МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ЮРИДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ЯРОСЛАВА МУДРОГО

ІНСТИТУТ ПРОКУРАТУРИ ТА КРИМІНАЛЬНОЇ ЮСТИЦІЇ

Кафедра культурології

РЕФЕРАТ НА ТЕМУ “ФУНКЦІЇ КУЛЬТУРИ”

Студент:
Буряк Ілля Олександрович, студент 1 курсу, групи 01-20-03

Науковий керівник:
ПІБ, вчений ступінь, звання, посада

Харків-2020
 2

Зміст
Вступ..............................................................................................................3

1. Культура як поняття культурології.......................................................4

2. Функції культури.....................................................................................7

2.1 Адаптивна функція культури......................................................................7

2.2 Значуща функція............................................................................................9

2.3 Когнітивна ( гносеологічна ) функція......................................................10

2.4 Комунікативна функція культури............................................................12

2.5 Інтегративна функція культури...............................................................13

2.6 Нормативна ( регулятивна ) функція.......................................................14

2.7 Аксіологічна функція...................................................................................16

2.8 Функція соціалізації та інкультурації.....................................................17

Висновки.....................................................................................................20

Список Використаної Літератури............................................................22

 3

Вступ

Культура - це не просто одна із специфічних сфер життя суспільства.

Вона являє собою людський спосіб буття, що визначає увесь спектр
практичної і духовної діяльності людства, його ставлення до навколишнього
світу і визначення свого місця і ролі в ньому. Зрозуміти сутність культури
можна лише через призму продуктивної діяльності людини, суспільства,
всього людства: створюючи матеріальні потреби свого існування, людина,
спочатку й не усвідомлюючи цього, а потім цілком свідомо розкривала свій
духовний світ, тобто здібності та вміння, знання і світогляд, соціальні
почуття й національний характер тощо.

Кожна людина оволодіває тими культурними цінностями, які були

створені її попередниками. Проте не завжди всі ці цінності доступні або
цікаві для кожної конкретної людини. Скажімо, не кожен може побачити в
оригіналі картину Леонардо да Вінчі "Джоконда", яка знаходиться в Парижі у
Луврі, або почути "живе" виконавче мистецтво видатних майстрів сучасності
через недоступність придбання квитків на їхні виступи. Так само можна
говорити про переваги одних культурних цінностей щодо інших. Наприклад,
хтось віддає перевагу класичній музиці, а хтось - сучасній естраді, рок-музиці
і т.п., хоч сучасна висококультурна людина має розуміти суть і життєве
значення кожної культурної цінності.
 4

1. Культура як поняття культурології
Поняття "культура" трактується у вітчизняній та зарубіжній науковій лі
тературі неоднозначно. Знаходження в набір своїх смислових нюансів і визна
чень, і навіть зрозуміти, чим це являє собою культуру,
ми поставляємо знання можливо варіанти використання цієї концепції в істор
ії. Понад 2 тисячі. Року відбулися від часу латинського слова
« Colere » було використано для звернутися
до культивування грунту, земля. Але пам'ять звідси
все ще зберігається в мові у численних сільськогосподарських термінах -
сільському господарстві, культурі картоплі, обробляються пасовища тощо.

Вже в I
ст. Цицерон застосовується це поняття до людині, після якої культура розумі
ються як виховання і освіту людини,
в ідеальному громадянина. У цій думці, яка відрізняється культурними права
ми, - це добровільне обмеження своїх бажань, стихійних вчинків Лазаренка т
а шкідливих звичок. Тому термін «культура» тоді означав інтелектуальний, д
уховний, естетичний розвиток людини і суспільства, підкреслюючи його спе
цифіку, виділяючи світ, створений людиною, зі світом природи.

