Практична робота

Болгарія
В кінці Другої Світової в Болгарії сформувався антифашистський
Вітчизняний фронт, що об'єднав 3 болгарські партії (БРП, БРСДП, БЗНС) і
впливову політичну групу «Ланка».
9 вересня 1944 р. у м. Софії комуністи організували повстання і здійснили
державний переворот і до влади прийшов Вітчизняний фронт, який утворив
свій комуністичний уряд. Вони розпочали репресії щодо своїх недавніх
партнерів з Вітчизняного фронту. Після парламентських виборів у листопаді
1945 р. комуністи забезпечили собі більшість у парламенті та сформували
однопартійний уряд.
На нових виборах восени 1946 р. перемогу здобули болгарські комуністи на
чолі з Г.Дімітровим.
1947 р. Був підписан мирний договір із Болгарією, а отже західні країни
фактично визнали нову владу.
 в 1950-1980-ті роки, БЗНС не мав реального політичного впливу в
країні.через заборону у 1947
У 1948 р. БРП, БСДРП та деякі сторонники комуністів об'єдналися в
Болгарську комуністичну партію (БКП) метою якої було будівництво
соціалізму в країні.. Утверджувалися командно-адміністративні методи
управління, ліквідувалася багатопартійність.
Після смерті Сталіна в 1953р. Москва обрала Живкова, і той прийшов до
влади. Він зробив ставку на максимальне зближення із СРСР та
демонстрацію повної політичної лояльності.
Розвиток економіки відбувався здебільшого екстенсивним шляхом на
централізованій основі
З 1985 р. Болгарія змушена була ввозити зерно, картоплю, цибулю й інші
продовольчі товари з-за кордону через кризу яка понизила рівень життя.
Збільшилась корупція.

ЮГОСЛАВІЯ.
У жовтні 1944 р. звільнила Народно-визвольна армія Югославії (НВАЮ)
столицю Югославії м. Белград.
Главу королівського уряду І. Шубашича змусили погодитися на утворення
єдиного югославського уряду й емігрантського уряду в Лондоні.
У березні 1945 р. Й. Броз Тіто за рекомендаціями з Кримської конференції
сформував Тимчасовий народний уряд Демократичної Федеративної
Листопад 1945 р. - На виборах в Установчу Скупщину КПЮ отримала 90 %
голосів. Через це країна опинилася під владою комуністів. Також прийняли
Декларацію про остаточну ліквідацію монархії.
31 січня 1946 р.,- Нова конституція країни оголосила Югославію
соціалістичною державою до складу якої увійшли шість союзних республік:
Сербія (включаючи два автономних краї — Воєводина і Косово), Хорватія,
Словенія, Боснія і Герцеговина, Македонія, Чорногорія. 
1945 р - Комуністи конфіскували через націоналізацію землі і власність
«поплічників ворога», володіння римо-католицької та православної церков.
 Тіто не бажав повного підпорядкування сталінському керівництву. Він
прагнув автономної політики
У 1948 р. відносини між Югославією та СРСР різко погіршилися.
У березні 1948 р. Тіто звернувся до радянського лідера з проханням не
втручатися в роботу органів влади Югославії
У відповідь Сталін виступив з осудом позиції югославського керівництва
 Серпень 1949 р - югославську армію привели до стану повної бойової
готовності для відсічі «загрози Радянського Союзу».
Після розриву відносин із СРСР Югославія почала шукати свій шлях
побудови соціалізму
1953 р. - влада відмовилася від політики насильницької колективізації
сільського господарства.
 В країні виявлявся ідеологічний плюралізм. Югославські
громадяни отримали свободу своїх дій

