Тема:Україна на початку Другої світової війни 1939-1941 рр.

Українське питання в міжнародній політиці напередодні Другої світової

війни. Радянсько-німецькі договори 1939 р. Початок Другої світової війни.
Українці в польській армії. Розкол ОУН. Андрій Мельник. Степан Бандера.
Мета: сформувати уявлення про міжнародні відносини напередодні ДСВ, радянсько-
німецькі договори, ознайомити з «українським питанням», розколом ОУН
Основні терміни:країна-агресор, воєнний злочин, пакт.
Дати:
23 серпня 1939 р. — радянсько-німецький договір про ненапад і таємний протокол до
нього («Пакт Молотова-Ріббентропа»);
1 вересня 1939 р. — початок Другої світової війни;
17 вересня 1939 р. — вторгнення Червоної армії на територію Західної України;
28 вересня 1939 р. — радянсько-німецький договір про дружбу і кордон і таємний
протокол до нього; - лютий 1940 р. — розкол ОУН на мельниківців і бандерівців.
Персоналії:А. Мельник, С. Бандера, А. Гітлер, Й. Сталін
Напередодні Другої світової війни українська етнічна територія належала
чотирьом державам: більша, східна її частина, під назвою УРСР, перебувала в складі
СРСР; Східна Галичина, Західна Волинь, Закерзоння (Лемківщина, Підляшшя,
Холмщина) — у складі Польщі; Закарпаття — у складі Чехословаччини (з березня 1939 р.
окуповане Угорщиною), Північна Буковина, Північна Бессарабія та Південна Бессарабія
— у складі Румунії. Усі чотири держави мали різний соціально-економічний устрій, що
було дестабілізуючим фактором політичного життя Європи. Це робило українську
«карту» козирем у великій дипломатичній грі.
Українське питання у вузькому розумінні — це питання про місце та роль
українського чинника у внутрішньому житті держав, до складу яких входили українські
землі, у широкому — це питання про умови й механізм возз’єднання українських земель і
створення власної української державності.
Напередодні Другої світової війни чітко визначилися три групи країн,
зацікавлених у вирішенні українського питання. Перша група — СРСР, Польща, Румунія,
Чехословаччина — країни, до складу яких входили українські землі, їх основна мета —
втримати підвладні їм землі й приєднати нові. Друга група — Англія, Франція й частково
США (тобто країни — творці Версальсько-Вашингтонської системи), які своїм
втручанням у вирішення українського питання або, навпаки, дипломатичним
нейтралітетом задовольняли свої геополітичні інтереси. Третя група — Німеччина, яка,
прагнучи розширити «життєвий простір», претендувала на українські землі, й Угорщина,
яка, будучи невдоволеною умовами Тріанонського мирного договору 1920 p., намагалася
повернути Закарпатську Україну. Драматизм ситуації полягав у тому, що
багатомільйонний український народ не міг самостійно вирішити українського питання.
Усе залежало від балансу інтересів різних, насамперед великих держав і від
співвідношення сил, які могли захистити ці інтереси.
Уряди Англії та Франції для відведення від себе загрози агресії та спрямування її
на схід, зіштовхування нацизму з більшовизмом, 29 — ЗО вересня 1938 р. пішли на так
звану Мюнхенську змову, що поклала початок руйнації Чехословацької держави. У цей
період Чехословаччина стала центром політичних подій, а питання про подальшу долю
Закарпаття — однією з головних складових цієї проблеми.
 На перший план політичних інтриг висувалося Закарпаття, а виконавцем планів
Гітлера стала Угорщина.
2 листопада 1938 р. на основі рішень так званого Віденського арбітражу міністри
закордонних справ Німеччини та Італії віддали Угорщині значну частину Закарпаття з
містами Ужгород, Мукачеве, Берегово, відторгнувши їх від Чехословаччини.
Водночас уряд Чехословаччини офіційно надав автономію та визнав автономний
уряд Карпатської України. Столицею Карпатської України стало м. Хуст. Для захисту
державної незалежності було створено збройні сили Карпатської України — «Карпатську
січ».
15 березня 1939 р. о 15 годині розпочав роботу сейм, який офіційно проголосив
незалежність Карпатської України, обрав її президентом А. Волошина, прийняв
конституційний закон з восьми статей, законодавчо закріпив синьо-жовтий прапор, герб із
зображенням тризуба, національний гімн «Ще не вмерла Україна». Українську мову було
проголошено державною.
Увечері 15 березня 1939 р. угорці активізували свої наступальні дії. Цього ж дня
фашистська Німеччина захопила Чехію. Через три дні Угорщина окупувала Карпатську
Україну. Словаччина стала самостійною державою під протекторатом фашистської
Німеччини.
У березні 1939 р. у Москві відбулися переговори між представниками СРСР,
Англії й Франції про створення системи колективної безпеки в Європі проти країни-
агресора — Німеччини.
Знаючи про ці перемовини, Гітлер вирішив будь-якою ціною запобігти
зближенню СРСР із західними державами. Він декларував СРСР значні територіальні
поступки, зокрема й за рахунок українських етнічних земель. Радянському Союзу були
передані: Прибалтика, Бессарабія, Східна Польща та частина українських етнічних земель.
23 серпня 1939 р. до Москви прибув міністр закордонних справ Німеччини І. фон
Ріббентроп. Цього дня був підписаний радянсько-німецький договір про ненапад («пакт
Ріббентропа — Молотова»). До договору додавався таємний протокол про поділ сфер
впливу в Східній Європі. У радянській сфері впливу перебували Естонія, Латвія,
Фінляндія, Бессарабія, у німецькій — Литва. Стосовно ж Польщі зазначалось, що СРСР
