Professional Documents
Culture Documents
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Відділення історії
Секція: Всесвітня історія
Роботу виконала:
Романюк Вероніка Романівна,
учениця 10 класу
Ліцею №11
міста Звягеля
Житомирської області
Науковий керівник:
Гуцул Тетяна Петрівна
вчитель історії та правознавства
Ліцею №11
міста Звягеля
Житомирської області
ЗВЯГЕЛЬ 2023
2
ЗМІСТ
ВСТУП..................................................................................................................................3
ВИСНОВКИ.......................................................................................................................14
ДОДАТКИ..........................................................................................................................16
3
ВСТУП
РОЗДІЛ 1
Наслідки війни для Угорщини, яка воювала на боці німецького блоку держав,
були катастрофічними. Вона втратила 661 тис. чол. вбитими, 743 тис. чол. було
поранено, 734 тис. чол. потрапило в полон. Голод, розруха посилили невдоволення
робітничого класу і селянства існуючим становищем. 3/4 селян були безземельними
і малоземельними. Виробництво сталі за роки війни зменшилось у 2 рази. Ще в
більших розмірах зменшився видобуток вугілля. Все гучніше звучала вимога
покарати винуватців війни.
В останні дні жовтня 1918 р. повстали робітники Будапешта, оволоділи заводом,
який випускав зброю. До них приєднався військовий гарнізон.
25 жовтня в Будапешті була утворена Національна рада з представників Угорської
партії незалежності 1848 року, радикалів і соціал-демократів. Провідну роль у
Національній раді відігравали соціал-демократи. Революція як шлях вирішення
післявоєнних політичних, національних та економічних проблем, не входила в їхні
політичні розрахунки. І все-таки революція почалась. 28 жовтня 1918 р. в Будапешті
була утворена рада солдатських депутатів, а 31 жовтня – рада робітничих депутатів.
Стихійний рух пролетарів і військового гарнізону Будапешта, в якому з 29-31
жовтня взяли участь сотні тисяч чоловік, привів до проголошення 31 жовтня 1918 р.
незалежності Угорщини. Перше своє завдання революція виконала.
Граф Міхай Карольї, лідер партії Незалежності, був призначений імператором
Карлом І – головою коаліційного уряду, в який увійшли представники Національної
ради. Уряд дав присягу на вірність монархії. Основним соціально-економічним
завданням уряду з точки зору революційних мас було поліпшення становища
робітників, надання землі селянам, зміна державного апарату, проведення виборів
до парламенту. Нічого цього уряд Карольї не бажав виконувати.
Реакцією революційних робітників і солдатів на таку політику уряду було
поширення по країні революційних органів влади – рад робітничих, солдатських і
селянських депутатів. Поява рад і тим більше їх наміри щодо вирішення політичних,
соціально-економічних проблем в Угорщині спонукали уряд до ряду важливих
рішень, а саме: 16 листопада 1918 р. уряд проголосив Угорщину республікою,
заявив про вихід її з імперії, старий парламент був розпущений, його функції до
виборів в Установчі збори виконувала Національна рада. М. Карольї став першим
президентом Угорської республіки.
5
Революційний рух не спадав. Все нові й нові ради у березні 1919 р. переходили
на бік Компартії. Селяни явочним порядком розподіляли поміщицьку землю.
Тільки в Будапешті комуністів підтримували 51 тис. озброєних робітників і
демобілізованих солдатів. Вони почали захоплювати важливі об’єкти столиці.
Лідери Соціал-демократичної партії були проти правої і лівої контрреволюції. У
Соціал-демократичній партії зростало невдоволення політикою уряду Карольї. Саме
в цей час Антанта зажадала від уряду Угорщини проведення нової демаркаційної
лінії, в результаті чого від Угорщини мали відійти ще ряд районів. Патріотичні
почуття угорців були ображені. Робітники вимагали звільнити заарештованих
лідерів Компартії, здійснити націоналізацію заводів і фабрик. Уряд Карольї 20
березня 1919 р. склав з себе повноваження.Було вирішено доручити формування
нового уряду лідерам соціал-демократії. Враховуючи наступ Антанти на Угорщину,
популярність комуністів, соціал-демократичне керівництво запропонувало
комуністам створити коаліційний уряд. Комуністи дали згоду увійти в уряд,
поставивши при цьому ряд умов: проголошення Угорщини радянською
республікою, роззброєння буржуазії, створення Червоної армії і народної міліції,
конфіскації поміщицьких земель, націоналізацію промисловості, укладення союзу з
радянською Росією та ін.
