1

ТЕМА 26. УКРАЇНА В РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ.

23 серпня 1939 – РАДЯНСЬКО-НІМЕЦЬКИЙ ДОГОВІР ПРО НЕНАПАД І ТАЄМНИЙ
ПРОТОКОЛ ДО НЬОГО («ПАКТ МОЛОТОВА-РІББЕНТРОПА)

територіальний розподіл Польщі (1939). Доля західноукраїнських земель

Таємний протокол від 23 серпня 1939 Договір про дружбу і кордони від 28 вересня 1939.
· Межа сфер інтересів Німеччини та СРСР · Холмщина, лівобережне Надсяння, Лемківщина,
приблизно пролягатиме вздовж річок Підляшшя (згодом ці землі отримали
Нарев, Вісла, Сян. У результаті цього узагальнюючу назву Закерзоння) разом з
розподілу всі західноукраїнські землі окупованими польськими землями увійшли до
опинилися у сфері впливу СРСР (крім складу ІІІ Райху. Східна Галичина, Західна Волинь
Закарпаття і Північної Буковини) увійшли до складу УРСР (СРСР)
1 вересня 1939 – ПОЧАТОК ДРУГОЇ 17 вересня 1939 – ВТОРГНЕННЯ ЧЕРВОНОЇ
СВІТОВОЇ ВІЙНИ. (Напад Гітлера на АРМІЇ НА ТЕРИТОРІЮ ЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ.
Польщу) (Сталін як союзник Гітлера добив Польшу)
ЧЕРВЕНЬ 1940 – ВТОРГНЕННЯ ЧЕРВОНОЇ АРМІЇ НА ТЕРИТОРІЮ БЕССАРАБІЇ ТА
ПІВНІЧНОЇ БУКОВИНИ
Територіальні зміни 1939-1940
1939 1. Закарпаття (Карпатська Україна) — окуповане й приєднане Угорщиною
2. Східна Галичина, Західна Волинь — увійшли до складу УРСР
3. Холмщина, Підляшшя, Посяння, Лемківщина (Закерзоння) — було
встановлено німецьку окупаційну владу (увійшли до складу Польського
генерал-губернаторства)
1940 Північна Буковина, Хотинщина, Придунайський край (Південна Бессарабія) —
входження до складу УРСР
Радянізація — процес встановлення радянської влади, насадження в усіх сферах
життя зразків, вироблених за роки радянської влади. Складові радянізації:
1. юридичне оформлення входження до складу УРСР,
2. формування радянських органів влади,
3. націоналізація,
4. аграрні перетворення, початок колективізації,
5. «культурна революція»,
6. обмеження впливу церкви,
7. репресії проти незгодних з радянською владою,
8. індустріалізація.

22 жовтня Проведення під контролем нової влади виборів до Народних зборів, які
1939 наприкінці жовтня прийняли Декларацію про входження Західної України до
складу СРСР і об’єднання її з УРСР. У листопаді 1939 сесії Верховної Ради СРСР
і УРСР ухвалили відповідні закони
Грудень Створення нових шести областей — Львівської, Станіславської, Волинської,
1939 Тернопільської, Рівненської, Дрогобицької. 1940 відбулося законодавче
оформлення і включення до складу УРСР територій Північної Буковини та
придунайських земель (Південна Бессарабія)
2 серпня Було утворено Молдавську Радянську Соціалістичну Республіку, а на території
1940 Північної Буковини та Хотинського повіту Бессарабії організовано Чернівецьку
область й передано її до УРСР. До складу УРСР були включені також
Аккерманський та Ізмаїльський райони, із яких у грудні 1940 було утворено
Ізмаїльську область
Листопад Частина колишньої Молдавської автономної РСР, що перебувала у складі УРСР,
1940 була передана Молдавській РСР. У результаті цих дій від України було відчужено
Придністров’я з етнічним українським населенням.
 2

1. Ліквідація польського і румунського чиновництва. Заміна їх на місцевих комуністів та

людей, надісланих зі сходу України
2. Конфіскація земель великих власників, націоналізація торгівлі та промисловості (галузі
здебільшого знаходилися в руках поляків та євреїв)
3. Українізація освіти з одночасним скороченням польських, румунських шкіл
4. Насильницька колективізація (на червень 1941 в колгоспи було об’єднано 15 %
господарств)
5. Тиск на церкву (як греко-католицьку, так і православну)
6. Розгром політичних партій і громадських об’єднань
7. Масові репресії. Єдиною організованою силою Опору залишалась ОУН. До осені 1940
у Західній Україні було репресовано за політичними ознаками і депортовано близько 10 %
населення (318 тис. сімей, близько 1,2 млн осіб).