У повсякденному житті, ми зазвичай вкладаємо в слові «культура»

в затвердженні, розуміння в слові, як в ідеал або ідеальне стан,
з яких ми порівняти оцінені факти або явище. Тому ми часто говоримо
про професійну культуру,
культуру виконання певної речі. З тієї ж позиції ми оцінюємо поведінку люде
й. Таким чином, увійшов в звичку чути про
культурне або некультурного людині, хоча насправді часто є в вигляді піднят
ого або що - небудь Bad навченого з нашої точкою зору про,
людей. Також іноді оцінюються і цілі суспільства, якщо вони засновані на зак
оні, порядку, м'якості моралі, на відміну від стану
 5

варварства. Марно також пам'ятати, що повсякденна свідомість поняття "кул
ьтура", як правило, пов'язує твори літератури та мистецтва. Тому
під цим терміном розуміються форми та продукти інтелектуальної та художн
ьої діяльності.

І, нарешті, ми використовуємо слово «культура», коли ми

говоримо про різних народах в тих чи інших історичних епохах,
встановлені раніше на конкретних засобах існування або життя у
вигляді товариства, групи осіб або конкретного історичного періоду. Таким
чином, ви можете часто знайти фрази - культуру стародавнього Єгипту,
культурі в епоху Відродження, російської культури і багато іншого.

В даний час
національна культурологія вирішила виділити три підходи до визначення кул
ьтури - антропологічний, соціологічний та філософський.

Суть антропологічного підходу є, щоб визнати значення культури кожн
ої
нації, яка є основою для життя, як індивідуальні і цілих суспільства. Це означ
ає, що культура - це спосіб бути людиною, як
і численні місцеві культури. Такий підхід ставить
знак рівності між культурою та історією справедливого суспільства.

Соціологічний підхід розглядає культуру як фактор освіти і молодіжні 
організації в суспільстві. Організуючий
принцип є вартість системи в кожному суспільстві. Культурні цінності створ
юються шляхом суспільства самого,
але тоді вони визначають розвиток цього суспільства. Над людиною починає 
панувати те, що створено ним самим.

Філософський підхід прагне виявити закономірності в суспільстві, вста
новити причини походження та особливо розвитку. У відповідності
з цим підходом, то це НЕ
 6

так легко описати або перерахувати явище культури,
але спроба зроблена, щоб заглибитися в їх суть. Зазвичай,
то суть культури розглядається в свідомої діяльності по перетворенню в світі
навколо задоволення людських потреб.

Також виробляють функціональні визначення культури, які характериз
ують її за допомогою інструменту, який вона виконує в суспільстві,
і навіть розглядають єдність і взаємозв'язок цих функцій. Наприклад, серед ф
ахівців по міжкультурної комунікації дуже популярні
короткі, але ємне визначення Так. Зал : культура
- це спілкування, спілкування - це культура. Такі визначення мають російські 
культурологи. Цю цифру слід назвати одним з найбільших вітчизняних філос
офів М.М. Бахтін, автор діалогічної концепції культури. Він поставляється з 
основною ідеєю : культура коли-небудь існує як така,
але з’являється лише у взаємодії, що відбувається з іншими культурами. У
будь-якому, чия культура є глядачем, або дослідником, а НЕ який
- то абстрактний об'єкт, спостерігаючи культуру позиції безпристрасно маши
ни, яка записує будь- що тільки її прояв.

Таким чином, домінував в усіх розглянутих визначеннях є
злаки сенсі, кожен свідчить про яких - або більш-
менш істотних особливостей культури. У той же час, ви
можете вказати і недоліки кожного визначення,
з основними його неповними. Зазвичай, ці визначення можна назвати взаємо
виключними, але просте підсумовування їх не дасть НЕ позитивного
результату.

Культура - це суттєва характеристика людини,
то, що відрізняє ІТ від тварин, prysposablyvayuschyhsya
до навколишнього середовища, і, якщо НЕ свідомо змінити його, як людина.
 7

Ви
можете НЕ сумніватися також, що результат трансформації виробництва шту
чного світу, значна частина яких є ідеї, цінності та символи. Він виступає
проти світу природи. І, нарешті, культура є НЕ успадковується біологічно,
а просто йде в результаті освіти і отримали освіту, яке, що
проходить в суспільстві, серед інших людей.