Угорщина.
Грудень 1944р. - радянські війська створили Угорський національний фронт
незалежності 
УНФН сформувала коаліційний уряд і призначила прем'єр-міністром
генерала Б. Міклоша
20 січня 1945 р. уряд Б. Міклоша підписав угоду про перемир'я із СРСР,
США та інші…
1945 р. листопад - На парламентських виборах беззаперечну перемогу
здобула Партія дрібних сільських господарів 
1 лютого 1946 р. парламент проголосив Угорщину республікою.
ПДСГ виступила проти революційних і насильницьких методів у здійсненні
реформ, захищала приватну власність, відстоювала демократичні принципи.
1948 р.-  Після насильницького об'єднання комуністів і СДПУ була створена
нова комуністична партія — Угорська партія трудящих на чолі з Матяшом
Ракоші, який відстоював принципи сталінізму
 У травні 1953 р. угорських лідерів викликали в Москву для одержання
інструкцій. Члени президії ЦК КПРС буквально продиктували гостям заходи
щодо зміни методів діяльності УПТ. 
З 1953 р. І. Надь став головним критиком курсу Ракоші, він рішуче виступив
проти проведення насильницької колективізації, шляхом знизення податкків
й обов'язкове постачання сільськогосподарської продукції.
 У липні 1956 р. М. Ракоші усунули з посади першого секретаря ЦК УПТ.
У середині 1950-х років під впливом антикомуністичних подій у сусідній
Польщі в м. Будапешті відбувалися багатотисячні студентські
мітинги. Опозиція вимагала проведення вільних виборів, звільнення
політв'язнів, уведення багатопартійної системи, реформ у сільському
господарстві, утворення уряду на чолі з реформатором І. Надєм.
Під цим тиском комуністичне керівництво Угорщини погодилося на те, щоб
прем'єр-міністром призначили І. Надя.
25 жовтня 1956 р. - Влада відкрила вогонь по демонстрантах, було вбито
близько 100 осіб
1листопада І. Надь заявив, що Угорщина виходить з Організації
Варшавського договору, і звернувся до ООН із проханням визнати її
нейтральною державою.
Після цього вночі проти 4 листопада 1956 р. радянські війська ввійшли в
столицю Угорщини.
Було оголошено про створення Угорського революційного робітничо-
селянського уряду на чолі з Я. Кадаром.
Станом на 11 листопада 1956 р. у ході боїв на вулицях Будапешта й інших
міст, загинуло понад 700 солдат Радянської армії та близько 2,5 тис.
повстанців. Більш як 130 тис. угорських громадян залишили країну.
21 листопада І. Надя, який переховувався в югославському посольстві,
заарештували й вивезли до Румунії, а згодом стратили.
На початку 1960-х років В Угорщині вдалося завершити кооперування в
сільському господарстві, що відбувалося вже без силового тиску. На відміну
від інших країн регіону, в Угорщині не було продовольчої проблеми.
У 1960-ті роки в країні ліквідували директивне планування
У 1960-1970-ті роки спостерігалася певна лібералізація громадського життя.
У середині 1980-х років економіка опинилася у скрутному становищі, що
загострювалося значною зовнішньою заборгованістю. Однак керівництво
країни до кінця 1980-х не наважувалося розпочати докорінні перетворення.

