1

Секція: повоєнне облаштування світу

УГОРЩИНА 1918-1939 рр.

 2

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. УГОРЩИНА 1918-1919рр.

1.1 Революція 1918

1.2 Доба Угорської Радянської Республіки

РОЗДІЛ 2. УГОРЩИНА 1919-1939рр.

2.1 Угорщина за режиму М. Горті

ВИСНОВКИ

ДОДАТКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 3

ВСТУП

Актуальність роботи. Вивчення історії європейських держав в міжвоєнний

період завжди було цікавим завданням. Історія Угорщини як спадкоємиці

Австро-Угорської імперії, є також досить цікавою. На землях Австро-Угорщини

опинилися самостійні держави-спадкоємиці: Західноукраїнська народна

республіка, Чехословацька Республіка, Королівство сербів, хорватів і словенців,

Польська Республіка, Австрійська Республіка та Угорщина. Враховуючи той

факт, що у період 1918-1939 років, в країні відбулася революція 1918 року, 21

березня 1919 року було створено Угорську Радянську Республіку, а в 1920-1921

році в Угорщині був встановлений режим М. Горті, який керував Угорщиною до

1944 року.

Актуальність даної роботи полягає насамперед в невеликій чисельності робіт на

дану тему.

Об’єкт дослідження: Угорщина в 1918-1939 роки;

Предмет дослідження: характеристика економічно-політичного життя

Угорщини в міжвоєнний період (1918-1939);

Географічні межі: територія Угорщини - історичної країни в Центральній

Європі;

Хронологічні межі: 1918-1939 роки, тобто безпосередньо міжвоєнний період;

Мета: дослідити особливості існування такої держави-спадкоємиці Австро-

Угорщини в міжвоєнний період (1918-1939);

 4

Завдання: зібрати, скомпонувати й узагальнити відомості про існування

Угорщини в міжвоєнний період;

Теоретичне значення полягає в поверхневому ознайомленні з економічно-

політичним життям Угорщини в 1918-1939 роках;

Практичне значення полягає у тому, що отримані висновки можуть бути

використаними при написанні реферативних робіт, або під час вивчення даної

теми.
 5
РОЗДІЛ 1
1.1 Революція 1918 року.
Відповідно до маніфесту австрійського імператора Карла (він же був королем
Угорщини) від 16 жовтня 1918 р. почалося перетворення імперії на союзну
державу. 25 жовтня 1918 р. у Будапешті відбулися демонстрації та мітинги, на
яких населення вимагало негайно укласти мир, відділитися від Австрії та
проголосити Угорську республіку.
В ніч з 30 на 31 жовтня у Будапешті й Відні одночасно спалахнули революції,
внаслідок яких в Австро-Угорщині було повалено монархію Габсбургів.
Основною вимогою угорців було проведення демократичних реформ, а
імператор Карл був їхнім рішучим противником. 12 листопада проголошено
утворення Австрійської Республіки, а 16 листопада — Угорської.
В Угорщині була створена Національна рада на чолі з графом М. Карої.
Економічне й політичне становище молодої республіки було тяжким. Народне
господарство зруйнувала війна, значну кількість підприємств закрили, швидко
зростала інфляція.
Уряд Карої оголосив про проведення низки реформ:
• вводилося загальне виборче право;
• було прийнято закон про свободу союзів і зборів, створення політичних
організацій;
• запроваджувався 8-годинний робочий день;

• було заявлено про надання автономії національним меншинам, але на ділі

це не реалізовувалось;

• уряд розробив проект закону про земельну реформу, на підставі якого

держава могла експропріювати (вилучити без компенсації) поміщицькі

6
 маєтки розміром від 200 до 500 хольдів (хольд — 0,57 га). Передбачалося
розділити ці землі між селянами на ділянки по 5-20 хольдів, що
передавалися на умовах вічної оренди або викупу протягом 50 років. Але
закон прийнято не було.

Після підписання перемир’я Угорщина мусила демобілізувати свої збройні

сили, залишивши тільки 8 дивізій. Її спроби зберегти за собою Словаччину,
Хорватію, Воєводину, тобто вихід до Адріатичного моря та деякі інші території,
що входили до складу угорської корони, не увінчалися успіхом. Територіальні
претензії до Угорщини висували сусідні держави, підтримувані Антантою.
Внутрішнє становище в самій країні на весну 1919 р. загострилося: багато
підприємств було закрито, зростали інфляція, безробіття. У країні
поглиблювалася криза.

