Основні екологічні закони

Основні екологічні закони

(11клас)
(11 клас)
 Філософія (від грец. любов до мудрості) -
наука, предметом якої є відносини
людини з навколишнім світом.
Методологічної основою будь-якої
науки є універсальні закони філософії:
• закон єдності й боротьби
протилежностей,
• закон переходу кількісних змін у
якісні
• закон заперечення.
У сучасному суспільстві формується
новий напрям філософських досліджень
- філософія екології.
Чи може філософія допомогти в розв'язуванні
екологічних проблем сучасності?
ЕКОЛОГІЧНІ ЗВ'ЯЗКИ - це закономірні
взаємовідносини, що виникають між
об'єктами неживої природи й організмами
та надорганізмовими біосистемами.
Вони можуть бути :
структурними й функціональними,
випадковими й необхідними,
прямими й опосередкованими.
 Закон толерантності

Правило Шелфорда ( 1913)

Фактором,що лімітує процвітання
організму(виду), може бути як
мінімум, так і максимум
екологічного впливу, діапазон між
якими визначає величину
витривалості (толерантності)
організму до даного фактора
 Предмет екології - вся різноманітність
досліджуваних екологічних зв'язків у
відносинах живого з неживим.
Екологічні зв'язки визначають екологічну сутність і явища будь-якої біосистеми,
оскільки вони відкриті для середовища.

Екологічна сутність - головне в біосистемі, що зумовлене внутрішніми зв'язками між

складовими структурними компонентами

Екологічні явища - зовнішні властивості, процеси, зв'язки біосистеми з навколишнім

середовищем, що доступні для дослідження за допомогою екологічних методів
( екологічний стан біосистеми та екологічні процеси, екологічні механізми
саморегуляції, самооновлення та самовідтворення).

Екологічна закономірність - це певна залежність між подіями навколишнього

середовища та екологічними явищами, що характеризується певною
впорядкованістю, відносною сталістю, регулярністю зв'язкі
 Основні екологічні закони
Завданням екології є пошук
законів функціонування та
розвитку цієї галузі об'єктивної
реальності.

Історично першим для екології є

закон, що встановлює залежність
живих систем від факторів, котрі
обмежують їхній розвиток (так
званих лімітуючих факторів).
(1828 р.- німецький ботанік Ф. К.
Шпренгель - закон
обмежувального чинника)
 Що таке екологічний
закон?
чотири закони:
американський еколог• «Усе пов'язане з усім»;
Б. Коммонер, 1974 р.
• «Усе має кудись подітися»;
• «Природа “знає” краще»;
• «Ніщо не дається задарма».

• Екологічний закон - це об'єктивний, постійний і

необхідний взаємозв'язок між біосистемами та
навколишнім середовищем, що випливає з їх
внутрішньої екологічної сутності.
Екологічні закони поділяють на
• аутекологічні
• демекологічні,
• синекологічні,
• екосистемологічні
• біосферологічні.
 Група Закон Автор Визначення
Аутекологічні
закони

Демекологічні
закони
Синекологічні
закони
Екосистемолог
ічні закони

Біосферологічн
і закони
 Закон толерантності

Правило Шелфорда ( 1913)

Фактором,що лімітує процвітання
організму(виду), може бути як
мінімум, так і максимум
екологічного впливу, діапазон між
якими визначає величину
витривалості (толерантності)
організму до даного фактора
• Аутекологічні закони • закону обмежувального
відображають чинника
закономірності дії • закон єдності середовища
екологічних чинників на та організмів,
структуру, функції і
розвиток організмів. • закон оптимуму,
• закон взаємокомпенсації
екологічних чинників.
 Закон мінімуму Лібіха

• Юстус Лібіх
(1803-1873)
Закон обмежуючого
фактора
• найбільше значущий
той фактор, що більше
всього відхиляється від
оптимальних для
організму значень, від
нього залежить у даний
Модель закону момент виживання
мінімуму або закону особин і ріст.
обмежуючого фактору
 Закон єдності “організм – середовище”

