АНТИЧНА ЛІТЕРАТУРА.

ЛІТЕРАТУРА ДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ

Історико-літературна мультимедійна лекція

Лекторка: кандидатка філологічних наук, доцентка Оксана Левицька

© Левицька О. С., 2020

1
 ЛІТЕРАТУРА ДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ

1.Архаїчний період давньогрецької

літератури.
2.Класичний період давньогрецької
літератури.
3.Еллінський період давньогрецької
літератури.
4.Період римського панування.

2
АРХАЇЧНИЙ ПЕРІОД (ІХ — поч. VІІ ст. до н.е.)

ДОЛІТЕРАТУРНИЙ • міфологія
• фольклор
• героїчні епічні поеми
ГОМЕРІВСЬКИЙ
• дидактичний епос
 ЦИКЛИ МІФІВ

ЗА ХРОНОЛОГІЄЮ

Старше покоління богів Молодше покоління богів

титани, кіклопи, гекатонхейри олімпійські боги

 ЦИКЛИ МІФІВ

ЗА ТЕМАТИКОЮ (ЗМІСТОМ)

космогонічні теогонічні антропогонічні героїчні

(про походження
(про богів) (про людей) (про героїв)
Всесвіту)
 ЦИКЛИ МІФІВ

ЗА (ЗМ ІСТО М ) СЮЖЕТАМ И

про аргонавтів троянський про Одіссея фіванський метаморфози

 ОЛІМПІЙСЬКІ БОГИ

Зевс
Посейдон
Гера
Деметра
Гестія
Гефест
Гермес
Персефона
Афродіта
Афіна
Аполлон
Артеміда
Ніколас Монсіо
Боги Олімпу, ХV ст.
ВИДАННЯ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ

8
ГОМЕР (бл. VІІІ ст. до н. е.)

 Перший європейський
поет;
 вважають, що йому
належить авторство
епічних поем «Іліада»
та «Одіссея»;
 ймовірно жив у VІІІ ст.
до н. е.).
 «ГОМЕРІВСЬКЕ ПИТАННЯ»

Коли створено поеми

Хто є автором поем

Чи належать обидві Жан-Огюст-Домінік Енґр

поеми одному авторові Апофеоз Гомера 10
 «ГОМЕРІВСЬКЕ ПИТАННЯ»

Фрідріх Август Вольф (1795 р.)

«Іліада» й «Одіссея» належать не одному

авторові, а багатьом поетам;

Окремі пісні були об’єднані у дві великі поеми

набагато пізніше, ніж були створені ;

Остаточна редакція поем зроблена при дворі

афінського тирана Пісістрата в VІ столітті до н. е.
11
 «ГОМЕРІВСЬКЕ ПИТАННЯ»

теорія «єдиноосібності»

«теорія малих пісень»

«теорія зерна»

вольфіанці
Рембрандт
Аристотель с бюстом Гомера, 1653 р. унітарна теорія
12
 «ІЛІАДА» (VІІІ ст. до н. е.)

військово-героїчна епічна
поема;
написана гекзаметром;
поема складається із 24-х
книг;
сюжет створено на основі
троянського циклу міфів;
головна тема поеми: гнів
Ахіла;
дія відбувається у двох
планах: земному і
божественному.
13
 «ІЛІАДА» (VІІІ ст. до н. е.)

Цитата
Гнів оспівай, богине, Ахілла, сина Пелея,
Пагубний гнів, що лиха багато ахеям накоїв:
Душі славетних героїв навіки послав до Аїду
Темного, їх же самих він хижим лишив на поталу
Псам і птахам. Так Зевсова воля над ними чинилась
Ще відтоді, як у зваді лихій розійшлись ворогами
Син Атреїв, володар мужів, і Ахілл богосвітлий.

14
 «ІЛІАДА» (VІІІ ст. до н. е.)

Мішель Дроллінг
Гнів Ахіла, 1819 15
 «ІЛІАДА» (VІІІ ст. до н. е.)

Микола Ге
Ахіл оплакує Патрокла 16
 «ІЛІАДА» (VІІІ ст. до н. е.)

Рубенс
Ахіл вбиває Гектора 17
 «ОДІССЕЯ» (VІІІ ст. до н. е.)

пригодницько-
фантастична епічна
поема;
написана гекзаметром;
поема складається із 24-х
книг;
сюжет створено на основі
троянського циклу міфів;
головна тема поеми:
мандри Одіссея;
ретроспективна побудова
оповіді.
18
 «ОДІССЕЯ» (VІІІ ст. до н. е.)

Цитата

Музо, повідай мені про бувалого мужа, що довго

Світом блукав, священну столицю троян
зруйнувавши,
Всяких людей надивився, міста їх і звичаї бачив,
В морі ж багато біди і тілом зазнав, і душею,
Щоб і себе врятувать, і друзів додому вернути.

19
«ОДІССЕЯ» (VІІІ ст. до н. е.)

Джон Вільям Вотерхаус

Одіссей і сирени
20
 «ОДІССЕЯ» (VІІІ ст. до н. е.)

Джон Вільям Вотергаус

Цірцея 21
 «ОДІССЕЯ» (VІІІ ст. до н. е.)

Вільям Погані
Троянський кінь 22
 «ОДІССЕЯ» (VІІІ ст. до н. е.)

Екранізація. Фільм «Троя» 23

ВИДАННЯ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ

24
 ВИДАННЯ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ

 Гомерова «Одіссея» в перекладі Петра Байди-Ніщинського (1832–1896) вперше

побачила світ понад сто років тому. Але з бігом часу цей шедевр українського
художнього перекладу набув ще більшої ваги й цінності. Твір вабить поетичною
сміливістю і майстерністю, живою і питомою українською мовою, а заразом – дає
найщедріше підґрунтя для філологічних і перекладознавчих досліджень.

25
ГЕСІОД (кін. VІІІ — поч. VІІ ст. до н.е.)

Перший грецький
поет, чиє ім’я досте-
менно відоме.

Автор поем:
 «Теогонія»
 «Роботи і дні»
 «РОБОТИ І ДНІ» (VІІ ст. до н. е.)

1. Пандора
2. П’ять поколінь
3. Поради
4. Хліборобська робота
5. Зима
6. Вибір жінки

27
 КЛАСИЧНИЙ ПЕРІОД (VІІ–ІV ст. до н. е.)

ЛІРИКА ДРАМА ПРОЗА

• елегія • трагедія • історіографія
• ямб • комедія • філософія
• меліка • сатирівська • ораторське
драма мистецтво

Володимир Корбаков
Платонівська академія
 ЖАНРОВА СИСТЕМА ЛІРИКИ VІ–ІV ст. до н. е.

ЛІРИКА

ДЕКЛАМАЦІЙНА ПІСЕННА
(меліка, мелос)

елегія ямб
сольна хорова

громадянська філософська любовна

Володимир Корбаков
Острів Лесбос
 ЖАНРИ ЛІРИКИ ТА ЇЇ ПРЕДСТАВНИКИ

ЕЛЕГІЯ ЯМБ МЕЛІКА

• Каллін • Архілох • Алкей
• Тіртей • Семонід • Сафо
• Солон • Гіппонакт • Анакреонт
• Теогнід • Алкман
• Мімнерм • Симонід
• Піндар
• Вакхілід
ЖАНРИ ДАВНЬОГРЕЦЬКОЇ ДРАМАТУРГІЇ

трагедія

комедія

сатирівська драма
Статуя Діоніса із сатиром,
Греція, ІІ ст. н. е.
31
ЗРОДЖЕННЯ ДАВНЬОГРЕЦЬКОЇ ДРАМАТУРГІЇ

ФЕСПІД (ФЕСПІС)
 перший трагічний поет;
 виокремив з хору одного виконавця —
актора;
 перший використовував маски;
 534 р. до н. е. — перша постановка
трагедії, рік народження театру.

32
СТРУКТУРА ДАВНЬОГРЕЦЬКОГО ТЕАТРУ

33
 ДІОНІСІЇ

Малі Діонісії (сільські) • грудень-січень-лютий

Великі Діонісії (міські) • березень-квітень

1-й день • 5 комедій

2-й день
• 3 тетралогії
3-й день (трагедія , сатирівська драма)

4-й день
34
 ЕТИМОЛОГІЯ ЖАНРІВ

трагос ода трагедія

(цап) (пісня) (пісня цапів)

комос ода комедія

(пісня веселої
(весела процесія ) (пісня) процесії)

35
 ТРАГЕДІЯ

Дифірамб —
культова пісня на
честь Діоніса.

Маска Діоніса

За Аристотелем, головне завдання трагедії —

катарсис.
Катарсис (від давногрецької κάθαρσις) — очищення
душі через духовне переживання, співчуття. 36
ДЖЕРЕЛА ВИНИКНЕННЯ ТРАГЕДІЇ

Народні свята на честь бога Діоніса.

Народні свята на честь богині Деметри.

Святкування культу героїв.

Вшанування культу померлих.

37
ДЖЕРЕЛА ВИНИКНЕННЯ КОМЕДІЇ

Народні свята на честь бога Діоніса

Народні сільські святкування

Народні жартівливі сценки фарсового

характеру

38
ОСОБЛИВОСТІ ГРЕЦЬКОЇ ТРАГЕДІЇ

фабула до фіналу залишається драматичною

завершується переважно загибеллю героїв

немає жартівливих сцен

відсутня інтрига і внутрішній конфлікт героя

в основі сюжетів — міфи і легенди

39
ОСОБЛИВОСТІ ГРЕЦЬКОЇ КОМЕДІЇ

відмова від міфологічних сюжетів

політична тематика

сатирична загостреність

дійові особи — представники усіх соціальних верств

головні герої: вигадані та історичні постаті

боги та герої діють паралельно з людьми

в основі — нереальна фантастична комічна ситуація

40
 ПОКРОВИТЕЛІ ТЕАТРУ

Статуя Талії, Статуя Діоніса, Статуя Мельпомени,

Музей Піо-Клементіно ІІ ст. до н.е., Лувр І ст. до н.е., Лувр 41
 САТИРИ

Сатир. Статуя Сатира.

Зображення на саркофазі Еллінський період. Капітолія 42
МАСКИ ДАВНЬОГРЕЦЬКИХ АКТОРІВ

43
ДАВНЬОГРЕЦЬКІ МАСКИ В ОЗДОБЛЕННІ ТЕАТРІВ

44
АКТОРИ ДАВНЬОГРЕЦЬКОГО ТЕАТРУ

Котурни — взуття на
високій дерев’яній
платформі.

45
МАШИНИ ДАВНЬОГРЕЦЬКИХ ТЕАТРІВ

Еорема — театральна машина, з допомогою якої

вертикально пересувалися актори. 46
СТРУКТУРА ДАВНЬОГРЕЦЬКОГО ТЕАТРУ

Сцена з трагедії. Сучасний малюнок

47
СТРУКТУРА ДАВНЬОГРЕЦЬКОГО ТЕАТРУ

Сцена з комедії. Сучасний малюнок

48
СТРУКТУРА ДАВНЬОГРЕЦЬКОГО ТЕАТРУ

Сцена комедії. Античний барельєф 49

КОМЕДІЙНІ АКТОРИ

50
МАСКИ ДАВНЬОГРЕЦЬКОГО ТЕАТРУ

51
 КОМЕДІЯ

Хоревти в комедії. Півні. Зображення на вазі

52
 ЕСХІЛ (525–456 рр. до н.е.)

«Батько трагедії»

Автор близько 90-та

пєс: 70 трагедій і
20 сатирівських
драм.
Повністю до нас
дійшло 7 та окремі
фрагменти інших
пєс.

53
 ЕСХІЛ (525–456 рр. до н.е.)

ТРАГЕДІЇ
«Перси»
«Прометей закутий»
«Семеро проти Фів»
«Благальниці»

Трилогія «Орестея»: «Агамемнон»,

«Жертва біля гробу»,
«Евменіди»

54
 ЕСХІЛ (525–456 рр. до н. е.)

Проблематика трагедій

 невідворотності людської долі;

 морального обов’язку людини та обов’язку
перед державою;
 покарання злочинця за пролиту кров;
 родової помсти;

55
 ЕСХІЛ (525–456 рр. до н. е.)

НОВАТОРСТВА

першим синтезував усі елементи, пов’язані

дифірамб ними заспівами;
зробив найголовнішим драматичним жанром,
засобом виховання громадян;
створив драматичну трилогію;
ввів заключну драму сатирів (яка була додатком до
трилогії у поетичних змаганнях);
ввів 2-го актора.
ввів формулу трагічного мовчання;
створив атмосферу страху на сцені;

56
 ЕСХІЛ (525–456 рр. до н. е.)

НОВАТОРСТВА

першим почав виробляти фарбовані

маски, надаючи їм трагічні вирази
людського обличчя;
винайшов котурни;
ввів низку театральних машин (для дійства
і ефектів);

57
 СОФОКЛ (496–406 рр. до н. е.)

Автор близько
120-ти пєс.
Повністю до нас
дійшло 7.

58
 СОФОКЛ (496–406 рр. до н. е.)

ТЕМАТИКА ТРАГЕДІЙ
 патріотизм;
 багатство, гроші;
 міфологія.

Софокл вважав, що вищою мудрістю для

людини є беззастережне виконання волі
богів, шанобливе ставлення до них.

59
 СОФОКЛ (496–406 рр. до н. е.)

ТРАГЕДІЇ
«Філоктет»
«Едіп у Колоні»
«Антигона»
«Цар Едіп»
«Аякс»
«Троянки»
«Електра»

60
 СОФОКЛ «ЦАР ЕДІП»

Трагедія Фатуму —
невідворотності
долі.
Створена на основі
Фіванського циклу
міфів.

Загадка Сфінкса:
Хто вранці ходить на чотирьох,
удень на двох, увечері на трьох
ногах?
61
 СОФОКЛ «ЦАР ЕДІП»

Богдан Ступка:
«Гадаю, п’єса Софокла
актуальна у будь-які часи.
І справа навіть не лише
в радикальній
філософській проблемі,
яку вона піднімає: провини
і покарання або невинності
та несправедливості.
Це розмова про владу.
А влада — сильна зброя.
Проти кого вона може бути
використана?».
Театр імені І. Франка, 2007.
В ролі Едіпа: Богдан Ступка
62
 СОФОКЛ «ЦАР ЕДІП»

Роберт Стуруа:
«Цар Едіп» — п’єса для всіх
часів і народів. Сьогодні вона
особливо цікава. Адже в ній
йдеться про державну
людину, на яку спрямовані
сили лихої долі. І ми не
можемо розібратися чому:
чи винна вона сама, чи її
предки, чи боги?
Я взагалі вважаю, що пекло
існує не лише на тому світі,
але й в нашому реальному
житті. І якщо ми колись
зробили помилки, пекло
повернеться до нас
наприкінці нашого життя».
Театр імені І. Франка, 2007.
В ролі Едіпа: Богдан Ступка
63
СОФОКЛ «ЦАР ЕДІП»

Театр «Березіль», 1918.

В ролі Едіпа: Лесь Курбас
64
 СОФОКЛ «АНТИГОНА»

Нікіфорос Літрас
Антигона і Полінік 65
 СОФОКЛ (496–406 рр. до н. е.)

НОВАТОРСТВА СОФОКЛА

 збільшення хору з 12-ти до 15-ти хористів;

 введення 3-го актора (збільшення діалогів і
зменшення хорових партій);
 використання прийому контрасту у зображенні
персонажа;
 зображення індивідуальної психології людини,
її почуттів;
 реалістичність, наближеність до життя,
але з містично-релігійним характером;
 мова позбавлена пафосу.

66
 ЕВРИПІД (480(84)–405 рр. до н.е.)

«Найдраматичніший
з трагічних поетів».
(Аристотель)

«Філософ на сцені».

Автор близько 90-та

пєс.
Повністю до нас
дійшло 18.

67
 ЕВРИПІД (480(84)–450 рр. до н. е.)

Т РА Г Е Д І Ї
«Алкеста» «Троянки»
«Медея» «Циклоп»
«Діти Геракла» «Іон»
«Іпполіт» «Єлена»
«Андромаха» «Фінікіянки»
«Гекуба» «Орест»
«Благальниці» «Вакханки»
«Електра» «Іфігенія в Авліді»
«Геракл» «Іфігенія в Тавриді»
68
 ЕВРИПІД (480(84)–450 рр. до н. е.)

НОВАТОРСТВА ЕВРИПІДА
 ввів родинно-побутову тему;
 не порушував соціально-політичних проблем;
 торкається вічних тем (тема кохання);
 ввів психологічний конфлікт — конфлікт одного
героя, протиборство двох почуттів у душі героя;
 характери героїв індивідулізовані, багатогранні;
 зменшив роль хору;
 хор не пов’язаний із розвитком дії.

69
 АРИСТОФАН (бл. 450–385 рр. до н. е.)

«Батько комедії»

Тематика комедій
 соціальний зміст;
 політичні питання;
 гостре висміювання
соціальних вад;
 проблема війни і
миру.

70
 АРИСТОФАН (бл. 450–385 рр. до н. е.)

«Жаби»
«Хмари»
«Оси»
«Мир»
«Ахарняни»
«Вершники»
«Птахи»
«Лісістрата»
«Жінки на святі Тесмофорій»
«Жінки в народних зборах»
«Плутос» («Багатство»)

71
 ДАВНЬОГРЕЦЬКА ПРОЗА

проза виникла пізніше, ніж лірика і драма;

пов’язана з творами істориків та
промовами ораторів, філософів;
синтезує мистецтво і науку.

72
ЖАНРИ ДАВНЬОГРЕЦЬКОЇ ПРОЗИ

73
 ІСТОРІОГРАФІЯ

 Історія з грецької — дослідження.

 Історіографія з’явилася у VІ столітті до н.е.
 Давні греки не відрізняли реальних подій від
міфологічних. Вони вірили, що правдивими
були усі події, пов’язані з аргонавтами,
Едіпом, троянцями.
Представники:
 Гекатей Мілетський
 Геродот
 Фукідід

74
 ДАВНЬОГРЕЦЬКИЙ РОМАН

Виник на початку нашої ери, розквіт:

ІІІ ст. н. е ;
був розрахований на масового читача;
йому передують збірки оповідань
(пригодницьких, авантюрних,
еротичних);
написаний мовою діалектів.

75
ДАВНЬОГРЕЦЬКИЙ РОМАН

Схема давньогрецького
роману: поневіряння героя,
корабельні аварії, екзотичні
країни, пірати; цнотлива
красуня, яку продають до
будинку розпусти, а під кінець
закохані знаходять одне
одного і одружуються мають
щасливий фінал.
Головне в романі —
випробування героїв.

76
ДАВНЬОГРЕЦЬКИЙ РОМАН (І–ІІІ ст. н. е.)

Канонічні давньогрецькі романи

Харитон «Повість про Херея і Каллірою»

Ксенофонт Ефеський «Ефеська повість, або Габроком та

Антія»

Ахілл Татій «Левкіппа і Клітофонт»

Лонг «Дафніс і Хлоя»

Геліодор «Ефіопіка, або Теаген і Харіклея»

77
 ОЗНАКИ ДАВНЬОГРЕЦЬКОГО РОМАНУ

Обов’язкові мотиви

миттєва закоханість

гнів божества або фатум, що розлучає

закоханих

вірність у коханні

78
 ОЗНАКИ ДАВНЬОГРЕЦЬКОГО РОМАНУ

Інші мотиви

удавана смерть

полон

викрадення розбійниками

плавання морем

продаж у рабство

любовні домагання

екзотичні пейзажі

79
 ОЗНАКИ ДАВНЬОГРЕЦЬКОГО РОМАНУ

Особливості

пригоди відбуваються з обома героями

усі романи мають щасливий фінал

герої є знатними, благородними, юними,

божественно вродливими, моральними, вірними

образи схематичні, нежиттєподібні

немає біологічного часу, є лише авантюрний

80
 ЛОНГ «ПАСТУША ПОВІСТЬ ПРО ДАФНІСА І ХЛОЮ»

Жанр: любовно-
психологічний буколічний
роман.
Час створення: кін. ІІ –
поч. ІІІ ст.
Складається із 4-х книг.
Написаний ритмізованою
прозою, наближений до
Франсуа Жерар буколічної поезії.
Дафніс і Хлоя

Буколіка — жанр античної поезії, в якому йдеться про

вільне, безтурботне, щасливе життя на лоні природи.
81
 ЛОНГ «ПАСТУША ПОВІСТЬ ПРО ДАФНІСА І ХЛОЮ»

Пролог
Полюючи на Лесбосі, побачив я в гаю німф найкраще з бачених
мною видовищ: змальовану картину, історію кохання. Прегарний був і
сам гай — багатодеревий, рясноцвітий, зрошений: одне джерело
живило все — і квіти, і дерева. Але принадніша була картина, бо вона
показувала досконалу майстерність і пригоди кохання <…>.
Тим що бачив я багато ще й інших, але скрізь любовних пригод,
та дивувався з них, мене пройняло бажання позмагатися в зображенні
з тою картиною. І після того як порадився я з тлумачем картини, я
склав чотири книги, присвячені Еротові, Німфам і Панові, разом з тим і
приємний дар усім людям — книги, що зцілять хворого і потішать
сумного, тому, хто вже кохав, дадуть солодкі згадки, а того, хто не
кохав, порадять. Бо ніхто не втік від Ерота і ніхто від нього не втече,
доки існує краса, очі бачать. Нам же дай, боже, пригоди інших з
розумом зобразити.

82
Питання сучасного правопису
ф / т (Θ)
у запозиченні з грецької

83
Питання сучасного правопису ф / т (Θ)
у запозиченні з грецької

Власні назви Загальні назви

Атени мітологія
Демостен міт
Теокріт дитирамб
Теб партенон
Термопіли етер
Теогнід патос
Теби атенський
Атена

84
 ЛІТЕРАТУРА
ДАВНЬОГО РИМУ
ПЕРІОДИЗАЦІЯ РИМСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ

… – до сер. ІІІ ст. до н.е.

Архаїчний, долітературний період
РЕСПУБЛІКИ

сер. ІІІ ст. до н.е. — сер. ІІ ст. до н.е.

ЛІТЕРАТУРА

Рання римська література, перший період

розвитку писемної літератури
Сер. ІІ ст. до н.е. — 31 р. до н.е.
Період кризи республіки та громадянських
воєн
30-ті р. до н.е. — 30-ті рр. н.е.
ЛІТЕРАТУРА

Література епохи ранньої Імперії, доба Августа

ІМПЕРІЇ

30–40-і рр. — кін. V ст.

Література пізньої Імперії
ПЕРІОДИЗАЦІЯ РИМСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Періодизація за Б. Шалагіновим
 РОЗВИТОК РИМСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 розвивалася під впливом грецької;

 запозичила грецькі літературні жанри;
 римські боги зазнали ототожнення з
грецькими богами Олімпу;
 орієнтувалася на грецьке мистецтво, яке
вважалося взірцем прекрасного;
 література розвивалася дуже швидкими
темпами у порівнянні з грецькою.
АРХАЇЧНИЙ ПЕРІОД (… — ІІІ СТ. ДО Н.Е.)

ОСНОВНІ ЖАНРИ

Народна поезія
(культові гімни, обрядові пісні)

Історичні легенди

Міфологія
 АРХАЇЧНИЙ ПЕРІОД (… — ІІІ СТ. ДО Н.Е.)

Римські боги схожі на

муніципальних службовців.
А. Франс
Римляни вірили
• що кожен день пов’язаний з
божеством.
• у дух предків (мани, лемури)
• у пенатів (двоє богів-охоронців
дому)
Одухотворювали природу
(тварин, дерева, гори)
Персоніфікували чесноти
Вірність, Благочестя, Мужність,
Шану, Справедливість, Волю.
АРХАЇЧНИЙ ПЕРІОД (… — ІІІ СТ. ДО Н.Е.)

Фортуна
АРХАЇЧНИЙ ПЕРІОД (… — ІІІ СТ. ДО Н.Е.)

Геній
АРХАЇЧНИЙ ПЕРІОД (… — ІІІ СТ. ДО Н.Е.)

Зевс / Юпітер
АРХАЇЧНИЙ ПЕРІОД (… — ІІІ СТ. ДО Н.Е.)

Вовчиця годує Ромула і Рема

АРХАЇЧНИЙ ПЕРІОД (… — ІІІ СТ. ДО Н.Е.)

Янус
 РАННЯ РИМСЬКА ЛІТЕРАТУРА
(СЕР. ІІІ — СЕР. ІІ СТ. ДО Н.Е.)

Лівій Андронік
Перший поет Давнього Риму

 Здійснив переклад латинською

мовою “Одіссеї”;
 Переробив грецькі п’єси для
римської сцени.
 При перекладі не відтворював
тексту, а пристосовував до
римської культури.
 РАННЯ РИМСЬКА ЛІТЕРАТУРА
(СЕР. ІІІ — СЕР. ІІ СТ. ДО Н.Е.)

Найпоширеніший жанр – комедія

 У Римі були поширені обрядові ігри з мімуванням, піснями,

процесіями ряджених, які стали першоосновою
театралізованих видовищ.
 Мистецтво театру в Римі почало формуватись у ІІІ ст. до н. е.
під впливом грецького. Але його джерела — у народній
драмі.
 На Апеннінах була поширена сатура — своєрідне видовище
з піснями, танцями, жартівливим діалогом. Характерна
риса сатури — в’їдливий глум. Сатура стала складовою
частина римської комедії.
 В останні роки республіки театр не витримав конкуренції з
цирком і занепав.
 Розквіт римської комедії пов’язаний з Плавтом ( І ст. до н.е.).
 ДАВНЬОРИМСЬКИЙ ТЕАТР

Колізей
 РИМСЬКА ЛІТЕРАТУРА ПЕРІОДУ КРИЗИ РЕСПУБЛІКИ
ТА ГРОМАДЯНСЬКИХ ВОЄН
(СЕР. ІІ — 31 Н.Е.)

Із сер. ІІ ст. до н.е. Римська республіка переживає кризу.

Повстання рабів під проводом Спартака.

Громадянські війни, які точаться кілька поколінь.

Гостра політична боротьба відбилася в тогочасній публіцистиці:

у творах Цицерона, Цезаря, Брута.

Встановлення диктатури Юлія Цезаря.

 ТІТ ЛУКРЕЦІЙ КАР
(бл. 99―55 рр. до н. е. )
 Талановитий поет-
філософ.
 Автор єдиного твору —
філософської поеми «Про
природу речей».
 Послідовник античної
матеріалістичної філософії
— епікуреїзму.
 У поглядах Епікура поета
найбільше цікавила
природничо-наукова
частина його системи.
 «ПРО ПРИРОДУ РЕЧЕЙ»

 Жанр: філософська поема (поєднує

філософію і поезію);
 Віршовий розмір: гекзаметр;
 Структура: складається з 6 книг;
 Тема: вчення про походження світу, вічний
рух атомів, життя і смерть;
 Філософська основа: вчення Епікура.
 «Золота доба» римської літератури
… Поділили владу над світом між
собою так само легко, як ніби то
був сімейний спадок.
Плутарх

Юлій Цезар

Марк Антоній

Калігула
Октавіан Август
Тіберій
 ОКТАВІАН АВҐУСТ
(27 р. до н. е.— 14 р. н.е.)
Август («той, кого поважають,
«звеличений божеством»).

ДО АВГУСТА
Юпітер — вірим,
чуючи грім його,—
На небі править.
Тут — буде Август наш
За бога сущого, як тільки
Персів жорстоких
здолає й бритів...
Горацій

Октавіан Август у вигляді Юпітера

ПУБЛІЙ ВЕРҐІЛІЙ МАРОН
(70–19 рр. до н.е.)
 Народився у родині
небагатого землевласника з
Північної Італії;
 Здобув юридичну освіту у
Римі;
 Вважав себе послідовником
епікурейської школи;
 Мав скромний, щирий, але
честолюбний характер;
 Був членом літературного
гуртка Мецената.
 ВЕРҐІЛІЙ
Мужик із Мантуї, повільний і смаглявий,
З дитинства ніжного колисаний селом,
Звеличив кий, і плуг, і мідяний шолом,
І знявся до вершин нечуваної слави.

...Той час минув — і Рим, і цезарів діла

Рука історії до трун поволокла,
Де сплять усіх часів ілюзії й корони.

Та він живе, і дзвін гучних його поем

Донині сниться нам риданнями Дідони,
Бряжчанням панцирів і сплесками
трирем. Жан-Жозеф Тейясон.
М. Зеров Верґілій читає Енеїду Августу
та Октавії. 1787 р.
ВЕРҐІЛІЙ

Жан-Жозеф Тейясон.
Верґілій читає Енеїду Августу та
Октавії. 1787 р.
 ВЕРҐІЛІЙ

Ежен Делакруа. Данте і Верґілій

 ТВОРИ ВЕРҐІЛІЯ

42–39 рр. до н.е. збірка «Буколіки»

36–29 рр. до н.е. збірка «Георгіки»

28–19 рр. до н.е. поема «Енеїда»
 «БУКОЛІКИ»
 «Буколіки» («Пастуші пісні»).
 Збірка складається із 10 віршів — еклог.
 уперше ввів в римську літературу нову форму
поезії — буколіки.
 Наслідував стиль ідилій еллінського поета
Феокріта.
 Головна тема: зображення почуттів
закоханих пастухів.
 Образи пастухів осучаснені.
 «ГЕОРГІКИ»
Музи, дорожчі мені від усього на світі!
Богині, Що найпильніше служу вам і серцем
шаную я щирим...
Вергілій

 «Георгіки» («Про землеробство»).

 Жанр: дидактична поема.
 Наслідував Гесіода.
 Головна тема: зображення землеробської праці.
Складаться із 4 книг:
1. перша книга про рільництво
2. друга — про садівництво
3. третя — про тваринництво
4. четверта — про бджільництво
 «ЕНЕЇДА»
Запам'ятай, римлянине! Ти владно вестимеш народи.
Будуть мистецтва твої: встановляти умови для миру,
Милувать, хто підкоривсь, і мечем підкорять
гордовитих.
Вергілій

 Жанр: героїчна поема

 Структура: 12 пісень (книг)
 Задумана як римська паралель до гомерівських
«Іліади» й «Одіссеї»: перші шість перших книг
містять розповідь про блукання Енея,
нагадуючи «Одіссею», а друга половина — опис
боїв в Італії — це нібито римська «Іліада»
(Й. Кобів).
 «ЕНЕЇДА»

Федеріко Бароччі
Втеча Енея з Трої
 Л АО КО О Н

Лесинґ порівнює Верґі-

лієве зображення з античною
скульптурою — групою Лао-
коона (знайденою в Римі в
1506 р.), яку створили родоські
скульптори в І ст. до н. е.
 ЛАОКООН
Й сповнило страхом серця, що ніякого лиха не ждали.
Лаокоон, що жерцем був, Нептунові жеребом даний,
Жирного в жертву бика урочисто при вівтарі різав.
Аж із Тенеда по хвилях спокійних — тремчу, як згадаю,—
В звоях великих два змії на море злягли і прямують
Просто до берега; груди і гриви криваві їх вище
Хвиль виринають, над морем здіймаються, решта їх тіла
Рівно по морю простерлась великими в звоях хребтами.
З шумом запінилось море; от вийшли на землю, їх очі,
Кров ю наповнені, іскрами сиплють; дрижать язики в них,
Лижуть з сичанням пащеки. Лиш глянули ми — сполотніли
И порозбігались. Вони ж у рішучім розгоні прямують
 ЛАОКООН
Просто до Лаокоона. І спершу тіла обкрутили
Двох невеликих синів його змії обидва і давлять
Та роз'їдають суглоби. А потім так само й його вже,
Що ухопився за зброю й на поміч синам поспішає,
Ловлять і в звої великі обкручують тісно. Два рази
Впоперек вже і його обвинули і потім ще двічі
Шию хребтами, лускою покритими, тісно обвивши,
Високо вгору і голови, й шиї над ним піднімали.
Він одночасно вузли ті руками розсунути хоче,
В пасоці чорній увесь, отрутою стьожки священні
Збризкані, й крики жахливі його аж до неба сягають.
Зранений віл так реве, від жертовної вирвавшись смерті
 КВІНТ ГОРАЦІЙ ФЛАКК
(65–8 рр. до н.е.)
…Я —славний з убогого — вперше скласти
зумів по-італійському Еолійські пісні. Горда
по праву будь, Мельпомено, й звінчай, мило
всміхаючись, Лавром сонячних Дельф нині й
моє чоло..
Горацій

 Народився у містечку Венузія

(нині Веноза);
 походить із сім’ї
вільновідпущеного раба;
 здобував освіту в Римі, згодом в
Афінах;
 «ДО МЕЛЬПОМЕНИ»
Звів я пам’ятник свій. Довше, ніж мідь дзвінка.
Вищий од пірамід царських, простоїть він.
Дощ його не роз’їсть, не сколихне взимі.
Впавши в лють Аквілон; низка років стрімких —

Часу біг коловий — в прах не зітре його.

Смерті весь не скорюсь: не западе в імлу
Частка краща моя. Поміж потомками
Буду в славі цвісти, поки з Весталкою

Йтиме понтифік – жрець до Капітолію.

Там, де Авфід бурлить, де рільникам колись
Давн за владаря був серед полів сухих, —
Будуть знати, що я — славний з убогого —

Вперше скласти зумів по – італійському

Еолійські пісні. Горда по праву будь,
Мельпомено, й звінчай, мило всміхаючись,
Лавром сонячних Дельф нині й моє чоло…
 КВІНТ ГОРАЦІЙ ФЛАКК
(65–8 рр. до н.е.)
«Поезія — це картина».
Горацій
Збірки:
 «Еподи» Чого не сточить згубного часу плин?
Батьки минулись — гірші, ніж предки їх,
 «Сатири» На світ привівши нас, марніших;
Ми ж — іще гірше дамо поріддя?
 «Оди»
Горацій
 «Послання»
Saepe stilum vertas.
 «Гімни століття» Частіше повертай стиль. Спонукання до
ретельної праці над літературним
твором
Горацій
 «ПОСЛАННЯ ДО ПІСОНІВ»
...На грецьких поетів рівняйтесь,
Їх перечитуйте вдень і вночі, не склепляючи ока!
Горацій
Горацій — теоретик римського класицизму.

Зміст «Поетичного мистецтва»

 Про значення поезії
 Про талант і мистецтво
 Про єдність змісту і форми
 Про мову
 Про роль критики
 Про трагедію
 «ПОЕТИЧНЕ МИСТЕЦТВО»
Силам своїм відповідну беріть,
письменники, тему.
Зважуйте довго, чи втримають, чи не
відмовляться плечі

Право поета — що повикреслювать, що відібрати.
Тонко й ретельно сплітаючи слів нерозривну тканину.
Зробиш чудово, в майстернім сполученні слово відоме
Давши немовби нове. Коли ж доконче потрібно
В висловах свіжих явити речі, незнані раніше…
 «ПОЕТИЧНЕ МИСТЕЦТВО»
Можна і винайти слово, якого й не чули Цетеги,
Туго підтягнуті, — скромну цю буде пробачено вольність,
І новокуті слова довір’я здобудуть, як злегка
Змінені, з грецьких джерел вони ллються.
Якщо дозволяв це Римлянин давній Плавту й Цецілію,
чи заборонить Варію він та Вергілію?
Дещо і я запровадив…
 «ПОЕТИЧНЕ МИСТЕЦТВО»
Ролі старого не дати, а хлопчику — партії мужа,
Завжди дотримують прикмет, і постаті й віку властивих.
Дію — на сцені виводять або розмовляють про неї.
Перед народом нехай дітей не вбиває Медея,

І нечестивий Атрей хай нутрощів людських не варить;

Прокну — у пташку і Кадма — у змія не слід обертати, —
Хоч і покажеш таке — не повірю тобі й одвернуся.
Дій не менше п’яти і не більше бути повинно…
 «ПОЕТИЧНЕ МИСТЕЦТВО»
В драмі, щоб знову глядач зажадав на неї дивитись;
Хай не з’являється бог, якщо вузол такої розв'язки
Не потребує; четвертий нехай не встрявав в розмову;
Місце актора і роль належну хай хор заступає,
Але нічого співати між діями він не повинен,
Щодо прямої мети не веде й не пов’язане змістом.
 «ПОЕТИЧНЕ МИСТЕЦТВО»
Мовою славен, коли б не боялись поети напилком
Свій повільний труд шліфувати ретельно.
Та знайте Ви, о Помпілія кров, не варта уваги поема,
Що не зазнала ні плям, ні виправлень довгими днями.
 ПУБЛІЙ ОВІДІЙ НАЗОН
(43 до н.е. — 18 рр. н.е.)
 Римський поет, якого
ставлять на 2-ге місце
після Гомера;
 наймолодший з плеяди
видатних поетів епохи
Августа;
 співець кохання;
ПУБЛІЙ ОВІДІЙ НАЗОН
(43 до н.е. — 18 рр. н.е.)

Творчість поділяють на три етапи:

 любовна поезія («Любовні вірші»)
 міфологічна поезія («Метаморфози» і
«Фасти»)
 вірші років вигнання («Скорботні
елегії», «Послання з Понта»).
Найвідоміші твори
 Збірка «Любовні елегії».
 Поема «Наука кохання».
 Поема «Засоби від кохання».
 Поема «Метаморфози».
 «МЕТАМОРФОЗИ»
(Перетворення)
 «Метаморфози» — поема, в основі якої поетичний
переказ греко-римських міфів про перетворення.
 Жанр: поема.
 Віршовий розмір: гекзаметр.
 Структура: складається з п'ятнадцяти книг.
 Сюжетна основа: міфи і перекази, в яких є
міфологічна тема перетворень (від створення світу —
першому «перетворенні» (первозданного хаосу в
космос) — поема закінчується останнім
«перетворенням» — перетворенням Юлія Цезаря в
комету згідно офіційно визнаної в Римі версії).
 «МЕТАМОРФОЗИ»
(Перетворення)
Дух пориває мене: про нові починаю співати
В змінених формах тіла. О боги,— бо ж од вас
переміни,—
Задум співця надихніть: відтоді, коли світ народився,
Ген аж до наших часів доведіть нестихаючу пісню...
 ПІЗНІЙ ПЕРІОД РИМСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ
(І―V СТ.)
СЕНЕКА АННЕЙ ЛУЦІЙ
(4 р. до н. е. — 65 р.) —
філософ, поет,
державний діяч, оратор

 Трактати
«Про блаженне життя»,
«Про спокій душі».
 Філософська праця
«Моральні листи до
Луцилія».
 Трагедії
«Федра», «Медея».
 ПІЗНІЙ ПЕРІОД РИМСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ
(І―V СТ.)
ПЕТРОНІЙ АРБІТР
(... — 66 р.)
Автор роману «Сатирикон»

Жанр твору:
родинно-побутовий,
пригодницько-сатиричний
роман
 ЛУЦІЙ АПУЛЕЙ
(бл. 125 — бл. 180 рр.)
Роман
«Метаморфози,
або Золотий віслюк».
 Єдиний роман латинською
мовою, який дійшов до
нас повністю,
 переписаний у 40-а
списках;
 складається із 11 книг.
 ЛУЦІЙ АПУЛЕЙ
(бл. 125 — бл. 180 рр.)

Книга перша
1. Отож я оповім тобі на мілетський
лад різні небилиці й натішу
ласкавий твій слух приємною
балачкою, якщо зволиш
прочитати оцей єгипетський
папірус, списаний вістрям
нільського очерету(2). Вволю
надивуєшся: як міняється людська
доля, як люди перетворюються на
інших істот і знову стають собою.
Але почну. А втім, хто ж оповідач -
запитаєш? Послухай в кількох
словах.
Історико-літературна мультимедійна лекція
Лекторка: О. С. Левицька

1
1. Загальна характеристика літератури Середніх
віків.
2. Героїчний епос зрілого Середньовіччя.
Національні варіанти героїчного епосу.
3. Лицарська література Середньовіччя.
Жанрова система лірики трубадурів.
Лицарський роман.
4. Розвиток міської літератури Середньовіччя.

2
1. Рубанова Г. Л. Історія світової
літератури. Західноєвропейське
середньовіччя (ІІІ–ХІV ст.) /
Г. Л. Рубанова. — Львів : ПАІС, 2004. —
144 с.
2. Шаповалова М. С. Історія зарубіжної
літератури. Середні віки та
Відродження : підручник /
М. С. Шаповалова, Г. Л. Рубанова,
В. А. Моторний. — Київ : Знання, 2011. —
476 с.

3
1. Курціус Е. Р. Європейська література і
латинське середньовіччя / Е. Р.
Курціус ; пер. з нім. А. Онишко. —
Львів : Літопис, 2007. — 772 с.
2. Література західноєвропейського
середньовіччя : антологія / за ред.
Н. О. Висоцької. — Вінниця : Нова
книга, 2003. — 464 с.
3. Шалагінов Б. Б. Історія зарубіжної
літератури від античності до
початку ХІХ сторіччя / Б. Б.
Шалагінов. — Київ : ВД «Києво-
Могил. акад.», 2004. — 360 с.
4
5
Характерні ознаки:
 центральний персонаж — воїн-богатир,
 протиставлення героя і його суперника,
 розгорнуті описові моменти,
 триразові повтори,
 поширені діалоги,
 зображення типових ситуацій,
 гіперболізація,
 постійні епітети,
 урочистий стиль.
6
Традиційна схема розповіді:
 чудесне народження героя,
 перший бойовий виїзд,
 братання богатирів,
 хвала бойовому коню, зброї,
 подвиги перед весіллям.

Виконавці: співці (барди, філіди, жонглери,

шпільмани, хуглари, скоморохи).
Поеми декламували співучим голосом під
акомпанемент арфи або віоли.
7
Відомо понад 100 поем chansons de geste
(«пісні про діяння») в записах XIIXIV ст.

ЖЕСТИ
(цикли французького епосу)

королівський васальний феодальний

8
 належить до королівського циклу;
 історична основа поеми — хрестовий похід Карла
Великого на Іспанію (778 р.)
Особливості поеми:
 монументальність,
 стислість розповіді,
 драматизм подій,
 патріотизмом,
 релігійність,
 ідеалізація,
 гіперболізація,
 фантастичність.
9
Особливості поеми:
 наявність народного героя,
 атрибути героя (меч, кінь, ріг),
 принцип паралелізму,
 двоплановість розповіді,
 повторні тиради (повторення змісту майже дослівно у
строфах, що стоять поруч);
 трикратні повтори,
 постійні епітети,
 описи природи,
 бойові епізоди,
 плач над тілом загиблих героїв.
10
Переклад Вадима та Нінель
Пащенків («Либідь», 2003)

11
Переклад Ігоря Качуровського Переклад Богдана-Ігоря
(«Астролябія», 2010) Лончини (Рим, 1977)

12
Переклад Василя Щурата, 1918
Електронний ресурс:
Aerius (ae-lib.org.ua) Аудіокнига

13
 Головний герой — Сід («мій Сід,
у добрий час народжений»).
 Сід — історична особа — Родріго
Діас де Бівар (10431099 pp.).
 Головна тема — події
реконкісти («відвоювання»
іспанцями, каталонцями,
арагонцями, португальцями
території арабських еміратів
Піренейського півострова).

14
 Збережена у списку 1207 р. в
неповному і дещо
перекрученому вигляді.
 Складається з 3-х частин (3 735
віршів:
1. «Вигнання» (частково
втрачена)
2. «Заміжжя доньок Сіда»
3. «Безчестя в дубовому лісі»
Ігнасіо Піназо Камарленх
Доньки Сіда 15
Особливості іспанського героїчного епосу

 побутовий характер, сімейно-побутова тематика,

 оптимістичне світосприйняття,
 реалістична манера зображення подій та психології
дійових осіб,
 використання деталей,
 стиль поеми позбавлений будь-якої пишномовності
та манірності.

