КАТЕГОРІЯ СТУПЕНІВ ПОРІВНЯННЯ ПРИКМЕТНИКІВ

Крім трьох іменних морфологічних категорій роду числа і відмінка,

транспонованих від іменника, прикметнику властива також категорія
ступенів порівняння ознаки. За мірою вияву певної ознаки одні об’єкти
відрізняються від інших, а ступінь її інтенсивності встановлюється шляхом
зіставлення: береза вища за вербу, зміст важливіший за форму. Посилена
інтенсивність порівнюваної ознаки вказує на вищу і вичерпну міру ознаки в
предметі. Через те ступенів порівняння є два — вищий і найвищий.
Форма вищого ступеня порівняння вказує на зіставлення інтенсивності
спільної ознаки двох одиничних об’єктів: «Наполі» сильніший за
«Манчестер», лазер яскравіший за сонце, день довший за ніч. Найвищий
ступінь порівняння прикметників, як і вищий, виражає ознаку, що
усвідомлюється з порівняння, але, на відміну від вищого ступеня, порівняння
тут відбувається не з одним предметом, носієм порівняльної ознаки, а з
сукупністю. З цієї сукупності один (іноді кілька предметів) мають
найінтенсивнішу ознаку, і це значення стає змістом форми найвищого
ступеня: найкращий студент на факультеті, найталановитіший серед
товаришів, найдотепніший з присутніх.

Вищий ступінь порівняння

Планом вираження як вищого, так і найвищого ступенів порівняння є

синтетичні та аналітичні форми з певними формальними показниками.
Синтетична форма вищого ступеня утворюється за допомогою
суфіксів -ш- або -іш-: швидкий — швидший, меткий — меткіший. У деяких
словах при утворенні вищого ступеня прикметників за допомогою суфікса
-ш- відбуваються фонетичні зміни в основі слова, в результаті яких постають
звукосполучення жч: вузький — вужчий, дорогий — дорожчий, важкий —
важчий та шч (орфографічне щ): високий — вищий, товстий — товщий, але
легкий — легший.
Деякі прикметники мають суплетивні форми вищого ступеня: великий
— більший, малий — менший, гарний — кращий, добрий — ліпший, поганий —
гірший.
Аналітична форма вищого ступеня утворюється за допомогою
службового слова більш або менш, що додається до вихідної форми: більш
активний, менш активний.
Синтетична та аналітична форми мають різну сферу застосування, вони
співіснують у мові, і жодна з них не є надлишковою. Проте синтетична форма
продуктивніша. Вона обслуговує всі стилі. Аналітична форма — книжна, властива
переважно стилям, віддаленим від розмовного мовлення.

Форми вищого ступеня прикметників вживаються з прийменниками за,

від: дорожчий за золото, вищий від батька, а також із прийменником над:
дорожчий над усе (в розмовному мовленні проти: розумніший проти брата)
та з сполучниками ніж: допитливіший, ніж брат (в розмовному мовленні
як: вищий як брат).

Трансформація значення вищого ступеня порівняння.

● У реченні форма вищого ступеня може виражати порівняння як результат

зіставлення не з одним, а з сукупністю предметів. У такому разі вона набуває
видільного значення і за змістом наближається до найвищого ступеня
порівняння. Однак такого значення набуває лише обмежена кількість
прикметників, але дуже поширених: кращий, гірший, нижчий, молодший,
старший (кращий учень класу, молодший у групі, вищий у шерензі, нижчий у
рядку).
● Форми вищого ступеня можуть і не мати значення прямого порівняння,
тобто об'єкт порівняння при них може бути відсутнім. Безсумнівно, у таких
випадках порівняння є, але воно приховане, форма вищого ступеня стає
аналогом словосполуки прислівника міри й ступеня ознаки з прикметником
вихідної форми, пор.: ...Слід використати особистий досвід дітей,
допомогти їм пригадати свої враження, переживання, які сприятимуть
яскравішому уявленню (дуже яскравому уявленню) написаного автором
(Літературна Україна). Є вище мірило (дуже високе мірило) твоїх прагнень і
діянь — жагуча мрія (Чаб.).
● За наявності форми порівняння порівняльне значення може і зовсім
втрачатися, тоді форма вищого ступеня виходить із системи форм ступенів
порівняння. Найчастіше це нерозкладні сполуки зі словами вищий, нижчий,
старший, молодший, які можуть виступати у ролі терміна: вища
математика, вища школа, вище технічне училище, вища освіта, вищий клас,
нижчий сорт, нижчий чин, старший викладач, старший науковий
співробітник, старший лейтенант, молодший науковий працівник, молодший
лейтенант.

