МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Тернопільська спеціалізована школа І-III ступенів № 7

з поглибленим вивченням іноземних мов

Повідомлення про Марка

Кропивницького

Підготовила: учениця 10-Б класу

Таванець Ельвіра

Тернопіль 2020
Марко Кропивницький народився (22) травня 1840 в с. Бежбайраки (тепер с. Кропивницьке)
на Херсонщині. Його батько Лука Іванович — «чоловік труда, труда мозольного», — досяг достатку
й становища в суспільстві (мав посаду управителя панських маєтків). Дитячі роки Марко провів в
маєтку князя Олексія Миколайовича Кантакузена в селі Катеринівка (яке з 1962 є частиною
села Новокрасне, що в наш час входить до Арбузинського району Миколаївської області), де його
батько працював управителем. Там він проживав (з перервами) до 14- річного віку. Також він жив у
нинішній Дмитрівціна Вознесенщині та в самому Вознесенську, у Молдавці (нині — Козубівка)
та Олександрівці, що в Доманівському районі. Про дитинство в Катеринівці Марко Лукич розповідає
в своїх автобіографіях і листах до Антоніни Маркович; також дитинству драматурга присвячені
книги Миколи Смоленчука «Степи полинові» та «Ой літав орел», а також повість арбузинського
журналіста М.Петрова (Михайла Пигиди) «Маркове дитинство». Освіту М. Кропивницький здобував
без будь-якої системи — то у приватній школі шляхтича Рудковського, то в Єлисаветградському
училищі. Нормальне навчання стало можливим лише у Бобринецькій повітовій школі, яку юнак
закінчив із похвальним листом. Мати вчила його музики, розучувала з ним різні вокальні партії. В
цей час М. Кропивницький брав участь в аматорському гуртку, в якому ставили п’єси українських і
російських драматургів. Після невдалої спроби продовжити навчання в гімназії в Києві юнак
повертається до Бобринця і вступає на службу до повітового суду.

Життя і творчість Кропивницького припали на важкий для України час. В середині 19 століття театр і
драматургія знаходилися в глибокій кризі, багато в чому викликаній політикою царської влади.
Одним з головних акцентів царської політики було знищення будь-яких проявів українського духу. У
1817 році була закрита Київська академія, єдиний на той час в Україні ВНЗ, в подальшому видано
Валуєвський циркуляр і Емський указ.

Незважаючи на перешкоди, національний театр Кропивницького зумів встати в один ряд з кращими
театральними школами Європи. В цілому особистість Кропивницького з точки зору його творчості і
заслуг перед Україною умовно можна розділити на кілька іпостасей:

1. Театрал. В театральному мистецтві ім'я Марка Кропивницького є символом цілої величезної

епохи. Він виступав актором, режисером, драматургом, активним громадським діячем і засновником
українського театру.

Сам Марко Лукич виховав цілу плеяду зірок світової сцени, театр Кропивницького увійшов в число
кращих національних театрів Європи і здобув світову славу. Театральна трупа режисера з незмінним
успіхом давала гастролі не лише по всій території Росії, але і в Мінську, Варшаві, Тифлісі, Галичині,
на території Австро-Угорщини;
2. Драматург Кропивницький в своїй драматургії демонструє знання людської душі. Він акцентував
увагу в творах на присутні в суспільстві того часу соціальні конфлікти. Злободенні теми надавали
творам сили ідейно-виховної. За все своє життя Кропивницький став автором близько 40 п'єс.
Критики дають дуже високу оцінку творам, порівнюючи їх із шедеврами світової класики.
Особливістю драматургічних творів Кропивницького є те, що в них автор головну роль відводить
своєму улюбленому герою, простому українському селянинові. Демонстрація переживань та емоцій,
властивих звичайній людині, знаходила позитивний відгук в серцях українців;

3. Режисер Кропивницький першим надав українському театру соціальної значущості, наблизив його
до народу. В умовах епохи, коли жив режисер, така зміна театрального мистецтва стало кроком
сенсаційним. Дуже часто Марко Лукич говорив, що і режисер, і актори повинні добре знати життя
народу і знаходити в ньому образи, які допомагають більш точно і правдиво відкривати всю глибину
сценічного образу. Кропивницький стверджував, що всі елементи вистави повинні служити тільки
одній меті - допомагати розкривати зміст драматургічного твору. Однаково уважно Кропивницький
стежив за гармонією тексту, руху, інтонації, міміки, гриму, костюмів, сценографії та музичного
оформлення. Згідно із задумом режисера, всі ці елементи повинні створювати єдиний образ. У всій
своїй режисерській роботі Кропивницький намагався неухильно виконувати заповідь створення на
сцені гармонійної, цілісної картини. Потім працювати в аналогічному напрямі почали послідовники
Кропивницького, кілька поколінь українських акторів і режисерів, вихованих на заповітах
знаменитого корифея

4. Актор Кропивницький створив на сцені понад 500 образів. За довгий час роботи в різних театрах
він виконував ролі в постановках творів українських, російських і західноєвропейських
письменників. За різними підрахунками, Кропивницький виконав від 500 до 700 ролей, активна
творча діяльність не дозволяє встановити точне число. У будь-якому випадку кожна роль була
шедевром сценічного перевтілення. Великий актор умів досягати на диво глибокого розкриття, він
дуже чітко розумів образ і створював правдиві характери, зачаровуючи при цьому глядачів своїм
виконанням. Робота на сцені Кропивницького високо оцінювалася критиками. Ще за життя актора
називали «українським Мольєром» і «українським Шекспіром». Навіть у 21 столітті прогресивні ідеї
Кропивницького зберігають актуальність.

Цікаве про Марка Кропивницького

Від батька Марко успадкував круту вдачу, а від матері - майже жіночу вразливість. До кінця життя
він пам'ятав випадок з дитинства, коли виростив у маєтку двох лисенят. Хлопчик був сильно
прив'язаний до лисенят, але, подорослішавши, звірята цілком очікувано почали красти домашню
птицю. Батько попросив сина пристрелити їх, але прохання хлопчик виконати не зміг. Він вивозив
лисів далеко в степ і залишав там, але незабаром вони поверталися назад до місця, де виросли. Від
сильних переживань майбутній відомий актор захворів, а коли одужав - лисенят у дворі вже не було.
Як і батько, Кропивницький любив зброю і коней. В юності він навіть стрілявся на дуелі, а в
«козацьких» спектаклях завжди були присутні живі коні, якщо дозволяла обстановка і будова сцени.
Якщо сцена мала вихід в сад - звідти в ході вистави запускали 9 вершників. Для участі у виставах
залучали коней пожежних і поліцейських, які не боялися звуків оркестру. Навіть коли спектакль
давався на зовсім тісній сцені, режисер намагався залучити хоча б одного коня. Іноді залучення
тварин до вистави на маленькій сцені створювало неоднозначні моменти. Акторкам нерідко
доводилося грати драматичні, навіть трагічні сцени на тлі кінських хвостів. Від батька успадкував
Марко Лукич і пристрасть до алкоголю. Він вважав, що лицедійство неможливе без вживання
алкоголю, оскільки вкрай важко виходити з ролі, наприклад, мільйонера.

Спиртні напої Кропивницький називав способом уникнути шкідливого для психіки роздвоєння
особистості. Нерідко режисер згадував, що після виходу Емського указу «сильно залив очі»,
протягом цілого тижня заливав горе. У той же час ані собі, ані акторам Кропивницький не дозволяв
перебування в нетверезому вигляді на сцені, алкоголь при підготовці і під час вистав був під суворою
забороною.