22 червня 1941 – НАПАД План «Барбаросса»— кодова назва плану блискавичної війни
НІМЕЧЧИНИ НА СРСР. (бліцкриг) Третього Райху проти СРСР. Свою назву план отримав від
(початок німецько- прізвиська імператора Священної Римської імперії Фрідріха I
радянської війни 1941-45) Барбаросси, відомого своїми загарбницькими війнами. Його
остаточний варіант затверджений 18 грудня 1940. План «Барбаросса»
передбачав швидкоплинну військову кампанію з повним розгромом
Червоної Армії та захопленням європейської частини СРСР.
Основні битви в Україні на радянсько-німецькому фронті
Танкова битва в 23-29 Перша велика танкова битва Другої світової війни, у якій з обох
районі Рівне- Дубно- червня боків брало участь понад 5 тис. танків. Бій завершився майже
Луцьк- Броди 1941 повним розгромом радянських механізованих корпусів
Значення: Із 4,2 тис. танків Південно-Західного фронту залишилося лише 737. Німці втратили
декілька сотень танків.
Київська 7 липня - Німецькі частини, що підійшли до першої смуги оборони, не змогли її
оборонна 26 вересня подолати. Перший штурм Києва 11-14 липня виявився для ворога невдалим.
операція 1941 Оборона міста тривала 71 день. Згодом склалось загрозливе становища на
флангах Південно-Західного фронту (німецькі танкові частини обійшли
захисників міста з півдня і півночі й замкнули кільце оточення біля
Лохвиці). Наказ про відступ радянських військ було віддано занадто пізно, і
в оточення потрапило чотири радянські армії. 19 вересня німецькі війська
вступили до Києва
Значення. Зірвала плани німецького командування швидко оволодіти містом. Примусила його
змінити напрямок головного удару, що зрештою призвело до провалу плану «Барбаросса»
Оборона 5 серпня - Після поразки Південного фронту румуно-німецькі війська взяли в облогу
Одеси 16 жовтня Одесу. Проте швидко захопити місто ворогові не вдалося. Рішення про
1941 припинення оборони міста було прийняте у зв’язку з проривом німецьких
військ у Крим. Евакуація військ з Одеси відбулась без втрат і несподівано
для ворога
Значення. Радянські війська протягом 72 днів здійснювали оборону міста. Оборона міста
створювала можливість Чорноморському флоту контролювати всю акваторію Чорного моря,
загрожуючи узбережжю Румунії та нафтовим родовищам
Оборона 30 жовтня У жовтні 1941 німецькі війська увірвалися до Криму. Чорноморський
Севастополя 1941 - флот упродовж 250 днів забезпечував оборону міста всім необхідним.
4 липня Поразка радянських військ на Керченському півострові дала змогу
1942 німецьким військам здійснити вирішальний наступ, прорвати оборону
Севастополя. 3 липня 1942 Ставка дала наказ про евакуацію військ,
проте вже було пізно. Евакуюватися змогла лише невелика частина
 3

захисників міста
Значення. На тривалий час оборона Севастополя прикувала значні сили німецьких військ. Були
зірвані плани щодо знищення Чорноморського флоту СРСР.
22 липня 1942 радянські війська залишили м. Свердловськ
Ворошиловоградської області, після чого вся територія України опинилася в
зоні окупації німецьких військ та їх союзників.
Випалена земля - метод ведення війни за
допомогою знищення всього корисного, того що Місця найбільших «котлів» і кількість (тисяч
може слугувати життєзабезпеченню або осіб) радянських військовополонених (за
існуванню як військ противника, так і цивільного німецькими даними)
населення - на території, яку може бути зайнято Літо 19141 р. Умань 103
противником. До цього відносять знищення Вересень 1941 р. Київ 665
запасів харчових продуктів та врожаю, Осінь 1941 р. Маріуполь 50
забруднення або отруєння джерел питної води, Весна 1942 р. Харків 227
знищення інфраструктури — шляхів та засобів Весна 1942 р. Керч 180
транспорту, техніки, будівель та житла, іноді Літо 1942 р. Севастополь 100
навіть цілих міст.

Грудень 1942 – ПОЧАТОК ВИГНАННЯ НІМЕЦЬКИХ ВІЙСЬК ТА ЇХ

СОЮЗНИКІВ З УКРАЇНИ. (звільнення першого населеного пункту УРСР - с. Півнівка
Міловського району Ворошиловоградської (тепер Луганської) області)
Фронти радянських військ, що діяли на території України в 1943-1944
Воронізький фронт Степовий фронт Південно-Західний фронтПівденний фронт