16
Переклад Богдана-Ігоря Лончини (Рим, 1972)

17
 Пісня містить 39 пісень-авентюр (9000 рядків).
Виникла на основі двох старовинних героїчних
пісень:
1) сказання про Брюнхільду
2) сказання про загибель бургундів.

В останній редакції німецька поема набула

ознак лицарського роману.
Вперше надрукована 1757 року.
18
 Прозовий переказ для середнього
шкільного віку «Веселка», 1989

19
20
 домінування етики чоловічого кохання;
 ототожнення дами з Мадонною;
 збірки присвячені лише одній дамі;
 повага до душевних якостей обраниці;
 довготривалість та незмінність почуттів;

21
 Андрій Капеллан «Про кохання»
Про правила кохання

1. Шлюб не є причиною для відмови у коханні.

2. Хто не ревнує, той і не любить.
3. Подвійним коханням ніхто зобов'язаний бути не може.
4. Кохання, як всім відомо, завжди або зростає, або зменшується.
5. Розголошене кохання рідко буває довготривале.
6. Легким досягненням кохання буває знецінене, важким - набуває ціни.
7. Нове кохання проганяє старе.
8. Лише звитяга робить будь-кого гідним кохання.
9. Якщо кохання слабшає, воно швидко гине та рідко відроджується.
10. Кого мучать любовні помисли, той мало спить та мало їсть.
11. Будь-яке діяння закоханого спрямоване до думки про кохану.

22
 любов до Прекрасної Дами;
 оспівування краси та чесноти Прекрасної Дами;
 подвиги на честь благородної дами;
 лицарські турніри;
 пригоди мандрівного рицаря.

23
 виникла на півдні Франції,
у Провансі;
 мала пісенний характер;
 створювалася народною
мовою;
 головна тема: кохання;
 утвердила риму в
західноєвропейській поезії;
 мала авторський характер
(відомо 460 імен
трубадурів).
24

Кансона — вишуканий та
оригінальний за будовою вірш
на любовну тему.
Автори:
Бернар де Вентадорн (ХІІ ст.)
Джауфре Рюдель (ХІІ ст.)
Джауфре Рюдель
КАНСОНА
Мені під час травневих днів
Приємний щебет віддалік,
Зринає в пам'яті без слів
Моє кохання віддалік.
Навік я неспокійний став,
І не ростуть квітки між трав,
Як зимно у душі мені.
Я щастя у житті зустрів
В моїм коханні віддалік.
Немає в світі кращих днів
Ні поблизу, ні віддалік!
Коли б я лиш надію мав,
У царство б маврів я помчав,
Обдертий весь, в самотині.
………
Сумним я від кохання став.
Ганьба тому, хто покарав,
Щоб мучивсь я в страшній борні!
Перекл. М. Терещенка
25
Тенсона — (з прованс. суперечка)
віршований диспут на любовну,
поетичну або філософську тему.
Основна тема: куртуазне кохання.

Автори:
Марія Вертадонська,
Еліас д’Юссель

26

Альба — вранішня пісня, пісня
«ранкової зорі».
Діалог закоханих про
неминучість розлуки із
настанням ранку, попередження
про настання світанку.
Альба прославляє щасливу
взаємну любов. Лицар таємно
проникає до своєї дами.
Зброєносець чи друг лицаря до
ранку стоїть на варті та
попереджає закоханих про
настання світанку.
Дітмар фон Айсте
АЛЬБА
«Прокинься, милий, час наспів!
Досвітній в липах чути спів,—
Маленька пташка, про що вона
Співає нам біля вікна?"
"Не руш мене, я сплю — ще ніч.
Та ось вже серцем чую клич:
Меч і війна, кохання й біль —
їх не розняти, шкода й зусиль!»
…….
«Скажи своїй господині, скажи їй,
милий юначе,
Що гірко мені і сумно, відколи її не бачу.
Ми знали любов щасливу,
Чудовішу від співу, —
Тепер розлуки настала мить,
І серце моє болить»…..
Переклад Л. Первомайського 27

Балада — танцювальна
пісня, пов’язана з народними
піснями та травневими
обрядами, обиранням
«королеви» весни.
Три загадки
Був рицар в світі, об'їздив світ —
Шукав собі пари багато літ.
Шляхи його до вдови привели,
Три доньки-красуні у неї були.
"Я був би, вдово, вам добрий зять,
Але ж не знаю, котру з них узять.
Три загадки маю, дівчата, я —
Яка відгадає, та й буде моя:
Що довше за довгий мій шлях сюди
І глибше глибин морської води?
Що дужче од сурми, що битву кінча,
Й гостріше від гострого мого меча?
Зеленіше що, ніж трава-зелена,
Й лихіше за жінку, — хто з вас зна?"
І перша думає, і друга мовчить,
А третя, найкраща, озвалася вмить:
…….
Як хочеш заміж - заміж, та й квит,
Одгадувать загадки треба як слід. 28

Пасторела — (італ. pastorela) —
лірична пісня, яка зображує
зустріч лицаря з простою
дівчиною — пастушкою.
Здебільшого це дотепний
поетичний діалог, в якому
пастушка, вірна своєму другові
(простому селянину), глузливо
відхиляє залицяння лицаря.
Маркабрюн
ПАСТОРЕЛА
Вчора в вечірню годину
Стрів я дівча біля тину,
Просту пастушку невинну.
Ще й одягла та дівиця
Теплу квітчасту хустину,
Хутряну шубку козлину,
Синю картату спідницю.
Мовив я їй за хвилину:
- Любко, мете без упину!
Вас занесе, мов билину.
- Пане, - сказала дівиця, -
Змалку здорова, не згину.
Ярок малих не покину.
Хуга ж нехай собі злиться!
……… 29
Перекл. М. Терещенка
Романс — світська Граф Арнальдос
пісня, написана
Чи хто чув таку пригоду, що пішов Арнальдос-граф
романськими мовами Ранком на Святого Йвана понад море-океан.
(на відміну від духовної Він ішов на полювання: сокола в руці тримав —
пісні латиною). І помітив, що галера йде до берега здаля.
Мала вітрила шовкові, із брокату такеляж,
Спершу
А моряк, що нею править, вголос пісню заспівав,
чотирнадцятискладовий Аж спокійне стало море, і зненацька вітер спав,
вірш із асонансом, І спливли наверх рибини, що ховала глибина,
витриманим від початку Птахи, що докіл літали, всі на щоглу сіли враз <…>
до кінця твору. Пізніше
рядки поділено на два Переклад І. Качуровського
семискладові.

30
Серена — (італ. sereno — Серенада — (італ. sera —
нічна прохолода) — вечірня вечір) — пристрасна пісня про
пісня кохання. Тематика кохання, яку виконували під
серени — заборонене акомпанемент гітари чи
кохання. Виконувалася у мандоліни під вікном коханої.
супроводі лютні чи гітари.
На основі серени виникла
серенада.

31

Сирвента — (італ. servis —
служити, переносно: пісня
прихильника) — пісня на
політичні та суспільні теми.
Виникла на противагу любовній
поезії, зокрема канцоні.
Возвеличували можновладців,
лицарів — учасників хрестових
походів, засуджували суспільні
вади, приватні недоліки
суспільних діячів.
Бертран де Борн
СИРВЕНТА
…
До серця рицар той мені,
Що, першим кинувшись у бій,
Летить безстрашно на коні,
Запалює загін весь свій
Відвагою п'янкою.
Ось бій шалений закипів,
І мчить боєць серед полів,
Рискує головою,-
Складу тому свій кращий спів,
Хто йде вперед на ворогів!
…
Мій Папіоль, з тобою
Я передам без зайвих слів,
Щоб Так-і-ні у бій нас вів.
32
 Цикли
лицарських романів

бретонський візантійський античний

33
Кретьєн де Труа (ХІІ ст.)
 «Ерек і Еніда»,
 «Кліжес»,
 «Івейн, або Лицар з левом»,
 «Ланселот, або Лицар Воза»,
 «Персеваль, або Повість про Ґрааль»
Робер де Борон
 «Роман про Ґрааль»
Вольфрам фон Ешенбах
 «Парсіфаль» («Персиваль»)

Шантефабль — жанр середньовічної оповіді про кохання,

написаний в прозі й ритмізованих віршах (прозові частини
промовляли, а віршовані — співали). 34
Переклад Петра Таращука

Анотація видавництва «Навчальна книга — Богдан»

Ланселот, або Лицар воза — це знаменитий
лицарський роман XII століття про одного з
головних героїв легенд про короля Артура. Сюжет
цього шедевра старої європейської літератури усім
відомий: рицар Ланселот закоханий у королеву
Гвеневру, яка є дружиною короля Артура. Це
почуття, що виражається в куртуазному служінні
Дамі, визначає поведінку Ланселота: заради
Гвеневри він здійснює неймовірні подвиги та,
потрапляючи в найнебезпечніші ситуації,
виявляється переможцем, адже любов надає йому
сили.
Роман «Ланселот, або Лицар воза» належить перу
видатного середньовічного письменника —
Кретьєна де Труа. Зі старофранцузької твір уперше
переклав українською, ще й заримовав, як це було в
оригіналі, знаний перекладач Петро Таращук.

35
 бретонські ле
 романи про Трістана та Ізольду
 Артурівські романи
 романи про Святий Ґрааль

Джон Вільям Вотергаус

Трістан та Ізольда 36
 «Роман про Олександра»
 «Роман про Фіви»
 «Роман про Трою» (Бенуа де Сент-Мор)
 «Роман про Енея»

«Роман про Трою»

мініатюра
37
 «Флуар і Бланшфлор»
 «Окасен і Ніколетта»

Маріанна Стоукс
Окасен і Ніколетта 38
 Зміст його — фатальне та нещасливе кохання
лицаря-васала Трістана і його королеви Ізольди
Золотокосої. Се кохання постало з чарівного
дання, любовного напою, випитого через
помилку.
Леся Українка
 група романів, повістей, легенд, переказів
про Трістана і його королеви Ізольду;
 виникли на основі кельтських народних
переказів;
 найбільш значними вважають віршовані
романи французького жонглера Беруля і
нормандця Тома (ХІІ ст.).
39
40
41
 лірика епос драма
• балада • фабліо • літургійна
• рондель • шванк драма
• сказ • алегорична • містерія
поема • міракль
• скарга
• видіння
• заповіт • мораліте
• роман
• повість
• тваринний
епос

42
 Ґільйом де Лорріс,
 Жан де Мен
«Роман про Троянду» (ХІІІ ст.)
(Франція)

43
44
 Вільям Ленґленд
(бл. 1332 — близько 1400).
 морально-дидактична
поема «Видіння про
Петра-орача»

45
 Сатирична алегорична поема
«Роман про Ренара» («Роман
про Лиса»)
 час створення — 1175–1250 рр.
 авторство колективне: понад 20
авторів
 цикл творів: об’єднує 27 творів
 обсяг: 25 тис. віршованих рядків
 мова: старофранцузька
 сюжетні джерела: байки та казок
про тварин.
46
Англійська
література
доби Відродження:
загальні тенденції,
ключові твори,
сучасні українські
переклади та видання

Лекторка: Оксана Левицька

 2

Англійська література
доби Відродження
1. Література проторенесансу в Англії. Джеффрі Чосер,
збірка віршованих оповідань «Кентерберійські оповіді».
2. Література раннього англійського Відродження. Творчість
Томаса Мора, книга «Утопія» (1516).
3. Творчість Вільяма Шекспіра. Зміст «шекспірівського
питання». Сонети, поеми, трагедії, комедії та хроніки
В. Шекспіра.
4. Українські переклади та видання творів літератури доби
Відродження.
 3

Рекомендована література
1. Шаповалова М., Рубанова Г.,
Моторний В. Історія зарубіжної
літератури. Середні віки та
Відродження : підручник. Київ :
Знання, 2011. 476 с.
2. Шалагінов Б. Історія зарубіжної
літератури від античності до
початку ХІХ сторіччя. Київ :
ВД «Києво-Могил. акад.», 2004.
360 с.
3. Габлевич М. Світло Шекспірового
храму : статті, переклади.
Дрогобич : Коло, 2016. 447 с.
 4

Передумови розвитку ренесансу в Англії

Генрі Пейн. Вибір червоної і білої троянд в саду, 1909 р.

 5

Передумови розвитку ренесансу в Англії

До ХІV ст. в Англії не існувало

єдиної англійської мови і культури

Занепад феодального ладу

Швидкий розвиток міст, ремесел, торгівлі

Розвиток книгодрукування

Завершується формування англійської нації

 6

Передумови розвитку ренесансу в Англії

Після норманського завоювання (XI ст.)

офіційною державною мовою була французька,
(в аристократичному середовищі)

Населення міста і села розмовляло

англосаксонськими діалектами

На початку другої половини XIV ст.

на основі лондонського діалекту почала формуватися
англійська літературна мова
 7

Ключові події Англії ХІV–ХVІ століть

Англійське Відродження припадає на правління династії Тюдорів.

Засновник династії Генріх VІІ

Генріх VІІІ провів Реформацію,

відмовився коритися католицькій церкві,
створив нову англіканську єпископальну церкву

Марія Тюдор (Кривава) (донька Генріха VІІІ)

прагнула повернути католицьку церкву
 8

Ключові події Англії ХІV–ХVІ століть

криза християнського світу

Столітня війна між Англією й Францією

«Велика Чума» 1347–1350 років

(утричі зменшилося населення континенту)
ПЕРЕД-
ВІДРОДЖЕННЯ
(ІІ пол. ХІV ст.)
 10

Джеффрі Чосер
(бл. 1343–1400)
 найбільший поет
передренесансу
 перекладач
 «батько» англійської
поезії
 основоположник
англійської національної
літературної мови.
 11

Джеффрі Чосер

Твори Джеффрі Чосера Гравюра

Видання 1751 року із видання Джеффрі Чосера
 12

Твори Джеффрі Чосера

Переклад поеми Поема «Книга
«Роман про Троянду» герцогині» (1369).

Поема «Пташина Поема «Дім слави»

рада» (1382) (1381)

Роман у віршах «Троїл і «Легенда про добрих

Хризеїда» (1385) дружин»

Збірка
«Кентерберійські
оповіді»
 13

Збірка «Кентерберійські оповіді»

 Написана англійською мовою.
 Створив нове віршування, яке лягло в основу
подальшого розвитку англійської поезії.
 Використав найбільш розвинений лондонський
діалект, надав йому певної нормативності і тим
самим висунув його на роль єдиної літературної
мови.
 Перший представник англійського реалізму (вперше
показав справжню Англію).
 14

Максим Стріха: питання мови

 Після перемог англійців в часі Столітньої війни 1346 і
1356 рр. зростає патріотизм. Відтак законом 1362
року було встановлено, що справи в судах загальної
юрисдикції мають розглядатися не французькою, а
англійською.
 Через рік Едвард ІІІ уперше відкрив англійською
мовою сесію парламенту.
 Згодом англійська приходить і в шкільництво,
ймовірно, що Чосер перекладав свої шкільні
завдання з латини вже рідною мовою.
 15

Збірка «Кентерберійські оповіді»

 Складається із 24-х оповідань, які розповідають
23 оповідачі. Збірка починається прологом.
 Багато подібностей з композицією «Декамерона»
Джованні Бокаччо.
 Написана поєднанням віршованої і прозової мови.
(текст віршований, слова автора написані прозою).
 Сюжети запозичені з переказів, куртуазних повістей
та лицарських романів.
 Використано алегорію, фантастику й дидактику.
 16

Збірка «Кентерберійські оповіді»

 Події відбуваються 16–20 квітня 1387 року.

 Персонажі: 29 прочан до Кентербера, представники
майже всіх соціальних верств англійського
суспільства: лицар, вільний селянин, настоятелька
монастиря, ченці, купець, студент, ремісники, юрист,
лікар та ін.
 17

Переклади українською
Євген Крижевич (фрагменти)

Ігор Качуровський «Оповідь Лицаря»

(не з середньоанглійського оригіналу, а з
поетичного перекладу Невілла Коґхілла
сучасною англійською)

Максим Стріха (перший повний переклад із

середньоанглійського оригіналу)
 18

Раннє Відродження (кін. ХV — І пол. ХVI ст.)

 Поява перших вчених-гуманістів (Томас Мор);
 помітне пожвавлення культурного життя і посилення впливу
нових європейських віянь;
 в університетах запроваджується викладання грецької та
латинської мов;
 від 1478 року починається книгодрукування;
 особливо значною була роль Оксфордського університету;
 в Оксфорді діяла група вчених, які здобули освіту в Італії, де
сприйняли нові ідеї і захоплене ставлення до античності;
 від XVI ст. розпочинається розвиток латинської гуманістичної
прози, значне місце в літературі посідає поезія.
 19

Англійський роман доби Відродження

пасторальний роман

• вишукані сюжети та стиль, розвивався в аристократичному середовищі

університетський роман

• творчість романістів, пов’язаних з Кембріджем (Джон Лілі, Філіп Сідні,

Роберт Ґрін)

побутовий роман

• наближений до іспанського шахрайського роману

(Томас Неш)
Зріле
Відродження
(ІІ пол. ХVІ —
20-ті роки ХVІІ ст.)
 21

«Золота доба» англійської літератури

 швидке зростання
могутності країни;
 велике національне
піднесення;
 розвиток філософської
думки (Френсіс Бекон);
 розвиток поетичних жанрів
(Філіп Сідні, Едмунд
Спенсер)
Єлизавета І  розквіт драматургії і театру
Королева Англії, Франції,
та Ірландії (1558‒1603)
 22

ТОМАС МОР (1478–1535)

Де тільки є приватна власність,
де все міряють на гроші, там навряд чи
коли-небудь можливе правильне й успішне
ведення державних справ.
Томас Мор

 англійський філософ,
 державний діяч,
 лорд-канцлер
 23

Томас Мор (1478–1535)

Ганс Гольбейн молодший. Родина Томаса Мора

 24

«Золота книга, така ж корисна, як і забавна, про найкращий

устрій держави і про новий острів Утопія» (1516 рік)
(суспільно-політичний трактат)

Соціальні засади
• Політичний лад: демократія. Посади: виборні.
• Соціальна рівність. Не існує приватної власності.
• Гендерна рівність: жінки мають рівні з чоловіками права.
• Уніфікація: однакові міста, однаковий одяг.
• Відсутність грошових одиниць. На ринку безкоштовні товари.
• Свобода віросповідання.
• Обмін житлом кожні 10 років.
• Культивують ремісничі професії, землеробство і садівництво.
• Родинне життя влаштоване великими сім’ями (по 40 людей).
 25

«Золота книга, така ж корисна, як і забавна,

про найкращий устрій держави
і про новий острів Утопія», 1516 рік

Перша книга Друга книга

• розповідь про • розповідь моряка

сучасний соціально- Гітлодея про
політичний лад країн суспільний лад на
Європи острові Утопія
 26

Літературні джерела «Утопії»

Твори Платона («Держава»,

«Про місто Боже» Августина
«Критій», «Республіка»,
Блаженного
«Закони», діалоги

Романи-подорожі XVI
століття, зокрема твори Твори Джеффрі Чосера
Амеріґо Веспуччі

Твори Вільгельма
Ленґленда.
 27

Ілюстрації до роману

Ганс Гольбейн, ілюстрація до видання 1518 року

 28

Оригінальні видання роману

 29

Видання роману українською мовою

Мор, Томас. Утопія ; Кампанелла, Томмазо. Місто
сонця / пер. Йосип Кобів, Юрій Цимбалюк. Київ : Дніпро,
1988. 322 с. (Серія: Вершини світового письменства).
Видатний англійський політичний діяч, мислитель,
письменник-гуманіст Томас Мор (1478–1535) у своєму
знаменитому творі «Утопія» (1516), що започаткував
жанр утопічного роману, малює картину ідеального
соціального устрою.
Помітне місце в історії соціалістичних ідей займає
«Місто Сонця» (1623) — не менш відомий твір Томмазо
Кампанелли (1568–1639), італійського письменника-
гуманіста, в якому також показано ідеальне суспільство
без приватної власності.
 30

Вільям Шекспір (1564–1616)

Портрет Шекспіра «Чандосівський портрет» невідомого,

Гравюра Друшаута («Фоліо») в якому традиційно бачать Шекспіра
 31

Вільям Шекспір (1564–1616)

Бюст Шекспіра, Портрет Шекспіра 1610 року,

розташований на стіні вівтаря Свято- знайдений в сімейній колекції.
Троїцької церкви в Стратфорді-на-Ейвоні (єдиний прижиттєвий портрет)
 32

«Шекспірівське питання»

Shakspere Shake-Speare
(Шакспер) (той, хто потрясає списом)

Хто автор творів

Чи один автор сонетів, поем та драм
Твори писав один автор, чи колектив авторів
 33

«Шекспірівське питання»

стредфордіанці антистредфордіанці

87 кандидатів на авторство творів Шекспіра (2019 р.)

 34

«Шекспірівське питання»
Френсіс Бекон «Бекон писав п’єси. Немає потреби доводити, скільки
він досягнув на цьому поприщі. Досить сказати, що він
називався Шекспіром».
Герберт Лоуренс

Делія Бекон:
Книга «Викриття філософії п’єс
Шекспіра» (1857)
Підстава: спорідненість багатьох
філософських ідей Ф. Бекона і
шекспірівського світогляду.
 35

«Шекспірівське питання»
Лорд Гансдон

Микола Кастрикін:
п’єси Шекспіра створював лорд
Гансдон (барон Генрі Кері) (кузен
королеви Єлизавети й
придворний лорд-камергер).
Він був засновником першого
професійного театру в Англії й
наступником шекспірівської трупи.
 36

«Шекспірівське питання»
Граф Оксфорд (Едвард де Вер)

Томас Луні:
 твори Шекспіра створював граф Оксфорд.
 вірші графа Оксфорда мають подібність із
поемою Шекспіра «Венера і Адоніс».
 Граф Оксфорд був освіченою людиною й
був обізнаний у питаннях придворних інтриг,
відображення яких має місце в багатьох
п’єсах Шекспіра.
 граф Оксфорд був меценатом декількох
театрів і брав активну участь у
літературному й театральному житті Англії.
 37

«Шекспірівське питання»
Крістофер Марло

Вілбур Цейґлер:
 Марло створив псевдонім «Шекспір», щоб після
своєї інсценованої смерті продовжувати творити як
драматург. Ця «смерть», як вважають марловіанці,
була пов’язана зі шпигунською діяльністю поета ─
він був завербований королівською розвідкою, і мав
продовжувати працювати під іншим ім’ям.
 Цейглер зробив «стилеметричний» аналіз
словників Шекспіра, Крістофера Марло, Френсіса
Бекона й Бена Джонсона й дійшов до висновку, що
кількість односкладових, двоскладових,
трискладових і чотирискладових слів у п’єсах
Шекспіра й Марло збігаються.
 38

«Шекспірівське питання»
Філіп Сідні

 Ф. Сідні прожив недовге життя, загинув від

поранення задовго до «офіційної» дати смерті
Шекспіра. Вважають, що Сідні був одним із
агентів Волсінгема, шефа англійської розвідки,
саме з його дочкою він одружився, коли їй
було лише тринадцять років, тому загибель
Сідні була інсценована. А сам Сідні, який дуже
любив Італію, отримав нове життя та змогу
продовжити письменницьку діяльність.
 Співавтори: Філіп Сідні та Мері Сідні-Пембрук
 39

«Шекспірівське питання»
Граф Ретленд

Селестен Дамблон:
 граф Ретленд купив у Шекспіра
право прикриватися його іменем, а
Шекспір за ці кошти придбав
кам’яний будинок для своєї родини
у Стретфорді.
 40

«Шекспірівське питання»
Граф Ретленд (Роджер Меннерс та Єлизавета Ретленд-Сідні)
Ілля Ґілілов
―Гра про Вільяма Шекспіра, або
Таємниця Великого Фенікса‖ (1997)
 для того, щоб ототожнювати
неписьменного м’ясника, торговця
й лихваря з автором ―Гамлета‖ й
―Бурі‖, замало бути сліпим: треба
ще й не розуміти, не відчувати
Шекспіра.
 41

«Шекспірівське питання»
 42

Біографічні екранізації
 43

Характерні ознаки творчості

За Томасом Луні:
 геніальність, творча зрілість;
 ексцентричність, схильність до таємничості;
 надзвичайна чуттєвість;
 добре розвинений літературний смак, надзвичайне знання драми;
 освіченість (класична освіта того часу (не самоук));
 приналежність до кола вищої аристократії;
 співчуття до прибічників Ланкастерів у війні Червоної та Білої
троянд;
 44

Характерні ознаки творчості

За Томасом Луні:
 любов до Італії та знання її;
 добра обізнаність у багатьох видах спорту та розвагах, які
доступні лише багатим лендлордам, в тому числі й соколине
полювання;
 знання музики та любов до неї;
 невпевненість, сумніви там, де справа стосується жінок;
 автор — людина далека від меркантилізму, щедра;
 схвально ставиться до католицизму, але тримається подалі від
релігійних конфліктів.
 45

Характерні ознаки творчості

 драми переважно віршовані;
 величезний словниковий запас від 18 до 24 тисяч слів, серед яких
3200 Шекспір увів в англійську мову;
 у його творах немає жодного оригінального сюжету, лише
літературні обробки;
 наявні відсилання до усіх явищ тогочасної дійсності (побут, культуру,
релігію, суспільне і приватне життя);
 поведінка героїв завжди мотивована віком, статтю, національними
ознаками, віросповіданням;
 важливе значення має вік персонажів;
 кожна драма дає широку суспільну картину. Чим значніший конфлікт,
тим ширше суспільне тло;
 космічна масштабність, залучення природних стихій;
 герої відчувають зв’язок із Всесвітом;
 46

Характерні ознаки творчості

 центрі — людина! Вона творець обставин, свого щастя і нещастя;
 у драмах багато дії, напружений сюжет;
 у шекспірівському театрі майже немає декорацій, головні засоби
актора — слова і рухи;
 у глядача мала працювати уява;
 немає дотримання єдності часу (дія відбувається протягом місяців
чи років);
 кульмінація переважно у третьому акті;
 у п’єсах є певні анахронізми (у Римі б’є годинник, Клеопатра грає у
більярд, троянці в капелюхах і рукавичках, давні люди в окулярах).
 47

І період творчості (1590–1594)

хроніки комедії трагедії поеми

•«Генріх VI» • «Комедія • «Тіт • «Лукреція»

•«Річард III» помилок» Андронік» • «Венера і
• «Приборкан Адоніс»
ня
непокірної»
 48

Поема «Лукреція» Високоповажаному Генрі Райотслі,

герцогові Саутгемптону та баронові Тічфілду
Любов, яку я почуваю до вашої світлості, безконечна; і цей скромний твір без початку передає
лише частину її. І тільки докази вашої втішної прихильності до мене, а не достоїнства моїх
невмілих рядків, надають мені впевненості в тому, що ви приймете мою присвяту.
продовженого всіляким щастям...

Відважний римлянине, ти — не сам,

Не можна серцем від плачу м'якшиться;
Уклякнім, римським молячись богам, —
Хай гнівом запалають їхні лиця,
З небес їм видна ця нікчемність ница;
Хай дужий Рим змете всю гидь навкруг
Озброєним зусиллям наших рук.

Переклад Михайла Литвинця

Тиціан. Тарквіній і Лукреція

 49

Поема «Венера і Адоніс»

Немов попався у тенета птах,
Отак він поривався від богині;
З несили й сорому лютився — страх!
Та очі лиш гарнішали невинні.
На повноводу річку дай дощів —
І розіллється, вийде з берегів.

Вона ж блага — п’янка її примовка,

Бо ж у п’янливе ушко жебонить...
Та супиться мисливець, зирить вовком —
Досада палить, сором — червонить.
Він зашарівся — Афродіта мліє,
Поблід — вона божественно гарніє.

Переклад Олександра Мокровольського

Тиціан. Венера і Адоніс
 50

ІІ період творчості (1594–1601)

хроніки комедії трагедії вірші

• «Річард II» • «Два веронці» • «Ромео і •154 сонети

• «Король Джон» • «Марні зусилля Джульєтта»
• «Генріх ІV» кохання»
• «Генріх V» • «Сон літньої
ночі»
• «Венеційський
купець»
• «Багато галасу
з нічого»
• «Дванадцята
ніч, або Як вам
це
подобається»
 51

«Ромео і Джульєтта»

Філіп Діксі Владислав Єрко

 52

«Ромео і Джульєтта»
Меркуціо:
Є таке слово. Та хай вони сказяться,
всі оті блазнюваті балаболи з їхнім
афектованим потягом до модних лексичних
новацій!
«Який мегакласний клинок!
Мегакрутий чолов’яга!
Яка мегакльова курва!».
Скажи, ну хіба це не принизливо,
мій дорогий френде, що нас так зусібіч обліпили
ці іншомовні мухи,
всі ці тренди і бренди,
ці сленґи з їхніми слемами,
факами й шитами,
шитими з таким поспіхом суперновими
словесними шматами —
ні, не шатами,
а таки шматами, шматами!
Переклад Юрія Андрховича
 53

«Сон літньої ночі»

Вільям Блейк. Танець

 54

ІІІ період творчості (1600–1608)

трагедії вершини «похмурі»
античні трагедії
переходу трагізму комедії

• «Юлій Цезар» • «Антоній і • «Отелло» • «Троїл і

• «Гамлет» Клеопатра» • «Король Лір» Кресіда»
• «Тімон • «Макбет» • «Кінець —
Афінський» • ділу вінець»
• «Міра за міру»

Вільям Шекспір. Монолог Улісса
З драми «Троїл і Крессіда»
Послухайте, що скаже вам Улісс.
Твердині Трої вже давно упали б,
I меч у Гектора із рук би випав,
Якби у нас був лад.
На жаль, немає єдності у греків.
Погляньте: в полі неладом стоять
Намети наші, і такий же нелад
У нас в думках. Коли круг ватажка
Не скупимось, як бджоли коло матки,
Який там буде лад? Як вождь у масці,
Ти розбереш, хто вождь, а хто підлеглий?
Недаром же і небо, і земля,
I всі планети зберігають лад,
Порядок, ступінь, форму, послідовність,
I поведінку, й звичай, і закон…
55
Великий Агамемноне, коли
Порядок занедбаєм, прийде Хаос.
Де б уперед іти, а ми, як раки,
Назадгузь ліземо. Коли вождя
Не слухає його заступник перший,
А того нижчий чин, того ще нижчий, —
Ми маємо загальний вже непослух,
Що шириться, немов лихая пошесть,
Мов лихоманка та, нас трусить розбрат,
Труять нас завидки. Оця ж хвороба
Рятує Трою.
Хто винен в тім, що Троя й досі ціла?
То неміч наша, а не їхня сила.
Переклад Миколи Лукаша
 56

«Гамлет»

Вільям Моріс Гант. Гамлет Ежен Делакруа. Гамлет

 57

«Гамлет»

Джон Еверет Майлз. Офелія

 58

«Гамлет»

Джордж Роберт Вотергаус. Офелія

ІV період творчості (1608–1613)
трагікомедії хроніки

• «Генріх VІІІ»
• «Перікл»
• «Цимбелін»
• «Зимова казка»
• «Буря»
 60

Сонет
 вважається одним з найскладніших жанрів лірики;
 обов’язкова кількість рядків — 14: два чотиривірші і два
тривірші;
 кожен вірш повинен бути присвячений одній темі;
 стала композиція:
 перший чотиривірш — експозиція, виклад теми,
 другий — розвиток теми,
 у тривіршах — вирішення теми, висновки з роздумів
автора.
 кожен вірш становить собою маленький драматичний твір, у
якому є зав’язка, розвиток дії, кульмінація і розв’язка.
 61

Тематика сонетів
 Провідною є тема кохання.
 Сонети, як правило, становлять цілу збірку, або цикл, у яких
вимальовується певна сюжетна канва: історія розвитку
стосунків, відтворення почуттів, які поєднуються з
філософськими роздумами поета чи ліричного героя над
життям.
 62

Тематика сонетів
Семен Венгеров:
«Порівняльне зіставлення сонетів Шекспіра з сонетами інших
англійських поетів показало, що велика кількість мотивів,
поетичних думок і порівнянь Шекспір запозичував у своїх
попередників так само легко, як він запозичував сюжети своїх драм
<…>. Найхарактерніше, звичайно, що вся ―чорна‖ дама з її
―чорною‖ зрадою і прокляттями поета на її адресу цілком взята з
сонетів відомого Філіпа Сідні, який, своєю чергою, взяв її у
сонетярів французьких та італійських».
 63

Композиція сонетів В. Шекспіра

Олександр Анікст:
Перший чотиривірш містить виклад теми, другий — її розвиток,
третій — підводить до розв’язки, а заключний двовірш в
афористичній лаконічній формі виражає висновки. Іноді це
висновки зі сказаного вище, іноді — навпаки, несподіване
протиставлення усьому, що говорилося раніше, і, нарешті, у деяких
випадках просто закінчення, яке поступається виразності
попереднім чотиривіршам; думка наче стихає, заспокоюється.
 64

Композиція сонетів В. Шекспіра

 Англійська традиція вимагала шляхетності і дотримання вимог
сонетотворення.
 На думку І. Костецького, у Шекспіра є багато порушень цих
вимог: у римуванні, віршовому розмірі, творенні образів.
 Шекспір ламає встановлені канони у використанні сонетної
форми. Його англійські сучасники та іноземні майстри, у яких
він учився, суворо дотримувалися єдності теми.
 Шекспір у низці сонетів розвиває декілька тем, показує
зіткнення ідей або настроїв, розкриває діалектику характеру
(сонет 129, 142 та інші).
 65

Історія написання та публікації сонетів

 Час написання сонетів визначається 1592–1598 роками (гіпотеза
Е. Чемберса), але окремі шекспірознавці стверджують, що більша
частина сонетів написана 1589 року.
 1599 року були опубліковані (вочевидь, піратським способом 138 і
144 сонети у збірці Джагарда ―Натхненний пілігрим‖).
 Перше повне видання сонетів Шекспіра дослідники датують 1609
роком. Це видання здійснив Томас Торп під назвою ―Сонети
Шекспіра, які ніколи не друкувалися‖.
 66

Історія написання та публікації сонетів

Думки дослідників сходяться на тому, що сонети були
написані у різний час і з різних приводів, і укладені у збірку без
певної системи і, можливо, їх укладав видавець чи хтось інший,
а не сам автор.
Ігор Костецький: «сонети Шекспіра надруковані у тому
випадковому порядку, у якому взяв їх до рук складач».
Марія Габлевич: «поділ на два цикли міг зробити лише
сам автор, бо принаймні хтось інший виділив би третю групу».
 67

Тематичні групи сонетів

сонети, присвячені блакитноокому юнакові, темі
дружби (це сонети 1–126)

другу групу — сонети, присвячені смаглявій леді і

темі кохання (127–152)

сонети, у яких є оцінка мистецтва, сучасних

характерів, звичаїв і суспільних відносин, аналіз
соціальної дійсності
 68

Питання автобіографічності сонетів В. Шекспіра

Англійський шекспірознавець Георг Брандес розвинув гіпотезу
одного з англійських дослідників і видавців сонетів Тейлера, за якою в
образі юнака-покровителя Шекспір вивів красеня-фаворита
Єлизавети графа Пембрука, а в образі ―чорної‖ дами придворну даму
Мері Фіттон.
Брандес створив художню біографію про зв’язок Шекспіра з Фіттон і
про гірке почуття, яке залишилось після її зради. Ця гіпотеза має
численні продовження у сюжетах романізованих біографій і
кінофільмах.
 69

Питання автобіографічності сонетів В. Шекспіра

Марія Габлевич:
Не всі сонети ―юнакового‖ циклу
писалися як послання
конкретному юнакові, й не всі з
―жіночого‖ призначалися для ока
конкретної жінки.
 70

Ольга Арсенюк:
«Згідно з філософією Платона, ідеалізації гуманістами Любові і
Краси, основна мета любові — повернути людській душі її
божественний зміст. Тому, за Платоном, відмінність статей не має
значення…
Найвиразніше можна простежити філіацію платонівських ідей в
сонетах, присвячених другові і ―black lady‖.
В добу Відродження чоловіча дружба ставилася вище за кохання
до жінки (Данте, Петрарка, Мікеланджело, Шекспір). Це ідея Платона,
який вважав, що існує Чорний Ерос — кохання до жінки та Ерос
Афродіти небесної, яка причетна більше до чоловічої основи, тобто
любов до юнака».
 71

Дух кращий — то хлоп’я благословенне,

Дух гірший — то жона з хмурним лицем.

Другий цикл сонетів

Шекспіра присвячений дамі,
чиє ім’я не встановлено, і у
різних дослідженнях вона
виступає як «dark lady»,
«black lady», смаглява леді,
чорна, темна пані, чорноока
леді, «чорна дама».

Портрет Мері Фіттон

 72

Сонет 144
Два янголи, що любляться тихцем:
Дух кращий — то хлоп’я благословенне,
• переклад Дух гірший — то жона з хмурним лицем.
Д. Павличка
Жадаючи заволодіти мною,
Спокушує моє жіноче зло
Мого святця, щоб став він сатаною,
Щоб стьмарилось його сяйне чоло.

Чи стане чортом він, чи ні, не знаю,

Недостовірне в тім знання моє,
Все ж, бачиться, один з них пеклом є!

Я буду мати певність щодо цього,

Лише як добрий дух згорить від злого.
 73

Сонет 133
Поранило мене й мого друга;
З чиєї примхи об’єднала нас
• переклад Твоя вродливість і твоя наруга?
Д. Павличка
О прокляття, ти і його взяла,
Скорила оком! Владна й нещадима,
Ти з мене видерла і розп’яла
Мене й мойого побратима.

Тепер в твоїй в’язниці й побратим —

Дозволь хоч друга взяти на поруки,
Я стану коло нього вартовим
І не віддам тобі його на муки.

Та що це я? Тут виходу нема.

Він — у мені, а ти — моя тюрма.
 74

Видання творів Вільяма Шекспіра

Вільям Шекспір
Комедії, хроніки і трагедії
(Перше фоліо 1623 року)

(2001 року перше фоліо Шекспіра продано

за 7 млн 120 тис. доларів
(майже 5 мільйонів фунтів стерлінгів),
найвища ціна, яку будь-коли платили за
книгу Шекспіра чи за інше друковане
видання (за матеріалами Ananova.com))
 75

Видання творів Вільяма Шекспіра

 76

Театр «Глобус»
(The Globe)

І. Вісхер. Театр «Глобус», 1616

 77

Театр «Глобус»
(The Globe)

 форма театру — 18–20-кутний

амфітеатр;
 дах розміщувався лише над
сценою і був пофарбований у
кольори неба,
 на даху була встановлена
статуя Геркулеса, що тримав на
своїх плечах земну кулю;
 кількість глядачів — до 3-х
тисяч осіб;
 місця для глядачів без місць
для сидіння та з місцями для
сидіння.

Йоганн де Вітт, рис. театру «Лебідь», 1596 рік

 78

Театр «Глобус»
(The Globe)
 79

Театр «Глобус»
(The Globe)

здійснено
реконструкцію
за історичними
проєктами,
неподалік від
первісного місця
засновано знищено театр театр закрили, (ідея і втілення
театр внаслідок відновлено після згодом його американця
«Глобус» пожежі пожежі знесли пуритани Сема Вонамейкера)

1599 рік 1613 рік 1614–1642 роки 1644 рік 1997 рік
 80

Театр «Глобус»

 Первісно «Глобус» був

власністю шести акціонерів
(брати Бербеджі — по 25 %,
інші чотири актори, у тому
числі Вільям Шекспір, по 12,5
%).
 Згодом частка Шекспіра
зменшилася до 1/14.
 81

Театр «Глобус»

Офіційний сайт: http://www.shakespearesglobe.com

 82

Театр «Глобус»
«Totus mundus agit histrionem»
«Увесь світ грає якусь роль»
Петроній

All the world’s a stage,

and all the men and women merely players:
they have their exits and their entrances;
and one man in his time plays many parts.
His acts being seven ages.
At first the infant
Merling and puling in the nurse’s arms
And then the whining school-boy with his satchal
And shining morning face creeping like snail Unwillingly to school.
William Shakespeare
 83

«Як вам це сподобається»

Так, світ — театр, де всі чоловіки й жінки — актори.
Тут кожному приписаний свій вихід,
І не одну з них кожне грає роль.
Сім дій в тій п’єсі. Спершу — це дитина,
Що на руках у мамки вередує,
Тоді — школяр зарюмсаний із ранцем,
Чистенько вмитий, що повзе, мов равлик,
До школи знехотя. Тоді — коханець,
Що над баладою про любки брови,
Мов піч, зітхає. Далі — це солдат,
Прокляттями начинений страшними,
Та бородатий, наче леопард,
І честолюбний, і швидкий па сварку,
Що славу-бульбашку шукати ладен
В гарматнім жерлі.
 84

«Як вам це сподобається»

Далі вже — суддя
З товстим пузцем, набитим каплунами:
Суворий погляд, стрижена борідка;
Премудростями й казусами повен,—
Так роль свою він грає. Шостий вік
З ’їжджає до карлючки Панталоне:
На носі — скельця, а при боці — торба,
Штани, збережені ще з юних літ,
Для висхлих ніг широкі; мужній голос
Стає, немов дискант дитячий, знову,—
Свистить, сичить. Ну, а остання дія,
Кінець химерної цієї п’єси —
Дитинство друге, напівзабуття:
Ані зубів, ні зору, ні смаку.
Переклад О. Мокровольського
 85

Переклади й дослідження
Засновник шекспірознавства в Україні — Іван Франко:
 дванадцять спеціальних шекспірознавчих розвідок
• десять передмов до перекладів Пантелеймона Куліша
• одна до власного перекладу «Венецького купця»
• статті «Shakespeare bei den Ruthenen»
 редагував багато перекладів творів В. Шекспіра, що їх
здійснили Пантелеймон Куліш і Юрій Федькович.
 86

Переклад Михайла Старицького

«Еще 1873-м году задумал я перевести на
малорусский язык лучшие произведения
Шекспира, с целью — как популяризации
произведений великого серцеведа и,
драматурга, так и обработки родного языка на
высших классических образцах. Меня ободряло
в этом смелом труде то обстоятельство, что
язык у самого Шекспира, будучи о̀бразным и
могучим, вместе с тем, и в высшей степени
простонароден, иногда даже до вульгарной
грубости, так как драматические произведения
того времени еще не занимали места в
литературе, но служили лишь для зрелищ, для
забавы всякого рода публики…»
 87

Переклад Михайла Старицького

«Я задался целью не отступать в переводе ни на йоту от
подлинника, вступая с душевным трепетом в борьбу с
художественнейшим произведением высочайшего гения, сохраняя
вполне даже внешнюю его форму, т. е. и прозу, и белые, и
рифмованные стихи, и даже размеры. В тоне речи я стремился
достигнуть возможной простоты и народности оборотов, прибегая к
лексическому материалу, патентованному уже этнографией и
литературой, за ничтожным исключением общепринятых, слов,
напр. формы, парадокс, терраса, сцена..., которые я оставил без
перемены, или таких, вместо точного перевода которых я поставил
однозначущие, напр., место ,,сандалии― — „постоли́“, вместо
,,жезл― патериця и т. д.».
 88

Монолог Гамлета
Влад свавольства, судів наших кривди,
Жити чи не жити? Та наруги, що найщиршим людям
Ось в чім річ, Бо що є благородніш,— Оті гидкі недолюдки чинють—
Чи приймати і каміння й стріли Хто схотів би, коли-б знав напевно,
Од лихої-навісної долі, Що цим шилом їх позбутись можна?
Чи повстати на те море туги Хто-б схотів в цьому ярмі вік пріти,
Й тим повстанням покінчи́ть все разом? Ни́діть тяжко під життям злиденним,
Вмерти — сном заснути, й більш нічого. Коли-б страх іще чогось по смерти,
І сказать, що отой сон одразу Невідомість там-тії країни,
Нам урве усі душевні болі. Звідкіля ніхто ще не вертався,
Силу мук, що спались нашій плоті,— Не збивали боязько́ї волі?
То такий кінець це прехороший, І радніші ми терпіть тут лихо,
Що його повинні ми жадати. Ніж порватись до країв незнаних!
Вмерти — спати.... спати? Може снити? Так з нас совість полохливих робить,
Ось в чім клопіт! Бо які сни можуть Так одваги прирожденний колір,
Завітать до нас в спанні тім мертві м, Полотніє від блідо́ї думки;
Коли ми тісне це тіло скинем? Так завзяті й запальні̀ замі̀ри
Ось що мусить зупинити руку. З свого шляху вмить звертають на́-бік
Так! Ця думка, ця непевність тільки І втрача́ють самих вчинків мення
Нам і чинить довговічним горе! Перед тею-ж гадкою.... Цсс! тихо!
Адже справді, хто-б схотів терпіти
Цього світу на́пади й зневаги,
Мо́жних кривди, гордих дук обра́зи.
В погордованім коханні муки,
У Шекспіра: „To be, or no to be,― cеб-то, по
англійскі, бути, существовати, пробувати в житті.—
Я перевагу дав слову „жити―, бо тут про це саме йде річ.

