Життя та творчість відомого

майстру театру: Лесь Курбас

Новік Дар’я
Група 9-2
 Біографія:

Лесь Курбас (повне ім’я — Олександр-Зенон Степанович Курбас) народився 25 лютого 1887 року в місті Самбір
(Львівська область) у родині акторів театру. Батько його, хоча й був мандрівним українським актором, проте прагнув дати
Олександрові гарну освіту. Хлопець навчався у Тернопільській гімназії, у Віденському та Львівському університетах. Тому
цілком природно, що Лесь увібрав у себе все те, що могла дати йому європейська культура. Вже тоді Курбас мріяв працювати
на Наддніпрянській Україні, де існував демократичний театр Садовського (Київ) і де поруч була висока театральна культура.
Лесь Курбас – одна з найвидатніших постатей українського культурного життя 20-х – початку 30-х років, один з
провідних діячів відродження української національної культури. Він – актор і режисер, публіцист і організатор театру,
театральний педагог і сценічний діяч, драматург і перекладач, мислитель, своєрідний філософ-естетик. Осяжність і
вдумливість висунутих і розв’язуваних Курбасом митецьких та філософських завдань співмірна як з трагізмом його особистої
долі, так і з долею всієї української культури ХХ століття.
1916 року його мрія здійснилась, він вступає до цього театру. Акторська творчість Курбаса в театрі Миколи
Садовського обіцяла розвинутися, але сталося так, що він приніс свій акторський талант у жертву режисерському. Головна
увага й енергія молодого митця були спрямовані на організацію студії молодих акторів, з якої виріс згодом Молодий театр.
Назва «Молодий театр» з'явилася вже влітку 1917 року. Молодий театр — це театр пошуків нових форм втілення сучасної та
класичної драматургії. З цього театру взяли початок кілька українських театрів. Влітку 1920-го Лесь Курбас зібрав своїх
кращих акторів, хто добровільно приєднався з Київського театру ім. Шевченка, і під назвою «Кийдрамте» (Київський
драматичний театр) трупа почала своє турне по містах Київщини. Спочатку осіли у Білій Церкві, потім в Умані. Лесь Курбас
був засновником спочатку політичного (1922—1926), а потім і філософського (1926—1933) театру в Україні. У виставах свого
філософського театру «Березіль» (Харків) Курбас малює всесвіт, де головним стає особлива довіра до життя людини у всіх
його суперечностях.
Біографія:

П'єси М.Куліша "Народний Малахій", "Мина Мазайло", на жаль, не знайшли розуміння у критики. Проти
Леся Курбаса були висунуті звинувачення в "похмурості", викривленні оптимістичної радянської дійсності.
Багато чого з творчих пошуків Курбаса не розумілося широкими масами глядачів. Це стосується і його
вистави "Маклена Граса", яка досягає справжньої філософської глибини. Але незважаючи на несприятливу для
творчості атмосферу нерозуміння, недоброзичливості, Лесь Курбас не занепадав духом, він до останньої
можливості вів боротьбу з поширеними у той час тенденціями спрощенства, вульгаризації мистецтва. Опоненти
ж щонайменшу невдачу Л. Курбаса завжди розцінювали як цілковитий провал театру.
Можливо, саме тому, що режисер не відступив, не поступився своїми переконаннями, його було
наклепницьки обмовлено, звільнено з посади керівника "Березолю" і заарештовано у Москві, де він кілька
місяців працював у єврейському театрі на Малій Бронній.
Його було вислано на будівництво Біломорсько-Балтійського каналу на Медвежу Гору, потім його
відправили на Соловки. 1937 року після повторного суду його було розстріляно, а 1957 року реабілітовано.
Посмертно.
1989 року на фасаді Харківського державного академічного українського драматичного театру ім. Т. Г.
Шевченка було встановлено меморіальну дошку в пам'ять про Леся Курбаса, а "Мала сцена" театру знову
отримала назву "Березіль".
У Львові працює один з найкращих театрів України — Львівський академічний театр імені Леся Курбаса.
Постановки у театрі «Березіль»:

 «Жовтень», текст колективний, 1922 рік.

 «Рур», текст колективний, 1923 рік.
 «Газ» Кайзера, 1923 рік.
 «Джиммі Хіггінс» за Сінклером, 1923 рік.
 «Гайдамаки» за Шевченком 1924 рік.
 «Макбет» за Шекспіром, 1924 рік.
 «Напередодні» за Поповським, 1925 рік.
 «Золоте черево» Кроммелінка, 1926 рік.
 «Пролог» Бондарчука і Курбаса, 1927 рік.
 «Народний Малахій» Куліша, 1928 рік.
 «Мина Мазайло» Куліша, 1929 рік.
 «Диктатура» Микитенка, 1930 рік.
 «Народження велетня», текст колективний, 1931 рік.
 «Місьє де Пурсоньяк» Мольєра, 1933 рік.
 «Маклена Граса» Куліша, 1933 рік.
 Фільмографія:

 Режисер:
 1924 — Вендетта
 1924 — Макдональд
 1925 — Арсенальці
 Художній керівник:
 1924 — Сон Товстопузенка
Цікаві факти:

1. Товаришував з М. Кулішем, А. Петрицьким та В. Меллером.Був одружений з акторкою Валентиною Чистяковою.

2. Він стріляв собі в серце через нещасливе кохання. З кулею в грудях прожив до кінця життя.

3. Знав вісім мов та займався літературними перекладами.

4. Заснував шість театрів: перший український стаціонарний професійний у Тернополі, "Молодий театр", перший театр Української
Радянської республіки ім. Шевченка, Державну українську музичну драму, "Кийдрамте" – Київський драматичний театр, мистецьке
об'єднання "Березіль", театр політичних в'язнів на Соловках.

5. В листопаді 1937 року його було розстріляно в урочищі Сандормох в Карелії разом з іншими в’язнями.

6. В червні 1924 року знамените Всеукраїнське кіно-фото управління запросило його на один рік обійняти посаду режисера до Першої
державної одеської кінофабрики.

7. Перший у радянському театрі отримав театральну медаль Парижа.