1-й Український фронт, 2-й Український фронт, 3-й Український фронт, 4-й Український
М. Ватутін І. Конєв Р. Малиновський фронт, Ф. Толбухін
2 лютого - 6 березня 1943 звільнено Харків та східну частину Донбасу
19 лютого – У результаті контрнаступу німецьких військ утрачено Харків і
25 березня 1943 північно-східну частину Донбасу
3-23 серпня 1943 Бєлгород-Харківська операція (друге звільнення Харкова)
Серпень-грудень 1943 «Битва за Дніпро», що складалася з ряду операцій по форсуванню
Дніпра і звільнення Києва
Чорносвитники (піджачники, чорна піхота) - умовна назва піхотних
підрозділів Червоної Армії, які були сформовані з цивільного населення
6 листопада
окупованих територій після їх звільнення. В бій вводились не 1943 -
підготовленими, без належної амуніції та зброї. Найбільш масово
використовувались у 1943-1944 під час форсування Дніпра.
ВИГНАННЯ
Комплектуванням займалися спеціальні польові військкомати. Мобілізація НІМЕЦЬКИХ
поширювалася на всіх чоловіків, які могли тримати зброю.
Часто їх відправляли у бій навіть не встигаючи видати військового одягу і
ОКУПАНТІВ
зброї. «Чорносвитники» - назва частин, набраних переважно із селян, що З КИЄВА
були одягнені у доморобні свитки. Як і штрафні батальйони вони
використовували у ролі «гарматного м'яса» при наступі Червоної Армії.
травень 1944 - ДЕПОРТАЦІЯ КРИМСЬКОТАТАРСЬКОГО НАРОДУ – насильницьке
вивезення кримських татар з Криму, один із злочинів тоталітарного режиму в СРСР. Депортація
обернулася трагедією для кримськотатарського народу, позбавивши його на довгі роки
батьківської землі. Кримських татар було депортовано у різні райони СРСР – від північного
Приуралля до республік Центральної Азії, зокрема в Узбекистан. 18 травня 1944 – початок
депортації – нині є днем трауру в історії киримли. Впродовж трьох діб каральні органи
відправили з Криму понад 70 залізничних ешелонів, у кожному з яких було по 50 вагонів, ущент
 4

заповнених переселенцями. Через нестачу харчів, антисанітарію й велику скупченість багато

людей загинуло в дорозі.
За останніми підрахунками було депортовано – близько 200 тис. осіб. Офіційно проти
депортованого кримськотатарського народу були висунуті звинувачення в співробітництві
переважної більшості його представників з гітлерівською адміністрацією (колабораціонізм), Нині
киримли повністю реабілітовані й повернулись на свою етнічну батьківщину, яка з 2014
окупована Російською Федерацією. Окрім киримли в 1944 з Криму та інших територій були
депортовані великі групи греків, болгар, вірмен.
АМЕТ-ХАН Султан (1920-1971) - військовий льотчик. Двічі Герой
СРСР (1943, 1945), заслужений льотчик-випробувач СРСР (1961).
Національний герой кримсько-татарського народу. Здійснив 603
бойових вильоти, особисто збив 30 (один із застосуванням повітряного
тарана) і в складі групи – 19 літаків Люфтваффе. Загинув під час
випробування літака.
Брав участь у боях за Крим і Севастополь. У травні 1944
командування полку дозволило йому відвідати батьків у Алупці. Він
став свідком депортації свого народу. НКВСівці хотіли забрати і матір
льотчика Насібу, за яку вступився син. Завдяки заступництву
військового командування та з огляду на бойові заслуги Амет-Хана,
було дозволено не виселяти матір до Узбецької РСР. Про це знятий
фільм «Хайтарма» (2013).
Січень-лютий 1944 наступальна операція І і ІІ Українського фронтів. Було ліквідовано
– КОРСУНЬ- угруповання гітлерівських військ на Корсунському виступі та
ШЕВЧЕНКІВСЬКА створено сприятливі умови для остаточного визволення
НАСТУПАЛЬНА Правобережної України.
На головних напрямах ударів було створено перевагу над
ОПЕРАЦІЯ. противником за чисельністю військ – у 1,7 рази, артилерії – 2,4, танків
і самохідних артилерійських установок – у 2,6 рази, в авіації деяка
перевага була на боці німців. В оточенні опинилися бл.40- 80 тис.
солдатів та офіцерів.
13 липня 1944 Львівсько-Сандомирська операція
Жовтень 1944 Карпатсько-Ужгородська операція
28 жовтня 1944 – ЗАВЕРШЕННЯ ВИГНАННЯ
НІМЕЦЬКИХ ВІЙСЬК ТА ЇХ СОЮЗНИКІВ З ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ
КОЖЕДУБ Іван Микитович (1920–1991) – радянський
військовик, генерал-полковник авіації (1970), маршал авіації
(1985). Тричі Герой СРСР. Народився на Сумщині. 1941
закінчив Чугуївську військово-авіаційну школу льотчиків. За
війну здійснив до 330 бойових вильотів, брав участь у 120
повітряних боях і особисто збив 62 літаки противника
(Люфтваффе). Єдиний з громадян УРСР хто мав тричі звання
героя СРСР.
Депутат ВР СРСР 2–5-го скликань. Похований 12 серпня в
Москві на Новодівичому цвинтарі.
 5

