Практична робота:Міжнаціональні

відносини в державах Центрально-

Східної Європи
Підготувуали учениці 10-Б класу Мартинюк. О та Рапа. В
 Країни Центральної та Східної Європи в 20-
30-х рр. ХХ ст.

• Міжвоєнний період – це процес становлення нових

незалежних держав Центральної та Східної Європи,
Польщі, Чехо-Словаччини, Угорщини, Югославії та
Болгарії. Більшість з них виникли на теренах колишньої
Австро-Угорської імперії та були складовими елементами
Версальсько-Вашингтонської системи. Одні з цих країн
будуть розвиватися демократичним шляхом та стануть
жертвами агресії, а в інших встановляться авторитарні
профашистські режими.
 Польща

• Поділи Речі Посполитої кінця ХVIII ст. між Росією, Австрією

та Пруссією призвели до втрати польським народом своєї
державності. Але в ході Першої світової війни, питання
поневолених народів стало досить актуальним, особливо
важлива роль належала польському питанню. Серед
польської політичної еліти не було єдиної орієнтації:
Антанта чи Центральні держави. а початку 1918 р. в
королівстві Польському, що раніше входило до складу
Російської імперії, а з 1915 р. було окуповане австро-
німецькими військами, спостерігалося піднесення
націонал-визвольного руху. Революції в Росії, Австро-
Угорщині та Німеччині створили сприятливі передумови для
відновлення незалежності країни.
 Польща

• . За умов краху австро-німецького окупації, в ніч проти 7

листопада 1918 р. представники лівих партій – Польської
соціалістичної партії, галицької соціал-демократії та партії
людової(селянської) – створили в Любліні незалежний від
окупантів Тимчасовий народний уряд Польської республіки на
чолі з лідером галицьокї соціал-демокртаії Ігнациєм
Дашинським. Вже 10 листопада до Варшави повернувся з
ув’язнення Юзеф Пілсудський, якому 11 листопада, створена
окупантами у Варшаві, Регентська рада передала
Пілсудському владу
Польща

• Польське питання на Паризькій мирній конференції було

надзвичайно актуальним, бо воно перепліталося з питанням про
ставлення до радянської Росії та Німеччини – двох нових
держав на карті Європі. Пиатння про полсько-німецький кордон
було одним з найсуперечливіших аспектів нової системи
міжнародних відносин.
 Варшавський договір

• Версальський договір залишив відкритим питання про східні

кордони Польщі, 25 липня 1919 р. відбулось підписання
Польщею, Великою Британією, Францією та США договору «Про
захист прав національних меншин» у Польщі. За цим договором
Польща зобов’язувалася забезпечити свободу й рівноправність
національних меншин. Вже 8 грудня 1919 р. рада послів
Антанти прийняла декларацію «Про тимчасовий східний кордон
Польщі», але його лінія була визначена лише в 1920 р. й
названа на честь міністра закордонних справ Англії Дж.
Керзона – «лінією Керзона»
Варшавський договір

• Польсько-більшовицька війна 1920 р. 22 квітня між головою

Директорії УНР Симоном Петлюрою та Ю. Пілсудський
підписали Варшавський договір. За яким Польща визнавала
Директорію УНР, взамін на передачу Правобережної України
Польщі. 25 квітня розпочався наступ польсько-українських
військ на територію УСРР з метою з’єднання з військами
Врангеля. 7 травня поляки зобули Київ, але контрнаступ
більшовицьких військ, 12 травня вибив поляків з Києва, а вже
на початку серпня більшовики вийшли на підступи до Варшави.
же у жовтні в 1920 р. Було укладено перемир’я, а 18 березня
1921 р. у Ризі підписано мирний договір, за яким Варшава
визнавала УСРР, взамін на Східну Галичину та Західну Волинь.
 Угорщина

• До 1916 р. Угорщина входила до складу Австро-

Угорської імперії. 1918 р. Угорщину було проголошено
республікою, запроваджено загальне виборче право,
проголошено свободу зборів.
• За допомогою угорської секції РКП(б) на чолі з Бела
Куном 1918 р. у Будапешті було засновано
Комуністичну партію, яка вступила в контакт з
радикальними соціалістами
• і соціал-демократами
• На початку 1919 р. соціал-демократи і комуністи
створили об'єднану Соціалістичну партію Угорщ
Угорщина

• Під час кризи в республіканському уряді радикальні соціал-

демократи і комуністи проголосили радянську владу в
Угорщині, яка профунк-ціонувала 4,5 місяця.
• Угорщині були проведені вибори до парламенту, який обрав
регентом адмірала Хорті.
• Із середини 1925 р. у країні зростає промислове виробництво,
зокрема за рахунок інвестицій.
Угорщина