2. Функції культури
Складна
і багаторівнева структура культури визначає різноманітність її функцій в сус
пільстві і людських свобод. Однак, в питання кількості функцій культури в к
ультурі НЕ повний консенсус. Тим
НЕ менше, вони все згодні з про багатофункціональності культури, що її ком
понент може виконувати різні функції. Порівняння різних точок зору з цього 
питання дозволяє зробити висновок, що до
числа основних функцій культури належать адаптаційна, знакова ( сигнифіка
тивна ), когнітивна, інформаційна, комунікаційна,
інтегративна, регулятивна, аксіологічна та інші.

2.1 Адаптивна функція культури
Найважливіша функція культури - адаптивна, яка дозволяє людині адап
туватися до в середу, яка є необхідною умовою
для виживання всіх живих організмів в процесі еволюції. Людина
не адаптується до змін навколишнього середовища, так
як це робить інші живі організми і змінюється середу жити
в відповідності з їх потребами, адаптуючи його сам. У цьому створюється но
вий, штучний світ - культура. Іншими словами, людина не
може вести природний спосіб життя, як і тварин,
і, щоб вижити, створюючи навколо себе штучну середу проживання.
 8

Звичайно, повної незалежності від навколишнього
середовища людина досягти не може, оскільки кожна конкретна
форма культури багато в чому обумовлена природними умовами. Тип економ
іки, житло, традиційні звичаї, вірувань, обрядів і ритуалів народів
буде залежати від природних і кліматичних умов.

З розвитком культури людства буде все більше і більше продуктів безп
еки та комфорту. Але щоб позбутися
від старих страхів і небезпек, людина з'являється зіткнутися з особою до нови
м загрозам, що він створює себе. Так, сьогодні також може НЕ боятися від ст
рашних хвороб минулого, як чума або чорна віспа,
але були нові захворювання, такі як СНІД, який вже знайшов ліки,
і військові лабораторії чекають їх час інших смертельних захворювань, створ
ено дуже людина. Таким чином, люди повинні бути
захищені тільки від природного середовища проживання, а й
у світовій культурі.

Адаптивна функція має подвійну природу. З одного боку,

це виявляється у створенні необхідних людині засобів захисту від зовнішньог
о світу. Це все продукти культури, що допомагає початковій, а пізніше і циві
лізованій людині вижити і заробити, безсумнівно, відчути світ : використання 
вогню, створення продуктивної сільськогосподарської економіки, медицини 
тощо. Вони мають називаються конкретні засоби з людської середовища. Сю
ди відносяться як предмети матеріальної культури,
але також ті специфічні фонди, які чоловік робить, щоб пристосувати до жит
тя жінок у суспільстві, утримувати його шляхом взаємного знищення, а потім 
смерті. Це державні структури, закони, звичаї, традиції, норми, засновані
на моралі, і т.д.

Є також НЕ - конкретні засоби з людської захисту - культури
в цілому, існуючі в картині світу. Розуміння культури як «другої
природи» світ, створений людиною, ми підкреслюємо найбільш
 9

важливу особливість людської діяльності і культури - здатність до
« подвоєння » світу, вибір з його сенсорно-мета і ідеально-
форми шарів. Культура як картина світу дає можливість бачити світ не
як безперервний потік інформації і отримати цю інформацію, знаходяться в у
порядкованому і структурованому вигляді.

2.2 Значуща функція
Культура як
картина світу пов'язана з іншою функцією культури - орієнтиром, сигніфікат
ивної, тобто. функція присвоєння імен. Формування імен та звань дуже важл
иво для людини. Коли об'єкт або явище НЕ названий, не має НЕ ім'я, чи
не такий чоловік, вони не існують
для нас. Присвоївши назву об'єкта або явища і, оцінюючи його, наприклад, п
огрожуючи, ми одночасно отримуємо необхідну інформацію, яка дозволить
нам діяти, щоб уникнути небезпеки. В кінці
кінців, коли маркування загрози, ми просто дати йому ім'я, але вмістити
його в ієрархії буття.