• життя розвивається в результаті

постійного обміну речовиною й
інформацією на базі потоку енергії в
сукупній єдності середовища і
організмів, що населяють це
середовище.
 , 
Зако́н суку́пної ді́ї фа́кторів
закон фізіологічних взаємодій, Зак
закон, який полягає в тому, що о́н
суку́
величина урожаю (φ) залежить не пної
тільки від будь-якого одного ді́ї
фа́к
(хоча б навіть лімітуючого) торі
в, 
фактора, але і від всієї сукупності
діючих факторів одночасно,
 Закон компенсації факторів
Е. Рюбелем (1930),
Відсутність або недостатня кількість
деяких екологічних факторів можуть
бути компенсовані іншими близькими
(аналогічними) факторами.
( обмеженність світла у парнику може бути
компенсована або підвищенням концентрації
СО2, або стимулюючою дією деяких біологічно
активних речовин )
Закон відносності
Вільямса
Компенсація факторів, як правило,
відносна, адже фундаментальні
екологічні (фізіологічні) фактори (вода,
світло, вуглекислий газ, азот,  фосфор, 
калій, мікроелементи  та ін.) в
Закон оптимуму

Будь-який екологічний фактор

має межі позитивного впливу на
живі організми.
 ПРАВИЛО
ЕКОЛОГІЧНОЇ
ІНДИВІДУАЛЬНОСТІ
Л. Г Раменський
(1924).

кожен вид організмів пристосований до

певних умов існування певним чином:
не існує двох близьких видів, подібних
за своїми адаптаціями до умов
довкілля. ( кріт (ряд комахоїдні) і сліпак (ряд
гризуни) адаптовані до проживання в грунті.
Однак кріт риє ходи за допомогою передніх
кінцівок, а сліпак – різців, викидаючи назовні
грунт головою.)
 Демекологічні закони
• Демекологія (екологія популяцій) досліджує властивості
популяцій у конкретних умовах їх існування, динаміки,
адаптації до природного середовища, внутрішньо- і
міжвидові взаємовідносини; вивчає динаміку розвитку
популяцій, їхні механізми саморегуляції, формування
адаптацій та ін.
• закон обмеженого росту,
• закон Гаузе,
• правило Бергмана,
• правило Алена
 Закон обмеженого росту
"не існує жодного винятку з
правила, за яким будь-яка
органічна істота природно
Чарлз Дарвін
розмножується в настільки «Походження видів»
швидкій прогресії 1859
(геометричній), що, якби
вона не піддавалася
винищуванню, потомство
однієї пари дуже скоро
заповнило б усю земну
кулю".
 Закон конкуренції
Два види не можуть існувати в одній і тій самій
місцевості, якщо їхні екологічні проблеми
ідентичні,тобто,якщо вони займають ту саму Гаузе Георгій
екологічну нішу. Францович
 Правило Бергмана
1847
• «у тварин одного виду або групи
близьких видів розміри тіла
більші у холодних
частинах ареалу та менші - у
теплих.
Правило Глогера
1833