– учасник руху Опору у Франції в роки Другої світової війни. Національний

герой Франції (1964), Герой СРСР (1964). Народився на Вінниччині. В 1941
у званні лейтенанта закінчив Харківське піхотне військове училище. Восени
1941 пораненим потрапив у полон і був відправлений до табору примусової
праці Бомон в м. Артуа (Франція). Перебуваючи на посаді старшого
наглядача, очолив підпільну табірну організацію «Група радянських
патріотів». Група саботувала роботи на шахтах компаній "Дурж",
"Парізьєн", "Ескарпель". Підпільники пускали під укіс німецькі ешелони,
знищували гітлерівських солдат та офіцерів, руйнували залізничне полотно,
пошкоджували лінії телеграфного й телефонного зв’язку. 15 березня 1944
він здійснив втечу з табору і входив до керівництва французького штабу
руху Опору на півдні Франції. У ніч на 22 квітня 1944 розгромив табір ПОРИК Василь
Бомон і звільнив усіх полонених. В одному з боїв Порика було поранено, Васильович (1920–
схоплено й ув'язнено у фортеці Сен-Нікезі м. Аррас, однак він знову 1944)
здійснив втечу.
22 липня 1944 при виконанні бойового завдання потрапив у засідку й був
захоплений, того ж дня розстріляний.
9 травня 1945 – ДЕНЬ ПЕРЕМОГИ НАД НАЦИЗМОМ
У ДРУГІЙ СВІТОВІЙ ВІЙНІ
— український радянський військовик, Герой України,
лейтенант Червоної Армії, що встановив разом з Михайлом
Єгоровим та Мелітоном Кантарією Прапор Перемоги на
даху німецького Райхстагу о 21.50 30 квітня 1945.У жовтні
1939 року пішов добровольцем у Червону Армію. Брав
участь у боях на Фінській війні у складі 2-го полку зв'язку
Ленінградського округу.
З 22 червня 1941 Олексій Берест воював проти німців як
зв'язківець, з 1942 - командир відділення. З грудня 1943-го
по вересень 1944-го навчався в Ленінградському військово-
політичному училищі. О. Берест брав участь у боях за
Польщу, в боях за Берлін. В офіційній радянській
Берест Олексій Прокопович історіографії приховувався факт участі О. Береста в піднятті
(1921-1970) прапора Перемоги над райхстагом.
2 вересня 1945 – ЗАВЕРШЕННЯ
ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ
радянський військовик, воєначальник, дипломат. Народився на
Черкащині. Від 1922 – курсант Київської військової школи,
Харківської школи червоних старшин. В 1941 - начальник
розвідувального відділу Північно-Західного фронту. Брав участь у
Курській битві 1943 й звільненні Харкова. Керував бойовими діями
в ході Корсунь-Шевченківської операції 1944, Яссько-Кишинівської
наступальної операції 1944, Будапештської наступальної операції
1944–45 та Віденської наступальної операції 1945.
Був Призначений представником радянського Верховного
Головнокомандування при штабі об'єднаних союзних військ на чолі
з американським генералом Д. Макартуром, які вели війну з
японськими військами на Тихому океані. 2 вересня 1945 від імені ДЕРЕВ'ЯНКО Кузьма
СРСР на борту американського лінкора "Міссурі" в Токійській Миколайович (1904-1954)
затоці підписав Акт капітуляції Японії.
УКРАЇНСЬКЕ ПИТАННЯ НА
 6

МІЖНАРОДНИХ КОНФЕРЕНЦІЯХ
Тегеранська конференція (28 За наполяганням Й. Сталіна, кордони післявоєнної Польщі і
листопада-1 грудня 1943) відповідно західний кордон УРСР мав визначатись лінією Керзона.
"Лінія Керзона" – умовна назва (за ім'ям міністра закордонних справ Великої Британії лорда
Джорджа Керзона) східного кордону Польщі, який встановила Верховна рада Антанти 8 грудня
1919. Він був визначений за етнографічним принципом: Польща мала постати на територіях, де
проживали переважно поляки.
1939 в ході радянсько-німецького переговорів вона з деякими поправками на користь СРСР була
прийнята як новий західний кордон СРСР.
По завершенні Другої світової війни Польща взамін втрачених територій на сході отримала на
заході землі від Німеччини.
Ялтинська Й. Сталін відстоював етнічний принцип визначення східних кордонів
конференція (4-11 Польщі і відповідно західних УРСР, що приблизно відповідали «лінії
лютого 1945) Керзона» , встановленій 1919. Така конфігурація повторювала територіальні
рішення пакту Молотова–Ріббентропа 1939.
Потсдамська конференція (17 Було вирішено питання кордонів Польщі і відповідно визнано
липня – 2 серпня 1945) входження західноукраїнських земель в склад СРСР.

