Югославія.

Нові південнослов'янські
держави

Дидактичний матеріал
до уроків
з всесвітньої історії
 Політична боротьба за владу

У ході боротьби проти нацизму у

країні сформувався патріотичний
Єдиний народно-визвольний
фронт, який об'єднував
представників різних політичних
партій.
Ще у 1943 р. емігрантський уряд у
Лондоні був позбавлений усіх прав
законного уряду Югославії, а
королю Петру ІІ було заборонено
повертатись у країну до закінчення
війни.

Кириченко В.А.
 Встановлення комуністичного ладу

Прихід комуністів до влади

 у березні 1945 р. Й.Броз Тіто у відповідності з

рекомендаціями Кримської конференції сформував
Тимчасовий народний уряд, у якому комуністи
домінували;
 у листопаді 1945 р. комуністи перемогли на виборах
до Установчої Скупщини (парламенту). Усе
суспільно-політичне життя перейшло під контроль
комуністів;
 у січні 1946 р. у зв’язку з ліквідацією монархії у
країні узаконена однопартійна система;
 31 січня 1946 р. прийнято конституцію країни, яка
закріпила будівництво соціалістичного ладу.

Кириченко В.А.
 Ліквідація монархії

ку
ро
45

На ліквідації монархії
19

наполягали комуністи та партії

а
ад

демократичної орієнтації.
оп
ст
ли
29

Кириченко В.А.
 Югославія після Другої світової війни

Проблеми післявоєнного життя

 тотальна розруха у виробничій та соціально-побутовій сферах;

 падіння промислового виробництва;
 нестача продовольства, предметів широкого вжитку;
 гострий дефіцит вугілля та нафтопродуктів;
 дефіцит кваліфікованих кадрів;
 загострення міжнаціональних протиріч і конфліктів;
 посилення впливу лівих сил;
 загострення боротьби за владу.

Кириченко В.А.
 Югославія після Другої світової війни

Найважливіші завдання у перші

повоєнні роки

 ліквідація наслідків нацистської окупації;

 відродження державності, демократичних прав
і свобод громадян;
 відновлення та розвиток демократії;
 зміцнення молодої народної влади;
 об'єднання південнослов'янських земель на
рівноправній основі;
 вирішення національної проблеми;
 відбудова промисловості та сільського
господарства;
 національно-культурне відродження регіонів;
 вирішення соціально-побутових проблем.

Кириченко В.А.
 Югославія після Другої світової війни

Радикальні перетворення 1945 – 1946 рр.

 націоналізація усієї великої та середньої це викликало

промисловості, банків, транспорту та зв'язку,  посилення беззаконня,
розробок корисних копалин; корупції, чисельних
 одержавлення кооперативних та малих зловживань з боку
приватних підприємств; влади;
 конфіскація землі і власності “посібників  вкрай напружену
ворога” та володінь Римо-католицької та атмосферу у
Православної церков; суспільстві через
 колективізація у формі кооперації; невдоволення
 аграрна реформа (фактично розподіл землі між населення.
селянами та кооперативами), яка знищила
приватну власність на селі; Єдиним гарантом
 утвердження однопартійної політичної системи; діяльності влади був
 наступ на позиції надто впливових у суспільстві непохитний авторитет
Римо-католицької та Православної церков. Йосипа Броз Тіто

Кириченко В.А.
 Конфлікт з СРСР

У перші післявоєнні роки

головним союзником Югославії
залишався СРСР.
Однак на відміну від інших
керівників південно-східних
держав, Тіто, будучи національним
героєм і послідовним
прихильником соціалізму, не
допускав беззаперечного
Першотравнева демонстрація підпорядкування сталінському
у Бєлграді.1946 р. керівництву, а прагнув проводити
незалежну внутрішню і зовнішню
політику.
Кириченко В.А.
 Конфлікт з СРСР

Сталіна дратувало прагнення

югославського лідера до
самостійності, а більш за все – його
наміри йти своїм шляхом
будівництва соціалізму.
З середини 1947 р. відносини між
Югославією та СРСР різко
погіршилися
Конфлікт двох лідерів
перемістився у сферу
Концтабір Голі Оток для
прорадянськи налаштованих міждержавних відносин.
югославських коммуністів

Кириченко В.А.
 Лібералізація режиму у 1960-ті рр.

Після розриву відносин з

Радянським Союзом в Югославії
стали шукати свій шлях
будівництва соціалізму.
За основу взято модель
“самоврядного соціалізму”.

Кириченко В.А.
 Лібералізація режиму у 1960-ті рр.

“Самоврядний соціалізм” –
oдна з концепцій управління
державою, яка передбачає залучення
всіх громадян до опрацювання і
прийняття рішень, керівництва
різноманітними сферами
життєдіяльності суспільства.

Кириченко В.А.
 Лібералізація режиму у 1960-ті рр.

“Самоврядний соціалізм” Тіто

 передача промислових підприємств в управління

виборним робітничим радам і комітетам трудових
колективів;
 створення системи органів місцевого самоврядування;
 реформа у галузі планування господарства: більшість
функцій передано місцевим органам влади;
 відмова від політики колективізації: селянські трудові
кооперативи реорганізовані і з точки зору господарювання
прирівняні до промислових підприємств;
 економічна свобода промислових підприємств;
 відмова від державного регулювання цін;
 лібералізація режиму (демократизація, десталінізація,
дебюрократизація, ідеологічний та політичний плюралізм).

