Опера “Тарас Бульба” - це найвідатніше досягнення оперної творчості Лисенка

й українського оперного мистецтва XIX ст. взагалі. У ній реалізувалося

прагнення композитора створини яскраву національну історико-героїчну оперу
на рівні тогочасного світового рівні мистецтва. Праця Лисенка над оперою
“Тарас Бульба” 1880-1891 рр. Клавір був надрукований у Лейпцигу 1913 р. - вже
після смерті композитора. За життя композитора ця опера не була поставлена,
виконувалися лише окремі уривки в концертах. Свою допомогу в постановці
опери в Росії пропонував Чайковський, який будучи в Києві у Лисенка,
ознайомився з нею і вона йому сподобалася. Проте Лисенко зволікав і не давав
оперу для постановки. Оперу "Тарас Бульба" почали ставити з 20-х років XX ст.
(пер-ша в Харкові 1924 р.). 3 30-х років над створенням її пової редакції
працювали М.Рильський та композитор Л.Ревуцький. Б.Лятошинський здійснив
нову інструментовку опери. Ревуцький та Рильський зробили декілька ї
редакцій, остання з яких була видана 1964 р. У цій редакції вони внесли цілий
ряд змін в авторсь-кий текст опери: зробили скорочення цілих сцен, номеpів,
написа-ли нові номери; на основі лисенківської інтродукції була створена
увертюра до опери. У 1957 р. було перевидано лисенківський оригінал опери
"Та-рас Бульба" також за редакцією Л.Ревуцького та М.Рильського, але без
суттевих змін. Повість М.Гоголя "Тарас Бульба", на основі якої М.Стариць-кий
написав лібрето, особливо захопила Лисенка. Bін хотів уті-лити в оперному
жанрі тему боротьби українського народу за національне визволення. У повісті
Гоголя яскраво проявилася тенденція романтизму - утвердження в літературі
народної ге-роїки як прагнення народуй людини до свободи, що було близь-ким
Лисенкові як особистості й митцеві. Лисенка, як і Гоголя, цікавив той пласт
історії України, де йшлося про боротьбу українського народу за національну
незалежність, за волю рідної землі, а саме - iсторія Козаччини. У повісті Гоголя
відобразило-ся його захоплення суспільним устроем Запорізької Січі як ко-
зацької республіки, вільнолюбним духом козацтва. М.Гоголь у своїй повісті не
прагнув відтворювати історичні події XVI чи XVII ст. з документальною
точністю. Він створив узагаль-нену картину козацької історії. При написанні
iсторічної епопеї "Тарас Бульба" для Гоголя одним з важлівіх джерел булу
"Iсторія Русів". 3 неї автор черпав ідеологічні погляди на Історію, по своєму
вікорістовував ее ОКРЕМІ Уривки. Як відомо, історичної постаті Тараса
Бульби НЕ Було, но, як пише дослідник О.Стромецькій, ім'я Тарас могло
з'явитися під Вплив історичної постаті гетьмана Тараса Трясила (1624-1632)
-людіні Великої фізичної сили, знавця ВІЙСЬКОВОЇ справи , з Яким козаки
Перемагай у війні проти польського війська. Важлівім Джерелом для створення
"Тараса Бульби" Гоголя були такоже українські народні думи й пісні. Хоч
лібрето опери, написання М.Старицького, Досить близьким до повісті Гоголя,
проти є й суттеві Відмінності. Так, в оперу введень новий Кобзар; Старицький
та Лисенко відмовіліся від трагічної колізії повісті Гоголя - Страті персонаж
поляками Остапа й Тараса, и опера завершується героїчною сценою штурму
укріпле-ного містай Заклик відстояті рідний край. "Тарас Бульба" за жанром-
iсторико-героїчна народна драма. Хоч у ній НЕ відображені Точні історичні
фак-ти, вона тісно пов'язаназ відповідною iсторичний сітуацією в Україні XVII
ст. : у ній узагальнено подана визвольна боротьба козаків Запоpізької Січі проти
національного гноблення з боку польських поневолювачів. В опері
розкрівається два конфлікти:
1. между козаками й польськими Завойовника;
2. Конфлікт двох життевих позіцій: жертовний Служіння делу визволення
України (Тарас, Остап, Запорізьке козацтво) й егої-стичної Прагнення лишь до
особістом щастя (Андрій).