Перекладачі творів Вільяма Шекспіра
«Ромео і Джульєтта»
«Сон літньої ночі»
«Отелло, венеціанський мавр»
«Віндзорські жартівниці»
«Марні зусилля кохання»
«Річард III»
«Венеційський купець»
«Юлій Цезар»
«Перікл, цар Тірський»
«Приборкання норовливої»
«Міра за міру»
89
Пантелеймон Куліш, Ірина Стешенко, Всиль
Мисик, Юрій Андрухович
Юрій Лісняк
Ірина Стешенко
Борис Тен, Марія Габлевич
Михайло Литвинець
Борис Тен
Ірина Стешенко
Пантелеймон Куліш
Юрій Лісняк
Пантелеймон Куліш, Юрій Лісняк, Іван Кочерга
Пантелеймон Куліш
 90

Перекладачі творів Вільяма Шекспіра

«Гамлет, принц Юрій Андрухович, Григорій Кочур, Михайло Рудницький,
данський» Леонід Гребінка, Юрій Клен, Ігор Костецький
«Генріх V» Віктор Ружицький
«Генріх VI» Віктор Гуменюк
«Генріх VI» Іван Драч
«Генріх VIII» Марія Габлевич
«Два веронці» Ірина Стешенко
«Зимова казка» Віктор Коптілов
«Комедія помилок» Ірина Стешенко
«Коріолан» Дмитро Павличко, Пантелеймон Куліш
«Макбет» Борис Тен, Віктор Гуменюк, Пантелеймон Куліш, Юрій
Корецький
 91

Інсценізації творів Вільяма Шекспіра

 92

На час карантину «Глобус» з адаптаціями

Шекспіра онлайн: https://globeplayer.tv/
Дякую за увагу!
Література доби
Відродження: Італія
загальні тенденчії, клюцові твори,
суцасні українські переклади

Історийо-кітературна мукьтимееійна кейція

Лейторйа: Ойсана Левицьйа

 План
ПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ

 Загакьна харайтеристийа еоби Віероеження.

 Переевіероеження в Ітакії. Творчість Данте.
 Література раннього Віероеження. Творчість
Франчесйо Петрарйи.
 Література розйвіту та пізнього Віероеження (XV–XVI ст.):
загакьна харайтеристийа, прееставнийи.
 Творчість Джованні Бойаччо.
ІСТОРІЯ, МИСТЕЧТВО

ЛІТЕРАТУРА
ДОКУМЕНТАЛЬНІ ФІЛЬМИ

ПОДКАСТИ
 Джорджо Вазарі

ЩО МИ ЗНАЄМО ПРО ВІДРОДЖЕННЯ?

«Життєписи найславетніших живописчів,
скульпторів та зодцих» (Рим, 1550)

Термін Віероеження першим почав вживати

Джорежо Вазарі, учень Мійеканежеко і перший
еоскіений сучасного йому мистецтва.
Він хотів нагокосити цією назвою особкивий інтерес
свого часу ео античності, віеновкення її траеицій.
Арабський ренесанс
(VIII+ХІІI ст.)
Зокота еоба іскаму, або іскамсьйе віероеження
Мако визначакьний впкив на європейсьйу
йукьтуру і науйу.
До Х ст. в Кореові накічувакося 700 мечетей
і 70 бібкіотей.
Бібкіотейа в Каїрі накічувака ева мікьйони йниг.

Дім муерості — іскамсьйа айаеемія, заснована у

820-ті ройи у Багеаеі.
Започатйувака Перейкаеацьйий рух, яйий мав на
меті перейкасти усі світові йниги арабсьйою та
персьйою.
 Візантійське мистечтво
(XIV+ХV ст.)

 Ренесанс розпочався віе паеіння Другого Риму.

 Піскя паеіння Візантійсьйої імперії багато
йупців. митців, науйовців перебракися ео Ітакії.
Ітакійсьйі митці наскіеуваки візантійсьйе
мистецтво.
 Визначакьний впкив на започатйування
ренесансу маки грецьйі тейстів.
Рафаель. Афінська школа

Антицність
  Античність сприймається яй найвищий авторитет, іееак
АНТИЦНІСТЬ
кюесьйої йукьтури.
 Античний світогкяе кежить в основі ренесансьйого
гуманізму, іееокогії цієї еоби.
 Першими попукяризаторами античної (римсьйої)
кітератури буки Ф. Петрарйа і Дж. Боййаччо в Ітакії.
ВИВЦАТИ ІСТОРІЮ?
ЦОМУ ТРЕБА

Мікеланджело Буонароті. Сікстинська капела, фреска, 1508‒1512

Гуманізм як основа світогляду

 Гуманізм
ГУМАНІЗМ

(кат. humanus — кюесьйий)

 віероеження й поширення античних знань

 вивчення античних мов
 збирання й еоскіеження еавніх руйописів
 переосмискення сутності кюеини і земного життя
 нова система знань
 вивчення анатомії, археокогії, математийи
Мікеланджело Буонароті. Сотворення Адама. Фрагмент фрески Сікстинської капели, 1508‒1512

Антропочентризм
 Ідеал людини Ренесансу

КУЛЬТ ЛЮДИНИ
гармонійна всебічно розвинена особистість
XIII — початой XIV ст. XIV ст. ХV ст.

в інших йраїнах Європи: у бікьшості європейсьйих йраїн: в інших йраїнах XVI ст.
XIV–XV ст. йінець XV ― початой XVI ст.

Переевіероеження Раннє Віероеження Зріке і пізнє Віероеження

ПЕРІОДИЗАЧІЯ ЛІТЕРАТУРИ ВІДРОДЖЕННЯ

Цинники розвитку ренесансної культури

РОЗВИТОК МІСТ РОЗВИТОК ОСВІТИ

ПІДТРИМКА РОЗВИТКУ КУЛЬТУРИ ФОРМУВАННЯ НОВОГО

СВІТОГЛЯДУ
ХАРАКТЕРНІ ОЗНАКИ
 інтерес до реального світу;
 головним об'єктом зображення стала людина у всій повноті її
фізичного й духовного розвитку, у її зв'язках з суспільством, її
РЕНЕСАНСУ
складний характер, світ її думок і почуттів;
 література зображує суперечливість характеру людини,
виробила складніше уявлення про неї, ніж усе попереднє
письменство;
 вироблення реалістичного методу зображення;
 творення літератури національними мовами;
 поєднання античності та народної творчості;
 використання в реалістичному зображенні дійсності казкових і
фантастичних елементів, узятих з фольклору;
 в основі поетики принцип мімезису.
ХАРАКТЕРНІ ОЗНАКИ
 Економічні та суспільно-політичні зміни в європейських
народів;
 Розвиток міст і міської культури.
РЕНЕСАНСУ
 упродовж ХІІІ─ХVІ ст. засновано близько 70-ти університетів.
 Провідна роль у суспільстві переходить від дворянства до
представників певних професій: філософів, філологів, митців,
поетів, майстрів, інженерів.
 Винайдення друку. Після 1572 року праці літераторів, філософів
набули масового поширення. Головним способом поширення
інформації стала книга.
 Виникнення інтелігенції.
ЯК УПЛИНУЛА ДОБА ВІДРОДЖЕННЯ
НА ЛІТЕРАТУРУ МАЙБУТНІХ СТОЛІТЬ?

ПОЦЕРПНУТИ З ДОБИ ВІДРОДЖЕННЯ?

ЩО СУЦАСНА ЛЮДИНА МОЖЕ
 ДАНТЕ АЛІҐ’ЄРІ
(1265─1321)

 Похоеить із фкорентійсьйої еворянсьйій роеини.

 Зеобував освіту Боконсьйому університеті (не завершив
навчання).
 Був оеним із найосвіченіших кюеей свого часу (еобрі
знання з теокогії, фікософії, історії, міфокогії, права,
астрономії, фізийи, математийи, риторийи та інших науй).

Санеро Ботічеккі
Портрет Данте
«Іди своїм шляхом,
і нехай інші люди говорять,
що їм заманеться».
Данте

Сакьваеор Дакі. Данте

 Літературні джерела

 середньовічні видіння
 античні твори (зокрема, «Енеїда»
Верґілія)

Форма поеми: виеіння

Мова поеми: тосйансьйий еіакейт

Вікьям Будро «Данте і Вердікій у пейкі», 1850

 Моракьно-фікософсьйий твір
«Бенйет»

 Трайтат «Про нароену мову»,

написаний катиною.
 Збірка «НОВЕ ЖИТТЯ»
(«VITA NUOVA», 1283─1293 )

 прозово-віршова автобіографічна збірйа поезій

 30 віршів (25 сонетів, 4 йанцони,
1 станца)
 поезію супровоежує автобіографічний
прозовий тейст.
 провіена тема: розйриття еушевного стану,
проскавкення образу Беатріче.
 ойремі прозові гкави повністю присвячені
питанням поетийи.

Григорій Гавриленко
Генрі Голідей. Данте і Беатріче
24
Данте Ґабріель Росетті. Беатріче
Федір Кричевський. Беатріче, 1911
 Данте Ґабріекь Росетті
Мрія Данте. Данте піе час смерті Беатріче
27
Його Беатріце * зовсім не повернення втраценого в
молодості кохання. У чій жіноцій постаті втілено
найвище спасіння * еманачію Бога. Тільки так без
блюзнірства можна потрактувати її появу в хвалі
тріумфу, де вона стоїть поряд із самим Христом.
Ернст Роберт Курціус
«БОЖЕСТВЕННА КОМЕДІЯ»
«Divina Commedia»
(написана між 1308 і 1321 рр.)

Авторсьйа назва «Комееія».

Джованні Бойаччо, виражаючи своє

захопкення поемою назвав її
«божественною», піскя чого цей епітет
еоеають уже постійно.

Вперше піе назвою «Божественна йомееія»

поема вийшка у світ 1555 ройу у Венеції.
«БОЖЕСТВЕННА КОМЕДІЯ»

 Поема написана в останній періое

життя поета. Піесумйовим твором не
кише екя Данте, а й екя усієї
серееньовічної кітератури.
 Поема є синтезом серееньовічної
йукьтури і першим твором Ренесансу.
 Цотири смисли поеми
(чотири способи інтерпретації Бібкії,
яйі сформукював Святий Авдустин
(V ст. н. е.).

 буйвакьний (еокі кюеей піскя смерті)

 акегоричний (віепката за вчинйи в
земному житті)
 моракьний (втримати кюеей віе зка)
 анагогічний (розйриття внутрішньої
еуховності, йохання ео Беатріче)
 СТРУКТУРА ПОЕМИ
ЧАСТИНА І ЧАСТИНА ІІ ЧАСТИНА ІІІ
ПЕКЛО ЧИСТИЛИЩЕ РАЙ
Пісня 1 Пісня 1 Пісня 1
Пісня 2 Пісня 2 Пісня 2
Пісня 3 Пісня 3 Пісня 3
Пісня 4 Пісня 4 Пісня 4
Пісня 5 Пісня 5 Пісня 5
Пісня 6 Пісня 6 Пісня 6
Пісня 7 Пісня 7 Пісня 7
……. ……. …….
Пісня 31 Пісня 31 Пісня 31
Пісня 32 Пісня 32 Пісня 32
Пісня 33 Пісня 33 Пісня 33
Пісня 34 32
Форма вірша — терцина
(триряейові строфи об’єенані спікьним римуванням і створюють єеиний канцюг

На півшляху свого земного світу а

Я трапив у похмурий ліс густий, б
Бо стежку втратив, млою оповиту. а

О, де візьму снаги розповісти б

Про ліс листатий цей, суворий, дикий, в
Бо жах від згадки почина рости! б

Над смерть страшну гіркіший він, великий, — в

Але за благо те, що там знайшов, г
Повім про все, що в пам'ять взяв навіки. в

Ольга Петрова. Данте 33

Сандро Ботічеллі. Безодня пекла
34
Ілюстрачії Ґустава Доре
Мета книги * врятувати людей
від ганебного стану і провести їх
до щастя.
Данте Аліґ’єрі
ІЛЮСТРАЧІЇ ҐУСТАВА ДОРЕ
 Ежен Декайруа
Данте і Вердікій,1822 рій
38
ІЛЮСТРАЦІЇ ВІЛЬЯМА БЛЕЙКА
ІЛЮСТРАЦІЇ ВІЛЬЯМА БЛЕЙКА
Петрова Окьга. «Комееія» Данте Акіг’єрі.
Мистецтвознавчі йоментарі ХIV—ХХ стокіть. —
Київ : Файт, 2007.
Книга хуеожнийа, еойтора фікософії, йанеиеата
мистецтвознавства, професора Окьги Петрової є
еоскіеженням Дантової траеиції в образотворчому
мистецтві Європи ХIV—XX стокіть. У монографії, ее
систематизовано розкогий історийо-йукьтурний пкаст,
репрезентовано основні хуеожні пам’ятйи тих митців, яйі у
мініатюрах, фресйах, сйукьптурі, у станйовому живописі та в
ікюстрованих цийках розвинуки потужну Дантеану віе часів
пізнього Серееньовіччя аж ео ери Постмоеернізму. Життя
образів «Божественної йомееії» у Часі та Просторі є
стрижневою іееєю йниги. Автор еоскіеив евокюцію у
погкяеах хуеожнийів на кітературний шееевр та унаочнив,
яй позачасова айтуакьність, футурокогічність образів
«Комееії» у йожну нову еобу форму є траеицію співбесіеи з
Данте яй із сучаснийом. Автор аргументує шкяхи айтуакізації
поеми у свіеомості та творчості майстрів віе Мійеканежеко
аж ео авангареистів ХХ стокіття. У цьому, новаторство
йонцепції О. Петрової та унійакьність монографії.
Виеання розраховано на айаеемічне йоко знавців кітератури
та мистецтва, на інтекейтуакьну мокоеь та на ширшу
ауеиторію, яйа ційавиться поезією Данте та резонансом генія
в йукьтурі Європи.
Українські перекладаці Данте

 Михайко Драй-Хмара (не зберігся)

 Васикь Барйа
 Майсим Рикьсьйий
 Вокоеимир Самійкенйо
 Мийока Бажан
 Дмитро Павкичйо
 Іван Драч
 Вітакій Коротич
 Васикь Житний
 Анатокь Перепаея
 Майсим Стріха

Повний переклад «Божественної комедії»

 Петро Кармансьйий (за рееайцією Майсима

Рикьсьйого).
 Євген Дроб’язйо
 Майсим Стріха
Книги

Пам’ятник в Києві
 ФРАНЦЕСКО ПЕТРАРКА
(1304+1374)
 Перший виеатний ітакійсьйий гуманіст.
 Навчався у Монпекьє, а потім у Боконсьйому
університеті вивчав право.
 В Авіньйоні був скужбі в йареинака Джованні Коконни.
 Захоплювався античністю, відшукував і вивчав стародавні
рукописи, багато подорожував (Франція, Фландрія,
Німеччина). Але переломним моментом стала подорож
до Рима.
Твори

 героїчна поема «Африйа» (незайінчена)

 історийо-біографічний твір «Про знаменитих
кюеей»
 еванаецять ейког «Буйокічна пісня»
 сповіеь у еіакогах «Про зневагу ео світу»
 акегорична поема «Тріумфи»
 трайтати
 кисти
«Канчоньєре» («Книга пісень»)

 Збірйа мака еев’ять авторсьйих рееайцій

 перша рееайція (1336—1338) — 25 віршів
 еев’ята (1363—1374) — 365 віршів

 Мова поезії: ітакійсьйа

Жанри поезій
 сонети (316)
 йанцони (27)
 сейстини
 бакаеи
 маеригаки

Джерела
 поезія трубаеурів
 ітакійсьйа кірийа поетів «сокоейого нового
стикю»
 творчість Данте
 Тематика

 кохання
 громадсько-
політична
 природа
 моральна
 дружба
 філософська
 естетична
 «Канчоньєре» * че перша в
літературі різнотемна лірицна
збірка.
Марія Шаповалова
Новаторства
 Сонет 132
Яй не кюбов, то що це бути може?
А яй кюбов, то що тайе вона? Добро? ―
Та ж в ній сйорбота нищівна. Зко ―
Аке ж муйи ці сокоейі,

Боже! Горіти хочу? Біейатись не гоже.

Не хочу? То еаремна сйарг куна.
Живкюща смерте, втіхо навісна!
Хто твій тягар зеокати еопоможе?

Чужій чи вкасній вокі я скужу?

Неначе в просторінь морсьйу безйраю
В човні хитйому рушив без йерма.

Про муерість тут і еумати еарма ―

Чого я хочу – й сам уже не знаю:
Пакаю в стужу, в спейу весь ерожу.

(Перейкае Г. Кочура)
50
 Марія Шаповалова
НОВАТОРСТВО

 Петрарка надав сонету класичної довершеності. Відтак сонет

ПЕТРАРКИ
набув значення взірця жанрової форми і ліричної мови для
багатьох поетів, його наслідування породило в європейській
поезії цілу течію петраркізму.
 Впливом петрарківського сонета позначена творчість
найвидатніших поетів Франції, Іспанії, Англії, а також
слов’янських країн епохи Відродження.
 «Тріумфи» (1373 рік)

6 акегоричних фігур, ее йожна

наступна тріумфує нае
поперееньою

«Тріумф Любові»
«Тріумф Доброчесності»
«Тріумф Смерті»
«Тріумф Скави»
«Тріумф Часу»
«Тріумф Вічності»
Пітер Брейдекь, старший

«Тріумф смерті»,
1562‒1563
Пітер Паукь Рубенс

«Кімон та Іфігенія»,
Гуглтрендс: як зростає зачікавлення
«Декамероном» у 2020 рочі
Джованні Бойаччо «Дейамерон»
Акьбер Камю «Чума»
 ДЖОВАННІ БОКАЦЦО
(1313─1375)

 гуманіст
 оеин із найосвіченіших ітакійців
 еоскіений
 перший біограф Данте
 поет і прозаїй
Вікьям Бекк Сйотт. Боййаччо віевіеує еочйу Данте
ТВОРИ ДЖОВАННІ БОКАЦЦО

Поеми
 «Фікострато»
 «Дім Діани»
 «Тезеїеа»
 «Ф’єзокансьйі німфи»
 «Любовні виеіння»
 «Корбаччо»

Поезія
 Буйокічні пісні
 Сонети

Руйопис поеми «Фікострато», XIV ст.

ТВОРИ ДЖОВАННІ БОКАЦЦО

Художня проза

 роман «Фікойоко»
 пасторакьний роман «Амето»
 повість «Ф’яметта»
(«Екегія маеонни Ф’яметти») (перший психокогічний
роман у захіеноєвропейсьйій кітературі)
 збірйа новек «Дейамерон»
 кисти

Данте Ґабріекь Росетті. Виеіння Ф’яметти

Дослідження

 йнига «Життя Данте Акіг’єрі»

 кейції про «Божественну Комееію»;
 трайтат «Про гори, кіси, ежерека, озера, рійи,
бокота й моря»;
 «Генеакогія погансьйих богів» в 15-ти йнигах;
 «Про нещастя знаменитих кюеей», в 7-ти
йнигах;
 «Про знаменитих жіной» (сйкаеається з 106-ти
жіночих біографій.
 Джерела

 ітакійсьйа збірйа «Новекіно, або Сто еавніх

оповіеой» XIII ст.
 сюжети кицарсьйих романів
 баййи
 притчі
 побутові оповіеання про ітакійсьйе життя

Ілюстрачія до видання ХVІ ст.

Композичія
У збірйу вхоеить 100 новек, з’єенаних вступним
оповіеанням-обрамкенням.

Сюжети
Запозичення з античної, схіеної, серееньовічної
кітератур, з фокьйкору, в ойремих групах новек
віетворені реакьні поеії з фкорентійсьйого життя.

Жанр
Траеиційно визначають яй збірйа новек, проте
вона є цікісним твором, сюжетно й йомпозиційно
завершеним.
Ойремі кітературознавці називають романом.
«ДЕКАМЕРОН» (1350─1353)

 немає оригінакьних сюжетів, усі мають

запозичення з кітератури чи реакьного
життя; Ілюстрачія до фламандського видання, 1432 р.
 найбікьше творів присвячено йупцям (28
новек) (йупецьйа епопея);
 Бойаччо першим із ренесансних
письменнийів айцентує на стосунйах між
кюеьми за горизонтаккю.
 ОСНОВНІ ГРУПИ НОВЕЛ

 про винахіекивий висків, яйий еопоміг

Ілюстрачія до фламандського видання, 1432 р.
персонажам вийти зі сйрутного становища;
 про еоброчинність, бкагороество еуші,
кицарсьйу честь;
 випробування еокі, яйа ставить кюеей у різні
життєві ситуації;
 буфонні (про бказнів, жарти і розваги);
 антийкерийакьні (вийриття кицемірства
еуховних осіб)
Ксав’є Вінтергакьтер. Десять мокоеих кюеей
Книгу Джованні Боккаццо було внесено до Списку
заборонених книг.

Церйва у 1557 році забороника йнигу, бо вона

піериває основи рекігії та моракі.

За ева ройи ео смерті в кисті ео свого еруга

Майнарео ееї Кавакьйанті він віемовився віе
«Дейамерона», висковивши сумніви щоео цінності
своєї творчості, яйа йому зеається гріховною і не
вартої читання в знатних роеинах.
 Санеро Ботічеккі. Банйет в сосновому кісі
Ікюстрація ео новеки про Настаежо Онесті (5 еень, 8 історія)
 У Ітакії еоби Ренесансу
сюжети «Дейамерона»
вийористовуваки при
прийрашанні сйринь, шпакер,
весікьних піеносів.
 Перші ікюстрації ео твору
зеійснив Боййаччо на покях
руйопису, він макював
портрети ойремих персонажів.

Джон Вотергаус
Боккаццо Джованні
Декамерон / пер. Миколи Лукаша ; передмова Г. Коцура ;
примітки О. Кругликової ; ілюстрачії Л. Киркац. Харків : Фоліо,
2003. 671 с. (Бібліотека світової літератури).
Джованні Боккаццо
Декамерон / з італ. переклав Микола Лукаш ; упоряд., редагування,
передм. Леоніда Цереватенка. Київ : ВЧ “Просвіта”, 2006. 896 с.

До «Дейамерона» Мийока Луйаш піеступався тричі.

Спершу він перейкав архаїзованою мовою. Коки зрозумів,
що це ніхто не читає, перейкав сучасною мовою. Це його
тайож не заеовокьнико.
У нього бука своя йонцепція мови перейкаеацтва. Він
ненавиеів оцю засушену мову, яйою еруйував перейкаеи
журнак «Всесвіт» чи віееік іноземної кітератури
виеавництва «Дніпро». Дещо я навоежу у своїй переемові.
Я віейопав його гумористичні опуси – наприйкае,
«Причинна» Шевченйа в перейкаеі сучасною
перейкаеацьйою мовою мака б назву «Ненормакьна».
Боккаццо Дж. Декамерон. Інтерпретачія Василя
Шкляра. Київ : Дніпро, 2006. 104 с. : іл.

Переспів Васикя Шйкяра триецяти еротичних новек

Дж. Бойаччо.

Ікюстрації Люемики Корж-Раеьйо, стикізовані піе

манеру ітакійсьйих живописців Проторенесансу,
зойрема, Джотто, Ботічеккі.
 «Три йорони»
ітакійсьйої

ПІДСУМОВУЄМО
кітератури
«La dove il sì suona»

«Де наше “si” тай сокоейо бринить!»

(перейкае Євгена Дроб’язйа)

Vocabolario degli Accademici della Crusca, 1612
перший сковний ітакійсьйої мови, яйий став кейсийографічним взірцем
екя французьйої, іспансьйої, німецьйої та ангкійсьйої мов

Мова творів Данте,

Петрарйи та Бойаччо
зайкака основу
сучасної ітакійсьйої
мови, яйа витворикася
на основі тосйансьйого
еіакейту.
 ТЕАТРАЛЬНЕ МИСТЕЧТВО І ДРАМАТУРГІЯ

вчена йомееія (Люеовийо Аріосто, Нійоко Майіавеккі)

йомееії еекь арте (йомееія масой)

 ПІДСУМОВУЄМО

УКРАЇНСЬКИЙ РЕНЕСАНС
Історико-літературна
мультимедійна лекція

ЛІТЕРАТУРА
ХVІІ СТОЛІТТЯ
ДОБА БАРОКО
ТА КЛАСИЦИЗМУ

© Левицька О. С., 2019

1
ПЛАН
1. Загальна характеристика літератури XVII
століття.
2. Загальна характеристика бароко як
провідного напряму літератури XVII століття.
3. Класицизм та його характеристика у
літературі XVII століття.
 ЛІТЕРАТУРА
1. Ніколенко О. М. Бароко.
Класицизм. Просвітництво.
Література ХVІІ–ХVІІІ ст. : посібник
для вчителя / О. М. Ніколенко. — Х. :
Ранок ; Веста, 2003. — 240 с.
2. Шалагінов Б. Б. Історія зарубіжної
літератури від античності до початку
ХІХ сторіччя / Б. Б. Шалагінов. — К.,
2004. — 360 с.
 4

КЛЮЧОВІ ПОДІЇ XVII СТОЛІТТЯ

криза феодальної системи в Західній Європі

становлення абсолютних монархій (Франція,

Іспанія)

Тридцятилітня війна у Священній Римській

імперії

Громадянська війна в Англії

 5

XVII СТОЛІТТЯ

Період Нової історії

доба великих відкриттів (географічних,

астрономічних, наукових)

зародження літературних напрямів

 6

КЛЮЧОВІ ПОДІЇ XVII СТОЛІТТЯ

активний розвиток літературної критики

формування літературних гуртків, салонів,

клубів

розквіт публіцистики

поява періодики
 7

Літературні напрями

БАРОКО КЛАСИЦИЗМ
 ГОТИКА
8 СХЕМА
РЕНЕСАНС РОЗВИТОК ЛІТЕРАТУРНИХ НАПРЯМІВ
АПОЛОНІВСЬКЕ НАЧАЛО ДІОНІСІЙСЬКЕ НАЧАЛО
раціональний стиль ірраціональне, хаотичне,
пристрасне начало

БАРОКО
ГОТИКА

РЕНЕСАНС
КЛАСИЦИЗМ

БАРОКО

СЕНТИМЕНТАЛІЗМ
РОМАНТИЗМ
КЛАСИЦИЗМ

СЕНТИМЕНТАЛІЗМ
РЕАЛІЗМ РОМАНТИЗМ

РЕАЛІЗМ

МОДЕРНІЗМ
МОДЕРНІЗМ

ПОСТМОДЕРНІЗМ
ПОСТМОДЕРНІЗМ
9

Ніколя де Ларжиєр
Людовик XIV та його сім’я
10

Ніколя Пуссен
Танець під музику часу
БАРОКО

Напрям літератури
ХVІІ століття

11
БАРОКО ЯК ЛІТЕРАТУРНИЙ НАПРЯМ
 Походить від італ. barocco — вигадливий,
химерний або від португальського —
«перлина неправильної форми»;
 Розвивається як напрям у мистецтві та
літературі XVII–XVIII ст.
 До початку ХХ століття термін «бароко»
вживався лише у стосунку до архітектури,
скульптури і живопису. Лише згодом до
музики і літератури.
13

Пітер Пауль Рубенс

Шлюб води і землі
14

Церква Ісуса
Палермо, Італія
МЕТАФОРИ БАРОКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ

сон

театр

гра
ЖИТТЯ
 РИСИ БАРОКО

 Мета мистецтва бароко —

вразити читача, зацікавити його
несподіваними стилістичними
ефектами.
 РИСИ БАРОКО
гіперболізація

парадокс

гротеск

антитеза

універсалізм

декоративність
 РИСИ БАРОКО
 поєднання релігійних і світських мотивів, образів;
 мінливість, поліфонічність, ускладнена форма;
 тяжіння до різких контрастів, складної
метафоричності, алегоризму;
 прагнення вразити читача пишним, барвистим
стилем, риторичним оздобленням твору;
 трагічна напруженість і трагічне світосприймання;
 настрої песимізму, скепсису, розчарування.
 РИСИ БАРОКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ
 вишукані порівняння;
 несподівані алегорії;
 нагромадження синонімів, епітетів;
 протиставлення, оксюморони тощо;
 складні синтаксичні конструкції;
 незвичне поєднання стилістичних фігур і тропів;
 інтелектуалізм;
 словесна віртуозність.
Представники бароко
 Шарль Сорель
 Педро Кальдерон
 Франсиско де Кеведо
 Джон Мільтон
 Ганс Якоб Крістоф фон Ґріммельсгаузен
КЛАСИЦИЗМ

21
Класицизм
 Класицизм
(з лат. classicus  взірцевий,
довершений).

 Виник в XVII столітті у Франції, набув

поширення країнах Європи до початку XIX
століття.
 Перший напрям у мистецтві, офіційно
визнаний владою.
Класицизм
 Класицизм орієнтувався на наслідування
античного мистецтва.
 Взірцем та ідеалом втілення законів
розуму і «гарного смаку» класицисти
визнавали античне мистецтво (поетика
Аристотеля і Горація).
 Теоретичне підґрунтя класицизму

Одним — кохання пал оспівувати милий,

А другим — епіграм гострити влучні стріли.
Нікола Буало

Нікола Буало
Трактат «Поетичне мистецтво»,
1674 р.
Теоретичне підґрунтя класицизму

Правило «трьох єдностей»

єдність часу

єдність місця

єдність дії
Теоретичне підґрунтя класицизму

Ієрархія жанрів

високі
епопея, трагедія, ода

низькі
сатира, байка, комедія
Теоретичне підґрунтя класицизму

Нікола Буало

Ми інші приписи від розуму візьмем:

Одну подію в час єдиний розгорнім;
Єдине місце їй за тло ясне узявши:
Така трагедія сподобається завше.
Ознаки класицизму
 наслідування природи;
 правдоподібність;
 дидактизм;
 обмеження свободи творчості розумом;
 простота і ясність;
 відмова від «зайвих» художніх деталей,
образів, слів;
Ознаки класицизму
 гармонія і співмірність частин;
 логічна стрункість, лаконізм композиції;
 простота сюжету;
 зрозуміла мова;
 заперечення фантастики (крім античної
міфології).
Конфлікти класицизму
Протиставлення
 добра і зла
 розуму і пристрастей
 бажань і обов’язку
Жанри класицизму

поезія проза драма

• ода • максима • трагедія

• епіграма • лист • комедія
• елегія • мемуари
• казка
• байка
Представники класицизму
Франсуа де Ларошфуко
Жан де Лафонтен
П’єр Корнель
Жан Расін
Мольєр
Джон Мільтон
ЛІТЕРАТУРА
ХVІІІ СТОЛІТТЯ

ДОБА ПРОСВІТНИЦТВА

Лекторка: Оксана Левицька

 2

ХАРАКТЕРИСТИКА ДОБИ: КЛЮЧОВІ ПОНЯТТЯ

криза монархії
економічне розорення

філософія раціоналізму
ідеологія просвітництва

моральний занепад
ПЕРІОДИЗАЦІЯ ЛІТЕРАТУРИ ХVІІІ СТОЛІТТЯ

1710–1720-ті роки просвітницький

класицизм

1730–1750-ті роки просвітницький

реалізм

1760–1780-ті роки
. сентименталізм

1760–1790-ті роки
передромантизм
 4

ХАРАКТЕРНІ РИСИ ЛІТЕРАТУРИ

ХVІІІ СТОЛІТТЯ

 У центрі літератури — приватна особа та її життя;

 головний жанр — роман (епосом приватного
життя);
 демократизація літератури (особлива увага
надається нетитулованим особам);
 темою творів є викриття недоліків людини й
суспільства, вплив соціального середовища на
людину, порушення моральних проблем;
 у творах переважає сатиричний характер
зображення;
 прагнення до правдоподібності.
 АНГЛІЙСЬКА
ЛІТЕРАТУРА
ХVІІІ СТОЛІТТЯ
 ТЕМАТИЧНА ПАЛІТРА АНГЛІЙСЬКОЇ
ЛІТЕРАТУРИ ХVІІІ СТОЛІТТЯ

 подорожі, зокрема, морські подорожі;

 відтворення реального життя, суспільних проблем;
 зображення суспільно-політичного устрою;
 виховання людини (становлення особистості,
«деградація», перевиховання, вдосконалення людини
(залежно від обставин, в які вона поставлена)).
 середньовічна тематика: лицарство, середньовічна
архітектура;
 тема занепаду села і народної творчості
 домінування філософсько-естетичної проблематики
 ЖАНРОВА СИСТЕМА АНГЛІЙСЬКОЇ
ЛІТЕРАТУРИ ХVІІІ СТОЛІТТЯ
Провідний жанр англійської літератури — роман

пригодницький

сатиричний

соціально-побутовий

роман виховання

готичний роман
 Творчість Данієля Дефо (1660–1731)

Громадський діяч,
талановитий публіцист,
журналіст, письменник.
 Основні твори Данієля Дефо

Дефо належить понад 350 творів різних жанрів

Памфлети
1697 р. «Нариси проєктів»
1701 р. «Чистокровний англієць»
1702 р. «Як найшвидше розправитися з дисентерами»

1723 р. «Безстороння історія життя і діянь Петра

Олексійовича, нинішнього царя Московії»
 Основні твори Д. Дефо
«Ніколи не пізно стати розумнішим».
Д. Дефо

Художні твори
1719 р. роман «Пригоди Робінзона Крузо»
1720 р. роман «Мемуари кавалера»
1720 р. роман «Капітан Сінглтон»
1722 р. роман «Історія полковника Джека»
1722 р. роман «Моль Флендерс»
1722 р. роман «Щоденник чумного міста»

1724 р. роман «Леді Роксана»

 Титульна сторінка
першого видання роману, 1719 р.
 Повна назва роману
«Життя, незвичайні та дивовижні пригоди
Робінзона Крузо, моряка із Йорка, який прожив 28
років у цілковитій самотності на безлюдному
острові, неподалік гирла річки Оріноко,
опинившись там після корабельної аварії, під час
якої загинула вся команда корабля, крім нього, з
додатком розповіді про не менш дивовижний
спосіб, яким його врешті-решт визволили пірати.
Написав він сам».
 Історія створення роману
 Задум роману підказаний правдивою подією:
шотландський моряк Александр Селькірк,
посварився з капітаном, висадився на невідомому
острові і прожив там 4 роки і 4 місяці.
 Історія Селькірка описана в одній з частин книги
капітана Вудса Роджерса «Подорож навколо світу
від 1708 до 1711 року».
 Роман Дефо виданий анонімно. Спочатку його
сприймали як розповідь самого Робінзона.
 ТРИЛОГІЯ ПРО РОБІНЗОНА КРУЗО

I. «Пригоди Робінзона
Крузо» (1719)
II. «Подальші пригоди
Робінзона Крузо» (1719)
III. «Серйозні роздуми про
життя й незвичайні
дивовижні пригоди
Робінзона Крузо...» (1720)

Тарас Шевченко. Робінзон Крузо

 Роман «Пригоди Робінзона Крузо» (1719)

 Даніель Дефо є одним із основоположників

європейського реалістичного роману, започаткував
жанр робінзонади;
 уперше в літературі тема праці стала центральною у
великому художньому творі;
 вперше утверджено віру в людину, силу розуму та
праці;
 у романі майже відсутні стилістичні прикраси та
тропи, скупий щоденниковий стиль;
 уперше зображено образ «природної людини»;

Робінзонада Ғ жанр творів, сюжет яких побудований на

ізоляції героїв на безлюдному острові. (В. Ґолдінґ
«Володар мух», Г. Гауптман «Острів Великої Матері»).
Цитата
30 вересня 1659 р. Я, нещасний Робінзон Крузо, зазнавши далеко від
берега аварії під час страшенної бурі, вийшов на берег цього
непривітного, нещасного острова, який я назвав островом Відчаю. Решта
корабельної команди потонула, а сам я був майже мертвий.
До кінця того дня я плакав, завдаючи собі суму думками про своє
лихе становище. У мене не було ні їжі, ні притулку, ні одягу, ні зброї. Я не
мав куди сховатись від ворогів. Утративши надію на допомогу, а бачив
перед собою лише смерть. Мені здавалося, що мене з'їдять хижі звірі,
або заб'ють дикуни, або ж я вмру з голоду без їжі…
1 жовтня. Прокинувшись уранці, я, на велику диво собі, побачив, що
приплив зняв наш корабель з мілини й пригнав його дуже близько до
острова. З одного боку, було приємно, що корабель непошкоджений і не
перекинувся; в мене народилась надія добратись до нього, коли вітер
стихне, щоб запасти собі їжі та інших потрібних речей…
Від 1 до 24 жовтня. Всі ці дні я перевозив з корабля все, що можна
було взяти. Коли почався приплив, я на плотах кілька разів перевіз свій
вантаж на берег. Знову всі ці дні йшов дощ, з невеликими проміжками
ясної погоди. Здається, тепер тут дощова пора року.
Цитата
ЗЛО
Мене закинуло на жахливий,
безлюдний острів, і в мене немає
ніякої надії визволитись.
Я відділений і відокремлений від
усього світу, на горе й поневіряння.
Я осторонь від усіх людей…
У мене мало одягу, і скоро мені не
буде чим укрити своє тіло.
Мені ніде сховатись і немає чим
відбити напад людини або звіра.
Мені немає з ким поговорити й
розрадити себе.
ДОБРО
Але я живий і не потонув, як усі
мої товариші з корабля
Зате я відзначений з усього
нашого екіпажу тим, що смерть
помилувала мене одного…
Але я не вмер з голоду …
Але я живу в жаркому кліматі, де,
коли б я й мав повний одяг, то
навряд чи носив би його.
Але я потрапив на острів, де не
видно таких хижих звірів…
Але Бог чудесно пригнав наш
корабель так близько до берега,
що я не тільки встиг запастись
усім необхідним…
 Дефо започаткував
дитячу літературу в Англії

 Жан-Жак Руссо вважав, що це перша книга, яку

потрібно прочитати після букваря кожній дитині.
 За результатами дослідженнь, проведених у
Швеції, за останні 350 років найчастіше
видавалася книга «Робінзон Крузо».
 Роман Дефо рекомендували читати дітям
більшість видатних педагогів.
 Переклади творів Д. Дефо

Перекази твору з’являються від 1877

року.
Вперше український переклад
опубліковано 1978 р.
Переказ здійснили:
Корній Чуковський, Володимир
Верховня, Борис Грінченко.
Найкращим вважають переклад —
за редакцією Олени Хатунцевої.
ДЖОНАТАН СВІФТ (1667–1745)

Головна мета всіх моїх

праць – дратувати світ,
а не розважати його.
Дж. Свіфт

Чарлз Джервас. Портрет Дж. Свіфта

 ОСНОВНІ ТВОРИ СВІФТА

Памфлети

«Листи сукняра»

«Казки бочки»

«Битва книг»
«Скромна
пропозиція»
 « М А Н Д Р И Ґ УЛ Л І В Е РА » , 1 7 2 6 р .
1. Подорож до Ліліпутії.
2. Подорож в країну велетнів Бробнінгнег.
3. Подорож у Лапуту, Бальнибарби, Лаггнес,
Глабдобриб, Японію.
4. Подорож у країну гуїнгмів.

Жан Гранвіль.
Дискусія Ґуллівера
з гуїнгнмами
 Жанр твору — сатирично-фантастичний
роман.
Роман має складну синтетичну жанрову
модифікацію: соціально-філософський
сатиричний фантастичний роман у формі
подорожі з елементами утопії та антиутопії.
Утверджує жанр філософсько-
сатиричного пригодницького роману та
антиутопічного роману.
 ОСОБЛИВОСТІ СТИЛЮ РОМАНУ

 публіцистичність
 іронічність
 використання комізму, сатири і сарказму
 скептицизм
 парадоксальність
 наявність філософського підтексту
 використання іносказання
 використання прийому «очуження» («свіжого
ока»).
Цитата

Тільки-но я ввійшов у дім, дружина обняла й

поцілувала мене, а я, відвикнувши за стільки років від
дотику цих поганих тварин, упав непритомний і пролежав
майже годину. Тепер, коли я пишу це, минуло вже п'ять
років після мого повернення до Англії. Першого року
присутність дружини й дітей була нестерпна для мене, я
не зносив їхнього духу і не міг їсти в одній кімнаті з ними.
Вони й досі не насмілюються торкатися мого хліба чи
пити з мого кухля; не дозволяю я їм і брати себе за руку.
На перші ж вільні гроші я придбав двох молодих огирів і
примістив їх у чудовій стайні; їхній конюх — мій перший
після них приятель, бо самий дух, який він приносить із
стайні, якнайкраще бадьорить мене. Мої коні досить
добре розуміють мене, і я буваю з ними й розмовляю
принаймні чотири години щодня. Вони не знають ні
сідла, ні вуздечки, дуже приязно ставляться до мене і
люблять один одного.
Цитата

Стиль викладу дуже ясний і простий; я можу закинути

авторові хіба що одну ваду: він, наслідуючи манеру всіх
мандрівників, описує все аж надто скрупульозно. В
усьому, безперечно, відчувається правда, та й не дивно,
бо автор так уславився своєю правдивістю, що серед його
сусідів у Редріфі, коли когось у чомусь запевняли, стало
немов за приказку говорити: «Це така правда, ніби сам
містер Гуллівер сказав».
З передмови видавця
 ГЕН РІ ФІЛДІН Г (1707 –1754)

Генрі Філдінг, найбільший з усіх

професійних драматургів, що
з'явилися на світ в Англії з середніх
століть до XIX століття, за єдиним
винятком Шекспіра, присвятив свій
геній викриттю і знищенню
парламентської корупції, що досягла
на той час свого апогею.
…Вигнаний з цеху Мольєра і
Аристофана, Філдінг перейшов в цех
Сервантеса, і з того часу англійський
роман став гордістю літератури...».
Бернард Шоу
Найяскравіший представник
зрілого англійського Просвітництва

 Продовжив демократичні традиції Джонатана

Свіфта.
 Започаткував соціальний роман в англійській та
світовій літературі.
 Створив теорію реалістичного роману.
 Проявив себе у драматургії, боровся за
наближення театру до життя (автор понад 30-ти
сатиричних комедій).
 РОМА Н И Г Е Н Р І ФІЛДІН ҐА
Найвищим предметом для пера наших істориків
і поетів є людина.
Г. Філдінґ

1742 р. «Історія пригод Джозефа Ендрюса»

1743 р. «Історія Джонатана Вайльда Великого»

1749 р. «Історія Тома Джонса, знайди»

1751 р. «Амалія»
«Історія Тома Джонса, знайди», 1749

Авторське визначення: «комічна епопея в

прозі», оскільки твір має легку і веселу фабулу,
героями є особи з нижчих класів, зображено
низькі риси героїв.
А роман, на думку Філдінґа, зображує усе
серйозне та піднесене.

