Professional Documents
Culture Documents
Україна в період повоєнної відбудови
Україна в період повоєнної відбудови
Хід заняття
I. Організаційна частина.
1. Перевірка присутності студентів.
ІІ. Актуалізація опорних знань.
1. Коли завершилось вигнання гітлерівських окупантів з України?
2. Яким був внесок українського народу в перемогу?
1
Друга світова війна призвела до значних змін у долі України.
І, що найважливіше, вперше за багато століть майже всі українські землі були об'єднані
кордонами однієї держави
1. Адміністративно-територіальні зміни
Питання про західний кордон СРСР, а відповідно й України, гостро постало під час
завершальних операцій Другої світової війни в Європі. Воно активно обговорювалося під час
Тегеранської (1943), Ялтинської (1945) та Потсдамської (1945) конференцій глав держав
антигітлерівської коаліції.
2
Першим кроком на шляху україно-польських територіальних домовленостей стала
Люблінська угода між урядом УРСР і Польським комітетом національного визволення від 9 вересня
1944 р. Відповідно до цього документа частина українських земель (частина Підляшшя, Холмщини,
Надсяння, Лемківщина), де проживало майже 800 тис. українців, передавалися Польщі. У такий
спосіб сталінське керівництво намагалось підтримати прорадянський польський уряд і залагодити
негативне ставлення польської громадськості до радянської влади через події 1939 р.
Територіальне розмежування між СРСР і Польщею було закріплене Договором про радянсько-
польський державний кордон від 16 серпня 1945 р. Цей документ встановлював кордон по «лінії
Керзона» і відхиленнями на схід (тобто на користь Польщі) на 5-8 км, а на окремих ділянках – на 17
км (район Немирів – Ялівка) і навіть 30 км (район р. Солокії і м. Крилува).
У травні 1944 р. в Лондоні було підписано угоду між СРСР і ЧСР про взаємовідносини між
чехословацькою владою і союзними (радянськими) військами на визволеній території. Угода
передбачала, що головнокомандувач радянськими військами матиме владу лише в межах зон ведення
воєнних дій. На решті території влада здійснюватиметься чехословацькою адміністрацією.
У таких умовах 26 листопада 1944 р. в м. Мукачеве було скликано з'їзд Народних комітетів.
На цьому з'їзді було схвалено Маніфест про возз'єднання Закарпатської України з Радянською
Україною, обрано Народну Раду як верховний законодавчий орган влади Закарпатської України і
сформовано уряд. Досить швидко були створені всі атрибути державності Закарпатської України –
суд, прокуратура, збройні сили, органи управління на місцях та ін.
Події в Закарпатті непокоїли уряд ЧСР. Міністр закордонних справ ЧСР Я.Масарик відверто
заявив, що Закарпаття не буде віддано СРСР, бо «Росію не можна пускати в Європу».
3
Та розвиток подій змушував керівників Чехословаччини враховувати нові обставини.
Населення Закарпаття бажало приєднатися до України. СРСР, порушуючи попередні угоди, прагнув
якнайшвидше вирішити долю Закарпаття на свою користь. Всі спроби уряду ЧСР перенести це
питання на обговорення післявоєнної міжнародної конференції наражались на опір сталінського
керівництва.
Зрештою уряд ЧСР змушений був поступитися. У червні 1945 р. договір між ЧСР і СРСР
юридично закріпив рішення з'їзду в Мукачеві. 22 січня 1946 р. було видано указ Президії Верховної
Ради СРСР про утворення в складі УРСР Закарпатської області. Цей акт одночасно ліквідовував
Закарпатську Україну як державне утворення.
Виступаючи 30 червня 1945 р. на VII сесії Верховної Ради УРСР. М.Хрущов заявив, що
український народ вперше возз'єднався в єдиній українській державі.
Останню крапку у визначенні повоєнних кордонів України було поставлено 10 лютого 1947 р.
під час підписання радянсько-румунського договору, за яким до УРСР відходили Північна Буковина,
Хотинщина, Ізмаїльщина, тобто юридично закріплювалися кордони, встановлені в червні 1940 р.
Об'єднання українських земель, вихід України на міжнародну арену зумовили зміну державної
символіки республіки. Президія Верховної Ради УРСР прийняла Указ про Державний герб УРСР,
Державний прапор УРСР і Державний гімн. Червоний прапор з написом «УРСР» було замінено
двоколірним: верхня частина, що становила дві третини ширини полотна, була червоною, в нижня –
мала світло-блакитний (лазурний) колір. У верхньому лівому куті прапора містилось зображення
серпа і молота, а над ним п’ятикутної зірки. Деяких змін зазнав і герб УРСР.
27 січня 1944 р. на пленумі ЦК ВКП(б) було прийнято рішення про розширення прав союзних
республік у сфері міжнародних відносин, X сесія Верховної Ради СРСР (28 січня - 1 лютого 1944 р.)
прийняла закон про перетворення Наркомату закордонних справ із загальносоюзного на союзно-
республіканський. А в березні 1944 р. Верховна Рада УРСР прийняла закон про утворення
Народного комісаріату закордонних справ республіки. Очолив Народний комісаріат
Д.Мануїльський.