1.2 Доба Угорської Радянської Республіки

В Угорщині був досить сильним вплив комуністів, які в листопаді 1918р.

утворили Комуністичну партію Угорщини (КПУ). Вона складалася
здебільшого з військовополонених на чолі з Бела Куном, які повернулися з
Росії й мали досвід боротьби за встановлення більшовицької диктатури. Б. Кун
і його послідовники вели активну агітаційну роботу на
заводах, в армії, випускали спеціальні газети; було
створено Червону гвардію чисельністю близько 2,5
тис. чоловік, Всеугорську спілку робітничої молоді. У
січні 1919 р. з Росії до Угорщини було таємно
доставлено 18 тис. прокомуністично налаштованих
угорців з військовополонених австро-угорської армії,
також переправлено 2,5 тис. кулеметів, 30 гармат та
інше озброєння і набоїв.
Бела Кун (1886-1938)

7
 Комуністи закликали до соціалістичної революції та активно працювали
на розширення свого впливу в радах, що створювалися по всій країні.
Вирішальним у приході комуністів до влади став, як це не парадоксально,
ультиматум країн Антанти створити у східній частині країни "нейтральну зону"
між Угорщиною та Румунією.
Уряд Карої не наважився взяти на себе відповідальність за прийняття цієї
вимоги і запропонував соціал-демократам сформувати однопартійний уряд.
Соціал-демократи звернулись до комуністів з метою об’єднати свої зусилля.

Зовнішнє і внутрішнє становище молодої республіки було важким. Країни

Антанти в ультимативній формі вимагали від переможеної Угорщини
звільнення територій, призначених для її сусідів — Румунії, Чехословаччини,
Королівства сербів, хорватів і словенців.

Ця вимога стала фатальною для поміркованих політиків на чолі з Карої,

його кабінет пішов у відставку.

Наприкінці лютого у відповідь на зіткнення озброєних демонстрантів з

поліцією влада заарештувала майже 80 керівників УКП, зокрема й Бела Куна.

Проте у той час кровопролиттю вдалося запобігти - занепокоєні

перспективою появи в Європі ще однієї більшовицької країни, держави
Антанти попередили угорський уряд так званою «нотою Вікса», що для
відвернення заколоту вони не зупиняться навіть перед введенням до Угорщини
своїх військ. Уряд республіки не бажав брати на себе відповідальність за
можливі наслідки інтервенції й поступився владою на користь лівих партій. 20
березня коаліційний уряд подав у відставку.

21 березня 1919р. була утворена об’єднана Соціалістична партія Угорщини

(СПУ), де комуністам належала провідна роль. Нова партія оголосила, що бере
владу у свої руки, і взяла курс на встановлення диктатури пролетаріату

Робітничі загони роззброїли поліцію та жандармерію Будапешта, захопили

найважливіші об’єкти столиці.
8
 Новий уряд (очолив Шандор Гарбаї) — Революційна урядова рада —
проголосив створення Угорської Радянської Республіки. Усередині
Революційної урядової ради була утворена Директорія у складі п'яти осіб. Бела
Кун хоч і був формально лише одним з 13 народних комісарів республіки
(очолював Народний комісаріат закордонних справ), але насправді саме він був
найвпливовішою людиною в уряді.

"Пролетаріат здійснює свою диктатуру через Ради робітників, солдатів і селян...

Для забезпечення панування пролетаріату і проти імперіалізму Антанти
необхідно укласти з Радянським урядом Росії найтісніший військовий та
ідейний союз", — зазначалось у заяві партії.

Основні перетворення уряду Угорської Радянської Республіки:

➢ Націоналізовувалися банки, підприємства, ощадні каси, торговельні

контори. Для управління економікою створювалася Вища рада народного

господарства, для керівництва галузями — народні комісаріати.
➢ Ліквідовувався старий державний апарат, влада передавалася до рук

створюваних всюди Рад.

➢ Скасовувалось поміщицьке землеволодіння. У примусовому порядку

створювалися кооперативи.
➢ Було встановлено 8-годинний робочий день, підвищувалася зарплата

робітникам, знижувалася квартирна плата. Школи, університети, лікарні,

бібліотеки були націоналізовані. Вводилися безкоштовна освіта й медичне
обслуговування.
➢ У зовнішній політиці УРР повністю орієнтувалася на радянську Росію.