Жанрові різновиди роману:

 соціальний роман
 роман виховання
 роман великої дороги
«Історія Тома Джонса, знайди», 1749

Роман написаний на противагу романам

Річардсона, проти моральних нежиттєвих
героїв романів «Памела», «Клариса».
Мав багато спадкоємців його реалістичної
традиції: Діккенс, Теккерей, Ґолсуорсі, Марк
Твен, Драйзер та ін.
Філдінґ називав себе «творцем нового
виду літератури», головним завданням якої є
зображення реальної людини в реальних
обставинах.
 ПЕРЕДРОМАНТИЗМ
Передромантизм (від «romance», що означало
середньовічні лицарські романи, насичені фантастикою,
таємницями, чудесами) — перехід від сентименталізму
до романтизму, а в ширшому історичному контексті — від
ідеології Просвітництва до романтичного світовідчуття.
Термін ввів Д. Морне в праці «Огляд історії
французької літератури» (1909).
Просвітницька критика негативно ставилася до цього
поняття, під ним розумілося щось нераціональне, те, що
суперечить життєвій правді.
 СПІЛЬНІ ОЗНАКИ
ПЕРЕДРОМАНТИЗМУ
 розчарування в можливостях розуму
 відмова від просвітницької гармонії
 звертання до світу почуттів
 інтерес до екзотики
 звернення до фольклору
 меланхолійність, вразливість
 звернення до історичного минулого
 загадковість та непередбаченість людських
пристрастей
 мальовниче зображення корабельної аварії, негоди,
руїн
 ГОТИЧНИЙ РОМАН

«Людина отримує насолоду,

відчуваючи страх перед незвіданим».
В. Вулф

ОЗНАКИ ГОТИЧНОГО РОМАНУ

 звернення до містики, надприродного

 середньовічна тема
 екзотичні краєвиди
 наявність фантастики
 зображення фобій та збочень (братовбивство та
інцест)
 наявність благородного героя (лицаря)
 щаслива розв’язка
 атмосфера страху, жаху і таємниць
 ГОТИЧНИЙ РОМАН

ОЗНАКИ ГОТИЧНОГО РОМАНУ

 протиставлення благородних героїв та антиподів

 події підпорядковуються надприроднім силам
 людина є жертвою інтриг, злочинних дій

Готичний роман стравив значний вплив на мистецтво

ХІХ–ХХ століть (творчість О. Вайльда, Б. Шоу, Е. По,
Е. Т. А. Гофмана, Гоголя, В. Гюґо, Ф. Достоєвського,
Ч. Діккенса; фільми А. Гічкока, живопис та ін.).
ГОРАС ВОЛП ОЛ (1717 – 1 7 9 7)

Письменник, політик,
історик, антиквар, засновник
передромантизму та жанру
готичного роману.

Дж. Рейнольдс
Портрет Горація Волпола,
1756 р.
 З А МОК ОТ РА Н ТО (1764)
Ніщо не впливає так сильно на
людину, як готика...
Навіть найсильніший розум,
вільний від забобон, несвідомо визнає
її владу і силу.
Натан Дрейк

Фонтін-гіл —
замок Вільяма Бекфорда

Замок Гораса Волпола

 «Замок Отранто» – повість прикметна не лише
своїм незвичайно захоплюючим сюжетом, але також
і тим, що вона є першою в художній літературі нового
часу спробою написати захоплюючу історію, схожу
до старовинних лицарських романів.
Вальтер Скотт

Замок Отранто, Італія

 А В Т О Р И ГО Т И Ч Н О Ї Л І Т Е РАТ У Р И

Метью Ґрегорі Анна Редкліф

Вільям Томас
Льюїс
Бекфорд Мері Шеллі

Клара Рів
Чарлз Метьюрін Джейн Остін
ФРАНЦУЗЬКА ЛІТЕРАТУРА
ХVІІІ СТОЛІТТЯ
 «Після нас хоч потоп…”

Регент Філіп Людовик XVІ

Орлеанський
Людовик XV Улюблений
Кардинал Флері

Програв Семирічну війну.

Довів країну до політичної
і фінансової кризи

Відмовився від абсолютної монархії,

41
став конституційним монархом
 епістолярний роман

філософська повість

сатирична поема

трактат

сімейно-побутовий роман

комедія

трагедія

42
класицизм

сентименталізм

реалізм

рококо

43
 Рококо (фр. rocaille —
схожий на мушлю) — художній
стиль, в основі якого культ грації,
шляхетності, вишуканого естетизму.
 Виник внаслідок занепаду бароко;
 розвивався серед творчої
інтелігенції та мистецької еліти;
 започаткувалося у малярстві
(А. Ватто, Ф. Буше, В. Лоо та ін.);
 у літературі пожвавився інтерес
до анакреонтичних та пасто-
ральних мотивів, епіграм, до
чарівної казки, що поширювалась
у паризьких салонах під впливом
сюжетів «1001 ночі».
Франсуа Буше. Маркіза де Помпадур
44
 гедоністичність
 віртуозність
 витонченість
 галантність
 скептичність
 інтелектуальність
 вільнодумство
 епікуреїзм
 екзотичність

Ф. Буше. Танцівниця 45
 ключове слово
«примха»
 головна категорія
легкість,
грайливість
 проповідує земні
(життєві, тілесні)
насолоди
 чуттєвість
 декоративність
 театральність
46
А. Ватто. Примхлива
 Voltaire
Марі Франсуа Аруе

Читання підносить
душу, а освічений друг
приносить ідею.
Волтер

З часів Вольтера фран-

цузька церква зрозуміла,
що справжні її вороги —
книги.
Стендаль

47
 Він підготував нас до свободи.
Епітафія Вольтерові

Ніколи не буває великих справ без

великих труднощів.
Вольтер

 Філософ, мислитель
 поет, прозаїк, драматург,
 учений, енциклопедист,
 громадський діяч,
 почесний член Петербурзької
Академії наук (1746)
48
 Якщо б Бога не було, його потрібно було б вигадати.
Вірити в Бога неможливо, не вірити в нього — абсурдно.
Вольтер

 За релігійним переконанням
Вольтер був деїстом, визнавав
існування Бога лише як
творця і упорядника Всесвіту.
 Він вважав, що остаточне
з’ясування походження
природи не можна пояснити з
неї самої, тому необхідно
визнати бога як її творця.

49
 ІСТОРИЧНІ ТА ФІЛОСОФСЬКІ ТВОРИ
1730 р. «Історія Карла XII»
1734 р. «Філософські листи, або Листи англійською»
1769 р. «Досвід про дух і звичаї народів»
1734 р. «Метафізичний трактат»
1737 р. «Роздуми про людину»
П’ЄСИ (27 трагедій і 25 комедій)
1718 р. «Едіп»
1731 р. «Брут»
1776 р. «Ірена»
50
 ФІЛОСОФСЬКІ ПОВІСТІ
1752 р. «Макромегас»
1759 р. «Кандид, або Оптимізм»
1769 р. «Листи Амабеда»
1775 р. «Історія Дженні, або Атеїст і мудрець»
1775 р. «Вуха графа Честерфілда і капелан Гудман»
1768 р. «Вавілонська царівна»
1767 р. «Простак»
САТИРИЧНІ ПОЕМИ
1735 р. «Орлеанська діва»
«Генріада»
51
 Denis Diderot

Французький філософ-
матеріаліст,
просвітник,
письменник, теоретик
мистецтва, редактор
«Енциклопедії»

Портрет Дідро
Л.-М. ван Лоо
52
  35 томів
 60 тис. статей
 3 129 ілюстрацій
 2 250 авторів
 ініціатор — паризький видавець
Л. Бретон.
 Дідро був організатором,
відповідальним редактором,
укладачем проспекту і автором
більшості статей.
 Другий редактор (до 1758) —
д’Аламбер.
 Автори: П. Гольбах, Вольтер, Ж. Ж.
Руссо, Ж.Ф. Мармонтель, Ш. Л.
Монтеск’е
http://portail.atilf.fr
 4 тис. передплатників
/encyclopedie 53
 Не було ніколи енциклопедії, політична
важливість якої була б рівною енциклопедії, яка
зайняла б таке ж місце в житті суспільства, історії і
літературі своєї доби. Вона не лише давала
інформацію, а й нав’язувала думку.
З Британіки54
 ФІЛОСОФСЬКІ ТВОРИ
«Думки про пояснення природи»;
«Розмова д'Аламбера з Дідро»;
«Філософські принципи матерії та руху»;
ХУДОЖНІ ТВОРИ
1756 р. роман «Батько родини»;
1760 р. роман «Черниця»;
1762 р. роман «Небіж Рамо»;
1773 р. роман «Жак-Фаталіст».
 Руссо – один з тих письменників,
про яких можна сказати, що без яких
французька література пішла б іншим
шляхом.
А. Моруа

 Філософ,
 письменник,
 композитор,
 педагог.

М.К. де ла Тур
Портрет Ж.-Ж. Руссо
56
 ФІЛОСОФСЬКІ ТВОРИ

1750 р. «Міркування про науки

та мистецтва»
1755 р. «Міркування про
походження та основи
нерівності між людьми»
1762 р. «Про суспільний
договір»
Статуя Руссо на острові
Руссо в Женеві
57
 Серцю людському властиво ставити себе на
місце не тих людей, які щасливіші за нас, а тих,
які більше нас заслуговують на жалість.
Ж.-Ж. Руссо

ХУДОЖНІ ТВОРИ

1761 р. «Юлія, або Нова Елоїза»

1762 р. педагогічний роман-трактат «Еміль, або Про
виховання»
1782 р. «Сповідь»

58
 розвиток науки не сприяв удосконаленню моральності,
звичаїв, життя людей в цілому;
 людина як природна істота, всі здібності та здатності якої
обумовлені природою;
 цивілізація, технічний прогрес є причиною руйнування
природної цілісності та гармонійності людського буття,
заснованого на безпосередності почуттів;
 розвиток виробництва, науки, техніки приносить не тільки
користь, а й має і негативні наслідки;
 людина від природи добра, але її дивовижно зіпсувала
цивілізація;
 основні теми творів: проблема нерівності між людьми та
шляхів її подолання та критика сучасної йому цивілізації.

59
 Я відчуваю — отже, я існую.
Ж.-Ж. Руссо
 Релігія серця;
 природна людина;
 культ бідності;
 культ природи (земля, праця);
 культ дитини;
 концепція виховання чеснот, а не знань;
 ідеалізація «золотої доби»;
 протиставлення Спарти Афінам.
Основні теми творів: проблема нерівності між людьми та
шляхів її подолання та критика сучасної йому цивілізації.

60
«Я спостерігав звичаї свого часу і випустив у світ ці листи».
Ж.-Ж. Руссо

 Підназва роману:
«Листи двох коханців,
які живуть у маленькому
містечку біля підніжжя Альп.
Які зібрав і видав
Жан-Жак Руссо».
 Перше видання:
1761 рік Голландія

61
 НІМЕЦЬКА
ЛІТЕРАТУРА
ХVІІІ СТОЛІТТЯ
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА НІМЕЧЧИНИ ХVІІІ ст.

 За Вестфальським договором 1648 р. Німеччина

формально належить до Священної римської
імперії.
 Країна роздрібнена на малі князівства, герцогства,
вільні міста.
 Економічно та культурно Німеччина відстала від
інших країн Європи внаслідок Тридцятилітньої війни
(1618–1648 рр.).
 Основна мова — французька. Німецькою говорили
«тільки з візниками й кіньми».
 Церква відстоює феодальні порядки, придушує
прояви.

63
ПЕРІОДИЗАЦІЯ НІМЕЦЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ХVІІІ СТОЛІТТЯ

1720–1750-ті рр.
РАННЄ ПРОСВІТНИЦТВО

1760-ті рр.
ЗРІЛЕ ПРОСВІТНИЦТВО

1770–1780-ті рр.
….. СЕНТИМЕНТАЛІЗМ

1780–1732 рр. ВЕЙМАРСЬКИЙ

КЛАСИЦИЗМ

64
ПЕРІОДИЗАЦІЯ НІМЕЦЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ХVІІІ СТОЛІТТЯ

І період — 1720–1750-ті рр.

 Переважає класицизм.
 Помітні барокові тенденції.
 Розвиваються нові школи й напрями.
 Критика феодалізму розкривається лише у
моральному плані і часто в абстрактній
формі (на матеріалі античної історії).
 Зароджується «чутлива» комедія, що
відображає міщанський побут.

65
ПЕРІОДИЗАЦІЯ НІМЕЦЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ХVІІІ СТОЛІТТЯ

ІІ період — 1760-ті рр.

ЗРІЛЕ ПРОСВІТНИЦТВО

 боротьба з класицизмом,
 заперечення наслідування іноземним зразкам,
 домінує соціальна тематика, зокрема
антифеодальна,
 боротьба з класицизмом, заперечується чуттєвість
міщанської драми,
 активно розробляються питання естетики, зокрема
створюється теорія реалізму («Лаокоон» Лесинґа).

66
ПЕРІОДИЗАЦІЯ НІМЕЦЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ХVІІІ СТОЛІТТЯ

ІІІ період — 1770–1780-ті рр.

 теоретичні пошуки,
 розвиток сентименталізму,
 творчість письменників «бурі й натиску».

67
 ЛІТЕРАТУРА «Б УРІ Й Н АТИСКУ»
(1770-ті рр.)
 «БУРЯ Й НАТИСК» — назва літературного руху в
німецькій літературі 1770-х рр.).
 Назва походить від драми «Буря і натиск» Ф. Клінґера.
 Належить до сентименталізму, утверджують у творчому
процесі безпосереднє почуття, уяву, фантазію.
 Одними з перших звернулися до усної народної творчості.

 Представники («штюрмери», «бурні генії»):

 Йоганн Вольфганґ Ґете
 Фрідріх Шиллер
 Йоганн Ґодфрід Ґердер
 Авґуст Бюргер

68
 ЛІТ ЕРАТ УРА «Б УРІ Й Н АТ ИСКУ»
Характерні ознаки
 Пошуки гуманізму, ідеалів високої людяності в античній
Греції.
 Виступають за свободу особистості, митця, заперечують
раціоналістичну догматику класицистів.
 Протест проти пасивного німецького бюргерства,
закликають до активного впливу на дійсність.
 Основна увага надається створенню образу позитивного
героя, який відстоює інтереси суспільства, людської
гідності.
 Вводять у літературу соціально активного героя, який
захоплюються жагою діяльності, кидає виклик
феодальному деспотизму, боягузливому бюргерству.
 Виводять свого героя за межі сім’ї, перетворюють його в
учасника історичних подій.
69
 ЛІТ ЕРАТ УРА «Б УРІ Й Н АТ ИСКУ»
…у цьому гурті усі чулися геніями,
покликаними розкріпачити людину, повернути її до
природи, а літературу, яка живилася французькими
зв’язками — до національних джерел.
Євген Сверстюк

Твори Й. В. Ґете періоду Твори Ф. Шиллера періоду

«бурі й натиску» «бурі й натиску»

 «Гец фон Берліхінген»  «Розбійники»

 Лірика 70-х років  «Змова Фієско в Генуї»
 Баладна творчість  «Підступність і кохання»
 Ранній «Фауст»
 «Страждання юного
Вертера»

70
 І Д Е Й Н О - Т Е М АТ И Ч Н І ДО М І Н А Н Т И Н І М Е Ц Ь КО Ї
Л І Т Е РАТ У Р И Х V І І І С ТО Л І Т Т Я

критика феодального суспільства;

критика німецького бюргерства за
пасивність і страх;
прагнуть підняти національну, суспільну
самосвідомість;
заклик до єдності країни;
критика релігійного фанатизму;
захист свободу совісті.

71
ПЕРІОДИЗАЦІЯ НІМЕЦЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ХVІІІ СТОЛІТТЯ

ІV період — поч. 1780-х – 1832 рр.

ВЕЙМАРСЬКИЙ КЛАСИЦИЗМ

 Представники: Ґете і Шиллер, частково Лесинґ.

 Виник у результаті занепаду штюрмерів, які розчарувались в
індивідуальному бунтарстві.
 Проповідують гуманізм, ідеали людяності, зразок якої
шукають в античності.
 Головна мета – естетичне виховання людства.
 Нова хвиля захоплення античністю, зокрема гармонійний
устрій Давньої Греції.
 Зображення позитивних ідеальних елементів життя,
вилучення усього прозаїчного, щоденного, що було
характерне для «бурі й натиску».

72
ГОТХОЛЬД ЕФРАЇМ ЛЕСИНҐ (1729–1781)

Німецький драматург,
теоретик мистецтва,
літературний критик,
основоположник німецької
класичної літератури.

Автор байок у прозі,

драматичних творів.

73
« Л АО КО О Н »

Лесинґ порівнює
Верґілієве зображення з
античною скульптурою —
групою Лаокоона
(знайденою в Римі в 1506 р.),
яку створили родоські
скульптори в І ст. до н. е.
74
 Т РАКТАТ « ЛАО КО О Н »
 про своєрідність різних видів мистецтва;
 проти теорії про тотожність принципів живопису і
поезії;
 заперечує думку про ставлення до поетичного
мистецтва як до картини, що «говорить»;
 стверджує, що в образотворчому мистецтві панує
просторовий принцип.
 основний предмет живопису складають «тіла з їх
видимими властивостями»;
 у поетичному мистецтві основним матеріалом є
звучне слово. Таким чином, поезія зображує рухи,
показує явища в їхній часовій послідовності.

75
 Т РАКТАТ « ЛАО КО О Н »
 Порівнює скульптурну групу троянського жерця
Лаокоона і двох його синів з описом цього
епізоду в «Енеїді» Верґілія.
 У скульптурі вибрано найбільш «плідний
момент» для зображення героя. Він уникає
показу «пристрасті у момент найвищої
емоційної напруги», оскільки в цьому випадку
уява глядача не була б здатна до динамічного
сприйняття страждань Лаокоона.

76
 Т РА К ТАТ « Л АО КО О Н »

Лессінг Г.-Е.
Лаокоон. — Київ :
Мистецтво, 1968.— 290 с.

77
Йоганн Вольфганґ фон Ґете
(1749–1832)
Найбільший німець з усіх німців.

78
Йоганн Вольфґанґ фон Ґете
(1749–1832)
Щодня потрібно прослухати
хоч один музичний твір,
подивитися на хорошу картину
і, якщо можливо, прочитати
хоч який-небудь мудрий вислів.
Й. В. Ґете

79
СТРАЖДАННЯ МОЛОДОГО ВЕРТЕРА, 1774 р.

Історія видання Сюжетна основа роману

 історія юриста, друга Ґете —
 твір видано анонімно, Карла Вільгельма
 передмова від видавця Ієрузалема.
написана Ґете;  Автобіографічна історія Ґете

 тексти представлені
як документальні.
 Через 13 років книга
була частково
перероблена,
тоді Ґете підтвердив
своє авторство.

80
 «СТРАЖДАННЯ МОЛОДОГО ВЕРТЕРА»

Все, що тільки можна було

дізнатися про долю
бідолашного Вертера, я
Вертер ретельно зібрав і ось кладу
перед вами, бо знаю, що ви
мене віддаруєте вдячністю. Ви
будете захоплюватись його
вдачею й розумом, полюбите
його і проллєте сльози
Шарлотта Альберт співчуття над його долею.
Із передмови

81
«СТРАЖДАННЯ МОЛОДОГО ВЕРТЕРА»

82
«СТРАЖДАННЯ МОЛОДОГО ВЕРТЕРА»

Суспільний резонанс
 16 перевидань;
 був перекладений 13-ма
мовами;
 виданий навіть у Китаї;
 Найбільш читана книга
відомими сучасниками;
 Наполеон читав її сім разів
(але йому не сподобався
фінал).
 Лесинґ вважав, що потрібно
було пояснити причину
самогубства Вертера.
83
«СТРАЖДАННЯ МОЛОДОГО ВЕРТЕРА»

Причини самогубства Вертера

філософські

психологічн
соціальні
і

84
 «ФАУСТ» (1808; 1832)
Історія створення:

Ґете працював над «Фаустом» понад 60 років:

 вперше у 19 років,
 вдруге — у 52 роки,
 завершив твір перед смертю.

85
 «ФАУСТ»
Проблематика твору:
життя і смерть,
добро і зло,
сутність буття,
людина і природа,
людина і всесвіт,
пізнання світу,
сутність науки,
сутність віри
кохання,
мистецтво

86
 «ПРАФАУСТ»
 Перша редакція 1773—1775 р. — відома під
назвою «ПраФауст». Не була опублікована.
 Знайдено цей варіант через 80 років після смерті Ґете
у рукописному варіанті.
 До роботи над Фаустом Ґете звернувся у 1788 р., а у
1790 — опублікував фрагмент. Особливих змін не
було зроблено. Головний герой — бурний геній.
 У першому варіанті Ґете більше цікавила драма
Маргарити. Після Великої французької революції, у
1797—1801 р. Ґете береться за роботу і змінює твір.
 В основі — роздуми про життєве призначення
людини.

87
«ФАУСТ»
Сюжетні джерела:

 народна німецька книга

епохи Відродження про
доктора Фауста, в основі
якої — легенда про доктора
Фауста, якого жага до знань
привела до бунту проти
церкви та угоди з дияволом;

 сюжет про юнака, який

спокушає дівчину і залишає
її з дитиною, поширений у
творчості штюрмерів.

88
«ФАУСТ»
Структура твору:

• І частина
• ІІ частина
• Присвята
• Пролог в театрі
• Пролог на небі.

Жанр твору:

 драматична поема;
 авторське визначення
Ґете — трагедія, хоча
твір не створювався для
інсценізації.

89
 «ФАУСТ»
Цитата У філософію я вник,
До краю всіх наук дійшов ─
Уже я й лікар, і правнuк,
I, на нещастя, богослов...
Ну і до чого ж я довчивсь?
Як дурнем був, так і лишивсь.
Хоч маю докторське звання
I десять років навмання
Туди й сюди, навкрив-навкіс
Воджу я учнів своїх за ніс, ─
А серце крається в самого:
Не можем знати ми нічого!
Переклад М. Лукаша

90
 ПЕРЕКЛАДИ
Українською мовою «Фауста» Ґете перекладали:
 Іван Франко (фрагменти),
 Дмитро Загул,
 Микола Улезко,
 Павло Грабовський,
 Микола Лукаш (повний) (1955 р.)

Інші твори:
 П. Куліш (пісня Міньйони з «Років навчання Вільгельма
Майстра»),
 Б. Грінченко (балади; намагався перекласти «Фауста», проте
переклад так і не видали),
 Ю. Федьковича (переважно переспіви, найвідоміший – пісня
Міньйони).

91
 Йоганн Крістоф Фрідріх Шиллер
(1759–1805)
Шиллер створив драматургію
великих людських характерів і
пристрастей, гуманну і шляхетну за
думками і почуттями, співзвучну
духовному світові та емоційному
настроєві різних країн упродовж
століть.
Кіра Шахова

92
 ФРІДРІХ ШИЛЛЕР

ОСНОВНІ ТВОРИ

1781 — «Розбійники»
1783 — «Змова Фіеско в Генуї»
1784 — «Підступність і кохання»
1787 — «Дон Карлос»
1799 — «Валенштейн»
1800 — «Марія Стюарт»
1801 — «Орлеанська діва»
1804 — «Вільгельм Телль»

93
 ОДА ДО РАДОСТІ, 1785 р.
Радість, гарна іскро Божа!
Несказанно любо нам
Увійти, царице гожа,
В твій пресвітлий дивний храм.
Все, що строго ділить мода,
В'яжеш ти одним вузлом,
Тепер цей текст є
Розцвітає братня згода гімном Європейського
Союзу.
Під благим твоїм крилом... Автор музики —
Л. Бетховен (фінал
Дев’ятої симфонії).

94
 ЄВРОПЕЙСЬКА ЛІТЕРАТУРА
ХІХ СТОЛІТТЯ

Історико-літературна мультимедійна лекція

для студентів І курсу спеціальності «Філологія»

Лекторка: канд. філол. наук О. С. Левицька

План лекції

1. Загальна характеристика літературного процесу ХІХ ст.

2. Періодизація літератури ХІХ століття. Основні
літературні напрями: романтизм, класичний реалізм,
натуралізм, декаданс.
3. Література романтизму в Німеччині, Франції, Великій
Британії.
4. Розвиток реалістичної літератури у Франції та Великій
Британії.
5. Розвиток натуралізму у французькій літературі.

2
 Рекомендована література

1. Наливайко Д. Шахова К. Зарубіжна

література ХІХ століття. Доба
романтизму : підручник. Київ :
Заповіт, 1997. 464 с.
2. Анненкова О. Зарубіжна літера-
тура ХІХ століття: європейська
реалістична проза 1830–1880-х
років : навч. посібник. Київ :
Знання України, 2006. 438 с.

3
 Рекомендована література

3. Шалагінов Б. Романтичний слов-

ник. До історії понять і термінів ра-
ннього німецького романтизму.
Київ : НаУКМА, 2010. 136 с.
4. Шалагінов Б. Класики і романтики:
штудії з історії німецької літератури
XVIII–XIX&ст. Київ : НаУКМА, 2013.
248 с.
5. Пригодій С., Горенко О.
Американський романтизм :
полікритика. Київ : Либідь, 2006.
440 с.

4
 Ключові історичні події
Усі поети і письменники —
діти французької революції.
Велика французька Віктор Гюґо
революція
(1789–1799)

Кінець абсолютної
монархії

Переломний момент
в історії західної
демократії

Початок доби
капіталізму

Ежен Делакруа
Свобода на барикадах (1831) 5
 Ключові історичні події
1792 рік
у Франції
проголошено
першу Республіку

1789–1791 рр. —
зруйновано
Бастилію
(символ королівського
деспотизму,
самодержавства,
політичних репресій
та заборон свободи
друку)
Бернар Журдан
Взяття Бастилії (1789)
6
 Ключові історичні події

Гасло Французької
Республіки:
«Свобода, рівність,
братерство»

1792 рік
написано
«Марсельєзу»
(«Військовий марш
Рейнської армії») Франсуа Рюд. Марсельєза
Горельєф на Тріумфальній арці
7
 Ключові історичні події
Наполеонівські війни (1803—1815) проти коаліції
(Австрія, Англія, Росія, Швеція, Пруссія). Завершилися
поразкою біля Ватерлоо.

Жак-Луї Давід
Портрети Наполеона 8
 Періодизація літературного процесу
ХІХ століття

1789–1799 рр.
Велика французька
революція
РОМАНТИЗМ

1830 р.
Липнева революція
КЛАСИЧНИЙ
РЕАЛІЗМ
1848 р.
Лютнева революція
«Весна народів»
ФЛОБЕРІВСЬКИЙ
РЕАЛІЗМ
1871 р.
«Паризька Комуна»
НАТУРАЛІЗМ,
ДЕКАДАНС
1914–1918 рр.
І Світова війна

9
Розвиток романтизму

Теодор Жеріко
Пліт «Медузи» (1819)
10
 Романтизм як літературний напрям

 Романтизм (фр. romantisme) — один із провідних

напрямів у літературі та інших видах мистецтва.
 Виник у кінці ХVІІІ ст. у Німеччині, Англії, Франції, на
початку ХІХ ст. поширився в Польщі, Росії, Україні,
згодом охопив інші країни Європи, Америку.
 Виник внаслідок розчарувань результатами
революції.
 З погляду естетики сформувався як заперечення
правил класицизму.

11
 Риси романтизму
як літературного напряму
 заперечення раціоналізму Просвітництва;
 ставлення до мистецтва не як до відтворення
реальності, а як до творення нового світу;
 перевага суб’єктивного над об’єктивним;
 неприйняття буденності;
 культ почуттів, зображення внутрішнього світу
людини;
 особливі зацікавлення фольклором, історією,
фантастикою, екзотикою, середньовіччям.

12
 Провідні мотиви

 трагічної долі особистості;

 «світової туги» (скорботи);
космічного песимізму;
 трагічного сприйняття життя;
 мінливості світу, складності та
протиріч людської душі;
 утвердження духовної
самобутності людини;
 піднесення мистецтва як
найвищої цінності
(найромантичнішим із мистецтв
вважають музику);
Франсиско Ґоя
Сон розуму породжує
чудовиськ
13
 Провідні мотиви
 мотив свободи
індивідуальна свобода свобода спільноти

• митця • нації
(музиканта, • народу
художника,
• країни
письменника на
(від інших країн,
свободу творчості)
від власних тиранів,
• жінки від колоній, рабів
(право на власний
тощо)
вибір, свобода у
почуттях, у шлюбі,
право на творчість
тощо)
14
 Провідні мотиви
 мотив свободи

Т. Жеріко
Вільні коні
15
 Естетичні принципи

 заперечення нормативності;
 фантастичність, умовність;
 суб’єктивність;
 цілісність змісту і форми;
 віддаленість у часопросторі;
 інтенсивне використання художніх засобів;
 використання фольклорних, музичних, живописних
елементів (образність народної пісні у поезії,
мальовничість та панорамність описів, музична
схвильованість та інше).

16
 Романтична поетика

Місцевий колорит — дета-

лізоване зображення побуту,
звичаїв, особливостей мови,
пейзажу певної місцевості.
Романтичне двосвіття —
категорія, яка характеризує
розрив реального світу й дій-
сності. Характеризується бо-
лісним переживанням розладу
між мрією і дійсністю.
Томас Філіпс
Лорд Байрон
в албанському костюмі
17
 Художні засоби
Гротеск — це «краса,
Гротеск — тип художньої підкреслена потворністю».
образності, заснований на Віктор Гюґо
парадоксі, шаржувані, кари-
катурному перебільшенні, у
якому надмірно деформують-
ся реальні співвідношення
предметів і явищ об’єктивного
світу і химерно поєднуються
контрастні елементи (потвор-
не, прекрасне, трагічне, коміч-
не, реальне, ірреальне).

Лексикон загального та порівняльного

літературознавства (Чернівці, 2001) Мати-природа
Фреска
18
 Герой у романтичних творах
незвичайна особистість, яка
 спроможна на сильні почуття;
 гостро реагує на світ;
 діє у незвичайних ситуаціях;
 відхиляє закони, яким
підкоряються інші;
 вступає у конфлікт з оточенням;
 внутрішній світ розкривається
через взаємозв’язок із природою,
сприйняття мистецтва, через
пристрасть (ненависть, любов, Каспар Давід Фрідріх
натхнення). Мандрівник над морем
туману, 1818
19
Категорії персонажів у романтизмі
Розробила проф. Нонна Копистянська
на основі творів Гофмана
Земні («хороші люди, але погані музиканти»)

• зайняті прагматичною діяльністю, у шкалі цінностей яких

матеріальне займає перше місце

Духовні («хороші музиканти»)

• переважають духовні потреби, герої здатні заради них

поступитися матеріальними благами

Носії зла («погані люди і погані музиканти»)

Люди, які живуть у декількох вимірах (часових і просторових)

• чарівники, маги, феї

20
 Жанрова система літератури романтизму

Епос Лірика Драма

• історичний роман • лірична поезія • романтична драма

• літературна казка • романс • історична драма
• детективна новела • балада • психологічна драма
• музична новела • пісня • комедія
• новела жахів • легенда • драматична поема
• фантастична повість
• фрагменти Ліро-епос
• мемуари
• ліро-епічна поема
• роман у віршах

21
 Течії романтизму
За Дмитром Наливайком

гротескно-фантастична
• Ернст Теодор Гофман, Едґар По, Оноре де Бальзак

байронічна
• Джордж Ґордон Байрон, Олександр Пушкін,
Михайло Лермонтов

вальтер-скоттівська
• Вальтер Скотт, Пантелеймон Куліш, Микола Гоголь

соціально-утопічна
• Віктор Гюґо, Жорж Санд

релігійно-містична
• Семюель Тейлор Колрідж, Роберт Сауті, Рене де Шатобріан
22
 Представники романтизму

Новаліс Віктор Гюґо

Ернст Теодор Амадей Гофман Фенімор Купер
Вільям Блейк Едґар Алан По
Джордж Ґордон Байрон Герман Мелвіл
Персі Біші Шеллі Маркіян Шашкевич
Вальтер Скотт Микола Гоголь
Жорж Санд Пантелеймон Куліш
Жермена де Сталь Тарас Шевченко
Альфред де Мюссе Олександр Пушкін
Александр Дюма Адам Міцкевич

23
 Представники романтизму

Музика Живопис
Фредерік Шопен Теодор Жеріко
Роберт Шуман Ежен Делакруа
Ференц Ліст Франсуа Жерар
Гектор Берліоз Франсиско-Хосе де Гойя
Людвіг ван Бетховен Оноре Домьє
Джоаккіно Антоніо Россіні
Ріхард Ваґнер
Джузеппе Верді
Микола Лисенко
Михайло Глінка
24
 Німеччина – країна класичного романтизму

 Романтизм у Німеччині склався

раніше, ніж у інших літературах і
набув найпотужнішого розвитку;
 поштовхом була Велика французька
революція, яка породила духовну
революцію в Німеччині;
 передумови: контраст між
«поривами духу» і реальними
умовами;
 Мислителі німецького
 основу романтизму заклали романтизму / упоряд.
штюрмери, проголосивши культ Л. Рудницький, О. Фешо-
вець. — Ів.-Франк. : Лілея-
«вільної людини».
НВ, 2003. — 588 с.
25
 Новаліс ( 1772 – 1801)
Георг Філіп Фредерік фон Гарденберґ
«Ми мріємо про подорож у все-
світ, але хіба не є всесвіт всередині
нас? Ми не знаємо глибини нашого
Духу... В нас самих вічність з її
світами, минуле й майбутнє».
Новаліс

 Свій філософський світогляд

називав «магічним ідеалізмом»;
 вірив у те, що в людині, зокрема
в людському тілі, закладені такі
сили й можливості, про які
людина й не підозрює.
Франц Гаріс
Портрет Новаліса
26
 «Генріх фон Офтердінґен» (1800)

 Жанр: філософський роман

 Головний герой: Генріх фон
Офтердінґен —
середньовічний мінезингер
ХІІІ ст.
 Центральний образ —
блакитна троянда — символ
німецького романтизму.
 Наслідування образу блакитної
троянди у драмі Моріса
Метерлінка «Блакитний птах».
Скульптура-фонтан
Генріх фон Офтердінґен
27
 Леся Українка. «Блакитна троянда»
Монолог Ореста (у чорновому варіанті тексту)

Блакитна троянда — то був поетичний

символ чистої, високої любові, в лицарських
романах часто говориться про цю квітку, що
росте десь у «містичному лісі» серед таємних
символічних рослин.
Доступити до тієї блакитної троянди міг
тільки лицар «без страху й догани», що
ніколи не мав нечистої думки про свою даму
серця, ніколи не кинув на неї жадібного
погляду, ніколи не марив про шлюб, а тільки
носив у серці образ єдиної дами, на руці
барви її, на щиті девіз її, за честь її лив свою
кров без жалю, за найвищу нагороду мав її
усміх, слово або квітку з її рук. Таким мусив
бути лицар «блакитної троянди».

28
 Брати Ґрімми

 Засновники німецької
філологічної науки;
 представники міфологічної
школи літературознавства;
 дослідники і видавці німецького
фольклору;
 автори літературних обробок
казок: «Хлопчик-Мізинчик»,
«Білосніжка», «Спляча
красуня», «Червона шапочка»,
«Попелюшка», «Вовк і семеро
Якоб і Вільгельм Ґрімми
козенят», «Бременські музики»,
«Рапунцель»
29
 Людвіґ Тік
(псевдонім Петер Леберехт)

 Представник єнського
гуртка романтиків;
 творець жанру літературної
казки;
 багато творів писав у
співавторстві з Вільгельмом
Ваккенродером.
 Основний твір:
комедія «Кіт у чоботях,
дитяча казка у 3-х діях з
інтермедіями, прологом та
епілогом, твір Петера
Людвіґ Тік
Леберехта».
30
 Вільгельм Гауф
(1802–1827)
 Автор романів, оповідань,
легенд, казок.

 Найвідоміші казки:
«Холодне серце»
«Маленький Мук»
«Казка про вдаваного принца»
«Карлик Ніс»

Карлик Ніс
«Видавництво Старого
Лева»
31
 Ернст Теодор Амадей Гофман
(1776–1822)

А уява ж була його стихією,

його реальним світом…
Жорж Санд

Письменник, композитор,
театральний декоратор,
живописець, ілюстратор,
портретист, пейзажист,
карикатурист

Портрет Гофмана
32
 Новаторство Гофмана
Гофман зі своїми химерними карикатурами
завжди тримається земної реальності.
Генріх Гайне

 конфлікт митця з середо-

вищем, яке його оточує;
 іронічний стиль письма;
 поєднання реального і фан-
тастичного планів;
 використання гротеску і
контрасту.

Двоїстість внутрішнього світу

Скульптура
33
 Новаторство Гофмана
Поділ персонажів за Гофманом
Хороші люди, але погані музиканти

• (ті, кому чуже справжнє мистецтво, любов і краса природи, хто дбає
про кар’єру, гроші, зайнятий лише практичними буденними справами);

Добрі музиканти

• (люди творчої праці, митці (композитори, поети, скульптори)).

філістери ентузіасти
• самовдоволені, обмежені • духовно багаті люди, митці,
люди з міщанським творчі особистості, які
світоглядом і поведінкою протиставляють себе
міщанству

34
«Крихітка Цахес на прізвисько Цинобер»

Жанр твору — філософська

сатирична повість-казка;
Проблематика:
 викриття станової нерівності;
 засудження влади золота,
кар’єризму, продажності;
 протиставлення таланту і
бездарності, величі і
нікчемності.

Ілюстрації Владислава Єрка

Обкладинка видання
(Київ, «А-ба-аба-га-ла-ма-га»)
35
«Крихітка Цахес на прізвисько Цинобер»

Особливості стилю Гофмана:

 гротеск
 фантастичність
 сатиричність
 іронічність
 гумор
 трагізм

Карл Фрідріх Тіле

Маг Проспер Альпанус на бабці
Гравюра з першого видання
36
«Життєва філософія Кота Мура» (1821)

Жанр твору:
 сатиричний роман
Риси поетики:
 сатиричність
 фантастичність
 поєднання романтизму і
реалізму
 філософські узагальнення
 синкретизм
Титульна сторінка
видання 1855 року
37
«Життєва філософія Кота Мура»

Ілюстрації: Тарас Бочаров, Катерина Комракова (Росія)

38
Автоілюстрації Гофмана

39
 Пам’ятні місця

Пам’ятник Гофману з котом і книгою

(м. Бамберг)
40
 Крістіан Йоганн Генріх Гайне
(1797–1856)

 Збірка «Книга пісень»

(1827)
 Книга нарисів «Подорожні
картини» (1856)
 Поема «Німеччина. Зимова
казка» (1844)
 «Романцеро» (1851)

41
 Поетична збірка «Книга пісень» (1827)
Цикли
 «Юнацькі страждання»
 «Ліричне інтермецо»
 «Повернення на Батьківщину»
 «Північне море»

Популярність збірки:
 13 перевидань за життя поета;
 численні переклади різними
мовами;
 багато поезій покладено на музику
(Р. Шуман, Ф. Шуберт, Й. Брамс,
П. Чайковський, Р. Штраус, Е. Ґріґ
ін.).
 численні наслідування поетики і
мотивів. 42
 Романтизм в Англії

 Зародився під впливом сентименталізму (насамперед,

поезія Роберта Бернса) та передроматизму;
 розквіт поезії, домінування ліричних жанрів;
 зародження ліро-епічної поеми;
 утверджується жанр історичного роману.

Представники: Вільям Блейк, Вільям Вордсворт, Семюел

Тейлор Колрідж, Вальтер Скотт, Джордж Ноель Ґордон
Байрон, Персі Біші Шеллі, Джон Кітс.

43
 Поети «озерної школи» (лейкисти)

Роберт Сауті Семюел Колрідж Вільям Вордсворт

«Озерна школа» — течія англійської поезі кінця XVIII —

початку XIX ст., яка здійснила реформу англійської поезії.
Особливості лірики лейкистів: звернення до середньовіччя,
оспівування природи, повсякденного життя людини, ідеалі-
зація минулого. Започаткували англійський романтизм.
44
 Вільям Блейк
(1757–1827)
Збірки
«Пісні невинності» (1789)
«Пісні зрілості» (1794)
Поеми
 «Шлюб неба і пекла» (1790)
 «Французька революція» (1791)
 «Європа» (1794)
 Випередив розвиток романтизму
на кілька десятиліть;
 звертався до містики та релігії;
 використовував поетику
сновидінь; Томас Філіпс
Портрет Вільяма Блейка
45
 Вільям Блейк
(1757–1827)
Збірки
«Пісні невинності» (1789)
«Пісні зрілості» (1794)
Поеми
 «Шлюб неба і пекла» (1790)
 «Французька революція» (1791)
 «Європа» (1794)
 Випередив розвиток романтизму
на кілька десятиліть;
 звертався до містики та релігії;
 використовував поетику
сновидінь; Томас Філіпс
Портрет Вільяма Блейка
46
 Вільям Блейк
(1757–1827)

Великий червоний дракон і Великий Архітектор

Жінка, зодягнена в сонце (The Ancient of Days) 47
 Джордж Ноель Ґордон Байрон
(1788–1824)
1807 «Години дозвілля»
1809 «Англійські барди та
шотландські оглядачі»
1812― «Паломництво Чайльда
1817 Гарольда»
1816 «Шільйонський в’язень»
1817 «Манфред»
1819 «Мазепа»
1823 «Дон Жуан»
1824 «Видіння суду»
1824 «Бронзовий вік»
Річард Вестал
Портрет лорда Байрона
 Цикл «Східних поем» (1813–1816)

Романтичні поеми:
 «Ґяур»
 «Корсар»
 «Лара»
 «Абідоська наречена»
 «Облога Коринфа»

 «Паризіна»

Ежен Делакруа
Бій Ґяура і Хассана

49
 Цикл «Східних поем» (1813–1816)

Характерні ознаки:
 головна тема: кохання (драматичне,
трагічне, фатальне);
 головний герой — романтичний
герой-бунтар з відчуттям виняткової
свободи, трагічним коханням,
фатальною ненавистю, силою волі;
 фрагментарна композиція;
 заплутана інтрига;
 зображення картин екзотичної
природи.

Ежен Делакруа
Абідоська наречена
50
 «Паломництво Чайльда Гарольда»
(1812–1818)
 жанр твору: ліро-епічна поема;
 провідна тема: боротьба народів із
тиранією, прагнення до
незалежності;
 поема має автобіографічну
основу;
 основний мотив: мотив втечі від
сучасності та від реального
житття;
 один із класичних образів
розчарованого героя, який прагне
самотності і втечі від суспільства;
Фронтиспис видання
51
 «Манфред» (1817)
 жанр твору: драматична поема,
авторське визначення:
метафізична драма (в основі
поеми — метафізичний зміст);
інші визначення: філософська
драма;
 Спорідненість із «Фаустом»
Й. В. Ґете: фаустівський дух,
пізнання таємниць наук і
розчарування в науковому
знанні, втеча від суспільства,
пошуки духовного сенсу.

Форд Медокс Браун

Манфред
52
 «Манфред»
«Манфред — не проста людина. У ньому, як мені здається,
Байрон з неймовірною силою й глибиною уособив всю трагічність
боротьби нашої незначності із прагненням до пізнання фатальних
питань буття…» (Петро Чайковський).

