батарейки , а мідь – позитивний. Електричний
струм тече по проводах між цинковою і мідною пластиною і запускає годинник.
Найперша батарейка. Винайдена 200 років тому найперша батарейка працювала
саме на основі фруктового соку. Алессандро Вольта в 1800 році зробив відкриття
зібравши нехитрий пристрій з двох пластин металу ( цинк і міль ) і шкіряної
прокладки між ними просоченої лимонним соком . Він виявив що між пластинами
виникає різниця потенціалу. Іменем цього вченого назвали одиницю
вимірювання напруги , а його фруктове джерело енергії стало прабатьком всіх
нинішніх батарейок які на честь Луїджі Гальвані називають тепер гальванічними
елементами.
Анод окиснення цинку. Схематичне зображення гальванічного елемента.
1)Цинковий анод
2)Мідний катод.
3)Водний розчин цинк нітрату(уміст солі 1 моль/літр)
4)Водний розчин купрум (ІІ) нітрату (уміст солі 1 моль/літр)
5) Сольовий місток (водний розчин натрій хлориду)
6)Гальванометр