Кириченко В.А.
 Розвиток “самоврядного соціалізму”
у 1980-ті рр.

Підсумки реформ Й.Броз Тіто

в організаційній структурі політичної системи – Югославія залишалася

“реальний соціалізм” країною соціалістичного
типу з національним
у товарно-грошових відносинах – забарвленням і вдалим
капіталізм поєднанням
капіталістичних і
у низових ланках виробництва й розподілу – соціалістичних основ у
модель “самоврядного соціалізму” державному будівництві

Кириченко В.А.
 Загострення міжнаціональних відносин

Прагнення влади вирішити

міжнаціональні проблеми шляхом
децентралізації призвело до
формування національно-
республіканських кланів.
Національні проблеми
перетворилися у вісь політичного
життя Югославії.

Кириченко В.А.
 Загострення міжнаціональних відносин

Децентралізація –
передача певних владних
повноважень від державних органів
органам місцевого самоврядування.

Кириченко В.А.
 Загострення міжнаціональних відносин

Клан –
група згуртованих у господарському,
побутовому чи національному
відношенні однодумців.

Кириченко В.А.
 Відцентрові прояви і тенденції

Після смерті у 1980 р. Тіто

відцентрові тенденції в Югославії
посилилися.
Країна і компартія втратили
стабільне керівництво – вищі
посади в державі заміщалися
терміном в один рік по черзі
представниками усіх республік і
країв.

Кириченко В.А.
 Розпад Югославії

Головною цементуючою
“Парад незалежності” союзних республік основою югославської
25 червня 1991 р. Словенія
федерації був Союз
комуністів Югославії –
29 червня 1991 р. Хорватія правляча партія.
8 вересня 1991 р. Македонія Різке загострення кризи
в партії поклало початок
14 жовтня 1991 р. Боснія і Герцеговина
розпаду Югославії.

Кириченко В.А.
 Розпад Югославії

Причини розпаду Югославії

закінчення “холодної війни”, антитоталітарні революції у країнах

Східної Європи, розпад СРСР

наростання протиріч, викликаних несумісністю між монополією

комуністів на владу та системою самоуправління

криза вищої державної і партійної влади після смерті Й.Броз Тіто

розпад Союзу комуністів Югославії як ядра політичної системи

країни

наростання відцентрових тенденцій, особливо з боку Словенії і

Хорватії, їхнє прагнення до незалежності та розширення зв'язків з
країнами Заходу

загострення національних та релігійних протиріч

Кириченко В.А.
 Розпад Югославії

Наслідки розпаду Югославії

 у багатьох колишніх республіках Югославії

демократичні вибори вивели на передній план
войовничих націоналістів, що й стало однією з
передумов численних конфліктів та громадянської
війни;
 посилилося насильство у відносинах етнічних громад;
 величезні людські жертви численних конфліктів;
 посилення міграційних процесів та загострення
проблеми біженців (мільйони людей покинули межі
Югославії);
 конфлікти етнічного та релігійного характеру на
території колишньої Югославії стали загрозою для
безпеки всієї Європи.
Кириченко В.А.
 Війни та конфлікти

Найтугіший вузол
протиріч виник у Боснії та
Герцеговині, де етнічний
сепаратизм у поєднанні з
національною
нетерпимістю та
релігійним екстремізмом,
призвів до кривавої війни
між проживаючими у країні
сербами, мусульманами та
хорватами.

Кириченко В.А.
 Війни та конфлікти

Сепаратизм –
прагнення до відокремлення,
відділення частини території
держави з метою створення
суверенної держави, переходу до
складу іншої держави чи набуття
статусу дуже широкої автономії.

Кириченко В.А.
 Війни та конфлікти

Екстремізм –
(від лат. extremus – крайній) –
схильність до крайніх поглядів, дій
і заходів.

Кириченко В.А.
 Проміжий підсумок

Конфлікти міжетнічного та міжрелігійного

характеру на території колишньої Югославії були
найтривалішими, найкривавішими після Другої
світової війни.
Балкани і надалі залишаються “пороховою
бочкою Європи”.

Кириченко В.А.
 Нові південнослов'янські держави

Республіка Республіка Республіка

Сербія Чорногорія Хорватія

У 2007 р. З грудня 2010 р. З 2013 р.

проголосила є офіційним є офіційним членом
озброєний кандидатом на вступ Євросоюзу.
нейтралітет. до Євросоюзу.
1 березня 2012 З 2009 р. - член
офіційно набула З 2017 р. - член НАТО.
статусу кандидата в НАТО.
члени Євросоюзу.

Кириченко В.А.
 Нові південнослов'янські держави

Республіка Республіка Боснія і

Словенія Північна Македонія Герцеговина

З 2004 р. З 2005 р. У 2016 р. подала

є офіційним членом є офіційним заявку на вступ до
Євросоюзу. кандидатом на вступ Європейського Союзу.
до Євросоюзу.
З 2004 р. - член У 2010 р. отримала
НАТО. З 2020 р. - член план дій щодо вступу в
НАТО. НАТО.

Кириченко В.А.
 Загальний підсумок

Країни Центрально-Східної Європи після

демонтажу комуністичних режимів почали
переводити свої економіки на ринковий шлях
розвитку й відновлювати демократичні традиції в
політичному житті. Долати цей складний шлях їм
допомагали країни Заходу, надаючи фінансову і
політичну підтримку.

Кириченко В.А.