Джон Мартін
Манфред на Юнґфрау 53
 Поема «Мазепа» (1818)

Теодор Жеріко Ежен Делакруа

Паж Мазепа Мазепа на коні, який помирає
54
 «Дон Жуан» (1819–1824)
 жанр твору: роман у
віршах (авторське
визначення сатирична
поема);
 роман називають
«поетичною
енциклопедією Європи
кін. ХІХ — поч. ХІХ ст.»;
 роман має ознаки
романтизму і реалізму;
Форд Медокс Браун
Дон Жуан

55
 Байронічний герой

 Сильна, яскрава, непримиренна особистість, наділена

пристрастю до свободи, тугою, меланхолією;
 байронічний герой зазвичай самотній бунтар,
вигнанець, песимістично налаштований, не вірить у
перемогу добра над злом, протиставляє себе усьому
світові;
 розкривається через почуття страждання;
 минуле байронічного героя приховує таємницю;
 узагальнений образ байронічного героя зображено у
«Східних поемах»;
 образ байронічного героя наслідували О. Пушкін,
А. Міцкевич, Т. Шевченко, М. Лермонтов та ін.
56
 Вальтер Скотт
(1771–1832)
1802 збірка балад «Пісні
шотландського кордону»
1810 поема «Діва озера»
1814 роман «Веверлі, або
Шістдесят років тому»
1816 роман «Антиквар»
1816 роман «Пуритани»
1918 роман «Роб Рой»
1819 роман «Айвенго»
1820 роман «Аббат»
1823 роман «Квентін Дорвард»
1828 роман «Пертська красуня» Генрі Реберн
Портрет сера Вальтера Скотта
 Особливості історичних романів
Вальтера Скотта
Що таке романи Вальтера Скотта? Це роман-
тична трагедія, перемішана з довгими описами.
Стендаль

 дія завжди відбувається на межі двох епох, у

моменти суспільних потрясінь;
 використання віршованих епіграфів до розділів та
авторських коментарів;
 використання категорії «місцевий колорит»
(детальні описи культури минулих епох).
 Вальтер Скотт увів поняття «епоха» і показав
закони історичного розвитку.
58
 Особливості змісту та поетики
романів Вальтера Скотта
 випробування на мужність і силу волі; подолання
перешкод;
 наявність любовної інтриги, пригод, таємниць;
 виховання героя через переживання, страждання;
 випадкові зустрічі, подорожі, мотив дороги;
 яскраві сцени дуелей та поєдинків, масових
батальних сцен;
 мелодраматичні деталі (знайдені листи,
медальйони з портретами, документи, які
розкривають таємницю походження);
 наявність привидів, духів померлих, надприродні
явища, містичні сцени, пророцтва, магічні обряди.
59
Розвиток реалізму

Вінсент Ван Гог

Вечеря картоплею (1885 р.)
60
 Реалізм як літературний напрям
Упродовж ХІХ століття митці зводили
естетику до мінімуму й прагнули буду-
вати художні твори майже цілком на від-
творенні реальності. У цьому сенсі все
класичне мистецтво століття було
реалістичним.
Хосе Ортега-і-Гассет

Реалізм (фр. realisme, лат. realis: дійсний, предметний) —

напрям у літературі та мистецтві ХІХ ст., в якому надавали
перевагу пізнанню, об’єктивному розкриттю сутнісних
явищ дійсності та детермінованої нею особистості.
Основні критерії оцінки світу в реалістичних творах:
об’єктивність, правдоподібність, достовірність.

61
 Ознаки реалізму як літературного напряму

 зацікавлення об’єктивною дійсністю;

 глибоке знання життя, зображення фактів та
дослідження причин;
 типізація;
 зображення персонажів в еволюції;
 завдання літератури зображувати життя таким, яким
воно є, відтворювати життя у формах самого життя;
 відмова від героя, заміна його персонажем;
 науковість, історизм, соціальний аналіз;
 використання художніх деталей;
 розкриття причинно-наслідкового зв’язку.
62
 Представники реалістичної літератури

французький
У розвитку реалістичної літератури
виокремлюють 3 напрями: англійський
російський
Письменники-реалісти
Фредерік Стендаль Ґі де Мопассан
Оноре де Бальзак Болеслав Прус
Ґустав Флобер Борис Грінченко
Чарлз Діккенс Іван Нечуй-Левицький
Вільям Теккерей Іван Тургенєв
Шарлота Бронте Тарас Шевченко
Проспер Меріме Микола Гоголь
Лев Толстой Панас Мирний
Федір Достоєвський Іван Франко
63
 Реалістичний живопис
Основні засади реалізму сформулював Ґустав Курбе
у передмові до каталогу своїх робіт «Реалізм» 1855 року.

Ґустав Курбе
Дробильники каменю (1849 р.)
64
 Маніфести реалістичного мистецтва

«Реалізм» — літературно-
критичний журнал за редакцією
Дюранті (1856–1857, Франція)

 публікували програми маля-

рів та письменників реалізму;
 прагнули створювати мис-
тецтво для народу;
 пропагували прозу і нехту-
вали поезією;
 утвердили «роман сучасних
звичаїв».
Оноре Дом’є
Праля (1860)
65
Реалістичний живопис

Оноре Дом’є
Вагон третього класу (1863) 66
 Жанрово-тематична палітра
реалістичної літератури
Жанри Тематика
 Роман  соціальні конфлікти;
 соціально-психологічний,  зіткнення неординарної
 соціально-філософський, особистості із законами
 соціально-побутовий. суспільного існування;
 Новела (оповідання)  зображення ситуації втрати
 психологічна,
ілюзій;
 зображення кар’єри молодої
 соціально-психологічна.
людини у столиці;
 Нарис
 критика «влади золота»;
 фізіологічний,
 засудження морального
 критичний.
занепаду аристократичного
суспільства.
67
 Стендаль (1783–1842)
Анрі-Марі Бейль
«…Француз, мандрівник, сповнений гостротою життя,
пристрасний шанувальник музики, танців і театру».
Йоганн Вольфґанґ Ґете
 Засновник реалістичної
літератури у Франції;
 не був відомим
письменником, вважав,
що його твори будуть читати
аж через 100 років.
 вважав себе письменником-
романтиком;
 відкриття Стендаля належить
Флоберові.
68
 Основні твори Стендаля
Книги про композиторів і Художні твори
живописців 1827 роман «Арманс»
1814 «Життєпис Гайдна, Моцарта 1829 новела «Ваніна Ваніні»
і Метастазіо»
1817 «Історія живопису Італії» 1831 роман «Червоне і
чорне»
1823 «Життя Россіні»
1832 автобіограф. повість
Філософсько-психологічне есе
«Нотатки егоїста»
1822 «Про кохання» 1835 роман «Життя Анрі
Нотатки подорожей Брюлара»
1817 «Рим, Неаполь, Флоренція» 1836 роман «Люсьєн
1829 «Прогулянки Римом» Левен» («Червоне і
1838 нариси «Нотатки туриста» біле»)
Теоретичні праці 1839 роман «Пармський
1825 трактат «Расін і Шекспір» монастир»

69
 Особливості стилю Стендаля

Тематика творів Особливості стилю

 історія (минуле Італії)  точність
 сучасність (сучасна  ясність
французька дійсність)  простота
 мистецтво (музика,  психологізм
живопис)  лаконізм
 драматизм
 використання
внутрішніх монологів

70
 Роман «Червоне і чорне:
Хроніка ХІХ ст.» (1831)
Правда, гірка правда.
Дантон
Жанр: соціально-психологічний
роман.
Цим романом Стендаль створив
новий тип психологічної прози у
французькій і загалом євро-
пейській літературі.

Титульна сторінка
першого видання роману
Париж, 1831 р. 71
 Оноре де Бальзак (1799–1850)

«Який світ — така й

людина».
«Самим істориком має
бути французьке суспіль-
ство. Мені залишається
лише бути його секрета-
рем».
Оноре де Бальзак

 «батько» реалізму,
класик реалістичної
Луї Буланже літератури.
Портрет Бальзака
72
 Цикл романів «Людська комедія»
«Людська комедія» — це організм, в якому
замість крові циркулюють гроші.
Вюрмсер

 Задум створення циклу романів датується 1828 р.

Останній роман написано 1848 р.
 Цикл відкривається романом «Шагренева шкіра»
(1831).
 «Людська комедія» складається із 96-ти творів
(заплановано 144).
 Жанри творів циклу: романи, повісті, оповідання.

73
 Цикл романів «Людська комедія»

Основи Роздуми
людського буття про причини та наслідки

Причини
Узагальнення
соціальних явищ
зі спостережень

Історія людини Наслідки

та історія суспільства спостережень

74
Цикл романів «Людська комедія»

75
 Цикл романів «Людська комедія»
«Я створюю цілий світ».
Оноре де Бальзак
З листа Бальзака про задум «Людської комедії»:
«Мій твір повинен увібрати в себе усю соціальну
дійсність, усі типи людей, усі соціальні стани, він повинен
втілити усі соціальні зрушення так, щоб жодна життєва
ситуація, жодне обличчя, жоден характер, чоловічий чи
жіночий, жоден спосіб життя, жодна професія, ні чиїсь
погляди, жодна французька провінція, ні, бодай, що-
небудь із дитинства, старості, зрілого віку, із політики,
права чи військових справ не виявилися забутими».
У цикл романи об’єднує: час (кін. ХVІІІ – поч.
ХІХ ст.); простір (уся Франція); стиль (дотримання в усіх
романах); сюжетні лінії (переходять із одного роману в
інший); персонажі (Растіньяк є героєм 20-ти романів).
76
 Особливості стилю Бальзака
Бальзак ввів різноголосся у структуру своєї
мови, говорив за все французьке суспільство, вклю-
чаючи мову вулиці, аристократичного салону, сіль-
ського шинка, міської торгової контори, загрома-
джуючи свою мову термінологією друкарні, парфу-
мерії, банку, ділового та аристо-кратичного світу.
Олексій Чичерін

 Використовує складну композицію романів.

 Вводить велику кількість персонажів, що представ-
ляють різні соціальні класи та типи людей (створив 3
тисячі персонажів).
 Ввів індивідуалізацію персонажів через індивідуалі-
зацію мови та деталі.
77
 Основні тези «Передмови»
до «Людської комедії» (1842)

 Зіставлення людського життя з життям тварин.

 Суспільство — це механізм. Треба його дослідити і
віднайти важелі впливу на нього.
 Бальзак прагнув до комплексного зображення
сучасного суспільства в різних його аспектах і
проявах.
 Вчення про 3 форми буття людини: «чоловіки, жінки,
речі».
 Еміль Золя назвав «Людську комедію»
недобудованою Вавилонською вежею.

78
 Ґустав Флобер (1821—1880)
Життя — важка ноша для тих, у кого є
крила; і чим крила ширші, тим важче
розгорнути їх у весь розмах.
Ґустав Флобер

1856 Роман «Пані Боварі»

1869 Роман «Виховання почуттів»
1862 роман «Саламбо»
1872 драма «Спокуса святого
Антонія»
1877 повість «Іродіада»
роман «Бувар і Пекюше»
1870-ті (незаверш.)
(незавер-
шені «Лексикон прописних істин»
твори) (незаверш.)
Ежен Бержевен
Портрет Флобера 79
 Творчий метод Флобера
 Принцип безособовості літератури передбачає
відсутність автора у творі, тобто відсутність прямого
авторського мовлення, безпосереднього розкриття
авторської позиції.
 На думку Флобера, автор має бути невидимо
присутнім у своєму творі скрізь, як Бог у Всесвіті.
Мистецтво — друга природа, тому творець цієї
природи має використовувати аналогічні прийоми; в
кожному атомі, в кожному образі треба відчути
нескінченну і приховану безпристрасність, і дія на
глядача має бути приголомшливою.

80
 Роман «Саламбо» (1862)

Я віддав би половину нотаток,

які зробив за 5 місяців, і 98 томів,
які прочитав, за те, щоб хоча б на
три секунди відчути справжнє
хвилювання моїх героїв.
Ґустав Флобер

 Жанр: соціально-історичний
роман;
 Події відбуваються в
Карфагені у ІІІ ст. до н. е.
Альфонс Марія Муха
Саламбо 81
 Роман «Пані Боварі» (1856)

 Жанр твору — соціально-

побутовий роман
(авторське визначення –
соціально-психологічний).
 Тема твору — зображення життя
провінційних міщан у Франції.
 Автор, редактор журналу і
власник друкарні були
притягнуті до судової
відповідальності, звинуваченні в
естетизації потворності та образі
моральності суспільства.
Флобера виправдано.

82
Характеристика англійського реалізму
(література вікторіанської доби)

Тематика Особливості
 політична боротьба,  тісний зв’язок з
чартизм; романтизмом
 судові процеси  сатиричне спрямування
спадкоємців;  «різдвяна філософія»,
 робітні будинки;  наявність «ідеальної
 злочинність; програми» та
 робітничий клас; «позитивного героя»
 дидактичний характер

Представники
Чарлз Діккенс, Вільям Теккерей, сестри Бронте,
Елізабет Гаскелл, Джордж Еліот, Джордж Мередіт
83
Чарлз Діккенс (1812–1870 )

Просейте мировую прозу,

останется Диккенс, просейте
Диккенса, останется «Дэвид
Копперфилд», просейте
«Копперфилда», останется
описание бури на море.

Лев Толстой

84
Чарлз Діккенс

Роберт Вільям Бас

Мрії Діккенса
85
 Періодизація творчості
Чарлза Діккенса
 Перший період (1833–1841)
«Нариси Боза», «Посмертні записки Піквікського
клубу», «Пригоди Олівера Твіста», «Життя і пригоди
Ніколаса Ніклбі»
 Другий період (1842–1848 )
«Американські нотатки», «Життя і пригоди Мартіна
Чезлвіта», «Різдвяні оповідання», Домбі і син».
 Третій період (1848–1858)
«Девід Коперфільд», «Холодний дім», «Важкі часи»,
«Крихітка Дорріт».
 Четвертий період (1859–1869 )
«Великі сподівання», «Наш спільний друг»,
«Таємниця Едвіна Друда».
86
 Вплив на творчість Чарлза Діккенса

На полотнах Вільяма Хоґарта

буде вічно відображуватися і
століття, в якому він жив, і
людська природа всіх часів.
Чарлз Діккенс

 портрет і графіка В. Хоґарта;

 творчість Д. Дефо;
 творчість Г. Філдінґа;
 творчість М. де Сервантеса;
 готична проза. Вільям Хоґарт
Портрети шести слуг

87
 Характерні ознаки творів Діккенса

 чіткий поділ героїв;

 наявність таємниці;
 використання елементів фантастики;
 наявність ідеальної програми і героя;
 використання гумору, сатири, патетики;
 суб’єктивізм;
 відсутня детермінація середовищем;
 перевага добра над злом;
 оптимістичність, гуманність, віра в людину.

88
 Типи героїв творів Діккенса
ідеальні герої
• Олівер Твіст, Філіп Пірріп, Девід Коперфілд
диваки
• містер Піквік, місіс Гевішем, містер Браунлоу

невиправні злочинці
• Фейгін, Білл Сайкс, Монкс

ідеальні, зловісні,
Олександр Пронкевич безгрішні, похмурі,
про героїв Діккенса: правильні маніакальні

89
 «Посмертні записки Піквікського клубу», 1937

 Повна назва роману:

«Посмертні записки
Піквікського клубу, що
містять правдиві літописи
прогулянок, подорожей,
пригод і спортивних заходів
його членів».
 Перші випуски здійснював у
співавторстві з художником
Робертом Сеймуром.
Роберт Сеймур
Засідання Піквікського клубу

90
 Цикл «Різдвяні повісті»

 «Різдвяна пісня»;
 «Новорічні дзвони»;
 «Цвіркун домашнього
вогнища»;
 «Битва життя»;
 «Одержимий»;
 «Ялинка».

91
«Пригоди Олівера Твіста», 1837–1839
Яке ж воно, зображене на цих сторінках
життя, щоденне життя-буття Злодія? В чому
його чари для людей молодих і з порочними
нахилами, яка його принада для
найтупоголовіших недолітків? Тут ніхто не
скаче учвал по осяяних місяцем вересових
просторах, ніхто не бенкетує в затишній
печері, немає ні розкішних убрань, ні
гаптованих золотом камзолів, ні мережив, ні
ботфортів, ні малинових курток з гофрованими
манжетами, немає ніякого полиску, ніякої
принади роздольного привілля, яким з давніх-
давен наділяли розбишацтво. Холодні мокрі
нічні лондонські вулиці, якими блукають, не
знаходячи притулку, злодії; брудні, смердючі
кишла, вщерть наповнені всіма можливими
пороками; вертепи голоду і хвороб; подертий
одяг, який ледве тримається на плечах, – що
Перша журнальна тут спокусливого?
публікація роману
Фрагмент передмови автора 92
 «Пригоди Олівера Твіста», 1839

 Жанр твору: соціально-

психологічний роман.
 Перший реалістичний
роман в англійській
літературі.

Олівер просить ще їжі….

Ілюстрація Джорджа Крукшенка
93
 Казка «Чарівна кісточка», 1979

Діккенс Ч. Чарівна кісточка :

казка / Ч. Діккенс ; переказ
з англ. О. Ночевої ; мал.
Н. Котел та І. Вишинського. —
К. : Веселка, 1979. —23 с.
94
Вільям Мейкпіс Теккерей
(1811–1863)

Стиль Теккерея такий нероман-

тичний, як ранок понеділка.
Шарлота Бронте

Письменник-сатирик,
карикатурист, продовжувач
традицій просвітників (Джо-
натана Свіфта, Генрі Філ-
дінґа).

95
«Ярмарок суєти» (Роман без героя) (1848)

Назву роману запозичено із

книги Джона Беньяна «Шлях
прочанина» (XVII ст.), у якій
Ярмарок Суєти — місце, де усі усе
продають: речі, коштовності,
дружин, чоловіків, дітей, батьків…

Особливості стилю:
 реалістичність;
 сатиричність;
 аналітичність; Титульний аркуш.
 іронічність. Іл. В. Теккерея

96
Дякую за увагу!

97
 Модуль «СВІТОВА ЛІТЕРАТУРА»

ФРАНЦУЗЬКА ЛІТЕРАТУРА
кінця ХІХ Ғ початку ХХ століть

Історико-літературна мультимедійна лекція

Лекторка: канд. філол. наук, доц. О. С. Левицька

1
 ПЛАН
1. Особливості розвитку французької
літератури кінця ХІХ — початку ХХ століття.
2. Натуралізм у літературі. Творчість Е. Золя.
3. Символізм та імпресіонізм у поезії.
4. Творчість П. Верлена та А. Рембо.
5. Сюрреалізм у поезії. Творчість
Ґ. Аполлінера.

2
НАТУРАЛІЗМ

Л. Лерміт. Оплата праці женцям 3

НАТУРАЛІЗМ

А. Мутт. Розвантаження брига у Марселі 4

 НАТУРАЛІЗМ
В ИЗНАЧЕННЯ ПО НЯТТЯ
 Походить від фр. naturalisme, лат. naturalis — природний.
 Літературно-мистецький напрям, що сформувався у
французькій літературі в останній третині ХІХ століття
під впливом філософії позитивізму та природничих наук.
 Філософське підґрунтя:
 теорія еволюції Чарлза Дарвіна,
 позитивізм Оґюста Конта,
 теорія Іполіта Тена (раса, середовище, момент).
 У вузькому значенні натуралізм вживається як грубе
зображення фізіологічних аспектів життя людини.
5
 НАТУРАЛІЗМ
О СНО В НІ РИСИ
 Вимога ставитися до творчості як до наукової праці;
 фотографічно точне й неупереджене зображення
дійсності;
 деталізоване зображення побутових деталей;
 зображення людського характеру через призму
фізіологічної природи та середовища;
 заміна соціального начала фізіологічним;
 увага до поодинокого факту, а не типових явищ.

6
 НАТУРАЛІЗМ
ТЕМАТИКА

 Натуралісти значно розширили тематику літератури,

проте звузили зображення індивідуальності.
 Зображували:
 дно міста,
 життя робітників,
 паталогію психіки,
 підсвідомі мотиви поведінки людини;
 спадкову залежність.

7
 НАТУРАЛІЗМ
О СНО В НІ ЗАСАДИ
 ставлення до творчості як до наукової праці;
 Твори базуються на фактах та документах;
 відкидання усіх табу, заборонених тем;
 зображення неприємних деталей навколишнього світу;
 відтворення хворобливої психіки людини, сексуальних
звичок;
 «клінічно точне документування» дійсності, її точне
фотографування,
 зведення літературної історії до «судової експертизи»,
«історії спадкової хвороби» тощо.
8
 НАТУРАЛІЗМ
 вважають, що людський організм не відрізняється від
інших живих організмів, тому закономірності розвитку
природи і тваринного світу можна перенести на
людське суспільство чи окрему особистість;
 ввели поняття детермінація (обмеження, визначення);
 визначали детермінованість людського характеру
біологічними спадковими чинниками та соціально-
матеріальним середовищем.

9
 НАТУРАЛІЗМ
 Ігнорували мистецьке начало літератури, звели його
до науки.
 Відстоювали безпристрасне зображення події,
відсутність будь-якої оцінки зображуваного.

Натуралізм у прозі розвивався недовго, мав вплив

на розвиток драматургії.
Згодом натуралісти прийняли декадентські засади і
перейшли на позиції імпресіонізму.

10
 НАТУРАЛІЗМ
 Еміль Золя
 Едмон і Жуль Ґонкури
 Гі де Мопассан
 Альфонс Доде
 Поль Алексіс
 Жоріс Карл Гюїсманс

Едмон і Жуль Ґонкури

11
 ЕМІЛЬ ЗОЛЯ
(1840―1902)
Спостерігати! Вивчати!
Точно описувати!
Завдання мистецтва —
аналізувати і вивчати епоху, а
не вигадувати казки.
Еміль Золя
 Прозаїк,
 драматург,
 теоретик натуралізму,
 посів друге місце за
популярністю після
В. Гюґо у Франції.
Портрет Еміля Золя 12
 ЕМІЛЬ ЗОЛЯ
Примусити реальних героїв діяти в
реальному середовищі, дати читачеві
шматок людського життя — у цьому весь
натуралістичний роман.
Еміль Золя

ТЕОРЕТИЧНІ ПРАЦІ
 «Експериментальний роман» (1880)
 «Романісти-натуралісти» (1881)
 «Натуралізм у театрі» (1881)

13
 ЕМІЛЬ ЗОЛЯ
Романісту потрібно бути схожим
на вченого, який досліджує свій
предмет з неупередженою точністю.
Еміль Золя

 Е. Золя прагнув перенести в

літературу принципи
дослідження, притаманні
науці.
 Виводив власні принципи
натуралізму з естетики
Д. Дідро.
Е. Мане. Портрет Е. Золя 14
 ЕМІЛЬ ЗОЛЯ
Нехай все буде кострубато.
Штампи — це страшна річ.
Еміль Золя

 Е. Золя захоплювався стилем і відчуттям міри

Ґ. Флобера, відшліфовував кожен вислів.
 Для написання кожного зі своїх творів місяцями жив у
відповідному середовищі (пральня, шахтарське
містечко, село), щоб детально вивчити побут, людей.

15
 ЕМІЛЬ ЗОЛЯ

Сторінка рукопису роману

«Дамське щастя»
Е. Золя. «Я звинувачую».
Відкритий лист до президента
Фелікса Фора у справі Дрейфуса 16
Цикл романів « Ругон-Маккари»

1. «Кар’єра Ругонів» (1871)

2. «Здобич» (1872)
3. «Нутро Парижа» (1873)
4. «Завоювання Плассана» (1874)
5. «Вчинок аббата Муре» (1875)
6. «Його превелебність Ежен Ругон» (1876)
7. «Пастка» (1877)
8. «Сторінка кохання» (1878)
9. «Нана» (1880)
10. «Накип» (1882)
17
Цикл романів « Ругон-Маккари»

11. «Жіноче щастя» (1883)

12. «Радість життя» (1884)
13. «Жерміналь» (1885)
14. «Творчість» (1886)
15. «Земля» (1887)
16. «Мрія» (1888)
17. «Людина-звір» (1890)
18. «Гроші» (1891)
19. «Розгром» (1892)
20. «Лікар Паскаль» (1893)
18
 Цикл романів « Ругон-Маккари»

1. У «Вступі» до останнього роману Золя дав

рекомендований порядок читання романів,
який не збігається із порядком написання
і видання романів.
2. Сюжети романів циклу, подібно до циклу
«Людська комедія» О. де Бальзака,
є завершеними у межах одного твору, проте
пов’язані між собою епохою, тематикою,
стилем, системою персонажів тощо.

19
Цикл романів « Ругон-Маккари»

Родовід Ругон-Maккарів (1878 р.) 20

 Цикл романів « Ругон-Маккари»
Еміль Золя: Відмінності між Бальзаком і мною, 1869 рок
 Моя робота для мене, це зовсім інше, ніж
у Бальзака.
 Я не хочу змальовувати все сучасне суспільство,
а лише одну сім’ю.
 Мій твір повинен бути чисто натуралістичним,
фізіологічним.
 Замість того, щоб писати про принципи суспільні,
політичні, релігійні, я пишу про закони
спадковості.
 Я розповідаю про родину, показуючи внутрішній
механізм, який змушує діяти її членів. 21
Цикл романів « Ругон-Маккари»

Таблиця спадковостей Ругон-Maккарів (1870 р.)22

Роман «ЖЕРМІНАЛЬ»
 Жанр:
соціально-психологічний роман
 Тема:
«боротьба праці та капіталу»
(авторське визначення)
 Зміст назви:
Жерміналь — сьомий місяць
(21 березня — 19 квітня)
календаря Великої французької
революції (діяв з жовтня 1793
по 1 січня 1806).

23
 Роман «ЖЕРМІНАЛЬ»
Іван Франко вважав, що в
романах Еміля Золя «темні сторони
життя займають <…> далеко більше
місця, ніж у дійсності».

Досліджено
 мотив спадковості,
 соціальні взаємини,
 матеріальний побут,
 психіку людини,
 соціальну природу людини,
 класову природу свідомості.

Рекламна афіша першого

видання роману 24
ЕКРАНІЗАЦІЇ РОМАНУ
1993 рік

25
ДЕКАДАНС

26
 ОЗНАКИ ДЕКАДАНСУ
 неприйняття реального життя;
 підсвідоме сприйняття світу;
 проголошення творчості таїнством, загадкою,
наркотиком, одкровенням;
 митець — жрець, носій надзвичайного розуму, йому
дано збагнути зв’язки між видимим і невидимим світом;
 втрата комунікативності;
 настрій занепаду, зневіри, суму, відчаю, песимізму;
 свобода від суспільства, оспівували людину, вільну від
кайданів громадського обов’язку, суспільних інтересів.
 принцип зображення замість пояснення;
 розрив між сутністю речей та їх назвами.
27
ІМПРЕСІОНІЗМ

Клод Моне. Враження. Схід сонця, 1872 28

 ІМПРЕСІОНІЗМ

 Імпресіонізм (із фр. враження) — течія у

мистецтві у другій половині XIX ст. — XX ст.
 Виник як реакція на салонне мистецтво та
натуралізм.
 Основоположники імпресіонізму: брати
Гонкури та Поль Верлен.
29
ІМПРЕСІОНІЗМ

Клод Моне. Став із лататтям, 1899 30

 ІМПРЕСІОНІЗМ
Митець повинен писати лише те,
що бачить, і так, як бачить.
Гасло імпресіоністів

 Основне завдання мистецтва імпресіоністи вбачали в

ушляхетненому витонченому відтворенні
особистісних вражень та спостережень, мінливих
миттєвих відчуттів і переживань;
 у літературі імпресіонізм не мав такого вияву як у
живописі, був наближений до натуралізму у прозі та
символізму у поезії;
 Опис у творах імпресіонізму суб'єктивний,
фрагментарний;

31
ІМПРЕСІОНІЗМ

Клод Моне. Латаття, 1906 32

 ІМПРЕСІОНІЗМ
 Виступають проти надмірної залежності від реального
життя, копіювання дійсності;
 описували власні враження від предметів, явищ,
людей, а не самі об’єкти;
 відтворювали мінливість природи, розмаїтість світу і
людських почуттів;
 прояви імпресіонізму є у творчості Гі де Мопассана і
Марселя Пруста, до імпресіоністів належать Кнут
Гамсун, Михайло Коцюбинський, Ольга Кобилянська,
Павло Тичина, Іван Бунін.

33
ІМПРЕСІОНІЗМ

Клод Моне. Каміла 34

ІМПРЕСІОНІЗМ

Каміль Піссаро. Бульвар Мон-Мартр 35

ІМПРЕСІОНІЗМ

Огюст Ренуар. Сніданок в заміському кафе 36

ІМПРЕСІОНІЗМ

Каміль Піссаро. Міст в Руані. Дощовий день 37

ІМПРЕСІОНІЗМ

Едгар Дега. Танцівниці 38

СИМВОЛІЗМ

Хуго Сімберг. Поранений ангел 39

 СИМВОЛІЗМ
 Символізм — із гр. знак, символ.
 Одна з течій декадансу, в якій замість художнього
образу, що відтворює певне явище, застосовується
художній символ, що є знаком мінливого «життя
душі» і пошуком «вічної істини».
 Сформувався як антитеза до натуралізму:
 натуралісти вважали необхідним фотографічно точно
відображати дійсність, все називати своїми іменами,
об’єктивно, безпристрасно фіксувати окремі явища,
 символісти ставили перед собою завдання силою
внутрішньої інтуїції проникнути в суть буття чи
якогось явища, знайти, що в них є незмінного,
вічного.
40
 СИМВОЛІЗМ
Не було ніколи жодного
символізму як школи. Були
поети, які услід за їхнім метром
Стефаном Малларме вирішили
цілковито й велично
повернутися спиною до публіки.
Чеслав Мілош

Карлос Шваб.
Смерть і могильник 41
 СИМВОЛІЗМ
 Символ використовувався як засіб вираження
незбагненної суті життєвих явищ і потаємних або
навіть містичних особистих уявлень, творчих
прозрінь, ірраціональних осяянь митця.
 Символи вважалися найдосконалішим втіленням ідей.
 Образи-символи відтворюють таємничу та
ірраціональну суть людської душі та її життя,
величний поступ невідворотної долі, зображають
потойбічне життя, метафізичний світ «інобуття»,
натякають на містичну сутність явищ життя.

42
 СИМВОЛІЗМ
 Для символістів поезія, як і музика, була найвищою
формою пізнання.
 Символ породжував численні асоціації, захоплював
багатозначністю, глибинним прихованим змістом,
який важко або навіть неможливо було зрозуміти.
 Символісти надавали великого значення
внутрішньому звучанню, мелодиці й ритмові слів,
милозвучності та мелодійності мови, емоційному
збудженню, яке огортає читача завдяки ритмові та
мелодиці вірша, грі розмаїтих асоціацій.
 Символ повинен відкрити доступ в інше буття, в
метафізичний світ.

43
 СИМВОЛІЗМ
 емоційне осмислення життя;
 заміна образу символом, який поєднує конкретність і
абстрактність;
 містичний алегоричний зміст;
 використання метафоричних засобів;
 інтерес до проблем особистості;
 іносказання, натяки, багатозначність слів;
 умовність;
 орієнтація на ірраціональний бік слова — його
звучання, ритм, що має змінити його точне значення;
 музичність (дух музики наближав до таємничого).

44
 СИМВОЛІЗМ
ПРЕДСТАВНИКИ

 Поль Верлен  Еміль Верхарн

 Артюр Рембо  Олександр Олесь
 Стефан Малларме  Микола Вороний
в інших країнах  Андрій Бєлий
 Райнер Марія Рільке  Олександр Блок
 Гуго фон Гофмансталь  Валерій Брюсов
 Стефан Георге  Моріс Метерлінк
 Оскар Вайльд  Генрік Ібсен

45
 ПОЛЬ ВЕРЛЕН
(1844–1896)

Ґустав Курбе Ежен Кар’єр

Портрет П. Верлена Портрет П. Верлена 46
 ПОЛЬ ВЕРЛЕН
(1844–1896)

Анрі Фантен-Латур. Салон (Кухонний стіл)

(Зліва направо) сидять: П. Верлен, А. Рембо, Леон Валад, Ернест
Гервіль, Каміль Паллетан; стоять П’єр Ельзар, Блемон Еміль, Жан Акар
47
ПОЛЬ ВЕРЛЕН
(1844–1896)

П. Верлен. Ескіз одного вечора 48

 ПОЛЬ ВЕРЛЕН

Ф. Рігамі. Верлен та Рембо П. Верлен. Портрет А. Рембо

49
ЗБІРКИ ПОЛЯ ВЕРЛЕНА Рукопис П. Верлена

1866 р. «Сатурнічні поезії»

1869 р. «Вишукані свята»

1869 р. «Добра пісня»

1874 р. «Романси без слів»

1881 р. «Мудрість»

1885 р. «Колись і недавно»

1888 р. «Любов»

1891 р. «Щастя»

1894 р. «Епіграми»

50
 «ОСІННЯ ПІСНЯ»
Ячать хлипкі, Як дні ясні,
Хрипкі скрипки Немов у сні,
Листопада... Пригадаю.

Їх тужний хлип Кудись іду

У серця глиб У даль бліду,
Просто пада. З гір в долину,

Від їх плачу Мов жовклий лист

Я весь тремчу Під вітру свист –
I ридаю, В безвість лину.

Переклад Миколи Лукаша

51
 «ОСІННЯ ПІСНЯ»
Неголосні Линуть думки
Млосні пісні В давні роки
Струн осінніх Мрій дитинних.

Серце тобі Вийду надвір –

Топлять в журбі, Вихровий вир
В голосіннях. В полі млистім

Блідну, коли Крутить, жене,

Чую з імли – Носить мене
Б'є годинник: З жовклим листям.

Переклад Григорія Кочура

52
«ПОЕТИЧНЕ МИСТЕЦТВО»
1 Найперше — музика у слові!
Бери ж із розмірів такий,
Що плине, млистий і легкий,
А не тяжить, немов закови.

Не клопочись добором слів,

Які б в рядку без вад бриніли,
Бо наймиліший спів — сп’янілий:
Він невиразне й точне сплів,

В нім — любий погляд з-під вуалю,

В нім — золоте тремтіння дня
Й зірок осіння метушня
На небі, скутому печаллю.
53
«ПОЕТИЧНЕ МИСТЕЦТВО»
2 Люби відтінок і півтон,
Не барву — барви нам ворожі:
Відтінок лиш єднати може
Сурму і флейту, мрію й сон.

Винищуй дотепи гризькі ті,

Той ум жорстокий, ниций сміх,
Часник із кухонь тих брудних –
Від нього плач в очах блакиті.

Хребет риториці скрути

Та ще як слід приборкай рими:
Коли не стежити за ними,
Далеко можуть завести.
54
«ПОЕТИЧНЕ МИСТЕЦТВО»
3 Хто риму вигадав зрадливу?
Дикун чи то глухий хлопчак
Скував за шаг цей скарб, що так
Під терпугом бряжчить фальшиво?

Так музики ж всякчас і знов!

Щоб вірш твій завше був крилатий,
Щоб душу поривав — шукати
Нову блакить, нову любов,

Щоб мчав, де далеч непохмура,

Де чари діє вітерець,
Де пахне м’ята і чебрець...
А решта все — література. Переклад
Миколи Лукаша 55
 «ЛІТЕРАТУРА»
1 Товариші мої по пресі
I по віршáх, еліто вбога,
Погрузлі в ницім інтересі
Пророки в Бога, того Бога,
Який підмога скоробресі!

Ах ви ж, брати мої, кати!

Це ж ваш мовчок мене прирік
На довгі роки гіркоти
В жахливий сімдесятий рік,

56
 «ЛІТЕРАТУРА»
Мої брати, мої кати!
2
Чого ж так довго ви мовчали,
Так юродиво й неправдиво,
А потім раптом закричали,
Завеличали: «Чудо! Диво!»
Чого раніш не помічали?
Журналів стоси і газет,
I всюди я, моє ім'я,
I хвалять всі, від «А» до «Зет»:
Що ні стаття – галіматья,
Найкраще місце їм – клозет.
57
 «ЛІТЕРАТУРА»
3

Так отака ти, людська славо?

З тобою я голодувати
I бідувати маю право,
Й кінці потроху віддавати...
Лукава слава, їй же право!
Переклад Миколи Лукаша

58
АРТЮР РЕМБО
(1854–1891)
Жан Ніколя Артюр Рембо

Фото А. Рембо Анрі Фантен-Латур.

Портрет А. Рембо 59
 АРТЮР РЕМБО
Метеор світової поезії.
В. Ткаченко

Один із випусків журналу, А. Рембо. Сезон у пеклі

60
присвячений А. Рембо
АРТЮР РЕМБО
(1854–1891)

Рукопис вірша А. Рембо 61

 «ГОЛОСНІ»
А чорне, біле Е, червоне І, зелене У, Переклад
синє О, — про вас я нині б розповів: Григорія Кочура
А — чорний мух корсет, довкола смітників
Кружляння їх прудке, дзижчання тороплене;
Е — шатра в білій млі, списи льодовиків,
Ранкових випарів тремтіння незбагненне;
І — пурпур, крові струм, прекрасних уст шалене,
Сп'яніле каяття або нестримний гнів;
У — жмури на морях божественно-глибокі,
І спокій пасовищ, і зморщок мудрий спокій —
Печать присвячених алхімії ночей;

О — неземна Сурма, де скрито скрегіт гострий,

Мовчання Янголів, Світів безмовний простір,
Омега, блиск його фіалкових Очей.
62
СТЕФАН МАЛЛАРМЕ
( 1842–1898)
Є лише Краса. А в неї тільки одне досконале
вираження — Поезія. Все інше брехня.
Стефан Малларме

Едуар Мане. Портрет Малларме 63

СТЕФАН МАЛЛАРМЕ
В поезії завжди має бути
загадка і єдина мета літератури
<…> — натякнути на предмети.
Стефан Малларме

 Вважав, що для написання

вірша треба шукати
матеріал, який відповідає
змістові та формі більше,
ніж папір (віяла, чайники,
хусточки, люстри).

64
 СТЕФАН МАЛЛАРМЕ

 Перша збірка поезій Характерні ознаки:

вийшла накладом 47  сугестивність
примірників.  таємничість
 Увесь доробок
 формальні пошуки
складають 65 віршів,
 складність
драматична поема
―Іродіада‖.  вишуканість
 інтелектуальність
 метафоричність

65
 СТЕФАН МАЛЛАРМЕ
«Парнасці трактують свої системи як старі філософи
і ритори, зображають речі прямо.
Я думаю, що потрібно, навпаки, щоб був лише
натяк. Споглядання речей — пісня, оскільки образ
випливає із марень, ними пробуджених.
Парнасці розглядають річ цілком і показують її, тому
їм бракує таємниці; вони позбавляють дух неймовірної
радості — усвідомлювати, що він творить.
Назвати предмет — означає знищити три четвертих
насолоди поемою, що полягає у щасті потроху
вгадувати, навіювати — ось у чому мрія. У досконалому
застосуванні цієї таємниці і полягає символ: визивати
потроху предмет, щоб показати стан душі, або,
навпаки, вибирати предмет і виймати з нього душевний
стан».
66
 «ПОЛУДЕНЬ ФАВНА», 1876

 Еклога вийшла накладом 195 примірників;

 Еклогу поклав на музику Клод Дебюссі.

Едуар Мане. Фронтиспис видання

еклоги «Полудень Фавна» 67
 СТЕФАН МАЛЛАРМЕ

С. Малларме присвячено

 статтю П. Верлена
«Прокляті поети»
 Окремий випуск журналу
«Чоловіки сьогодні»
 Роман Ж. К. Гюїсмаса
«Навпаки»

Один із випусків журналу,

68
присвячений С. Малларме
 ЛЕБІДЬ
Краси пречистої безсмертний гордий син,
ударом п'яних крил чи ти розіб'єш нині
забуте озеро, де покриває іній
прозорий зльотів лід, що не дійшли вершин?

О лебедю, згадай, ти був і є один

прекрасний, та дарма змагатися в пустині:
ти в пісні не сказав, в якій це жить країні,
як мертвої зими засяє сонний сплін.

Ти шиєю струснеш білясту агонію,

одкинеш безміру просторів цих стихію,
але не жах землі, що крила полонив.

І як мара в імлі леліє сяйвом срібним,

холодним сном зневаг навік себе ти вкрив,
о лебедю, в своїм вигнанні непотрібнім!
69
УКРАЇ НС ЬКІ В И Д АННЯ

70
 АВАНГАРДИЗМ
ЕКСПРЕСІОНІЗМ
ІМАЖИЗМ, ІМАЖИНІЗМ
ФУТУРИЗМ, ПАНФУТУРИЗМ
КУБІЗМ, КУБОФУТУРИЗМ
ДАДАЇЗМ, СЮРРЕАЛІЗМ
АКМЕЇЗМ
НЕОКЛАСИЦИЗМ
71
 ОЗНАКИ АВАНГАРДИЗМУ
 АВАНГАРДИЗМ (від avant garde — передовий загін).

 Характеризується розкриттям кризових хворобливих

явищ у житті і культурі, які подаються у
гіпертрофованій формі, запереченням традицій та
пошуками супернової естетики. Має більш радикальні
та екстремальні форми, аніж модернізм.

 Авангардистскі течії продовжують традиції символістів

та імпресіоністів.

72
 ОЗНАКИ АВАНГАРДИЗМУ
 АВАНГАРДИЗМ (від avant garde — передовий загін).

 Характеризується розкриттям кризових хворобливих

явищ у житті і культурі, які подаються у
гіпертрофованій формі, запереченням традицій та
пошуками супернової естетики. Має більш радикальні
та екстремальні форми, аніж модернізм.

 Авангардистскі течії продовжують традиції символістів

та імпресіоністів.

73
 СЮРРЕАЛІЗМ

Сальвадор Далі
Сон, навіяний польтом джмеля довкола граната 74
СЮРРЕАЛІЗМ

Сальвадор Далі. Постійність пам’яті, 1931 75

 СЮРРЕАЛІЗМ

Анрі Массон. Обкладинка першого номера

Автоматичне письмо журналу, 1924 р. 76
 СЮРРЕАЛІЗМ

Анрі Бретон. Сюрреалізм у кіно.

Маніфест сюрреалізму Андалузький пес, 1928 р.77
 ҐІЙОМ АПОЛЛІНЕР
(1880–1918)
(Вільгельм-Альберт-Володимир-Олександр-Аполінарій Костровицький)

78
АПОЛЛІНЕР НА ПОЛОТНАХ ХУДОЖНИКІВ

Анрі Руссо Моріс де Вламінк

Шарж «Муза, яка надихала поета» Портрет Аполлінера
Г. Аполлінер, М. Лорансен 79
«БЕСТІАРІЙ, або Кортеж Орфея», 1911

І ти п’єш алкоголь цей палкий як життя

Життя що ти п’єш як п’янюче пиття…
Ґ. Аполлінер

80
 «АЛКОГОЛІ» (1913)

 Зібрано найкращі поезії зі

створеного письменником за
15 років.
 У віршах немає знаків
пунктуації (внаслідок
друкарської помилки, а не
задуму автора).
 Головна тема збірки — поет і
сучасність, інтимне і
суспільне в житті людині.

81
«КАЛІГРАМИ. ВІРШІ МИРУ І ВІЙНИ», (1918)

 Назва збірки пов’язана з експериментами з

поетичною формою: вірші написані таким чином,
що їхній текст створює своєрідний малюнок
(будинок, зірка, лінії дощу).
Тема збірки:
 засудження війни,
 усвідомити долі світу з точки зору вічності.
 Зарізана голубка стала праобразом голубки
П. Пікассо.
82
 ТВ О РЧІСТЬ АПО ЛЛІНЕРА

 У 1900-ті роки письменник

захоплюється живописом,
особливо кубізмом, який
спонукає його до пошуку нових
форм у поезії.
 Кубісти прагнули розкласти
світ на геометричні складники,
проаналізувати форму,
деформувати її. Аполлінер
товаришує з П. Пікассо.

