’’Іліада’’ та ’’Одіссея’’ Гомера

1. Гомерівське питання.
Гомерівське питання — сукупність проблем, пов'язаних із з'ясуванням виникнення
гомерівських поем, ставлення до Гомера, їх подальшої формації і взаємин.

Гомерівське питання стосується сумнівів і подальших сперечань, щодо

особистості Гомера, авторства «Іліади» й «Одіссеї» та їх історичності
(особливо щодо «Іліади»). Тема сягає своїм корінням у класичну античність
і науку елліністичного періоду, але процвітала серед дослідників Гомера
19, 20 і 21 століть.

За висловом Кауера, одного з найкращих «гомеристів» початку 20 століття, гомерівське

питання становить «проблему з проблем». Коротко суть «Гомерівського питання» можна
сформулювати так:

1. Чи існував Гомер насправді, як конкретна історична особа, чи це вигаданий

образ?
2. Чи був гомер єдиним автором творів
3. Чи «Іліаду» й «Одіссею» створила одна людина (автор), чи ці епоси складалися
в різний час у різних еллінських землях, різними людьми спонтанно, а потім
були зібрані якимсь «редактором» (Гомером)?
4. Чи поеми виникли з розрізнених пісень, зібраних колись до купи, чи виросли з
якихось єдиних «празерен»?

- теорія аналітиків: початок їй поклав німецький вчений Ф.А. Волф, який у «Передмові»
до видання грецького тексту поем зауважив, що такі великі поеми не могли бути
написаними однією людиною, вони не могли бути також і записаними, адже тоді ще не
існувало писемності; на основі концепції Ф.А. Волфа німецький філолог Г. Лахман
висунув думку про те, що «Іліаду» складають 18 окремих, не пов’язаних між собою
пісень, що не мають ні єдиного сюжету, ні єдиного плану («теорія малих пісень»);

- «теорія основного зерна» (один з напрямів «аналітичної» теорії) полягає в думці про те,
що створенню великих поем передувала певна кількість малих, тобто існували невеликі
«Пра-Іліада» та «Пра-Одіссея», які згодом розширювалися і доповнювалися іншими
поетами, при цьому зберігалася основна єдність кожної поеми (версія класичного
німецького філолога Г. Германна). Так, основним зерном «Іліади» було розгортання
сюжету гніву Ахілла, а «Одіссеї» – повернення Одіссея додому;

- теорія унітаріїв (теорія єдності) є протилежною тому, що стверджували «аналітики». Ф.

Шиллер, Й. Фосс, Й. Гете, Ф. Гегель виступили за єдине авторство Гомера, їхній погляд
науково обґрунтував Г.В. Ніч, довівши, що давні греки знали писемність ще до VII ст. до
н.е., а протиріччя між окремими частинами поем зустрічаються й у творах, значно менших
за розмірами, ніж гомерівські. Вчений казав про те, що, можливо, Гомер спирався на давні
народні пісні, поширені у греків, але переробив їх по-своєму, підпорядкувавши єдиному
плану.
Слово гомер за античності мало кілька тлумачень: 1) від давньогрецького
“омерео” – перехожий, зустрічний; 2) від давньогрецького “ом-ерос” –
заручник; 3) від давньогрецького “омерос” – сліпий.
2. Троянська війна в міфології Давньої Греції.
Причина війни- прохання Геї зменшити людей на землі до зевсу, і тоді він вирішив
влаштувати цю війну
 колись боги святкували весілля майбутніх батьків героя Ахілла. На цей бенкет не
була запрошена богиня розбрату Ірида, і вона, образившись і вирішивши
помститися богам, несподівано з'явилася і кинула посеред бенкету яблуко, на
якому було написано: «Найгарнішій». Знаходилися на бенкеті богині: Гера,
дружина Зевса, Афіна Паллада, дочка Громовержця, і Афродіта, богиня краси і
любові, - засперечалися, і суперечка ніяк не вирішувалася. Тоді за наказом
Зевса вони вирушили до Трої, яка перебувала на північному заході Малої Азії, і
зустріли сина троянського царя Пріама - Паріса, який повинен був їх розсудити.
Кожна пропонувала Парісу щось своє: Гера - владу над Азією, Афіна - військову
славу і перемоги, а Афродіта обіцяла любов найкращої із жінок, яка жила в місті
Спарта, в Ахейській Греції. Ця жінка, Єлена, була дочкою Зевса і дружиною
спартанського царя Менелая. Афродіта допомогла Парісу дістатися до Греції, де,
скориставшись гостинністю Менелая, Паріс віроломно викрав прекрасну Єлену і
втік назад до Трої. Менелай, дізнавшись про те, що трапилося і запалившись
гнівом, вирішив помститися. Він зібрав військо, вирушив до Іліону (друга назва
Трої) і обложив його.

