КАТЕГОРІЯ

ПЕРЕХІДНОСТІ /
НЕПЕРЕХІДНОСТІ ДІЄСЛІВ
 План
Категорія перехідності / неперехідності
1.

дієслів.
2. Дієслова перехідні.
3. Дієслова непрямо-перехідні.
4. Дієслова неперехідні.
 Категорія перехідності / неперехідності дієслів
Категорія перехідності / неперехідності
ґрунтується на семантиці дієслова, а саме
здатності або нездатності дії, вираженої
дієсловом, поширюватися / не поширюватися,
спрямовуватися / не спрямовуватися на об’єкт
(конкретний предмет, особу чи іншу якусь істоту),
ужитих у валент­но зумовленій об’єктній позиції
дієслова.
 Дієслова перехідні

Перехідними, або прямо-перехідними, є діє­слова, що

означають дію, спрямовану на об’єкт, виражений іменником
у формі знахідного відмінка без прийменника або родового
за наявності заперечної частки не чи вказівки на частину від
цілого: вимити вікно, пофарбувати паркан, спекти коровай,
не дістати квитка, відломити сиру, відлити молока. До
перехідних належать також дієслова сподіватися, бажати,
зичити, які керують іменниками у формі родового відмінка:
сподіватися волі, бажати здоровʼя, зичити щастя.
 Термін «перехідне дієслово» запровадив Михайло Осадца у першому
підручнику з української мови для шкіл «Граматика руського языка» 1862 р.
(1864, 1876 був перевиданий).

Ядро прямо-перехідних дієслів становлять дієслова конкретної фізичної дії,

пор.: молотити пшеницю, молоти зерно, різати хліб, крої­ти тканину, шити
одяг.
 Перехідними є :
1) дієслова зі значенням конкретної фізичної дії, що спрямована на
створення чого-небудь (ліпити, в’язати, шити, будува­ти), на зміну
зовнішнього вигляду чого-небудь (фарбувати, прасувати, асфальтувати,
крохмалити, орати, позолотити) або на часткову чи пов­ну руйнацію об’єкта
(зрубати, розколоти, розбити, витоптати, потро­щити). Напр.: Біля хати
на дерев’яному столику Оксана старан­но прасує сорочку (А. Шиян); Ми
зрубуємо кущі, палимо їх (М. Коцюбин­ський);
 2) дієслова інтелектуальної діяльності (читати, слухати,
рахувати, лічити, додавати, віднімати, мно­жити, ділити,
навчати) та мовлення (говорити, казати, мовити, мим­рити,
лепетати);
Тамара читає лекції;
3) частина дієслів лексико-семантичної групи зі значенням
руху, переміщення. Це ті, які вказують на переміщення люди­ною
(рідше - істотою) чого-небудь у просторі або на керування нею
певним транспортним засобом, пор,: котити (бочку), сунути
(тюк), нести (валі­зу), штовхати (автомобіль), пхати
(автомобіль), везти (людей).
 Непрямо-перехідні дієслова
Непрямо-перехідні дієслова передають так само дію,
спрямовану на об’єкт, але цей об’єкт реалізований усіма іншими
формами непрямих від­мінків або прийменниково-відмінковими
формами: подивитися на небо, глянути в очі. Такі дієслова
позначають дію, спрямовану на обʼєкт, але не прямо, а
опосередковано, вона охоплює об’єкт лише частково: досягти
мети, бажати перемоги.
 Неперехідні дієслова

Неперехідними є дієслова, які позначають дію, що не спрямована і не переходить на об’єкт. Ця дія