Румунія.
20 серпня радянські війська розпочали наступ на м. Бухарест.
23 серпня почалося антифашистське повстання в столиці. Король Румунії
Міхай I віддав наказ про арешт глави фашистського уряду маршала І.
Антонеску.
У жовтні 1944 р. на базі патріотичного антифашистського блоку створили
Національно-демократичний фронт у якому домінуючий вплив мали
комуністи і соціал-демократи.
6 березня 1945 р. створено коаліційний уряд НДФ. У країні започаткували
чимало перетворень, у т. ч. аграрну реформу
У жовтні 1945 р. РКП проголосила курс на «мирне переростання народно-
демократичної революції в соціалістичну».
У 1946 р. на парламентських виборах, сфальсифікувавши їхні результати,
перемогу здобули комуністи.
У 1947 р. представників опозиції видалили з уряду, а самі опозиційні партії
незабаром розпустили.
30 грудня 1947 р Король Міхай I, опинившись в ізоляції, змушений. зректися
престолу.
У лютому 1948 р. комуністи поглинули соціал-демократів. Створена на базі
«об'єднання» двох партій Румунська робітнича партія 
Від початку 1950-х років Румунія взяла курс на розвиток важкої
промисловості на екстенсивній основі.
За «випробуваною» сталінською моделлю 1962 р. була завершена суцільна
колективізація. Нова компартійна диктатура спиралася на політичний терор.
Керівництво Румунії наприкінці 1950-х років почало здійснювати курс на
вихід з-під впливу Радянського Союзу
1958 р. з Румунії вивели радянські війська.
1965 р Березень- Після смерті . Г. Георгіу-Дежа першим секретарем ЦК
Румунської компартії обрали Ніколає Чаушеску.
Наприкінці 1960-х років новий лідер Соціалістичної Республіки Румунія
(СРР), прихильник «національної моделі» соціалізму, вдавався до
косметичних заходів задля лібералізації у сфері економіки і культури,
спекулював на питаннях незалежності і суверенітету, намагався грати на
національних почуттях румунів, закликаючи створити квітучу державу,
незалежну в зовнішній політиці від СРСР, країн Варшавського договору.
У 1986—1989 рр. індустрія працювала з нульовим приростом; середня
врожайність сільськогосподарських культур була в три-чотири рази нижчою
за оголошену. 
У 1987 р. у м. Брашові відбувся «хлібний бунт», жорстоко придушений
владою.

Польща.
28 червня 1945 р.- був утворений Тимчасовий уряд національної єдності, до
складу якого ввійшли представники ППР, ППС, ПСП, а також Партії
людовців і Соціал-демократичної партії.
Новий уряд розгорнув репресії щодо колишніх бійців Армії Крайової, що
спричинило збройний опір національно-патріотичних сил Польщі.
1947 р - На парламентських виборах у результаті грубого підтасування
голосів урядовий блок здобув перемогу.
У грудні 1948 р. комуністи поглинули залишки Польської соціалістичної
партії й була створена нова комуністична партія — Польська об'єднана
робітнича партія, де переважали сталіністи.
Держава дістала нову назву — Польська Народна Республіка (ПНР).
28 квітня — 31 липня 1947 р. українці зазнали великої національної трагедії.
У ці дні фактично відбулась «етнічна чистка», здійснена керівництвом
Радянського Союзу, Польщі та Чехословаччини.
Смерть Сталіна в 1953 р., викриття культу особи і лібералізація суспільного
життя в СРСР призвели до різкого загострення політичної боротьби в країнах
Центральної та Східної Європи. У Польщі в 1956 р. це спричинило страйки і
збройні сутички.
Соціально-економічна ситуація в Польщі погіршувалася. Для реалізації
плану дирекція підприємств зменшувала виробничі витрати шляхом
зниження заробітної плати та економії коштів на придбання нового
устаткування або на ремонт старого, а також на дотримання безпеки та
гігієни праці на робочих місцях.
У травні 1953 р. розгорнулись репресії проти католицької церкви,
надзвичайно впливової в польському суспільстві. Різко загострилися
соціальні суперечності, зростало невдоволення владою.
Більшість вищих посад у Познанському воєводстві обіймали функціонери,
що походили з-поза меж Великопольщі й не розуміли місцевих традицій.