Цілих 10 років греки тримали Трою в облозі безрезультатно, поки не зрозуміли, що місто
потрібно брати хитрістю. Вони побудували з дерева знаменитого Троянського коня і
підкотили його до міських воріт в знак того, що залишають Трою, визнаючи її перевагу.

Насправді, в коні сиділи воїни. Коли троянці закотили подарунок греків в місто, ті, з
настанням темряви вилізли з коня, і відкрили ворота для своїх соратників. Грецька армія
увірвалася в спляче місто, і до ранку місто палахкотіло у вогні.

Наслідки Троянської війни

Могутня Троя була знищена. Мікени, зазнавши серйозних людські та економічні втрати,
також незабаром впали.
3. Давньогрецька міфологія в епосах Гомера.
А) Відображення в епосах двох етапів розвитку міфології ( хтонічного та
героїчного ).
Б) Картина Світу на щиті Ахілла ( пісня 18 ).
Щит Ахілла — щит який викував Гефест для Ахіллеса за одну ніч.

Щит Ахілла був міцний і великий. Щит мав центр з невеликим піднесенням,
що символізувало земну твердь, що мала, на думку древніх, форму щита із
серединною горою, «пупом землі».

Щит, викуваний Гефестом уславленому воїнові Ахіллу, був міцний і

великий. П’ять шкіряних шарів стягував потрійний обід, що яскраво блищав,
а на самому щиті Гефест вирізьбив багато оздоб і до дрібниць продуманих
зображень різних картин із життя Стародавньої Греції: опис природи, сцени
із міського та сільського життя. Картини із зображеннями поет розмістив у
наступній послідовності:

1 картина. Небо і зорі.

2 картина. Весілля у місті.
3 картина. Судочинство на міській площі.
4 картина. Військові дії біля стін міста.
5 картина. Сільське життя. Праця на ниві.
6 картина. Збір урожаю на полі.
7 картина. Збір винограду.
8 картина. На пасовиську.
9 картина. Танці.
10 картина. Океан.

Така послідовність говорить про те, що на щиті зображено всю світобудову:

від неба і зір угорі до Океану внизу. Між Океаном та Небом – людське життя
у всій своїй різноманітності.

Зображення на щиті Ахілла розташовані за принципом антитези: мир – війна.

Із десяти картин вісім – уславлення миру, захоплене оспівування мирного
життя людей; дві картини – засудження війни та насилля.
В) Боги та їх роль в долях героїв " Іліади " та " Одіссеї".
Сюжет поем Гомера розгортається у двох планах: перший – пов'язаний із богами, другий –
із героями та простими смертними. Безтурботні боги живуть в дивовижних хоромах на
Олімпі в оточенні краси та веселощів, вони постійно бенкетують, радіють, танцюють та
співають, влаштовуючи хороводи з Музами і Харитами. П’ють вони не вино, а нектар,
їдять не хліб, а амбросію та сміються «невгасимим сміхом». Боги майже не знають печалі,
хоча можуть іноді страждати, або часто їх охоплюють бурхливі пристрасті.