Окупація України Німеччиною та її союзниками (1941-1944)

Нацистський «новий порядок» для Європи: Новий порядок - політичний режим, який
1. Ліквідація суверенітету або державності Третій Райх хотів встановити на окупованих
завойованих держав (територій) територіях. Він передбачав створення
2. Економічне пограбування і використання пангерманської держави, яка базувалася на
всіх ресурсів в інтересах ІІІ Райху націонал-соціалістичній ідеології, що
3. Расова дискримінація, геноцид, забезпечило б панування арійської раси,
антисемітизм масивну територіальну експансію у Східній
4. Терор, репресії, масові вбивства невинних Європі, а також проведення плану «Ост».
людей
"ОСТ", генеральний план– назва низки таємних урядових документів щодо проведення етнічних
чисток і колонізації (германізації) захоплених нацистською Німеччиною територій Польщі та
СРСР. Зміст:
1. за 30 років скоротити слов'янське населення окупованих територій на 31 млн осіб.
2. знищити 80-85 % поляків, 50-57 % чехів, 50-60 % росіян та ще 25% виселити на Схід до
Сибіру чи Кавказу, 25 % українців та білорусів знищити, а 30–40 % – «виселити».
3. єврейське населення єврейської національності мало бути знищене стовідсотково.
4. на очищені від слов'ян та євреїв території необхідно було переселити 4,5 млн. етнічних
німців. Створення «життєвого простору» для німців.
5. Економічне пограбування; перетворення місцевого населення на рабів
6. пограбування культурних цінностей, знищення пам’яток культури
Адміністративно-територіальне розчленування України
Дистрикт Львівська, Дрогобицька, Станіславська і Тернопільська області (без північних
«Галичина» районів); підпорядковувався так званому Польському (Варшавському) генерал-
губернаторству
Райхскомісаріат Рівненська, Волинська, Кам’янець-Подільська, Житомирська області, північні
«Україна» райони Тернопільської, північні райони Вінницької, східні райони
Миколаївської, Київська, Полтавська, Дніпропетровська області, північні
райони Криму та південні райони Білорусії. Центр - місто Рівне (Еріх Кох)
Трансністрія Території Одеської, Чернівецької, південні райони Вінницької і західні райони
Миколаївської областей утворили нову румунську окупаційну зону.
Військова Східні райони України (Чернігівщина, Сумщина, Харківщина, Донбас) до
адміністрація узбережжя Азовського моря, південь Кримського півострова
Закарпаття з 1939 було окуповане Угорщиною, а Північна Буковина і Південна Бессарабія були
 7

включені знову в склад Румунії.

ГОЛОКОСТ – геноцид євреїв, Концентраційний табір — табір-в'язниця для
здійснюваний нацистами та їх військовополонених і цивільних у воєнний час або
союзниками в роки Другої світової війни. у країнах з тоталітарним режимом. В Україні було
Це було втілення гітлерівської політики багато таборів для радянських
"остаточного розв'язання єврейського військовополонених.
питання". Євреїв або ж одразу масово ОСТАРБАЙТЕРИ (нім.– "східні робітники") –
розстрілювали, або спочатку таку назву нацистські чиновники вживали щодо
"концентрували" в гетто, а потім цивільних робітників, вивезених з територій, які
відправляли до таборів смерті Аушвіц, до 1939 входили до складу СРСР. Більшість з них
Майданек, Хелмно, Белжец, Собібор, доставлені на територію нацистської Німеччини та
Треблінка. За статистикою, нацисти її союзників примусово. Їх зобов'язали носити на
закатували 6 млн євреїв (1,5 млн з них верхньому одязі розпізнавальний знак "ОST".
були «українськими»). Одним зі світових За весь період Другої світової війни було залучено
символів трагедії став Бабин Яр в Києві. до роботи 2 775 000 робітників.
КОЛАБОРАЦІОНІЗМ - добровільна співпраця з окупантами. Від 1,5 до 2 млн колишніх громадян
СРСР, з них від 250 до 300 тис. українців, брали участь у різноманітних фронтових і допоміжних
підрозділах німецьких збройних сил. Найвідоміші «українські» прояви: батальйони «Роланд» і
«Нахтігаль», Українська допоміжна поліція, дивізія СС «Галичина». Діячі українського
націоналістичного і визвольного руху розглядали Третій Райх як можливого союзника у боротьбі
за відновлення української державності.
Причини колабораціонізму в Україні:
1. Бажання помститися радянській владі за всі заподіяні кривди (репресії, розкуркулення)
2. Ідеологічне неприйняття радянської влади, комуністичної ідеології, антисемітизм
3. Страх за своє життя і життя близьких
4. Кар’єризм, прагнення пристосуватися до нових умов життя
5. Позиція радянського уряду щодо військовополонених, яких вважали зрадниками
6. Обман нацистської пропаганди
7. Прагнення за допомогою Німеччини боротися за незалежність України
БАГРЯНИЙ Іван Павлович -справжнє прізвище – Лозов'ягін (1906–
1963)– публіцист, письменник. Народився на Сумщині.
16 квітня 1932 його заарештовано і після 11 місяців уз'язнення у
Харківській "внутрішній тюрмі" засуджено на 5 років таборів і
відправлено на заслання на Далекий Схід. Не побувши на волі й року,
був знову заарештований. 1940 у зв'язку з тяжкою хворобою легенів
був звільнений. За часів гітлерівської окупації жив в Охтирці,
працював редактором газети "Голос Охтирщини". 1943 виїхав до
Галичини, де взяв участь у створенні УГВР. Автор роману
«Тигролови», роману «Сад Гетсиманський". Після 1944 емігрував.
Заснував газету " Українські вісті", ініціатор створення, а потім лідер
Української революційно-демократичної партії.