зацікавлений у її білоруських та українських землях, а також у території Люблінського й
частини Варшавського воєводств.
1 вересня 1939 р. Німеччина напала на Польщу, розпочавши Другу світову війну.
Ця подія докорінно змінила політичні відносини в Європі.
17 вересня 1939 р. Червона армія перетнула радянсько-польський кордон і
увійшла на територію південно-східної Польщі — Західної України. Офіційно було
заявлено, що радянські війська мають запобігти фашистській окупації, допомогти братам
українцям і білорусам.
28 вересня 1939 p. І. фон Ріббентроп удруге прибув до Москви. Між Німеччиною і
СРСР були підписані «Договір про дружбу і державний кордон» і два таємні протоколи до
нього, що закріпили територіальний розподіл Польщі.
Останні події створили сприятливі умови для об’єднання народу Західної та
Східної України.
1 листопада 1939 р. Верховна Рада СРСР ухвалила Закон про включення Західної
України до складу СРСР і возз’єднання її з УРСР, а 14 листопада Верховна Рада УРСР
прийняла Закон про входження Західної України до складу УРСР.
2 серпня 1940 р. сьома сесія Верховної Ради СРСР включила заселені переважно
українцями Північну Буковину й Південну Бессарабію до складу УРСР.
Українські солдати становили другу за чисельністю національну групу у
Польській армії
У березні та серпні 1939 року до Війська Польского мобілізували від 100 до 150
тисяч українців.  Переважно з Галичини та Волині. Українські солдати становили другу за
чисельністю національну групу у польській армії. Їх записували до піхоти та кавалерії. В
піхотній дивізії ім. Тадеуша Костюшка 20% становили українці. Тисячі українців під
польським прапором воювали проти фашизму аж до переможного завершення війни. 
На польській службі перебували і кілька десятків ветеранів українських армій
1917–1920 рр. Зокрема Павло Шандрук, був у чині підполковника Війська Польського. У
вересні 1939 року він прославився виведенням з оточення 29-ї піхотної бригади. За це
його відзначили орденом VirtutiMilitari – найвищою військовою нагородою у Польщі.
Восени 1939 року в боях за Польщу загинуло майже 8 тисяч польських солдатів
української національності. Офіцерів-українців Війська Польського, які опинилися в
радянській неволі, не оминула трагічна доля їхніх польських побратимів. Зокрема, деяких
з них розстріляли в сумнозвісній російській Катині.
Катинський розстріл — масова страта польських громадян, здійснена органами
НКВС СРСР за секретним наказом керівництва СРСР одночасно в декількох місцях —
головним чином у Катинському лісі (поблизу села Катинь Смоленської області).
Після поразки Варшави українці воювали у польських частинах і під радянським,
і британським командуванням. В більшості це були українці, звільнені з ГУЛАГу,
колишні полонені та добровольці з Аргентини.
Серйозним ударом по ОУН стало вбивство чекістом Судоплатовим у травні 1938
р. лідера організації Є. Коновальця. Напередодні вирішальних для історії Європи та світу
подій організація залишилася без керівника. Усередині ОУН намітився розкол між її
закордонним осередком, на чолі якого був А Мельник, і структурою ОУН на
західноукраїнських землях, яку очолював з 1933 р. С. Бандера. Перші серйозні
розбіжності між двома лідерами виникли під час подій в Карпатській Україні. А.
Мельник, будучи більш обізнаним у європейських справах передвоєнної Європи,
категорично заборонив перехід членів ОУН із Галичини до Закарпаття. Він знав, що А.
Гітлер віддасть цей край Угорщині. Але галицька молодь і Провід на чолі з Бандерою,
керовані прагненням розбудувати в Закарпатті Українську державу, навколо якої мали б
об'єднатися всі інші українські землі, прагнула дій. Для багатьох це закінчилося трагічно:
одні загинули під час переходу через польсько-чехословацький кордон, інші – у боях з
угорськими військами. Тільки втручання Німеччини, на прохання А. Мельника, урятувало
життя багатьом членам ОУН, що потрапили до рук угорців.
У 1940 р. між Мельником і Бандерою відбулася зустріч, яка завершилася
розривом між двома лідерами. У квітні 1941 р. у Кракові на II Великому зборі ОУН
Бандеру було проголошено провідником, а Мельник був виключений з
організації. Після того виникли дві організації – ОУН(Б) та ОУН(М). II Великий збір
також був присвячений підготовці до здобуття влади в Україні напередодні нападу
Німеччини на СРСР. Ураховуючи обставини, ОУН(Б) пішла на співробітництво з
Німеччиною. Стратегічний задум оунівців передбачав використати напад Німеччини для
захоплення влади в Україні. Створювалися спеціальні похідні загони, які, рухаючись на
схід, в умовах міжвладдя повинні були організовувати українські владні структури. У
складі вермахту створювався український легіон, який складався з батальйонів
"Нахтігаль" і "Роланд". Командували ними гаупт- штурмфюрери СС Р. Шухевич і Є.
Побігущий.

Узагальнення та систематизація знань

1. Як розглядали «українське питання» різні країни?
2. Які фактори сприяли зближенню Німеччини та СРСР?
3. Що передбачав таємний протокол до «Пакту Молотова-Ріббентропа»?
4. Які події відбулись у вересні 1939 р.?
5. Стисло охарактеризуйте участь українців у польській армії.
6. Як реагувало населення Західної України на вторгнення Червоної армії
7. За яких обставин ОУН розкололася на дві гілки?

https://www.youtube.com/watch?v=vpvF9gxTes4