•  види тварин, які мешкають

у теплих та вологих зонах,
мають інтенсивнішу
пігментацію тіла
(найчастіше чорну або
темно-коричневу), ніж
мешканці холодних та
сухих областей.
 Правило Алена
(1877)
• у теплокровних тварин ті частини тіла,
що виступають, у холодному кліматі є
коротшими аніж в аналогічних видів у теплому.
• Завдяки цьому тварини, що мешкають у холодних
природних умовах, набувають меншої питомої
поверхні тіла і, як наслідок, менше втрачають Джоель Ален
тепла.
  Правило Алена також виконується в людській
популяції: найкоротші (відносно розмірів тіла)
руки, ноги та ніс притаманні
аборигенам Гренландії, а найдовші руки та ноги -
народу Масаї, що розселений, в основному,
в Кенії та північній Танзанії.
Синекологічні закони
• Синекологія (екологія біоценозів, біогеоценологія) вивчає
різноманітні угруповання рослин, тварин, грибів,
мікроорганізмів, трофічні зв'язки між ними, форми
співіснування;
• Синекологічні закони, або закономірності функціонування
біоценозів й угруповань.
• закон обмеженості (вичерпності) природних ресурсів,
• правило екологічного дублювання,
• правило «метаболізм і розміри особин» (правило Ю.
Одума) та ін.
Правило екологічного дублювання
• Згідно з правилом екологічного дублювання: зникаючий або
знищуваний вид живого в рамках одного рівня екологічної піраміди
заміняється іншим, аналогічним за схемою: дрібний змінює
крупного, еволюційно нижче організований - більш
високоорганізованого, більш генетично лабільний та мутабільний -
менш генетично мінливого.
• Оскільки екологічна ніша в біоценозі не може пустувати, екологічне
дублювання відбувається обов'язково. Тому, приміром, ми бачимо,
як знищуваних копитних в степу замінюють гризуни, а в ряді
випадків і рослиноїдні комахи.
 Правило «метаболізм і розміри
особин» (Юджина Одума)
• «Дрібніші наземні організми з
високим метаболізмом створюют
ь відносно меншу біомасу, ніж
великі, оскільки в порівнянні з
останніми, більш значна частина
їх енергії іде на підтримку обміну
речовин, а у теплокровних - і
постійної температури тіла».
 Екосистемологічні закони
• Екосистемологія (екологія екосистем) -
вивчає екосистеми всіх розмірів і ступенів
складності, їх розвиток, особливості,
еволюцію та динаміку.
• Екосистемологічні закони є
закономірностями взаємозв'язків
екосистем з довкіллям та між собою в
складі біосфери. До цієї групи відносять:
• правило екологічної піраміди,
• закон односпрямованості потоку енергії,
• закон внутрішньої динамічної рівноваги.
 Правило екологічної піраміди
• закон піраміди енергій,
або закон 10%
Раймонда Ліндемана
• Більший перехід енергії (або
речовини в енергетичному
вираженні) веде до
несприятливих для екосистеми 
наслідків.
• Закон дозволяє робити
розрахунки необхідної земельної
площі для забезпечення диких і
домашніх тварин, а також
людини продовольством і інші
еколого-економічні розрахунки.
Екологічно-економічний закон,
згідно з яким відносна дія
окремого екологічного фактора
 буде тим сильнішою, чим більше
цей фактор, у порівнянні з іншими
екологічними факторами, буде
наближатися до свого кількісного
мінімуму.
За цим законом, від речовини,
концентрація якої є мінімальною,
залежить ріст рослин, величина і
сталість їх урожаю
 Група Закон Автор Визначен
ня
Аутекологічні Закон обмежувального чинника Ю. Лібіх
закони Закон єдності середовища та організмів,
Закон оптимуму
Закон взаємокомпенсації екологічних
чинників
Демекологічні Закон обмеженого росту, Ч. Дарвін
закони Закон конкурентного виключення Г. Гауз
Правило Бергмана, Бергман
Правило Алена Д.Ален
Синекологічні Закон обмеженості (вичерпності) природних
закони ресурсів,
Правило екологічного дублювання,
Правило «метаболізм і розміри особин» Ю. Одума
Екосистемолог Правило екологічної піраміди, Р. Ліндеман
ічні закони Закон односпрямованості потоку енергії,
Закон внутрішньої динамічної рівноваги.
Принципи застосування екологічних законів у
практичній діяльності людини
принцип оновлення ресурсів - людина має використовувати
такі ресурси й у такій кількості, щоб відбувалося їх поступове
відновлення внаслідок природних процесів;
принцип цілісності природи - вплив на якийсь елемент
природи позначається на її інших складниках, оскільки всі
елементи й процеси природи нерозривно пов'язані між собою;
принцип рециклічності, або повторне багаторазове
використання найважливіших речовин, оскільки в природі є й
невідновні ресурси;
принцип завбачливості - людина має передбачати наслідки
впливу на природу, запобігати виникненню та розвитку
негативних змін.