Рух Опору на території України (1941-1944)

Форми опору
Пасивні Активні
· Різноманітна допомога партизанам · Партизанський рух
· Відмова співробітничати з окупаційною владою · Діяльність підпілля
· Саботаж заходів, що проводила окупаційна влада · Диверсійна діяльність
· Випуск бракованої продукції · Пропагандистська діяльність
· Зрив поставок продовольства для окупаційної армії
· Ухиляння від примусових робіт тощо
 8

Течії руху Опору в Радянська (комуністична) Націоналістична Польська

Україні (1941-1944)
Організаційне Партизанські загони, Похідні групи Армія Крайова,
оформлення з’єднання; радянське підпілля (1941), Поліська Армія Людова,
Січ (1941), УПА батальйони хлопські
(1942) та інші
загони, підпілля
ОУН
Основні райони дій Українське Полісся, Волинь, Галичина, Волинь, Полісся
Чернігівщина, Сумщина українське Полісся
Специфіка бойових Діяльність партизанів Самооборона Діяла як самооборона
дій узгоджувалася з потребами населення — польського
фронту: диверсії на витіснення населення.
залізницях, удари по воєнних окупаційної Засвідчувала
об’єктах, розвідка, допомога адміністрації, претензії Польщі на
в переправі через річки тощо. створення західно-українські
Найбільші операції: «Рейкова української. землі
війна», Карпатський Рейд
ВОЛИНСЬКА ТРАГЕДІЯ 1943 – один із кривавих епізодів українсько-польського конфлікту на
Волині.
Польські історики ці події часто трактують лише як антипольську акцію УПА. За їх
підрахунками тоді з польського боку загинуло щонайменше 35 тис. осіб (переважно цивільної
сільської людності). Документи свідчать про те, що навесні 1943 Крайовий провід ОУН (б) на
Волині прийняв рішення про вигнання з Волині місцевих поляків, які складали 15% населення.
11–13 липня 1943 - загони УПА майже одночасно атакували понад 100 польських поселень. У
відповідь поляки також почали збройні напади на українське цивільне населення.
Формування партизанських загонів Партійне підпілля — сукупність
—з кінця 1942 - набуття партизанським рухом в УРСР створених ВКП(б) організацій
масового характеру. опору на окупованій гітлерівцями
—червень-жовтень 1943 - карпатський рейд С. Ковпака (з території України.
Путивля через Волинь у Карпати) — Спрямування діяльності
—30 травня 1942 - створення Українського штабу партійного підпілля в перший
партизанського руху (УШПР). Керівник - заступник наркома період війни на організацію
внутрішніх справ УРСР Тимофій Строкач. саботажів і диверсій, на
— 1943 - «Рейкова війна» - операція радянських партизанів з останньому етапі — крім цього, ще
метою одночасного масового руйнування залізничного й на бойову взаємодію з
полотна та станційних споруд. Це значно утруднило радянськими військами.
перегрупування німецьких військ під час битв на Курській
дузі.
Націоналістичний рух в Другу Світову війну.
ПОХІДНІ ГРУПИ – організовані групи ОУН, спрямовані влітку–восени Бандерівці –
1941 у центральну, східну та південну України задля створення прихильники
українських органів влади та органів місцевого самоврядування,
Степана Бандери –
культурного життя на територіях, окупованих нацистською Німеччиною.
Похідні групи були сформовані як ОУН під проводом А. Мельника, так і лідера ОУН (р) –
ОУН (революційною; ОУН(р)) під керівництвом С. Бандери. революційної або
В Києві загалом протягом вересня–листопада 1941 тут було зосереджено ОУН (б) – ОУН-
понад 1 тис. членів ОУН – переважно мельниківці, які активно Бандери.
налагоджували українське культурне і суспільне життя в окупації. Ворогували і досі
Найвідоміша персона – Олена Теліга. Після періоду співпраці (колаборації)
ворогують з
з німцями члени похідних груп були репресовані, багато – розстріляні.
 9

Незважаючи на масові арешти і численні втрати, похідні групи ОУН та мельниківцями –

