Національний академічний драматичний театр імені

Івана Франка

Підготував Кривобок Максим 12-3

Театр імені Івана
Франка було
засновано у Вінниці
1920 року частиною
акторів Молодого
театру на чолі
з Гнатом Юрою та
акторами Нового
Львівського театру
на чолі з Амвросіем
Бучмою.
Серед найкращих вистав
театру тих років — «Лісова
пісня» Лесі Українки,
«Ревізор» Миколи Гоголя
(зокрема, у постановці
режисера М.Г. Єсипенка),
«Полум'ярі» Анатолія
Луначарського, «Свята
Йоанна» Бернарда Шоу,
«97» Миколи Куліша.
«Страх перед ризиком
призводить до усереднення
в мистецтві. У цьому
небезпека. Театр — живий
організм, і тупцюючи на
місці, нічого не збережеш.
Але потрібні не декларації,
а спектаклі. Лише вони —
мета й засіб поступу».

Данченко Сергій Володимирович

Від початку 1990-х рр. театр активно вписує свою творчість в
європейський культурний контекст — гастролює в Німеччині, Австрії,
Греції, Італії, Польщі, США, де робота франківців знаходить гідну
оцінку.

Указом
Президента
України від 11
жовтня
1994 року
театру надано
статус
Національного
Театр "Березіль"
 Лесь Курбас
Лесь Курбас (1887-1937)— засновник театру "Березіль",
автор п'єси "Мина Мазайло".
 Модерна драматургія
Драматургія - теорія і мистецтво побудови драматичного твору, а також

сюжетно- образна концепція такого твору. Драматургією називають також

сукупність драматичних творів окремого письменника, країни або народу,

епохи.
 Напевно, саме тому одразу після революції 1917 р. всі театри в Україні опинилися під
пильним наглядом більшовицької влади, яка використовувала їх в ідеологічній пропаганді.
Було закрито всі невеликі театральні заклади як «розплідники буржуазної культури»,
великі театри «націоналізовано» в підпорядкування народному комісаріатові освіти.
Загалом в українському театральному мистецтві перших років радянської влади
переважали соціально спрямовані п’єси, агітки на актуальні революційні теми.

Відповідно до нових тенденцій у театральному житті українська драматургія

1920–1930-х рр. розвивалася швидкими темпами, зокрема в напрямі від революційних
агіток до психологічної модерної драми. Її ж репрезентували, крім творів М. Куліша,
драми Якова Мамонтова (1888–1940) («Республіка на колесах»)на поетиці символізму,
Івана Дніпровського (1895–1934) («Яблуневий полон», «Любов і дим»)психологічна
драма, Євгена Плужника (1898–1936) («Змова в Києві»), в імпресіоністичному плані
працює М. Ірчан «Родина щіткарів».
Іван Кочерга (1881–1952) (п’єси «Фея гіркого мигдалю», «Алмазне жорно»,
«Свіччине весілля», «Марко в пеклі», «Майстри часу») утверджував поетичний
стиль в українській драматургії, вносив у неї романтичний струмінь,
національне міфологічно-символічне мислення, у новому світлі репрезентував
жанр драматичної поеми
 Театр «Березань»
У 1926 – 1933 рр. Театр «Березань» працює в Харкові.
До його складу входять митці Мар’ян Крушельницький, Амвросій Бучма,
Наталія Ужвій, Іван Мар’яненко, Надія Титаренко та інші. Найближчим
помічником Леся Курбаса у модернізації українського театру став драматург
Микола Куліш. У його п’єсах («Мина Мазайло», «Народний Малахій») знайшли
широке відображення взаємозв’язки людини і нового історичного часу.