Енергетична та сировинна проблеми

Паливно-енергетична сировина (ПЕС) — паливно-енергетичні корисні копалини:

нафта, природний газ, вугілля, торф, уран та ін. Відіграє важливу, якщо не ключову, роль у
життєздатності будь-якої держави, так як з нею пов'язані практично всі галузі економіки, а
деякою мірою і політична та економічна незалежність.
Проблеми палива та сировини відносять до економічних, оскільки дефіцит сировини
та енергії призводить до підвищення їхніх цін і викликає зростання цін усіх товарів і послуг,
що негативно впливає на суспільний добробут. Основними причинами загострення паливно-
енергетичної та сировинної проблем є зростання масштабів залучення у виробничий процес
природних ресурсів за їх обмеженої кількості на планеті та нераціональне використання
ресурсів. З оцінками експертів, з природної речовини, яка залучається у виробничий процес,
лише 1,5% приймає форму кінцевого продукту. Тому невипадково згідно з прогнозними
розрахунками 1960-70-х рр. до 2000 р. повинні були вичерпатись родовища золота, срібла та
інших кольорових металів, до 2025 р. - більшість родовищ корисних копалин.
Однак внаслідок активних пошукових робіт у 1980-90 рр. були розвідані і почали
експлуатуватися нові родовища, які, щоправда, знаходились в гірших гірничо-геологічних
умовах, мали нижчий вміст корисних компонентів у рудах, відтак їх продукція мала вищу
собівартість і ціну. Тому головним шляхом вирішення сировинної та енергетичної кризи став
перехід до використання матеріало- та енергозберігаючих технологій, комплексного
використання сировини, створення маловідходного та безвідходного виробництва. Вже
протягом 1970-80 рр. матеріаломісткість продукції у розвинених країнах світу зменшилася на
25-40%, що суттєво вплинуло на підвищення її конкурентоспроможності. Значна економія
була досягнута також за рахунок використання вторинної сировини, зокрема у малих
розвинутих країнах Західної Європи використовується повторно 80-90% металобрухту, 50-
70% макулатури і пластмас, до 75% побутового сміття спалюється задля виробництва енергії.
Розв'язання енергетичної проблеми, крім економії енергії і технологічного вдосконалення
енергетичної галузі, передбачає широке використання альтернативних джерел енергії -
енергії сонця, вітру, океану, геотермальної енергії.
Україна належить до числа держав світу, які мають запаси всіх видів ПЕС, але ступінь
забезпеченості запасами, їх видобуток та використання далеко неоднакові і в сумі вони не
дають необхідний рівень енергетичної безпеки. Щодо запасів нафти з газоконденсатом
Україна посідає третє місце в Європі (без Росії), поступаючись тільки Великобританії та
Норвегії, але рівень річного видобутку значно нижчий, ніж у багатьох інших країнах . Майже
такі ж проблеми з видобутком природного газу, роль якого у народному господарстві
України особливо важлива: частка газу у первинному споживанні енергії — майже 43-45 % , у
два рази перевищує європейський (21 %) та світовий (25 %) рівні. За обсягом споживання газу
Україна посідає п'яте місце у світі. Внутрішні потреби у природному газі власним видобутком
задовольняються на 20-25 %, у нафті з газоконденсатом — на 10-12 %. Вугілля було , є і буде
залишатися й надалі основним енергоносієм України, гарантом її відносної енергетичної
незалежності. Україна володіє немалими підтвердженими запасами кам'яного вугілля і
входить у першу п'ятірку країн світу (після Китаю, США, Індії та Росії) і в змозі довгий час не
тільки задовольняти внутрішні потреби, але й підтримувати значний експортний потенціал. У
той же час у вугільній промисловості країни є багато проблем, при розв'язанні яких розвиток
галузі був би досить високим. Це передусім складні гірничотехнічні умови більшості шахт;
фактори небезпеки українських вугільних шахт.