"Прометей закутий"

Міфологічна основа сюжету трагедії

Більшість трагедій Есхіла написані на міфологічні сюжети. У них
порушуються проблеми правди, обов’язкового покарання злочинця за пролиту
кров, родової помсти і прокляття, яке тяжіє над родом. У своїх трагедіях Есхіл
прославляв силу розуму, незламність людського духу, велич героїв, які
повстають проти тиранів.

Для сюжету п’єси Есхіл використав відомий давньогрецький міф про

богоборця і захисника людей Прометея, який викрав на Олімпі вогонь і віддав
його людям, навчив їх будувати світлі житла, плавати на човнах, напинати
вітрила, полювати, приручати тварин, лікувати хвороби, знаходити шлях за
зорями і летом птахів, навчив видобувати золото і мідь, користуватися дарами
природи. Зевс, розлючений зухвалістю Прометея, велів прикувати титана до
Кавказької скелі. Щоранку величезний орел викльовував йому печінку, яка
щоночі відростала для нових катувань.

Створений поетом образ Прометея вражає могутніми пристрастями і

думками, на які здатна лише титанічна натура. Він стає уособленням
поступальної ходи суспільства, яскравим виявом людської цивілізації. Єдиний з
богів, він не тільки прийшов на допомогу людям і врятував їх від загибелі,
підготовленої безжальним Зевсом, але й дав їм вогонь пізнання, розум і
кмітливість, письменність і рахунок, навчив їх ремесел і наук. Якщо в міфі про
Прометея втілені творчі зусилля людини в її боротьбі із силами природи, то в
трагедії Прометей перетворюється на борця з тиранією Зевса, який невинно
страждає за все те добре, що приніс людям. У його титанічних рисах
відчувається прагнення поета показати невичерпні можливості людини, яка,
підкорюючи природу, самоутверджується як особистість.

Есхіл зробив величезний внесок у розвиток трагедії, перетворивши її на

важливий суспільний жанр мистецтва, на першорядний за значенням засіб
ідейного впливу на співгромадян. Його трагедія не залишилася сталою,
застиглою, а постійно розвивалася, ускладнювалася.