організована ними підпільна мережа діяли до відступу німецької армії із учасниками ОУН
Центральної та Східної України.
(м)
поетеса, публіцистка та громадська діячка. 1922 опинилась на
політичній еміграції разом з батьком і братом і проживала в
Подєбрадах (Чехословаччина), де Олена відвідувала навчальні курси і
ввійшла до середовища молодих українських поетів та інтелектуалів,
товаришувала з Є. Маланюком. Із вересня-жовтня 1929 по 1939
проживала у Варшаві, де вчителювала в українській школі.
У грудні 1939 вступила до ОУН і працювала у культурній
референтурі, якою керував Олег Ольжич. Була «мельниківкою».
У липні 1941 у складі «похідних груп» разом з У. Самчуком переїхала
до Львова, у вересні — до Рівного, 22 жовтня 1941 прибула в
окупований Київ. Вона очолила спілку українських письменників. ТЕЛІГА Олена Іванівна (у
9 лютого 1942 була заарештована гестапо. Страчена і похована дівоцтві — Шовгеніва;
в Бабиному Яру. Точна дата її загибелі невідома. 1906 -1942)
БАНДЕРА Степан Андрійович (1909–1959) – теоретик і
провідний діяч українського визвольного руху 1930–50-х.
Від 1933 – крайовий провідник ОУН на західноукраїнських
землях. Засуджений до смертної кари на Варшавському
процесі (1935–1936) та Львівському процесі (1936), згодом
міру покарання було замінено на довічне ув'язнення. У
квітні 1941 став головою революційного проводу ОУН.
Заарештований гітлерівцями та ув'язнений у концтаборі
Заксенгаузен (6 липня 1941). Звільнений у вересні 1944.
Убитий агентом КДБ Богданом Сташинським у Мюнхені.
МЕЛЬНИК Андрій Атанасович (1890–1964). Лідер ОУН (м).
Ініціатор похідних груп в 1941.
1914 вступив добровольцем до Легіону УСС, 1914–16 –
командант сотні УСС, брав участь у боях на горах Маківка і
Лисоня. Соратник Євгена Коновальця з 1918. З січня 1919 –
начальник штабу Армії УНР. Засновник УВО і ОУН. Після
загибелі Є. Коновальця в травні 1938 став головою Проводу
українських націоналістів. 1947 іменований пожиттєвим
головою ОУН, яку очолював до 1964. З 1941 перебував під
арештом, з 1944 утримувався в концтаборі Заксенгаузен. 1957
ініціював створення Світового конгресу вільних українців.
30 червня 1941 – декларація про відновлення Української держави, проголошена ОУН під
ПРОГОЛОШЕННЯ проводом С.Бандери у Львові всупереч волі німців. Органи місцевої влади
АКТА мали б підпорядковуватись майбутньому національному урядові в Києві.
ВІДНОВЛЕННЯ Самостійна Україна буде тісно співпрацювати з ВеликоНімеччиною. Було
УКРАЇНСЬКОЇ оголошено уряд – Українське державне правління на чолі з Ярославом
ДЕРЖАВИ. Стецьком.
Через кілька днів нацистська служба безпеки (СД) заарештувала Я.Стецька
та його колег. С. Бандеру гітлерівці тримали під домашнім арештом у
Кракові, вимагаючи відкликання акта. Обидва опинилися у концтаборі
ЗАКСЕНГАУЗЕН (за 30 км від Берліна). ОУН(б) пішла в підпілля і почала
підготовку збройного повстання проти німців.
 10

СТЕЦЬКО Ярослав Семенович (1912-1986) — ідеолог ОУН.

Заступник голови Проводу ОУН(б) (1940). Один з ініціаторів
скликання Національних зборів і проголошення Акта
відновлення Української держави. Голова Українського
державного правління (1941). Ув’язнений нацистами в
концтаборі Заксенгаузен. 1968 обраний головою Проводу
ОУН(б), який очолював до кінця свого життя. Президент
Антибільшовицького блоку народів (АБН; 1946-86).

