Шевченко і Лисенко-

фундатори української
культури
Підготував Лепешкін Олексій
• Шевченко є основоположником нової української
літератури і родоначальником її революційно-
демократичного напряму. Саме в його творчості
повно розвинулися ті начала, які стали провідними
для передових українських письменників другої
половини ХІХ – початку ХХ століть.
• Попередники великого поета в українській літературі в своїх творах
критикували окремі явища тогочасного життя, як-от: знущання
поміщиків з селян, хабарництво чиновників. Шевченко ж виступив
як грізний суддя і обличитель усього самодержавно-кріпосницького
ладу, як непримиренний ворог поміщиків і царизму. У його творах
змальований новий позитивний герой – борець проти
самодержавно-поміщицького ладу, борець за щасті народу.
• Не меншою за впливом на розвиток української культури була й
театральна діяльність Лисенка. Він є одним із фундаторів
українського професійного театру, зокрема і оперного. Написав 11
опер, а співпрацюючи з трупами корифеїв українського театру,
уклав музику ще до 10 драматичних вистав.
• 1908 року він став засновником та головою ради правління 
«Українського Клубу», де об'єднав видатних діячів української науки,
культури та мистецтва (таких, як Іван Огієнко, Дмитро Антонович, 
Микола Біляшівський, Сергій Єфремов, Олександр Олесь, Олена Пчілка, 
Леся Українка, Любов Яновська, Марія Заньковецька, 
Микола Садовський, Людмила Старицька-Черняхівська, М. Старицька, 
Софія Русова, Мартирій Галин, Олександр Черняхівський, Федір
Матушевський, Михайло Кривинюк та інших) для просвітницької роботи
серед населення шляхом читання лекцій, рефератів, показу вистав,
організації подорожей. З 1912 року «Український клуб» було
реорганізовано у Клуб «Родина», його очільником став Федір
Матушевський.