Опера мас 36 музичних номерів. Більшість із них це "номери-сцени" з
наскрізною побудовою, що складаютьсяз речитативів, ансамблів, співів хору,
завершених вокальних номерів. Простежуються й повністю наскрізні хорові
сцени. У музичній драматургії опери Лисенко використав лейтмотивний метод,
а також принцип кон-трасту в протиставленні двох національних середовищ
(українського та польського). Головною в опері є сюжетна лінія, пов'язана з
героїко-патріотичною ідеєю, боротьба українського народу проти польської
шляхти. В опері зображено конфлікт між двома ворогуючими сто-ронами:
українським народом (перш за все, запорізькими козаками) і польською
шляхтою. Кожен з цих ворогуючих таборів має в музиці різну національне
увиразнену музичну характеристику. Український табір композитор змалював
українською інтонаційністю народного характеру з виділенням народної героїки
й опорою на український епос; використовуються й народні танці. Польський
табір схарактеризований католицьким хоралом на- ціональними танцями-
полонезом та мазуркою. Зав'язка конфлікту припадає на першу картину I дії
(біля Братсь-кого монастиря в Києві на Подолі). У цій картині відбувається
сутичка двох сил: українського народу й Кобзаря з польськими комісарами, які
хочуть ув'язнити співця, а народ його боронить. У I дії розвивається головна
сюжетна лінія: козаки не задоволені ко-шовим, який не веде їх у бій з ворогом, і
обирають собі нового кошового. Поворотним моментом у фіналі III дії є приїзд
Послан-ця; він розповідає про страшні знущання польської шляхти над
українським народом, і козаки вирішують іти в похід, щоб знищити ворога.
Розв'язка конфлікту припадає на V дію- сцену битви запорожців з польським
військом та шляхтичами і штурм запо-рожцями фортеці Дубно. Друга сюжетна
лінія- це кохання запорожця Андрія до дочки польського воєводи Марильці. 3
ціею лінією пов'язаний конфлікт між громадянським обов'язком перед
Батьківщиною й особистими почуттями Андрія. Любовні почуття в нього
переважають, і це призводить до його переходу у ворожий табір, до зради
Батьківщини й до трагічної смерті від руки рідного батька. Зав'язка другої
сюжетної лінії припадає на першу картину I дії (Андрій розповідає Остапові
про своє захоплення польською шляхтянкою Марильцею) та другу картину 1
дії, що відбувається в покої Марилыці, куди з'являється Андрій. Ця сюжетна
лінія розвивається протягом усіеї V дії, а в ї кінці настає поворотний момент:
Воевода благословляє Андрія й Марильцю, висвячує його в польські
полковники. Трагічна розв'язка-виступ Андрія в битві на боці поляків, його
зустріч із батьком і ганебна смерть - у передфінальній частині V дії. Одним з
найбільших досягнень Лисенка в опері "Тарас Бульба" є створення
багатопланового образу українського народу головної дійової особи опери, який
представлений у масових сценах як активна сила. Народ з'являється вже в
першій сцені I дії. Це козаки, молодь, городяни, торговки з різним крамом.
Православні люди виходять з церкви Братського монастиря. В оркестровій
інтродукції (з іміта-цією дзвонів i хоральним звучанням оркестру) та співі
народу ("Заспівай нам, старче Божий"), зверненого до Кобзаря, композитор
створив народний колорит з архаїчними рисами. Народ уважно слухає думу
Кобзаря про наругу ворогів над українським людом і реагує на неї в хорових
репліках. З'являються польські комісари. Конфлікт між Кобзарем, народом та
польсыкими комісарами відсторонюе друга хорова сцена (N 2), що дієвою
народною картиною гумористичного характеру. У цій сцені торговки
пропонують свій товар (сластьони, пампушки, пряники), їхні партії мають
мовленнєво виразові закличні інтонації. Вибігають бурсаки, які хочуть
безкоштовно поживитися істівним бурсаками, передана у зіставленні двох
відповідних хорових пластів. Контрастним є наступний епізод, в якому втілено
конфлікт між польськими комісарами, що хочуть забрати Кобзаря, бо він співав
антипольську думу, та обуреним народом, який проганяє комісарів. У хоровій
партії польських комісарів та в оркестрі Лисенко використав тридольний ритм
полонезу. Партія хору народу, що захищає Кобзаря, складається з реплік
хорових груп та Остапа і будується на енергійних інтонаціях в чотиридольному
метрі. Таким чином, при втіленні конфлікту протидіючих сил композитор
вдається до контрастного зіставлення двох національних інтонаційних
сферпольської та української. У другій ('польській") картині 1 дії український
народ представлений в образі дівчат, що служать у польського воєводи. У
сумноліричному хоровому співі "Ох, і хилить, хилить буйний вітер" вони
нарікають на свою долю. Цей хор має виразний народний колорит, що
проявляється в мелодиці, близькій до ліричних народних пісень про важку
долю, в особливостях народного багатоголосся та в куплетно-ваpiантній формі.