Була сформована Червона армія з робітників.

➢ Скасовувалися чини та звання. Церква відокремлювалася від держави, а

школа від церкви. Проводились репресії проти священнослужителів.

➢ Здійснювалася реквізиція майна заможних прошарків населення.

9
 Використовуючи досвід комуністів Росії, нова влада застосовувала репресії
проти опозиційних верств населення. Передача поміщицької землі не селянам, а
сільськогосподарським кооперативам, націоналізація власності дрібної
буржуазії, ремісників відштовхнули від нової влади значну частину населення.
Все це надзвичайно загострило ситуацію в країні й сприяло створенню
антирадянського фронту. Його активно підтримувала Антанта, прагнучи
ізолювати Угорщину від Радянської Росії, з якою було встановлено тісні зв'язки.
Ленін докладав усіх зусиль для підтримки Угорської республіки силами
Червоної Армії.

16 квітня наступ проти Угорської республіки розпочали румунські, а

незабаром і чехословацькі війська. Проти них діяла 300-тисячна угорська
Червона Армія, що складалася здебільшого з робітників і селян, воїнів-
комуністів інших національностей (чехів, поляків, австрійців, росіян та ін.).
Румунські та чехословацькі війська в квітні-травні 1919 р. відтіснили Червону
Армію до ріки Тиса, захопивши майже половину території Угорщини. Надії на
наступ військ Радянської Росії не виправдалися.

У червні 1919 р. Угорщину було проголошено «Соціалістичною Союзною

Радянською Республікою» (УРР). Державний устрій і правові функції
державних органів копіювалися з російського зразка, а Конституцію УРР було
розроблено за зразком Конституції РСФРР. Нова влада копіювала в російських
однодумців не лише назву держави, а також і їхні методи управління: замість
поліції було утворено Червону міліцію, створювалася угорська Червона армія,
проводилося масове вилучення у населення коштів, майна, коштовностей;
проти невдоволених, застосовувався терор.
На початку травня після того, як румунські королівські війська зайняли
значну територію на схід від річки Тиси, серед керівництва УРР стався розкол -
частина народних комісарів вимагала відмовитися від диктатури пролетаріату,
оскільки вона не була підтримана навіть угорськими робітниками і селянами, не
10
кажучи вже про заможні верстви населення. Не розв'язавши жодної із
соціальних проблем (щоправда, часу на це було надто мало), угорські комуністи
зі схвалення Комінтерну вторглися до сусідньої Словаччини. У червні 1919 р.
Словаччину також проголосили радянською республікою. Одним з перших
рішень нової словацької влади стало приєднання Словаччини до Угорщини.
Політика «воєнного комунізму» й терор відвернули від неї населення і вже 7
липня, коли на вимогу французького прем'єр-міністра Ж. Клемансо угорські
війська залишили Словаччину, Словацька радянська республіка припинила своє
існування.

Тим часом адмірал колишнього австро-угорського флоту М. Горті почав

формувати свою армію, яка складалася з колишніх офіцерів угорської
королівської армії. Румунські й чехословацькі війська у квітні-травні 1919 р.
відтіснили Червону армію до річки Тиси, захопивши майже половину території
Угорщини. Улітку 1919 р. в Будапешті й у деяких інших містах спалахнули
антирадянські повстання, які незабаром були жорстоко придушені загонами
угорських червоноармійців. Комуністичний уряд фактично не контролював
ситуацію в країні, 1 серпня під натиском наступальних дій румунських і
чехословацьких військ він пішов у відставку. У нових умовах уряд Угорщини
очолили профспілкові й соціал-демократичні лідери.
4 серпня 1919 р. румунські й чехословацькі війська увійшли в Будапешт.
Проіснувавши 133 дні, комуністична влада в країні була повалена.
РОЗДІЛ 2
2.1 Угорщина за режиму М. Горті
14 листопада 1919 р. після виведення румунських військ з Угорщини до
Будапешта вступили частини угорської армії адмірала М. Горті, який фактично
встановив у країні свою диктатуру.
1 березня 1920 р. Національні збори Угорщини ухвалили постанову про
відновлення монархії в країні.
11
 Проти такого рішення категорично виступили країни Антанти і наступники
Австро-Угорщини (Чехо-Словаччина, Румунія, Королівство сербів, хорватів і
словенів). Міклош Горті скористався таким становищем і домігся проголошення
себе регентом із широкими повноваженнями.