83
 ДЛЯ ПОЕЗІЇ АПОЛЛІНЕРА ХАРАКТЕРНО

 Експериментальність у змісті та формі;

 поезія як своєрідне здивування від життя і людини,
шукання нових форм відображення буття;
 вміння перетворити банальні речі у поезію, навіть
розмови і метро;
 звернення до фольклорних форм, що не характерно
для елітарної поезії;
 ліризація оповіді;
 створив об’ємний вірш з елементами героїки та
інтимності, сатири та ліризму, фантастики і
реальності;
 використання мотивів лірики трубадурів у любовній
ліриці.
84
 СЮРРЕАЛІЗМ ПОЕЗІЇ АПОЛЛІНЕРА
 Протиставлення ліриці символістів та імпресіоністів.
 Поет називав своє мистецтво "новим реалізмом",
"надреадізмом", "сюрреалізмом".
 Термін сюрреалізм з’явився у 1917 році. Для поета
сюрреалізм був перш за все засобом пізнання світу.
 У сюрреалізмі він бачив "вихідну точку для вияву нового
духу".
 Поезія — своєрідне здивування від життя і людини,
шукання нових форм відображення буття.
 Хоча Аполлінер і стояв біля витоків сюрреалізму, його
творчість багатогранніша і ширша за естетичну
програму сюрреалізму.

85
 НОВАТОРСТВА АПОЛЛІНЕРА

 Вміння об’єднати розрізнені елементи —

фантастику і реальність, героїку та інтимність,
сатиру та ліризм…
 Зародження нового стилю — "поетичний реалізм".
 Поетизація буденності.
 Звернення до фольклорних форм, що не
характерно для елітарної поезії.
 Створив жанр поезії-розмови, поезії-прощання,
врша-події.
 Збагатив асоціативну образність.
86
КАЛІГРАМИ

87
КАЛІГРАМИ

88
КАЛІГРАМИ

89
КАЛІГРАМИ

90
КАЛІГРАМИ

91
КАЛІГРАМИ

92
КАЛІГРАМИ

93
КАЛІГРАМИ

94
КАЛІГРАМИ

95
“ЗАРІЗАНА ГОЛУБКА Й ВОДОГРАЙ”
О постаті убиті любі
О дорогі розквітлі губи
Міє Мареє
Єтто Лорі
Анні і ти Маріє
Де ви дівчата
Я вас питаю
Та біля водограю
Що плаче й кличе
Голубка маревіє
Душа моя в тремкій напрузі
Де ви солдати мої друзі
Де ви Бійї Даліз Реналь
Печальні ваші імена
Як у церквах ходú луна
96
“ЗАРІЗАНА ГОЛУБКА Й ВОДОГРАЙ”

Б'ють відгомоном до небес

Ви в сонну воду глядитесь
І погляд ваш вмирає десь
Де Брак де Макс Жакоб Дерен
Що в нього очі як той Рейн
Де милий Кремніц волонтер
Вже може їх нема тепер
Душа ятриться з непокою
I водограй рида зі мною
А як вони іще живі
Десь б'ються на Північнім фронті
Тим олеандри всі в крові
I сонце ранене в траві
На багрянистім горизонті
97
ПАБЛО ПІКАССО. ГОЛУБ МИРУ, 1949

98
КНИ ЖКО В А ПО ЛИ ЦЯ

99
Дякую за увагу

100
Джон Ґолсворсі

Лекторка
Оксана
Левицька

1
 ДЖОН ҐОЛСВОРСІ

Джон Ґолсворсі
(1867–1933)
John Galsworthy
Поет, прозаїк, драматург,
лауреат Нобелівської премії,
ордена «За заслуги»,
почесний доктор університетів
Дубліна, Кембриджа,
Оксфорда, Принстона,
Манчестера, Шеффілда,
меценат, засновник ПЕН-клубу

2
 ЛІТЕРАТУРА

1. Гаврилюк А. М. Стиль форсайтовского

цикла Джона Голсуорси. К борьбе за
реализм в английской литературе
XX века : монография /
А. М. Гаврилюк. — Л. : Вища школа,
1977. — 165 с.
2. Дюпре К. Джон Голсуорси :
биография / Кэтрин Дюпре ; пер. с
англ. ; послесл. Н.^Михальской ;
примеч. Е. Гениевой. ─ М. : Радуга,
1986. ─ 310 с.
3. Тугушева М. П. Джон Голсуорси /
Майя Тугушева.^— М. : ТЕРРА-Книжный
клуб, 2000.^— 383 с. — (Портреты).

3
 ХРОНОЛОГІЯ
ЖИТТЯ

Я ─ вічний мандрівник,
ніколи не знаю, куди
подамся через місяць,
але <…> твердо пере-
конаний в тому, що
принадність життя по-
лягає в русі.

4
 ДЖОН ҐОЛСВОРСІ

Хронологія життя
14 серпня Народився у містечку Кінґстон-
1867 року Гілл (графство Суррей).

1889 рік отримав диплом бакалавра

юриспруденції в Оксфорді.

1890 рік прийнятий до адвокатури.

1892–1893 роки здійснив кругосвітню подорож.
1894 рік подорож до Польщі та Росії.
1895 рік початок літературної діяльності

5
 ДЖОН ҐОЛСВОРСІ

Проби пера

1897 р. збірка оповідань

«Під чотирма вітрами».

1898 р. роман «Джоселін».

1900 р. роман «Вілла Рубейн».

1901 р. збірка новел «Людина з Девона».

Перші твори Дж.^Ґолсворсі підписував

псевдонімом Джон Сінджон (John Sinjohn). Деякі
згодом забороняв перевидавати.
6
 «Сага
про Форсайтів»

Сінджон стає
Ґолсворсі.
Кетрін Дюпре

7
 ДЖОН ҐОЛСВОРСІ

Проби пера
Я писав п’ять років, перш, ніж оволодів
найпримітивнішою технікою письма.
Джон Ґолсворсі

1904 р. Роман «Острів фарисеїв»

(перевидання 1908 р.).
1906 р. п’єса «Срібна коробка».

8
 «САГА ПРО ФОРСАЙТІВ»

Роман «Власник»
Із книги Меррот:

Із понад 40-ка рецензій 28

відображали захоплення, в 4-х
містилася висока кваліфікована
оцінка, позиція авторів ще 4-х
рецензій була вичікувальною.
Лише один критик похмуро
писав, що в цілому книга нудна.

9
 «САГА ПРО ФОРСАЙТІВ»

«САГА ПРО ФОРСАЙТІВ»

Цей твір ─ мій пропускний документ до берегів
вічності.

Перший розділ неймо-

вірний, досконалий і за
стилем, і за авторською
концепцією, по-справжньому
глибокий.
Ви зуміли проникнути у
сутність усіх цих Джемсів,
Сомсів та інших майже
надприродним способом.
Едвард Гарнет

10
 «САГА ПРО ФОРСАЙТІВ»

«САГА ПРО ФОРСАЙТІВ»

Без її [Ади] натхнення, співчуття і критики я не
став би навіть таким письменником, який я є.
Джон Ґолсворсі

…Я знав, що це буде
найкраще з усього, що я
написав. Перечитувати
його [роман «Власник»] ─
речення за реченням ─
давало мені справжню
насолоду.
Джон Ґолсворсі

11
 «САГА ПРО ФОРСАЙТІВ»

Перша частина
«САГА ПРО ФОРСАЙТІВ»
новела «Порятунок Форсайта» (1901)
роман «Власник» (1906)
новела «Останнє літо Форсайта» (1918)
новела «Пробудження» (1920)
роман «В зашморгу» (1920)
роман «Здаємо в оренду» (1921)

12
 «САГА ПРО ФОРСАЙТІВ»

Друга частина
«СУЧАСНА КОМЕДІЯ»

роман «Біла мавпа» (1924)

роман «Срібна ложка» (1926)

роман «Лебедина пісня» (1928)

новели «Ідилії», «Зустрічі» (1927)

13
 «САГА ПРО ФОРСАЙТІВ»

Третя частина
«КІНЕЦЬ РОЗДІЛУ»

Роман «Дівчина чекає» (1931)

Роман «Пустеля у квітах»

(1932)

Роман «На інший берег»

(1933)

14
 ТВОРЧІСТЬ

Основні теми творчості

Основна тема моїх творів «набіги Краси
і посягання Свободи на світ власників».
Джон Ґолсворсі

світ світ
власницький творчий
(консервативний) (революційний)

15
 ТВОРЧІСТЬ

Основні теми творчості

У кожній людині розум і почуття ведуть
між собою жорстоку боротьбу.
Життя — дошка, на якій гойдаються ці
дві сили, і жоден смертний не сидить на
самій її середині, бо ніхто не витримав би
нестерпну нудьгу такої позиції.
Джон Ґолсворсі

16
 ТВОРЧІСТЬ

Основні теми творчості

Нашою національною релігією є
святенництво і вдавання у всьому. Ця ідея
не оригінальна, але досить універсальна,
щоб вмістити в себе будь-який спосіб
вивчення людських характерів.
Джон^Ґолсворсі

Риси національного характеру, за

Дж.^Ґолсворсі, досліджені через вивчення
життя і характерів:
1) почуття власництва;
2) дух перетворення;
3) дух боротьби;
4) дух самореклами, самовихваляння.
17
 КРИТИКА

Критик повинен бути

завжди готовим прийняти
тему і засоби, вибрані
митцем, і, прийнявши,
критикувати твір за те, що в
ньому є, ​що повинно було
бути і чого немає.

18
 СТАТТІ ПРО
ПИСЬМЕННИКІВ

«СИЛУЕТИ ШЕСТИ ПИСЬМЕННИКІВ»

Six Novelists in Profile, 1924

Чарлз Діккенс

Ґі де Мопассан

Іван Тургенєв

Лев Толстой

Джозеф Конрад

Анатоль Франс
19
 СТАТТІ ПРО
ПИСЬМЕННИКІВ

«ІЩЕ ЧОТИРИ СИЛУЕТИ ПИСЬМЕННИКІВ»

Four More Novelists in Profile,1933

Віктор Гюґо

Антон Чехов

Роберт Льюїс Стівенсон

Вільям Генрі Хадсон

20
 ВПЛИВИ

Джон Раскін
(1819–1900)
англійський письменник,
критик, теоретик мистецтва
«Сучасні художники»
у 5-ти томах (1843–1860)

21
 ВПЛИВИ

Впливи російської літератури

Російська проза <…> ─
найсильніший живодайний струмінь
у морі сучасної літератури.
Джон Ґолсворсі «Росіянин та англієць»

Іван Лев Федір

Тургенєв Толстой Достоєвський

Джона Ґолсворсі називали «англійським Тургенєвим»

22
 МАНІФЕСТИ

Літературно-критичні погляди
Завдання, що стоїть перед митцем, полягає в
зображенні картин життя, що оголюють приховану
правду, пофарбованих почуттями їх творця таким
чином, що вони надають помітну новизну знайомим
явищам, бо як немає двох подібних зображень, так
немає і однакових способів їх бачення.
Джон Ґолсворсі

1928 рік «Віра в романіста»

1930 рік «ЛІтература і життя»

1931 рік «Створення характеру в літературі»

23
 РЕАЛІЗМ

Роман — це насам-
перед вимога витонче-
ного вбирання аромату і
особливий спосіб бачити
й відчувати.

24
 РЕАЛІЗМ

Малкольм Бредбері
Джон Ґолсворсі разом із іншими
провідними романістами тієї доби були
Арнольдом Беннетом, Гербертом
Веллсом привчили читачів до розуміння
того, чим є роман — матеріальною річчю,
зробленою з пласких фактів дійсності,
побачених ззовні характерів, широкої
соціальної історії, чітко окреслених
сюжетів.

25
 ПОЛЕМІКА

Істина так само

невіддільна від людини,
як частина цілого: без
неї людна просто не
може існувати.

26
 ПОЛЕМІКА

Літературне протистояння
Вірджинія Вулф про Бернарда
Шоу, Джона Ґолсворсі,
Арнольда Беннета:
«Усі вони «матеріалісти»,
«це означає, що всі ці
письменники пишуть про
маловажливі речі, що вони
витрачають величезну
майстер-ність і величезні
зусилля, ви-даючи банальне і Вірджинія Вулф
минуще за істинне і вічне».

27
ГРОМАДСЬКА
ДІЯЛЬНІСТЬ

28
 ПЕН-КЛУБ

ПЕН-КЛУБ International PEN

PEN Club

Міжнародна неурядова
організація, яка об'єднує Засновано
професійних 5 жовтня 1921 року
письменників, редакторів, в Лондоні з ініціативи
перекладачів, журналістів Кетрін Емі Доусон-Скотт
з метою міжнародної
співпраці та захисту прав. та Джона Ґолсворсі.

Джон Ґолсворсі ─ перший президент ПЕН-Клубу.

Рoet Еssayist Novelist PEN

29
 КНИЖКОВА РАДА

Національна
книжкова ліга
National
Незалежна благодійна Book League
організація, заснована з
Заснована
метою сприяти популяри-
1925 року
зації читання, підтримки
як Національна
книжкової справи.
книжкова рада
Джон Ґолсворсі був
з ініціативи
одним із ініціаторів і
Товариства
членів Книжкової ради.
книговидавців.

30
НОБЕЛІВСЬКА
ПРЕМІЯ
З ЛІТЕРАТУРИ

1932 рік

31
 НОБЕЛІАНТИ
ВЕЛИКОБРИТАНІЇ

БРИТАНСЬКІ ПИСЬМЕННИКИ-НОБЕЛІАНТИ

Редьярд Кіплінґ 1907

Вільям Батлер Єйтс 1923

Джордж Бернард Шоу 1925

Джон Ґолсворсі 1932

32
 НОМІНАНТИ НА НОБЕЛІВСЬКУ ПРЕМІЮ 1932 року

За рекомендацією За рекомендацією
Томаса Манна Ніколаса ван Вейка

Герман Гессе Дмитро

Мережковський

Іван Шмельов Іван Бунін

2 голоси
Джон Ґолсворсі З голоси

За даними Архіву Нобелівського комітету. Протоколи обговорення

Нобелівської премії з літератури 1932 р. ─ Режим доступу:
http://www.nasledie-rus.ru/podshivka/6017.php. 33
 НОБЕЛІВСЬКА ПРЕМІЯ

ВИСНОВОК НОБЕЛІВСЬКОГО КОМІТЕТУ 1932 року

Присудити Нобелівську
премію Джону Ґолсворсі
за витончене мистецтво
оповіді, що сягнуло своїх
найвищих форм у «Сазі
про Форсайтів».

34
 НОБЕЛІВСЬКА ПРЕМІЯ

ВИСНОВОК НОБЕЛІВСЬКОГО КОМІТЕТУ 1932 року

Автор простежив історію свого часу

упродовж трьох поколінь, і те, що письменник з
таким успіхом опанував надзвичайно
складним як за обсягом, так і за глибиною
матеріалом, робить йому честь. «Сага про
Форсайтів» — помітне явище в англійській
літературі.
Йому вдалося розгледіти за долями окремих
персонажів історичне тло, трансформацію і
розпад Вікторіанської доби аж до наших днів.
З промови Андерса Естерлінґа

35
 НОБЕЛІВСЬКА ПРЕМІЯ

НОБЕЛІВСЬКА ПРОМОВА

Із Нобелівської промови:

«Ось моє перо,

чорнило на ньому
висохло. Візьміть його і
віддайте тому, кому
воно буде краще
служити».

36
 НОБЕЛІВСЬКА ПРЕМІЯ

НОБЕЛІВСЬКА ПРОМОВА

Із Нобелівської промови:

«Я був темною людиною,

учнем, якого вела уперед
якась керівна сила і віра,
що одного разу я стану
справжнім письменником.
А тепер, коли я виступаю
перед вами з цими
сумними спогадами, я
думаю, що ніколи не був
письменником в повному
розумінні цього слова».

37
 ЛІТЕРАТУРНА СПАДЩИНА

Письменницька спадщина
20 романів
173 новели
27 п’єс
3 поетичних збірки
5 книг есеїв
нариси, нотатки

38
БІБЛІОГРАФІЯ

ПЕРЕКЛАДИ
ТА ВИДАННЯ ТВОРІВ
ДЖОНА
ҐОЛСВОРСІ

39
 ВИДАННЯ

Зібрання творів
Голсуорси Дж. Собрание сочинений : в 16 т. /
Джон Голсуорси ; предисл. Д.^Жантиевой.^─ М. :
Прада, 1962.
Тираж 375 тис. прим.

40
 ВИДАННЯ

Зібрання творів
Голсуорси Дж. Собрание сочинений : в 8 т. /
Джон Голсуорси ; предисл. Д.^Жантиевой.^─
М. : Художественная литература, 1983.

41
 ВИДАННЯ

Сучасні російські видання

42
 «САГА ПРО ФОРСАЙТІВ»

Українські видання

Голсуорсі Дж. Сага про Форсайтів :

трилогія / Джон Голсуорсі ;
пер. з англ. О.^Тереха ;
передм. А.^Іллічевського. —
К.^: Дніпро, 1976. — 894^с. —
(Серія «Вершини світового
письменства »)

43
 «САГА ПРО ФОРСАЙТІВ»

Українські видання

Голсуорсі Дж. Сага про

Форсайтів ; Власник ;
В зашморгу ; Здаємо
в оренду : романи / Джон
Голсуорсі ; пер. з англ.
О.^Тереха ; передм.
А.^Іллічевського. — К.^: Дніпро,
1988. — 847^с.

44
 ВИДАННЯ

Українські видання

Голсуорсі Дж. Сага про

Форсайтів : трилогія / Джон
Голсуорсі ; пер. з англ.
О.^Тереха ; передм. та прим.
Н.^Білик. — Х.^: Фоліо, 2006. —
(Бібліотека світової літератури).

Книга І. Власник. — 2006. — 334^с.

Книга ІІ. В зашморгу. Здаємо
в оренду.^— 608 с.

(Тираж 1250 прим.)

45
 ЕКРАНІЗАЦІЇ

«Сага про Форсайтів»

СЕРІАЛ
26 серій 1949 рік, США

Режисер:
Комптон Беннетт
46
 ЕКРАНІЗАЦІЇ

«Сага про Форсайтів»

СЕРІАЛ 1967 рік,
26 серій Великобритания
Режисери:
Девід Джилз,
Джеймс Селлан
Джонс
Сценарист:
Дональд Вілсон

47
 ЕКРАНІЗАЦІЇ

«Сага про Форсайтів»

МІНІ-СЕРІАЛ 2002 рік,
10 серій Великобритания

Режисери:
Крістофер Менол,
Дейв Мур
48
 Дякую
за увагу!

49
ЛІТЕРАТУРА ХХ СТОЛІТТЯ

Історико-літературна мультимедійна лекція

Лекторка: канд. філол. наук., доц. О. С. Левицька
 ПРОВІДНІ НАПРЯМИ
ЛІТЕРАТУРИ ХХ СТОЛІТТЯ

ДЕКАДАНС
АВАНГАРДИЗМ
МОДЕРНІМ
РЕАЛІЗМ
ПОСТМОДЕРНІЗМ
НЕОБАРОКО

2
 ОЗНАКИ АВАНГАРДИЗМУ
 Авангардизм (від avant garde — передовий загін).

 Характеризується розкриттям кризових хворобливих

явищ у житті і культурі, які подаються у
гіпертрофованій формі, запереченням традицій та
пошуками супернової естетики. Має більш радикальні
та екстремальні форми, аніж модернізм.

 Авангардистські течії продовжують традиції

літератури декадансу.

3
ТЕЧІЇ АВАНГАРДИЗМУ

експресіонізм
імажизм, імажинізм
футуризм, панфутуризм
кубізм, кубофутуризм
дадаїзм, сюрреалізм
акмеїзм
неокласицизм

4
 МОДЕРНІЗМ

із фр. сучасний, найновіший

Термін «модернізм» трактується у двох значеннях:
 нереалістичне мистецтво загалом;
 власне модерністські школи ХХ ст.

МОДЕРНІЗМ — загальна назва нових

літературно-мистецьких течій ХХ століття
нереалістичного спрямування, що виник як
заперечення традиційних форм та естетики
минулого.
5
ТЕЧІЇ МОДЕРНІЗМУ

школа «потоку свідомості»

екзистенціалізм

театр абсурду

«новий роман»

6
 ОЗНАКИ МОДЕРНІЗМУ
 погляд на світ, суспільство, історію як на
абсурд, хаос, зло;
 людина і модернізмі — істота слабка,
втрачена, беззахисна, розгублена, самотня;
 нігілізм;
 розірваність свідомості, фрагментарність;
 увага до внутрішнього світу особистості;
 поглиблений психологізм;

7
 ОЗНАКИ МОДЕРНІЗМУ
 хворобливе сприйняття дійсності,
нестандартний погляд на життя і суспільство
(чим більше розвивається суспільство, тим
глибший моральний занепад (Ф. Ніцше));
 відчуження;
 ідея абсурдності світу;
 пріоритет особистого перед суспільним;
 художня дійсність має мінімум зв’язків
із реальністю (мистецтво — це окремий світ,
а не реальність).

8
 ОЗНАКИ МОДЕРНІЗМУ

 асоціативність;
 активний пошук нових форм вираження;
 синтез різних видів мистецтва;
 заперечення обов’язків мистецтва перед
суспільством та історією;
 творення нової художньої реальності,
рівнозначної дійсності та експерименти
(літературна гра) з нею;
 зменшення значення сюжету у творі,
натомість більший акцент на почуттях і
сумнівах героя;
9
 МОДЕРНІЗМ

Засновники модернізму

Франц Кафка

Джеймс Джойс

Марсель Пруст

 Хронологічні межі: 10‒50-ті рр. ХХ століття.

10
ШКОЛА «ПОТОКУ СВІДОМОСТІ»
У ЛІТЕРАТУРІ

11
 ПОТІК СВІДОМОСТІ

 «Потік свідомості» — техніка, засіб

зображення психіки людини безпосередньо,
«зсередини» як складного та плинного
процесу.
 Техніка потоку свідомості — спосіб
оповіді, який полягає в тому, щоб показувати
психічний процес докладно з найточнішою
фіксацією думок, почуттів, підсвідомих
поривів у вигляді «потоку» чи «ріки».

12
 ПОТІК СВІДОМОСТІ

«Свідомість ніколи не вимальовується самому

собі роздрібненою на шматки. В ній немає нічого
такого, що могло б зв’язуватися в ряд чи ланцюг...
Ми то бачимо, то чуємо, то розмірковуємо, то
бажаємо, то згадуємо то сподіваємося, то любимо,
то ненавидимо; і ми знаємо, що наша свідомість
сповнена поперемінно сотень інших способів....
Свідомість ... тече. Тому метафора „потік” чи „ріка”
найточніше відбиває свідомість».
Вільям Джеймс

13
 ПОТІК СВІДОМОСТІ

 Теоретично обґрунтувала «потік свідомості» в

літературі В. Вулф «Сучасна проза» 1919 р.
 Витоки потоку свідомості у психологічній прозі ХІХ
століття («Анна Кареніна» Л. Толстого).
 Школа потоку свідомості сформувалася на початку
під впливом розвитку психології. (Джойс, Пруст,
Вулф, Стайн). Вони використовували «потік
свідомості» як техніку, спосіб розповіді, який
полягає в тому, щоб показувати психічний процес
докладно з найточнішою фіксацією думок,
почуттів, підсвідомих поривань.

14
Джеймс Джойс
(1882–1941)
 Англо-ірландський
письменник.
 Народився в Дубліні,
більшу частину життя
провів в Франції і
Швейцарії.
 Знав і говорив 22-ма
мовами, писав
англійською мовою
переважно лише про
Ірландію.

.
 Цензурні переслідування
«Улісса»
 Роман був заборонений у США, 4 випуски було
затримано.
 Для уникнення проблем Паунд пропонував «Литл
ревю» не публікувати провокативні місця, а писати
на їхньому місці фразу: «Допоки література
заборонена в Америці, ми не можемо надрукувати
це речення містера Джойса…».
 1920 року, Нью-Йоркське Товариство з боротьби
проти пороків подало в суд на журнал зі
звинуваченням у порнографії.
 Рішення суду: арешт «Навсікаї», штраф для
видавців, заборона публікації.
16
Публікація «Улісса»
Making no Compromise
with Public Taste

 Текст роману публікувався

частинами в журналі «Литл
рев’ю» («The Little Review»)
упродовж 1918–1920 рр.
 Роман створювався від 1914
до 1921 рр.

17
«Улісс»
1933 р. у США судовий
процес «Сполучені
Штати проти книги
„Улісс”».
Внаслідок судового
процесу роман Джойса
та інші твори подібного
змісту було дозволено
публікувати в США.
В Англії перше видання
в 1936 р., в Ірландії —
1960 р.

18
 «Улісс»
 «Улісс» задуманий як аналогія до Гомерівськї
поеми, проте аналогія умовна.
 Основний мотив — незмінність людської натури,
проте зменшення, зміління, дріб’язковість її
життя. Таким чином книга є пародією на сучасне
людство. Джойс говорив, що писав смішну книгу,
з якої ніхто не сміявся.

19
 «Улісс»
 «Улісс» — інтертекстуальний твір, складається із
безлічі цитат та алюзій, в окремих американських
виданнях коментарі перевищують обсяг роману
в чотири рази.
 Проза Джойса існує незалежно від сюжету.
Сюжету у традиційному розумінні у нього немає.
Її складність у тому, що в її основі думки
геніальної людини.
 В основі оповіді — внутрішній монолог, з
використанням поліфонії, паралельного
розгортання потоків думок, часто протилежних.
20
 «Улісс»
Володимир Набоков:
 Текст містить понад 700 сторінок, 260 тис. слів,
має багатий лексичний склад — приблизно 30
тис. слів.
 Топографіка Дубліна описана з пам’яті, але
здубільшого за довідником «Увесь Дублін за 1904
рік»
 А також газета «Івнінг телеграф» за 16 червня
1904 р.

21
 «Улісс»
 Джойс свідомо обрав Одіссея як прототип
головного героя. Він пояснював, що з усіх
легендарних і міфічних персонажів Одіссей
найповніше втілював людину: він був першим,
хто перемагав інших не завдяки власній силі, а
завдяки гострому розумові, він був і сином, і
батьком, і чоловіком, і коханцем, і царем, і
воїном, і мандрівником – отже, прожив
повноцінне, насичене, довге життя.

22
 ПО РІ В НЯЛЬНА ТАБ ЛИ ЦЯ
ДЖЕЙМС ДЖОЙС МАРСЕЛЬ ПРУСТ
використовує потік вільних звертається до інстинктивної
асоціацій пам’яті
свідомість відкрита, туди свідомість захищається від
падає все, що трапляється на реального світу, ставить
шляху. заслону.

пасивна, сприймає усе. свідомість активна, вміщає в

Минуле, теперішнє...
Світ відкритий.
Свідомість середньої людини,
впускає в себе все.
Здається більш сучасним у
порівнянні з Прустом
себе закони зовнішньої
дійсності.
вибіркова здатність
інтелектуальної свідомості.
23
Укра їнсь к і вид а ння

 Переклад:
Олександр Терех,
Олександр
Мокровольський

24
 Укра їнсь к і вид а ння

 Олександр Мокровольський
(інтерв’ю «Читомо»):
«14-й розділ „Улісса” – своєрідний, його написано
давньоанглійською. Ця частина – камінь
випробовування не лише для перекладача, а й для
мови. Наприклад, росіяни 14-й розділ переклали мало
не церковнослов’янською, і це було великою
помилкою. Я подивився, що зробили французи, а у них
– лише одне архаїчне слово на цілу сторінку.
Французький переклад – дуже цінний, він є
авторизованим, тобто, його затвердив сам Джойс, і
тепер цей варіант є маяком для більшості перекладачів.
25
Українське джойсознавство
 Дарія Віконська.
Джеймс Джойс: Тайна
його мистецького
обличчя

26
Укра їнсь к і вид а ння

27
 Вірджинія Вулф
(1882–1941)

Реальність — це не те,
про що потрібно писати.

Інтелектуальна свобода
залежить від матеріальних
умов, і тому для того, аби
бути письменницею, жінці
потрібні гроші і власна
кімната.
Вірджинія Вулф

28
Вірджинія Вулф

 Письменниця, критикиня,
есеїстка.
 Представниця школи потоку
свідомості модерністської
літератури.
 Виступала проти реалістичного
методу в літературі (Ґолсворсі,
Веллс).
 Найвищим досягненням
у літературі називала твори
Марселя Пруста, а Джойса
справжнім митцем прози.
29
 Вірджинія Вулф

 Творчість В. Вулф сформувалася під впливом

З. Фройда, К. Юнґа, А. Берґсона, В. Джеймса.
 Належала до літературного гуртка «Блумсбері»
(туди належав спершу її батько-критик).
 1917 р. разом із Леонардом Вулфом створили
видавництво «Хогарт-прес», де видано усі
твори В. Вулф.

30
 Вірджинія Вулф

 Її твори належать до психологічної школи і школи

потоку свідомості;
 Вулф є теоретиком англійського модернізму,
намагалася втілити теорію на практиці; вела
полеміку з Ґолсворсі;
 заглиблюється у світ людини у пошуках
ідеального;
 порушує проблеми жіночої психології та фемінізму.

31
 Вірджинія Вулф

 Послуговується методом потоку свідомості, проте її

потік свідомості контролюється розумом, така
техніка називається технікою «розкутої
свідомості»;
 в основі творів — розірваність і фрагментарність
свідомості; думки, асоціації, а сюжет на другому
плані;
 Свій метод називала «тунелем», куди можна
вставляти шматки минулого;

32
 Основні твори Вірджинія Вулф

1922 р. — «Кімната Джейкоба»

1925 р. — «Місіс Делловей»
1927 р. — «До маяка»
1928 р. — «Орландо»
1931 р. — «Хвилі»

Багато критичних праць: «Сучасна художня

проза»
Есе «Власний простір»
27 томів щоденників

33
 Укра їнсь к і вид а ння

 Вулф В. Власний
простір / переклав
Ярослав Чердаклі. —
Київ : Альтернативи,
1999. — 111 с.

34
 Укра їнсь к і вид а ння

 Вулф В. Хвилі /
переклад Альбіни
Позднякової. — Львів,
1999. — 111 с.
 Один із найскладніших
романів, роман-
експеримент, зітканий
із монологів шести
персонажів у
теперішньому часі.

35
Укра їнсь к і вид а ння

36
Е к ра ніза ції

37
МАРСЕЛЬ ПРУСТ (18711922)
Французький письменник Лауреат Ґонкурівської премії
та літературний критик

38
 ЕПОПЕЯ
«У ПОШУКАХ ВТРАЧЕНОГО ЧАСУ»
1913 р. роман «На Сванову сторону»
1919 р. роман «У затінку дівчат-квіток»
1921 р. роман «Сторона Германтів»
1922 р. роман «Содом і Гоморра»
1923 р. роман «Полонянка»
1925 р. роман «Альбертина зникає»

1927 р. роман «Віднайдений час»

39
 ЦИТАТА
«Тільки-но чай з розкришеним тістечком
торкнувся мого піднебіння, я здригнувся,
відчувши, ніби в мені діється щось
незвичайне. Якесь окремішнє,
невмотивоване раювання наринуло на
мене… всі квіти в нашому садку і в парку
пана Свана, латаття Вівонни, добрі міщани,
їхні оселі, церкви, ціле Комбре з його
околицями – все, що наділено формою і
ядерне, все це зринуло – місто і садки – з
моєї філіжанки чаю».

40
 ЕПОПЕЯ
«У ПОШУКАХ ВТРАЧЕНОГО ЧАСУ»

41
ЕКСПРЕСІОНІЗМ

Едвард Мунк
Крик (1893 р.) 42
 ЕКСПРЕСІОНІЗМ

 від французького expression — вираження,

виразність;
 одна із течій авангардизму;
 сформувався в Німеччині на початку ХХ ст.,
розвивався переважно в німецькомовних
літературах;
 період найбільшого розвитку — час між
Першою та Другою світовими війнами.

43
 ОЗНАКИ ЕКСПРЕСІОНІЗМУ

 відтворення глибинних психічних процесів;

 складна художня образність;
 виразність образів і тем;
 глибокий ліризм;
 суб’єктивізм;
 звернення до суспільної тематики;
 засудження потворних явищ життя;
 протест проти війни, жорстокості.

44
 ОЗНАКИ ЕКСПРЕСІОНІЗМУ
Йоганнес Бехер вважав найхарактернішим для
експресіонізму поетичним образом «напружений,
відкритий в екстазі рот».

 Світ як хаотична система, якою керують

незбагненні сили, незрозумілі, непізнанні,
таємничі, від яких нема порятунку.
 Справжнім є лише внутрішній світ людини і
митця, їхні почуття і думки.
 Відтворювати внутрішній світ особистості
потрібно виразно, через яскраві образи,
надмірність, умовність, порушені пропорції.

45
 ПРЕДСТАВНИКИ ЕКСПРЕСІОНІЗМУ

 Стефан Георге
 Георг Тракль
 Франц Кафка
 Бертольт Брехт
 Томас Манн
 Франц Верфель
 Вальтер Газенклевер
 Альфред Дьоблін
 Райнер Марія Рільке Вінсант ван Гог
Автопортрет 46
 ПРЕДСТАВНИКИ ЕКСПРЕСІОНІЗМУ

 Вінсент ван Гог

 Едвард Мунк
 Поль Сезанн
 Поль Гоген
 Анрі Матісс

Едвард Мунк
Мадонна (1895 р.)

47
ЕКСПРЕСІОНІЗМ

Едвард Мунк
Попіл (1894 р.) 48
ЕКСПРЕСІОНІЗМ

Едвард Мунк
Голгофа (1894 р.) 49
ЕКСПРЕСІОНІЗМ

Егон Шиле
Альберт фон Гютерслог 50
ФРАНЦ КАФКА (1883–1924)
«Для мене це жахливе
подвійне життя, із якого,
можливо, є тільки один вихід —
безумство...».

«За характером я людина

замкнута, мовчазна, похмура,
але для себе я не вважаю це
нещастям, бо це лише
відображення моєї мети…».

Франц Кафка

51
 ТВОРИ ФРАНЦА КАФКИ
Збірки
«Споглядання»
«Покарання»
«Сільський доктор»
«Голодар»
Романи
«Процес»
«Замок»
«Америка» («Зниклий
безвісти»)
Листи
(до батька, до Мілени,
до Філіції)
Щоденники
Енді Ворхол
Драма
Франц Кафка, 1980 р.
«Сторож склепу»
О С О Б ЛИ В О С ТІ ТВ О РЧ О ГО С ТИ ЛЮ

 Кафка письменник-модерніст, але деякий час він

перебував під впливом експресіонізму.
 Започаткував екзистенціалізм.
 Звертаючись до поетики експресіонізму Кафка не
просто деформує звичайне уявлення про людину,
а доводить героя до такого стану, до якого не
доводив людину жоден песиміст світової
літератури.
 О С О Б ЛИ В О С ТІ ТВ О РЧ О ГО С ТИ ЛЮ
проф. Н. Копистянська:

 Герої творів Кафки позбавлені особистого

простору і як наслідок — можливості
відпочинку.
 Вони постійно перебувають у стані крайньої
втоми, знесилення, у них немає власного
дому, стабільності... Звідси вони у постійній
напрузі, стресі, виникає невпевненість у собі,
в оточені.
 О С О Б ЛИ В О С ТІ ТВ О РЧ О ГО С ТИ ЛЮ

Прийом магічного реалізму

 органічне поєднання елементів реального та

фантастичного, побутового та міфічного,
дійсного та уявного.
 У стилі Кафки — це невідповідність між
реалістичним способом зображення та
абсолютно неправдоподібним сюжетом.
О С О Б ЛИ В О С ТІ ТВ О РЧ О ГО С ТИ ЛЮ

 Манера письма Кафки — жахливі сни.

 Т. Манн назвав стиль Кафки «поезією
сновидінь» (переплетення реального і
нереального).
 твори Кафки значною мірою були безпосе-
рднім продовженням, фіксацією, записом його
внутрішніх станів і видінь, які володіли його
свідомістю.
 О С О Б ЛИ В О С ТІ ТВ О РЧ О ГО С ТИ ЛЮ
Експресіоністичність
Кафка у ранніх творах перебував під впливом експресіонізму

 нервове перенапруження,
 страх перед непізнаним,
 безпорадність перед зовнішніми та
внутрішніми конфліктами,
 деформування звичайного уявлення про
людину і світ,
 беззахисність персонажів перед силами, що
керують їхньою долею.
О С О Б ЛИ В О С ТІ ТВ О РЧ О ГО С ТИ ЛЮ

 Твори Кафки є притчами

за характером.
 Бачення світу —
максимально суб’єктивне.
 Герої — втілення
абстрактних ідей.
 Відсутня мотивація та
обґрунтування всього,
що відбувається.
І. Макеревич
Портрет Кафки з кротом
 ТЕ МИ ТВ О РЧ О С ТІ
Кафка пише про те, що вважається
хворобою людини, а насправді є
хворобою суспільства, в якому живе
людина.

 відчуження особистості,
 екстремальні ситуації,
 безсилля маленької людини перед
всемогутніми державними інституціями.
 Роман « ЗАМО К» , 1926 р.

 Жанр: роман-притча.
 Головна тема:
«маленька людина».
 Головний герой
названий криптонімом К.
(землемір).
 Переклад українською
мовою виконала Наталя
Сняданко (2006 р.)
 «ПРО ЦЕ С » , 1925 р.

Українське видання,
Перше видання, Берлін, 1925 р. Перекл. П. Таращука
 Новела «ПЕРЕВТІЛЕННЯ» (1912 р.)

 Проблема абсурдності світу;

 проблема абсурдної людини;
 проблема відчуження особистості.

62
В ИДАННЯ ТВ О РІ В ФРАНЦА КАФКИ

63
Рімейк: mash-up від «Quirk Books»
«Мяуморфози» (2011)
Початок рімейку:
«Прокинувшись одного
ранку після неспокійного сну,
Грегор Замза побачив, що
він у себе у ліжку
перетворився в гарненького
котика».

64
 БІЛЬШЕ ПРО КАФКУ

Містичний трилер.
Режисер Стівен Содерберг, 1991
Перегляд дітям від 13 років
разом з батьками.
 Усі ви — втрачене покоління…
Гертруда Стайн

ЛІТЕРАТУРА
«ВТРАЧЕНОГО ПОКОЛІННЯ»
(The «Lost Generation»)

66
 ЛІТЕРАТУРА
«ВТРАЧЕНОГО ПОКОЛІННЯ»
 Термін «втрачене покоління» застосовується
до групи письменників, які у 20-ті роки
виступили із серією книг, в яких зображене
їхнє розчарування, загострене подіями
ІˆСвітової війни (1914―1918 рр.).
 «Втрачене покоління» ― покоління, вирване,
викинуте зі свого місця, традиції, бо не було
пристосоване до світу, який існував після
війни. Їх готували до іншого життя, у них
фальшиве уявлення про світ.

67
 ПРЕДСТАВНИКИ ЛІТЕРАТУРИ
«ВТРАЧЕНОГО ПОКОЛІННЯ»

 Ф. С. Фіцджеральд
1929 рік
 В. Фолкнер
 Е. М. Ремарк  Дж. Дос Пассос
«На Західному фронті
 Томас Вулф
без змін»
 Герман Гессе
 Е. Гемінґвей
«Прощавай, зброє!»  Ґійом Аполлінер
 Джон Ґолсуорсі
 Р. Олдінґтон
«Смерть героя»

68
 ХАРАКТЕРНІ ОЗНАКИ

 ідеали, за які воювали у І Світову війну ―

священна битва за германську культуру,
європейську демократію, мала штучний
героїзований, романтизований характер.
 зображення справжньої сутності війни,
яка полягає у смерті — духовній і фізичній;
 головна проблема — «людина і війна».
 зображення дегуманізації політичної системи
європейських держав;

69
 ХАРАКТЕРНІ ОЗНАКИ

 ліризм оповіді;
 настрій смутку;
 страхіття війни, жах убивств;
 усвідомлення трагізму життя;
 зміна цінностей.
 головні герої — люди які пройшли ІˆСвітову
війну, спустошені внутрішньо, відчувають
свою непотрібність, розчаровані в ідеалах;
 письменників не цікавила війна: її причини і
факти, а людина, її страждання, муки;
70
ЕРІХ МАРІЯ РЕМАРК
(1898—1970)
Війна закінчилася давно, а спокою немає.
Е. М. Ремарк

71
 РОМАНИ Е. М. РЕМАРКА
1929 р. «На західному фронті без змін»
1931 р. «Повернення»
1938 р. «Три товариші»
1954 р. «Час жити і час помирати»
1940 р. «Люби ближнього свого»
1946 р. «Тріумфальна арка»
1952 р. «Іскра життя»
1956 р. «Чорний обеліск»,
1961 р. «Ніч в Лісабоні»
1961 р. «Позичене життя»
1970 р. «Тіні в раю»
72
 ТЕМИ ТВОРЧОСТІ Е. М. РЕМАРКА
 тема втраченого покоління;
 зображення Першої та Другої світової війни;
 тема німецьких емігрантів у країнах Заходу;
 тема людських стосунків;
 тема братерства та дружби як форма
захисту від суспільства;
 пацифізм.

73
 «НА ЗАХІДНОМУ ФРОНТІ БЕЗ ЗМІН»

 Перший антивоєнний роман.

 Роман опублікований 1928
року в газеті через відмову
видавця.
 1929ˆроку вийшов книжковий
варіант тиражем 600ˆтис.
примірників.
 За рік — продано 1,5ˆмлн.
прим.
 Згодом роман розійшовся
тиражем у 8 млн. прим.
 Має понад 50 перевидань у
світі.
Обкладинка видання,
74
1929 р.
 «НА ЗАХІДНОМУ ФРОНТІ БЕЗ ЗМІН»

Ця книга не є ані звинуваченням, ані сповіддю. Ця

лише спроба розповісти про покоління, яке знищила
війна, про тих, хто став її жертвами, навіть якщо
врятувався від снарядів.
Е. М. Ремарк

Сторінка рукопису 75
БЕРТОЛЬТ БРЕХТ (1898–1956)
 Добро мусить бути з кулаками.

 Майбутнє театру — філософське.

 «Найбільша надія сьогоднішніх

театрів — це люди, що йдуть
незадоволеними із театру після
вистави через парадний і через
службовий під’їзди, і вони».

Б. Брехт

76
 ТВОРИ БЕРТОЛЬТА БРЕХТА

 «Матінка Кураж та її діти» (1941)

 «Життя Галілея» (1943)
 «Тригрошова опера» (1931)
 «Страх і відчай в Третій імперії» (1938)
 «Швейк у Другій світовій війні» (1956)
 «Антигона» (1948)
 «Дон Жуан» (1954)
 «Кавказьке крейдяне коло» (1948)
77
 ЕПІЧНИЙ ТЕАТР БЕРТОЛЬТА БРЕХТА
 Брехт – творець інтелектуальної драми, тобто
драми, в основі сюжету якої розвиток авторської
думки, а не саморозвиток характерів і подій.
 Головне у творах Брехта – аналіз і переконання.
 Проблематика Брехта має філософсько-аналітичний
характер, формою її вираження є підкреслена
умовність.
 Дія п’єc Брехта відбувається в будь-якій точці земної
кулі у будь-який історичний час.
 Актори можуть бути і загримовані, і в масках, завіса
необов’язкова – декорації можуть встановлюватися
на очах у глядача,
 Декорації теж не потрібні – можна усе показати
рухами.
78
 ЕПІЧНИЙ ТЕАТР БЕРТОЛЬТА БРЕХТА

Відмінність театру Брехта від Станіславського

1) у принципах виконання ролі актором
2) у ставленні глядача до того, що відбувається
на сцені

Щоб забезпечити емоційну повноту відобра-

жуваного на сцені, Брехт і Станіславський
пропонують два різні шляхи: очуження /
перевтілення.