У масових сценах II дії народ виступає в образах гостей у домі Тараса Бульби.
Спочатку звучать репліки хору гостей, а потім-славильний хор на честь
господарів та їхніх синів ("Слава нашим господарям, слава"). Спираючись на
фольклорну стилістику та на професійні засоби Лисенко ство-рив величний і
славильний хор з яскравим народним колоритом. VII дії дається характеристика
народу через українські народні танці ('козачки"). Найбільш новаторською є l
дія. Вона повністю складається з народних сцен. У цій дії відтворено
середовище запорізького козацтва і яскраво втілено його героїчний образ.
Демократичні традиції Запорізької Січі знайшли втілення в сцені зняття
недостойного кошового й виборах нового. У цій сцені яскраво проявилася й
героїко-патріотична ідея опери. Третя дія складається розділу. Першу картину
починає оркестровий вступ (антракт), який вводить глядача в бурхливу і
сповнену героїки атмосферу Запорізької Січі. Початковий хор запорожців "Гей,
не дивуйте, добрії люди" звучить як заклик до боротьби за визволення України
від польського гніту. У цьому хорі композитор створив "авторськонародну"
мелодію. У сцені Тараса із запорожцями, в якій він намовляе їх скинути
кошового, котрий е веде козаків у бій на ворога, хор диференціюється на окремі
голоси, що наперебій схвалюють пропозицію Тараса, а потім зливаються в
одному хорі разом, висловлюючи спільну думку: "Треба лицаря обрати і в похід
мерщій до бою". До найяскравіших народних сцен належить друга картина II
дії, що зображує Запорізьку Раду. Цю картину можна назвати монументальною
хоровою фрескою. Ця сцена складається з трьох розділів: 1) скинення старого
кошового; 2) вибори нового кошового; 3) фінал картини- Посланець сповіщає
про наруги, які чинять гнобителі Укратни в Гетьманщині, і запорожці
вирішують іти на ворога й рятувати Вітчизну. У сцені скинення старого
кошового Лисенко, передаючи суперечку запорожців про потребу обрання
нового кошового, поділяє хор на дві групи: прибічників і противників старого
кошового. У сцені виборів кошового хор запорожців диференціюється на три
самостійні групи, що сперечаються, якого кошового слід обрати. Окрему групу
становлять січові діди. Тарас пропонує обрати Кирдягу, і всі врешті сходяться
на цій особі. Далі композитор відтво-рює ритуал виборів кошового: прохання
запорожців, традиційна відмова Кирдяги і, нарешті, його згода. Старі діди
наставляють Кирдягу, щоб він не гордував, а служив "вірно і щиро на користь
козацтву й Україні. Кирдяга дає клятву "За Січ нашу матір, за Вкраїну, за святую
віру наложу я голову чесно". Уся Запорізыка Рада славить нового кошового.