Міклош Горті (1868-1957 рр.) - правитель

(регент) Угорщини в 1920-1944 рр., адмірал.
Закінчив військово морську академію. У 1886-
1918 рр. служив у військово-морському флоті
Австро-Угорщини. У 1919 р. - учасник розгрому
Угорської Радянської Республіки. З 1920 р. -
правитель (регент) Угорщини. Після 1933 р.
установив тісні зв’язки з нацистською
Німеччиною. У жовтні 1944 р. передав владу Ф.
Салаші й виїхав за кордон.

У червні 1920р. Угорщина підписала Тріанонський мирний договір, згідно з

яким вона втрачала 77% території і 59% населення. На неї було покладено
обов’язок виплачувати репарації. Чисельність збройних сил обмежувалася 35
тис. За Тріанонським договором економічні втрати країни були
запаморочливими: 58% залізниць, 60% протяжності доріг, 84% лісових
ресурсів, 29% вугілля. Щодо виробництва втрати обрахувати важко, бо
більшість промисловості Угорщини (обробна, харчова, хімічна, машинобудівна)
була сконцентрована в Будапешті, і не зазнала значних руйнувань, але нові
кордони відокремили її від постачальників сировини і традиційних ринків
збуту, що робило угорську економіку дуже вразливою від дій сусідів.

У 1921 р. прихильники монархії двічі намагалися підняти заколот з метою

відновити на престолі Карла ІV Габсбурга, поки Національні збори не прийняли
закону, що позбавляв його права на престол. Отак 1921 р. в Угорщині було
 12

встановлено авторитарний режим Хорті, який спирався на цілу систему

легальних і таємних союзів і товариств («Союз пробудження угорців», «Екса»,
«Союз Етелкез»), якими управляла Рада сімох вождів. Горті вважався
«невидимим главою союзу» і контролював діяльність усіх цих організацій.

У 1921 р. Горті призначив на посаду прем’єр-міністра представника

земельної аристократії графа І. Бетлена, який обіймав цю посаду до 1931 р. Цей
період в історії Угорщини називають «ерою Бетлена». Він припинив терор
проти учасників революції‚ уклав угоду з соціал-демократами про легалізацію
діяльності партії та про звільнення політичних в’язнів. Водночас було обмежено
демократичні права і свободи, вводилися відкрите голосування, створювалася
верхня палата парламенту, депутати якої призначалися.

В економічному розвитку Угорщина впродовж 1924-1926 рр. досягла

довоєнного рівня. Виникали нові галузі виробництва, але країна залишалася
аграрно-індустріальною. На початку 1924 р. Угорщині за посередництвом Ліги
Націй надали міжнародну «позику оздоровлення» 250 млн золотих крон. За
допомогою цієї позики вдалося стабілізувати валюту і дещо промисловість.
Розрив з Австрією звільнив промисловість від сильного конкурента, що
призвело до значного зростання текстильної промисловості.

Уряд Бетлена провів аграрну реформу. У великих поміщиків вилучили за

викуп і продали близько 10% землі. Землю придбали 230 тис. селян, причому
перевага надавалася особам, які активно підтримували Гортістський режим.
Реформа зміцнила прошарок заможних селян, котрі виробляли значну кількість
сільськогосподарських продуктів на ринок.

Криза сільського господарства, що охопила країни східної Європи

наприкінці 20-х років, економічна криза 1929-1933 рр. завдала сильного удару
угорській економіці, а надто сільському господарству. У 1931 р. сталася зміна
уряду, що його очолив Д. Гембеш. У період його правління (1931-1935 рр.) було
значно урізано демократичні права, а саме: скорочено кількість виборців;
 13

розширено права верхньої палати парламенту; обмежено діяльність

опозиційних політичних партій. Активізували діяльність ультраправі сили,
зокрема партія угорських фашистів на чолі з Нілаші "Схрещені стріли".

У зовнішній політиці режим вів складну дипломатичну гру, намагаючись

одночасно підтримувати дружні відносини з фашистською Італією й не
дратувати цим А. Гітлера. Поступово намітилася переорієнтація саме на
Німеччину як на сильнішого за Італію партнера.