Таким чином, культура як образ і

картина світу є впорядкованою і збалансованої схемою простору, яка
виступає в якості від призми, через які штучні погляди
на поширення в світ. Ця схема виражається через філософію, літературу, міф
ологію, ідеологію, соціальні та людські дії. Її зміст буде реалізовано
в більшості членів етносу в фрагментах, лише невелика кількість
культурологів має свою повну ступінь. В
основі цієї картини світу лежать етнічні константи - цінності та норми етнічн
ої культури.

2.3 Когнітивна ( гносеологічна ) функція
Важливою функцією культури є когнітивна ( гносеологічна ) функція. 
Культура концентрує в собі досвід минулого та навички багатьох поколінь л
 10

юдей накопичують багаті знання
про світ, і це створює сприятливі можливості для подальшого навчання та ро
звитку. Ця функція є найбільш повно себе
в науці і науковому пізнанні. Звичайно, знання набуваються і
в інших сферах культури, але є побічний результат людської діяльності,
а наука отримання об'єктивних знань про світ - головна мета.

В
протягом довгого часу, наука залишається явище тільки європейської цивіліз
ації і Міністерство культури, інші країни вибрали інший спосіб навчання про 
світ навколо них. Таким чином,
в Сході, в найскладніших систем по філософії і психотехніки були створені д
ля
цієї мети. Вони серйозно обговорили такі незвичні для раціональних європей
ських умів способи пізнання світу, як телепатія (передача
думок ізольовано ), телекінез ( здатність впливати на думку
за допомогою предметів ), ясновидіння ( здатність передбачати майбутнє )
та багато іншого.

Пізнавальна функція тісно пов’язана з функцією накопичення та зберіг
ання інформації, оскільки знання, інформація є результатами пізнання світу. 
Природним станом життя як окремої людини, так і суспільства в цілому є
потреба
в інформації з найрізноманітніших питань. Ми повинні пам'ятати наше мину
ле, бути
в змозі, щоб оцінити його правильно, визнати наші помилки. Один повинен з
нати, де він знаходиться з і де він збирається. У зв'язку з цим питань,
то інформація функція культури була сформована.

Культура
стала специфічно людською формою виробництва, накопичення, збереження 
та передачі знань. В відміну від тварин, яким мають передачі інформації від о
 11

дного покоління до іншого вели в основному генетичними засобами,
люди інформація кодується протягом різних знакових систем. Завдяки цьому 
інформація відокремлюється від осіб, які її добули, набувають самостійного і
снування, не зникаючи після їх смерті. Це є громадська власність,
і кожне нове покоління НЕ почати свій життєвий шлях від нуля, і
активно розвиває досвід, накопичений попередніми поколіннями.

Інформація передається не лише у
часовому аспекті - від покоління до покоління, але й одне покоління -
як процес обміну досвідом між суспільствами, соціальними групами, окреми
ми людьми. Існують рефлексивні ( свідомі )
та нерефлексійні ( несвідомі ) форми трансляції культурного досвіду. До реф
лексивних форм відносять цілеспрямоване навчання і виховання. До
нерефлексивної
- стихійне засвоєння культурних норм, що відбувається несвідомо, шляхом
безпосереднього наслідування іншим.

Соціокультурний досвід перекладається у формі дії таких соціальних ін
ститутів, як сім'я,
система освіти, засоби масової комунікації закладів культури. Згодом, виробн
ицтво і накопичення знань є збільшення більш
швидкими темпами. У сучасній епосі, є подвоєння інформації кожні
п'ятнадцять років. Таким чином,
культура, виконуючи інформаційну функцію,
робить можливим процес культурної наступності, зв’язок народів, епох і пок
олінь.

2.4 Комунікативна функція культури
Комунікативна функція культури дуже важливо. Жодна людина
не може вирішити жодне складне завдання без допомоги інших людей. Без сп
ілкування з іншими, як його
 12

словами, людина може стати повним членом суспільства, розвивати свій твор
чий талант. З допомогою в зв'язку є координацією складних дій, стає можлив
ою соціальної життям сам.