Закінчується II дія ще однією хоровою піснею героїчного ха-рактеру- "Рушаймо
всі!", що нагадує похідні козацькі пісні. У цих сценах М.Лисенко майстерно
торговок. Виникає суперечка між торговками й двох картин і фінального
зобразив козвцтво в його багатомантност, суперечках едності. Композитор
створив живу народну сцену. Групи запорожців, Січові діди окремі персонажі
(Тарас, Товкач, Довбищ) мають індивідуалізован парта, У них використовується
декламаційна мелодика найчастіше енергійного герочного характеру Хорова
декламація та партії окремих персонажв часто побудовані на перевтілених
композитором інтонацях історичних козацьких псень Створюючи таку діеву
народну сцену, М.Лисенко викорис-товував прийоми професійной поліфоні
(імітаце, канони та ін.), що поеднуються з особливостями народного
багатоголосся. У I ди простежуються два лейтмотиви. Один з них це
оркестровий лейтмотив заклику до обрання нового кошового. Він починаеться
закличною інтонаціею кварти. Вперше цей лейтмотив звучить в оркестрі, коли
запорожці радяться між собою, якого кошового спід обрати. Потім він
з'являється в оркестрі на слова в хорі "Бородатий" , "Волимо Кирдягу" . Другий
лейтмотив славильного характеру звучить у 1II ди в хорі та в оркестрі й
пов'язаний з прославленням нового кошового, Запорізької Счі та Украни . Цей
самий лейтмотив з являеться в хоровій темі у V дя в сцени Тараса запорожців
("Хай красує, хай пишае"). Народну хорову сцену, в якій беруть участь Тарас
запорожці. Лисенко створив не початкуV да. Натхнені палкими словами Тараса,
запорожці в хорових фрагментах ("Як за вірy!", "Хай кра-суе, хай пишае,
ворогів під ноги топче"), Iнтонаційно близьких до похідних козацьких пісень,
висловлюють готовність до бороть-би з ворогом. У репліках хору композитор
створив інтонаціиність рішучого характеру, У батальних сценах V дії показано
зіткнення супротивних сил- запорізьких козакв та польського військового
загону. Батальна сцена передена в оркестровому звучанні з розмовними
репліками запорожців польських вояків. У сцені "герця" (виклик на бій)
зйткнення ворогуючих сил передане зіставленням в оркестрі двох контрастних
тем Перша з них характеризує запорожцв, ій притаманні вольові мелодичні
звороти, енергійний пунктирний ритм, закличні квартові інтонації. Друга тема,
що характеризу поляків, має танцювальні риси у ній виділяються м'які
секундово-терцові мелодичні звороти. Ці дві теми розвиваються протягам усieї
сцени. У фінальному ансемблі (Остапе й Тараса) а хором, побудованому не
енергійних та закличних мелодичних зворотах, виражена завзятість запорожців
у наступі на ворога. 3 образом народу тісно пов'язані персонажі Кобзар і Тарас.
Кобзар-бандурист поширеним образом в украінськй романтичній літературі це
визначна фігура наці; він зберігає живу пам'ять про історичне минуле народу.
Українські поетиромантики втілювали цей образ по-різному. Найбільш
близьким до лисенківського образу е кобзар у поемі Т.Шевченка "Гайдемаки",
який своею піснею надихае людей на боротьбу. Кобзар в опері Лисенка Торас
Бульба співає дві думи, в яких композитор майстерно перевтілив стилістику
думного епосу. Більш архоічною перша дума Ой, не чорна то хмара" про напади
турків на українські землі. Вона близька до думи Про Хмельницького
Барабаша", записаної Писенком від кобзаря Павла Братиці (70-ті роки XIX ст.).
У другій думі "Ой кряче ворон сизокрилий" Кобзар з обуренням співае про
наступ польських католиків в Україні на православну віру. Кобзар закликае
рятувати свою волю ще й спаву. Його заклик підхоплюють запорожці У цій
сцені Кобзар виступае народним "просвітником", захисником народних
інтересів. Цим образ Кобзаря суттево відрізняється від сценічного образу Баяна
в опері М.Глінки "Руслан I Людмила". Побачивши польських комісарів, Кобзар
співае жартівливу пiсню "А мій батько орандар, чоботар", яка близька до
народних танцювальних пісень. Значний вплив на запорожцв мае й Тарас, якого
вони глибоко поважають В образі Тарвса особливо яскраво втілилася героїко-
патріотична ідея опери. Україна запорізьке козацтво, яким Тарас повністю
відданий, е для нього найголавнішими в житті. Тому він, як 1 інші запорожці,
нехтуе особистим сімейним щастям і до кінця вірний справі козацтва й України.
Люблячи свою Батьківщину, Тарас ть тих, хто стоть на сторожі ї незалежності.
Він цінуе й поважае людей мужніх, сміливих та відважних і ненавидить ворогів.
Тарас Бульба це герочний характер. Він досвідчений полководець.
далекоглядний політик. ідеал рицарства й відваги, стійкості й міцності духу,
людина з відкритим характером почуттям товари-ства. Тарас- люблячий батько,
який глибоко переживае трагічну ситуацію- вбивство свого сина-зрадника.