• Індустріальний розвиток стримувався у зв’язку із сировинною

базою, нестачею капіталів, вузьким внутрішнім ринком.
• З кінця 20-х років в Угорщині, як і в цілому в світі, спалахнула
економічна криза. Це спричинило політичну нестабільність. З
1931 до 1936 р. змінилося три уряди. Лише третій уряд почав
свою діяльність в умовах виходу країни з кризи. 1936 р.
промислове виробництво досягло докризового рівня
 Угорщина

• У зовнішній політиці Угорщина орієнтувалася на дружні

зв'язки з гітлерівською Німеччиною. Регент Хорті одержав
майже королівські повноваження. Наступний уряд Імреді
продовжив курс на перетворення країни на авторитарну
державу, на зближення з Німеччиною. На початку 1939 р.
Угорщина приєдналася до "Антикомінтернівського пакту" і
вступила у війну як союзник Німеччини.
 Румунія

Румунія брала участь у Першій світовій війні на боці Антанти.

Післявоєнні мирні договори забезпечили їй збільшення території більш
як у два рази. Країна мала значні сировинні ресурси, досить розвинуту
промисловість, особливо нафтову. Проте в цілому вона була аграрною.
Більшість селян були малоземельними або безземельними.

Політичне становище після війни характеризувалося нестабільністю.

Перші повоєнні вибори в 1919 р. привели до влади коаліційний уряд,
який згодом змінився урядом генерала Авереску. Проте він не зміг
вивести країну з кризи. Після виборів 1921 р, до влади прийшла
Національно-ліберальна партія
Румунія

• 1923 р. було прийнято нову конституцію, що проголошувала країну

конституційно-монархічною державою, запровадила загальне
виборче право, демократичні права і свободи.

• Становище в країні почало поліпшуватися. За аграрною реформою

селяни одержали 66 % поміщицьких земель. Іноземний капітал мав
право лише на 50 % акцій добувної промисловості, що сприяло
розвитку національного підприємництва.

• Проте в 1925 р. в країні загострилася політична ситуація.

Спадкоємець румунського престолу Кароль був звинувачений у
зловживаннях і розтратах. Тому парламент позбавив його права на
спадкоємність престолу і вислав із країни.
 Румунія
• У зовнішній політиці Румунія орієнтувалася на Італію, Францію та Англію,
підписала договір з Німеччиною і Грецією про ненапад, займала досить жорстку
позицію щодо СРСР.

• В умовах світової економічної кризи промислове виробництво в Румунії

занепало. Ціна на нафту знизилася в 5 разів

• 1930 р. до країни повернувся Кароль і проголосив себе королем, хоча і

продовжував діяти парламент.

• З 1933 до 1937 р. уряди країни формувалися й очолювалися націонал-

лібералами. Частина керівної верхівки дедалі більше схилялася до союзу з
Німеччиною

• Наступного року було проголошено створення єдиної партії - Фронту

національного відродження, що мала право брати участь у виборчих кампаніях.
Румунія

• Наступ реакції та фашизму супроводжувався посиленням

маневрів правлячих кіл на світовій арені.
• Приєднання до фашистського блоку уявлялося румунському
урядові гарантією проти претензій хортистів Угорщини на
Трансільванію, для закріплення українських земель Буковини і
Бессарабії та загарбання нових земель.

• Проте радянсько-німецькі договори про ненапад, дружбу і

кордони розв'язали руки СРСР, війська якого влітку 1940 р.
вступили у Бессарабію і Північну Буковину. Згодом між Румунією
і Німеччиною було погоджено про всі спільні дії проти СРСР.
 Болгарія

• Вступ Болгарії у війну на боці айстро-німецького блоку мав наслідком

національну трагедію болгарського народу, було вичерпано людські та
економічні ресурси. Після війни зріс авторитет лівих партій, зокрема
Болгарського землеробського народного союзу (БЗНС), лідер якого
Олександр Стамболійський сформував новий уряд. Міжнародна ситуація
була досить складною для Софії, за Нейїським мирним договором,
Болгарія втрачала значну частину своїх земель, армія обмежувалась 20
тисячами вояків, знаяні розміри репарацій. Укладення договору
викликало масове невдоволення населення, яке вилилося у страйки. В
таких умовах уряд Стамболійського розпочав програму реформ,
спрямованих на покращення становища селян та робітників. Обмеження
інтересів буржуазії призвели до консолідації анти селянських сил, які
об’єднались у «Народну змову», сили якої 9 червня 1923 р. здійснили
державний заколот повлаиши уряд БЗНС та вбили О. Стамболійського.
Болгарія