4
У серпні 1944 р. на конференції в Думбартон-Оксі (США), під час обговорення проекту
майбутньої Організації Об'єднаних Націй, радянський представник А.Громико вніс пропозицію
вважати 15 радянських республік членами-засновниками організації. Хоча ця пропозиція була
відхилена, сталінське керівництво не полишало цієї ідеї. На Кримській конференції у лютому 1945 р.
США й Велика Британія зобов'язалися підтримати пропозицію радянською уряду щодо прийняття
УРСР і БРСР у члени ООН
На першій сесії Генеральної Асамблеї ООН у 1946 р. Україну було обрано до складу
Економічної і Соціальної Рад а в 1948-1949 рр. – непостійним членом Ради Безпеки ООН.
Представників України запросили до роботи багатьох структур Організації, в тому числі й до
Міжнародного суду.
Україна підтримала прохання про вступ до ООН Цейлону та Лаосу, її представник відіграв
вирішальну роль у прийнятті рішення про поділ Палестини на єврейську та арабську частини і
створення держави Ізраїль.
З перших років своєї діяльності українська дипломатія була досить активною. На чолі з
наркомом Д.Мануїльським представники України брали участь у Паризькій мирній конференції (29
липня - 15 жовтня 1946 р.), в лютому 1947 р. підписали мирні договори з Італією, Румунією,
Угорщиною, Болгарією та Фінляндією.
Українська делегація також віяла активну участь у роботі Дунайської конференції 1948 р., яка
вирішувала питання режиму торгового судноплавства на Дунаї.
Вже під час «холодної війни» УРСР увійшла у Всесвітню Раду Миру, запропонувала цілу
низку мирних ініціатив.
На думку істориків, жодна країна Європи не зазнала такого руйнування міст, промисловості,
сільськогосподарських угідь, загибелі стількох людей, як Україна. За роки війни ворогом було
знищено 714 міст і селищ міського типу та понад 28 тис. сіл (250 з них були повністю спалені разом з
їх мешканцями), зруйновано 16 158 промислових підприємств (неушкодженими залишились лише
19% довоєнної кількості промислових підприємств), 1,9 тис. залізничних станцій, 28 тис. колгоспів,
900 радгоспів. 1,3 тис. МТС, 18 тис. лікувальних, 33 тис. навчальних і наукових закладів, 19 тис.
бібліотек.
5
Руїни Дніпрогесу. 1944 р.
Лише прямі збитки, завдані народному господарству, дорівнювали 285 млрд. крб., що
перевищувало втрати РРФСР. Загальні збитки, які війна принесла народу та господарству України,
становили 1,2 трлн. крб.
Вкрай важким було становище у сільському господарстві, яке у 1945 р. дало лише третину
довоєнного річного врожаю.
Значними були і демографічні втрати. За підрахунками спеціалістів, вони склали 9 млн. чоловік або
22% загальної кількості населення. Відповідно різко скоротились трудові ресурси.
Але навіть ці цифри не дають повного уявлення про трагічні наслідки страшної війни. Після її
закінчення продовжували помирати від ран учасники боїв і гинули мирні жителі від мін, снарядів та
інших смертоносних предметів, що залишились в українській землі.
Однією з визначальних рис політичного життя України стало зміцнення вплину Комуністичної
партії. На 1 січня 1946 р. КП(б)У налічувала 320 тис. членів, і чисельність її неухильно зростала.
Партійний апарат постійно прагнув до тотального контролю над усіма сферами життя суспільства.
Відновлювалась діяльність органів радянської влади. У лютому 1947 р. були проведені вибори
до Верховної Ради, у грудні 1947 р. – до місцевих Рад.
6
Водночас було скасовано органи управління, які діяли у воєнний час.
У березні 1946 р. Верховна Рада СРСР затвердила п'ятирічний план відбудови і розвитку
народного господарства на 1946-1950 рр.
У той же час експерти вважали, що Радянському Союзу для відбудови потрібно декілька
десятиліть.
Таким чином, виснажене війною населення змушене було працювати на межі фізичних
можливостей.
1. Масштаби відбудовних робіт були більшими, ніж у будь-якій іншій країні Європи.
7
9. Гостро відчувалась нестача робочої сили, особливо кваліфікованої, сучасного устаткування,
обладнання і технологій.
З одного боку, було відновлено промисловість України. її обсяг у 1946-1950 рр. збільшився в
4,4 рази і перевищив рівень 1940 р. на 15% (проте обсяг виробництва легкої промисловості у 1950 р.
зменшився порівняно і довоєнним на 20%).
З іншого боку, ціна відбудови, внаслідок жорстких методів її проведення, була дуже високою.
Особливо важким було становище селян. Вони отримували мізерні заробітки, на них не
поширювались соціальні гарантії, вони були позбавлені права мати паспорт, а відповідно й вільно
пересуватися, їм доводилось сплачувати великі податки на присадибні ділянки.