Партія Тараса (бас) досить велика. Bін виконуе сольні еniзоди, бере участь в
ансамблях імасових народних сценах. Для ціеі парті характерна переважно
наспівна декламація Складний і багатогранний образ Тараса яскраво
розкриваеться через музику Иого характеристика дана в 1 дії (N 3-речитатив 1
аріозо). Тарас просить ключаря Братського монастиря доглядати за синами й
виховувати їх відданими правослевній вірі та Україн щоб вони знали, за що
стояти й за що вмирати. Уже тут, у речитативному еnізоді, Тарас змальований як
патріот України. Братсыкий монастир навівае на нього роздуми про старість,
яку він, за запорізькою традицією, збирається провести в монастирі Ці роздуми
й самозаглиблення передані в глибоко виразовому аріозо "Коли ж, подужаний
літами", У мелодії цього аріозо, як і в інших завершених номерах Тераса,
композитор поєднав наспівність декламаційність. У I дії Терас постае
гостинним господарем у своему домі на хутор куди він привіз своїх синів, що
закінчили науку. Тарас спiває гостям пісню "Гей літа орел" (сл. ТШевченка з
поеми «Гайдамаки»), в якій змальовусться безстрашний образ козака, що воює з
ворогом. Через цю пісню розкривається величний і мужній образ Тараса,
котрий характеризуеться героїко-епічною музичною образністю. Глибоке
знання стилістики героіко-епічних нарадних пісень дало композитору
можпивість створити музичний номер, близький до народних пісень, і досягти
художньої довершеності. Музично виразовим є оркестровий супровід до цієі
пісні Tараса. В одних моментах він імітує бандуру, а в інших посилюе герочну
образність немовби iлюструе стрімку кінсыку скачку. Весела Тарасова вдача
передаеться й через танцювальні пісні з козачковими тва гопачковими ритмами
("Ой, гоп того дива, наварили ляхи пива" "ой дівчина горлиця). Інша грань
образу Тараса розкрита у фіналі II да (в ансамблі з хором). Віддаючи перевагу
козацькому обов'язку перед радощами сімейного життя, Тарас відразу ж після
призду синів оголошує свій намір везти iх на Запорізьку Січ. Тут він
змальований як суворий чоловік; він запальний 1 нетерплячий. Його партія
побудована на pішучих інтонаціях, а в сцені перед відіздом на Запорізьку Cіч
вона близька до похідних козацьких пісень . Значна роль Тараса і в сценах
Запорізької Січі в II дл. Його образ тут теж тено пов'язаний з проведенням
героіко-патріотично іде твору. Переживаючи за долю України, Тарас радить
запорожцям скинути старого кошового, Наспівно-декламаційна партія Тараса
насичена рішучими й героїчними мелодичними зворотами. Активну участь бере
Тарас у наскрізній хоровій сцені обрання нового кошового, пропонуючи на цю
посаду Кирдягу. Кульмінаціею розвитку образу Тараса є V дія. Тарвсові
доручили керувати битвою штурмувати укріплене місто невеликими силами На
початку сцени в наспівному речитативі Тараса "Сю ніч ляхи нас сплячих
обійшли" передані його роздуми над складною военною ситуацією, а при
звертанні до козаків "Гей, панове товариство" в енергійній інтонаційності йото
партії композитор використовуе типові для козацьких пісень квартові й квінтові
мелодичні ходи в кадансах. В одному з найкращих номерів парті Тараса-
емоційно-піднесеному arioso "Що у світі є святіше понад наше побратимство?"
герой наснажуе козаків на ратні подвиги. У героко-епічній музиці цього аріозо
постае величний образ Тараса- провідника запорізького війська. Емоційно
піднесена наспівно- декламаційна мелодія, що починається з вершини, передає
схвильованість, "проповіді" до запорожців. На слова "деруть, щерпають зусюди
нашу бідну україну" у вокальній пертії та в оркестрі звучить тема героїчного
характеру, що втілюе заклик до боротьби за визволення України, Вона тісно
пов'язана з героїко- патріотичною ідеєю опери. У фналі V ді в музичній
характеристиці Тараса з'являються драматичні риси. сцені Тараса з Янкелем,
коли той розповідае про зраду Андрія, декламаціина мелодія парті Тараса з
мовленнево виразовими інтонаціями, яка перериваеться паузами, стає
підкреслено драматичною, втілюючи його здивування й обурення. 3 глибоким
драматизмом композитор розкриває душевний стан Тараса, його відчай у
сольному фрагменті “О! Будь проклята тричі та година, що сплодив я сина на
погибель”. У трагічній сцен зустрічі в бою батька з сином-зрадником
композитор створив у партії Тараса драматично виразові наслівно-декламаційні
фрази (відокремлені паузами), що передають його гнів pішучість Тарас,
вбиваючи сина за зраду, веде себе як громадянин-патріот. Ця трагічна для
Тараса-батька ситуація його переживання розкриті в скорботному сольнаму
фрагменть "Орел був- не козак".