літо 1941 – поява першого загону «Поліської Січі», створеного Тарасом Бульбою
Боровцем.
ПОЛІСЬКА СІЧ - збройна сила, що діяла на Волині в 1941–44. Поліська Січ визнавала
уряд УНР в еміграції на чолі з Андрієм Лівицьким.
Чисельність формування Т. Боровця (Бульби) 1941 становила близько 1 тис. осіб, його
призначили комендантом поліції Сарненського району. Із початку діяльності і до розпуску
формувань в листопаді 1941 він сприймав Вермахт як союзника. У грудні 1941 військові загони
Поліської Січі перейменовано на Українську повстанську армію.1942–43 максимальна
чисельність підрозділів Т.Боровця (Бульби) становила близько 3-4 тис. осіб. Їм вдалося досягнути
взаєморозуміння з ОУН (м). Відносини з ОУН(б) еволюціонували до відкритої ворожнечі і
збройного конфлікту. ОУН (б) свої збройні підрозділи також назвали УПА. Щоб відмежуватися
від дій ОУН(б) Т.Боровець (Бульба) 20 липня 1943 перейменував свої підрозділи з УПА на
Українську народно-революційну армію. У серпні 1943 основні сили бульбівців були роззброєні
підрозділами бандерівців.
БОРОВЕЦЬ Тарас Дмитрович (псевдо – Бульба; 1908–1981).
Засновник військових формувань "Поліська січ" (липень 1941) –
Українська повстанська армія (УПА, березень 1942) – Українська
народно-революційна армія (УНРА, липень 1943), підпорядкованих
уряду УНР на еміграції. Був заарештований гестапо й від листопада
1943 ув'язнений у концтаборі. На еміграції організував Українську
національну гвардію, видавав часопис "Меч і воля" (1951-53). Автор
спогадів "Армія без держави: Слава і трагедія українського
повстанського руху".
14 жовтня 1942 – СТВОРЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ
ПОВСТАНСЬКОЇ АРМІЇ (УПА).
Українська повстанська армія (УПА) — військове формування, що виникло під контролем
ОУН(б). Гасло УПА – «Свобода народам і людині». Вони воювали за незалежну Україну.
Противники УПА:
• радянські партизанські загони; підрозділи Червоної армії;
• Армія Крайова;
• німецькі війська та їх союзники.
генерал-хорунжий УПА (1944). Найвідоміше псевдо – Тарас Чупринка. Від
1925 — член УВО. У 1930-34 працював бойовим референтом, керував
низкою експропріаційних актів та замахів на урядовців. 1939 брав участь у
роботі штабу Карпатської Січі і в обороні Карпатської України від угорців.
Увійшов до складу Революційного проводу ОУН (б). Навесні 1941 очолив
батальйон «Нахтігаль» у складі диверсійно-розвідувальних формувань
німецького Абверу (розвідки). Взяв участь у проголошенні Акта
відновлення української державності 30 червня 1941. У 1943-1950 -
головний командир УПА.
 11

ШУХЕВИЧ Роман У липні 1944 був обраний головою Генерального секретаріату УГВР —
Осипович (1907- Тимчасового уряду воюючої України — та генеральним секретарем військ.
1950). справ. До смерті був керівником УПА, яка воювала проти радянської влади.
Загинув у збройній сутичці з оперативною групою МДБ УРСР, котра
атакувала його криївку в с. Білогорща (нині у складі м. Львів).
Липень 1944 - створення Української головної визвольної ради (УГВР) — вищого керівного
органу національно-визвольної боротьби українського народу — та Генерального секретаріату,
який очолив Р. Шухевич.
Це відбулось наприкінці Другої світової війни з ініціативи УПА й ОУН(б). Метою організаторів
було створення ширшої суспільно-політичної бази для боротьби збройного підпілля проти німців
і більшовиків та притягнення до неї кадрів з-поза ОУН, хоч остання залишалася організаційною й
ідеологічною базою УГВР. Ця установа мала стати політичною надбудовою над УПА. ОУН(м)
відмовились увійти до УГВР. Обрано президію УГВР: президент - Кирило Осьмак, віце-
президент - В. Мудрий, отець І. Гриньох та І. Вовчук, генеральний секретаріат (гол. Роман
Шухевич - Т. Чупринка).
Народився на Потавщині. Член УЦР. У березні 1928 заарештований
в УСРР. Через 2 роки звинувачений в участі у "Спілці визволення
України" й відправлений у концтабір у Комі АСРР на 3 роки.
Домігся перегляду справи, і в листопаді 1930 табірне ув'язнення
було замінене 3-ма роками адміністративної висилки.
У вересні 1943 переїхав із сім'єю до Західної України. Брав участь в
організації УПА. В липні 1944 був обраний президентом УГВР.
У вересні 1944 заарештований під час чекістської облави. 1948
ув'язнений на 25 років і відправлений до Владимирської тюрми, ОСЬМАК Кирило Іванович
звідки наприкінці травня 1953 його привезли в Москву, щоб схилити (1890–1960) – президент
до співпраці з чекістами у боротьбі з ОУН. Помер в ув'язненні. 11 Української головної
грудня 2004 його перепохований у Києві на Байковому цвинтарі. визвольної ради (УГВР).

Тема 26
23 серпня 1939 радянсько-німецький пакт про ненапад і таємний протокол до
нього («пакт Молотова-Ріббентропа»)
1 вересня 1939 початок Другої світової війни
17 вересня 1939 вторгнення Червоної армії на територію Західної України
Червень 1940 вторгнення Червоної армії на територію Бессарабії та Північної
Буковини
22 червня 1941 напад Німеччини на СРСР
30 червня 1941 проголошення Акта відновлення Української Держави
14 жовтня 1942 створення Української повстанської армії (УПА)
грудень 1942 початок вигнання німецьких військ та їх союзників з України
6 листопада 1943 вигнання німецьких окупантів з Києва
січень - лютий 1944 Корсунь-Шевченківська наступальна операція
28 жовтня 1944 завершення вигнання німецьких військ та їх союзників з
території України
9 травня 1945 День перемоги над нацизмом у Другій Світовій війні
2 вересня 1945 Завершення Другої Світової війни