79
 ЕПІЧНИЙ ТЕАТР БЕРТОЛЬТА БРЕХТА

 Очуження (V- ефект, V-effekt (ефект очуження),

інколи очуднення) передбачає наявність певної межі
між роллю і виконавцем.
 Прийом перевтілення у Станіславського сприяє
цілковитому злиттю актора із зображуваним
персонажем.

 У Станіславського актор думає про персонажа – я,

 у Брехта – він (чому він так себе поводить).

80
 ЕПІЧНИЙ ТЕАТР БЕРТОЛЬТА БРЕХТА

Драматична Епічна
форма театру форма театру
• втілює дію; • розповідає про дію;
• залучає глядача; • ставить глядача в
• виснажує активність позицію спостерігача;
глядача; • стимулює його
• збуджує емоції; активність;
• переносить глядача в • змушує приймати
інше оточення; рішення;
• змушує співпереживати; • показує глядачеві інше
• збуджує інтерес до оточення, протиставляє
розв’язки. його обставинам та
змушує вивчати.
81
 ОСОБЛИВОСТІ ТВОРЧОСІ Б. БРЕХТА
Буває велике мистецтво і мистецтво мале,
мистецтво корисне і шкідливе, низьке і
високе мистецтво, але не має мистецтва
красивого і потворного.
Бертольд Брехт
 Протиставив свій театр експресіоністичному театрові.
 У Брехта немає авторських сюжетів, усі запозичені з
найрізноманітніших джерел.
 Вважав, що театр повинен стати театром думки,
інтелектуальним театром. Глядач повинен не тільки
дивитися, а й думати, робити висновки. Глядач
повинен абстрагуватися від сцени у власне життя.
 Принцип від супротивного — привести глядача до
правильного висновку, показавши поразку.
82
 БЕРТОЛЬТ БРЕХТ (1898–1956)
«Якщо навіть Кураж нічому не
навчилася, то публіка, я гадаю,
дивлячись на неї, має чомусь
навчитись».
Б. Брехт

Репетиція п’єси
у «Берлінському ансамблі»

83
 П’єса «ЖИТТЯ ГАЛІ ЛЕ Я », ( 1939)
Жанр твору: «Якби я встояв, то вчені
філософська драма могли б скласти щось на зразок
Гіпократової присяги лікарів, —
урочисту присягу застосовувати
свої знання виключно для блага
людства!».
 Галілео Галілей

Вистава «Життя Галілея»

у «Берлінському ансамблі»
84
СЮРРЕАЛІЗМ

Сальвадор Далі. Постійність пам’яті, 1931 85

 СЮРРЕАЛІЗМ

 від французького surrealisme — надреалізм;

 одна із течій авангардизму;
 виник після Першої світової війни,
поширився передусім у Франції;
 естетичні засади напряму викладено
в «Маніфестах сюрреалізму» Анрі Бретона;
 спирався на вчення З. Фройда.

86
 СЮРРЕАЛІЗМ

Сальвадор Далі
Сон, навіяний польотом джмеля довкола граната, 1944 87
 ОЗНАКИ СЮРРЕАЛІЗМУ

 Звільнення особистості від будь-яких

обмежень, зокрема суспільних, раціональних;
 заперечували закони логіки, вважали їх
породженням буржуазної цивілізації;
 спиралися на досвід несвідомого вираження
духу — сни, галюцинації, марення,
інтуїтивного аби проникнути по той бік
свідомості, осягнути нескінченне й вічне;
 зображували надреальне, містичне.

88
 СЮРРЕАЛІЗМ

Анрі Массон. Обкладинка першого номера

Автоматичне письмо журналу, 1924 р. 89
 СЮРРЕАЛІЗМ

Анрі Бретон. Сюрреалізм у кіно.

Маніфест сюрреалізму Андалузький пес, 1928 р.90
 СЮРРЕАЛІЗМ У ПОЕЗІЇ АПОЛЛІНЕРА

 Термін сюрреалізм з’явився у 1917 році як

протиставлення ліриці символістів та імпресіоністів.
 Термін вжив Ґійом Аполлінер, який називав своє
мистецтво «новим реалізмом», «надреалізмом»,
«сюрреалізмом».
 Для Аполлінера сюрреалізм був перш за все
засобом пізнання світу, «джерелом для вияву
нового духу».
 Поезія — своєрідне здивування від життя і людини,
шукання нових форм відображення буття.

91
 ПРЕДСТАВНИКИ
Ґійом Аполлінер
Луї Арагон
Поль Елюар
Андре Бретон
Пабло Пікассо
Сальвадор Далі
Богдан-Ігор Антонич
Юрій Тарнавський
Емма Андієвська

92
 ҐІЙОМ АПОЛЛІНЕР
(1880–1918)
(Вільгельм-Альберт-Володимир-Олександр-Аполінарій Костровицький)

93
АПОЛЛІНЕР НА ПОЛОТНАХ ХУДОЖНИКІВ

Анрі Руссо Моріс де Вламінк

Шарж «Муза, яка надихала поета» Портрет Аполлінера
Ґ. Аполлінер, М. Лорансен 94
«БЕСТІАРІЙ, або Кортеж Орфея», 1911

І ти п’єш алкоголь цей палкий як життя

Життя що ти п’єш як п’янюче пиття…
Ґ. Аполлінер

95
 «АЛКОГОЛІ» (1913)

 Зібрано найкращі поезії зі

створеного письменником за
15 років.
 У віршах немає знаків
пунктуації (внаслідок
друкарської помилки, а не
задуму автора).
 Головна тема збірки — поет і
сучасність, інтимне і
суспільне в житті людині.

96
«КАЛІГРАМИ. ВІРШІ МИРУ І ВІЙНИ», (1918)

 Назва збірки пов’язана з експериментами з

поетичною формою: вірші написані таким чином,
що їхній текст створює своєрідний малюнок
(будинок, зірка, лінії дощу).
Тема збірки:
 засудження війни,
 усвідомити долі світу з точки зору вічності.
 Зарізана голубка стала праобразом голубки
П. Пікассо.
97
 ТВ О РЧІСТЬ АПО ЛЛІНЕРА

 У 1900-ті роки письменник

захоплюється живописом,
особливо кубізмом, який
спонукає його до пошуку нових
форм у поезії.
 Кубісти прагнули розкласти
світ на геометричні складники,
проаналізувати форму,
деформувати її. Впив на
творчість Аполлінера
П. Пікассо.

98
 ХАРАКТЕРНІ РИСИ ПОЕЗІЇ АПОЛЛІНЕРА

 Експериментальність у змісті та формі;

 поезія як своєрідне здивування від життя і людини,
шукання нових форм відображення буття;
 вміння перетворити банальні речі у поезію, навіть
розмови і метро;
 звернення до фольклорних форм, що не характерно
для елітарної поезії;
 ліризація оповіді;
 створив об’ємний вірш з елементами героїки та
інтимності, сатири та ліризму, фантастики і
реальності;
 використання мотивів лірики трубадурів у любовній
ліриці.
99
 СЮРРЕАЛІЗМ ПОЕЗІЇ АПОЛЛІНЕРА
 Протиставлення ліриці символістів та імпресіоністів.
 Поет називав своє мистецтво «новим реалізмом»,
«надреадізмом», «сюрреалізмом».
 Термін сюрреалізм з’явився у 1917 році. Для поета
сюрреалізм був перш за все засобом пізнання світу.
 У сюрреалізмі він бачив «вихідну точку для вияву
нового духу».
 Поезія — своєрідне здивування від життя і людини,
шукання нових форм відображення буття.
 Хоча Аполлінер і стояв біля витоків сюрреалізму, його
творчість багатогранніша і ширша за естетичну
програму сюрреалізму.

100
 НОВАТОРСТВА АПОЛЛІНЕРА

 Вміння об’єднати розрізнені елементи —

фантастику і реальність, героїку та інтимність,
сатиру та ліризм…
 Зародження нового стилю — «поетичний реалізм».
 Поетизація буденності.
 Звернення до фольклорних форм, що не
характерно для елітарної поезії.
 Створив жанр поезії-розмови, поезії-прощання,
вірша-події.
 Збагатив асоціативну образність.
101
КАЛІГРАМИ

102
КАЛІГРАМИ

103
КАЛІГРАМИ

104
КАЛІГРАМИ

105
«ЗАРІЗАНА ГОЛУБКА Й ВОДОГРАЙ»
О постаті убиті любі
О дорогі розквітлі губи
Міє Мареє
Єтто Лорі
Анні і ти Маріє
Де ви дівчата
Я вас питаю
Та біля водограю
Що плаче й кличе
Голубка маревіє
Душа моя в тремкій напрузі
Де ви солдати мої друзі
Де ви Бійї Даліз Реналь
Печальні ваші імена
Як у церквах ходú луна
106
«ЗАРІЗАНА ГОЛУБКА Й ВОДОГРАЙ»

Б'ють відгомоном до небес

Ви в сонну воду глядитесь
І погляд ваш вмирає десь
Де Брак де Макс Жакоб Дерен
Що в нього очі як той Рейн
Де милий Кремніц волонтер
Вже може їх нема тепер
Душа ятриться з непокою
I водограй рида зі мною
А як вони іще живі
Десь б'ються на Північнім фронті
Тим олеандри всі в крові
I сонце ранене в траві
На багрянистім горизонті
Переклад М. Лукаша
107
ПАБЛО ПІКАССО. ГОЛУБ МИРУ, 1949

108
КНИ ЖКО В А ПО ЛИ ЦЯ

109
КНИЖКО В А ПО ЛИЦЯ

110
 ЕКЗИСТЕНЦІАЛІЗМ

у перекл. з лат. — існування

Зародився після І Світової війни, найбільший

розквіт — 1940–1960-ті рр.
Сформувався як філософська течія, але став
течією літературною.
Перехід у літературу здійснили Ж.-П. Сартр і
А. Камю.

111
 ЕКЗИСТЕНЦІАЛІЗМ

Філософські проблеми у художніх творах:

 сутність людської особистості, існування;

 свобода індивіда;
 відчуження;
 міжособистісні відносини;
 етична позиція, роль уяви.

112
 ПРЕДСТАВНИКИ ЕКЗИСТЕНЦІАЛІЗМУ
 Мартін Гайдеґґер
 Жан-Поль Сартр
 Карл Ясперс
 Альбер Камю
 Франц Кафка (один із зачинателів);
 Кобо Абе;
 Валер’ян Підмогильний;
 Іван Багряний;
 Тодось Осьмачка;
 Василь Барка;
 Валерій Шевчук;
 Василь Стус та інші.
113
 ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ
ЕКЗИСТЕНЦІАЛІЗМУ

 існування передує сутності;

 світ хаотичний і абсурдний, людське
існування беззмістовне, розум людини
безсилий, діяльність безцільна;
 людина самотня, самодостатня, охоплена
страхом і тривогою;
 поведінку людини визначає її свідомість.

114
 ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ
ЕКЗИСТЕНЦІАЛІЗМУ

 основне положення — свобода вибору.

 особистість вилучена з будь-яких систем, але
не нехтує середовищем; її буття — переважно
протидія середовищу;
 світ — це хаос і абсурд, що в нього людський
розум прагне внести лад, логіку, сенс (це
Сізіфова праця, бо розум ніколи не досягне
мети, але й не примириться з абсурдом);

115
 АЛЬБЕР КАМЮ (1913–1960)

 Філософ
 Письменник
 Лауреат Нобелівської
премії 1957 року:
«За важливі
літературні праці, які
виразно і серйозно
висвітлюють
проблеми людської
совісті в наш час».
116
 АЛЬБЕР КАМЮ (1913–1960)

 1937 — есе «Праве і ліве»

 1942 — повість «Сторонній»
 1942 — есе «Міф про Сізіфа»
 1947 — роман «Чума»
 1944 — п'єса «Каліґула»
 1951 — роман «Бунтівна людина»
 1956 — повість «Падіння»
 роман «Перша людина» (посмертно)
117
 АЛІТЕРАТУРА

 «драма абсурду»
 «новий роман»

Вперше термін вжив Клод Моріак 1958 року

у праці «Сучасна література».

118
 АЛІТЕРАТУРА
В алітературі немає основних ознак та
елементів словесного мистецтва:

 відображення дійсності,
 героя, образу,
 сюжету і фабули,
 конфлікту,
 емоцій,
 зав’язки та розв’язки, інтриги,
 комунікативних завдань і функцій,
 логіки характеру,
 мотивованих вчинків тощо.
119
 ТЕАТР АБСУРДУ

 «Театр абсурду» — найбільш значне явище

театрального авангарду середини XX століття.
 Класичним періодом «театру абсурду» були
1950-ті – поч. 1960-х років.
 Кін. 1960-х — міжнародне визнання
«абсурдистів»:
– Е. Йонеско обрали членом Французької академії;
– С. Беккет отримав Нобелівську премію.

120
 ТЕАТР АБСУРДУ
 абсурдисти вважають, що комічне — це
трагічне, а трагедія — це сміховинне.
 поєднання не лише елементів різних
драматичних жанрів, а й загалом — елементи
різних сфер мистецтва (пантоміма, хор, цирк,
мюзик-хол, кіно).

121
 ТЕАТР АБСУРДУ
 в основі драм — глобальний песимізм,
трагедія людини в сучасному світі;
 інтелектуальний цирк, гра без правил,
філософська клоунада;
 відсутність реалістичності та психологізму у
зображенні персонажів;
 відсутність соціального і художнього аналізу
дійсності;
 у цих п’єса не бачили ніякого сенсу та
виховного значення.
122
 ТЕАТР АБСУРДУ
 абсурд (не відсутність змісту, а зміст, що є
неявним);
 засоби театру абсурду: нісенітниця,
безглуздя, блюзнірство, парадокс, гротеск;
 відсутність персонажів з правдоподібною
психологією поведінки;
 навмисне порушення логіки оповіді чи дії.

123
 ТЕАТР АБСУРДУ
 нетиповість ситуацій;
 «ляльковість» героїв;
 надмірна умовність;
 звернення до «чистих» образів, фольклору,
міфу, дитячої творчості, сновидінь. звідси
увага до мови та експериментування;
 демонструє глухий кут людського існування.

124
 ЖАНРИ ТЕАТРУ АБСУРДУ
антип’єса

•Е. Йонеско «Голомоза співачка»

псевдодрама

• Е. Йонеско «Жертви боргу»

абсурдна драма

• С. Беккет «Чекаючи на Ґодо»

125
ПРЕДСТАВНИКИ

Ежен Йонеско,
Артюр Адамов,
Семюель Беккет,
Фернандо Аррабаль,
Норман Фредерік Сімпсон,
Жан Жене,
Гарольд Пінтер,
Едвард Олбі,
Макс Фріш,
Ґюнтер Ґрас,
Ігор Костецький
126
 «НОВИЙ РОМАН» (АНТИРОМАН)

Термін Ж.-П. Сартра (вжито у передмові до роману

Н. Саррот «Портрет невідомого»).
Виник у кін. 1950-х р. у Франції. Більшої
популярності набув в Америці.

ТЕОРЕТИЧНІ ПРАЦІ
 Наталі Саррот «Ера підозр», 1956;
 Роб Ґрійє «За новий роман», 1963;
 Клод Моріак «Сучасна література, 1958.

127
 ОЗНАКИ «НОВОГО РОМАНУ»
 виник як заперечення традиційного
«бальзаківського роману» з його канонами,
нормами, формальною організацією;
 принци новороманістів: не створювати нові жанрові
ознаки чи новий спосіб писання, а відкидати;
 продовжували традиції Джойса і Пруста, вважали,
що вони здійснили велику літературну революцію;
 «Новий роман» оголосив, що мистецтво має бути
аполітичним, але сам ніколи не займав нейтральної
позиції, бо виник з метою нейтралізувати
соціальнозначущу літературу, натхненну ідеалами
Опору.

128
 ПРЕДСТАВНИКИ «НОВОГО РОМАНУ»
Ален Роб-Ґріє
Наталі Саррот
Клод Моріак
Клод Сімон
Мішель Бютор
Семюель Беккет

129
ЛІТЕРАТУРА ПОСТМОДЕРНІЗМУ

Вид заняття ― історико-літературна мультимедійна лекція

Лекторка: О. С. Левицька

1
 ПОСТМОДЕРНІЗМ

Ігор Міторай. Велика самотність Ігор Міторай. Eros Bendato

2
 Рекомендована література

1. Ковбасенко Ю. Література
постмодернізму: по той бік
різних боків // Зарубіжна
література в навчальних
закладах. — 2002. — № 5.
2. Енциклопедія постмодернізму /
за ред. Ч. Вінквіста та В. Тейлора
; пер. з англ. В. Шовкун. — К. :
В-во Соломії Павличко «Основи»,
2003.

3
ПОСТМОДЕРНІЗМ

Скриптор іде на зміну Авторові…

За народження читача
доводиться платити смертю
Автора.

Ролан Барт «Смерть Автора»

4
 ПОСТМОДЕРНІЗМ
Порівнюючи культуру кінця ХХ століття
із сонною осінньою мухою, Ж. Бодрійяр вказує на
ризик деградації, виснаження, «сходження зі сце-
ни», які зачаїлися в естетиці…
*****
Можна уявити собі цілу галерею читачів, які,
прочитавши роман і зустрівшись на своєрідній
«читацькій конференції», здивовано переко-
наються, що читали зовсім різні книги.
Юрій Лотман

5
 ПОСТМОДЕРНІЗМ
Постмодерністська позиція нагадує мені становище
чоловіка, закоханого в надзвичайно освічену жінку. Він
розуміє, що не може сказати їй «я кохаю тебе до
нестями», бо розуміє, що вона розуміє (а вона розуміє,
що він розуміє), що подібні репліки — прерогатива
Ліала.
Втім, вихід є. Він мусить сказати: «Як сказала б
Ліала,— я кохаю тебе до нестями»…
При цьому він уникає удаваної простоти і прямо
показує їй, що не має можливості говорити просто: і
проте він у такий спосіб дає їй зрозуміти, що його любов
живе в епоху втраченої простоти. Якщо жінка готова
грати в ту саму гру, вона зрозуміє, що освічення в
коханні залишилося освіченням у коханні. Обоє свідомо і
охоче вступають в гру іронії.
У м б е р т о Е к о6
 ПОСТМОДЕРНІЗМ

Ж.-Ф. Ліотар:

«Постмодернізм ― це ситуація, яка виникла

після розпаду «дискурсу леґітимації» (історично
у 50–60-х роках ХХ ст.), тобто після спроб
вибудувати універсальну мовну практику та
універсальну ієрархію операбельних міфів
(наративів). Занепад «дискурсу леґітимації»
об’єктивно співпав з «сутінками» модернізму».

7
 У. Еко. «Нотатки на полях
«Імені рози»

Постмодернізм це явище не визначене

хронологічно, тобто це метод, який є у
кожній епосі. Постмодернізм — це особливе
світосприйняття, духовний стан, який
характеризує кризову епоху.

8
 У. Еко. «Нотатки на полях
«Імені рози»
«Постмодернізм — не фіксоване хронологічно
явище. А якийсь духовний стан... В цьому розумінні
правомірним є вислів, що у кожної епохи свій
постмодернізм... Вочевидь, кожна епоха проходить у
свій час до порогу кризи, подібної до описаного у Ніцше
в «Несвоєчасних роздумах», де говориться про шкоду
історизму... Якщо постмодернізм означає саме це,
зрозуміло, чому постмодерністами можна назвати
Стерна, і Рабле, і безумовно — Борхеса.... А, може, і
автора старозавітної Книги Еклесіаста?..».
9
 ПОСТМОДЕРНІЗМ ЯК ЛІТЕРАТУРНИЙ НАПРЯМ

ПОСТМОДЕРНІЗМ — напрям у літературі та

мистецтві кінця ХХ ст., що прийшов на зміну
модернізмові.
 Вперше термін постмодернізм вжитий
1917 року у книзі Рудольфа Паннвіца «Криза
європейської культури».
 Термін походить від назви архітектурного
стилю «постмодерн».

10
ПОСТМОДЕРНА АРХІТЕКТУРА

Музей Гуггенхайма в Більбао

Взірець постмодерної архітектури
11
ПОСТМОДЕРНА АРХІТЕКТУРА

Бібліотека Сан Антоніо

Взірець постмодерної архітектури
12
ОСНОВНІ КРИТЕРІЇ ОЦІНКИ СВІТУ
В ПОСТМОДЕРНІЗМІ

 не існує єдиної правди

 не має єдиної точки зору
 нічого нового створити не можна,
усе уже створено

13
 ТЕМАТИЧНІ ДОМІНАНТИ
ПОСТМОДЕРНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 духовна криза
 втрата орієнтирів
 вичерпність історії
 хаос,
 заплутаність
 осмислення теперішнього через
майбутнє

14
 ОЗНАКИ ПОЕТИКИ
ПОСТМОДЕРНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 зникає межа між самостійними сферами

текстотворення — між «художньою» та
«науковою» літературою, елітарною та
кічем тощо.
 художній світ не має майбутнього: він
замкнений на собі, розбитий, розколотий,
неорганічний, нецілісний.

15
 ОЗНАКИ ПОЕТИКИ
ПОСТМОДЕРНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ЗАМКНЕНІСТЬ
• глухий кут, стіна

БЕЗВИХІДЬ
• лабіринт

ЗАНЕПАД
• яма, прірва
16
 ОЗНАКИ ПОЕТИКИ
ПОСТМОДЕРНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Постмодернізм ставить під сумнів

можливість «нового» в літературі і всі
опозиції типу «нове / старе», «справжність /
гра».
Звідси ознакою віддзеркаленої на тексті
культурної ситуації стають лапки, а цитата —
знаком розуміння і засвоєння культурою
практично всіх сфер формотворення.

17
 ОЗНАКИ ПОЕТИКИ
ПОСТМОДЕРНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

МОДЕРНІЗМ ПОСТМОДЕРНІЗМ
Показують, що цей погляд є
лише одним з варіантів.
Не може бути одного погляду на
Демонструють культурні феномени.
суб’єктивний погляд на світ.
Відсутність єдиної точки зору на
світ.
Є багато граней сприйняття
світу. Саме невизначеність лежить в
основі сприйняття світу.
18
 ОЗНАКИ ПОЕТИКИ
ПОСТМОДЕРНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 стилізація
 інтертекстуальність
 ігровий прийом
 пародіювання
 багаторівневість тексту
 поєднання масової та елітної літератури

19
 ОЗНАКИ ПОЕТИКИ
ПОСТМОДЕРНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 моделювання іншої дійсності,

яка живе за своїми законами
 колаж
 штучне нагромадження різноманітного
матеріалу
 центон
 симулaкр

20
 ОЗНАКИ ПОЕТИКИ
ПОСТМОДЕРНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 пастіш
 декоративність
 історизм
 підкреслена умовність
 міфологічність

21
 ІНТЕРТЕКСТУАЛЬНІСТЬ

Кожна книга розповідає лише про інші книги

і складається лише з інших книг.
У. Еко
 Використання цитат, ремінісценцій,
маніпулювання уривками з інших
текстів, натяки на інших письменників.
 «інтертекстуальне цитування» (У. Еко)
 «цитування без лапок» (Р. Барт)

22
 ІНТЕРТЕКСТУАЛЬНІСТЬ

Ролан Барт:
«Кожен тест є інтертекстом; інші тексти
присутні в ньому на різних рівнях у більш або
менш впізнаваних формах: тексти попередньої
культури та тексти теперішньої культури. Кожен
текст становить собою нову тканину, зіткану зі
старих цитат. Шматки культурних кодів,
формул, ритмічних структур, фрагменти
соціальних ідіом і т.д. — усі вони поглинені
текстом і змішані в ньому, оскільки завжди до
або навколо тексту існує мова».
23
 ІНТЕРТЕКСТУАЛЬНІСТЬ

 Цитатність постмодернізму розглядають як

ознаку занепаду культури.
 В. Куріцин називає постмодернізм поняттям
«енергетична культура», яка витягує «енергію
духу» з іншої реальності — літератури.
 Дослідник порівнює романтизм з юністю жінки,
реалізм — зі зрілістю, декаданс з останнім
емоційним спалахом жінки, що старіє, а
постмодернізм — з мудрою старістю.

24
 ІГРОВИЙ ПРИЙОМ

 гра з текстом
 гра з читачем (іронічність і прагнення
повернути літературі масового читача).
 гра з художньо змодельованою
реальністю

Світ художнього твору лише схожий на

реальність, проте він є умовною
реальністю, витвореною уявою митця.
25
 ПАРОДІЮВАННЯ І СТИЛІЗАЦІЯ

Твори постмодернізму подаються не

як готова річ, а як процес взаємодії
письменника з текстом, тексту з
культурним та соціальним простором,
тексту з письменником, тексту і читача,
читача і тексту...

26
 БАГАТОРІВНЕВІСТЬ ТЕКСТУ

 іронічність і прагнення повернути літературі

масового читача.
 використання прийомів масової літератури.
 у письменника завжди є два шляхи:
– орієнтуватися на читача «який він є»
(і ризикувати популізмом),
– формувати, виховувати свого читача
(і ризикувати популярністю).

Тому постмодерністи, часто прагнучи зробити

«своїм» як елітарного, так і масового читача.
27
 ПОЄДНАННЯ МАСОВОЇ ТА ЕЛІТНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Твір повинен поєднати у собі

проблемність та розважальність, спиратися
на зразки класики та не ігнорувати смаки
масової літератури.

У. Еко називає цей прийом

«подвійним кодуванням»: повідомлення
для масового та елітарного читача.

28
 КОЛАЖ / БРІКОЛАЖ

З фр. collage — букв. «наклеювання» — прийом

в образотворчому мистецтві, за яким на певну
основу наклеюють фотографії, різні матеріали, що
різняться кольором і фактурою.

29
КОЛАЖ / БРІКОЛАЖ

Збірка Герти Мюллер 30

 КОЛАЖ / БРІКОЛАЖ

 Сама Герта Мюллер пише про них так:

«Одного разу я купила собі білі аркуші і
клей, і манікюрними ножицями почала
вирізати з газети чорно-білі зображення
та слова... Так поставали історії з різних
кольорів та шрифтів. На кожному
аркуші текст із зображенням виходить
на сцену, кожен аркуш інсценізує свій
маленьких театр.
Збірка Герти Мюллер 31
КОЛАЖ / БРІКОЛАЖ

Збірка Герти Мюллер 32

 ПАЛІМПСЕСТ

Постмодерністські твори чимось

нагадують палімпсест, з-під нового шару
якого проступає шар старий, тобто текст,
що вже десь колись кимсь писався.
Палімпсестовий твір — твір-реципієнт у
якому помітний, «проступає» вплив
твору-донора.

33
 ЦЕНТОН

(латин. cento — одяг або ковдра з

різнокольорових шматочків)

Літературний твір (частіше — вірш),

складений з уривків інших творів.

34
 СИМУЛЯКР

Симулякр — дійсність, яка приховує

свою відсутність.
Жан Бодріяр

(фр. — стереотип, псевдоріч, порожня форма)

Симулякр — образ відсутньої
дійсності, правдоподібна копія,
позбавлена оригіналу, поверхневий,
гіперреалістичний об’єкт, за яким немає
жодної реальності…

35
 ПАСТІШ

Італ. рasticco — літературний або музичний

твір-реципієнт, що складається із фрагментів,
запозичених із різних творів-донорів.

36
 МІФОЛОГІЧНІСТЬ

Філософське осмислення буденності, з’єднання

часів, епох за допомогою звернення до
міфологічних образів, міфологем.

37
 ПРЕДСТАВНИКИ
ПОСТМОДЕРНІЗМУ В ЛІТЕРАТУРІ
Умберто Еко Герман Гессе

Джон Барт Крістоф Рансмайр

Джон Апдайк Патрік Зюскінд

Володимир Набоков Хуліо Кортасар

Джуліан Барнс Йосип Бродський

Джон Фаулз Любко Дереш

Мілан Кундера Олесь Ульяненко

Том Стопард Євген Пашковський

Мілорад Павич Юрій Андрухович

Хорхе Луїс Борхес В’ячеслав Медвідь

Габрель Гарсіа Маркес Юрій Іздрик 38

 Давня
«УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА»

українська
література
М О ДУ Л Ь

Історико-літературна мультимедійна лекція

Лекторка: Оксана Левицька
 ІСТОРІЯ, МИСТЕЧТВО

1. Білоус П. В. Історія української літератури ХІ+ХVІІІ ст. Київ :

ЛІТЕРАТУРА. ДЖЕРЕЛА

Академія, 2010. 360 с.

2. Цижевський Д. Історія української літератури (від поцатків до доби
реалізму). Київ : Академія, 2003. 512 с.
3. Шевцук В. Муза Роксоланська. Українська література XVI+XVIII
століть : у 2 кн. Кн. 1: Ренесанс. Раннє бароко. Київ : Либідь, 2004.
398 с.
4. Наєнко М. Художня література України: від міфів до реальності .
Київ : Просвіта, 2008. 1063 с.
 ІСТОРІЯ, МИСТЕЧТВО

1. Історія української літератури : у 12 т. Т. 1. Давня література

ЛІТЕРАТУРА. ДЖЕРЕЛА

(X * перша половина XVI ст.) / наук. ред.: Ю. Пелешенко,

М. Сулима. Київ : Наукова думка, 2013. 840 с.
2. Українська література у портретах і довідках: Давня література *
література ХІХ ст. : довідник / редкол. С. П. Денисюк, В. Г. Донцик
та ін. Київ : Либідь, 2000. 360 с.
3. Возняк М. Історія української літератури : у 2 кн. : навц. посіб.
2-ге вид., випр. Львів : Світ, 1994.
 ІСТОРІЯ, МИСТЕЧТВО

Українська література XI‒XVIII ст. : хрестоматія /

ЛІТЕРАТУРА. ДЖЕРЕЛА

уклад.: П. В. Білоус, Г. Д. Левценко, О. П. Білоус ; за

ред. П. В. Білоуса. Київ : ВЧ «Академія», 2011. 688 с.
ЛІТЕРАТУРА. ДЖЕРЕЛА
ІСТОРІЯ, МИСТЕЧТВО
XI — XVІІІ століття кінець ХVІІІ — XIX століття ХХ століття

Давня література Нова українська Новітня література

література

ПЕРІОДИЗАЧІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 ДАВНЯ ДОБА церковнослов’янська мова
від X до кінця
XV ст.
переважає візантійський вплив

СЕРЕДНЯ книжна мова

ДОБА
від початку XVI
до кінця XVIII ст. західноєвропейський вплив

НОВА жива українська народна мова як літературна

ЛІТЕРАТУРА

прилучення до європейського літературного розвитку

ПЕРІОДИЗАЧІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Література
Давньої
Русі
(ХІ+ХІІІ століття)
Література ХІ+ХІІІ Перекладна та позичена література Давньої Русі

Жанри Святе письмо, псалтир

релігійної
літератури богослужебні книги (мінея, четья-мінея, пролог)
століть

патерики, проповіді святих отців

Збірники («Бджола», «Збірники Святослава» 1073 і 1076 рр.)

Жанри історичні твори (хроніки)
світської
літератури природознавчі твори (Шестиднев, Фізіолог)

повісті («Повість про Варлаама та Іосаафа»,

«Сказаніє про Індійське царство»)

апокрифи
 Повість про Варлаама та Йоасафа. Повість індійського походження

Як розуміли переклад в Давній Русі?

 МОНУМЕНТАЛЬНИЙ СТИЛЬ
(XI * поц. ХІІ ст.)
Дмитро Чижевський

 перевага змісту над формою

 проста композиція
 афористичність
 простий синтаксис
 часті повтори
 використання сталих формул
 невелика кількість стилістичних прикрас
 паралелізм
 ідеологічна характеристика (великодержавна ідея та ідея
християнського оптимізму)

Мініатюра з «Ізборника Святослава» 1073 року

 ОРИГІНАЛЬНА ЛІТЕРАТУРА ДАВНЬОЇ РУСІ
Доба монументального стилю (ХІ ст. — поч. ХІІ ст.)
Література ХІ+ХІІІ
проповіді
• проповіді святого Феодосія
• проповіді митрополита Іларіона Київського (Слово «Про Закон і Благодать» (бл. 1037–1050)

повісті
століть

• оповідання про святих Бориса та Гліба («Сказаніє і страсть і похвала святим мученикам Борису і Глібу»)

житійна (агіографічна) література

• «Житіє Феодосія Печерського» Нестора Літописця

дидактичний епос
• «Повчання Володимира Мономаха»

паломницька література
• «Житіє і ходіння Данила, Руської землі ігумена»

літописи
• початковий літопис
• «Повість минулих літ»

епос (старини)
 ЦОМУ ТРЕБА
Факсимільне видання
«Повісті врем’яних літ»
ВИВЦАТИ ІСТОРІЮ?

Гуманізм як основа світогляду

 ОРНАМЕНТАЛЬНИЙ СТИЛЬ
(XІІ‒ХІІІ ст.)
Дмитро Чижевський

 перевага форми над змістом

 мозаїчність композиції
 багатотематичність
 ретардація (екскурси в минуле, ліричні відступи)
 символічність
 багата стилістика
 складна синтаксична побудова

Мініатюра з «Повісті минулих літ»

 ОРИГІНАЛЬНА ЛІТЕРАТУРА ДАВНЬОЇ РУСІ
Доба орнаментального стилю (ХІІ‒ХІІІ ст.)
Література ХІ+ХІІІ

проповіді
• Проповіді Кирила Турівського (Туровського) (бл. 1130–1182)
• Проповіді Клима Смолятича
• Проповіді Серапіона
століть

житійна література
• «Києво-Печерський патерик» (ХІІІ ст.)

літописна література
• «Київський літопис» (ХІІ ст.)
• «Галицько-Волинський літопис» (ХІІІ ст.)

героїчний епос
• «Слово о полку Ігоревім» (кін. ХІІ ст.)

літописна література
• Київський літопис (ХІІ ст.)
• «Галицько-Волинський літопис» (ХІІІ ст.)
 ОРИГІНАЛЬНА ЛІТЕРАТУРА ДАВНЬОЇ РУСІ
Література ХІ+ХІІІ Доба орнаментального стилю (ХІІ‒ХІІІ ст.)

апокрифи

• «Хожденіє Богородиці по мукам» (ХІІ ст.)

століть

послання

• «Слово Данила Заточника, що написав він князю своєму Ярославу Володимировичу» (ХІІІ ст.)
• «Слово про погибель Руської землі» (ХІІІ ст.)

дидактичний епос

• «Повчання Володимира Мономаха» (бл. 1109)

паломницька література

• «Житіє і ходіння Данила, Руської землі ігумена»

 Український
ВИВЦАТИ ІСТОРІЮ? ренесанс
ЦОМУ ТРЕБА

Ян Матейко
Золота доба літератури
в XVI ст. Реформація
Література ХV‒ХVІ Українська латиномовна література ХV‒ХVІ століть

• Поширення ренесансних тенденцій в літературі ІІ пол.

XV–XVI ст.
століть

• Розвивається література латинською мовою

• Юрій Дрогобич (бл. 1450–1494)
• Станіслав Оріховський (1513–1566)
• Павло Русин (1470–1517)
 СТАНІСЛАВ ОРІХОВСЬКИЙ —
«князь українських гуманістів»

Ruthenorum me esse et libenter profiteer.

Я з русинів, про що кажу охоче і з гордістю.

Станіслав Оріховський

Визначний українсько-польський гуманіст, оратор,

публіцист, філософ, історик, полеміст. У царині філософії
найбільше цікавився проблемами, пов’язаними з етикою і
політикою. Представник української латиномовної
літератури ХVІ ст.
Оріховський усвідомлював себе українцем, казав: «Gente
Ruthenus, natione Polonus» (з латинської — етнічний
русин, національний поляк). Свої твори часто підписував
подвійним прізвищем — Оріховський-Роксолан або
Оріховський-Русин.
19
 Твори Станіслава Оріховського

 «Напучення польському королеві Сигізмунду Августу».

 «Про турецьку загрозу. Слово перше».
 «Про турецьку загрозу. Слово друге».
 «Лист до короля Сигізмунда».
 «Промова у справі закону про целібат».
 «Промова на похоронах польського короля Сигізмунда Ягелона».
 «Супліка до найвищого понтифіка Юлія ІІІ про схвалення взятого
шлюбу».
 «Життя і смерть Яна Тарновського».
 «Квінкункс або Взірець устрою Польської держави».
 «На промову Станіслава Оріховського, спрямовану проти запеклих
оборонців ганебного целібату».
 «До римського папи, який вигадав целібат».
 «Лист до Яна Франціска Коммендоні про себе самого».
 «Лист до Павла Рамузіо».
20
Вітчизна моя Русь простягається над рікою Тиром, —
яку мешканці надбережних околиць називають
Дністром — біля підніжжя Карпатських гір, пасмо яких
відокремлює від Угорщини. Народ той, ведучи збройну
боротьбу проти своїх сусідів, волохів і татар, не
займався ніколи наукою і філософією, зупинившись на
освіті середньої міри — частково слов’янської, почасти
латинської, на такому ступені, який був необхідний для
введення служби Божої і до вироблення законів.
.
Братію свою буду боронити, побору не дозволю, землю
Руську Москві і татарам відкрию, і не раніше волати
перестану, аж коли (як голодний пес) шмат якийсь не
схоплю.
Адже Русь раніше не дуже відрізнялася родом і
звичаями від скитів, з якими межує. Спілкуючись, проте,
з греками, перейняла від них символіку й віру, покинула
свою скитську неосвіченість і дикість і тепер, лагідна,
спокійна і врожайна, виявляє великий потяг до
літератури латинської й грецької.
УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА
ХVІІ–ХVІІІ століть
ДОБА БАРОКО
Історико-літературна
мультимедійна лекція

Лекторка: Оксана Левицька

 ПЛАН

1. Бароко як напрям літератури.

2. Жанри бароко в українській літературі.
3. Барокова поезія. Жанри барокової поезії.
4. Творчість І. Величковського.
БАРОКО ЯК ЛІТЕРАТУРНИЙ НАПРЯМ
Походить від італ. barocco — дивний,
химерний.
Розвивається як напрям у мистецтві та
літературі XVII–XVIII ст.
До початку ХХ століття термін “бароко”
вживався лише у стосунку до
архітектури, скульптури та живопису,
згодом до музики і літератури.
 РИСИ БАРОКО
 Мета мистецтва  гіперболізація
бароко — вразити
читача, зацікавити  парадокс
несподіваними
стилістичними  гротеск
ефектами.  антитеза
 Мистецтво показує  універсалізм
рух, динаміку,  декоративність
мінливість.
 РИСИ БАРОКО
 поєднання релігійних і світських мотивів, образів;
 мінливість, поліфонічність, ускладнена форма;
 тяжіння до різких контрастів, складної метафо-
ричності, алегоризму;
 прагнення вразити читача пишним, барвистим
стилем, риторичним оздобленням твору;
 трагічна напруженість і трагічне світосприймання;
 настрої песимізму, скепсису, розчарування.
 ЖАНРИ БАРОКО

ЛІРИКА

• духовна пісня
• епіграма
• фігурні вірші
• акровірші
• вірші-раки
• вірші-загадки
• алфавітні вірші
• вірші з ехом
• гербовні вірші
• панегірик
 ОЗНАКИ БАРОКОВОЇ ЛІРИКИ
 вишукані порівняння;
 несподівані алегорії;
 нагромадження синонімів, епітетів;
 протиставлення, оксюморони тощо;
 складні синтаксичні конструкції;
 незвичне поєднання стилістичних фігур і
тропів;
 інтелектуалізм;
 словесна віртуозність.
 МИТРОФАН ДОВГАЛЕВСЬКИЙ
«ПОЕТИКА» («САД ПОЕТИЧНИЙ»)
Зміст
Вступ до поетичного саду
ОГОРОЖА ПЕРША, яка обіймає поетичний сад, або саму
поезію взагалі
Квітка перша. Про вступні поняття
поетичного мистецтва
Плід перший. Про визначення та суть поезії
Плід другий. Про походження поезії
……
Квітка третя. Про поезію зокрема, або про
види поезії
Плід перший. Про епічну поезію, або про епопею, та про
її види
Плід другий. Про трагічну поезію, або про трагедію
 ЖАНРИ БАРОКОВОЇ ПОЕЗІЇ
Особливості курйозної поезії:
 стисла форма, сконцентрованість думки;
 перевага форми над змістом (зміст відіграє другорядну
роль, форма набуває самостійного значення)
 використання художніх засобів;
 поєднання словесної гри із графічними формами
і живописними ефектами.
Мета написання курйозних віршів:
 намагання збудити у читачів розумову напругу;
 прагнення осягнути невідоме та незрозуміле;
 спонукання до розв’язання задач і розгадування
загадок.
 ЖАНРИ БАРОКОВОЇ ПОЕЗІЇ
Види Жарові різновиди курйозних віршів
граматичні граматична загадка, граматичний вірш, панаграматон,
асонансний вірш, гриф, логогриф, абетковий вірш, вірш-
перетворення, раковий вірш, співвідносний вірш, луна,
леонінський вірш, анаграма, поліптотон, ритмічний вірш
шрифтові акровірш, лабіринт, японський вірш, одноголосний вірш
графічні загадка в малюнках, узгоджений вірш, піфагорійський вірш,
парилептіанський вірш, дифірамбічний вірш, фігурні вірші
риторичні доповнювальний вірш, вірш-антитеза, градаційний вірш,
анафоричний вірш, філомелічний вірш, епіфоричний вірш,
вірш із однаковим початком і закінченням, чотирикутний вірш,
протей
арифметичні хроностих, кабалістичний вірш, числовий вірш, арифметична
загадка
астрономічні астрономічний вірш
музичні музична загадка
 ЖАНРИ БАРОКОВОЇ ПОЕЗІЇ
ФІГУРНІ ВІРШІ
(лат. figura — зовнішній вигляд, образ) — вірш, у якому
синтезовано властивості звукових та візуальних мистецтв,
втілені у винахідливій, переважно графічній, формі.
Започаткував еллінський поет Сіммій (збереглося три його
вірші — у вигляді сокири, крил та яйця).
Поширились у європейських літературах XVII ст.
Висвітлювалися поетиках Києво-Могилянської академії.
Автори доби бароко: Іван Величковський, Симеон
Полоцький.
Відродили: авангардисти ХХ ст. Ґійом Аполлінер, Михайль
Семенко та ін.).
 СИМЕОН ПОЛОЦЬКИЙ
ФІГУРНІ ВІРШІ

Один із видатних діячів східнослов'янської

культури XVIIст., богослов, письменник, поет,
драматург.
 ЖАНРИ БАРОКОВОЇ ПОЕЗІЇ
ВІРШ-ПРОТЕЙ (МІНЛИВИЙ ВІРШ)
створюється за допомогою механічного переставляння слів:
Яко ниву рясно плоди украшают,
Тако діву красно роди ублажают.
Ниву рясно плоди украшают яко,
Діву красно ублажают тако.
Рясно плоди украшают ниву,
Красно роди ублажают тако діву…
Протей — син Океана і
Фетіди, морське божество.
Мав здатність
перетворюватися в різних
тварин і речі. Його вважали
символом першооснови
світу — матерії.
У переносному значенні
Протей — гнучка,
багатогранна, здатна до
швидких і несподіваних змін
людина.
 ЖАНРИ БАРОКОВОЇ ПОЕЗІЇ
КАБАЛІСТИЧНІ ВІРШІ

Кабалістичний вірш дістав свою назву від руського слова «кабала»,

тому що він вимагає великих зусиль, праці й досвіду в арифметиці.
Це вірш, який виражає певний рік.
В усіх словах цього вірша містяться арифметичні числа.
Пояснювальна таблиця букв *шляхом підставлення+ числа:

А, В, C, D, E, F, G, H, I, K, L, M, N, О, Р, Q, R, S, T, U, X, Y, Z.

