Версифікаційний аналіз «Прошак під церквою»

1)
Мохнатий, мохнатий, патлатий, Епітет, Символ
курлапий та клишавий та чеверногий
вилукуваті підігнув під себе ноги
й більмом споглядає на сонячну лату.

Брудний, космогрудий, від бруду руді підняв груди.

Беззуба щока, спорохнявіле ясно.
О, сонце всім світить так ясно,
всі рівні є люди.

2)
Мохнатий, мохнавий, патлатий, Фігури надміру:
курлапий та клишавий та чеверногий плеоназм, полісиндетон
вилукуваті підігнув під себе ноги епіфора
й більмом споглядає на сонячну лату. Фігури уникнення:
синепсис
Брудний, космогрудий, від бруду Фігури конструкції:
руді підняв груди. Інверсія(гіпербатон)
Беззуба щока, спорохнявіле ясно.
О, сонце, всім світить так ясно, Риторичні фігури:
всі рівні є люди. звертання
3)
«Брудний, космогрудий, від бруду руді підняв груди» - алітерація та ассонанс
«Мохнатий, мохнавий» - алітерація
5)
Мохнатий, мохнавий, патлатий, UIU|UIU|UIU (А) 3-ст. амфібрахій
курлапий та клишавий та чеверногий UIU|UIU|UU|UIU (А) 4-ст. амф.
вилукуваті підігнув під себе ноги UU|UI|UU|UI|UU|UI|U (Г) 6-ст. ямб
й більмом споглядає на сонячну лату. UIU|UIU|UIU|UIU (А) 4-ст. амф.
Брудний, космогрудий, від бруду
руді підняв груди.
Беззуба щока, спорохнявіле ясно.
О, сонце, всім світить так ясно,
всі рівні є люди.
UIU|UIU|UIU (А) 3-ст. амф.
UIU|II|U (Г) 2-ст. амф.
UIU|UIU|UIU|UIU (А) 4-ст. амф.
UIU|UIU|UIU (А) 3-ст. амф.
UIU|UIU (А) 2-ст. амф.

Наголошений голосний; опорний приголосний; заключний приголосний

(А) – акаталектичний рядок; (Г) – гіперкаталектичний
О – спондей; О – піріхій
5)
1. ABBA CCDDE
2. Рима парокситонна, відкрита; досить глибока, оскільки римуються різні
частини мови, збігається декілька звуків (інколи слово повністю). У першій
строфі римування кільцеве, у другій – парне.
6)
Силабо-тоніка; основний віршовий розмір - амфібрахій
7)
1. Строфічна поезія – катрен + пентина
2. Нерівнострофічна
3. Не канонічна
4. Полістрофічна поезія
5. Наявний енжамбемент
Висновок: поезія Богдана-Ігоря Антонича доволі специфічна. Автор обмежився
метафоричними тропами. Вірш насичений епітетами(«Мохнатий, мохнатий,
патлатий…», «Брудний, космогрудий…» та ін.) та доволі промовистими
символами («сонячна лата», «беззуба щока» та ін.). Із стилістичних фігур
найбільш активно автор використовує плеоназм та інверсію (гіпербатон), також
наявні полісиндетон, епіфора, звертання, синепсис.
Автор використовує різні види римування, а сама рима досить глибока.
Останній рядок не римується з жодним з попередніх. Він наче підбиває
підсумок усього вище сказаного.
Поезія доволі мелодійна завдяки алітераціям та ассонансу. Основний віршовий
розмір – амфібрахій. Певного різноманіття додають рядки з ямбічним метром,
елементами піріхю та спондею.
Вірш легкий для сприйняття і має очевидний меседж. Це робить його
зрозумілим і близьким як досвідченому літературознавцю, так і просто
любителю поезії.