Але сталінське керівництво і думки не мало проводити якісь зміни, село в його планах було
одним із головних джерел для проведення відбудови промисловості. Під тиском центрального
керівництва уряд УРСР та ЦК КП(б)У планували у 1946 р. у форсованому порядку збільшити посівні
площі, врожайність і хлібозаготівлю.
Весною-літом 1946 р. 16 областей України вразила засуха. Зимові та ярові посіви загинули.
Врожайність зернових склала 2-3 центнера з гектара (для порівняння, у 1940 р. вона становила 14,6
ц/га, у 1944 р. – 10,8 ц/га).
Засуха загострила і проблему кормів для худоби. Почався падіж худоби. Було дозволено
здавати худобу на забій понад планові норми. Це призвело до того, що у деяких областях план здачі
м'яса було перевиконано вдвічі. В результаті тваринництво республіки зазнало величезних втрат,
компенсовувати які довелось довго.
Відповіддю на звернення про допомогу стали репресивні заходи. У сільські райони виїхали
представники вищих органів республіки, областей, суду, прокуратури. До судової відповідальності
8
було притягнуто тільки за перший квартал 1947 р. 1,5 тис. голів колгоспів. На 6 тис. комуністів було
накладено дисциплінарні стягнення за невиконання вказівок партії.
Було відновлено дію закону «про п'ять колосків», за яким було засуджено й ув'язнено тисячі
селян. Селяни почали тікати від голодної смерті у більш благополучні райони (наприклад, до Західної
України), у міста. Щоб уникнути обезлюднення села, каральні органи почали відшукувати і
повертати селян назад.
Але, незважаючи на крайні заходи, зерна вдалось зібрати лише 60% від плану хлібозаготівлі,
хоча вилучено було навіть насінний фонд.
В той час, коли за кордон ешелонами вивозився хліб (лише в країни Східної Європи та
Францію було вивезено 1,7 млн. тонн для підтримки тих урядів, що там встановилися), в Україні
розпочався голод, жертвами якого стали майже 1 млн чоловік.
У відповідь Сталін заявив Хрущову: «Ти м'якотілий! Тебе обдурюють, вони грають на твоїй
сентиментальності. Вони хочуть, щоб ми витратили наші державні запаси».
втрати у війні;
міграція населення;
За роки війни Україна втратила близько 3 млн. чоловік на фронтах (майже кожен другий
призваний до лав армії) і 5,5 млн. чоловік у зоні окупації.
До цього слід додати вивезених на примусові роботи понад 2,2 млн. осіб, з яких назад
повернулось лише 800 тис. (зокрема, 200 тис. з різних причин не побажали повертатись).
9
Впливала на міграційні процеси і депортація (примусове виселення з місць проживання осіб,
що були визнані соціально небезпечними).
Значно змінився і етнічний склад УРСР. Зменшилась чисельність таких національних меншин,
як євреї, поляки, німці та ін., натомість збільшилася частка росіян.
У грудні 1947 р. була прийнята постанова Ради Міністрів СРСР та ЦК ВКП(б) про відміну
карток на продовольчі і промислові товари та перехід до продажу цих товарів у відкритій торгівлі
за єдиними державними роздрібними цінами. Водночас із скасуванням карткової системи було
проведено грошову реформу, що мала на меті упорядкування всієї фінансової системи.
З одною боку, скасування карткової системи було явищем позитивним, воно свідчило про
певну стабілізацію народного господарства.
Але з іншого боку, після 1947 р. заробітна плата більшої частини населення, що зросла лише
на половину у порівнянні з довоєнним рівнем, суттєво відставала від нових державних цін, які майже
втричі перевищували довоєнний рівень. Спостерігалась така ситуація: прилавки магазинів ломилися
від делікатесів (ікри, риби, м'ясопродуктів тощо), а ні черг, ні особливого попиту на ці товари не
було.
З одного боку, вона привела об'єм грошової маси, що перебувала в обігу, у відповідність з
потребами господарства.
З іншого – вона призвела до вилучення грошей у тих, хто заощадив певні суми. По вкладах в
ощадних касах у розмірі до 3 тис. крб. обмін грошових знаків здійснювався у співвідношенні 1:1, по
вкладах від 3 до 10 тис. крб. було проведено скорочення заощаджень на третину, а понад 10 тис. крб.
– на дві третини.
Особливо боляче реформа вдарила по селянству, яке знову було ошукане державою. В умовах
повної відсутності установ Ощадбанку на селі, обмін готівкових грошей, що зберігалися у селян
вломи, здійснювався за співвідношенням 1:10.
10
Запитання і завдання
3. В роботі яких міжнародних організацій брала участь Україна в другій половині 40-х рр.?
11. Чим був викликаний голод 1946-1947 рр.? Які заходи, на Вашу думку, могли б запобігти йому?
12. Як Ви вважаєте, завдяки яким чинникам СРСР вирішив на свою користь усі територіальні
питання повоєнного часу?
13. Що було спільного та відмінного в причинах, наслідках голоду 1946-1947 рр. та голодомору
1933 р.?
14. Чи варті були, па Вашу думку, результати відбудови тих методів, якими вони досягалися?
11