Боги постійно присутні в житті людей, вони вирішують їхні долі, скеровують їхню
поведінку та вчинки. Боги мають своїх улюбленців, яким щиро допомагають, але є у них і
такі герої, яких вони через ненависть жорстоко переслідують. Боги допомагають не лише
окремим героям, а й поділяються через свою прихильність чи то до ахейців (Гера, Афіна,
Посейдон, Фетіда), чи то до троянців (Аполлон, Артеміда, Афродіта).
3. Зміст та особливості сюжету " Іліади " та " Одіссеї". Особливості
зображення часу
та простору (послідовне зображення подій, що в " Одіссеї "
відбуваються
одночасно, ретроспекція ).
«Іліада» – це героїчний епос, який розповідає про великі подвиги давніх героїв та
про загибель цілого покоління героїв на війні, а «Одіссея» є поемою морських та
піратських пригод, в якій йдеться про бурхливі події невоєнних часів. «Іліада»
розповідає про життя людини на війні, в ній царює смерть, але відчувається велика
жага до життя (картини смерті Патрокла, Гектора та інших героїв),

а «Одіссея» – про безмежне бажання людини пізнати світ, про любов людини до
пригод і моря, про величезні можливості людини, яка наважується будувати своє
життя, не очікуючи на допомогу богів.

ІЛІАЛА
Головною рушійною силою сюжету "Іліади" є гнів Ахілла внаслідок
його сварки з воєначальником греків — Агамемноном.
Агамемнон грубо образив жерця Аполлона — Хріса, коли той
прийшов у грецький табір, щоб викупити доньку Хрісеїду з полону. На
той час уже минули десять років з часу облоги Трої, напруження з обох
ворожих таборів досягло апогею. Ображений відмовою та грубощами
Агамемнона, Хріс звертається по допомогу до Аполлона, і той насилає на
греків "пошесть". Щоб її відвернути, Ахілл на загальних зборах греків
пропонує Агамемнону повернути Хрісеїду батькові. Агамемнон
погоджується, але жадає, щоб Ахілл взамін віддав йому полонянку
Брисеїду, що є трофеєм славнозвісного героя. Зі смутком у душі Ахілл
підкорюється воєначальнику. Але серце героя палає гнівом, тому він
відмовляється брати участь у боях.
Самі боги поділилися на два табори, які протистоять один одному:
одні підтримують Афродіту, яка на боці троянців, інші — Афіну, що
допомагає ахейцям (грекам).

десятий рік під стінами Іліона триває війна, вона затьмарюється тим, що бог
апалон гнівається на ахейців та насилає на них епідемію. все горить і з цього
починається оповідання

Гнів Бога викликаний тим що греки пограбували присвячений йому храм.

Цар Агамемнон змушений віддати плінну дівчину, Але натомість він хоче,
щоб своїми трофеями з ним поділився Ахіллес. Так утворюється головний
герой поеми

Ахіллес або Ахілл - син богині Фкдіьи та царя Пелея

згідно міфології він майже безсмертний та невразливий, крім однієї п’яти
він був дуже гнівний та агресивний

Ахілес на початку поеми розлючений несправедливим розподілом видобутку

захоплено під стінами ІЛіона
на зло Агамемону він відмовляється воювати, це приносить втрати війську, і
друг Аххіла - Патролк, переживаючи за товаришів просить у Ахіла дозволити
надіти йому золоті обладунки, щоб вийти у них на поле бою замість Ахілеса.
хитрість вдається, але ціною життя
патрокла вбиває мужній Гектор - ватажок війська Трої. після цього Ахіл
виходить на поле бою.
Гектор - протиставлення Ахілу
це образ благородного, сильного, мужнього воїна, захисника батьківщини.
доля гектара - віддати життя за народ та батьківщину

з волі богів Ахілес вбиває Гектора на полі бою. з тіла вбитого він зриває
обладунки і знущаючись над ним прив’язує його ноги до своєї колісниці.