зосереджена, замкнута в сфері суб’єкта, вона й без назви об’єкта повно розкриває зміст і значення
дієслова. Тобто це такі дієслова, які поєднуються з непрямими додатками, вираженими
безприйменниковими і прийменниковими формами: сумувати, сидіти, лежати, хворіти, кусатися.
До неперехідних належать:
1) власне-дієслова та відіменникові дієслова, що позначають різні стани людини (сумувати, лютувати,
веселитися, тривожитися, хвилюватися, горювати, бідувати) та стани довкілля (сві­тає, вечоріє,
смеркає, дощить, гримить). Напр.: Сумує та й сумує козак (П. Куліш); Вечоріє. Наче сизий килим, тінь
лягла на море (І. Франко).
2) завжди дієслова з процесуальною семантикою, що ві­дображає ситуацію, пов’язану зі змінами станів або
інших ознак предмета. Процеси, виражені дієсловами, охоплюють різні типи явищ, у динамічно­му плані
характеризуючи істоти та неживі предмети. До дієслів із семантикою процесу належать передусім ті, що
характеризують динамічні явища в рослинному світі: рости, квітнути, цвісти, в’янути, осипатися та ін.
 3) дієслова процесу, що визначають якісну характеристику предметів та істот.
Серед них відприкметникові дієслова із суфіксами -і- та -ну-, що виражають ста­
новлення якісної ознаки у звичайному ступені її вияву (біліти, синіти, твердіти,
худнути, гіркнути, бліднути), а також відприкметникові дієсло­ва із суфіксом -а-,
що вказують на набування ознаки в більшому ступені її вияву (вужчати,
ширшати, коротшати, меншати, сміливішати, смуглі­шати). Напр.: Глибшає
далеч, річка синіє (М. Рильський); Дні все корот­шають (Леся Українка);
4) дієслова, що вказують на тимчасову або постійну професійну чи громадську
діяльність людей: адвокатувати, головувати, директорувати, маклерувати,
меценатствувати;
5) дієслова звучання, які передають природ­ні та штучні звуки, звуки звірів,
птахів, комах і неживої природи, пор.: бряжчати, вити, грюкотіти, клацати,
гавкати, воркотіти, мурчати, тьохкати, сюрчати, дзюрчати, шипіти,
шуміти, стукати та ін. Лише де­які з них, здебільшого префіксальні, виражаючи
якесь повідомлення, на­бувають перехідності, пор.: Котик промурчав пісеньку;
Музикант відстукав ритм маршу;
 6) дієслова односпрямованого та різноспрямованого руху, що вказують на самостійне
переміщення в просторі істот або транспортних засобів, пор.: Звір біжить; Птах
летить; Теплохід пливе по Дніпру; Риба плаває у воді; Людина їде; Дитина повзає.

Деякі перехідні дієслова можуть уживатися як неперехідні. Це буває тоді, коли вони
вказують на здатність людини виконувати просто якусь дію або ту дію, що є для неї
професійним заняттям:
Батько читає (перехідне) газету і З п’яти років хлопчик читає (неперехідне) ;
Мати вишиває (перехідне) рушник і Мати дуже гар­но вишиває (неперехідне) ;
Юнак пише (перехідне) вірші і Юнак пише (неперехідне) давно.

Перехідність і неперехідність дієслів має свої словотворчі маркери. Майже всі

дієслова з постфіксом -ся є неперехідними: митися, одягатися, зустрічатися,
веселитися, лаштуватися, кусатися, кущитися, листуватися, гніздитися тощо. Тільки
одне дієслово на –ся в українській мові належить до перехідних сподіватися, оскільки
керує іменником у формі Р.в.: сподіватися волі.
Неперехідний характер мають і відад’єктивні дієслова, утворені за до­
помогою суфіксів –і-, -ну- та -а-: біліти, жовтіти, зеленіти, си­віти;
бліднути, гіркнути, худнути; добрішати, дешевшати, до­рожчати,
меншати.
Формальними показниками перехідності є суфікси основи дієслова -и- та -
ува-. Перший слугує словотворчим суфіксом, який, приєднуючись до
прикметникових твірних основ, надає дієслову словотвірного значення
‘робити що-небудь таким, як визначено твірною основою’: білити, сини­ти,
зеленити, чорнити. Суфікс -ува- і похідні від нього -ізува- / -изува-, зрідка - -
ірува- / -ирува-, -фікува- оформляють в українській мові основи дієслів
іншомовного походження: інформувати, атестувати, експорту­вати,
імпортувати, акредитувати, делегувати, вітаміні­зувати,
модернізувати тощо.
 Саме те, що дієслово є морфологічним словом, семантика якого ви­
значає здатність / нездатність дії поширюватися / не поширюватися на
конкретний предмет або істоту, вжиті у валентно зумовленій дієсловом
об’єктній позиції, а також наявність словотворчих маркерів перехідності
/ неперехідності дають підстави кваліфікувати дієслівну категорію
перехід­ності / неперехідності як морфолого-словотвірно-синтаксичну.