Урок 29 Наростання економічної кризи.

Уповільнення темпів зростання

промисловості.
Необхідно з’ясувати
14 жовтня 1964 р. пленум ЦК КПРС обрав Першим секретарем ЦК КПРС  Леоніда
Брежнєва. Гостра критика економічної політики Микити Хрущова зобов’язувала нове
керівництво розробити власну концепцію розвитку економіки.

Адміністративно-командна система управління, що домінувала як в СРСР, так і в

Україні в період неосталінізму, загалом згубно впливала на економічний розвиток
країни. Водночас не можна заперечувати, що в її умовах усе ж були спроби розв’язати
складні економічні проблеми, зробити економіку дієздатнішою й ефективнішою.

1965 року з ініціативи Голови Ради міністрів СРСР Олексія Косигіна в країні
розпочалася економічна реформа. Починаючи з 1972 року, темпи реформи та її
ефективність поступово вщухають. Консервативні сили на чолі з 
Л. Брежнєвим почали гальмувати, а згодом і зовсім згорнули реформаційні процеси.

У 1970-1980-х pp., після переходу економіки на екстенсивний шлях розвитку,

економічний стан республіки стає відверто кризовим.

Історичний факт
Із середини 1960-х рр. в Україні, як і загалом у СРСР, тривав пошук шляхів піднесення
економіки. З 1965 р. розпочинаються реформи.

Факти свідчать 
По-перше, посилюється централізація в управлінні економікою. Усі найважливіші
республіканські міністерства були перетворені на союзно-республіканські, ліквідовані
хрущовські раднаргоспи. Тим самим фактично ліквідували рештки економічної
автономії України.

По-друге, з 1966 р. запроваджують економічні методи управління промисловістю,

розширюються права підприємств, заохочується їхня ініціатива, підприємства
переводяться на господарчий розрахунок. Реформи частково покращили стан
економіки. Економісти називають восьму п’ятирічку (1966 -1970 рр.) «золотою»: її
результати були найкращими за останні 35 років. Приріст національного доходу
становив 39 % за п’ятирічку. На деякий час підприємства одержали відносну
самостійність, робітники, інженерно-технічні працівники й службовці стали відчувати
зв’язок між своїм вкладом у виробництво та заробітною платою. У ці роки
завершилося спорудження найбільших у Європі Придніпровської, Зміївської,
Бурштинської, Старобешівської і Луганської теплових електростанцій. Було створено
єдину енергосистему республіки з підключенням до неї промислових підприємств,
радгоспів і колгоспів. Завдяки цьому на початку 1970-х років було повністю
завершено електрифікацію сіл України.
Прискорення темпів розвитку народного господарства було безпосереднім наслідком
економічної реформи 1965 р. і тривало доти, доки діяли основні її принципи. З
початку 1970-х років економічна ситуація в Україні різко змінилася. Усе відчутніше
почали проявлятися ознаки спаду виробництва. Промисловість працювала неритмічно.
Тижні простою змінювалися лихоманкою «штурмівщини». Якість продукції була
надзвичайно низькою. Радянські товари на зовнішньому ринку були
неконкурентоспроможними.

Але реформи не зачепили основ економіки, не змінили суті господарського механізму,

часто обмежувалися самими гаслами. У сфері управління й далі процвітали
бюрократизм і формалізм, реформи ніяк не відбилися на матеріальному становищі
робітників. Економіка України продовжувала розвиватися екстенсивно: зростала
чисельність робітників, обсяг промислової продукції збільшувався за рахунок нових
підприємств, продуктивність праці знижувалася.

Дев’ятий п’ятирічний план розвитку народного господарства (1971-1975 рр.)

передбачав зростання національного доходу в Україні на 37-39 %. Фактичний приріст
становив лише 28 %. У десятій п’ятирічці (1976-1980 рр.) тенденція до погіршення
основних показників роботи промисловості збереглася.

У 1981-1985 рр. (одинадцята п’ятирічка) ця тенденція 

поглибилася. Рівень спрацьованості основних фондів у республіці зріс від 28 %  1961
р. до 43 %  1985 р., що був найбільшим, ніж загалом по всій країні.

Необхідно розуміти 
Екстенсивний шлях розвитку – шлях розвитку економіки, за яким збільшення
виробництва продукції досягається за рахунок збільшення кількості нових
підприємств.
Інтернет  «Україна в період кризи радянської системи 1965-1985 рр.»

Підсумок уроку 
Висновки  Реформи в економіці, розпочаті  1965 р., не були доведені до кінця. Вони
не дали вагомих результатів, розбившись об стіну бюрократизму. Міністерства і
відомства досить швидко звели нанівець госпрозрахунок, ліквідували самостійність
підприємств. Система директивного планування та командного управління
господарством збереглася, а в окремих випадках навіть посилилася. Провал реформ
другої половини 1960-х років ще раз довів принципову неможливість реформування
соціалістичної системи в СРСР.
У 1970-1980-х pp. народне господарство України вступило в смугу глибокої кризи. В
її основі було прагнення партійно-державних верхів будь-що 
зберегти в недоторканому вигляді стару систему управління промисловістю,
колгоспно-радгоспний спосіб господарювання. Загалом розвиток народного
господарства УРСР, як і СРСР, здійснювався екстенсивним шляхом.
Скласти тези, що характеризують розвиток атомної енергетики в Україні в період
1970-1980-х років?

Відповідь
У республіці в  період 1970-1980-х років високими темпами розвивалася атомна енер-
гетика, зокрема розгорнулося будівництво потужних АЕС у густонаселених і
маловодних Південно-Західному й Південному економічних регіонах.

За короткий період в Україні, без належного обґрунтування, за рішенням центральних

і відповідно республіканських органів влади, ударними темпами без урахування
геологічних особливостей місцевості було споруджено й будувалося 8 атомних
електростанцій. Центральні міністерства і відомства довели концентрацію атомних
електростанцій на Україні до небезпечного рівня. Ніякої необхідності в цьому з точки
зору інтересів народного господарства України не було.

У межиріччі Дніпра й Прип’яті, поруч із Києвом, усупереч думкам українських

науковців, швидкими темпами споруджували Чорнобильську атомну електростанцію.
У республіці, що займала лише 2,6 % території СРСР, побудовано 40 % його атомних
енергоблоків.
В Україні вироблявся 21 % загальносоюзного обсягу електроенергії, причому в
республіці використовувалася лише частина, а решта передавалася до сусідніх
республік і експортувалася за кордон. Виручені за продаж електроенергії кошти
надходили в розпорядження центральних відомств.