У цій натурі
не наділена людина здатністю встановлювати емоційні контакти, обмінювати
ся інформацією без допомоги знаків, звуків, букв. Таким
чином, спілкування з більш подібним людиною створені різними способами 
культурного спілкування. Інформація може передаватися вербально ( вербаль
но ), невербально
і паравербально. До невербальних засобів спілкування належать міміка,
жести, поза, дистанційне спілкування,
що відбувається з іншими людьми, інформація, яка передається за
допомогою різних матеріальних об'єктів. Так, занадто багато інформації мож
е бути передана з допомогою одягу людей,
особливо уніформи. До паравербальних засобів спілкування відносяться темп 
мови, інтонація, гучність, артикуляція, висота звуку та ін.

Зв'язки процес сам
по собі є дуже складним. Інформація спочатку повинна бути закодована, тобт
о. наділений будь-якою символічною формою. Потім,
в протягом від передачі комунікаційних каналів, то можуть
бути перешкоди і втрати від інформації. При отриманні
на повідомлення одержувачу, воно повинно бути
raskodyrovano, і з урахуванням відмінностей в сприйнятті про світ,
і навіть індивідуального досвіду відправника і одержувача
на повідомлення raskodyrovanye приходить з недоліками. Тож спілкування не 
є успішним на 100%
- більші чи менші втрати неминучі. Ефективність спілкування забезпечується 
в ряді культурних умов, такі, як наявність загального мови, канал передача, п
равильна мотивація, етичні, семіотичні правила, які в результаті визначення, 
 13

хто, що, коли ми можемо повідомити і зажадали від кого і

коли чекати відповідного повідомлення.

Розвиток форм і методів зв'язку є найбільш
важливим аспектом в культурі формування. На ранніх етапах історії всього л
юдства можливість спілкування обмежувала прямі контакти з людьми
при передачі інформації вони повинні
були сходитися на відстань прямого зору і слуху. Поступово люди
почали знаходити можливість збільшити коло спілкування за допомогою спе
ціальних пристроїв. Так
само сигнальні барабани та вогнища. Але скільки їхніх можливостей обмежу
валося передачею лише кількох сигналів. Тому найважливішим етапом у розв
итку культури було винахід писемності, що дозволило передавати складні по
відомлення на великі відстані.

У сучасних умовах швидке розширення комунікативних можливостей 
призводить до стирання національних особливостей і сприяє формуванню єд
иної універсальної цивілізації, тобто. до процесів глобалізації. Ці процеси сти
мулюють інтенсивні прогресу засіб по комунікації - постійно зростає число і
нформаційних потоків, можна зв'язати більш
і більш віддалений кожен з інших куточків Землі, збільшуючи швидкість пер
едачі. І одночасно поглиблюючи розуміння людей, створюючи в
серцях співчуття та співпереживання «чужорідних» горе і радість.

2.5 Інтегративна функція культури
Інтегративна функція культури близька до комунікативної :
культура об’єднує народи, соціальні групи та держави, тобто. будь- яка
та соціальна спільнота. На основі єдності цих груп лежать: спільна мова, єди
на система цінностей та ідеалів, а тут - спільні погляди, поширені у світі,
і навіть загальні норми,
що регулюють поведінку людей. Отже, існує відчуття спорідненості, спільно
 14

ти людей - членів вашої групи, на відміну від

інших, яких вони сприймають як "чужих". Через війну весь світ ділиться на
" своїх " і "чужих", "ми" і "вони". Як
правило, людина відчуває більше довіри до « його », ніж в
«чужий», які говорять на незрозумілій мові і провідні себе з нашої
точкою зору про неправильно. Тому спілкування між представниками різних 
культур завжди складне,
великий ризик помилок, які породжують конфлікти і навіть війни.

Однак останнім
часом, у зв’язку з процесами глобалізації, розвитку засобів і комунікації, між
культурні контакти розширюються. Багато в чому це пропагує і сучасна масо
ва культура, яка робить доступною велику кількість людей з
різних країн, книги, музика, досягнення науки і техніки,
моди тощо. Інтернет відіграє особливо важливу роль в цьому.

Отже, можна сказати, що інтегративна функція культури, поряд із спілк
уванням, допомагає об'єднати як деякі соціальні та етнічні групи, але
і все людство загалом.

