Розвиток нового українського театру

(«Березіль» Леся Курбаса, Харківський театр

ім. І.Франка), драматургії 1920−1930 рр. (від
ідеологічних агіток до психологічної драми).
П’єси В. Винниченка, М. Куліша, І. Дніпро-
вського, І. Кочерги, Я. Мамонтова на перетині
традицій «корифеїв», зарубіжної класики і
модерної драматургії. Пошук модерних форм
сценічного мистецтва. Роль театру
«Березіль» у суспільному й культурному
житті України. Європейський контекст
творчих пошуків
Л. Курбаса
Світ – це театр, а ми, люди,
всі в ньому актори.
В.Шекспір
 Які асоціації у вас
викликає слово театр?

«Коло
асоціацій»
 ТЕАТР (з грецької - місце для
видовища, видовище) - вид
мистецтва, специфічними
засобами якого є сценічна дія,
що відображає життя в процесі
гри акторів перед публікою.

•Театром називають установи,

що здійснюють сценічні вистави
певним колективом артистів і
приміщення, в якому
відбуваються вистави.
 Чи доводилося вам
бути в театрі?
Запрошую відкрити для
себе його магію!
Національний академічний драматичний театр
імені Івана Франка 
 Партер — (фр. parterre, від par — «по» + terre —
«земля») — нижній поверх глядацького залу театру
з місцями для глядачів, розташований у просторі
між сценою або оркестровою ямою і
протилежною стіною або амфітеатром.
Бельета́ж (фр. bel — «прекрасний» та étage —
«поверх») — перший ярус лож над бенуаром
або партером у театральному залі.
Бенуа́р (фр. baignoire — «ванна») — долішній
ярус театральних лож, розміщений
безпосередньо за партером на рівні сцени.

Ложа (від фр. loge — «комірка»,
«кімнатка»)) — відокремлене
перегородками місце для глядачів.

Балкон — місця для глядачів у середніх і

верхніх ярусах.
Чи спадало вам задуматися
над тим, який важкий,
нерідко тернистий шлях
пройшов український
професійний театр?

Зазирнемо у
1920-1930-ті роки...
Ще в 1918 році розпочався новий період в історії національного
театру, коли у Києві утворилися Державний драматичний театр і
«Молодий театр» (з 1922 року — модерний український театр
«Березіль») Леся Курбаса та Гната Юри.
 У Києві 1918 р. функціонували
Державний драматичний театр,
очолюваний Олександром
Загаровим, Державний
народний театр під керівництвом
Панаса Саксаганського і
«Молодий театр» Леся Курбаса.
 У 1920 р. театру, очолюваному Гнатом Юрою, було присвоєне
ім'я Івана Франка. Спочатку театр функціонував у Вінниці,
згодом - у Харкові, а потім у Києві. Коли столицю перенесли до
Києва, театр ім. І.Франка став провідним українським театром.
 1922 р. керований Лесем Курбасом
Київський драматичний театр
перейменовано на «Березіль»,
1926 р. його перевели до Харкова,
тодішньої столиці України.

Народившись і розквітнувши на хвилі

національного відродження, театр
узяв собі назву «Березіль» — тобто
березень, перший місяць весни,
ставши «за справжню весну
українського театру».
 На початку 20-х рр.. ХХ ст. діяло 74 професійні театри,
численні самодіяльні театри на периферії та пересувні
робітничо-селянські театри, що спеціалізувалися на
агітках, прославляючи месіанізм пролетаріату.
На театральній сцені з'явилася когорта талановитих акторів —
Амвросій Бучма, Мар'ян Крушельницький, Олімпія Добровольська,
Олександр Сердюк, Наталя Ужвій, Юрій Шумський та інші.

Українські актори Амвросій Бучма, Наталя Ужвій, Юрій Шумський

З утворенням театру «Березіль» його сцена стала своєрідним
експериментальним майданчиком. Не випадково макети
театрального об'єднання «Березіль» отримали золоту медаль
на Всесвітній театральній виставці у Парижі в 1925 році. Тут
були вперше поставлені п'єси видатних українських
письменників і драматургів Миколи Куліша («Народний
Малахій», «Мина Мазайло») та Володимира Винниченка
(«Базар», «Чорна Пантера і Білий Медвідь»)
Трупа театру «Березіль»
 Лесь Курбас Гнат
Юра
Справою життя актора і режисера Гната Юри став Київський
драматичний театр ім. І. Франка, який він очолював у 1926-
1961 роках. Гнат Юра був природженим імпровізатором в
акторській і режисерській діяльності, постійно спрямовував
репертуар театру до світової класики.
Справжнім драматургічним експериментом першої
третини XX ст. стали п'єси Володимира
Винниченка (1880— 1951). Навіть за своєю
кількістю (а їх понад 20) вони мали б стати
вагомою часткою українського театрального
репертуару XX ст. Проте, після кількох хвиль
видавничої зацікавленості творчістю, його п'єси
було вилучено із загального вжитку. Сьогодні вони
становлять істотну частину нової європейської
драми, її українським відгалуженням. За своєю
формою п'єси В. Винниченка, на перший погляд,
доволі традиційні. Винятком є, можливо, твори
кінця 20-х років.
Шляхами історії.
Лесь Курбас і
театр «Березіль»
 
Микола Куліш і театр
«Березіль»
Незакінчені речення
•На уроці я більше дізнався про...
•Уперше довелося почути про...
•Найбільше мене вразило...
•Сьогодні я переконався, що...
 Домашнє
завдання
Прочитати комедію Миколи Куліша «Мина Мазайло».