Найвищий ступінь порівняння

Найвищий ступінь порівняння, як і вищий, має дві форми —

синтетичну й аналітичну.
Синтетична форма найвищого ступеня утворюється за допомогою
частки-префікса -най-, що поєднується із формою вищого ступеня:
найтісніший, найвиразніший.
Аналітична форма найвищого ступеня утворюється за допомогою
службових слів найбільш і найменш, що додаються до форми
неступеньованого прикметника: найбільш відповідальний, найменш
активний.
 Як і форма вищого ступеня, форма найвищого ступеня може втрачати
значення порівняння і набувати елятивного значення (від лат.— виділений,
винесений наперед), тобто значення граничної ознаки безвідносно до інших
предметів. Пор.: У серці кожної чесної людини, від її народження і до
смерті, живе найдорожче і найсвятіше слово — мати (О. Д.); Він сіє і
вирощує найсолодший плід землі (Чаб.). Для вираження елятивності
використовується ще й чисто морфологічний засіб — частка-префікс що- або
як-: щонайяскравіший, якнайяскравіший. З елятивним значенням форми
найвищого ступеня входять до складу стійких словосполучень: усього
найкращого, з найкращими побажаннями.

Співвідносна міра якості виявляє себе в двох напрямках — висхідному,

коли виражається посилена інтенсивність ознаки (більш авторитетний,
широкий), і низхідному, коли виражається спадання інтенсивності ознаки
(менш авторитетний), внаслідок чого утворюється градаційний ряд форм з
вказівкою на розгортання інтенсивності ознаки: найменш дотепний — менш
дотепний — дотепний — більш дотепний — найбільш дотепний. Такий
градаційний ряд утворюють аналітичні форми з службовими словами більш
(найбільш), менш (найменш). Синтетичні форми не спроможні утворювати
такого ряду, оскільки не передають значення спадання інтенсивності ознаки.

Не всі якісні прикметники мають ступінь порівняння. Легко

ступенюються лише прикметники із оцінним значенням. Не мають ступенів
порівняння:
1) прикметники, що називають абсолютну ознаку, невимірювану за її
самою природою: мертвий, сліпий, кривий, хворий, босий, голий,
абрикосовий, теракотовий, буланий, рівний, круглий;
2) прикметники, що позначають ознаки предметів на основі кольорової
подібності: шоколадний, кремовий, салатовий, бузковий, вишневий;
 3) складні прикметники (очевидно, щоб далі не ускладнювалася основа
слова): білоголовий, чорноволосий, світло-зелений, яскраво-червоний;
4) частина лексем із заперечною часткою не: немилосердний,
неважкий, неглибокий, нездоровий, проте найневинніший,
найнемилосердніший, найнебезпечніший;
5) прикметники, які виражають безвідносну інтенсивність ознаки
(білуватий, довжелезний), або передають оцінно-експресивні значення
(м’якесенький, тонюсінький).

БЕЗВІДНОСНИЙ ПРОЯВ ІНТЕНСИВНОСТІ ОЗНАКИ В ПРИКМЕТНИКАХ

Безвідносний вияв інтенсивності ознаки семантично виражає опозиція

двох значень: недостатня інтенсивність ознаки та надмірна інтенсивність
ознаки в окремому об’єкті.
Недостатній ступінь прояву вказує на ознаку, виявлену в предметі не
повністю, частково. Синтетична форма недостатнього ступеня якості
утворюється від вихідної прикметникової форми за допомогою суфікса
-уват-; -ав-; -аст-: білий — білуватий і білястий, зелений — зеленуватий і
зеленавий. Аналітична форма трапляється в українській мові значно рідше.
Вона походить від сполуки прикметника та прислівників трохи, не дуже,
мало, ледь, злегка, дещо: не дуже вдалий, ледь жива, дещо полохливий.
Надмірний ступінь вияву вказує на ознаку, що порівняно з уявно
прийнятим еталоном має вищий ступінь її концентрації в предметі. До
системи засобів вираження надмірного вияву ознаки синтетичної форми
входять суфікси -енн-, -езн-, -елезн-, -уч-, -ач-, -ущ (високий — височенний,
широкий — широченний, здоровий — здоровенний, глибокий — глибоченний,
великий — величезний, старий — старезний, товстий товстелезний,
жирний — жирнючий, багатий — багатющий, добрий - добрячий); суфікси
-еньк-, -есеньк-, -ісіньк-, - усіньк-, які, крім значення інтенсивності ознаки,
передають виразні оцінно-експресивні значення (білий — білесенький і
білісінький, гарний —гарнесенький, гарнісінький і гарнюсінький, дрібний —
дрібнесенький, дрібнісінький і дрібнюсінький); префікси за-, пре-, (пра-),
над-, супер-, архі-, гіпер-, екстра-, ультра- та ін. (широкий – заширокий,
чудовий — пречудовий, чутливий — надчутливий, активний – гіперактивний).
Іноді надмірна інтенсивність ознаки характерна не для об'єкта загалом,
а для його частини. Мовне відтворення цього явища здійснюють суфікси –
ат-, -аст-, -ит-, -овит-: зубатий, носатий, мордатий, головастий,
мускулястий, м’ясистий, дощовитий, грошовитий, соковитий.
Сукупність засобів вираження надмірної інтенсивності доповнюють
аналітичні: словосполуки з прислівниками дуже, досить, надто, занадто,
украй (дуже небезпечний, досить потужний, занадто твердий, украй
складний).