На міжнародній арені Угорщина прагнула до перегляду Тріанонського

договору і зменшення репарацій. У 1927 р. Угорщина почала зближення з
Італією, а в 1934 р. між Італією, Угорщиною та Австрією було підписано

Римський протокол, який передбачав взаємну підтримку у перегляді

Версальської системи. Усупереч міжнародним зобов’язанням Угорщина
поступово нарощувала свій військовий потенціал. Після приходу до влади в
Німеччині А. Гітлера в 1933 р. починається зближення гортістського та
нацистського режимів. Угорський прем’єр-міністр Д. Гембеш був першим серед
глав європейських урядів, хто відвідав з візитом Гітлера.

У 1936 р. прем’єр-міністром став граф П.Телекі, який провадив політику

зближення з Німеччиною.

За першим Віденським арбітражем (2 листопада 1938 р.) Гітлер і Муссоліні

змусили Чехословаччину передати Угорщині південні райони Словаччини і
Закарпатську Україну (з населенням понад 1 млн осіб).

У лютому 1939 р. гортістська Угорщина приєдналася до Антикомінтернівського

пакту. У березні 1939 р. Угорщина захопила всю Закарпатську Україну і
допомогла Гітлерові ліквідувати суверенітет Чехословаччини.

Антикомінтернівський договір — договір укладений 25 листопада 1936

рокув Берліні між Третім Рейхом і Японською імперією, з метою боротьби
проти комуністичного інтернаціоналу.
 14

ВИСНОВКИ

Причинами революції 1918 року в Угорщині (Революція айстр) були:

прагнення виходу країни з війни, важке соціально-економічне становище,
бажання відновити національну угорську державу в межах «історичної
Угорщини». Через що, з 31 жовтня 1918 р. у Відні та Будапешті розпочалися
революції, які тривали до 16 листопада. Після підписання перемир’я в
Угорщині зростала інфляція, поглиблювалася криза.

В Угорщині був досить сильним вплив комуністів, які в листопаді 1918р.

утворили Комуністичну партію Угорщини (КПУ). 21 березня 1919р. новий уряд
— революційна урядова рада проголосила створення Угорської Радянської
Республіки. Пролетаріат здійснював свою диктатуру через Ради робітників,
солдатів і селян. Фактично копіювавши устрій Росії. Комуністична влада
проіснувала в Угорщині 133 дні і 4 серпня 1919 року припинила своє
існування. Угорщина знаходилася під владою Міклоша Горті впродовж 1920-
1944 року. Гортістський режим є авторитарно-консервативним, що вступив у
союз з нацистською Німеччиною. У 1920—1930 роках зовнішньополітичний
курс Горті спрямований на зближення з Італією та Німеччиною. В цілому
існування Угорщини в міжвоєнний період є досить тяжким через економічні
кризи та інфляцію після 1-ї світової війни. В середині 1920-х економіка
відновилася.

ДОДАТКИ

Бела Кун про причини поразки Угорської Радянської Республіки

"Короткочасне існування Угорської Радянської Республіки пояснюється якщо й
не виключно, то значною мірою тим, що комуністична партія, авангард
пролетаріату, протягом згаданого занадто короткого історичного періоду не
встигла стати міцною, твердою організацією…
Марними були наші прагнення виправити помилку, якою було об’єднання з
соціал-демократами…
 15
Іншою основною причиною, що призвела Угорську Радянську Республіку до
загибелі, була невирішеність селянського питання — питання про землю".

Угорський історик академік М. Ормош про М. Горті

"Хорті… був старомодним аж до анахронізму. Його контрреволюційний
вождизм не мав нічого спільного з формами нацизму або фашизму. Хорті не
розробляв і навіть не сприймав жодної нової ідеології. Він слідував тим
позиціям і поглядам, що їх засвоїв під час монархії в батьківському домі та у
військовому училищі… До влади Хорті ставився з повагою, але не був
одержимий владою. Політичним керівництвом у роки свого правління він
поступався урядові та перебирав його головно у кризових ситуаціях".
ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА

• https://edufuture.biz/index.php
• https://geomap.com.ua/uk-wh10/1273.html
• https://osvita.ua/vnz/reports/world_history/31531/
• Всесвітня історія (рівень стандарту): підручник для 10 класу закладів
загальної середньої освіти І. Я. Щупак.
• Всесвітня історія: 1914-1939 рр. Навчальний посібник / Упорядники Я. М.
Бердичівський, Т. В. Ладиченко. – К., 1999.

• Енциклопедія світової історії. – К., 2000.

• Всесвітня історія 10 клас. Полянський П. Б.