Образ Остапа в спері «Тарас Бульба» близький до образу Тараса, Остап- мужнй
цилеспрямований, відданий козацтву й Батьківщин. Для вокальної парти Остапа
(баритон) характерна переважно енергйна, pішуча інтонаційність. Його
нетерпимість до гнобителів виражена вже першшій репліці: "А чого моечить
козацтво? Xiба сили вже бракуе?" (у 1 дії). Потім він стае проводирем народу,.
який проганяе польських комісарів. Остап виступає в ансамблях з Андрієм, а
також із Тарасом. Наприкінці першої картини ди в сцені з Андрісм у
декламаційній репліці Остапа (Пропав! Здурів!) композитор використовує
інтонацію початку лейтмотиву-заклику до боротьби. Остап співає єдиний
завершений музичний намер у трагчній льмінації опери (сцені загибелі Андрія)
речитатив і аpiю над убитим братом. У наспівному речитативі хто вбив його?
композитор досягає глибокого драматизму, у мелодичній фразі на слова
"Андрію, брате мій" М.Лисенко перевтілив інтонації народних плачв голосінь.
Глибокі переживання Остапа передані в романтично-схвильованій лірико-
драматичній арії "Що ти вчинив?" з кантиленною мелодикою широкого
дихання. У заключній мелодичній фраз Остапа в цій сцені "Прощей, прощай,
мій друже дорогий" композитор використав початкову інтонацію лейтмотиву
заклику до боротьби, але тут вона набуває сумного відтінку. В опері "Тарас
Бульба" М.Лисенко приділив значну увагу персонажеві Насті (дружини Тараса
матері Остапа та Андрія) мецо-сопрано, яка є лірико-драматичним народним
образом. Це узагальнений народний образ української жінки- дружини
запорізького козека, котра має тяжку долю, бо " життя проходить у розлуці з
чоловіком синами, у тузі й хвилюваннях за ними. Образ Насті є новим творчим
досягненням композитора. Це глибоко народний образ, якому притаманні
піричні й драматичні риси. Музична мова парті Насті віданачається яскравою
нородністю. У ній композитор майстерно перевтілив стилістику украінських
ліричних пісень плачів. Партя Несті досить велика, хоч героїня виступае тільки
в II ди. На початку ціет дп композитор створив монологічну сцену Насті. Вона
співее речитетив, аріозо й ерію. У речитативі Душа тремтить" передане
хвилювання матері, яка чекає свох синів. Це прекрасний зразок наспівной
лірико-драматичної декламації з яскравою нацональною своєрідністю. Про свок
тяжку долю й надію натішитися синами співає Настя в аrіoso "От, вік минув". У
його мелодиці композитор поеднав наслівні й декламаційні риси, відчутні
звязки з лиричними народними піснями.
Польський табір в опері характеризуеться відловідною національною сферою:
хоральним католицьким звучанням у 1 дії та в картині IV дії із завучанням
органу. У V дї в сольних номерах та в ансамблях композитор використовує ритм
полонезу; звучать оркестрові номери "alla polacca". Cxідний колорит Лисенко
передав в арії Tатарки з V дії "Як пишна квітка раннім морозом. Важливу
драматургічну роль в опері відіграє оркестр, хоч партія його не перевантажена
не заглушуе cлів. Композитор створив інтродукцію, антракти та окремі
оркестрові епізоди, зокрема сцену битви в V дй. Оркестрова інтродукція
побудована переважно на темах опери. Вона складається з декількох розділів.
Вступний розділ починається героїчною темою, що символізує заклик до
боротьби за волю України пов'язаною з героїко-патрiотичною ідеєю опери, її
початкові інтонації стали лейтмотивом опери й звучать у партіях Тараса й
Остапа борців за визволення народу. У наступному розділi (Andante poсo
moderato) Лисенко використав тематики із парті Андрія в його дуеті з
Марильцею в IV дії. Третій разділ (Allegro non troрро) має ознаки тричастнної
форми. Крайні частини стрімкого й динамічного характеру, а в ліричній
середній частині використана тема з партії Насті в дії ("Чим тобі я
провинила?"). У заключному розділі інтродукції композитор залучив тему
славильного хору з II дії ("Слава, слава кошовому, спава") та оркестровий
тематизм із завершення цієї сцени. Опера М.Лисенка "Тарас Бульба" є
класичною національною героїко-історичною народною драмою. Вона стала
важливим етапом у розвитку українського оперного мистецтва.