• Встановлена диктатура правих партій мала військо-фашистський

характер, розпочались репресії проти опозиції. БЗНС та Болгарська
комуністична партія не бажали втрачати владу, тому у вересні 1923
р. підняли повстання, яке однак було жорстоко придушене. Але це
не принесло спокою країні, вже в 1934 р. 19 травня внаслідок
державного перевороту до влади прийшов новий військово-
фашистський уряд Кимона Георгієва. Було скасовано дію
Тирновської конституції, розпущено Народні збори. Але вже в 1935
р. цар Борис ІІІ, скориставшись з чергової урядової кризи,
відправив уряд Георгієва у відставку, зосередивши у своїх руках
всю владу. Поступово авторитарний режим Бориса ІІІ з Франції
почав переорієнтовуватись на Німеччину, яка вимагала перегляду
Версальсько-Вашингтонської системи.
 Чехо-Словачина

• Напередодні Першої світової війни чехи і словаки входили до складу Австро-

Угорської імперії. Улітку 1918 p., коли поразка Четверного союзу стала
очевидною, австрійська влада вирішила вивезти з Чехії обладнання, запаси
продовольства та палива. У відповідь на це у країні почалися заворушення

• 28 вересня 1918 р. Національний комітет у Парижі проголосив себе

Тимчасовим урядом Чехо-Словаччини. Головою уряду було обрано Томаша
Масарика. Після офіційного визнання уряду державами Антанти 28 жовтня
1918 р. Національний комітет проголосив Чехо-Словацьку республіку.

• За Версальською системою договорів до Чехо-Словаччини ввійшли Чехія,

Словаччина, Австрійська Сілезія, Богемія, Закарпаття з 500 тис. українців.
Загалом населення республіки становило близько 15 млн. осіб, а територія —
понад 140 тис. км2. У 1920 р. була прийнята Конституція країни, яка була
однією з найдемократичніших у Європі.
Чехо-Словачина

• У 20-ті роки Чехо-Словаччина швидко нарощувала свою економічну потужність

• Розвитку сільського господарства сприяла аграрна реформа, яка завершилася

у 1929 р. і створила на селі потужний прошарок місцевих селянських
господарств. Проте слабким місцем Чехо-Словаччини залишалося національне
питання (більша третина населення країни становили національні меншини.
Особливо гостро це питання стояло в Судетській області, де значну частину
населення становили німці (3 млн. осіб.).

• У зовнішній політиці Чехо-Словаччина орієнтувалася на Францію, з якою у

1934 р. уклала договір про взаємодопомогу. У 1935 р. такий же договір було
укладено з СРСР, але радянські війська могли надати допомогу лише тоді,
коли першою її на дасть Франці
Чехо-Словачина

• Після приходу до влади в Німеччині нацистів та приєднанні до неї

Австрії Гітлер вирішив загарбати й територію Чехословаччини,
скориставшись «судетським питанням». «П'ятою колоною» у Чехо-
Словаччині була Судетсько-німецька партія на чолі з Генляйном

• Доля Чехо-Словаччини була вирішена «мюнхенською змовою» 29-

30 вересня 1938 р., за якою Судетська область пере давалася
Німеччині і Чехо-Словаччина втратила третину своєї території. У
березні 1939 р. Чехо-Словаччина була окупована німецькими
військами.
Чехо-Словачина

• У березні 1941 р. югославський уряд підписав угоду про при єднання

до Троїстого пакту (Німеччина, Італія, Японія). Але частина
офіцерів, які орієнтувалися на західні демократії та СРСР, здійснили
державний переворот і підписали пакт про не напад з СРСР.

• У відповідь 6 квітня 1941 р. Німеччина напала на Югославію і до 17

квітня захопила її. Після окупації країну роз'єднали: Хорватія, де
владу захопили місцеві фашисти, і до складу якої увійшли Боснія і
Герцеговина, стала незалежною державою; Сербія та Північна
Словенія відійшли Німеччині; Чорногорія, Хорватське Примор'я та
Південна Словенія — Італії; Бачка — Угорщині; Вардарська Македонія
— Болгарії
 Югославія

• Сербія воювала в Першій світовій війні на боці Антанти. Піс ля розвалу Австро-
Угорської імперії виникли передумови для об'єднання південнослов'янських
народів.

• 1 грудня 1918 р. було проголошено Королівство сербів, хорватів і словенців. У

1921 р. була прийнята Конституція країни, яка узаконила централізацію держави
та надання переваг сербам. Фактично австро-угорська великодержавність
змінилася сербською. Хорвати позбулися на віть тієї автономії, яку мали раніше
в імперії Габсбургів, а македонці та албанці взагалі не могли використовувати
свою рідну мову в державних установах, школах та пресі.

• На міжнародній арені Олександр орієнтувався на Францію. У 1934 р. короля

Олександра та міністра закордонних справ Франції Луї Варту було вбито
македонським терористом у Марселі.
 На цьому все
Дякуємо за увагу