1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 20, 30, 40, 50, 60, 70, 80, 90, 100, 200, 300,
400, 500.
 ЖАНРИ БАРОКОВОЇ ПОЕЗІЇ
АНАФОРИЧНИЙ ВІРШ
Чим є життя? Воно — праця й жадоба страшна і злочинна.
Чим є життя? Лихо, горе тривожне і страх перед смертю.
Чим є життя? Воно — сцена й картина ось грішного світу.
Чим є життя? Це поїздка крізь моря страшні небезпеки.
Чим є життя? Воно — біг стрімголов, що бистріший від Евра.
Чим є життя? Це димок, що втікає з надутої кулі.
Чим є життя? Це заледве один день і бистра година.
Чим є життя? Воно — тінь або привид, пусте сновидіння.
Митрофан Довгалевський
 ЖАНРИ БАРОКОВОЇ ПОЕЗІЇ
ПАЛІНДРОМ
Магічний квадрат,
який читається в усіх
напрямках

«Посівач Арепо ледь тримає

колеса»
«Sator Arepo tenet opera
rotas» (І ст.)
 ЖАНРИ БАРОКОВОЇ ПОЕЗІЇ
ПАЛІНДРОМ
(перевертень, рак літеральний, паліндромон)
(від грец. πάλιν — назад, знов
та грец. δρóμος — біг) — слово,
словосполучення або віршований рядок,
що однаково читається в обох напрямках
(зліва направо та справа наліво).
Зародився у східній поезії.
 ІВАН ВЕЛИЧКОВСЬКИЙ
(1630(51)–1701)
Маловідомий український
поет, перекладач.
Вчені припускають, що на
поч. 1680-х років він
працював у чернігівській
друкарні Лазаря Барановича.
Згодом оселився в
Полтаві, де зайняв посаду
пресвітера Свято-Успенської
церкви.

Сторінка з Літопису Самійла Величка,

де йдеться про Івана Величковського
 ІВАН ВЕЛИЧКОВСЬКИЙ
ЗБІРКИ:
 «Вірші про Дедала»
 «Зегар з полузегарком»
 «Млеко»

 Рукописи збірників виявлено

лише на початку XX ст.
Рукопис містить в собі 33
аркуші.
Сторінка книги
«Зегар з полузегарком»
 ІВАН ВЕЛИЧКОВСЬКИЙ
 Писав здебільшого польською
і давньоукраїнською мовами.
 Більшість творів Івана Величковського збереглася
у рукописах.
 Повністю твори видано лише 1972 року.
 Автор перших в українській літературі паліндромів
(називав їх раками літеральними).
 Мав численних наслідувачів. У ХХ–ХХІ ст. його
традиції продовжують Тарас Лучук, Івана Лучук та
інші.
 ІВАН ВЕЛИЧКОВСЬКИЙ
ХАРАКТЕРНІ ОЗНАКИ (за Сергієм Масловим)
 бароковість
 запозичення образів античної міфології та історії
 гіпертрофований словесно-декоративний
орнаменталізм: в художньому творі на перше
місце висувається форма — вишукані, штучні
метафори, несподівані порівняння, ефектні
антитези.
 ІВАН ВЕЛИЧКОВСЬКИЙ
Збірка
«МЛЕКО ОД ОВЦІ ПАСТОРУ
НАЛЕЖНЕ» (XVII ст.)
Збірка є посібником із
поетики.
Містить двадцять видів
курйозної поезії, проілюстровані
власними прикладами Івана
Величковського.

Титульний аркуш збірки

«Дві книжиці»
ІВАН ВЕЛИЧКОВСЬКИЙ

Сторінки зі збірки «Млеко»

 ІВАН ВЕЛИЧКОВСЬКИЙ
ВІРШІ-ЕХО
вірш, у якому кожний дальший рядок
складається з двох складів — «силяб», що
повторюють кінцеві склади рядка попереднього.
 ІВАН ВЕЛИЧКОВСЬКИЙ
РАК ЛІТЕРАЛЬНИЙ
вірш, у якому рядки читаються зліва нараво,
так і навпаки:

Анна во дар бо ім’я мі обрадованна,

Анна дар і мні сінміра данна,
Анна мі мати і та мі манна
Анна пита мя я мати панна.
 ІВАН ВЕЛИЧКОВСЬКИЙ
РАК ПРЕКОСЛОВНЫЙ
читання слів навпаки: ідейне й змістове
перевтілення тексту залежно від способу його
прочитання:

Слова Богородиці:
Со мною жизнь, не страх смерти,
Мною жити, не умерти, —
Коли їх прочитати навпаки, од правої руки до лівої, стають
словами винуватниці гріхопадіння, праматері Єви:
Умерти, не жити мною,
Смерти страх, не жизнь со мною.
 ІВАН ВЕЛИЧКОВСЬКИЙ
ЄДИНОПАДЕЖНЫЙ ВІРШ
вірш, у якому однакове закінчення (епіфора)

Порока странна,
Сладкая манна,
Чистая панна,
Яко нам данна,
Богу осанна.
 ІВАН ВЕЛИЧКОВСЬКИЙ
АЗБУЧНИЙ ВІРШ (АБЕТКОВИЙ)
вірш, у якому кожне слово от азбучних літер
порядком азбучним починається:

Аз Благ ВсЂх Глубина,

ДЂвственная Єдина,
Живот Зачах Званным
Ісуса Избранным і т. д.
 ІВАН ВЕЛИЧКОВСЬКИЙ

АЗБУЧНЫЙ
єст вЂрш, котóрый кождоє слóво
от азбучных лЂтéр поря́дком азбучным
зачинáєг.
Нè полóжены теж в не[м] ъ, ы, ь, Ђ,
бо то лЂтéры конéчныє, а не початкóвыє.
Над то не полóжены сут и тыє: ξ, φ, θ,
бо то лЂ[тé+ры грецкіє, а не рýскіє.
 ІВАН ВЕЛИЧКОВСЬКИЙ

АВТОР ДО ЧИТЕЛЬНИКА
НАстрОЙ навспак цинобру. Єсли угадаєш,
ГоршИЙ Кто з Сих? ВОлК? ЧИ ЛЕВ?
То мене познаєш.

НАстрОЙ навспак цинобру. Єсли угадаєш,

ГоршИЙ Кто з Сих? ВОлК? ЧИ ЛЕВ?
То мене познаєш.
 ІВАН ВЕЛИЧКОВСЬКИЙ

АВТОР КО ЧИТАТЕЛЮ

І О смерти пАмятай, и На суд будь чуткій,

ВЕЛмИ Час бЂжит сКÓро, В бЂ́гу Своєм прудКІЙ.

І О смерти пАмятай, и На суд будь чуткій,

ВЕЛмИ Час бЂжит сКÓро, В бЂ́гу Своєм прудКІЙ.
 ІВАН ВЕЛИЧКОВСЬКИЙ
ЛЯБИРИНТ 1 ЛЯБИРИНТ 4
яipaMapія MapіяіpaM
іpaMcMapі сМаріраМс
раМсусМар усМараМсу
аМсусусМа сусМаМсус
McycІcycM ІcycMcусІ
аМсусусМа сусМаМсус
paMcycMар усМараМсу
ipaMcMapi сМаріраМс
яipaMapія MapіяіpaM
* Се[й лави]ринθ починаєтъся
*Сей лавиринт починаєтъся от
на боках, а кончи́ тся на верху и
средней лЂтеры, а кончитъся на
на низу.
рогах.
 ІВАН ВЕЛИЧКОВСЬКИЙ
ЛЯБИРИНТ 1 ЛЯБИРИНТ 4
яipaMapія MapіяіpaM
іpaMcMapі сМаріраМс
раМсусМар усМараМсу
аМсусусМа сусМаМсус
McycІcycM ІcycMcусІ
аМсусусМа сусМаМсус
paMcycMар усМараМсу
ipaMcMapi сМаріраМс
яipaMapія MapіяіpaM
 ІВАН ВЕЛИЧКОВСЬКИЙ
ПРЕСЂКАЕМЫЙ
єст вЂ́рш,
который єднѝ іменà пресЂ́кши,
другіє іменà посрéдЂ их вомЂщаєт

МногАя Із не СУщых Создá сеи твоРéнІА

ДаДЂм ХеРувИмСкую ТОму пЂСнь хВАлéніа.
[МАю] Ми́ру дÁТИ Радость І соДЂлоВàти слАдость.
 ІВАН ВЕЛИЧКОВСЬКИЙ
10
МАРІЯ

Я МІРА, то єст свЂ́та

Я избрáнная єсм прежде сложéнія МІРА,
Т*ому в мірЂ] моєй хвáлЂ не знайдетс*я! мЂ́ра.
 ІВАН ВЕЛИЧКОВСЬКИЙ
ЄДИНОГЛÁСНЫЙ
єст вЂрш, в котóром кóждая си́лляба
єдиною̀ глáсною лЂтерою замыкаєтъся, именно сею̀: О.

СлОвО плОтОнОснО
МнОгО плОдОнОснО.
Мнóго плóда бог слóво [в рай пр]инóсит,
Вся̀ тЂ́м бьíша, вся̀ даєт, че[сомо] кто просит.
 ІВАН
ВЕЛИЧКОВСЬКИЙ
ЧВОРОГРАНИСТЫЙ
Єст варш, в котором так вздлуж,
яко и вшир єден
же текст виражається

Маріє Ти Єдина Мати Богу Сину

Ти паче всіх вишньому возлюбленна вину
Єдина всіх надеждо творцю ти предстани
Мати вишшему творцу стани прісно за ни
Богу возлюбленна ти прісно діво зіло
Сину Вину предстани за ни зіло сміло
 ІВАН ВЕЛИЧКОВСЬКИЙ

ОСТАТНЯЯ ШТУЧКА

Ісуса Христа ВЕЛИЧаймО,

яКО Ввес єст СлАдКІЙ, зНаймо
Із несОздАННа отца восіявый чисте
ВЕЛИЧаю з матКОю тя, ВсеСладКІЙ Христе.
 ІВАН ВЕЛИЧКОВСЬКИЙ

Конец штучкам
п[оетицким],
составленным во честь
божія матер*Ђ]
без конца.
 СЕМЕОН КЛИМОВСЬКИЙ
Їхав козак за Дунай
Їхав козак за Дунай, «Білих ручок не ламай.
Сказав: «Дівчино, прощай! Ясних очок не стирай.
Ти, конику вороненький. Мене з війни зі славою
Неси та гуляй!» К собі дожидай!»

«Постій, постій, козаче, «Не хочу я нічого,

Твоя дівчина плаче. Тільки тебе одного.
Як ти мене покидаєш, — Ти будь здоров, мій
Тільки подумай!» миленький,
А все пропадай!»
 ЖАНРИ БАРОКО

ЕПОС

•повість
•проповідь
•хроніка
•трактат
•літопис
 ЖАНРИ БАРОКО
ДРАМА

• різдвяні п’єси
• великодні драми
• драми про святих
• історична драма
• інтермедія
• міракль
• мораліте
• комедія
• шкільна драма
 ПРЕДСТАВНИКИ БАРОКО
ЛІРИКА ЕПОС ДРАМА

• Лазар Баранович • Лазар Баранович • Феофан

• Іван Величковський • Іоаникій Прокопович
• Григорій Сковорода Галятовський • Григорій Кониський
• Стефан Яворський • Антоній • Дмитро Туптало
• Мелетій Радивиловський • Йосип Вовкович
Смотрицький • Григорій Граб’янка
• Дмитро Туптало • Самійло Величко
• Григорій Сковорода
 С у ч а с н а
л і т е р а т у р а

МАСОВА
ЛІТЕРАТУРА:
ознаки, жанри,
сучасні тенденції
Мультимедійна лекція
для студентів напряму підготовки
«Філологія»

Лекторка: Оксана Левицька

 2 Література

Харчук, Роксана Борисівна

Сучасна українська проза: Постмодерний
період : навч. посіб. / Р. Б. Харчук. — Київ :
ВЦ «Академія». — 2005. — 248 с.
 Юрій Винничук — батько «чорного»
гумору в українській літературі
 Оксана Забужко — авторка першого
українського бестселера
 Євгенія Кононенко — три в одному:
детектив, соціально-психологічний
роман, гендерний есей
 Ірена Карпа — дівчинка, яка не бажає
бути скромною
 Любко Дереш — чудесне «дитя»
 Світлана Поваляєва — мізантропія як
форма протесту
 Таня Малярчук — «екзальтована
казкарка»
 3 Література

Даниленко, Володимир
Лісоруб у пустелі: Письменник і літературний
процес. — Київ : Академвидав, 2008. — 352 c.
 Літературні гонорари в українській і світовій
практиці
 Сучасна українська літературна містифікація
 Українські літературні легіонери
 Мистецтво розпускання павичевого хвоста
 Комплекс Нобеля в Україні
 Колоніальна ментальність і книжковий ринок
 П’ятдесят найкращих сучасних українських
поетів, прозаїків, драматургів
 П’ятдесят найкращих сучасних українських
повістей і романів (покоління 70-х, 80-х,
90-х років ХХ ст. і перше покоління ХХІ ст.)
 4 Література

Гундорова, Тамара Іванівна

Кітч і література: травестії. — Київ : Факт,
2008. — 284 с.
 Всередині кітчу
 Популярна культура versus висока
культура
 «Котляревщина»: колоніальний кітч
 «Марлітівський стиль»: жіночий кітч
 Модернізм: сецесійний кітч
 Соцреалізм: ідеологічний кітч
 «Дочка кобзаря»: героїчний кітч
 Постмодернізм: карнавальний кітч
 Поп-культура: кітч як «стьоб»
 Post scriptum. У полоні кітчу
 5 Література

Філоненко, Софія Олександрівна

Масова література в Україні :
дискурс / ґендер / жанр : монографія. —
Донецьк : Ландон–ХХІ, 2011. — 432 с.
 масова література як художній феномен
 масова література як індустрія
 концепт читабельності в масовій
літературі
 функції масової літературі
 формування масової літератури в
сучасній Україні
 проблема українського бестселера
 система жанрів масової літератури
 ґендерний дискурс масової літератури
 6 Література
Улюра, Ганна
Пострадянська жіноча проза як
соціокультурний та естетичний проект
(на матеріалі російської літератури :
монографія. — Київ : Ніка-Центр, 2015. —
607 c.
 «Жіноча література», «жіноча проза»,
«жіноче письмо»
 Критична теорія жіночої прози
 Дискусії про жіночу прозу як місце
виробництва наукового знання
 Інституалізація поняття «жіноча проза»
у російській літературній критиці 1990–
2000-х рр.
 Літературна стратегія і письменницький
імідж російської авторки
 Проза Людмили Уліцької, Тетяни Толстої,
Оксани Робскі, Валерії Нарбікової…
 7 Точка зору

Сучасний критичний дискурс

Софія Філоненко:
«…масова література досі залиша-
ється „великим нечитомим” („great
unread”), за висловом Маргарет Коен
та Франко Моретті, — тобто „непро-
писаною” в літпроцесі, теоретично
неосмисленою».
Сучасний
літературознавчий
дискурс

8
 9 Дискусії

Тенденції сучасної української

прози
 10 Дискусії

Тенденції сучасної української

прози
рефлексійна динамічна

• Євген Пашковський • Любко Дереш

• В’ячеслав Медвідь • Ірена Карпа
• Галина Пагутяк • Наталка Сняданко
• Валерій Шевчук • Андрій Кокотюха
• Андрій Курков

Дискусія на сторінках «Кур’єра Кривбасу»:

Дімаров А., Кухарук Р. Про читабельність літератури і не
тільки // Кур’єр Кривбасу. — 2000. — ғ 125/126. — С. 3‒9.
 11 Точка зору

Сюзан Зонтаг:
«…„Нова чуттєвість” фактично означає зближення
високої та низької культури, вимагає від мистецтва менше
„змісту” і більше задоволення від „форми” й стилю, вона не
моралістична і не снобістська.
Важливо переосмислити концепцію високого модер-
нізму, з яким ототожнює себе велика культура, і
легалізувати права популярної культури, яка виявляється
часто чутливішою до нових модусів свідомості.
На це особливо вказує популярність „Бітлз” і поп-
культури 60-х. Фактично, популярна урбаністична культура
і культура комерційна починають трактуватися серйозно. На
цей час високий модернізм уже адаптований офіційною
культурою, музеїфікований і академізований» (1966 р.).
 12 Точка зору

Умберто Еко:
«Такі протилежні позиції виникли як тери-
торія дебатів у другій половині ХХ сторіччя.
Вторгнення натовпу у соціальне життя стало
очевидним та постійним явищем.
Індустрія культури вийшла назустріч масам з
новаторськими і, до речі, сумнівними, пропо-
зиціями. Виникла масова культура. Цей зага-
льний та неоднозначний концепт включає
телебачення, газети, кіно, комікси і навіть
народні новели (мильні опери, детективи
тощо)» (1964 р).
 13 Точка зору

Сучасний критичний дискурс

Тамара Гундорова:
«…Суттєвим результатом літературного процесу
останнього десятиліття стало переструкту-
рування національної літератури, а саме —
розвиток масової української літератури.
Любовний жіночий роман і детектив, фентезі й
еротика, молодіжний роман та готична повість
з’явилися на книжкових полицях в Україні
наприкінці ХХ сторіччя. І це вагомий здобуток
українського постмодернізму…».
 14 Точка зору

Сучасний критичний дискурс

Аґнешка Матусяк:
«…Дедалі абсурднішим видається протистав-
лення високохудожньої культури популярній,
бо межа між обома настільки розмита, що
прокласти між ними нині демаркаційну лінію
майже неможливо. Як відомо, фундаментальна
логіка суспільства споживання спирається на
простодушне прагнення людиною щастя, яке
прирівнюється до екстатичного відчуття
блаженства».
 15 Точка зору

Сучасний критичний дискурс

Ганна Улюра:
«Розподіл на „високу” і „масову”, в якому запозичують
гірше один в одного, здається, уже давно є хворобливою
фантазією і не більше. Постмодернізм свого часу прийшов
з гаслом: працюємо з каноном, створимо список
альтернативних шедеврів, будемо їх потихеньку контра-
бандою проносити у Великий західний канон, зруйнуємо
його зсередини, і стане благодать без ієрархій…
І з’являється „Ім’я рози” — і відтоді нікого уже не дивує
складна експериментальна проза, яка читається, як дете-
ктив; бо і є детективом при тому. На розширення канону
знадобилося тридцять шість років і масштаб Умберто Еко».
 16 Дискусії

Українська масова література

1996 рік 2016 рік

«Оксана Забужко Відкрита дискусія

„Польовими дослідженнями «Чи є проза після Забужко?»
з українського сексу” (Ростислав Семків, Ганна
в ХХ столітті відчинила двері Улюра, Тетяна Трофименко)
комерційній масовій
літературі в Україні»
(Ніла Зборовська).
 17 Точка зору

Сучасний критичний дискурс

Микола Жулинський:
«…Висока, елітна, справжня література ми-
слиться як видима частина океанського
пароплава, якою милуємося, захоплюємося
довершеністю форми, її естетичною доско-
налістю. А та, украй важлива частина кора-
бля, що нижче ватерлінії, мені нагадує масо-
ву, популярну літературу, без якої не може
триматися на плаву література висока,
елітарна».
 18 Точка зору

Критика масової культури за Умберто Еко

 Звертаючись до широкої аудиторії з метою задовольнити її

очікування, запобігає оригінальним пропозиціям, що можуть
не сподобатись певному сектору;
 оскільки повідомлення призначається досить однорідному
класу, воно знищує власні характеристики кожної етнічної
групи;
 не заохочує до роздумів, але заохочує до негайних почуттів;
 споживачі цієї культури підпадають під дію закону попиту і
пропозиції;
 пропонує публіці тільки те, чого вона бажає або, ще гірше,
пропонує те, що публіка має хотіти;
 стирає відмінність між творами високої культури і
розважальним продуктом;
 стимулює пасивний та некритичний погляд на світ;
 заохочує конформізм;
 часто використовується панівними класами з метою
контролю.
 19 Точка зору

Сучасний критичний дискурс

Ніла Зборовська:
«…Поняття масової культури Ғ це глибинно
політичне поняття, пов’язане з опануванням і
маніпуляцією свідомістю мас, то з її допомогою
можемо аналізувати бажання не лише
повсякденного життя, а й у структурах влади,
які прагнуть проникнути в народні бажання і
спрямувати їх. У зв’язку з цим масова
література у ХХ ст. Ғ це передусім урбаністична
література, „яка виникла після індустріалізації
та урбанізації”».
 20 Точка зору

Сучасний критичний дискурс

Ніла Зборовська:
«Масова література як суто імперське явище, незалежно від
того, надходить вона до нас з Америки чи з Росії, свідчить
про слабкість традиційних аристократичних структур, які
вже не можуть забезпечити соборність національного
культурного простору, щоб чинити опір імперським
культурним практикам. Як зазначає Джоном Сторі*, страх
перед американізацією „щільно пов’язаний з недовірою до
форм масової культури”, оскільки під загрозою опиняються
„традиційні цінності високої культури”».

*Сторі Дж. Теорія культури та масова культура: вступний

курс / пер. з англ. ― Київ, 2005. ― С. 18.
 21 Точка зору

Сучасний критичний дискурс

Андрій Кокотюха:
«…Масова література в нормальних розвинених країнах є не
лише частиною державної політики та ідеології, а й невід’ємним
елементом урбаністичної культури. Дослідники популярних
жанрів у середині ХХ ст. остаточно визначили той самий
детективний чи пригодницький роман як „міську казку”.
Теоретики маскульту довели: література популярних жанрів
може розвиватися повноцінно лише за умов існування
в суспільстві сталих демократичних традицій. Ситуації
моделюються автором таким чином, аби дати змогу
літературним героям самостійно приймати нестандартні
рішення. <…> Тому в тоталітарному чи малоосвіченому
суспільстві розвиток популярних жанрів був або зовсім
неможливий, або масова література творилася під жорстким
ідеологічним та цензурним контролем держави».
 22 Точка зору

Сучасний критичний дискурс

Галина Пагутяк:
«…Читати модні книги, на яких видавці
заробляють гроші, зовсім не означає
долучитися до світової культури».
 23 Точка зору

Сучасний критичний дискурс

Салман Рушді:
(з приводу присудження Нобелівської премії
Бобу Дилану 2016 року)

«Фронтири літератури просуваються

вперед, і я в захваті, що Нобелівська
премія це визнає».
До питання
термінології

24
 25 Дефініції

Дихотомія письменства
висока елітна

низова масова

«highbrow»
«lowbrow»

міметична інноваційна

формульна конвенційна
 26 Дефініції

Дихотомія письменства
висока / низова словесність
• в основі станова ієрархія;
• стосується переважно літератури ХІХ століття

елітарна / масова література

• в основі ідеологічна оцінка;
• апелює до «модерністського концепту» розподілу
суспільства на еліти й масу;
• характерна для першої половини ХХ століття

міметична / формульна література

• в основі поетикальний характер,
• акцентує на відмінності поетики двох типів письменства;
• базується на американських наукових традиціях
(Джон Кавелті)

За Софією Філоненко
 27 Дефініції

Дихотомія письменства
інноваційна / конвенційна література
• в основі теорія Роджера Брауна;
• поділ здійснено за принципом «винахідливості» та
«передбачуваності», що визначають елітарну й масову
літератури

автономне / гетерономне поле літератури

• поділ здійснив П’єр Бурдьє відповідно до двох секторів
культурного виробництва,
• розмежування базується за способом набуття символічного
капіталу;
• автономність Ғ авторська стратегія відмінності від усього,
що вже існує;
• гетерономність Ғ розрахунок на короткотермінові економічні
вигоди.

За Софією Філоненко
 28 Дефініції

Дихотомія письменства
Кен Ґелдер:
 читання творів Літератури Ғ
це вертикальний рух у глибину
тексту;
 читання популярної літератури Ғ
горизонтальне ковзання масивом
подібних текстів.

Gelder K. Popular Fiction: The Logics and Practices of a Literary

Field / Ken Gelder. Ғ Abingdon : Routledge, 2004. Ғ 192 p.
 29

Умберто Еко
«Відкритий твір» (1962)

твір закритий твір відкритий

 передбачає єдино  є лише пропозицією
можливе для читача-
прочитання реципієнта,
(твори, призначені є естетичним
для масового
читача, комікси про повідомленням,
Супермена, романи містить в собі
Яна Флемінга про перспективи
Джеймса Бонда взаємодії твору
тощо). та читача.
 30 Точка зору

Сучасний критичний дискурс

Тамара Гундорова:
«…Масова культура володіє гіпнотичним впливом, вона
привчає більшість до найдешевших чуттєвих потягів, тим
підступніших, що вони асоціюються з привабливими і
яскравими візіями справжнього життя.
Як твердив Теодор Адорно, у масовій культурі зникають
естетична сублімація та незацікавлене естетичне
ототожнення, а натомість впроваджується принцип
реїфікації, коли естетичні об'єкти перетворюються на
предмети і товари. Відповідно читач популярної літератури
не піднімається до незацікавленого естетичного
споглядання, а споживає вже запаковані враження і
почуття».
 31 Дефініції

Масова література
упізнаваність
Софія Філоненко:
еротизація, Масова література —
епатаж
сукупність літературних
розважальність
творів, які адресуються
широкому читацькому загалу
візуалізація й функціонують за законами
образу
літературної індустрії
динамічний відповідно до своєї жанрової
сюжет, проста
композиція приналежності.
стилізація,
імітація
 32 Характерист
ика

Масова література: характеристика

 стереотипна
 тривіальна  розважальна
 банальна  легка
 низька  читабельна
 бульварна  комерційна
 дешева  передбачувана
 маргінальна  формульна
 філістерська  відпочинкова
 належна натовпу  ескапістська
 кітч  бестселерова
 треш
 макулатура  демократична
 мотлох  популярна
 фаст-фуд  белетристична
 чтиво
 псевдолітература
 сублітература
 33 Точка зору

Сучасний критичний дискурс

Тамара Гундорова:
«…Поняття масова і популярна, зазвичай, ототожнюються,
хоча між ними є і певна відмінність. Виразний ефект негативності
несе назва масова культура — остання відразу співвідноситься із
запропонованою Теодором Адорно формулою „культурної
індустрії”. Натомість поняття популярна культура виглядає більш
нейтрально і навіть не завжди асоціюється з явищем масової
культури чи поп-культурою.
Популярна культура — явище ширше, ніж масова культура, й
інше, ніж сконструйована романтиками „народна культура”.
„Популярна” означає передусім культуру широко відому,
однорідну, поширену, яка виражає смаки більшості і
розрахована на споживання більшістю, і в цьому сенсі вона
синонімічна поняттю масової культури.…».
 34 Поняття й
дефініції

Масова література:
поняття та терміни
популярна література
белетристика
Масова
паралітература
література
/ popular розважальна література
fiction
/ genre література для дозвілля
fiction
тривіальна література
формульна література
 35 Поняття й
дефініції

Висока література
елітна / елітарна
висока
класична / класика
Висока
література серйозна
якісна
належна меншості
авангардна
 36

белетристика

Белетристика
інтелектуальна
Постмодерна література: белетристика
 зрощення масової та
елітарної літератури;
масова
 «стирання меж», белетристика
знищення бар’єрів
(Леслі Фідлер);
новий
 скасування культурних белетризм
ієрархій.
міддл-
література
 37 Дефініції

Літературне поле
Кен Ґелдер: «Вони можуть бути взаємно
антагоністичними, але вони потребують одне одного
для самоідентифікації».

В основі Ғ «поле
принцип поділу «поле популярної
культурної продукції Літератури» белетристики»
(literary field) (popular
на автономну / fiction)
гетерономну
 38 Характеристика

Відмінності високої та масової

літератури (за Енн Гелліган)
ЛІТЕРАТУРНА БЕЛЕТРИСТИКА
(literary fiction)
 індиферентна до відгуку
публіки)
 продукція високого рівня
 автор
 творчість
 поле обмеженого продукування
 мова мистецького світу
 асоціюється з індивідуальною
творчістю
 ускладнений текст
 інтелектуальна
 пов’язана зі світом мистецтва
 твір народжений завдяки
натхненню
 сувора, абстрактна
 сюжет не обов’язковий
ПОПУЛЯРНА БЕЛЕТРИСТИКА
(popular fiction)
 гетерономна (масова аудиторія
та логіка ринку)
 продукція низького рівня
 поле необмеженого продукування
 письменник
 індустрія
 мова індустрії
 асоціюється з жанром
 простий текст
 полегшує читацький досвід
 ремесло
 легко перетворюється на серію
 вдається до надмірностей,
перебільшень
 має бути захоплюючий сюжет,
історія
 39 Ознаки

Жанровість
Даніель Чандлер.
Жанрова система масової
культури Сергій Сушко:
«Жанрову ознаку
можна вважати
першою
типологічною
домінантою масової
літератури».

Жанрові різновиди
 детектив
 шпигунський роман
 бойовик
 кримінальний роман
 наукова фантастика
 фентезі
 трилер, технотрилер,
 любовний, дамський,
сентиментальний або
рожевий роман, мелодрама
 еротичний, порнографічний
 готичний роман, горор
 апокаліптичний,
постапокаліптичний
 чикліт
 духовна проза
 підліткова проза
 християнська проза
40 Жанри
 костюмовано-історичний
 історична проза
 мемуари, автобіографії
 гей / лесбійський
 кінороман
 сенсаційний роман,
 авантюрний або
пригодницький,
 авантюрно-історичний,
 дистопія
 сімейна сага
 чарівна казка
 тревелог
 офісний роман
 інтернет-роман
 мешап-література (mashup)
 фенфік, фанфікшн
 41 Ознаки

Жанровий канон
Складові жанрово- Жанри-кити
тематичного канону (за Кеном Ґелдером)
(за Миколою Мельниковим)
романс
сюжетна схема
детектив
тематика наукова фантастика
фентезі
набір дійових осіб
(підпорядкованих сюжетній горор
функції) вестерн
клішовані елементи шпигунський роман
художньої форми
(шаблони, стереотипи, історичний роман
канонічні прийоми) пригодницький роман
 42 Ознаки

Жанровість
 хто видав твір?
 як його рекламують?
 які витяги із рецензій розміщені на
обкладинці?
 що зображено на обкладинці?
 який формат, видання, якість
паперу, дизайн?
 де її продають?
 хто споживає ці тексти?

Кен Ґелдер: відповіді на ці запитання будуть цілком

залежати від жанрової ідентифікації певного твору.
 43 Ознаки

Жанровість
автор
Микола Мельников:
автор, заголовок,
обкладинка Ғ
«первинні сигнали» заголо «первинні сигнали»

жанрово-тематичної вок
очікування

приналежності, які
забезпечують ефект
жанрового очікування
в читача.
обкла
динка
 44 Ознаки

Жанровість
Софія Філоненко:
«Жанровий канон масової літератури є досить
жорстким утворенням. Відхід від нього, Ғ
наприклад, якщо в романсі закохані не поєдна-
лися або хтось із них помер, або в детективі
злочин залишився нерозкритим, Ғ призводить
до того, що читач не дочитує текст до кінця і
відмовляється купувати твори цього автора.
Видавництва, спеціалізовані на жанровій прозі,
також відмовляються працювати із нестандар-
тними зразками текстів, сумніваючись у можли-
вості отримати від них комерційний прибуток».
 45 Ознаки

Жанровість
Ганс-Роберт Яусс:
 жанр — це «сконструйований горизонт сподівань»,
який можна розуміти як «взаємозв’язок правил гри
для скеровування читацького розуміння».
Кен Ґелдер:
 жанр — це «наперед-знання» (для авторів, читачів)
 жанр є визначальним на усіх етапах: виробництва,
дистрибуції і споживання;
 жанр задає «логіку» і «практику» процесу
виробництва популярної белетристики;
Софія Філоненко:
 жанр Ғ «потужний комерційний інструмент, він
визначає, на яку поличку цю книжку поставлять».
 46 Ознаки

Кітч як ознака масової літератури

 «…кітч, як і масова культура, відповідає
передусім психологічним потребам
середнього класу, точніше, кітч є
соціологічним і психологічним вираженням
щоденного стилю буржуазії або середнього
класу.
 Кітч є ефективним мистецтвом, оскільки він
маніфестує тріумфальну естетику й етику
консюмеризму.

Calinescu, Matei. Faces of Modernity: Avant-garde, Decadence,

Kitsch. — Bloomington ; London : Indiana Uni Press, 1977.
 47 Ознаки

Кітч: основні ознаки

(за Томасом Кулкою)
1) кітч відтворює об’єкти або теми, які мають високий
емоційний статус; звернений до сентиментів і емоцій, які
є спонтанними і легко, без напруження викликають у
людей певну відповідь, реакцію. Він не турбує нас і не
ставить якісь запитання;
2) кітч картинний, він використовує найбільш конвенційні,
стандартні для цієї людини в цей час канони, сам же
процес дешифрування повинен бути легким,
непроблемним, тобто теми й об’єкти не повинні викликати
напруження і мають легко розпізнаватися;
3) кітч зазвичай нічого не додає суттєво нового і не збагачує
асоціації, які викликає зображений об'єкт; він лише
закріплює і нагадує відоме та знайоме.

Kulka, Tomas. Kitsch and Art. — Pennsylvania : Pennsylvania University

Press, 1996. — P. 25‒42.
 48 Ознаки

Кітч як явище масової літератури

Тамара Гундорова:
Кітч передусім пов’язаний з продукуванням і
споживанням мистецтва як певної речі, з
явищем фетишизації мистецького об’єкта-речі.
При цьому спостерігаємо процес деестетизації
мистецтва — споживач сприймає мистецьку
річ не через її автономність і індивідуальність,
а так, як відповідає ця річ його власним
потребам та інтересам, як відбиває вона його
власні уявлення про реальність.
 49 Ознаки

Упізнаваність, повторюваність
Центральною формулою масової
культури є повторюваність.
Теодор Адорно

Тамара Гундорова:
 Масова культура твориться уподібненнями,
а характеризує її повторюваність, оскільки індивід доби
культурної індустрії навчений сприймати те, що
подібне, дубліковане, що нагадує про щось, уже знане.
 Принцип репродукування — це повторення. Механічна
репродукція веде до втрати автентичності і дає
незчисленну кількість копій, руйнуючи часову і
просторову індивідуальність мистецтва. При цьому
йдеться не лише про явища нові — масова культура
пов’язана також із появою репродукцій попередніх
мистецьких явищ та їхньою доступністю.
 50 Ознаки

Формульність
Джон Кавелті:
 масова література Ғ це
„формульна література”.
 формули Ғ це культурні
продукти, що стають умовними
способами репрезентації певних
образів, символів, тем та міфів.

Cavelti, John. Adventure, Mystery and Romance: Formula

Stories as Art and Popular Culture / John Cavelti. — Chicago :
U Chicago Press, 1976. — 336 p.
 51 Ознаки

Формульність
П’ять формул масової літератури Джона Калверті
(на основі таких «моральних фантазій»)
фантазія пригодницької формули
• герой долає всі перешкоди і виконує важливу моральну місію

фантазія романсу
• віра у всеперемагаючу силу кохання
фантазія детективної формули
• раціональне пояснення таємниці
фантазія мелодрами
• перемога добра, покарання зла
фантазія формули про «чужі істоти і стани»
• пізнання непізнаваного через його об’єктивацію
 52 Ознаки

Формульність
Марія Зубрицька:
«…для читача-шанувальника жанрів
масово-популярної літератури —
кримінальних, пригодницьких жанрів чи
жанру мелодрами — досить прочитати
кілька творів одного жанру, щоб у
наступних текстах віднайти аналогічні
схеми, явища, події і майже однакову
композиційну структуру».
 53 Формат

Таблиця жанрів за Артуром А. Берґером

Наукова Гостросюжетний Шпигунський
Жанр Вестерн
фантастика детектив роман
Час 1800-ті космос теперішнє теперішнє

Місце фронтир космос місто світ

Герой ковбой космонавт, детектив агент
космічний мандрівник

Героїня вчителька, дівчина-космонавт нещасна дівиця шпигунка

офіціантка
Другорядні шериф, городяни, технічний персонал поліцейські, інші шпигуни
персонажі індіанці злочинці

Злодії розбійники, «чужі» убивці «кроти»

вигнанці, втікачі
Сюжет відновлення відбивання нападу пошуки вбивці пошуки «крота»
закону «чужих»
Тема прогрес тріумф людяності викриття порятунок
правосуддя вбивці вільного світу
Одяг ковбойський стиль «хай-тек» дощовик костюм
капелюх
Засоби коні космічні кораблі розбита автівка літаки
пересування
Зброя шестизарядний бластер пістолет, пістолет із
кольт кулаки заглушувачем
 54 Ознаки

Ґендерність
Софія Філоненко:
 Ґендерні конотації зримо і незримо супроводжують
весь процес виробництва й споживання масової
літератури й культури в цілому. Уже перший
погляд на палітурку масового видання дає нам
уявлення, до якої рубрики слід віднести книгу Ғ
«чоловічої» або «жіночої».
 Про це сигналять колористична гама, шрифти,
малюнки, імена авторів, ключові слова-«маркери»
в назвах творів, назви серій.
 55 Ознаки

Ґендерна класифікація жанрів

(за Софією Філоненко)

«адреналінові» «ендорфінові»

• пригодницькі жанри, • романтичні мелодрами

які «лоскочуть нерви» і сентиментальні
(бойовики, вестерни, історії;
трилери) • функціонують як
машина бажань,
змальовується образ
жінки та ідеального
чоловіка (з погляду
жінки)
 56 Ознаки

Комерційність
Софія Філоненко:
 Масова література постає як індустрія, для якої
характерні принципи повтору (сиквели,
приквели), серійності (серійні назви, герої) та
імітації.
 Сюди ж включені такі категорії як брендовість,
мода та піар.
 Важливим фактором для масової літератури є
читабельність.
 57 Функції

Функції масової літератури

розважальна функція

адаптативна функція

терапевтична функція

компенсаторна функція

функція художньої реалізації

принципу життєподібності
 «…Число жанрів у будь-
якому суспільстві залежить
від складності й розмаїтості
суспільства».
Керолін Міллер Жанри
масової
літератури

58
 59 Жанри

Детектив
(від лат. detectio Ғ розкриття) Ғ
один із найпоширеніших жанрів масової
літератури, присвячений розкриттю
з допомогою логічного аналізу заплутаної
таємниці, пов’язаної зі злочином.
 60 Жанри

Жанрові різновиди
іронічний детективів
герметичний

історичний
Детектив

шпигунський

ретродетектив

гостросюжетний

кримінальний

фантастичний
 Критика

З рецензії на детективний ретро-роман

«Візит доктора Фройда» Богдана
Коломійчука (Харків : Фоліо, 2016).

«Критикувати „бульварний роман” неможливо як

частину літературного процесу, оскільки він не є
літературою, а виступає окремим від неї суспільним
явищем.
Тому вважати „Візит доктора Фройда” за сучасну
українську літературу та навіть номінувати на звання
„Книги року” означає не поважати літературу взагалі.
Проте, не варто забувати, що шедевр світової
літератури „Американська трагедія” Теодора Драйзера
народився завдяки тому, що її автор виконав реальну
критику тогочасного „бульварного роману”».

Алушкін Сергій. Апологія «бульварного роману» //

ВВС Україна
 62 Жанри

Тревелог
(від англ. travelogue — розповідь про подорожі) Ғ
один жанрів масової літератури, в основі якого
опис реального переміщення в просторі
мандрівного героя (найчастіше героя-оповідача),
очевидця, що описує маловідомі або невідомі
реалії, власні думки, почуття і враження, що
виникли в процесі подорожі.
 63 Жанри

Мешап
Mashup (від англ. Ғ суміш) Ғ
жанр сучасної літератури, в якому на
основі класичного твору або
реальних історичних подій із
додаванням елементів різних жанрів
створено цілком новий твір.
 64 Жанри

Сентиментальний роман
Любовний роман (рожевий, жіночий,
романс) Ғ роман про кохання, створений
преважно автором-жінкою для жінок. Для
любовного роману характерні гендерні
стереотипи, формульність, гепі-енд.
 65 Жанри

Жанрові різновиди
історичний
сентиментального роману
психологічний

пригодницький
Сентиментальний

еротичний
роман

мелодрама

любовна сага

кінороман

містичний

чикліт

соціальна
мелодрама
 66 Жанри

Чикліт
(від англ. chick lit — «жіноче чтиво», «література для
ціпочок») — сучасна постфеміністична проза, в
основі якої самоідентифікація жінки в сучасному
суспільстві. Розкриває теми кар’єри, кохання, шлюбу,
виховання дітей, самореалізації в суспільстві.
Характеризується іронічністю оповіді, гумором.
Виникла на противагу чоловічій літературі.
 67 Жанри

Фантастика
(від грец. Ғ уява, фантазія) Ғ
Фантастика — це жанр літератури, у творах
якого сюжет і система образів засновані на
фантастичних компонентах.
 68 Жанри

Жанрові різновиди фантастики

Фантастика
• власне фантастика
• наукова фантастика
• фентезі
• кіберпанк
• містика
• міфологічна фантастика
• утопія, антиутопія
• горор
• дияволіада
• психологічна
фантастика
• історична фантастика
• фантастичний бойовик
 69 Жанри

Фентезі
(від англ. fantasy — ідея, вигадка) Ғ жанровий
різновид фантастики, в якому використовуються
ірраціональні мотиви чарівництва, магії, містики,
поєднані з реалістичною оповіддю, змальовуються
віртуальні світи із середньовічними реаліями,
нетехнічною психологією. Визначальними для них є
фатум, етична позиція «добро vs зло», винагорода
за зусилля подолання перешкод, диво.
 70 Конкурси

Літературні конкурси, премії

 стимулюють розвиток масової
літератури;
 здійснюють пошук молодих авторів;
 сприяють публікації творів;
 сприяють промоції жанрів масової
літератури, авторів, видань;
 формують коло постійних читачів;
 створюють платформи для
комунікації;
 71 Відзнаки

«Золоті письменники
України»
 Літературна відзнака для українських
письменників, чиї романи вийшли сукупним
накладом понад 100 000 примірників.
 Мирослав Дочинець  Марія Матіос
 Ірен Роздобудько  Василь Шкляр
 Юрій Винничук  Тимур Литовченко
 Андрій Курков  Любко Дереш
 Міла Іванцова  Дара Корній
 Андрій Кокотюха  Володимир Лис
 Люко Дашвар  Юрій Андрухович
 Лада Лузіна  Степан Процюк
 Сімона Вілар  Генрі Лайон Олді
 Сергій Жадан  Світлана Талан
 Оксана Забужко
 72 Точка зору

Тенденції сучасної української

масової літератури
Софія Філоненко:
 масова література досі перебуває на
початковому етапі розвитку;
 багато жанрів існують у синкретичному
вигляді;
 побутують проміжні форми між масовою та
елітарною літературою, мідл-літературою;
 стійка прив’язаність жанрів до певної статі;
 письменники-інтелектуали свідомо беруться до
створення національного масового продукту.
 73 Точка зору

Відмінності української масової

літератури від світової
1. Багато зайвого і недоречного для жанру.
2. Не «масові» тиражі.
3. Справді популярних авторів в Україні не вважають
масовими.
4. Сучасний масукрліт — штучний проект.
5. Масовість — сором для українського письменника?
6. Автори кидаються із жанру в жанр.
7. Штучність діалогів.
8. Пафос і штучність замість сюжету і характерів.
9. Багато якісних авторів обмежуються однією книгою.
Поліненко В. Блиск і вбогість масукрліту / Вікторія Поліненко //
Український тиждень. — 2008. — № 27. — 4‒10 липня. — С. 70–72.
 74

Тенденції української масової літератури

 Недостатньо розвинена жанрова система
масової літератури;
 двомовність, переважання російськомовної
літератури;
 значна конкуренція з російським ринком
масової літератури;
 значний вплив американської та європейської
індустрії масової літератури;
 виховання масового україномовного читача;
Дякую
за увагу!

75