2.6 Нормативна ( регулятивна ) функція

Нормативна ( нормативна ) функція культури відіграє величезну роль
в житті суспільства. Будь- яка людська спільнота вимагає регулювання повед
інки складових людей. Це необхідно
для збереження рівноваги усередині цього співтовариства, і
для виживання кожного одного людини. Продукти культури, які людина має, 
окреслити його можливі дії, дозволяють прогнозувати розвиток подій. Але
вони визначають, як на роботі людини в тій чи іншій ситуації. Кожна свідома 
і відповідальна людина робить дії, засновані на правилах, і підвищує вимоги 
до поведінки людей, які історично склалися в суспільстві і чітко закріпилися 
у свідомості та підсвідомості.
 15

Власне регулююча функція культури виявляється як система
та вимоги суспільства до всіх його членів
у всіх сферах їхнього життя та агентської діяльності - роботі, побуті, сім'ї, мі
жгрупових, міжетнічних, міжособистісних відносинах. Норми можуть бути
як дозвільними,
так і заборонними. У кожній культурі прийняті свої правила. З допомогою з ц
их правил
культури регламентує, координує дії окремих осіб і соціальних груп, знаходи
ть найкращі способи рішучість конфліктних ситуацій, даючи рекомендації по 
більш рішенням життєво важливих питань.

Регулятивна функція культури складається
з декількох рівнів. Вище вони представлені моралі
і її норм, які строго спостерігається, незважаючи
на відсутність спеціальних контролюючих інститутів,
і порушення в моральних норм є різко засуджується суспільством. Інший ріве
нь регулювання представлений нормами
права, які викладені в деталях в конституціях і
законах різних країн. Контроль за
їх дотриманням здійснюється за допомогою спеціально створених установ -
судів,
прокуратури, міліції, тюремної системи. Ще один рівень регуляторних функц
ій - митниця і започаткувала традицію. Вони представляють собою стійку сис
тему поведінки людей в різних сферах життя і різних ситуацій, які вже стала
нормою, і передаються з покоління в покоління. Вони,
як правило, приймати форму певного стереотипу зберегти свою стабільність і 
консервативність на протязі століть, незважаючи
на те співтовариство зміни. Нарешті,
то низький рівень регулювання є норми людини за одну роботу,
в повсякденному житті, спілкування з іншими людьми,
 16

в відношенні до природи. Цей рівень нормативності включає широкий спектр 
вимог - починаючи від нагадування про
необхідність дотримання елементарної чистоти, закінчуючи загальними вимо
гами до духовного світу людини.

2.7 Аксіологічна функція
Ціннісні орієнтації середовища пов'язані з аксіологічною
( оцінною ) функцією їх культури. Оскільки ступінь значущості об'єктів і яви
щ в світі для життєдіяльності людей, варіюється, формується певна система ц
інностей суспільства, або соціальної групи. Значення розуміють вибір з того і
ншого об'єкта, ситуації, потреби,
цілі конвертовані в відповідно з критеріями, про корисності не
для життя людини. Цінності - це основа культури, допомога суспільству,
і кожна людина відокремлює хороше від поганого, правда від помилки, справ
едливе від несправедливого, дозволене від забороненого -

Відбір цінностей відбувається
в процесі практичної діяльності. За міру накопичення досвіду значень форму
ються і зникають, переглянуті і збагачується. У різних народів поняття добра
і
зла різні, це цінності забезпечують специфіку кожної культури. Це, що важли
во для однієї культури, може бути абсолютно байдужим
до іншої. Кожна нація формує свою піраміду, ієрархію цінностей, хоча сукуп
ність цінностей є універсальною. Ви
можете умовно розділити ( класифікувати ) основні цінності на:

• вітальні - життя, здоров'я, безпека, добробут, міцність тощо ;

• соціальні - статус у суспільстві, статус, робота, професія,

особиста незалежність, сім'я, гендерна рівність ;

• політичні - свобода
слова, громадянські свободи, законність, громадянський мир;
 17

• моральні - добро, добро, любов, дрркба, обов'язок,

честь, безкорисливість, порядність, вірність, справедливість, повага до
старших, любов до дітей ;

• естетичні - краса, ідеал, стиль, гармонія, мода, оригінальність.