Згодом троянський цар приходить до намету Ахілесу, та падає перед ним на

коліна, цілуючи руки розповідає про своє горе щоб Ахіл його відчув у всій
його повноті.
Іліада закінчується тоді, коли страшний гнів ахіла втрачає свою силу після
співпереживання своєму ворогу
потім вони балакають до самого ранку крізь сльози та домовляються про
тимчасове перемир’я та поховання всіх загиблих на цій війні

знову починають горіти вогні та замикатись коло

ОДІСЕЯ
розповідь у поемі ведеться від одного з героїв троянської війни - цапа
острова Ітака - Одісея

Він розповідає про пригоди які ви були на його долі після того як закінчилась
війна. З волі богів шлях героя на батьківщину договірної дружини Пенелопи
та сина Телемаха затягується ще на довгі 10 років
Свою розповідь Гомер починає з останнього року цієї подорожі поступово
відкриваючи завісу минулого, розповідаючи про те які випробування
довелося здолати Одіссею за ці роки

Він разом з військом захопив місто Ісмара столицю кіконів союзників Трої .
Сильний вітер забрав його кораблів країна лотофагів де він міг забути все
своє минуле.

Пізніше Одісей з товаришами потрапив на острів циклопа Поліфема , Якого

він осліпив щоб врятуватися.
Це викликало гнів Бога Посейдона сином якого був Поліфем. Команда
Одіссея відвідала острів бога вітрів Еола. Флот царя Ітаки та зазнав нападу
велетенів Лестигронів. Єдиний вцілілий корабель Одіссея прибув на острів
чарівниці Цирцеї яка перетворила супутників царя на свиней.
Щоб звільнити товаришів, героєві довелося розділити ложе з чаклункою.
одісей також відвідав царство смерті Аїда. завдяки хитрощі йому вдалося
обманути острів Сирен, але він все одно почув їх спів.
Із залишками команди Одісей потрапив на острів бога сонця Геліоса. Але
товариші царя не послухалися Клятва і з’їли боків що належить божество. В
результаті Одісей втратив всіх своїх супутників.
Залишившись на самоті він Припливна острів німфи Каліпсо. Вона
закохалася в Одіссея та отримувала в полоні цілих 7 років. В результаті боги
вирішили допомогти царю повернутися додому і після всіх випробувань він
потрапив до царя феаків Алькінею. Наберу в його честь це розповідає про всі
його природи і вражений Алкіной Допомагає Одіссею повернутися на
батьківщину. В поемі також присутня паралельна лінія оповідання — це
життя на ітаці у відсутності Одіссея. До його дружини Пенелопи сватається
безліч наречених. Вони зайняли його будинок і розоряють господарства. Але
цариця зберігає вірність зниклому чоловікові. Також син Одіссея Телемах,
робить спробу знайти батька і вирушаю морську подорож. Батько і син
одночасно повертається додому. Неопізнаний Одісей потрапляє до свого
дому. Там він та його син влаштовують бій знищуючи усіх наречених.
В обох поемах де розгортаються одночасно у 2 світах людському та
божественному. Боги це активні учасники всіх подій вони визначають долі
персонажів, допомагаючи своїм улюбленцям і заважаючи тим до кого
відчувають неприязнь.

5. Особливості зображення людини в епосах Гомера.

Гомер оголошує людей на війні пішаками в руках богів.
Гомер у поемах часто зображує картини людського нещастя, горя, смерті,
страшних поранень. Тим більш 44 цінується ним людське життя та щастя.
Гомера цікавить не окрема людина, а людина як представник роду, адже тільки рід
є безсмертним у своїх вічних оновленнях, у незмінних чергуваннях життя і смерті:
Наче те листя на дереві – людські усі покоління: Листя одне, обриваючи, вітер
розносить, а інше – Клечанням свіжим ліси укриває з новою весною. Так і людські
покоління – ці родяться, ті вже зникають («Іліада», пісня 9). Картини життя та
смерті оповиті у поета величним спокоєм, який передбачає усвідомлення людиною
безмежності людського горя і страждань. Мудрий той спокій, який приходить до
людини після великих випробувань, втрат, смертей. Мудрим є таке сприйняття
щастя, яке супроводжується розумінням його швидкоплинності та хиткості.
6. Образи героїв Троянської війни в " Іліаді " (Ахілла, Патрокла,
Гектора).