Із середини 1951 р. почала відчуватися нестача харчів. 3 січня 1953 р. уряд

ліквідував картки на м'ясо, проте очікуваного поліпшення забезпечення
населення м'ясом не відбулося, а навпаки, його постачання до Познані
зменшилося на 10 %. 
Найгостріший дефіцит продуктів був навесні 1956 р
На початку 1956 р. в Познанському воєводстві рівень життя, який завжди
вважався найбільшим в країні, відчутно знизився.
Центром протестного руху був машинобудівний завод Іполіта Цеґельського.
30 грудня 1949 р. завод дістав нову назву — імені Йосипа Сталіна(ZISPO).
У червні 1956 р. на ZISPO спалахнув страйк.
28 червня 1956 р. по Познані рушила численна демонстрація. До гасел
соціального та економічного змісту додалися антикомуністичні та
антирадянські.
 у 1960-х роках  - Відбулися суттєві зміни: засуджено сталінізацію і покарано
деяких з її активних провідників; припинено колективізацію сільського
господарства, основу якого становили індивідуальні господарі; реабілітовано
кілька тисяч політв'язнів; із СРСР репатрійовано до 30 тис. Поляків
Однак уже в 1960-ті роки знову почали виявлятися застійні явища в
економіці, прогресивні реформи загальмувалися.
Влітку 1967 р. Кремль засудив Ізраїль у зв'язку з початком арабо-ізраїльської
війни і розірвав з ним дипломатичні відносини.
19 червня 1967 р., - В. Ґомулка виголосив тезу про існування в Польщі
«сіоністської п'ятої колони». У Польщі розпочалася кампанія проти
«сіоністів». Через це  У 1968—1969 рр. приблизно 15 тис. євреїв емігрували з
Польщі.
У Польщі в 1976 р. значно підвищилися ціни на продовольство. Влітку 1980
р. розпочалися страйки, центром яких знову стали міста Балтійського
узбережжя — Гданськ, Гдиня, Щецин. У вересні в страйках брало участь
близько 1,2 млн осіб.

Чехословакія.
У лютому 1948 р. комуністи свідомо загострили обстановку в країні з метою
захопити владу і встановити диктатуру пролетаріату за радянським зразком.
9 травня 1945 р. - Розгромлення німецьких військ і звільнення Праги
частинами Червоної армії спільно із чехословацькими військами та
партизанами завершилася Празька операція — остання у Європі часів Другої
світової війни.
5 квітня 1945 р., у м. Кошице оголошено про створення коаліційного уряду
Національного фронту, у якому переважали комуністи.
У травні 1945 р(Едвард. Бенеш). уряд переїхав до м. Праги. У своїй
діяльності він передбачав відродження демократичних принципів,
збереження багатопартійної системи, ліквідацію наслідків нацистської
окупації, забезпечення рівноправності чехів і словаків, проведення аграрної
реформи. 
На виборах у Законодавчі збори в травні 1946 р. більше за всіх мандатів
одержали комуністи. Новий уряд країни очолив лідер КПЧ Клемент
Готвальд, затятий прихильник сталінізму.
1960 р. - Економічні успіхи дали змогу комуністам констатувати, що в країні
побудовані «основи соціалізму», а конституція 1960 р. утвердила це
положення у своїх статтях.
1960-ті роки почали виявлятися негативні тенденції, властиві всім
тоталітарним режимам.
У січні 1968 р. новим лідером партії обрали Александера Дубчека, а
президентом країни в березні того ж року став герой Другої світової війни,
легендарний командувач Чехословацької бригади генерал Людвік Свобода.
Він підтримав реформи Дубчека. Так розпочалася «Празька весна» 
ПОДІЇ «ПРАЗЬКОЇ ВЕСНИ»( квітень 1968 р)

 утвердження реальної багатопартійності та демократичних свобод;

 скорочення адміністративного апарату;
 введення самоврядування в суспільстві через трудові колективи;
 упровадження основ ринкової економіки;
 федеративний устрій держави, забезпечення рівності чехів і словаків;
  багатостороння співпраця з усіма країнами світу.

Польщі у ніч з 20 на 21 серпня 1968 р - Після того, як тиск не дав результатів,

кремлівське керівництво спільно зі своїми однодумцями з Болгарії,
Угорщини, НДР ввели до Чехословаччини війська.
У квітні 1969 р. до влади в Празі прийшло промосковське керівництво.
Першим секретарем ЦК КПЧ замість А. Дубчека обрали Густава Гусака, який
став згодом і президентом країни.
1970-1980-ті роки ознаменувалися наступом реакції. Прихильників «Празької
весни» звільняли з посад; учинялися розправи над демократичною
інтелігенцією.

Радянська пропаганда називала події в Чехословаччині «загрозою для

соціалістичної системи».
Незважаючи на протидію владних структур, жорстку цензуру, об'єктивна
інформація про події 1968 р. в Чехословаччині доходила в Україну і
поширювалася серед населення.