Багато з них згадувалося вище значень можуть бути відсутніми в
цьому або інший культурі. З іншого боку, кожна культура по-своєму предста
вляє ті чи інші цінності. Так, ідеали краси є досить різні в різних націях. Напр
иклад, згідно з ідеалом краси середньовічного Китаю,
аристократи мали мати крихітну ніжку. Zhelaemoho шукав вихід через хворо
бливі процедур з бинтування ніг, піддаючи їх дівчат до п'яти,
то результат цих жінок були покалічені.

З допомогою значень,
люди орієнтованих в світі, суспільстві, визначається шляхом їх поведінки, їх 
ставлення до інших. Значна частина людей вірить, що шукають добра, правд
и, любові. Звичайно, те, що комусь здається добрим, може бути злим
та іншими. І це знову вказує на культурну специфіку цінностей. Всі наші жит
тя ми діяти як « оцінювачами » з в світі навколо нас, спираючись на наші
власні ідеї про добро і зло.

2.8 Функція соціалізації та інкультурації
Найважливішою функцією культури є функція соціалізації та інкультур
ації. Соціалізація називається процес засвоєння людського індивідуума конкр
етні знання і цінності, необхідні життя жінок в ролі повноправного члена сус
пільства. Водночас соціалізація забезпечує стабільність суспільства. У
такому суспільстві, як і в природі, є це постійна зміна поколінь,
люди народжуються і вмирають тихо. Але
в відміну від тварин, люди НЕ вроджене програми дій. Вона отримує ці прогр
ами з культури, вчиться в прямий ефір і діяти в відповідно з ними.
 18

Розвиток соціального досвіду індивідом починається в дитинстві. Зразк
и поведінки, які показують батькам, свідомо чи несвідомо усиновлюють діте
й, визначаючи його належну поведінку на довгі роки. Великий
вплив на дітей багатодітних сімей і приклади поведінки, які показують однол
ітки, вчителі, навіть дорослі. Дитинство - найважливіший період соціалізації, 
саме в дитинстві формується 70% особистості. Але соціалізація в цьому
випадку не закінчується. Вона - процес безперервний, не
залишається на всьому людському житті. Так поглинений соціальний досвід, 
накопичений люди зберігаються передані з покоління в покоління культурної 
традиції, яка забезпечує стабільність культури.

Кожен молодий чоловік, з
волі обставин, є зануреним у певній культурної середовищі з якої він поглина
є, засвоює систему знань, цінностей, норм. Цей процес відбувається
в освоєнні навичок і якості знань, необхідних тим чи іншим культурам,
що отримали назву інкультурація.

Процеси соціалізації та інкультурації знаходяться в формуванні навкол
ишнього середовища, екологічні права,
вони вважають активну внутрішню роботу на людину, прагне захопити те, щ
о потрібно для життя інформації. Отже, засвоївши обов’язкові для цієї культу
ри складні знання, людина починає розвивати свої індивідуальні навички - бу
дь то музика чи мистецькі нахили, інтерес до математики чи техніки, словом,
все, що може знадобитися в майбутньому - однаково, чи
буде ця професія або заняття за розвагами часу.

Класифікація основних функцій культури є одним з можливих. Однак у
будь- якій класифікації (в якій- небудь обґрунтованій ) розмежування функці
й культури є цілком загальноприйнятим. Зрештою,
в реальному житті всі функції тісно переплітаються, і існує
практично єдиний процес, який, як правило, забезпечує культурну динаміку.
 19

Висновки
Кожна людина робить свій внесок у культуру суспільства, оскільки
результати її трудової діяльності мають культурне значення. Саме діяльний
підхід до визначення культури як цілісного соціального явища дозволяє
включити в сферу культури всі види людської діяльності: матеріальну і
духовну. Цей підхід дає змогу сформулювати сутність феномену культури у
найбільш узагальненому визначенні. Отже, культура - це сукупність
матеріальних і духовних цінностей, створена внаслідок цілеспрямованої
діяльності людства протягом його історії, а також взаємовідносини, що
склалися в процесі споживання, відтворення цих цінностей та їх розподілу і
обміну. Таке спеціалізоване, академічне визначення культури не виключає
можливості трактувати її в ширшому значенні, коли під культурою
розуміємо "культурні риси" людини - розум і почуття, мову і спілкування,
естетичні смаки та норми поведінки тощо.