Ахілл, або Ахіллес,— син царя мірмідонян у Фессалії Пелея та морської

богині Фетіди. Прагнучи загартувати сина, Фетіда купала його у водах
Стіксу, тому Ахілл мав єдине вразливе місце — п’яту, за яку тримала його
мати. Ахіллові була провозвіщена смерть під час Троянської війни. Мати,
щоб уникнути цієї долі, переодягла сина у дівоче вбрання й віддала до двору
царя Лікомеда, де він і виховувався. Одіссей, бажаючи залучити до
ахейського війська майбутнього воїна, під виглядом купця запропонував
дочкам Лікомеда жіночі прикраси і зброю. Дівчата кинулися до прикрас,
Ахілл же обрав зброю. Так Одіссей знайшов майбутнього воїна і намовив
його вирушати під Трою. Вирушаючи на Троянську війну, Ахілл знав, що
загине,— так казала йому мати — але, вибираючи між коротким, але
уславленим життям та довгим, але бездіяльним, герой обрав коротке.

Гектор — старший син царя Трої Пріама й цариці Гекуби, чоловік

Андромахи. Він віддасть своє життя за нерозважливе кохання свого
молодшого брата Паріса до Єлени Прекрасної.

Гектор і Ахілл — справжні воїни. На їх рахунку чимало подвигів і перемог

під час Троянської війни. Але подолати одне одного їм не просто: обидва
сильні, фізично загартовані, витривалі. І навіть у вирішальному поєдинку,
якби не допомога Афіни, хто знає, чи був би переможений Гектор. Гомер
підбирає порівняння до поведінки воїнів, підкреслюючи, що вони — гідні
супротивники: порівнює Ахілла з соколом, що полює на горлицю дику, з
псом, який жене молодого оленя, але й Гектор, на його думку, дуже схожий
на високолетного орла, який хоче вхопити ягня або зайця.

Патро́ кл — один із головних учасників Троянської війни, друг Ахіллеса. В юності Патрокл під
час гри ненароком убив одного з своїх товаришів і щоб уникнути помсти його родичів, утік
разом з батьком у Фтію до Пелея, який виховав Патрокла разом із своїм сином Ахіллесом.
Коли після сварки з Агамемноном Ахіллес відмовився від воєнних дій, Патрокл теж не хотів
брати участі у війні з троянцями. Але після того, як греки почали зазнавати від троянців
поразки за поразкою, Патрокл випросив у Ахіллеса його обладунок і відбив троянців від
грецького табору. Переслідуючи ворогів, поліг від руки Гектора під мурами Трої. Коли загинув
Патрокл, розгніваний Ахіллес вступив у бій і знищив чимало троянців. Міф про Патрокла
подає «Іліада». Над поховальним вогнищем героя було принесено в жертву дванадцять
полонених троянських юнаків. За однією з версій, боги подарували Патроклові безсмертя й
перенесли на острів Левка, де після смерті перебував Ахіллес.

7. Образ Одіссея.
 7. Жанрова природа епосів Гомера та особливості їх поетики. "
Одіссея " як героїчна
поема мандрів. Риси інших жанрів ( казки, роману) в " Одіссеї".
поеми Гомера є епічними творами, в яких зберігається «примат загального над
індивідуальним» зображуються панорамні картини життя народу та окремих його
представників – епічних героїв, які є виразниками епічного, тобто колективного ідеалу

важливими елементами епосу є суспільно-історичне (епічне) тло та образ епічного героя.

Епічний герой (багатир) виражає народний ідеал героя, всі його унікальні якості
спрямовані на досягнення народного блага і захист народу.

«Іліада» – це героїчний епос, який розповідає про великі подвиги давніх героїв та про
загибель цілого покоління героїв на війні, а «Одіссея» є поемою морських та піратських
пригод, в якій йдеться про бурхливі події невоєнних часів. «Іліада» розповідає про життя
людини на війні, в ній царює смерть, але відчувається велика жага до життя (картини
смерті Патрокла, Гектора та інших героїв), а «Одіссея» – про безмежне бажання людини
пізнати світ, про любов людини до пригод і моря, про величезні можливості людини, яка
наважується будувати своє життя, не очікуючи на допомогу богів.