Керівництво Соціал-демократичної партії ці умови комуністів прийняло. Уже 21
березня 1919 р. робітничі загони в Будапешті зайняли важливі стратегічні пункти,
роззброїли поліцію і жандармерію. Влада не змогла вчинити опір таким діям.
Пролетарська революція в Угорщині відбулась мирним шляхом. Того ж дня соціал-
демократи і комуністи домовились про злиття двох партій і утворення єдиної
Соціалістичної партії Угорщини, а також про утворення угорського радянського
уряду – Революційної Урядової Ради. Радянський уряд звернувся з привітанням до
радянської Росії з пропозицією про встановлення союзних відносин.
26 березня 1919 р. радянський уряд Угорщини (голова Шандор Гарбаї) прийняв
декрет про націоналізацію гірничих і транспортних підприємств, банків і
ощадних кас. Були також націоналізовані підприємства, які мали понад 20
робітників. Всього за один місяць було націоналізовано понад 27 тис. підприємств.
Ними керували робітничі директори за участю фабзавкомів. Варто зауважити, що
експропріація власності дрібних власників, які до 21 березня підтримували
революційних робітників в їх боротьбі проти уряду Карольї, тепер відштовхнула ці
значні верстви людей від радянської влади і сприяла переходу їх у табір
контрреволюції.
7 квітня 1919 р. відбулися вибори до місцевих і верховних органів влади – в ради.
Більшість голосів було віддано за депутатів, висунутих радами. Першим кроком
Революційної урядової ради (голова уряду Ш. Гарбаї – соціал-демократ, міністр
7
закордонних справ Б. Кун – комуніст) був декрет про створення угорської Червоної
армії, Червоної охорони, Надзвичайної комісії, ревтрибуналів. Вищим органом
управління економічним життям країни стала Рада народного господарства, що
складалася з представників профспілок, виробничої і споживчої кооперації і
радянських службовців.
1.4 Заходи Угорської радянської республіки
У таких умовах 14 червня 1919 р. в Будапешті почав роботу перший з’їзд рад
Угорщини. Фактом стало різке протистояння прибічників угоди з Антантою і тими,
хто виступав за збереження радянської влади. З’їзд прийняв ультиматум Клемансо і
також конституцію, яка закріплювала основні політичні і соціальні здобутки
революції.
24 червня 1919 р. в Будапешті почався контрреволюційний заколот, до якого були
причетними праві соціал-демократи. Вони почали таємні переговори з державами
Антанти про заміну радянського уряду "профспіл-ковим" і запросили у них
продовольчої допомоги. Червона армія через зраду її головнокомандувача В. Бема в
ході наступу 20 липня проти румунських військ потерпіла поразку.
1 серпня 1919 р. радянський уряд Угорщини на вимогу правих соціал-демократів
подав у відставку. Новий перехідний "профспілковий" уряд Пейделя (соціал-
демократ) приступив до роззброєння Червоної армії і відкрив шлях румунським
військам на Будапешт. Компартія Угорщини пішла в підпілля.
133 дні проіснувала Угорська радянська республіка. Якими ж були причини падіння
Угорської радянської республіки? Збройна інтервенція держав Антанти, зрада
соціал-демократів (партнери по урядовій коаліції) і "лівизна" радянського уряду
(комуністів перш за все) в соціалістичних перетвореннях.
В Угорщині почався процес реставрації буржуазного устрою, були відмінені
декрети радянської влади про націоналізацію промисловості, землі, про створення
Червоної армії, про запровадження монополії зовнішньої торгівлі. Почалися масові
арешти комуністів і звільнення з тюрем противників радянської влади.
3 серпня 1919 р. Будапешт був захоплений румунськими військами, а 6 серпня
"профспілковий" уряд Пейделя був ліквідований контрреволюційними силами, які
сформували новий уряд, в основному, із християнських соціалістів.
На цей час більша частина Угорщини уже була окупована іноземними військами. На
неокупованій території господарював Хорті, колишній адмірал Австро-Угорщини.
По всій країні почалися судові процеси над усіма, хто служив у Червоній армії.
Контрреволюційний терор був безмежним. Тюрми були переповненими
засудженими, тисячі робітників були розстріляні без всякого суду.
9
ВИСНОВКИ
ДОДАТКИ