Особливість культури саме в тому й полягає, що деякі її елементи і

феномени існують як ідеї (ідеальні утворення), які поділяють усі члени даної
етнокультурної спільності. Ідеї чи образи можуть опредметнюватися в
словах, сказаннях, в епосі чи здобутках художньої літератури тощо. Саме
поняття "є" чи "існувати" у застосуванні до культури означає не тільки
матеріально-предметне буття, а й ідеальне, образне функціонування.
Культура припускає наявність особливої суб'єктивної реальності,
найпростішим прикладом якої є особливе світовідчуття чи менталітет. Тому,
розглядаючи питання співвідношення поняття культури з історичною
дійсністю, треба пам'ятати, що соціальна реальність людини має два виміри -
предметно-речовий та ідеально-образний.

Складна і багаторівнева структура культури визначає різноманітність її

функцій в житті суспільства й окремої людини. Головною функцією
культури, на думку багатьох вчених, є людинотворча, або гуманістична. Всі
інші функції так чи інакше пов'язані з нею і навіть випливають з неї. Однією
 20

з найважливіших функцій будь-якої культури є передача соціального досвіду.

Тому її називають інформаційною. Культура виступає єдиним механізмом
передачі соціального досвіду від покоління до покоління, від епохи до епохи,
від однієї країни до іншої. Адже, крім культури, суспільство не має інакших
способів передачі досвіду, нагромадженого попередниками. Саме через це
культуру не випадково вважають соціальною пам’яттю людства, а розрив
культурних зв'язків між поколіннями призводить до її втрати (феномен
“манкуртизму”) з усіма негативними наслідками.
 21

Список Використаної Літератури

1. Абрамович С. Культурологія : Навчальний посібник/ Семен
Абрамович, Марія Тілло, Марія Чікарькова,; Київський нац. торговельно-
екон. ун-т, Чернівецький торговельно-екон. ін-т. -К.: Кондор, 2005. -347 с.

2. Багновская Н. Культурология : Учеб. пособие/ Нела Багнов-ская,; М-

во образования РФ, Российская экономическая академия им. Г. В.
Плеханова . -М.: Издательско-торговая корпорация "Дашков и К", 2005. -297
с.

3. Бокань В. Культурологія : Навч. посіб. для студ. вуз./ Во-лодимир

Бокань,; Межрегион. акад. управл. персоналом. -К.: МАУП, 2000. -134 с.

4. Гаврюшенко О. Історія культури : Навчальний посібник/ Олександр

Гаврюшенко, Василь Шейко, Любов Тишевська,; Наук. ред. Василь Шейко,.
-К.: Кондор, 2004. -763 с.

5. Кормич Л. Культурологія : (Історія і теорія світової культури ХХ

століття): Навчальний посібник/ Людмила Кормич, Володимир Багацький,;
М-во освіти і науки України, Одес. нац. юридична академія . -2-е вид..
-Харків: Одіссей, 2003. -303 с.

6. Культурологія: Навчальний посібник/ І. І. Тюрменко, С. Б.

Буравченкова, П. А. Рудик; За ред. І. І. Тюрменко, О. Д. Горбула; М-во освіти
і науки України, Нац. ун-т харчових технологій. -К.: Центр навчальної
літератури, 2004. -367 с.

7. Культурология: История мировой культуры/ Под ред. А.Н.Марковой.

-2-е изд., переработ. и доп.. -М.: Культура и спорт: ЮНИТИ, 2000. -575 с.

8. Подольська Є. Культурологія : Навчальний посібник/ Єлизавета

Подольська, Володимир Лихвар, Карина Іванова,; М-во освіти і науки
України, Нац. фармацевтичний ун-т. -Вид. 2-е, перероб. та доп.. -К.: Центр
навчальної літератури, 2005. -390 с.